Рішення

від 14.12.2018 по справі п/811/3502/15

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2018 року м. Кропивницький Справа № П/811/3502/15

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Хилько Л.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:

ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт НОМЕР_1 виданий Новоукраїнським РВ УМВС України в Кіровоградській області 25.11.1996 року, податковий номер НОМЕР_2; адреса: АДРЕСА_1) до відповідачів: відповідач 1 - Державного реєстратора Реєстраційної служби Маловисківського районного управління юстиції Клюшник Анни Олександрівни (адреса: вул. Жовтнева, буд. 79, м. Мала Виска, 26200); відповідач 2 - Маловисківська районна державна адміністрація Кіровоградської області (код ЄДРПОУ - 04055363; вул. Центральна, 78, м. Мала Виска, Кіровоградська область, 26200) ; третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ТОВ СТОВ "Авангард" (код ЄДРПОУ - 39782497, адреса: вул. Чехова, буд.53, офіс 207, м. Черкаси, Черкаська область, 18006) про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Державного реєстратора Реєстраційної служби Маловисківського районного управління юстиції Клюшник Анни Олександрівни (далі - відповідач 1); Маловисківської районної державної адміністрації Кіровоградської області (далі - відповідач 2); третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ТОВ СТОВ "Авангард" (далі - третя особа), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Маловисківського районного управління юстиції Клюшник Анни Олександрівни №23131634 від 24 липня 2015 року про державну реєстрацію за номером запису іншого речового права № 10543585.

Обґрунтовуючи заявлений адміністративний позов позивач зазначила, що проведена державна реєстрація права оренди земельної ділянки державним реєстратором Реєстраційної служби Маловисківського районного управління юстиції Клюшник Анни Олександрівни від 24.07.2015 року не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує права ОСОБА_1, як власника земельної ділянки державної форми власності, а тому підлягають скасуванню та відповідно порушені права позивача підлягають відновленню шляхом вчинення відповідних реєстраційних дій.

Представник відповідача 1 та третьої особи, своїм правом на подання письмового відзиву не скористалися.

Представником відповідача 2 подано до суду відзив, із викладенням власної позиції щодо даного адміністративного позову, в якому наголошено, на відмові в задоволенні адміністративного позову (а.с.163).

06.12.2018 року відповідною ухвалою суду керуючись приписами статті 183 КАС України подальший розгляд справи судом вирішено здійснити у порядку письмового провадження на підставі відповідного клопотання сторін.

Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (пункт 10 частини першої статті 4 КАС України).

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Предметом спору даної справи є встановлення правомірності дії державного реєстратора Реєстраційної служби Маловисківського районного управління юстиції Клюшник Анни Олександрівни при винесенні рішення за індексним номером №23131634 від 24 липня 2015 року про реєстрацію права оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Злинської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, кадастровий номер НОМЕР_3 за Товариством з обмеженою відповідальністю СТОВ Авангард .

При вирішенні даного спору суд враховує наступні фактичні обставини справи, що передували винесенню спірного рішення про вчинення вказаних реєстраційних дій.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт НОМЕР_1 виданий Новоукраїнським РВ УМВС України в Кіровоградській області 25.11.1996 року, податковий номер НОМЕР_2 (а.с.9).

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки №641-2, кадастровий номер НОМЕР_3, площею 2,7419 га, розташованої на території Злинської сільської ради, Маловисківського району, Кіровоградської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом (а.с.4).

Вказане свідоцтво про право на спадщину зареєстровано у відповідному Спадковому реєстрі за №53589547, що посвідчується копією Витягу (а.с.5).

Судом встановлено, що 23.12.2013 року право приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_3, площею 2,7419 га, розташованої на території Злинської сільської ради, Маловисківського району, Кіровоградської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва зареєстровано у відповідному реєстрі права на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що підтверджується відповідним Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.6).

В матеріалах справи наявний договір оренди земельної ділянки щодо передачі в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення №666, площею 5, 00 га, кадастровий номер НОМЕР_3 укладений між ОСОБА_1 та ТОВ СТОВ Авангард строком на 10 років (а.с.7-8).

24.07.2015 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Маловисківського районного управління юстиції Кіровоградської області Клюшник А.О. прийнято рішення №23131634 про проведення державної реєстрації іншого речового права оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_3, розташованої на території Злинської сільської ради, Маловисківського району, Кіровоградської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.14).

В свою чергу, вказане право оренди земельних ділянок за ТОВ СТОВ Авангард зареєстровано державним реєстратором Реєстраційної служби Маловисківського районного управління юстиції Кіровоградської області Клюшник А.О. внесно відповідним записом у реєстр речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, що посвідчується відповідними копіями витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с.13).

Вважаючи таке рішення відповідача 1 протиправними, такими, що порушує права позивача та прийняті з порушенням діючого законодавства, ОСОБА_1 звернулась з даним адміністративним позовом до суду за захистом свого порушеного, на її думку, права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

За змістом положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права в зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав. Порушення вимог Закону рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням.

За приписами статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Тобто, виходячи з аналізу вищезазначеної правової норми, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цією дією.

Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти повинні відповідати їй (ст. 8). На ці обставини неодноразово вказував Конституційний Суд України у своїх рішеннях, зокрема, рішенні №7-рп/2003 від 10.04.2003 року, рішенні №9-рп/2004 від 07.04.2004 року, рішенні №1-рп/2007, рішенні №19-рп/2008 від 02.10.2008 року.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців регулює Закон України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 15.05.2003р. №755-IV (тут і далі по тексту в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, тобто в редакції Закону від 26 листопада 2015 року N 835-VIII).

Правовідносини, пов'язані з реєстрацією права оренди на земельні ділянки Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень від 01.07.2004 № 1952-IV.

Так, спеціальним законом, яким врегульовано відносини, пов'язані з орендою землі є Закон України Про оренду землі від 06.10.1998 №161-XIV (далі Закон №161-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі , оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У розумінні статті 13 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У відповідності до ч. 1 ст. 6 Закону України Про оренду землі , орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Право оренди земельної ділянки, як передбачено ч. 5 ст. 6 України Про оренду землі підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Вказана норма повністю кореспондується з приписами п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень №1952.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації згідно з ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Частиною 4 ст. 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

Аналізуючи вищевказані норми суд дійшов висновку, що право особи на оренду земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації відповідного права на підставі договору оренди землі.

Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень від 01.07.2004 № 1952 визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Згідно п.1 ч.1 ст.4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право постійного користування та право оренди земельної ділянки.

Підставою для реєстрації права власності, у відповідності до ст. 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень є : договори, укладені у порядку, встановленому законом; свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видані відповідно до вимог цього Закону; свідоцтва про право власності, видані органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державні акти на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішення судів, що набрали законної сили; інші документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, подані органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Частина перша статті 15 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень встановлює, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно з частиною другою цієї статті передбачено, що перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

В силу вимог пункту 6 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 25.12.2015р. №1127 (надалі - Порядок) державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Відповідно до частин першої - четвертої, сьомої та одинадцятої статті 16 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень визначено, що заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом. Реєстрація заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості їх надходження. Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються: оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку. Заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не приймається у разі відсутності документа, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

За змістом частини другої статті 9 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень визначено, що державний реєстратор, зокрема встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень записи до Державного реєстру прав на нерухоме майно вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Системний аналіз викладених положень законодавства дає суду підстави для висновку, що право володіння і користування відповідною земельною ділянкою законодавець пов'язує з фактом укладення договору оренди та з фактом реєстрації права оренди, що виникає на підставі такого договору.

При цьому, відповідні права та обов'язки, що випливають із договору оренди земельної ділянки виникають у сторін з моменту державної реєстрації права оренди.

Тобто, право володіння і користування відповідною земельною ділянкою законодавець пов'язує не з фактом укладення договору оренди, а з фактом реєстрації права оренди, що виникає на підставі такого договору.

Виходячи із вищевикладеного, суд наголошує, що суб'єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження. Розширене тлумачення суб'єктом владних повноважень способів здійснення своїх повноважень не допускається.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до Маловисківського районного суду Кіровоградської області з позовом до ТОВ СТОВ Авангард , третя особа: Маловисківське районне управління юстиції Кіровоградської області про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок (а.с.63-64).

В рамках розгляду цивільної справи №392/20/16-ц Маловисківським районним судом Кіровоградської області було призначено судово-почеркознавчу експертизу (а.с.65-68).

В матеріалах справи наявний висновок експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України в Кіровоградській області від 12.11.2015 року №495 про проведення почеркознавчої експертизи щодо факту підроблення підписів орендодавців працівниками ТОВ СТОВ Авангард у договорах оренди земельних ділянок укладених з орендарем ТОВ СТОВ Авангард в особі директора Хмари В.С. (а.с.15-20).

За змістом вказаного висновку, встановлено, що досліджувані підписи розташовані в графі Орендодавець договору оренди земельної ділянки без номеру та дати, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ СТОВ Авангард , в особі директора Хмари Володимира Сергійовича та графі Передав акту приймання-передачі об'єкта оренди без номеру та дати, виконані не ОСОБА_1, а іншою особою.

13.01.2017 року Маловисківським районним судом Кіровоградської області було винесено заочне рішення у справі №392/20/16-ц, яким позовну заяву ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки - задоволено. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки без номеру та дати укладений між ОСОБА_1 Орендодавець , з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю СТОВ Авангард - Орендар , в особі директора Хмари Володимира Сергійовича, з другої сторони, предметом договору якого є оренда земельної ділянки кадастровий номер: 3523181600:02:001:0665. Визнано недійсним Договір оренди земельної ділянки без номеру та дати укладений між ОСОБА_1 - Орендодавець , з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю СТОВ Авангард - Орендар , в особі директора Хмари Володимира Сергійовича, з другої сторони, предметом договору якого є оренда земельної ділянки кадастровий номер: НОМЕР_3 (а.с.82-85).

Вказане рішення набрало законної сили 03.03.2017 року.

У відповідності до положень ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, обставини, встановлені вказаними судовими рішеннями судів, є преюдиціальними при вирішенні даної справи по суті.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.14 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року) судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Аналогічні норми містяться в ч.ч.1, 2 ст.18 Цивільного процесуального кодексу України в редакції закону №2147-VIII від 03.10.2017 року.

Згідно ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Судом встановлено, що 02 червня 2017 року державним реєстратором з нерухомого майна Злинської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області Колос Анною Олександрівною на виконання рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області у справі №392/20/16-ц від 13 січня 2017 року внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідний запис за індексним номером рішення 354984352 (а.с.171-175).

Відтак, вбачається, що вказаним записом за індексним номером рішення №354984352, фактично скасовано інше речове право за номером запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №10543585.

З огляду на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області у справі №392/20/16-ц від 13 січня 2017 року та як наслідок, вчинений державним реєстратором з нерухомого майна Злинської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області Колос Анною Олександрівною відповідний запис на його виконання, суд не вбачає підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до статті 6 КАС України є принцип верховенства права. Відповідно до статті 3 Конституції України та статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Як передбачає частина 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини визнана джерелом права.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) "Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження".

Вирішуючи питання про застосування статті 13 Конвенції, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі Аманн проти Швейцарії (Заява N 27798/95 п.88) зазначено, що стаття 13 Конвенції вимагає, щоб кожен, хто вважає себе потерпілим внаслідок заходу, який, на його думку, суперечив Конвенції, мав право на засіб правового захисту у відповідному національному органі для вирішення свого спору, а в разі позитивного вирішення - для одержання відшкодування шкоди. Однак, це положення не вимагає безумовного досягнення вирішення спору на користь заявника.

Разом з тим, сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ( Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії ) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ( Онер'їлдіз проти Туреччини ).

Як зазначено у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.

При цьому, принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні № 37801/97 від 01 липня 2003 року по справі Суомінен проти Фінляндії Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень при вчиненні спірних дій, діяв з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дій (прийняття рішення), з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та з дотримання принципу верховенства права.

Оцінка поданих особами, які беруть участь в адміністративній справі та самостійно зібраних судом в порядку доказів в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, здійснюється судом за правилами статті 90 КАС України в порядку, що встановлений законодавчими приписами цього кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, позивачем не надано достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а відповідач довів, що діяв з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та вимог законодавства України.

За сукупністю наведених обставин, з огляду на вказане, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Відтак, судові витрати, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 90, 139, 242 - 246, 250, 251, 255, 257-263, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт НОМЕР_1 виданий Новоукраїнським РВ УМВС України в Кіровоградській області 25.11.1996 року, податковий номер НОМЕР_2; адреса: АДРЕСА_1) до Державного реєстратора Реєстраційної служби Маловисківського районного управління юстиції Клюшник Анни Олександрівни (адреса: вул. Жовтнева, буд. 79, м. Мала Виска, 26200); Маловисківської районної державної адміністрації Кіровоградської області (код ЄДРПОУ - 04055363; вул. Центральна, 78, м. Мала Виска, Кіровоградська область, 26200); третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ТОВ СТОВ "Авангард" (код ЄДРПОУ - 39782497, адреса: вул. Чехова, буд.53, офіс 207, м. Черкаси, Черкаська область, 18006) про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст.ст.255, 295 КАС України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-денний строк з дня отримання його копії.

Згідно до пп.15.5 п.1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Л.І. Хилько