Постанова

від 18.12.2018 по справі 359/9626/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2018 року м. Київ

Унікальний номер справи 359/9626/16-ц

Апеляційне провадження 22-ц/824/2020/2018

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Махлай Л.Д.,

суддів Кравець В.А, Мазурик О.Ф.

при секретарі Борисенко Д.В.

сторони

позивач керівник Бориспільської місцевої прокуратури

відповідачі Гнідинська сільська рада Бориспільського району Київської області

ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області та апеляційну скаргу ОСОБА_3, подану через представника ОСОБА_4, на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 червня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Борець Є.О., у справі за позовом керівника Бориспільської місцевої прокуратури до Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_5, відділ у Бориспільському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Державна інспекція сільського господарства у Київській області, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання частково недійсним рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку,

в с т а н о в и в :

у/н справи № 359/9626/16-ц № а/п 22-ц/824/2020/2018 Головуючий у суді першої інстанції: Борець Є.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Махлай Л.Д. у грудні 2016 року керівник Бориспільської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом до Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, ОСОБА_3, в якому просив з метою відновлення законності визнати недійсним п. 3 рішення Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області № 388-19-V від 29.02.2008 Про передачу земельних ділянок після оформлення цивільно-правових угод на майно та визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданий 30 квітня 2009 року на ім'я ОСОБА_3

В обґрунтування позову зазначав, що 30.10.2007 ОСОБА_3 уклала з ОСОБА_10 два договори купівлі-продажу, за якими вона придбала домоволодіння по АДРЕСА_1 Бориспільського району. В той же день ОСОБА_3 уклала з ОСОБА_10 ще один договір купівлі-продажу, за яким вона придбала земельну ділянку площею 0,225 га з кадастровим номером НОМЕР_3 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташовану по АДРЕСА_1 Бориспільського району. На підставі п. 3 рішення Гнідинської сільської ради № 388-19-V від 29.02.2008 у зв'язку з укладенням договорів купівлі-продажу домоволодінь у власність ОСОБА_3 була безкоштовно передана земельна ділянка площею близько 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташована по АДРЕСА_1 Бориспільського району. 30.04.2009 на підставі цього рішення ОСОБА_3 виданий державний акт на право власності на земельні ділянки серії НОМЕР_2. У такий спосіб вона набула право власності на земельну ділянку площею 0,0238 га з кадастровим номером НОМЕР_4 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташовану по АДРЕСА_1 Бориспільського району. Водночас, ця земельна ділянка була вільною від забудови та могла бути передана у власність ОСОБА_3 виключно на підставі проекту землеустрою. Однак така документація із землеустрою не розроблялась, а земельна ділянка не виділялась та не було сформована. Ці обставини свідчать про те, що п. 3 рішення Гнідинської сільської ради №388-19-V від 29 лютого 2008 року суперечить ст. 120 ЗК України, ст. ст. 25, 50 Закону України Про землеустрій .

