Рішення

від 15.02.2010 по справі 2-27/10

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАКІЇВКИ

 КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД  м. МАКІЇВКИ

ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                                                                                                                                  Справа № 2-27/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

11 лютого 2010 року                                                                                                         м. Макіївка

Кіровський районний суд міста Макіївка Донецької області у складі

                            головуючий   суддя             Перевєрзєв М.М.

                            при секретарі                       Покашовій В.Г.

                            за участю представника

позивача                               ОСОБА_1

                            відповідача                           ОСОБА_2

                            третіх осіб                            ОСОБА_3

                                            ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в м. Макіївка цивільну справу за позовом автогосподарства при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області  до ОСОБА_2, треті особи – ОСОБА_3 і ОСОБА_4, про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,  та стягнення судових витрат,

В С Т А Н О В И В:

    У лютому 2009 року автогосподарство при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі – автогосподарство) звернулось до суду із уточненою під час розгляду справи позовною заявою до ОСОБА_2, треті особи – ОСОБА_3 і ОСОБА_4, про відшкодування матеріальної і моральної шкоди та стягнення судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач, який на відповідній правовій підставі є володільцем джерела підвищеної небезпеки, відмовляється у добровільному порядку відшкодувати збитки, заподіяні унаслідок вчиненої з його вини дорожньо-транспортної пригоди.

У судовому засіданні представник позивача – провідний інженер з безпеки руху автогосподарства ОСОБА_1 підтримав заявлені вимоги, в підтвердження яких послався на факти і обставини, викладені у позовній заяві, та зазначив, що 12 листопада 2007 р. приблизно о 18 годині 45 хвилин у Ворошиловському районі м. Донецька з вини водія ОСОБА_2, який керував автомобілем марки «ГАЗ-3110», сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої автомобіль «ВАЗ-2107», яким керував при виконанні службових обов’язків працівник УІТ ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_4, зазнав технічних ушкоджень, чим завдано матеріальної шкоди автогосподарству, у власності якого перебуває даний транспортний засіб. Постановою судді Кіровського районного суду м. Макіївки від 18 грудня 2007 року винним у дорожній пригоді визнано водія ОСОБА_2, який допустив порушення Правил дорожнього руху. Величина матеріальної шкоди, заподіяної автогосподарству для проведення відновлюваного ремонту пошкодженого транспортного засобу, згідно висновку спеціаліста-автотоварознавця становить 2758 грн. 82 коп.

Посилаючись на те, що винними діями відповідача, який відмовився відшкодувати спричинені збитки, порушені цивільні права юридичної особи, представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь автогосподарства завдану матеріальну шкоду у розмірі 2758 грн. 82 коп., кошти на оплату вартості експертного дослідження у сумі 405 грн. 65 коп. та понесені судові витрати при зверненні до суду у загальній сумі 82 грн., а також компенсувати моральну шкоду в сумі 2000 грн.

Третя особа - ОСОБА_4 погодився із заявленими позовними вимогами, пояснивши, що 12 листопада 2007 року близько 18 години 45 хвилин він на службовому автомобілі рухався по вулиці Челюскінців від проспекту Дзержинського у Ворошиловському районі м. Донецька. Перед поворотом на автостоянку управління ГУМВС від ввімкнув покажчик лівого повороту. Перед початком здійснення маневру він побачив у дзеркало транспортний засіб – автомобіль «Волгу», що наближався до нього заднім ходом. Він зупинив свій автомобіль, однак запобігти зіткненню не вдалося. Водій ОСОБА_2 визнав свою вину у порушенні правил безпеки дорожнього руху, пообіцяв відшкодувати вартість ремонту, просив не викликати працівників Державтоінспекції. З цих обставин та, приймаючи до уваги, що його автомобіль заважав нормальному руху по вулиці Дзержинського де відбувалось будівництво, він вимушений був прибрати свій автомобіль з міста дорожньої пригоди. ДТП сталося в умовах темної пори доби, при русі автомобілю заднім ходом водію ОСОБА_2 сторонні особи не допомагали, пасажири залишалися в салоні його транспортного засобу. При проведенні експертного дослідження пошкоджень автомобіля «ВАЗ-2107» відповідачу надсилалась телеграма про явку на експертизу та він особисто на цю тему розмовляв з ОСОБА_2, однак той не прибув.

    Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, пославшись на його безпідставність. Заперечуючи позовні вимоги, відповідач стверджував, що зіткнення транспортних засобів 12 листопада 2007 року сталося не тільки з його вини, а також унаслідок порушення правил безпеки дорожнього руху з боку водія ОСОБА_4, який при здійсненні повороту ліворуч з вулиці Челюскінців у м. Донецьку на автостоянку обласного УВД не переконався, що це буде безпечним для інших учасників дорожнього руху. У цей час  автомобіль під його керуванням в умовах поганої оглядовості, у темряві за допомогою його знайомого рухався заднім ходом по вулиці Челюскінців у бік автостоянки, поворот на яку він помилково проїхав. В результаті зіткнення, яке допустив водій позивача з його автомобілем, транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою суду його було притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 34 грн., який він сплатив щоб йому повернули права водія. Не згодний з встановленими спеціалістом-автотоварознавцем при досліджені автомобіля «ВАЗ-2107» пошкодженнями та вартістю ремонтно-поновлюваних робіт, однак конкретизувати ці обставини не може. Свої пояснення про обставини дорожньої пригоди під час складання адміністративного протоколу він давав під психологічним тиском працівників Державтоінспекції.

Третя особа – ОСОБА_3 у судовому засіданні з позовними вимогами автогосподарства погодився, пояснивши, що належним йому на праві власності автомобілем «ГАЗ-3110» в установленому законом порядку – на підставі довіреності керує його син ОСОБА_2 Вважає, що, виходячи із зафіксованих в протоколі огляду та схемі обставин, дорожньо-транспортна пригода сталася з обоюдної вини ОСОБА_2 та водія – працівника міліції ОСОБА_4, який також не дотримався правил безпеки дорожнього руху, що призвело до зіткнення транспортних засобів, та мав технічну можливість уникнути зіткнення. Відповідач вимушено, під психологічним тиском працівників Державтоінспекції дав такі пояснення про механізм ДТП та сплатив адміністративний штраф.

    Вислухавши пояснення сторін і третіх осіб, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (стаття 11 ЦПК України) установив наступне.

    12 листопада 2007 р. о 18 годині 48 хвилин на вулиці Челюскінців, біля адміністративної будівлі ГУМВС України в Донецькій області, у Ворошиловському районі м. Донецька сталася дорожньо-транспортна пригода – зіткнення автомобілів «ГАЗ-3110», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та «ВАЗ-2107», державний номерний знак 05 1355, під керуванням ОСОБА_4, що спричинило технічні пошкодження транспортних засобів. Постраждалих осіб немає.

    Наявними в матеріалах справи документами підтверджена належність на праві приватної власності автомобілів: «ГАЗ-3110» відповідно ОСОБА_3, яким керував за генеральною довіреністю його син ОСОБА_2, та «ВАЗ-2107» автогосподарству при Головному управлінні МВС України в Донецькій області.

    Згідно зі статтею 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

    Приписами частини першої статі 1188 ЦК України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, як передбачено у частині другій статті 1187 ЦК України, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У абзаці 2 п. 4 постанови від 27 березня 1991 р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» Пленум Верховного Суду України роз’яснив, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадяни, які здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Постановою судді Кіровського районного суду м. Макіївки від 18 грудня 2007 року встановлено, що 12 листопада 2007 р. о 18 годині 48 хвилин ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «ГАЗ-3110», державний номерний знак НОМЕР_1, при русі заднім ходом по вулиці Челюскінців біля будівлі ГУМВС України в Донецькій області, не дотримався вимог п. 10.9 Правил дорожнього руху (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306), не переконався у безпеці та вчинив зіткнення з автомобілем «ВАЗ-2107», державний номерний знак 05 1355, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Зазначеною постановою судді Кубрака Дмитра Олеговича визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 34 грн.

Згідно з вимогами статті 61 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкова для суду, який розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Вказана постанова судді від 18 грудня 2007 року набрала законної сили, вона у встановленому законом порядку не була оскаржена ОСОБА_2, який сплатив призначений адміністративний штраф. Наведені обставини визнані відповідачем у судовому засіданні, тому на підставі положення частини 1 статті 61 ЦПК України не підлягають доказуванню по справі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 під час керування автомобілем порушив правила безпеки дорожнього руху і це має прямий причинний зв'язок з настанням дорожньо-транспортної пригоди і її наслідками у виді технічних пошкоджень транспортного засобу, належного автогосподарству Головного управління МВС України в Донецькій області, тому покладає на відповідача обов’язок відшкодувати завдані позивачеві матеріальні збитки. Відповідач не довів беззаперечними доказами, що в його діях відсутня вина в заподіянні шкоди.

Відповідно до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач та третя особа ОСОБА_3 не надали суду будь-яких доказів на підтвердження доводів щодо дотримання правил безпеки дорожнього руху водієм ОСОБА_2 та неправомірних дій працівників Державтоінспекції при складанні стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_5 – інспектор з оформлення ДТП при УДАЇ ГУМВС України в Донецькій області пояснив, що при з’ясуванні  обставин дорожньої пригоди, що сталася 12 листопада 2007 року на вулиці Челюскінців, він прийшов до висновку про винність у порушенні правил безпеки дорожнього руху водія ОСОБА_2О, стосовно якого і було складено протокол про адміністративне правопорушення. Ніякого психологічного тиску на водія ним та іншими працівниками ДАЇ на місті пригоди та при складанні адміністративного протоколу не чинилось,  пояснення він писав власноручно і вони збігалися і не суперечили протоколу огляду міста дорожньо-транспортної пригоди, схемі ДТП та характеру пошкоджень транспортних засобів.

Пояснення у судовому засіданні свідка ОСОБА_6 про те, що він в умовах поганої оглядовості допомагав водію ОСОБА_2 рухатися заднім ходом, спростовуються дослідженими судом наведеними доказами та змістом пояснень відповідача начальнику УДАЇ ГУМВС України в Донецькій області від 12 листопада 2007 року, в яких таких факт не зазначено.

За таких обставин суд визнає зазначені твердження відповідача та третьої особи ОСОБА_3 неспроможними, оскільки вони не підтверджені будь-якими об’єктивними доказами і суперечать встановленими по справі фактичними обставинами, тому не приймаються судом до уваги.

З огляду на наведене, відповідно до вимог частини другої статті 1666 ЦК України суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено беззаперечними доказами, що в його діях відсутня вина у вчиненні зіткнення автомобілів, та що позивачу шкоди завдано не з його вини. Суд визнає, що під час керування автомобілем ОСОБА_2 порушив правила безпеки дорожнього руху і це має прямий причинний зв'язок з настанням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками у виді пошкодження транспортного засобу, належного автогосподарству при ГУМВС України в Донецькій області, тому покладає на відповідача обов’язок відшкодувати завдані позивачеві матеріальні збитки.

Згідно наданого позивачем висновку спеціаліста-автотоварознавця Науково-дослідницького експертно-криминалістичного Центру при ГУМВС України в Донецькій області від 22 листопада 2007 року № 199 оглядом автомобіля «ВАЗ-2107» 2005 року випуску, державний номер 05 1355 виявлені пошкодження аварійного характеру: крило переднє ліве має деформацію та стиснення металу  (заміна); кронштейн переднього бамперу лівий деформовано (заміна). Величина матеріальної шкоди, спричиненого автогосподарству ГУМВС України в Донецькій області в результаті пошкодження автомобіля ВАЗ-2107, державний номер 05 1355 при дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 12.11.2007 року, становить 2758 грн. 82 коп.

    За правилами ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

    Доводи ОСОБА_2 щодо невідповідності характеру пошкоджень на автомобілі позивача в результаті зіткнення з встановленими дослідженням спеціаліста відновлюваними ремонтними роботами спростовуються об’єктивними даними протоколів огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та огляду транспортних засобів від 12 листопада 2007 року, складених уповноваженою посадовою особою – інспектором ДТП УДАЇ Головного управління МВС України в Донецькій області ОСОБА_5, якими зафіксовано розташування автомобілів, та зазначена наявна в автомобілі «ВАЗ-2107», реєстраційний номер 05 1355, деформація переднього лівого крила.

    Зазначені пошкодження узгоджуються з найменуваннями відновлюваних ремонтних робіт даного транспортного засобу, зазначених у висновку спеціаліста.

    Відповідач у судовому засіданні не скористався наданим ним цивільним процесуальним законом правом і не заявив суду клопотання про призначення по справі автотоварознавчої експертизи для встановлення суми матеріальних збитків у зв’язку з пошкодженням автомобіля, а його та третьої особи припущення про можливість неправильного встановлення спеціалістом-автотехніком розміру вартості відновлювального ремонту належного позивачу транспортного засобу згідно наданого ним письмового доказу (висновку спеціаліста-автотоварознавця) не ґрунтується на будь-яких представлених  об’єктивних доказах.

    Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі та їх правове обґрунтування, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд визнає, що винними діями відповідача автогосподарству ГУ МВС України в Донецькій області заподіяно матеріальну шкоду в розмірі 2758 грн. 82 коп., яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь позивача. Відповідачем не заявлено суду клопотання про повернення йому після відшкодування матеріальних збитків пошкоджених та замінених запасних частин з автомобілю «ВАЗ-2107».     Між сторонами у справі не досягнута згода про спосіб виправлення пошкодженого автомобіля, тому  відповідно до норми статті 1192 ЦК України суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача реальної вартості виконання робіт, необхідних для поновлення пошкодженого транспортного засобу,  у грошовій сумі.     Суд за обставинами справи не вбачає законних підстав для зменшення відповідачу розміру відшкодування матеріальної шкоди.

Компенсацію моральної шкоди представник позивача у судовому засіданні обґрунтував тим, що перевіркою контрольно-ревізійним управлінням ГУ МВС України в Донецькій області невідшкодування збитків від даної дорожньо-транспортної пригоди поставлено у вину керівництву автогосподарства, у зв’язку з чим останнім неправомірними діями відповідача спричинено моральну шкоду, розмір якої оцінюється у сумі 2000 грн.

Відповідно до частини 1 статті 23 ЦК України моральна (немайнова) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає: 4) у приниженні честі гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У абзаці 3 пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4  «Про судову практику в  справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами, внесеними постановою від 21 травня 2001 р. № 5) роз’яснено, що під немайнової шкодою, заподіяною юридичній особі слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв’язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підриву довіри до її діяльності.

При розгляді справи представником позивача не надано беззаперечних доказів для встановлення фактів і обставин на підтвердження спричинення автогосподарству ГУМВС України в Донецькій області як юридичній особі утрат немайнового характеру, які могли бути визнані моральною шкодою. За таких обставин у суду немає законних підстав для задоволення позову в цій частині.

    Приписами статей 86 і 88 ЦПК України визначено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені і документально підтверджені судові витрати, зокрема, пов’язані з розглядом судової справи, до яких належать витрати за проведення судових експертиз, на інформаційно-технічне забезпечення та оплата судового збору.  

Позивачем надано суду рахунок № 199 від 22.11.2007 року на суму 405 грн. 65 коп. як доказ сплати НДЕКЦ при ГУМВС України в Донецькій області вартості проведення спеціалістом експертного товарознавчого дослідження автомобіля по факту спричинення матеріальної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Разом з тим чинним Цивільним процесуальним кодексом України (глава 8 розділ 1) стягнення понесених позивачем витрат за проведення дослідження спеціаліста не передбачено. Судова автотоварознавча експертиза при розгляді даної справи не призначалась.

За таких обставин позовні вимоги автогосподарства ГУ МВС України в Донецькій області до ОСОБА_2 в цій частині не ґрунтуються на законі, відтак відсутні об’єктивні підстави для їх задоволення.

Понесені позивачем при зверненні до суду судові витрати: сплачений судовий збір у розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн. документально підтверджені відповідними квитанціями банківської установи, тому відповідно до положень статті 88 ЦПК України присуджуються позивачеві та підлягають стягненню на його користь з ОСОБА_2

    На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 10, 11, 60, 61, 86, 88, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 1187, 1188, 1192 Цивільного кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги автогосподарства при Головному управлінні МВС України в Донецькій області  задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,  на користь автогосподарства при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (юридична адреса: 86114, м. Макіївка, вулиці Геологічна, 3; розрахунковий рахунок № 35220001000007; ОКПО 23314385; МФО 834016 у Головному управлінні Державного казначейства України в Донецькій області) матеріальну шкоду у розмірі 2758 грн. 82 коп. та судові витрати: судовий збір у сумі 51 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн., а всього - у розмірі 2839 грн. 82 коп.

У задоволені решти позовних вимог автогосподарства при Головному управлінні МВС України в Донецькій області до ОСОБА_2 відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано апеляційному суду Донецької області через Кіровський районний суд міста Макіївки протягом десяти днів з дня його проголошення.

    Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду Донецької області через Кіровський районний суд міста Макіївки протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або протягом десяти днів з дня проголошення рішення без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:  ( підпис )

З оригіналом згідно.

Рішення не набрало законної сили.

Суддя:                                      М.М. Перевєрзєв

                                                                                  15.02.2010 р.