Постанова

від 29.11.2018 по справі 910/20450/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 910/20450/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Білоус В.В., Пєсков В.Г.

за участі секретаря судового засідання Лавринчук О.Ю.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Володимир і К",

відповідач - Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк",

представник - адвокат Воронцов Д.Ю. (ордер серії КВ №745706 від 10.09.2018),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_5

розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"

на постанову Київського апеляційного господарського суду

від 17.08.2018

у складі колегії суддів: Шаптала Є.Ю. (головуючий), Гончаров С.А., Куксов В.В.

та на рішення Господарського суду міста Києва

від 15.05.2018

у складі судді Морозова С.М.

у справі № 910/20450/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Володимир і К"

до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"

про розірвання договору та зобов'язання вчинити дії

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 10.09.2018 поштовим відправленням, направленим на адресу Київського апеляційного господарського суду, Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2018 у справі №910/20450/17 в порядку статей 286, 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/20450/17 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Білоус В.В., суддя - Пєсков В.Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.09.2018.

3. Ухвалою від 08.10.2018 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі №910/20450/17 Господарського суду міста Києва за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2018, призначив розгляд касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на 20.11.2018, відмовив у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про зупинення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2018 у даній справі. В судовому засіданні 20.11.2018 оголошено перерву до 29.11.2018.

4. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

5. Товариство з обмеженою відповідальністю "Володимир і К" (далі - ТОВ "Володимир і К", позивач) звернулось до місцевого суду з позовною заявою про розірвання Іпотечного договору від 14.11.2006, укладеного з Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" (далі - Пат "УкрСиббанк", відповідач, скаржник), посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кіріченко І.Є. та зареєстрованого в реєстрі за №8537 (далі - Іпотечний договір), та припинення іпотеки; виключення з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису №65 від 14.11.2006 про державну реєстрацію обтяження об'єкта нерухомого майна, загальною площею 2 649, 8 кв. м., яке належить ТОВ "Володимир і К", та виключення з Державного реєстру іпотек запису про державну реєстрацію обтяження об'єкта нерухомого майна - нежилої будівлі та споруди кафе на 80 посадочних місць та спортивно-оздоровчого комплексу, яке належить ТОВ "Володимир і К".

5.1. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на істотне порушення договору відповідачем та на істотну зміну обставин, якими сторони керувалися при укладенні Іпотечного договору, у зв'язку з чим позивач вказував на наявність підстав для розірвання такого договору в судовому порядку, припинення іпотеки за таким договором та зобов'язання вчинити дії відповідно до статей 651, 652 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Короткий зміст рішення першої інстанції

6. Рішенням від 15.05.2018 Господарський суд міста Києва позовні вимоги задовольнив; розірвав Іпотечний договір від 14.11.2006, укладений між ТОВ "Володимир і К" та ПАТ "УкрСиббанк" в забезпечення виконання грошових зобов'язань ОСОБА_5 за Договором про надання споживчого кредиту №11073828000 від 14.11.2006 та додаткової угоди до нього №1 від 30.01.2009, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кіріченко І.Є. та зареєстрований в реєстрі за №8537; припинив іпотеку за Іпотечним договором від 14.11.2006; виключив з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис №65 від 14.11.2006 про державну реєстрацію обтяження об'єкта нерухомого майна: нежилі будівлі та споруди кафе на 80 посадочних місць та спортивно-оздоровчого комплексу, загальною площею 2 649,8 кв.м., яке належить ТОВ "Володимир і К", накладений на підставі Іпотечного договору від 14.11.2006, укладеного між ТОВ "Володимир і К" та ПАТ "УкрСиббанк" в забезпечення виконання грошових зобов'язань ОСОБА_5 за Договором про надання споживчого кредиту №11073828000 від 14.11.2006 та додаткової угоди до нього №1 від 30.01.2009; виключив з Державного реєстру іпотек запис про державну реєстрацію обтяження об'єкта нерухомого майна: нежилі будівлі та споруди кафе на 80 посадочних місць та спортивно-оздоровчого комплексу, яке належить ТОВ "Володимир і К"; стягнув з ПАТ "УкрСиббанк" на користь ТОВ "Володимир і К" 4 800 грн. судового збору.

6.1. Суд першої інстанції встановив таке:

- 14.11.2006 між відповідачем - ПАТ "УкрСиббанк" (банк) та ОСОБА_5 (ОСОБА_5, третя особа, позичальник) укладено Договір про надання споживчого кредиту №11073828000 (далі - кредитний договір), за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику, а позичальник прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит в іноземній валюті на суму 250 000 доларів США та сплатити відсотки, комісію в порядку і на умовах, визначених договором (т. 1, а.с. 15-21);

- 30.01.2009 між відповідачем та третьою особою укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №11073828000 від 14.11.2006, відповідно до якої сторони дійшли згоди про зміну кінцевого терміну погашення кредиту (до 14.11.2021) та зміну умови погашення кредиту на ануїтетні платежі (2 545 доларів США, день сплати ануїтентного платежу - 28 число кожного календарного місяця строку кредитування, протягом якого позичальник зобов'язаний сплатити такий платіж), Додатком №1 до кредитного договору сторонами погоджено графік погашення кредиту (т. 1, а.с. 22);

- 14.11.2006 між позивачем - ТОВ "Володимир і К" (іпотекодавець) та відповідачем - ПАТ "УкрСиббанк" (іпотекодержатель) укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кіріченко І.Є. та зареєстрований в реєстрі за №8537 (далі - Іпотечний договір), відповідно до пункту 1.1. якого іпотекодавець передав в іпотеку нерухоме майно - нежилу будівлю та споруди кафе на 80 посадових місць та спортивно-оздоровчого комплексу, зазначене в пункті 1.4. цього договору, вартістю за домовленістю сторін 11 378 498, 40 грн. (т. 1, а.с. 24-25);

- пунктом 9.2. кредитного договору 14.11.2006 сторони погодили, що при настанні, обставин, передбачених договором, банк може змінити розмір процентної ставки за певних обставин, повідомивши про це позичальника не пізніше ніж за 14 календарних днів до дня зміни розміру процентної ставки, із зазначенням її розміру та дати початку дії такої ставки, шляхом направлення поштою відповідного рекомендованого листа за адресою позичальника, зазначеною в розділі 12 договору, або за іншою адресою, яку позичальник письмово повідомив банку при зміні адреси. Такий новий розмір процентної ставки за договором починає застосовуватись з дати, що буде зазначена у повідомленні банку до позичальника, без укладення сторонами відповідної угоди про внесення змін до договору; також банк протягом 7 календарних днів повідомляє позичальника про фактичне збільшення процентної ставки у тому ж порядку;

- з наданої позивачем довідки-рахунку заборгованості третьої особи по процентах за користування кредитом станом на 22.07.2015 за кредитним договором вбачається нарахування банком процентів у відповідні періоди за процентною ставкою 15, 300%, 24, 600% та 30, 600%, ;

- з наявного у матеріалах справи листа відповідача за №1886058 від 22.02.2008 вбачається, що банк проінформував третю особу про запровадження з 12.03.2008 нового порядку нарахування відсотків за користування кредитом за прострочення платежів за кредитним договором в розмірі збільшеної вдвічі від діючої процентної ставки на прострочену суму основного боргу, однак, доказів надіслання поштового відправлення в порядку пункту 9.2 кредитного договору 14.11.2006 відповідач суду не надав, не зважаючи на вимогу суду про надання таких доказів, внаслідок чого місцевий суд дійшов висновку про недоведення відповідачем обґрунтованості підстав для зміни розміру відсотків за кредитом.

6.2. Рішення суду першої інстанції, з посиланням на статті 6, 11, частини 1, 2 статті 509, статтю 575, частини 1, 3, 5 статті 610, статті 611, 626, 627, 651, 652, 1049, 1050, 1054, 1059 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 3, 7, 17, 19 Закону України "Про іпотеку", статті 80, 81 ГПК України, мотивоване тим, що:

- судом встановлено, що банк в односторонньому порядку неодноразово змінював відсоткову ставку в півтора, вдвічі та втричі за користування позичальником кредитними коштами, що підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком кредитної заборгованості, наданим банком третій особі за період 2006-2015 роки (т. 1, а.с. 34-41), також місцевий суд зазначив про те, що рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 13.05.2016 у справі №22-ц/785/1929/17, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 07.02.2017, також встановлено факти зміни банком в односторонньому порядку відсоткової ставки за користування позичальником кредитними коштами, які за висновком суду не потребують доказування та мають преюдиційне значення у даній справі (т. 1, а.с. 29-32);

- відповідач не виконав вимог ухвали суду від 20.02.2018 у даній справі та не надав витребуваних в порядку статей 80, 81 ГПК України доказів (оригіналів та копій повідомлення позичальника про наміри збільшити банком відсоткову ставку за кредитом протягом дії кредитного договору, поштового підтвердження направлення зазначеного повідомлення та отримання його позичальником, повідомлення позичальника про фактичну зміну (збільшення) відсоткової ставки за кредитом протягом дії договору, поштового підтвердження направлення повідомлення та отримання його позичальником; повідомлення іпотекодавця про фактичну зміну відсоткової ставки за кредитом протягом дії договору, поштового підтвердження направлення повідомлення та отримання його іпотекодавцем (позивачем); відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою) до матеріалів справи, у зв'язку з чим суд на підставі частини 9 статті 81 ГПК України визнав доведеними зазначені позивачем обставини порушення кредитного договору внаслідок зміни процентної ставки;

- суд дійшов висновку про істотність порушення банком умов кредитного та іпотечного договорів, оскільки зміна банком в односторонньому порядку відсоткової ставки за користування позичальником кредитними коштами не тільки незаконно збільшує розмір зобов'язання, за яке поручився позивач, як іпотекодавець, але й збільшує період обтяження іпотечного майна, що позбавляє його як власника можливостей вільно ним розпоряджатися, є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з пунктом 2.1.1 договору іпотеки 14.11.2006; суд погодився з обґрунтованістю доводів позивача про наявність підстав для розірвання договору за статтею 651 ЦК України, оскільки порушення банком умов нарахування відсотків може бути розцінено як безпідставне втручання у право позивача на мирне володіння своїм майном;

- суд встановив також, що встановлені обставини зміни умов кредитного договору шляхом укладення між відповідачем та третьою особою Додаткової угоди 30.01.2009 про погашення заборгованості ануїтетними платежами на період до 14.11.2021, є такою зміною обставин, яка може бути підставою для розірвання договору іпотеки, укладеного 14.11.2006 строком дії до 14.11.2016, згідно із статтею 652 ЦК України, оскільки позивач виходив з того, що заставодержатель, як сторона кредитного договору, буде діяти добросовісно та не буде в односторонньому порядку змінювати відсоткову ставку по кредиту; позивач не міг уникнути недобросовісних дій відповідача при всій його обачності, оскільки вони залежать від волевиявлення самого відповідача; виконання договору із незаконним збільшенням відсотків за кредитом є втручанням у право позивача на мирне володіння своїм майном та порушило баланс майнових інтересів сторін, оскільки позивач не розраховував на можливість настання таких шкідливих наслідків на момент укладення договору іпотеки; із суті договору іпотеки та звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик односторонньої зміни умов кредитного договору, що має наслідком зміну умов іпотечного договору щодо обсягу забезпечення, несе сторона, яка потерпіла від недобросовісних дій іншого учасника договору, що згідно із статтею 652 ЦК України зумовлює розірвання такого договору та припинення правовідносин сторін за таким договором;

