Постанова

від 08.04.2020 по справі 359/9626/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

08 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 359/9626/16-ц

провадження № 61-2401св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - керівник Бориспільської місцевої прокуратури,

відповідачі - Гнідинська сільська рада Бориспільського району Київської області, ОСОБА_1 ,

треті особи: ОСОБА_2 , відділ у Бориспільському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Державна інспекція сільського господарства у Київській області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника прокурора Київської області

на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області

від 25 червня 2018 року у складі судді Борця Є. О. та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року у складі колегії суддів:

Махлай Л. Д., Кравець В. А., Мазурик О. Ф. ,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року керівник Бориспільської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом до Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , відділ у Бориспільському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Державна інспекція сільського господарства у Київській області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання частково недійсним рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, в якому просив з метою відновлення законності визнати недійсним пункт 3 рішення Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області № 388-19-V від 29 лютого 2008 року Про передачу земельних ділянок після оформлення цивільно-правових угод на майно та визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 793792, виданий 30 квітня

2009 року на ім`я ОСОБА_1 .

В обґрунтування позову зазначав, що 30 жовтня 2007 року ОСОБА_1 уклала з ОСОБА_2 договори купівлі-продажу, за якими вона придбала два домоволодіння на АДРЕСА_1 та на АДРЕСА_1 . У той же день ОСОБА_1 уклала з

ОСОБА_2 ще один договір купівлі-продажу, за яким вона придбала земельну ділянку площею 0,225 га з кадастровим номером

3220882 601:02:002:0013 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташовану на

АДРЕСА_1 .

У подальшому, в результаті придбаної земельної ділянки з кадастровим номером 3220882 601:02:002:0013, утворено нові земельні ділянки з кадастровими номерами 3220882601:02:002:0045 та 3220882601:02:002:0046.

Крім того, рішенням (пункт 3 ) Гідинської сільської ради № 388-19-V від 29 лютого 2008 року у зв`язку з укладенням договорів купівлі-продажу домоволодінь у власність ОСОБА_1 була безкоштовно передана земельна ділянка площею близько 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташована на АДРЕСА_1 . 30 квітня 2009 року ОСОБА_1 на підставі цього рішення виданий державник акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 793792. У такий спосіб вона набула право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220882601:02:002:0033.

Вважав, що зазначені земельні ділянки отримані з порушенням статті 120 ЗК України, статтям 25, 50 Закону України Про землеустрій , оскільки при їх отриманні та перед прийняттям рішенням сільської ради документація з землеустрою не розроблялася та отримувалася.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25.06.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 28 грудня 2018 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що земельна ділянка передана у власність ОСОБА_1 з порушенням вимог земельного законодавства, однак Бориспільський міжрайонний прокурор знав або міг дізнатись про оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування ще 10 липня 2009 року, проте звернувся з позовом лише у грудні 2016 року, тобто через 7 років, пропустивши при цьому строк позовної давності, про застосування якої заявлено представником ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

21 січня 2019 року заступник прокурора Київської області звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 грудня 2018 року, у якій просив ці рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 31 січня 2019 року касаційну скаргу заступника прокурора Київської області залишено без руху. Надано для усунення недоліків строк, а саме: надати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 31 січня 2019 року першим заступником прокурора Київської області надіслано до Верховного Суду оригінал платіжного доручення №175 від 1 лютого 2019 року про сплату судового збору в розмірі 5 512,00 грн.

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2019 року відкрито провадження у справі та витребувано справу № 359/9626/16-ц з Бориспільського міськрайонного суду Київської області.

У лютому 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди помилково встановили, що прокурор знав або міг дізнатися про оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування ще 10 липня 2009 року, оскільки жодними наявним у матеріалах справи доказами так і не спростовано доводи прокурора про те, що про порушення вимог чинного законодавства при прийнятті сільською радою спірного рішення йому стало відомо лише після надходження до Бориспільської міжрайонної прокуратури клопотання Держсільгоспінспекції в Київській області від 20 жовтня 2015 року № 04-2/64 про наявність підстав для вжиття заходів прокурорського реагування.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У відзивах на касаційну скаргу Гнідинська сільська рада Бориспільського району Київської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на те, що судами правильно застосовані статті 257, 261, 267 ЦК України та відмовлено у позивачу у задоволенні позову у зв`язку з пропуском позовної давність.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

30 жовтня 2007 року ОСОБА_1 уклала з ОСОБА_2 договори купівлі-продажу, за якими вона придбала два домоволодіння на АДРЕСА_1 та на АДРЕСА_1 .

Того ж дня ОСОБА_1 уклала з ОСОБА_2 ще один договір купівлі-продажу, за яким вона придбала земельну ділянку площею 0,225 га з кадастровим номером 3220882 601:02:002:0013 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташовану на АДРЕСА_1 .

У подальшому, в результаті придбаної земельної ділянки з кадастровим номером 3220882 601:02:002:0013, утворено нові земельні ділянки з кадастровими номерами 3220882601:02:002:0045 та 3220882601:02:002:0046.

Рішенням (пункт 3 ) Гідинської сільської ради № 388-19-V від 29 лютого 2008 року у зв`язку з укладенням договорів купівлі-продажу домоволодінь у власність ОСОБА_1 була безкоштовно передана земельна ділянка площею близько 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташована на АДРЕСА_1 .

30 квітня 2009 року ОСОБА_1 на підставі цього рішення виданий державник акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 793792. У такий спосіб вона набула право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220882601:02:002:0033.

Відповідно до протоколу засідання Гнідинської сільської ради № 35 від 16 липня 2009 року Бориспільський міжрайонний прокурор звертався з протестом на рішення, прийняте 29 лютого 2008 року ще 10 липня

2009 року.

01 лютого 2017 року ОСОБА_1 (відповідач по справі) звернулася до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з заявою про застосування позовної давності.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частина перша стаття 120 ЗК України в редакції, чинній на день укладення договорів купівлі-продажу домоволодінь, до особи, яка придбавала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідною для їх обслуговування.

Доводи касаційної скарги про те, що зазначені земельні ділянки отримані з порушенням норм статті 120 ЗК України, суперечать встановленим судами фактичними обставинами справи щодо підстав отримання цих земельних ділянок.

За змістом статті 120 ЗК України, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, тоді як земельні ділянки 3220882601:02:002:0032 та 3220882601:02:002:0033 отримані на підставі рішення ради у порядку первинного отримання на земельну ділянку та приватизацію.

Відповідно до частини 1, 6 - 10 статті 118 ЗК України, в редакції чинній на час винесення спірного рішення, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання. Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Згідно зі статтею 50 Закону України Про землеустрій в редакції, яка діяла на час ухвалення спірного рішення проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок. Порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як було встановлено судами, рішення Гнідинської сільської ради № 388-19-V від 29 лютого 2008 року прийнято відносно земельної ділянки, межі якої не були виділені в натурі на місцевості, в іншому б випадку такий розмір був би зазначений не близько 0,25 га, а мав би конкретний розмір. Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які документи щодо розробки проекту землеустрою та його затвердження. У матеріалах справи містяться лише два державних акти на право власності на земельні ділянки площею 0,0854 га та площею 0,0238 га. У обох цих актах вказано, що земельні ділянки розташовані на АДРЕСА_1 без зазначення номера будинку.

За вказаних обставин суди дійшли правильних висновків про те, що рішення Гнідинської сільської ради № 388-19-V від 29 лютого 2008 року не відповідає вимогам земельного законодавства.

Щодо строку позовної давності

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня

1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня

2013 року).

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15-ц (провадження № 14-252 цс 18).

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами довідалася та могла довідатися у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 81 ЦПК України про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а не від дня, коли власник майна, яке перебуває у володінні іншої особи, дізнався чи міг дізнатися про кожного нового набувача цього майна.

У пункті 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208 цс 18) зазначено, що і в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (пункти 46, 48, 65-66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі

№ 362/44/17).

Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог (пункти 138-140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16-ц (провадження № 14-208цс18).

Судом першої та апеляційної інстанцій установлено, що у 10 липня

2009 року прокурор подавав протест на рішення 19 сесії V-го скликання від 29 лютого 2008 року № 381, що підтверджується протоколом засідання Гнідинської сільської ради № 35 від 16 липня 2009 року та свідчить про обізнаність прокурора щодо існування спірного рішення.

Таким чином, посилання позивача, що йому стало відомо про існування спірного рішення сільської ради до від 20 жовтня 2015 року тільки після надходження до Бориспільської міжрайонної прокуратури клопотання Держсільгоспінспекції в Київській області про наявність підстав для вжиття заходів прокурорського реагування, є необґрунтованими, а тому суди зробили обґрунтований висновок про пропуск строку позовної давності.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що право на звернення з позовом у прокурора виникло з моменту його обізнаності про спірне рішення ради 10 липня 2009 року, та врахувавши, що із указаної дати у прокуратури виникло право на подання позову про визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що, звернувшись до суду із даним позовом у грудні 2016 року, прокуратура пропустила установлений законом строк позовної давності, про застосування якого відповідачем подано заяву, що є підставою для відмови у позові у справі.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками судів, в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Київської області залишити без задоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Сімоненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров