Постанова

від 06.03.2019 по справі 925/624/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2019 р. Справа№ 925/624/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

при секретарі Рибчич А. В.

За участю представників:

від учасників судового процесу: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Дельта Банк

на рішення Господарського суду міста Києва, ухваленого 17.12.2018, повний текст якого складено та підписано 18.12.2018,

у справі № 925/624/18 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Дельта Банк

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Факторинг Про

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Маквіс

3. Товариства з обмеженою відповідальністю Сорс-Інвест

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю Давлат Україна

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про застосування наслідків недійсності правочину та внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про:

1. застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - договору про надання фінансових послуг факторингу № 2208ЮФ, укладеного 22.08.2014 між Публічним акціонерним товариством Дельта Банк та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Факторинг Про , шляхом відновлення становища, яке існувало до укладення договору про надання фінансових послуг факторингу № 2208ЮФ від 22.08.2014, у тому числі відновлення статусу Публічного акціонерного товариства Дельта Банк як іпотекодержателя та/або обтяжувача, визнавши наявність у Публічного акціонерного товариства Дельта Банк права майнової вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю Маквіс за кредитним договором № 657 К-Т30.11.06 від 26.06.2007, та визнати за Публічним акціонерним товариством Дельта Банк права іпотекодержателя/обтяжувача щодо нерухомого майна загальною площею 17 280,1 кв.м., з усіма приналежностями, а саме з системами вентиляції приміщень, кондиціювання, пожежної охорони і сигналізації, а також з іншими системами забезпечення, які є невід'ємними частинами нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Якутська, 8, а саме:

- будинок нежитловий - склад літ. И загальною площею 51,1 кв.м.;

- будинок нежитловий - триповерхова адміністративно-побутова будівля, літ. Ж , загальною площею 2 553,5 кв.м., в т.ч. двоповерхова прибудова загальною площею 198,2 кв.м.;

- будинок нежитловий - будівля критої автостоянки та будівля ремонтно-механічних майстерень, літ. З , загальною площею 10 531,70 кв.м.;

- будинок нежитловий - будівля складських приміщень, літ. М , загальною площею 974,9 кв.м.;

- будинок нежитловий - будівля складських приміщень, літ. Л , загальною площею 3 168,9 кв.м.,

яке виникло на підставі іпотечного договору від 27.06.2007, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Брагіною Н.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1982, та договору про внесення змін № 1 до іпотечного договору від 01.10.2010, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Брагіною Н.В., зареєстрованого в реєстрі за № 2448, та договору купівлі-продажу права вимоги за кредитами, укладеного 22.08.2014 року між Публічним акціонерним товариством Омега Банк та Публічним акціонерним товариством Дельта Банк ;

2. внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про Державну реєстрацію іпотеки та державну реєстрацію обтяжень щодо нерухомого майна загальною площею 17 280,1 кв.м., з усіма його при належностями, а саме з системами вентиляції приміщень, кондиціювання, пожежної охорони і сигналізації, а також з іншими системами забезпечення, які є невід'ємними частинами нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Якутська, 8, а саме:

- будинок нежитловий - склад літ. И загальною площею 51,1 кв.м.;

- будинок нежитловий - триповерхова адміністративно-побутова будівля, літ. Ж , загальною площею 2 553,5 кв.м., в т.ч. двоповерхова прибудова загальною площею 198,2 кв.м.;

- будинок нежитловий - будівля критої автостоянки та будівля ремонтно-механічних майстерень, літ. З , загальною площею 10 531,70 кв.м.;

- будинок нежитловий - будівля складських приміщень, літ. М , загальною площею 974,9 кв.м.;

- будинок нежитловий - будівля складських приміщень, літ. Л , загальною площею 3 168,9 кв.м.,

яке виникло на підставі іпотечного договору від 27.06.2007, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Брагіною Н.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1982, та договору про внесення змін № 1 до іпотечного договору від 01.10.2010, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Брагіною Н.В., зареєстрованого в реєстрі за № 2448, та Договору купівлі-продажу права вимоги за кредитами, укладеного 22.08.2014 між Публічним акціонерним товариством Омега Банк та Публічним акціонерним товариством Дельта Банк , шляхом визнання:

- Іпотекодержателем: Публічне акціонерне товариство Дельта Банк ;

- Майновим поручителем: Товариство з обмеженою відповідальністю Екторнет Україна ІХ ;

- Боржником: Товариство з обмеженою відповідальністю Маквіс .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги від 19.08.2014 позивач набув права первісного кредитора за кредитним договором № 657 К-Т30.11.06 від 26.06.2007 та іпотекодержателя за іпотечним договором від 27.06.2007, проте, в подальшому, вказані права вимоги були передані позивачем відповідачу 1 за договором про надання фінансових послуг факторингу № 2208ЮФ від 22.08.2014, який згідно з рішенням Комісії з перевірки правочинів, оформленим протоколом № 44 від 11.08.2015, є нікчемним відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.12.2018, повний текст якого складено та підписано 18.12.2018, у справі № 925/624/18 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що:

- 05.06.2012 (тобто до укладення позивачем договору купівлі-продажу прав вимоги від 19.08.2014) між іпотекодержателем та відповідачем 3 було укладено договір про розірвання Іпотечного договору, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Брагіною Н.В. 24.06.2007 за № 1981, згідно з яким сторони по взаємній домовленості розірвали вказаний іпотечний договір, а відтак, доводи позивача про те, що на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги від 19.08.2014 він набув права іпотекодержателя за вказаним іпотечним договором є безпідставними;

- за приписами чинного законодавства (ст. 513 ЦК України, ст. 24 Закону України Про іпотеку ), правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню, проте жодними належними та допустимими доказами не підтверджено тієї обставини, що договір купівлі-продажу прав вимоги від 19.08.2014 був посвідчений нотаріально;

- з додатку до договору купівлі-продажу прав вимоги від 19.08.2014 слідує, що право вимоги за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Брагіною Н.В. 24.06.2007 за реєстровим № 1981, укладеним в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 657 К-Т-30.11.06 від 26.06.2007, AT Дельта Банк передано не було;

- рішення Комісії з перевірки правочинів за кредитними операціями, оформлене протоколом № 44 від 11.08.2015, саме по собі не є безумовною підставою вважати договір про надання фінансових послуг факторингу № 2208ЮФ від 22.08.2014 нікчемним, проте позивач у позовній заяві не зазначив та не надав жодних доказів, які б надавали суду можливість достеменно перевірити та встановити нікчемність договору про надання фінансових послуг факторингу № 2208ЮФ від 22.08.2014 згідно з приписами ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб з підстав, зазначених у протоколі № 44 від 11.08.2015 року, зокрема, матеріалами справи не підтверджені висновки Комісії стосовно того, що, уклавши спірний договір факторингу з відповідачем 1, позивач здійснив відчуження майна (майнових прав) за ціною, нижчою від звичайної (сума оплати на 26,29% відрізняється від вартості майнових прав), та те, що оплата за цим Договором фактично не відбулась, а була зімітована за рахунок активу банку, частково здійснена за рахунок коштів третіх осіб, які обліковувались на їх рахунках у банку, в умовах фактичних обмежень клієнтів банку у розпорядженні власними коштами, та була штучною.

Не погоджуючись з рішенням, Публічне акціонерне товариство Дельта Банк звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2018 у справі № 925/624/18 та винести постанову, якою задовольнити позов в повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт послався на те, що оспорюване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вказаної позиції позивач послався на ті саме обставини, що й при зверненні до суду з цим позовом, а саме на те, що договір про надання фінансових послуг факторингу № 2208ЮФ від 22.08.2014 є нікчемним, з огляду на що дія іпотеки підлягає відновленню.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2019 справа № 925/624/18 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Мартюк А.І.

При дослідженні матеріалів справи та апеляційної скарги колегією суддів встановлено, що подана заявником апеляційна скарга не відповідає вимогами ст. 258 ГПК України, яка встановлює вимоги до форми і змісту апеляційної скарги, оскільки заявником до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору, що підтверджується Актом № 18/19 від 17.01.2019, складеним Господарським судом міста Києва.

За таких обставин, ухвалою колегією суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Мартюк А.І. від 31.01.2019 апеляційну скаргу залишено без руху, апелянту надано час для усунення недоліків.

08.02.2019 від апелянта через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано платіжне доручення № 312571 від 07.02.2019 про сплату судового збору в сумі 5 286,00 грн.

Ухвалою від 13.02.2019:

- Публічному акціонерному товариству Дельта Банк поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2018 у справі № 925/624/18;

- відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Дельта Банк на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2018 у справі № 925/624/18;

- встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 04.03.2019;

- учасникам процесу роз'яснено, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);

- зупинено дію оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2018 у справі № 925/624/18;

- призначено справу № 925/624/18 до розгляду на 06.03.2019 о 14:40;

- сторони попереджено, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою в розгляді апеляційної скарги.

05.03.2019 до суду від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу, в яких Фонд гарантування вкладів фізичних осіб просить апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позов повністю.

Станом на 06.03.2019 до Північного апеляційного господарського суду відзивів, інших пояснень на апеляційну скаргу та жодних клопотань від учасників справи не надходило.

Учасники судового процесу представників в судове засідання не направили, про причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників учасників судового процесу за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

26.06.2007 АКБ ТАС-Комерцбанк як банк та відповідач 2 як позичальник уклали кредитний договір № 657 К-Т30.11.06 (а.с. 15-20 т. 1), за умовами якого позичальнику було надано кредит в сумі 6 500 000,00 доларів США зі сплатою відсотків на строк до 25.06.2014 включно.

В рахунок забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 657 К-Т30.11.06 АКБ ТАС-Комерцбанк як іпотекодержатель та відповідач 3 як іпотекодавець 27.06.2007 уклали іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Брагіною Н.В. за № 1981 (далі Іпотечний договір) (а.с. 21-23 т. 1), за умовами якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно, визначене в п. 2 вказаного договору.

01.10.2010 року між іпотекодержателем та відповідачем 3 укладено договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Брагіною Н.В. 01.10.2010 за реєстровим № 2448, про внесення змін № 1 до Іпотечного договору (а.с. 24-26 т. 1), в якому сторони, серед іншого, змінили пункт 2 Іпотечного договору та визначили, що на забезпечення виконання кредитного договору № 657 К-Т30.11.06 відповідач 3 передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно загальною площею 17 280,1 кв.м., з усіма його приналежностями, а саме, з системами вентиляції приміщень, кондиціювання, пожежної охорони і сигналізації, а також з іншими системами забезпечення, які є невід'ємними частинами нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Якутська, 8, а саме:

- будинок нежитловий - склад літ. И загальною площею 51,1 кв.м.;

- будинок нежитловий - триповерхова адміністративно-побутова будівля, літ. Ж , загальною площею 2 553,5 кв.м., в т.ч. двоповерхова прибудова загальною площею 198,2 кв.м.;

- будинок нежитловий - будівля критої автостоянки та будівля ремонтно-механічних майстерень, літ. З , загальною площею 10 531,70 кв.м.;

- будинок нежитловий - будівля складських приміщень, літ. М , загальною площею 974,9 кв.м.;

- будинок нежитловий - будівля складських приміщень, літ. Л , загальною площею 3 168,9 кв.м.

Зі змісту п. 1.1 Статуту ПАТ Омега Банк (а.с. 29-34 т.1) слідує, що:

- згідно з рішенням позачергових Загальних зборів акціонерів від 15.10.2007 АКБ ТАС-Комерцбанк змінив своє найменування на Відкрите акціонерне товариство Сведбанк , який виступає правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях АКБ ТАС-Комерцбанк ;

- Відкрите акціонерне товариство Сведбанк перейменовано у Публічне акціонерне товариство Сведбанк ;

- відповідно до рішення річних Загальних зборів акціонерів від 29.04.2013 Публічне акціонерне товариство Сведбанк змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство Омега Банк .

Отже, ПАТ Омега Банк є правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях АКБ ТАС-Комерцбанк .

19.08.2014 позивач як покупець та ПАТ Омега Банк як продавець уклали договір купівлі-продажу прав вимоги (а.с. 35-39 т. 1), відповідно до пункту 2.1. якого продавець погоджується продати (відступити) Права вимоги та передати їх позивачу, а позивач погоджується купити Права вимоги, прийняти їх і сплатити Загальну Купівельну ціну.

Пунктом 1.1. Договору купівлі-продажу прав вимоги передбачено, що:

- Права вимоги означає всі права вимоги (як існуючі, так і майбутні, як наявні, так і умовні) продавця у якості кредитора до Позичальників за Кредитними договорами, а також всі права вимоги Продавця до Осіб, які надали забезпечення, за Договорами забезпечення, включаючи будь-які та всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні Продавцю, щодо виконання Позичальниками та/або особами, які надали забезпечення, будь-яких своїх обов'язків за Кредитними договорами та Договорами забезпечення;

- Договір забезпечення означає кожний Договір застави та/або Договір поруки та/або Іпотечний договір, якщо такі укладались;

- Іпотечний договір означає кожний з іпотечних Договорів, якщо такий укладався, з усіма доповненнями, додатковими договорами та додатками до них (якщо такі є), які зазначені в Акті приймання-передачі прав вимоги.

З Додатку № 1 до договору купівлі-продажу прав вимоги, акту приймання-передачі прав вимоги від 19.08.2014 та додатку до акту (а.с. 40-46 т. 1) слідує, що ПАТ Омега Банк передало позивачу права вимоги, зокрема, за кредитним договором № 657 К-Т30.11.06 від 26.06.2007.

Водночас 22.08.2014 позивач як клієнт та відповідач 1 як фактор уклали договір про надання фінансових послуг факторингу № 2208ЮФ (а.с. 47-18 т. 1) (далі Договір факторингу), відповідно до пункту 2.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, відповідач 1 зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження позивача за плату, а позивач зобов'язується відступити відповідачу 1 права вимоги.

Права вимоги переходять від позивача до відповідача 1 та обов'язки позивача передати Права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання позивачем та відповідачем 1 Акту приймання-передачі прав вимоги (пункт 2.3. Договору факторингу).

Пунктом 1.1. Договору факторингу передбачено, що:

- Права вимоги означає всі права грошової вимоги (як існуючі, так і майбутні, як наявні, так і умовні) позивача у якості Кредитора до Позичальника за Кредитним договором;

- Кредитний договір означає кожний договір про надання кредиту у будь-якій формі між Позичальником та позивачем у якості кредитора, які зазначені у Додатку 1 разом із усіма доповненнями, додатковими договорами та додатками до нього (якщо такі є);

- Загальна Купівельна ціна , що відступається відповідно до умов даного Договору становить 747 980 492, 02 грн.

Відповідно до Додатку до Договору факторингу (а.с. 49 т. 1) позивач передав відповідачу1 права вимоги, зокрема, за кредитним договором № 657 К-Т30.11.06 від 26.06.2007 на суму 45 244 265,27 грн.

Постановою Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 Про віднесення Публічного акціонерного товариства Дельта Банк до категорії неплатоспроможних ПАТ Дельта Банк віднесено до категорії неплатоспроможних.

На підставі вказаної Постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняте рішення № 51 від 02.03.2015 Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві Дельта Банк , яким з 03.03.2015 розпочато процедуру виведення ПАТ Дельта Банк з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 03.03.2015 по 02.06.2015 включно та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ Дельта Банк Кадирова Владислава Володимировича.

Рішенням № 71 від 08.04.2015 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб тимчасову адміністрацію у в ПАТ Дельта Банк запроваджено до 02.09.2015 включно, а рішенням № 147 від 03.08.2015 тимчасову адміністрацію в ПАТ Дельта Банк продовжено до 02.10.2015.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 02.10.2015 № 664 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства Дельта Банк виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняте рішення від 02.10.2015 № 181 Про початок процедури ліквідації АТ Дельта Банк та делегування повноважень ліквідатора банку , згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ Дельта Банк строком з 05.10.2015 по 04.10.2017, призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Банку провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова Владислава Володимировича.

Водночас під час тимчасової адміністрації при реалізації наданих статтею 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб повноважень було виявлено нікчемний у розумінні пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб правочин - Договір факторингу, про що складено відповідний Протокол Комісії з перевірки правочинів № 44 від 11.08.2015, затверджений Уповноваженою особою на здійснення тимчасової адміністрації в АТ Дельта Банк Кадировим В.В.