- суд також визнав необґрунтованими доводи відповідача про те, що збільшення процентної ставки за договором відбулось в результаті помилки програми під час здійснення розрахунку заборгованості, оскільки це спростовується наявними у справі листом відповідача за №1886058 від 22.02.2008, рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 13.05.2016 у справі №22-ц/785/1929/17, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 07.02.2017, та не спростовано відповідачем у встановленому процесуальним законом порядку;

- враховуючи зазначене та аргументувавши порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо порушення майнових інтересів позивача на мирне володіння своїм майном, яке полягало у збільшенні розміру забезпечення, за яке він поручився своїм майном, внаслідок зловживання відповідачем правами іпотекодержателя та кредитодавця, місцевий суд дійшов висновку про те, що розірвання договору іпотеки від 14.11.2006 дозволить зберегти баланс інтересів сторін у даній справі;

- суд дійшов висновку, що припинення іпотеки передбачає крім зняття заборони відчуження з предмета іпотеки нотаріусом, також і припинення речового права - іпотеки, оскільки наявність у державному реєстрі запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, доки обтяження не буде знято. Керуючись пунктом 5 глави 15 другого розділу "Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", затвердженого наказом Мін'юсту України №296/5 від 22.02.2012, суд дійшов висновку, що позивач, права якого як власника порушуються існуючим обмеженням, має право заявити вимогу до суду про виключення з Державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису №65 від 14.11.2006 та виключення з Державного реєстру іпотек запису про реєстрацію обтяження щодо нежилої будівлі та споруди кафе на 80 посадочних місць та спортивно-оздоровчого комплексу, яке належить ТОВ "Володимир і К" .

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

7. Постановою від 17.08.2018 Київський апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ПАТ "УкрСиббанк" залишив без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2018 у справі №910/20450/17 залишив без змін.

7.1. Суд апеляційної інстанції, з посиланням на статті 6, 11, частини 1, 2 статті 509, статтю 575, частини 1, 3, 5 статті 610, статті 611, 626, 627, 651, 652, 1049, 1050, 1054, 1056-1, 1059 ЦК України, статті 3, 7, 17, 19 Закону України "Про іпотеку", статті 80, 81 ГПК України, погодився з правильністю встановлених місцевим судом обставин справи та з його висновками про те, що судове рішення у справі №22-ц/785/1929/17, яке набрало законної сили з 07.02.2017, має преюдиційне значення при розгляді даної справи, як таке, що прийнято за участі всіх сторін даного спору, а укладаючи спірний іпотечний договір та передаючи належне на праві власності майно в іпотеку відповідачеві для забезпечення виконання зобов'язань третьої особи, позивач цілком правомірно очікував добросовісної поведінки сторін основного зобов'язання та в будь-якому випадку можливості відновлення своїх майнових прав за наслідками такого виконання. Ризик втрати заставного майна для позивача за умовами договору іпотеки передбачався для позивача у зв'язку з неналежним виконанням третьою особою (одержувачем кредиту) прийнятих на себе зобов'язань та жодним чином не випливав з недобросовісних дій відповідача у справі, як кредитодавця та заставодержателя. Однак, у даному випадку внаслідок істотного порушення вимог кредитного договору відповідачем та збільшення як розміру забезпечувального зобов'язання, так і строку забезпечення, ризик втрати заставного майна значно збільшився, що позивач вважає істотним порушенням пунктів 1.2.- 1.3. договору іпотеки відповідачем.

7.2. Апеляційний суд погодився з правильністю висновків місцевого суду про те, що встановлення банком в односторонньому порядку відсоткової ставки за користування позичальником кредитними коштами з порушенням вимог статті 1056-1 ЦК України має наслідком нікчемність таких дій. А збільшення розміру заборгованості за кредитним договором внаслідок незаконного збільшення розміру процентів банком та збільшення терміну погашення кредиту є тими істотними змінами первісного кредитного договору, які у "значній мірі" позбавили іпотекодавця того, на що він сподівався укладаючи договір іпотеки (певний розмір боргу та певний період обмеження його права власності обтяженням іпотекою майна), що може бути підставою для розірвання договору іпотеки відповідно до статей 651-652 ЦК України.

7.3. Апеляційний суд оцінив, як необґрунтовані, посилання скаржника на те, що відповідні зміни до кредитного договору не вносились, а збільшення процентної ставки за договором відбулось в результаті помилки програми під час здійснення розрахунку заборгованості, оскільки це спростовується наявними у справі листом відповідача за №1886058 від 22.02.2008, рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 13.05.2016 у справі №22-ц/785/1929/17, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 07.02.2017, та не спростовано відповідачем у встановленому процесуальним законом порядку.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (відповідач у справі)

8. Скаржник доводив, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано статтю 652 ЦК України. При цьому, зазначив, що судами попередніх інстанцій не встановлено факту порушення ПАТ "УкрСиббанк" умов іпотечного договору, а оскаржувані рішення не містять в собі посилань чи мотивів, з яких суд вважає порушеними умови іпотечного договору. Також, скаржник зазначив про відсутність чотирьох умов, які обґрунтовують істотність зміни обставин щодо спірного договору іпотеки: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

8.1. Скаржник аргументував, що окремим підтвердженням правомірності зміни відсоткової ставки є рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 04.10.2017 у справі №523/13411/16-ц, згідно з яким з третьої особи ОСОБА_5 та його фінансових поручителів стягнено в судовому порядку 145 787, 05 доларів США основного боргу, 45 196, 19 грн. пені за основним боргом та 22 722, 61 грн. пені за процентами, чого суди не прийняли до уваги. Судами не зазначено, на підставі якої норми права чи якого пункту іпотечного договору для іпотекодержателя встановлено обов'язок направляти повідомлення на адресу іпотекодавця про зміну відсоткової ставки, а сама по собі зміна відсоткової ставки не є ознакою недобросовісності, оскільки статтею 19 Закону України "Про іпотеку" допускається збільшення основного зобов'язання або процентів за ним без державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження іпотекою, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором.

8.2. Скаржник зазначав, що преюдиційне значення процесуальним документам надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (частина 4 статті 75 ГПК України), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом, а тому суди неправильно прийняли до уваги саме юридичну оцінку обставин зміни "відсоткової ставки в півтора, вдвічі та втричі за користування позичальником кредитними коштами" всупереч умовам укладеного кредитного договору згідно з рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 13.05.2016 у справі №22-ц/785/1929/17, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 07.02.2017.

8.3. Також, скаржник з посиланням на статтю 17 Закону України "Про іпотеку" аргументував, що за відсутності факту виконання зобов'язання, враховуючи припиненням прав та обов'язків на майбутнє, суд не мав правових підстав виключати обтяження з державного реєстру обтяжень, зазначаючи про дійсність тих зобов'язань іпотекодавця, які виникли до моменту розірвання договору іпотеки, відповідно до висновків Верховного Суду згідно з постановою від 13.06.2018 у справі №548/981/15-ц.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

9. Цивільний кодекс України

Стаття 651. Підстави для зміни або розірвання договору

Частина 1 статті 651 - зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 2 статті 651 - договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частина 1 статті 652 - у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Частина 2 статті 652 - якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Стаття 1056-1 (в редакції Закону України №661-VI від 12.12.2008, чинній на момент укладення 30.01.2009 Додаткової угоди №1 до Договору про надання споживчого кредиту №11073828000) - розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Стаття 1056-1 (в редакції на час розгляду справи місцевим та апеляційним судом) - 1. Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. 2. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. 3. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку . Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною . 4. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника. 5. Індекс, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки, повинен відповідати таким вимогам: 1) поточне значення індексу повинно періодично, але не рідше одного разу на місяць, публікуватися в засобах масової інформації або оприлюднюватися через інші загальнодоступні регулярні джерела інформації. Кредитний договір повинен містити посилання на джерело інформації про відповідний індекс; 2) індекс повинен ґрунтуватися на об'єктивних індикаторах фінансової сфери, що дозволяють визначити ринкову вартість кредитних ресурсів; 3) значення індексу повинно встановлюватися незалежною установою з визнаною діловою репутацією на ринку фінансових послуг. 6. У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки. 7. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.

10. Закон України "Про захист прав споживачів" (в редакції Закону України №1023-XII від 01.12.2005, чинній на момент укладення спірного договору)

Частина 4 статті 11 - договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору був переданий споживачеві, покладається на кредитодавця. Споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі. У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом ; 6) інші умови, визначені законодавством.

У договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

11. Закон України "Про іпотеку"

Частина 1 статті 11 - майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Частина 1 статті 17 - іпотека припиняється у разі:

- припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору;

- реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону;

- набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки;

- визнання іпотечного договору недійсним;

- знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється;

- з інших підстав, передбачених цим Законом.

Частина 3 статті 17 - відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку .

Частина 1 статті 19 - зміни і доповнення до іпотечного договору підлягають нотаріальному посвідченню. Відповідні відомості про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку. Після видачі заставної зміни і доповнення до іпотечного договору і договору, яким обумовлене основне зобов'язання, можуть вноситися лише після анулювання заставної і видачі нової заставної в порядку, встановленому частиною четвертою статті 20 цього Закону.

Частина 2 статті 19 - будь-яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою . Таке збільшення підпорядковується пріоритету вимоги за будь-яким іншим зобов'язанням, забезпеченим предметом іпотеки, яка була зареєстрована до реєстрації відповідної зміни умов обтяження нерухомого майна іпотекою. У разі коригування графіка виконання основного зобов'язання у зв'язку з його частковим достроковим погашенням анулювання заставної і видача нової заставної не є обов'язковими.

Частина 1 статті 33 - у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Частина 3 статті 33 - звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

12. Господарський процесуальний кодекс України

Частина 1 статті 74 - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частина 1 статті 75 - обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Частина 4 статті 75 - обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

13. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів відповідача про неправильне застосування судами положень статей 651, 652 ЦК України, статей 17, 19 Закону України "Про іпотеку", частини 4 статті 75 ГПК України.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

14. Юридичний аналіз статті 17 Закону України "Про іпотеку" дозволяє зробити висновок про те, що перелік спеціальних підстав для припинення договору іпотеки не є вичерпним та дозволяє розірвання договору іпотеки, як один з різновидів припинення зобов'язання, виходячи із загальних норм цивільного законодавства (статей 651, 652 ЦК України).

15. Відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України, при вирішенні питання про розірвання договору на підставі зазначеної норми правова можливість задоволення позову пов'язується з істотним порушенням другою стороною умов договору. Оцінка порушення договору, як істотного, здійснюється судом відповідно до критерію завдання стороні договору такої шкоди, внаслідок якої друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Шкода, завдана порушенням другою стороною умов договору, може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди. Її розмір не повинен дозволяти потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Крім можливих високих додаткових витрат, неотриманих доходів, шкода також включає всі інші наслідки, які мають істотний негативний вплив на інтереси іншої сторони. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склались у сторони, яка вимагає розірвання.

Судами встановлено, що сторона договору (іпотекодержатель) в односторонньому порядку, з порушенням чинного на момент укладення договору законодавства про споживче кредитування (стаття 11 Закону України "Про захист прав споживачів") змінила умови кредитного договору 14.11.2006, укладеного між відповідачем та третьою особою у справі, що істотно змінило умови іпотечного зобов'язання позивача у даній справі згідно з пунктами 1.2-1.3 договору іпотеки 14.11.2006, оскільки відсотки по кредиту, які первісно були визначені 12,3%, зросли вдвічі та втричі за період 2008-2016 років, внаслідок чого у позивача настали негативні наслідки в необхідності додаткових витрат власних коштів на погашення кредиту з метою збереження свого майна, яке було предметом застави, та на погашення пені по відсотках, яка була розрахована неправильно, виходячи із завищеної суми відсотків до оплати, розрахованої банком. Суди дійшли висновку, що збільшення розміру відсотків до 15,300%, 24,600%, 30,600% у незаконний спосіб, прямо заборонений чинним законодавством на момент укладення договору споживчого кредитування, є істотним та може бути підставою розірвання договору в порядку, визначеному частиною 2 статті 651 ЦК України.

Касаційний суд приймає до уваги висновки судів першої та апеляційної інстанцій про істотність порушення відповідачем умов договору іпотеки, яке полягало в незаконній зміні розміру відсотків за договором споживчого кредитування фізичної особи у півтора, вдвічі та втричі, внаслідок чого у незаконний спосіб було збільшено розмір іпотечного забезпечення згідно з пунктом 1.2. договору іпотеки від 14.11.2006 та зазначає, що переоцінка фактичних обставин справи не належить до компетенції касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України. З огляду на встановлені фактичні обставини та надану їм судами попередніх інстанцій оцінку, як істотним, Суд погоджується з можливістю застосування до спірних правовідносин частини 2 статті 651 ЦК України, як підстави для розірвання договору іпотеки, яка належить до загальних підстав розірвання цивільних договорів, незалежно від того, що Законом України "Про іпотеку" передбачено також ряд спеціальних підстав припинення іпотеки.

16. Відповідно до частин 1-2 статті 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Диспозицією даної норми передбачено сукупність чотирьох умов, які повинні наступити одночасно при зміні обставин, для можливості застосування правових підстав для розірвання договору згідно даної норми.

При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, за яких договір буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають в ході виконання договору, проте лише істотна зміна обставин визнається підставою для пред'явлення вимоги про розірвання договору. Зміна обставин вважається істотною тільки тоді, коли вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не укладали би договору або уклали його на інших умовах.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що зміна відсотків за кредитним договором 14.11.2006 шляхом їх збільшення до 15,300%, 24,600%, 30,600% є також істотною зміною обставин, за яких позивач, як іпотекодавець, якщо б він міг це передбачити, не уклав би договору іпотеки або уклав його на інших умовах.

Колегія суддів Касаційного господарського суду вважає такі висновки судів помилковими, оскільки, як встановили суди, обставини у даній справі є наслідком порушення однією із сторін договору його умов шляхом збільшення у незаконний спосіб розміру заставного забезпечення, в той час як відповідно до статті 652 ЦК України передбачається настання таких обставин, які є об'єктивно незалежними від волевиявлення сторін договору.

Разом з тим, судами встановлено, що Додатковою угодою №1 від 30.01.2009 до договору про надання споживчого кредиту №11073828000 від 14.11.2006 відповідач та третя особа погодили продовження дії кредитного договору на 5 років більше, до 14.11.2021. Відтак, позивач, як іпотекодавець за договором іпотеки, чинним до 14.11.2016, міг відмовитися від продовження дії договору іпотеки на такий значний період, оскільки нові обставини могли настільки змінити його законні сподівання розпоряджатися належним йому майном, що це б унеможливило внесення змін до договору іпотеки. Судами не встановлено внесення змін до договору іпотеки у спосіб, передбачений пунктом 4 додаткової угоди №1 від 30.01.2009, що могло б бути підставою розірвання договору іпотеки 14.11.2006, однак, оскільки зазначені обставини не були предметом позовних вимог позивача у справі, а касаційний суд не вважає за потрібне виходити за межі позовних вимог, оскільки існують підстави для розірвання договору іпотеки відповідно до статті 651 ЦК України, Суд вважає необґрунтованими висновки місцевого та апеляційного судів про можливість розірвання спірного договору іпотеки також з підстав, визначених частиною 2 статті 652 ЦК України.

Зазначене не спростовує правильності по суті прийнятих судових рішень з обґрунтування наявності підстав згідно частини 2 статті 651 ЦК України.

17. Доводи скаржника про те, що рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 04.10.2017 у справі №523/13411/16-ц, згідно з яким з третьої особи ОСОБА_5 та його фінансових поручителів стягнено в судовому порядку 145 787, 05 доларів США основного боргу, 45 196, 19 грн. пені за основним боргом та 22 722, 61 грн. пені за процентами як таке, що є окремим підтвердженням правомірності зміни відсоткової ставки відповідачем, чого суди не прийняли до уваги, колегія суддів касаційного суду вважає необґрунтованими, оскільки згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень дана справа перебуває на стадії апеляційного розгляду, рішення суду не набрало законної сили.

18. Аргументи скаржника про те, що судами не зазначено норми права, згідно з якою заставодержатель зобов'язується надсилати повідомлення заставодавцю (іпотекодавцю) про зміну розміру кредитної ставки, спростовуються зазначенням у постанові апеляційного суду статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент звернення з позовом до суду та на час судового розгляду, відповідно до якої "кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу".

Також, Суд звертає увагу на те, що на момент укладення договорів споживчого кредитування та іпотеки 14.11.2006 діяли вимоги частини 4 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", які визначали особливості укладення договорів споживчого кредитування, згідно з якими річна відсоткова ставка визначалася як істотна умова кредитного договору та передбачалося, що "у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною".

19. Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що судами порушено вимоги частини 4 статті 75 ГПК України та здійснено неправильне посилання на преюдиційність обставин зміни "відсоткової ставки в півтора, вдвічі та втричі за користування позичальником кредитними коштами" всупереч умовам укладеного кредитного договору, згідно з рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 13.05.2016 у справі №22-ц/785/1929/17, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 07.02.2017, оскільки суди зазначили саме про фактичні обставини (зміни відсоткової ставки вдвічі, втричі у порівнянні з первісними договірними зобов'язаннями), а правову оцінку таким змінам як таким, що здійснені з порушенням укладеного кредитного договору, суди дали, виходячи із сукупної оцінки всіх доказів та матеріалів даної справи, зокрема й тих що витребувалися від відповідача, однак не були надані на вимогу суду.

20. Колегія суддів касаційного суду погоджується з правовою позицією про те, що розірвання договору іпотеки за судовим рішенням не припиняє тих зобов'язань іпотекодавця, які виникли у нього до моменту набрання чинності судовим рішенням, про що також зазначається у висновках Великої Палати Верховного Суду згідно з Постановою 13.06.2018 у справі №548/981/15-ц.

Разом з тим, Верховний Суд погоджується з правомірністю висновків судів першої та апеляційної інстанцій про можливість скасування запису про обтяження майна іпотекою відповідно до статті 653 ЦК України та частини 3 статті 17 Закону України "Про іпотеку", яка вимагає державній реєстрації у встановленому законодавством порядку відомостей про припинення іпотеки, що не позбавляє відповідача права звернутися до суду за захистом своїх прав за тими зобов'язаннями, які виникли до моменту припинення договору іпотеки.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

21. Доводи скаржника, зазначені в пунктах 8-8.3. мотивувальної частини даної постанови, Верховний Суд вважає необґрунтованими з підстав, зазначених у пунктах 14-20 мотивувальної частини цієї постанови.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

22. З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень судами попередніх інстанцій, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги відповідача та залишення без змін постанови апеляційного суду та рішення суду першої інстанції.

В. Судові витрати

23. У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2018 у справі №910/20450/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.В. Білоус

В.Г. Пєсков