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25.06.2018 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Перший заступник прокурора Київської області І. Грабець подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, відмовляючи у позові за пропуском позовної давності та виходячи з того, що прокурор знав про оскаржуване рішення з липня 2009 року, суд не звернув уваги на те, що у справі відсутні докази на підтвердження того, що прокурор до липня 2009 року отримав спірне рішення Гнідинської сільської ради. Про порушення вимог чинного законодавства прокурору стало відомо після надходження клопотання Держсільгоспінспекції в Київській області від 20.10.2015. Із самого рішення неможливо встановити факт наявності на спірній земельній ділянці будь - яких споруд. Висновки суду про те, що коли прокурор вносив протест на інші рішення сільської ради він знав про наявність оскаржуваного рішення ґрунтуються на припущеннях. Закон України Про прокуратуру не зобов`язує прокурора здійснювати перевірку додержання вимог закону при винесенні рішень органами виконавчої влади.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_3 через представника подала апеляційну скаргу, у якій просить змінити мотивувальну частину рішення. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, суд не дослідив всі наявні у справі докази в сукупності, порушив порядок дослідження доказів, не прийняв до уваги обставини, які встановлені у постанові про закриття кримінального провадження від 21.09.2017 за результати проведення досудової перевірки в кримінальному провадженні № 12017100100007305 від 17.06.2017. Суд зазначив учасників справи, які не приймали участь у розгляді справи, а саме: Державну інспекцію сільського господарства в Київській області та Управління Держгеокадастру в Бориспільському районі Київської області, оскільки у залученні зазначених осіб до участі у справі судом відмовлено протокольною ухвалою від 01.02.2016. Суд не вірно обґрунтував, що дані правовідносини не регулюються ч. 1 ст. 120 ЗК України, однак зазначив, що процедура передачі земельних ділянок була порушена, оскільки необхідно було розробляти проектну документацію із землеустрою, а була розроблена технічна документація із землеустрою, яка стала підставою набуття права власності ОСОБА_3 на земельні ділянки, на яких знаходились об'єкти нерухомого майна в тому числі льох , який входить в перелік об'єктів, що були предметом купівлі-продажу між ОСОБА_10 та ОСОБА_3Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 677 Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок проект відведення земельної ділянки розробляється лише у двох випадках: зміни цільового призначення земельної ділянки відповідно до закону та надання, передачі земельної ділянки, вилучення (викупу), відчуження земельної ділянки (її частини), межі якої не встановлено в натурі (на місцевості). ОСОБА_3 не порушувала норми законодавства, оскільки межі її земельної ділянки в розмірі 0,02423 га були встановлені в натурі на місцевості, огороджені парканом, попередньо знаходились в користуванні ОСОБА_10, більше того на ній знаходились об'єкти нерухомого майна, які були відчужені ОСОБА_10 на її користь. А тому при оформленні права власності на земельні ділянки підлягала застосуванню ст. 56 Закону України Про землеустрій (розроблення технічної документації із землеустрою), а не ст. 50 цього Закону (розроблення проектної документації із землеустрою).

У відзиві на апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області Антімонова Н.І. просить задовольнити її апеляційну скаргу та відмовити в задоволенні апеляційної скарги Першого заступника прокурора Київської області в повному обсязі з мотивів та підстав, які зазначені у її апеляційній скарзі. Зазначає, що предметом спору є правомірність набуття нею права власності на земельну ділянку. Державі в особі утворених нею органів, які мали повноваження щодо розпорядження землями комунальної власності та контролю за додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України, було та об'єктивно могло бути відомо про порушення права власності держави на землю з часу вчинення цього порушення . Разом з тим, ці уповноважені державою органи, не вчинили покладених на них законом обов'язків, а тому право держави (в особі Бориспільської місцевої прокуратури), не підлягає судовому захисту. Прокурором не обґрунтовано пріоритету суспільного інтересу щодо необхідності витребування спірної земельної ділянки з володіння ОСОБА_3 на користь держави, порівняно з правом ОСОБА_3 на володіння своїм майном, а також порівняно з гарантіями цій особі державою правової визначеності та остаточності рішень щодо її прав, прийнятих органами державної влади та органами місцевого самоврядування. Крім того, всі свідки підтвердили наявність огорожі (паркану) та погрібу (льоху) на спірній земельній ділянці, станом на 2008 рік (момент передачі у приватну власність), а також вказали забудовника залізобетонної огорожі та льоху, однак суд не врахував покази цих свідків.

У відзиві на апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Зазначає, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів, що зазначається і у постановах Верховного Суду України від 27.05.2014 № 3-23гс1420, від 02.09.2014 № 3-82гс 1421, від 23.12.2014 № 3- 194гс1422, від 25.03.2015 № 3-21гс15230, від 22.04.2015 № 3-54гс1524, від 13.05.2015 № 3-126гс1525, від 13.05.2015 № 3-54гс1526, від 01.07.2015 № 6-178цс1527. Матеріали справи містять письмові докази на підтвердження того, що в межах земельної ділянки площею, 0,0238 га з кадастровим номером НОМЕР_4 знаходились надвірні будівлі або господарські споруди. Посилання Першого заступника прокурора Київської області на ту обставину, що у разі надання або передачі земельної ділянки у приватну власність обов'язково складається проект землеустрою - є надуманим та необґрунтованим та спростовуються письмовими доказами, а саме: копія викопіювання з генерального плану с. Гнідин, що діяв до 03.07.2015 та копія викопіювання із схеми формування території Гнідинської сільської ради.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 Перший заступник керівника Бориспільської місцевої прокуратури О. Сайног просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_3 та задовольнити апеляційну скаргу прокуратури. Зазначає, що судом було досліджено усі без винятку докази, наявні в матеріалах справи, за клопотанням відповідача, допитано відповідних свідків. Зазначені обставини підтверджуються протоколами судових засідань та аудіозаписом судових засідань. Наведені у апеляційній скарзі аргументи скаржника не можуть бути підставами для зміни мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення, оскільки вони суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків суду та фактично зводяться до переоцінки доказів, належно та повно досліджених в ході судового розгляду та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи в цій частині.

У відзиві на апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області представник Гнідинської сільської ради - Зіневич Ю.М. просить судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначає, що судом законно зазначено той факт, що численною судовою практикою Верховного Суду України визначено обов'язок органів прокуратури подавати позови у межах загального строку позовної давності у три роки. Зі штампу на титульному аркуші позову вбачається, що керівник Бориспільської місцевої прокуратури звернувся до суду лише у грудні 2016 року, тобто через 7 років після винесення оскаржуваного рішення з пропуском позовної давності. Обставин, які об'єктивно перешкодили прокуратурі вчасно звернутися до суду не встановлено.

У відзиві на апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області Савощенко О.В. просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі та задовольнити в повному обсязі апеляційну скаргу, яка подана ОСОБА_3. Зазначає, що доводи апеляційної скарги прокуратури є безпідставними та необґрунтованими. Позивач пропустив строки позовної давності, оскільки відповідно до копій протоколів засідання сесії Гнідинської сільської ради та поданого протесту на рішення 19 сесії V-ro скликання від 29.02.2008 № 381, Бориспільська місцева (міжрайонна) прокуратура перевіряла рішення 19 сесії V-ro скликання від 29.02.2008. Крім того, прокурор не довів, який саме суспільний інтерес або державну необхідність він вбачає у скасуванні державного акту про право власності виданого ОСОБА_3. Остання оформила дану земельну ділянку у законний спосіб та протягом 10-ти років сплачує земельний податок.

У відзиві на апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області представник ОСОБА_6 - ОСОБА_13 просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та задовольнити в повному обсязі апеляційну скаргу, яка подана ОСОБА_3.

У судовому засіданні представник прокуратури Буцмак А.Ю. підтримав свою апеляційну скаргу та просив залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_3.

ОСОБА_3, її представник ОСОБА_4, представник Гнідинської сільської радиЗіневич Ю.М., представник третьої особи ОСОБА_6 - ОСОБА_13 та третя особа ОСОБА_7 підтримали апеляційну скаргу ОСОБА_3 та просив залишити без задоволення апеляційну скаргу позивача.

ОСОБА_3, її представник ОСОБА_4, представник Гнідинської сільської ради Зіневич Ю.М., третя особа ОСОБА_7 та представник третьої особи ОСОБА_6 - ОСОБА_13 просили апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розгляд справи у їх відсутності, за правилами ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів Апеляційний суд Київської області та Апеляційний суд міста Києва здійснювали правосуддя до початку роботи Київського апеляційного суду.

21.06.2018 Київський апеляційний суд зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на виконання Указу Президента Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах від 29.12.2017, а з 03.10.2018 Київський апеляційний суд розпочав свою роботу.

Судом першої інстанції встановлено, 30.10.2007 ОСОБА_3 уклала з ОСОБА_10 два договори купівлі-продажу, за якими вона придбала домоволодіння по АДРЕСА_1 Бориспільського району.

В той же день ОСОБА_3 уклала з ОСОБА_10 договір купівлі-продажу, за яким вона придбала земельну ділянку площею 0,225 га з кадастровим номером НОМЕР_5 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташованого по АДРЕСА_1 Бориспільського району.

На підставі п. 3 рішення Гнідинської сільської ради № 388-19-V від 29.02.2008 у власність ОСОБА_3 безкоштовно передано земельну ділянку площею близько 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташована по АДРЕСА_1 в зв`язку з оформленням договору купівлі - продажу жилих будинків ВКА № 043495 та ВКА № 043496 від 30.10.2007, що належали ОСОБА_10.

30 квітня 2009 року на підставі цього рішення ОСОБА_3 виданий державний акт на право власності на земельні ділянки серії НОМЕР_1. У такий спосіб вона набула право власності на земельну ділянку площею 0,0238 га з кадастровим номером НОМЕР_4 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташовану по АДРЕСА_1 Бориспільського району.

Відповідно до схеми розміщення земельних ділянок вказана земельна ділянка була вільною від будь - якої забудови.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 не складався, не погоджувався та не затверджувався.

Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 був підписаний начальником управління земельних ресурсів у Бориспільському районі ОСОБА_15 30.04.2009.

Відповідно до протоколу засідання Гнідинської сільської ради № 35 від 16.07.2009 Бориспільський міжрайонний прокурор звертався з протестом на рішення, прийняті 29 лютого 2008 року ще 10 липня 2009 року.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка передана у власність ОСОБА_3 з порушенням вимог земельного законодавства, проте Бориспільський міжрайонний прокурор знав або міг дізнатись про оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування ще 10.07.2009, проте звернувся з позовом лише у грудні 2016 року, тобто через 7 років, пропустивши при цьому позовну давність, про застосування якої заявлено представником ОСОБА_3.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України в редакції, чинній на день укладення договорів купівлі-продажу домоволодінь, до особи, яка придбавала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідною для їх обслуговування.

Відповідно до частини 1, 2, 6 - 10 ст. 118 ЗК України, в редакції чинній на час винесення спірного рішення, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядуваннящодо приватизації земельних ділянокприймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянкиіз земель державноїабо комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання. Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянкифермерському господарству- також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохороннимі санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщинита подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянкиу власність.

Згідно зі ст. 50 Закону України Про землеустрій в редакції, яка діяла на час ухвалення спірного рішення проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок. Порядокскладання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_3 придбала у ОСОБА_10 30.10.2007 за договорами купівлі-продажу домоволодіння № 22 (договір ВКА № 043495) та № АДРЕСА_1 (договір ВКА № 043096), в с. Гнідин Бориспільського району.

В той же день ОСОБА_3 уклала з ОСОБА_10 договір купівлі-продажу, за яким вона придбала земельну ділянку площею 0,225 га з кадастровим номером НОМЕР_5 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташованого по АДРЕСА_1 Бориспільського району.

За змістом цих договорів домоволодіння по АДРЕСА_1 -А придбано разом із земельною ділянкою у розмірі 0,225 га з кадастровим номером НОМЕР_5. Тобто межі земельної ділянки для даного домоволодіння вже були визначені на час укладення договорів купівлі - продажу домоволодіння та земельної ділянки.

Відповідно до довідки управління Держгеокадастру у Бориспільському районі Київської області надалі ця земельна ділянка була поділена на дві земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_6 та НОМЕР_7. При цьому у довідці площа земельної ділянки зазначена у більшому розмірі, ніж у договорі купівлі - продажу земельної ділянки, а саме 0,2554 (по договору 0,225). Матеріали справи не містять даних про те, за рахунок яких земель відбулося збільшення площі земельної ділянки.

Незважаючи на це, за рішенням Гнідинської сільської ради № 388-19-V від 29.02.2008 у власність ОСОБА_3 безкоштовно передано земельну ділянку площею близько 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташованого по АДРЕСА_1 в зв`язку з оформленням договору купівлі - продажу жилих будинків ВКА № 043495 та ВКА № 043496 від 30.10.2007. Але договір ВКА № 043496 стосується домоволодіння по АДРЕСА_1-А, а не домоволодіння по АДРЕСА_1. До того ж, як вказувалося вище земельна ділянка, на якій розміщене дане домоволодіння, придбана ОСОБА_3 за договором купівлі - продажу. Доказів про те, що ОСОБА_3 надавалася в користування інша земельна ділянка з таким же цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку матеріали справи не містять.

Відтак з рішення Гнідинської сільської ради № 388-19-V від 29.02.2008 не вбачається який розмір земельної ділянки передано у власність ОСОБА_3 саме для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташованого по АДРЕСА_1 та у чиєму користуванні і у якому розмірі перебувала ця земельна ділянка до прийняття такого рішення.

Доказів про те, у якому розмірі виділялася земельна ділянка для будівництва та обслуговування жилого будинку по АДРЕСА_1 не надано.

У суді апеляційної інстанції оголошувалася перерва для з`ясування цих обставин. Представник Гнідинської сільської ради на підтвердження цих обставин надав копію рішення 36/1-17 від 28.07.1998 та № 4/1-7 від 28.01.1999 (а.с. 186-188 т. 3), проте у зазначених рішеннях відсутні дані про розмір земельної ділянки, яка надавала попередньому землекористувачу для будівництва та обслуговування жилого будинку по АДРЕСА_1.

З самого змісту рішення Гнідинської сільської ради № 388-19-V від 29.02.2008 вбачається, що дане рішення прийнято відносно земельної ділянки, межі якої не були виділені в натурі на місцевості, в іншому б випадку такий розмір був би зазначений не близько 0,25 га, а мав би конкретний розмір.

Матеріали справи не містять доказів про те, що саме на земельній ділянці, яка за рішенням Гнідинської сільської ради № 388-19-V від 29.02.2008 надана ОСОБА_3 знаходяться ті об`єкти та споруди, які зазначені у договорі купівлі - продажу домоволодіння по АДРЕСА_1.

На підставі рішення Гнідинської сільської ради № 388-19-V від 29.02.2008 відповідно до договору на складання технічної документації із землеустрою на ім`я ОСОБА_3 було виготовлено чотири державних акти на право власності на земельні ділянки площею 0,1140 га, площею 0,0854 га, площею 0,0238 га, площею 0,0191 га (а.с. 78 т. 3). Земельну ділянку площею 0,0854 га кадастровий номер НОМЕР_8 ОСОБА_3 відчужила ОСОБА_6.

У матеріалах справи містяться лише два державних акти на право власності на земельні ділянки площею 0,0854 га та площею 0,0238 га. У обох цих актах вказано, що земельні ділянки розташовані по вул. Озірна без зазначення номера будинку.

За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що рішення Гнідинської сільської ради № 388-19-V від 29.02.2008 не відповідає вимогам земельного законодавства.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 таких висновків суду не спростовують. Суд першої інстанції надав належну оцінку всім доказам, які надані сторонами у їх сукупності, а тому доводи апеляційної скарги про те, що суд не надав оцінку постанові про закриття кримінального провадження від 21.09.2017 не можна визнати обґрунтованими. За правилами ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені у постанові про закриття кримінального провадження не мають преюдиційної сили.

Оскільки будь - яких доказів про те, що за рішенням Гнідинської сільської ради спірна земельна ділянка перебувала у користуванні ОСОБА_3 не надано, суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що передача у власність такої земельної ділянки мала відбуватися на підставі пунктів 6 - 10 ст. 118 ЗК України, а не на підставі пунктів 1, 2 цієї статті, оскільки приватизація земельної ділянки передбачає, що така земельна ділянка уже надана особі у встановленому законом порядку, визначено її межі на місцевості та шляхом приватизації змінюється статус такої земельної ділянки і вона переходить із користування особи у її власність. Проте, нові розміри такої земельної ділянки не встановлюються, а тому оформлення права власності на таку ділянку відбувається на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

За рішенням же Гнідинської сільської ради № 388-19-V від 29.02.2008 передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка раніше їй у користування не надавалася, а тому оформлення у власність такої земельної ділянки мало відбуватися шляхом розроблення проекту відведення такої земельної ділянки. Дані обставини підтверджуються також тим, що фактично за оспорюваним рішенням було оформлено право власності на чотири самостійні земельні ділянки.

Відтак доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що суд мав застосувати до спірних правовідносин положення ст. 56 Закону України Про землеустрій , а не статтю 50 цього Закону суперечать встановленим у справі обставинам та вимогам земельного законодавства.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що суд у рішенні вказав осіб, які не є учасниками справи не є підставою для скасування рішення суду, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Разом з тим, встановивши порушення вимог земельного законодавства суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про пропуск позивачем позовної давності.

Відповідно до положень ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 4, ч. 5 ст. 267 цього Кодексу сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатись до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

Норма ч. 1 ст. 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

За змістом вказаної норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у заінтересованої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

При цьому початок перебігу строку позовної давності для звернення до суду пов'язується як з об'єктивним моментом - наявністю порушення прав особи, так і з суб'єктивним, коли особа, яка звертається до суду, дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

За матеріалами справи встановлено, що на тридцять п`ятій сесії п`ятого скликання Гнідинської сільської ради 16.07.2009 розглядалися протести Бориспільської міжрайпрокуратури, у томі числі і на рішення Гнідинської сільської ради № 381-19-V від 29.02.2008.

У протоколі засідання сільської ради від 29.02.2008 вказано про всі рішення, які були прийняті Гнідинською сільською радою у цей день, у тому числі як рішення № 381-19-V, так і рішення № 388-19-V. При проведенні прокурорської перевірки у розпорядженні прокуратури перебував протокол засідання сільської ради від 29.02.2008, а тому прокурор мав знати про допущені порушення ще 16.07.2009, проте з позовом до суду звернувся лише 05.12.2016, тобто більше ніж через сім років.

За вказаних обставин суд першої інстанції правильно застосував наслідки спливу позовної давності, про застосування якої заявлено представником ОСОБА_3.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що про порушення земельного законодавства при ухваленні рішення сільської ради прокуратура дізналася лише 20.10.2015 з моменту надходження клопотання Держсільгоспінспекції в Київській області не відповідають встановленим у справі обставинам.

Представник прокуратури при розгляді справи у суді апеляційної інстанції підтвердив, що позов подано в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Київській області.

Проте, з клопотання Державної інспекції сільського господарства в Київській області вбачається, що цією інспекцією проведена перевірка на підставі листа ОСОБА_10. Про те, які права та інтереси саме Державної інспекції сільського господарства в Київській області порушено прийняттям оскаржуваного рішення не вказано.

Позивач звернувся до суду в інтересах держави.

Держава, в особі управління земельних ресурсів у Бориспільському районі видаючи державні акти на право приватної власності на земельні ділянки ще 30.04.2009 була обізнана як про наявність оспорюваного рішення сільської ради, так і про відсутність проекту землеустрою щодо відведення цих земельних ділянок.

Відтак позовна давність за вказаних обставин підлягала застосуванню.

За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі позивача.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення постанови до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Повний текст постанови виготовлений 20.12.2018.

Головуючий

Судді