25.08.2015 позивач направив на адресу відповідача 1 повідомлення про нікчемність Договору факторингу (а.с.54-55 т. 1).

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач, з посиланням на те, що Договір факторингу є нікчемним, просить відновить становище, яке існувало до укладення Договору факторингу, а саме, відновити статус позивача як іпотекодержателя та/або обтяжувача, визнавши наявність у позивача права майнової вимоги до відповідача 2 за кредитним договором № 657 К-Т30.11.06 від 26.06.2007 та визнати за позивачем права іпотекодержателя/обтяжувача щодо нерухомого майна за Іпотечним договором.

Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Щодо набуття позивачем право вимоги за Іпотечним договором, колегія суддів зазначає про таке.

Як слідує з матеріалів справи 25.06.2012 між Іпотекодержателем (на той час мав найменування ПАТ Сведбанк ) та відповідачем 3 укладено договір, посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Брагіною Н.В. 25.06.2012 за № 2059, про розірвання Іпотечного договору (а.с. 206 т. 1), в якому сторони домовились, що:

- цим договором сторони по взаємній домовленості розривають Іпотечний договір (п. 1);

- 25.06.2012 року припинились усі правовідносини по Іпотечному договору. Підписами у цьому договорі сторони підтверджують відсутність будь-яких претензій один до одного (п. 2).

У п. 3 вказаного договору сторони домовились:

3.1. зняти заборону відчуження об'єкту нерухомого майна: нерухомого майна загальною площею 17 280, 1 кв.м. з усіма його приналежностями, а саме з системами вентиляції приміщень, кондиціювання, пожежної охорони і сигналізації, а також з іншими системами забезпечення, які є невід'ємними частинами нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Якутська, 8, а саме:

- будинок нежитловий - склад літ. И загальною площею 51,1 кв.м.;

- будинок нежитловий - триповерхова адміністративно-побутова будівля, літ. Ж , загальною площею 2 553,5 кв.м., в т.ч. двоповерхова прибудова загальною площею 198,2 кв.м.;

- будинок нежитловий - будівля критої автостоянки та будівля ремонтно-механічних майстерень, літ. З , загальною площею 10 531,70 кв.м.;

- будинок нежитловий - будівля складських приміщень, літ. М , загальною площею 974,9 кв.м.;

- будинок нежитловий - будівля складських приміщень, літ. Л , загальною площею 3 168,9 кв.м.,

що є предметом іпотеки відповідно до Іпотечного договору та Договору про внесення змін № 1 до цього Іпотечного договору.

25.06.2012 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна були внесені зміни про вилучення обтяження на предмет іпотеки.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно ч. 7 ст. 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Отже, законодавством передбачено, що правовим наслідком закінчення строку дії договору є відсутність договору як підстави, з якою закон пов'язує здійснення прав і виконання обов'язків сторонами за цим договором, та, відповідно, припинення всіх прав та обов'язків за ним.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

За своєю правовою природою договір відступлення права вимоги є договором про заміну сторін у певному існуючому зобов'язанні, після чого первісний кредитор вибуває з нього.

Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу прав.

Враховуючи, що станом на дату укладення Договору купівлі-продажу прав вимоги від 19.08.2014 ПАТ Омега банк не мав права вимоги за Іпотечним договором, і, відповідно, не міг передати його позивачу, вірним є висновок суду першої інстанції про безпідставність доводів позивача про те, що на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги від 19.08.2014 він набув права іпотекодержателя за Іпотечним договором.

Крім того, слід зазначити про таке.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України Про іпотеку правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Отже, договір за яким відступається право вимоги за іпотечним договором має бути посвідчений нотаріально, в той час як договір купівлі-продажу прав вимоги від 19.08.2014 нотаріально посвідчений не був.

Частина 1 ст. 220 ЦК України визначає, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

За таких обставин, у будь-якому випадку, у випадку наявності станом на дату укладення Договору купівлі-продажу прав вимоги від 19.08.2014 у ПАТ Омега банк права вимоги за Іпотечним договором, правочин щодо передачі його позивачу мав бути посвідчений нотаріально, а наслідком недотримання вказаної вимоги є нікчемність такого правочину.

