Рішення від 03.02.2010 по справі 2-198-10

Копія                                                                                                                  

Справа № 2-198-10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

03 лютого   2010 року                                                                                     м. Умань

    Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі :

            головуючого судді                                  Резнік Ю.В.

            при  секретарі                                          Ящук Л.І.

    розглянувши у відкритому  судовому засіданні в м. Умань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, сільської ради с. Текуча Уманського району Черкаської області про порушення правил добросусідства при користуванні землею,

В С Т А Н О В И В :

    В листопаді 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду  з позовною  заявою про  порушення правил добросусідства при користуванні землею. В позові він вказує, що він є власником земельної ділянки розміром, 0, 56 га ( згідно  Державного акту на право приватної власності на землю від 03.06. 1997 року Серії ЧР 15-44-70, який виданий  відповідно до рішення  виконавчого комітету  Текучанської  сільської  ради № 11 від 14.03.1997 року, йому  належить земельна ділянка площею 0,56 га, що розташована  на території  с. Текуча Уманського району, для ведення особистого підсобного господарства). Також  відповідно до Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку Серії ЯБ № 426905 виданого 27.12.2005 року  на підставі рішення  Текучанської сільської ради від 29.09.2003 року № 8-2  ОСОБА_1  належить земельна ділянка площею 0,4400, що розташована по вул.. Київська в с. Текуча Уманського району Черкаської області для ведення особистого селянського господарства. Відповідач в позовній заяві вказує, що потрібно  скасувати рішення сільської ради від 14.12.2004 року № 15-2/5 та частково скасувати рішення сільської ради від 05.02.2009 року  26-2/5, а саме п. 1 відповідного рішення, який стосується  внесення змін до  рішення № 15-2/5 від 14.12.2004 року.

    В судовому засіданні 11.01.2010 року позивач подав доповнення до позовної заяви в якій вказував, що „ ... Прошу надати мені до цієї садиби огород в розмірі 0,15 га  у користування”. В судовому засіданні 03 лютого 2010 року позивач подав письмову заяву в якій вказував: „...Прошу ...зобов”язати  Текучанську сільську раду  надати мені земельну ділянку 0,20 га , що знаходиться між моїми приватизованими двома земельними ділянками( 0, 56 га  і 0, 44 га) ...    ОСОБА_2  прошу надати город в любому другому місці ....     Прошу високий суд наказати за хуліганські вчинки  ОСОБА_2 ...”.

    Позивач  в судовому засіданні позов підтримав посилаючись на обставини викладені в позовній заяві. При цьому в поясненнях вказував на те, що в них  з  дружиною ОСОБА_3 з  відповідачем ОСОБА_2 постійно виникають конфлікти, ОСОБА_2 чинить відносно них неправомірні дії, а земельна ділянка ОСОБА_2 повинна бути виділена позивачу у приватну власність, тому  він у зв”язку з цим неодноразово звертався з відповідними заявами в різні інстанції.  Однак йому у відповідях вказують, що йому потрібно звертатися в суд. А він вважає, що у зв”язку з виділенням йому  на пай житлового будинку по вул. Київській, 24, йому обов’язково повинно бути виділена уся земельна ділянка, яка належить відповідачу  ОСОБА_2, оскільки вона знаходиться між земельними ділянками, які належать  позивачу на праві приватної  власності.  Позивач в своїх поясненнях в суді також  вказував, що на спірній землі  знаходиться   водонапірна  башня і під неї також  необхідно виділити землю, а іншу частину землі виділити йому.  У нього взагалі у власності тільки 1 га землі( а в дружини взагалі не має землі), а він має право на 2 га землі.

    Представник відповідача  - сільської ради с. Текуча Уманського району Черкаської області  позов не визнав і пояснив, що підстав для скасування  відповідних рішень сільської ради с. Текуча  Уманського району  Черкаської області відповідно до вимог чинного законодавства України в даному випадку не має і тому відповідно і підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1А не має.  При цьому голова сільської ради в своїх поясненнях в суді вказував, про те, що  заяви позивача ОСОБА_1  про виділення йому земельної ділянки неодноразово  розглядались на сесії сільської ради. Однак позитивно, частково, його заяву про виділення  відповідної земельної ділянки, вдалося задовольнити  після  проведення переговорів з відповідачем ОСОБА_2. Голова сільської ради в своїх поясненнях вказував, і це в своїх поясненнях підтвердив і відповідач ОСОБА_2, що він  вмовив ОСОБА_2  добровільно відмовитись від частини земельної ділянки, яка відповідно до рішення сільської ради  була виділена йому у приватну власність в розмірі 0, 30 га.  В результаті ОСОБА_2 написав відповідну заяву про відмову від частини земельної ділянки в розмірі 0,10 га і ця земля  відповідно до рішення сільської ради  була передана у приватну власність позивача ОСОБА_1.  Землевпорядника в селі не має і всі функції його виконує голова сільської ради , в тому числі і обмір земель. В сільській раді є земельна комісія, однак вона не розглядала цей спір між суміжними землевласниками і ніяких рішень з цього питання не приймала. Схеми і обміри уповноваженими  землевпорядними  організаціями спірної земельної ділянки також не робились.

    Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав і вказав, що підстав для його задоволення не має, оскільки він і так уже відмовився від частини земельної ділянки, розміром 0,10 га  на користь позивача ОСОБА_1 Також в своїх поясненнях він вказував, що документів на право власності на земельну ділянку він не оформляв у зв”язку з напруженими стосунками з  позивачем і його дружиною.  Також вказував, що всі звинувачення позивача і його дружини є безпідставними, а навпаки це вони йому  заважають належним чином використовувати  земельну ділянку.

    Відповідно до ч. ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за  рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом.

    Згідно з положеннями ч. ст. 116 Земельного кодексу України – набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.  А в ч. 3 ст. 116 ЗК України вказано, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у т.ч.  у разі : одержання земельних ділянок із земель  державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

    Відповідно до положень ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель  державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.  А в ч. 11 вказано, що у разі відмови органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується у судовому порядку.

      Частина  3 ст. 158 ЗК України   надає право органам місцевого самоврядування  вирішувати земельні спори як між власниками земельних ділянок так і між користувачами земельних ділянок, так як законодавець надає повноваження сільським радам врегульовувати у досудовому порядку усі земельні спори.

    Відповідно до ч. 1 ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування  на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

    Згідно з положеннями ч. 1 ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державними актами.

    Суд, заслухавши пояснення позивача  ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 і представника відповідача -  сільської ради с. Текуча Уманського району Черкаської області, покази свідків ОСОБА_4- дочки позивача ( яка підтвердила пояснення позивача пор те, що йому на пай виділили хату і тому потрібно для її обслуговування виділити йому землю, забравши її у ОСОБА_2, що належним чином за нею не доглядає), ОСОБА_3- дружини позивача ( яка в своїх показах вказувала, що вона є не свідком, а потерпілою по справі, оскільки ОСОБА_2 чинить відносно неї неправомірні дії і тому відповідача  ОСОБА_2 треба притягнути до відповідальності і забрати у нього землю, бо він створює їм перешкоди у користуванні землею), ОСОБА_5 ( яка вказала, що по даній справі її  нічого не відомо),  беручи до уваги позицію відповідачів по справі, дослідивши письмові матеріали справи,  вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

    Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

    В судовому засіданні встановлено, що земельні ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2  є  суміжними.

    Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю від 03 червня 1997 року  „Загороднюку Григорію Арсентійовичу ”  на підставі рішення виконавчого комітету Текучської сільської  ради № 11 від 14 березня 1997 року надана у приватну власність земельна ділянка площею 0,56 га. Земельна ділянка розташована на території с. Текуча Текучанської сільської ради Уманського району. Земельна ділянка надана для ведення особистого підсобного господарства (а.с. 9).

    Відповідно до Державного акту на право  власності на земельну ділянку від 27.12.2005 року „Загороднюку Григорію Арсенійовичу ”  на підставі рішення Піківецької сільської ради   від 29.09.2003 року №8-2 надана у приватну власність земельна ділянка площею 0,4400 га. Земельна ділянка розташована на території с.  Текуча вул.. Київська  Уманський  район,  Черкаська область.. Земельна ділянка надана для ведення особистого селянського  господарства.(а.с. 10).

    Відповідно до рішення Текучанської сільської ради    від 05.02.2009  року № 26-2/5                „ Розгляд заяв громадян з питань землекористування”  ОСОБА_1 надано земельну ділянку розміром 0, 10 га у приватну власність для обслуговування житлового будинку, придбаного на майновий пай, по вул.  Київській, 24 в с. Текуча Уманського району. При цьому в обгрнтування прийнятого рішення у рішенні міститься посилання на ст.ст. 25, 81, 118 ЗК України та  п. 34 ст. 26  ЗУ „ Про місцеве самоврядування в Україні”( а.с. 11). Відповідно до вищевказаного  рішення Текучанської  сільської ради   від 05.02.2009 року №  26-2/5   внесено зміни до рішення сесії сільської  №15-2/5 від 14.12.2004  року і змінено розмір земельної ділянки наданої ОСОБА_2 у приватну власність з 0,30 га на 0, 20 га в с. Текуча по вул.. Київській, 24.

      Відповідно до рішення Текучанської сільської ради від 14.12.2004 року № 15-2/5  „ Розгляд заяв громадян з питань землекористування”  ОСОБА_2 надано земельну ділянку розміром 0, 30 га у приватну власність в с. Текуча по вул.. Київській, 24 для ведення особистого селянського господарства.

    Згідно з вимогами ч. 3 ст. 10, ч.ч. 1,4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України ( однак сторони відповідних доказів не надали і не ставили перед судом питання про їх витребування). Відповідно до частини 1 статті 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

    Отже, беручи до уваги вищевикладені обставини, позовні вимоги   ОСОБА_1 не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, і позов не підлягає задоволенню.

    А з приводу визначення відповідальності „ наказати за хуліганські дії”  відповідача ОСОБА_2 ( вид якої позивач взагалі не вказав, і в своїх поясненнях в суді не зазначив, що це повинна бути за відповідальність : адміністративна , кримінальна, тощо), то чинним законодавством України - КпАП України, КК України  та іншими нормативно-правовими документами, із врахування особливостей конкретних правовідносин, чітко врегульовані підстави, порядок, строки і компетенція відповідних органів ( в т.ч. і суду) з приводу складання адміністративних протоколів та інших документів ( в межах відповідного провадження відповідно до вимог  відповідних кодексів ) щодо  притягнення винних осіб до  встановленої законом відповідальності.

    Беручи до уваги  положення п. п. 2,  6 , 7, 8, 11, 18 Постанови Пленуму Верховного суду України від 16 квітня 2004 року № 7 „ Про практику застосування судами  земельного законодавства при розгляді цивільних справ”,  керуючись ст.. ст. 12, 81, 90, 91, 103, 116, 118,125,126, 152, 158, 159  ЗК України, 373, 374 ЦК України, ст. ст.  1, 25, 26, 33 Закону України „ Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 року ( з наступними змінами і доповненнями) ст. ст. 10, 11, 58- 60, 88, 130, 209 213-215, 218  ЦПК України, суд  -

                                                               В И Р І Ш И В :

    Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2, сільської ради с. Текуча Уманського району Черкаської області про порушення правил добросусідства при користуванні землею.

    На рішення може бути подано апеляцію до Апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10- денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України

        Суддя                         підпис                                                       ОСОБА_6

    З  оригіналом вірно:

    Суддя:                                   Секретар: