Рішення від 02.02.2010 по справі 2-198-10

                                                                                                    2 – 198– 10

                          Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я.

                                         ІМЕНЕМ                     УКРАЇНИ.

 2 лютого  2010  року    КІРОВСЬКИЙ  РАЙОННИЙ  СУД  міста  ДОНЕЦЬКА

в складі -                         судді -  АНІСІМОВОЇ   Н.Д.

                                         при секретарі -  ШЕВЧЕНКО О.О.

                                         за участю представника позивачки - ОСОБА_1

                                                           представника відповідачки – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому  судовому  засіданні  в залі суду в місті ОСОБА_3 цивільну справу за позовом:

             ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа - ТЕРІТОРІАЛЬНА ГРОМАДА в особі  КІРОВСЬКОЇ  РАЙОННОЇ в місті ОСОБА_3 « ПРО ВИЗНАННЯ  ПРАВА  ВАСНОСТІ НА НЕЖИЛИ ПРИМІЩЕННЯ  «.

                                         В  С  Т  А  Н  О  В  И  В  :

           Позивачка ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 , третя особа - ТЕРІТОРІАЛЬНА ГРОМАДА в особі  КІРОВСЬКОЇ  РАЙОННОЇ в місті ОСОБА_3 « ПРО ВИЗНАННЯ  ПРАВА  ВАСНОСТІ НА НЕЖИЛИ ПРИМІЩЕННЯ  «.

            В судовому  засіданні представник  позивачки показав суду ,що 5 грудня 2007  року  відповідно до договору купівлі-продажу квартири ,посвідченого приватним  нотаріусом Донецького міського  нотаріального округу ОСОБА_6 позивачка придбала квартиру 1 будинку 7 по вулиці Дар*яльська в місті ОСОБА_3. Після  придбання  вищевказаної квартири на території подвір’я  будинку позивачкою були зведені  допоміжні нежилі  приміщення, а саме : сарай літ. Н, літня кухні літ. К, прибудову до літньої  кухні літ. Л, літній душ літ. О, сарай літ. Ж, погріб Е, що відображено на технічному паспорті. При цьому у правовстановлюючих документах продавців квартири також про ці нежитлові приміщення не йшлося. Спір між позивачкою та відповідачкою, яка проживає з дозволу позивачки в квартирі № 1 будинку 7 по вулиці Дар*яльська в місті ОСОБА_3 виник з приводу укладеного між ними правочину - договору про спільні будівельні роботи. Цей договір сторони уклали про те ,що відповідачка за п.1 договору як така, що проживає у будинку зобов*язується нести витрати і вчиняти необхідні  дії щодо побудування допоміжних нежилих приміщені :сарай ,літня  кухні, прибудова до літньої кухні, літній  душ, сарай, погріб. За п.2 договору  позивачка і відповідачка набували спільне  право власності на побудовані приміщення. Відповідно до п.3 після побудування нежилих приміщень, відповідачка набуває право викупу  половини квартири. У цьому випадку сторони мали нотаріально  посвідчити договір. Але протягом проведення робіт відповідачка не брала участі в будівництві нежилих приміщень ,посилаючись на брак коштів та вільного часу. Позивачці прийшлося будувати спірні  нежилі приміщення самостійно, але після закінчення будівництва відповідачка запропонувала позивачці продати вищевказану квартиру і почала користуватися нежитловими  приміщеннями, мотивуючи свої дії  тим, що за пунктом 2 Договору вона набуває право власності на побудовані об’єкти нерухомості та за п.3 –на квартиру.  Таким чином, відповідачка поставила під сумнів право позивачки по володінню та користуванню допоміжними жилими приміщеннями. В зв’язку  з вищенаведеним позивачка вимушена звернутися до суду з вищевказаним позовом. Просить суд визнати за позивачкою ОСОБА_4 право власності на нежитлові  допоміжні приміщення  квартири № 1будинку 7 по вулиці  Дар*яльська в місті ОСОБА_3, а саме: сарай літ. Н, літню кухню К, прибудову до літньої  кухні літ. Л, літній душ літ. О, сарай  літ. Ж, погріб літ. Е.

                       Позивачка ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилася, про дату, час та місце слухання  справи була повідомлена належним чином ,надала  суду  заяву  про розгляд справи у ії відсутність.

                     Представник відповідачки в судовому засіданні  позовні  вимоги визнав в повному обсязі і показав суду ,що він  не заперечує проти визнання за позивачкою право власності на побудовані нею нежитлові приміщення.

                      Відповідачка ОСОБА_5 в судове засідання не з’явилася, про дату, час та місце слухання  справи була повідомлена належним чином ,надала  суду  заяву  про розгляд справи у ії відсутність.

                       Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає що позовні  вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа - ТЕРІТОРІАЛЬНА ГРОМАДА в особі  КІРОВСЬКОЇ  РАЙОННОЇ в місті ОСОБА_3 « ПРО ВИЗНАННЯ  ПРАВА  ВАСНОСТІ НА НЕЖИЛИ ПРИМІЩЕННЯ  « є обґрунтованими і підлягаючими задоволенню, з наступних  підстав:

                       Відповідно до ст. 375 ЦК  УКРАЇНИ « Власник земельної  ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти  будівництво на своєї  ділянці іншими способам

                        Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені  ним будівлі споруди та інше нерухоме майно.

                        Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання  земельної  ділянки за ії цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної  забудови, здійснюється власником на його земельній ділянці ,встановлюється статтею 376 ЦК УКРАЇНИ. ».

                       Відповідно до ст. 376 ЦК  УКРАЇНИ  « Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони були збудовані або будуються на земельній ділянці ,що не була відведена для цієї  мети, або без належного  дозволу чи належно затвердженого  проекту, або з істотним  порушенням будівельних норм і правил.

                           Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне  будівництво на земельній ділянці ,що не була їй  відведена для цієї  мети, за умови надання  земельної  ділянки у встановленому  порядку особі під уже збудоване нерухоме майно».

                            На вимогу власника (користувача) земельної  ділянки суд може визнати за ним  право власності  на нерухоме майно, якщо самочинно збудоване на ній ,якщо це не порушує права інших осіб».

                                      В судовому  засіданні було встановлено ,що 5 грудня 2007  року  відповідно до договору купівлі-продажу квартири ,посвідченого приватним  нотаріусом Донецького міського  нотаріального округу ОСОБА_6 позивачка ОСОБА_4 придбала квартиру 1 будинку 7 по вулиці Дар*яльська в місті ОСОБА_3. Після  придбання  вищевказаної квартири на території подвір’я  будинку позивачкою були зведені  допоміжні нежилі  приміщення, а саме : сарай літ. Н, літня кухні літ. К, прибудову до літньої  кухні літ. Л, літній душ літ. О, сарай літ. Ж ,погріб Е, що відображено на технічному паспорті.

                         Оскільки вищевказаний будинок з ганком, балконом та літньою кухнею  були побудовані позивачкою  ОСОБА_4  за власні кошти   на   земельної ділянки, цільовим призначенням якої є обслуговування вищевказаної  квартири , побудовані  позивачкою нежитлові допоміжні приміщення   відповідають будівельним та санітарним нормам,  їх будівництво не порушує права інших осіб .

                          При таких обставинах, суд вважає за необхідне визнати за позивачкою  право власності на нежитлові допоміжні  приміщення квартири 1 будинку 7 по вулиці Дар*яльська в місті ОСОБА_3, а саме: сарай іт. Н ,літню кухню літ. К, прибудову до літньої кухні літ. Л, літній душ літ. О, сарай літ. Ж, погріб літ. Е.

                   На підставі  вищенаведеного, керуючись ст. ст. 375, 376  ЦК  УКРАЇНИ, ст. ст. 10,60, 212-215 ЦПК  УКРАЇНИ,  суд -

                                                 В  И  Р  І  Ш  И  В  :

                 Визнати за  ОСОБА_4   право власності на нежитлові допоміжні  приміщення квартири 1 будинку 7 по вулиці Дар*яльська в місті ОСОБА_3 :  сарай літ. Н, літню кухню літ. К, прибудову до літньої кухні літ. Л, літній душ літ. О, сарай літ. Ж, погріб  літ. Е.

                    Заява про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження.

                                   Суддя:                                АНІСІМОВА Н.Д.

.