До того ж, як вірно встановлено судом першої інстанції, в Додатку до Договору купівлі-продажу прав вимоги від 19.08.2014 не зазначено про передачу прав вимоги за Іпотечним договором.

Щодо нікчемності Договору факторингу колегія суддів зазначає таке.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України:

1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу;

2. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним;

3. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними визначено, що судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Правові наслідки недійсності правочину встановлені статтею 216 ЦК України:

1. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

2. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

3. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

4. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

5. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Зазначаючи про нікчемність Договору факторингу, позивач фактично посилається лише на протокол Комісії з перевірки правочинів № 44 від 11.08.2015, затверджений Уповноваженою особою на здійснення тимчасової адміністрації в АТ Дельта Банк Кадировим В.В. (а.с. 50-52 т. 1), проте вказаний протокол є внутрішнім розпорядчим документом банку, який прийнято особою, що здійснює повноваження органів управління та контролю банку, спрямованим на збереження активів і документації банку та який діє у межах цієї юридичної особи.

Так, Комісією зазначено, що:

- згідно з п. 3.1. Договору факторингу ТОВ Фінансова компанія Факторинг Про передало у розпорядження позивача грошові кошти в сумі 747 980 492, 02 грн., які є купівельною ціною прав вимоги за вказаним договором;

- при цьому, майнові права за кредитними договорами, на дату укладення Договору факторингу визначались сторонами у Додатку № 1 та становили 1 014 712 922,14 грн.;

- оцінка вартості майнових прав позивача за Кредитними договорами при укладенні Договору факторингу не проводилась;

- таким чином, позивач, уклавши Договір факторингу, здійснив відчуження майна (майнових прав), за ціною, нижчою від звичайної (сума оплати на 26,29% відрізняється від вартості майнових прав), що зазначено у п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб як ознака нікчемності правочину.

Також Комісія вказала, що:

- оплата майнових прав за Договором факторингу в сумі 747 980 492,02 грн. була здійснена ТОВ Фінансова компанія Факторинг Про 22.08.2014 з його поточного рахунку 26509002027571 в АТ Дельта Банк ;

- в день проведення оплати на вказаний рахунок ТОВ Фінансова компанія Факторинг Про були зараховані кошти: 22.08.2014 від ТОВ Агрі Імпекс в сумі 134 668 956,5 грн. як оплата за цінні папери (платіжний документ № 25), 22.08.2014 від ТОВ КУА Траст Центр в сумі 37 361 646,00 грн. як оплата за цінні папери (платіжний документ № 2), 22.08.2014 від ТОВ Грін Грейн в сумі 273 676 495,00 грн. як оплата за цінні папери (платіжний документ № 21), 22.08.2014 від ТОВ САБ-Р в сумі 340 012 785,00 грн. як оплата за цінні папери (платіжний документ № 216);

- всього 22.08.2014 ТОВ Фінансова компанія Факторинг Про було отримано коштів від платників в сумі 785 719 882, 5 грн.;

- в свою чергу, в той же період, одним із платників були отримані кошти від АТ Дельта Банк : 22.08.2014 отримувач - ТОВ Агрі Імпекс в загальній сумі 150 000 000,00 грн., як транш за кредитним договором № ВКЛ-2026968 від 27.05.2014, що відповідає сумі, у подальшому перерахованій позичальником ТОВ Фінансова компанія Факторинг Про ;

- усі вищенаведені дані підтверджуються виписками з особових рахунків учасників операцій;

- враховуючи те, що видача кредитного траншу здійснювалась одному із проміжних платників в сумі, що відповідає перерахованій ним у подальшому ТОВ Фінансова компанія Факторинг Про та напередодні строку оплати за Договором факторингу, очевидним є те, що кредитні кошти були перераховані ТОВ Агрі Імпекс ТОВ Фінансова компанія Факторинг Про виключно для здійснення останнім оплати за Договором факторингу;

- усі інші перерахування здійснювались проміжними платниками зі своїх рахунків в АТ Дельта Банк в період значних фінансових ускладнень, коли кошти з рахунків клієнтів у суттєвих сумах за межі банку майже не перераховувались;

- при проведенні описаних операцій фактичного руху коштів не відбувалось, всі перерахування проводились між рахунками в межах балансу банку та не передбачали надходжень коштів на коррахунки банку;

- отже, оплата за Договором факторингу в сумі 150 000 000,00 грн. фактично не відбулась, а була зімітована за рахунок активу банку, частково здійснена за рахунок коштів третіх осіб, що обліковувались на їх рахунках в банку, в умовах фактичних обмежень клієнтів банку у розпорядженні власними коштами, та була штучною;

- при цьому, внаслідок укладення банком правочину відступлення майнових прав за Кредитними договорами у вигляді Договору про надання фінансових послуг факторингу (за ціною значно нижчою від вартості майнових прав та з частковою оплатою за рахунок кредитних коштів, виданих самим банком), банк втратив права кредитора на отримання грошових надходжень від позичальників у погашення їх кредитної заборгованості та/або можливість задовольнити свої кредиторські вимоги за рахунок забезпечення, що не могло не вплинути на фінансовий стан банку та його можливості виконувати власні зобов'язання перед вкладниками та кредиторами.

У зв'язку з цим, Комісія дійшла висновку, що за укладеним Договором факторингу:

- на описаних умовах та зімітувавши оплату за ним за рахунок кредитних коштів банк відмовився від власних майнових вимог, що прямо зазначено у п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб як ознака нікчемності правочину;

- до визнання банку неплатоспроможним він взяв на себе зобов'язання щодо відступлення прав вимоги за кредитними договорами без зустрічного отримання реальних коштів у відповідній сумі, що також стало однією із підстав його неплатоспроможності та неможливості виконання грошових зобов'язань перед кредиторами, що прямо зазначено у п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб як ознака нікчемності правочину.

За приписами ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Саме позивач, в силу приписів ч. 1 ст. 74 ГПК України має надати суду належні та допустимі докази на підтвердження тих обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, тобто надати суду належні докази наявності підстав для віднесення Договору факторингу до нікчемних.

Водночас, які вірно встановлено судом першої інстанції, жодних доказів, які б надавали суду можливість достеменно перевірити та встановити нікчемність Договору факторингу згідно з приписами статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб з підстав, зазначених у Протоколі № 44 від 11.08.2015, позивачем суду не надано.

Зокрема, матеріалами справи не підтверджені висновки Комісії стосовно того, що, уклавши Договір факторингу з відповідачем 1, позивач здійснив відчуження майна (майнових прав) за ціною, нижчою від звичайної (сума оплати на 26,29% відрізняється від вартості майнових прав) (позивачем не надано суду як відповідний додаток до договору, яким би була встановлена загальна вартість майнових права за кредитними договорами, так і докази того, що ринкова вартість таких прав була меншою за суму, погоджену сторонами у Договорі факторингу - 747 980 492, 02 грн.)

Також, не підтверджується матеріалами справи і те, що оплата за цим Договором факторингу фактично не відбулась, а була зімітована за рахунок активу банку, частково здійснена за рахунок коштів третіх осіб, які обліковувались на їх рахунках у банку, в умовах фактичних обмежень клієнтів банку у розпорядженні власними коштами, та була штучною (позивачем не надано жодних доказів як на підтвердження того, яким чином була ним отримана оплата за Договором факторингу, так і того, що одним із платників були отримані кошти від АТ Дельта Банк : 22.08.2014 отримувач - ТОВ Агрі Імпекс в загальній сумі 150 000 000,00 грн., як транш за кредитним договором № ВКЛ-2026968 від 27.05.2014, та того, що усі інші перерахування здійснювались проміжними платниками зі своїх рахунків в АТ Дельта Банк в період значних фінансових ускладнень, коли кошти з рахунків клієнтів у суттєвих сумах за межі банку майже не перераховувались, а при проведенні описаних операцій фактичного руху коштів не відбувалось, всі перерахування проводились між рахунками в межах балансу банку та не передбачали надходжень коштів на коррахунки банку).

При цьому колегія суддів зауважує позивачу на тому, що відповідно до приписів чинного законодавства недійсність, в тому числі нікчемність, договору має визначатися станом на дату його укладення, тобто у спірному випадку Договір факторингу має відповідати визначеним ч. 3 ст. 38 ЗУ Про систему гарантування вкладів фізичних осіб критеріям саме в момент його укладення, тобто 22.08.2014, проте частина з вказаних у Протоколі № 44 Комісії підстав віднесення Договору факторингу до нікчемних практично зводяться до заперечень щодо порядку виконання спірного договору, зокрема, щодо фактичного виконання його за рахунок коштів, які містились на рахунках, відкритих у позивача, проте обставини, пов'язані з виконанням правочину, не можуть бути підставою для віднесення такого договору до недійсних.

За таких обставин, правові підстави для задоволення позовних вимог про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - договору про надання фінансових послуг факторингу № 2208ЮФ, укладеного 22.08.2014 між Публічним акціонерним товариством Дельта Банк та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Факторинг Про , шляхом відновлення становища, яке існувало до укладення договору про надання фінансових послуг факторингу № 2208ЮФ від 22.08.2014, у тому числі відновлення статусу Публічного акціонерного товариства Дельта Банк як іпотекодержателя та/або обтяжувача, визнавши наявність у Публічного акціонерного товариства Дельта Банк права майнової вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю Маквіс за кредитним договором № 657 К-Т30.11.06 від 26.06.2007, та визнання за Публічним акціонерним товариством Дельта Банк права іпотекодержателя/обтяжувача щодо нерухомого майна загальною площею 17 280,1 кв.м., з усіма приналежностями, а саме з системами вентиляції приміщень, кондиціювання, пожежної охорони і сигналізації, а також з іншими системами забезпечення, які є невід'ємними частинами нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Якутська, 8, а саме:

- будинок нежитловий - склад літ. И загальною площею 51,1 кв.м.;

- будинок нежитловий - триповерхова адміністративно-побутова будівля, літ. Ж , загальною площею 2 553,5 кв.м., в т.ч. двоповерхова прибудова загальною площею 198,2 кв.м.;

- будинок нежитловий - будівля критої автостоянки та будівля ремонтно-механічних майстерень, літ. З , загальною площею 10 531,70 кв.м.;

- будинок нежитловий - будівля складських приміщень, літ. М , загальною площею 974,9 кв.м.;

- будинок нежитловий - будівля складських приміщень, літ. Л , загальною площею 3 168,9 кв.м.,

яке виникло на підставі іпотечного договору від 27.06.2007, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Брагіною Н.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1982, та договору про внесення змін № 1 до іпотечного договору від 01.10.2010, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Брагіною Н.В., зареєстрованого в реєстрі за № 2448, та договору купівлі-продажу права вимоги за кредитами, укладеного 22.08.2014 року між Публічним акціонерним товариством Омега Банк та Публічним акціонерним товариством Дельта Банк ,

відсутні. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у їх задоволенні залишається без змін.

З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог про застосування наслідків недійсності правочину, задоволенню не підлягають й вимоги про внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про Державну реєстрацію іпотеки та державну реєстрацію обтяжень щодо нерухомого майна загальною площею 17 280,1 кв.м., яке виникло на підставі іпотечного договору від 27.06.2007, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Брагіною Н.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1982, та договору про внесення змін № 1 до іпотечного договору від 01.10.2010, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Брагіною Н.В., зареєстрованого в реєстрі за № 2448, та Договору купівлі-продажу права вимоги за кредитами, укладеного 22.08.2014 між Публічним акціонерним товариством Омега Банк та Публічним акціонерним товариством Дельта Банк , шляхом визнання: Іпотекодержателем: Публічне акціонерне товариство Дельта Банк ; Майновим поручителем: Товариство з обмеженою відповідальністю Екторнет Україна ІХ ; Боржником: Товариство з обмеженою відповідальністю Маквіс , які є наслідком задоволення позовних вимог про застосування наслідків недійсності правочину, за відсутності підстав для такого, також не можуть бути задоволенні, з огляду на що, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні і цих позовних вимог. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Дельта Банк задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2018 у справі № 925/624/18 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам, матеріалам справи і залишається без змін, оскільки підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати за подачу апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Дельта Банк на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2018 у справі № 925/624/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2018 у справі № 925/624/18 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва 17.12.2018 у справі № 925/624/18.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 925/624/18.

Повний текст постанови складено: 12.03.2019

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк