Постанова

від 17.12.2018 по справі 2-558/2008

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2018 року

м. Харків

справа № 2-558/2008

провадження № 22ц/818/1878/18

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),

суддів - Кіся П.В., Яцини В.Б.

за участю секретаря - Асавалюк О.О.

учасники справи:

заявник - головний державний виконавець відділу державної виконавчої служби Куп'янського міськрайонного управління юстиції Харківської області,

заінтересована особа - ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 16 грудня 2008 року в складі судді Гетьман Л.В.,

в с т а н о в и в:

У 2008 році головний державний виконавець відділу державної виконавчої служби Куп'янського міськрайонного управління юстиції Харківської області звернувся до суду з поданням про обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.

Подання мотивовано тим, що на виконанні відділу державної виконавчої служби Куп'янського міськрайонного управління юстиції Харківської області знаходиться виконавчий лист №2-558/2008 від 06 травня 2008 року Куп'янського міськрайонного суду Харківської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Промислово-страхова компанія заборгованості на загальну суму 38 915,00 грн. та 03 липня 2008 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Вказав, що за викликами державного виконавця від 31 липня 2008 року та 07 серпня 2008 року ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби не з'являвся, не повідомляв державного виконавця про місце роботи, ухилявся від сплати боргу.

Зазначив, що згідно акта державного виконавця від 07 серпня 2008 року ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проте, не проживає за зазначеною адресою; зі слів сусідів виїхав у пошуках роботи, але приїздить до родичів, про що складено акт державного виконавця.

Просив вирішити питання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань.

Ухвалою Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 16 грудня 2008 року тимчасово обмежено право виїзду за межі України боржника ОСОБА_1, 1985 року народження, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, до виконання ним своїх зобов'язань.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу скасувати, ухвалити нове рішення, яким подання державного виконавця залишити без задоволення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув уваги на те, що державним виконавцем не надано доказів його ухилення від виконання рішення суду; що він жодного разу не виїжджав за межі м. Куп'янська, викликів державного виконавця не отримував; що він частково погасив борг.

Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду - залишити без змін.

Ухвала суду першої інстанції, з висновком якої погоджується судова колегія, мотивована тим, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань, накладених на нього судовим рішенням.

Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом, і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються статтею 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

При виконанні судових рішень порядок розгляду подання державного (приватного) виконавця про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України регулюється статтею 441 ЦПК України.

Статтею 441 ЦПК України передбачено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосовано судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

За змістом пункту 19 частини 2 статті 18 Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року із змінами виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Із змісту цього пункту вбачається, що ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним зазначених обов'язків.

У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Проте особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Відповідно до положення статті 12 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання .

Аналогічні вимоги щодо дотримання принципу змагальності містила і стаття 10 ЦПК України у редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали.

У статті 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України наведені підстави тимчасової відмови у виїзді за кордон.

Так, згідно частини 2 статті 6 цього Закону у редакції, чинній на час звернення державного виконавця до суду з поданням, громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті, зокрема, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 6, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.

При цьому сам факт наявності невиконаного рішення суду боржником не є відповідно до цього Закону підставою для тимчасової заборони виїзду особи за кордон без обов'язкового визначення дій боржника по ухиленню від виконання судового рішення.

Таким чином, законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 06 травня 2008 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Промислово-страхова компанія 38500,00 грн. спричинених збитків, судовий збір у сумі 385,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30,00 грн.

З довідки, наданої архівом Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 20 листопада 2018 року, вбачається, що справу №2-558/2008 за позовом Акціонерного товариства Промислово-страхова компанія до ОСОБА_1 про стягнення збитків знищено згідно терміну зберігання, акт від 27 листопада 2017 року. Зі справи постійного зберігання №4 надано копію рішення суду №2-558/2008 та ухвали №6-141/2008.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали суду, на виконання рішення суду від 06 травня 2008 року видано виконавчий лист №2-558/2008 та 03 липня 2008 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

В обґрунтування подання державний виконавець вказав, що за його викликами від 31 липня 2008 року та 07 серпня 2008 року ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби не з'являється, не повідомляє державного виконавця про місце роботи, ухиляється від сплати боргу.

Згідно акта державного виконавця від 07 серпня 2008 року ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проте, за зазначеною адресою не проживає.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що протягом 10 років ОСОБА_1 ухиляється від сплати заборгованості за виконавчим листом.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що він частково погасив борг на суму близько 8000,00 грн. страховій компанії, однак доказів щодо цього не надав. Посилання ОСОБА_1 на те, що немає з його боку факту ухилення, оскільки про наявність судового рішення та виконавчого провадження йому стало відомо тільки у листопаді 2018 року, коли виникла потреба у виїзді за межі України, тому в задоволенні подання державному виконавцю необхідно відмовити є необґрунтованими, виходячи з наступного.

В Україні як правовій державі визнається і діє принцип верховенства права (стаття 1 частина перша статті 8 Конституції України), який передбачає панування права в суспільстві і вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом, завданням якого є, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України.

Відповідно до частини 2 статті 5 Закону України Про виконавче провадження у редакції, чинній на час звернення державного виконавця до суду з поданням, державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених частинами 5, 6 статті 11-1 Закону України Про виконавче провадження у редакції, чинній на час звернення державного виконавця до суду з поданням, зокрема, письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи місцезнаходження, зміну місця роботи ; у строк, встановлений державним виконавцем, надати достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, рахунки в банківських та фінансових установах, своєчасно з'явитися за викликом державного виконавця, письмово повідомити державного виконавця про майно, що перебуває в заставі або у інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Із змісту судового рішення вбачається, що ОСОБА_1 направлялися судові повістки та виклики до державного виконавця за адресою, яку він зазначив і зараз в апеляційній скарзі, тому, вважати, що ОСОБА_1 не було відомо ані про наявність судового рішення, ані про наявність виконавчого провадження, підстав немає. Навіть з моменту отримання судового рішення ОСОБА_1 борг не погасив.

Із змісту судового рішення також вбачається, що державний виконавець діяв в межах статті 11 Закону України Про виконавче провадження в редакції на час виникнення спірних правовідносин, тому судова колегія вважає, що державним виконавцем вжито всі заходи щодо примусового виконання судового рішення.

Враховуючи, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду, судова колегія вважає, що суд першої інстанції на законних підставах обмежив його у праві виїзду за межі України.

З'ясувавши повно обставини, що мають значення для справи, додержуючись норм процесуального права та правильно застосувавши норми матеріального права, суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив подання державного виконавця.

У зв'язку з чим відповідно до статті 375 ЦПК України судове рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст.374, ст. 375, ст. 381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 16 грудня 2008 року- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді П.В. Кісь

В.Б. Яцина

Повний текст постанови складено 20 грудня 2018 року.