Рішення

від 17.12.2018 по справі 927/762/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

17 грудня 2018 року м. Чернігівсправа № 927/762/18 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Фетисової І.А. ,

за участю секретаря судового засідання Степаненко К.В.

розглянуто у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу № 927/762/18

за позовом: Приватного підприємства Реалія Плюс

02088, м. Київ, вул. Березнева, буд. 34,

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю СЛ Логістик

м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 32А

про стягнення 148 154,11 грн

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, договір №01/07-18 від 07.09.2018р.

від відповідача не з'явився

Приватним підприємством «Реалія Плюс» подано позов до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «СЛ Логістік» про стягнення 125000 грн заборгованості по договору поставки № 1/12/17 від 01.12.2017, 636,99 грн 3 % річних, 7517,12 грн пені та 10000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, позивачем разом з позовною заявою подано клопотання № 02/07-18/1 від 10.10.2018 про витребування доказів. Повідомив про укладення між сторонами договору поставки № 1/12/1 від 01.12.2017. З метою документального оформлення фінансово-господарських операцій між сторонами по договору, позивач надіслав 29.08.2018 цінним листом з описом вкладення договір та видаткові накладні. Однак відповідач, отримавши їх 31.08.2018, другі екземпляри не повернув, про причини неповернення одних екземплярів не повідомив, будь-яких заперечень щодо повноти та правильності оформлення документів не висунув, претензій щодо кількості та якості отриманого товару не виставив. Позивач надіслав відповідачу претензію-вимогу від 07.09.2018, в якій просив надіслати другі екземпляри цих документів. Відповіді та документів до цього часу на адресу позивача не надходили. Таким чином позивач не має можливості самостійно надати докази (договір поставки та видаткові накладні), які підтверджують позовні вимоги. Просить на підставі ст. 81 ГПК України витребувати у ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «СЛ Логістік» наступні документи: договір поставки № 1/12/17 від 01.12.2017, видаткові накладні: №№ 649 від 04.12.2017, 655 від 11.12.2017, 663 від 18.12.2017, 669 від 26.12.2017, 675 від 29.12.2017, 5 від 09.01.2018, 10 від 15.01.2018, 16 від 22.01.2018, 21 від 29.01.2018, 26 від 31.01.2018, 36 від 05.02.2018, 12 від 12.02.2018, 45 від 19.02.2018, 50 від 26.02.2018, 55 від 28.02.2018, 64 від 05.03.2018, 68 від 12.03.2018, 74 від 19.03.2018, 81 від 26.03.2018, 86 від 30.03.2018, 98 від 10.04.2018, 101 від 16.04.2018, 109 від 23.04.2018, 118 від 30.04.2018, 126 від 07.05.2018, 133 від 14.05.2018, 138 від 21.05.2018, 145 від 29.05.2018, 153 від 31.05.2018.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 26.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 927/762/18 та розгляд справи по суті призначено на 20.11.2018 на 09:30. Задоволено клопотання позивача та витребувано у відповідача наступні документи: договір поставки № 1/12/17 від 01.12.2017; видаткові накладні: №№ 649 від 04.12.2017, 655 від 11.12.2017, 663 від 18.12.2017, 669 від 26.12.2017, 675 від 29.12.2017, 5 від 09.01.2018, 10 від 15.01.2018, 16 від 22.01.2018, 21 від 29.01.2018, 26 від 31.01.2018, 36 від 05.02.2018, 12 від 12.02.2018, 45 від 19.02.2018, 50 від 26.02.2018, 55 від 28.02.2018, 64 від 05.03.2018, 68 від 12.03.2018, 74 від 19.03.2018, 81 від 26.03.2018, 86 від 30.03.2018, 98 від 10.04.2018, 101 від 16.04.2018, 109 від 23.04.2018, 118 від 30.04.2018, 126 від 07.05.2018, 133 від 14.05.2018, 138 від 21.05.2018, 145 від 29.05.2018, 153 від 31.05.2018.

До початку судового засідання 12.11.2018 позивачем по справі надіслано клопотання № 01/11-18 від 08.11.2018 про залучення до матеріалів справи копій платіжних доручень на та виписок банку про перерахування відповідачем оплат за поставлений товар. Надано докази направлення відповідачу.

До початку судового засідання 19.11.2018 позивачем по справі надіслано заяву № 05/11-18 від 17.11.2018 про збільшення позовних вимог, повідомив про поставку товару на суму 100720,77 грн, за період з 11.01.2018 по 25.07.2018 відповідачем було здійснено оплат на суму 862720,77 грн. На дату подачі позову залишилась не сплачена сума за поставлений товар 140000 грн з урахуванням наданих позивачем доказів оплат. Позивач просить збільшити позовні вимоги в частині стягнення боргу до суми 140000 грн, стягнути з відповідача 140000 грн боргу, 636,99 грн 3 % річних та 7517,12 грн пені. Просить стягнути суми витрат на правничу допомогу в розмірі 10000 грн. Просить стягнути судовий збір в сумі 2147,31 грн та 225 грн. Додано докази оплати судового збору в сумі 225 грн, докази направлення заяви відповідачу та копії виписок банку від 06.07.2018 на суму 80000 грн, від 18.07.2018 на суму 12000 грн.

20.11.2018 Господарським судом Чернігівської області оголошено перерву в судовому засіданні до 04.12.2018 на 10:00 год. з повідомленням відповідача та засновника відповідача про час, дату та місце судового засідання з розгляду справи по суті, з повторним направленням копії ухвали від 26.10.2018 для виконання в частині витребування доказів, про що зазначено в протоколі судового засідання від 20.11.2018. Судом надіслано відповідачу ухвалу-повідомлення від 20.11.2018 та копію ухвали від 26.10.2018 для виконання в частині витребування доказів.

Ухвала суду від 20.11.2018, направлена засновнику ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «СЛ Логістик» ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1, 14032, повернулась на адресу суду з відміткою відділення зв'язку «інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення» .

Позивачем надіслано 30.11.2018 клопотання б/н від 28.11.2018, згідно якого повідомлено, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 28.11.2018 містяться відомості щодо іншої юридичної адреси відповідача ТОВ «СЛ Логістик» 61001 Харківська область, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 32А. Засновником та керівником відповідача станом на 28.11.2018 значиться ОСОБА_4, адреса 04080 АДРЕСА_2. Реєстраційна справа знаходиться в Управлінні адміністративних послуг Чернігівської міської ради. Докази зміни юридичної адреси містяться в матеріалах реєстраційної справи, які позивач немає можливості самостійно отримати та надати суду. Просить долучити до матеріалів справи копію витягу з ЄДРЮОФОПГФ щодо відповідача, витребувати на підставі ст. 81 ГПК України від Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради реєстраційну справу щодо відповідача ТОВ «СЛ Логістик» . Додано копію витягу з ЄДРЮОФОПГФ щодо відповідача.

Ухвала суду від 20.11.2018, направлена ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «СЛ Логістик» за адресою вул. Інструментальна, 9, м. Чернігів, 14037, повернулась на адресу суду з відміткою відділення зв'язку «інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення» .

04.12.2018 Господарським судом Чернігівської області у справі № 927/762/18 винесено ухвалу про продовження відповідачу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю СЛ Логістик за ініціативою суду строк для подання відзиву на позов у справі № 927/762/18 до 14.12.2018, відкладено розгляд справи по суті на 17.12.2018 на 09:30 год. Відмовлено в задоволенні клопотання позивача про витребування на підставі ст. 81 ГПК України від Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради реєстраційної справи щодо відповідача ТОВ «СЛ Логістик» .

В судове засідання 17.12.2018 з'явився повноважний представник позивача. Відповідач в судове засідання не з'явився, повноважного представника не направив.

Ухвала суду від 04.12.2018 року направлена засновнику ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю СЛ Логістик ОСОБА_5 на адресу: м.Київ, вул. Нижньоюрківська, 4/34, 04080 та на адресу відповідача: вул. Богдана Хмельницького, 32А, м.Харків, 61001. Згідно відстеження на сайті УДППЗ "Укрпошта" за номером 1400041830605 станом за 12.12.2018 (ОСОБА_5Ю.) та за номером 1400041830583 станом за 7.12.2018 (ТОВ "СЛ Логістик") зазначено "відправлення не вручено під час доставки, інші причини". Отже, відомості свідчать про те , що кореспонденція відповідачу не вручена.

Позивачем в судовому засіданні 17.12.2018 подано клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження посилаючись на складність справи, про продовження строку розгляду справи, відкладення судового засідання на іншу дату та направлення матеріалів справи до Прокуратури Чернігівської області для здійснення досудового розслідування у формі досудового слідства у зв'язку із вчиненням дій посадовими особами ТОВ "СЛ Логістик", які мають ознаки злочинів, передбачених ст. ст. 185, 190 КК України. Додано копію заяви про вчинення злочину, копію квитанції про відправку, копію витягу зі справи, копію ухвали та копію постанови.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 17.12.2018 відмовлено в задоволенні клопотань позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, про продовження строку розгляду справи, відкладення судового засідання на іншу дату та направлення матеріалів справи до Прокуратури Чернігівської області для здійснення досудового розслідування у формі досудового слідства у зв'язку із вчиненням дій посадовими особами ТОВ "СЛ Логістик", які мають ознаки злочинів, передбачених ст. ст. 185, 190 КК України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Крім того, інформація стосовно слухання судом справ є публічною і розміщується на офіційному сайті Господарського суду Чернігівської області в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у учасників справи можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.

Таким чином, враховуючи вчинені судом дії по направленню судової кореспонденції як за адресою відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, на адресу засновника товариства, судом було вжито всіх заходів щодо належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, але відповідач своїм процесуальним правом участі в судовому засіданні не скористався, повноважного представника для дачі пояснень по справі не направив, про причини невиконання ухвал суд не повідомив.

Судом також враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України» ).

Зважаючи на те, що згідно ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані користуватися визначеними законом процесуальними правами; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, а тому неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, рішення приймається за наявними матеріалами справи на підставі ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 17.12.2018 судом здійснено розгляд справи по суті та підписано вступну та резолютивну частини рішення, роз'яснено порядок та строк оскарження рішення, дату складання повного тексту рішення.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши їх доказами, заслухавши повноважного представника позивача, суд встановив:

Прийняти до розгляду подану позивачем заяву про збільшення позовних вимог до 1478154,11 грн., оскільки таке процесуальне право правомірне у встановлений процесуальний строк вчинено позивачем та не порушує права та охоронювані законом інтереси відповідача.

Заявлений позов обґрунтований обставиною здійснення позивачем в період з 04.12.2017р. по 31.05.2018р. на користь відповідача поставки дизельного палива та бензину. Підставою для здійснення таких поставок, за твердженням позивача, був договір поставки № 1/12/17 про умови якого сторони домовились між собою 01.12.2017р., але не підписали його в дату укладення.

З наявного в матеріалах справи примірника фотокопії не підписаного відповідачем договору вбачаються наступні умови:

П. 1.1 наданої позивачем копії не підписаного з боку відповідача договору № 1/12/17 від 01.12.2017р. (а.с. 28-29) (далі по тексту ? Договір) визначено, що Постачальник (позивач по справі) зобов'язується поставити у зумовлені Договором строки дизельне паливо, бензин (далі по тексту договору ? товар), а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму за умовами цього Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору найменування, вид, асортимент, ціна за одиницю товару, кількість, загальна вартість товару визначається у рахунках-фактурах, товаро-транспортних накладних, що є невід'ємними частинами цього Договору.

П. 1.4 передбачено, що замовлення товару може бути зроблено в усній формі. Підтвердженням прийняття замовлення до виконання Сторони домовились вважати підписання заявки на поставку обома сторонами. Підтвердженням виконання замовлення Сторони домовились вважати факт відпуску товару згідно видаткової накладної.

Відповідно до п. 1.5 право власності на товар та ризик випадкової загибелі та/або псування товару переходить до покупця з моменту підписання його представниками видаткової накладної.

В розділі 3 Порядок проведення розрахунків в п. 3.1 зазначено, що оплата за товар, який поставляється за даним Договором, проводиться згідно рахунку-фактури на умовах 100 % попередньої оплати Товару.

Згідно п. 4.2 розділу 4 Порядок поставки визначено, що поставка товару здійснюється згідно товаро - транспортної накладної, видаткової накладної та сертифікатів якості.

Як зазначає позивач, договір разом з видатковими накладним за поставлений товар було направлено відповідачу на підписання лише 29.08.2018р.

В період здійснення поставок позивач посилається на поставку відповідачу дизельного палива та бензину за видатковими накладними №№ 649 від 04.12.2017, 655 від 11.12.2017, 663 від 18.12.2017, 669 від 26.12.2017, 675 від 29.12.2017, 5 від 09.01.2018, 10 від 15.01.2018, 16 від 22.01.2018, 21 від 29.01.2018, 26 від 31.01.2018, 36 від 05.02.2018, 12 від 12.02.2018, 45 від 19.02.2018, 50 від 26.02.2018, 55 від 28.02.2018, 64 від 05.03.2018, 68 від 12.03.2018, 74 від 19.03.2018, 81 від 26.03.2018, 86 від 30.03.2018, 98 від 10.04.2018, 101 від 16.04.2018, 109 від 23.04.2018, 118 від 30.04.2018, 126 від 07.05.2018, 133 від 14.05.2018, 138 від 21.05.2018, 145 від 29.05.2018, 153 від 31.05.2018 (а.с. 30-58) на загальну суму 1 002 720,00 грн.

Зазначені видаткові накладні виписані позивачем та не містять підпису уповноваженої особи відповідача в графі Отримав (ла) .

За поставлений товар відповідач, за розрахунками позивача, здійснив часткову оплату на загальну суму 862 720,77 грн. На підтвердження здійснення оплати позивачем надано копії платіжних доручень по рахунку ПП Реалія Плюс №26004056110842 в АТ КБ Приватбанк (а.с. 115-128) на суму 320 000,00 грн. та виписок по особовому рахунку ПП Реалія Плюс №26007000049748 у ПАТ Укрсоцбанк (а.с. 129-134, 145, 146) на суму 542 720,77 грн. В графі Призначення платежу в усіх платіжних дорученнях від ТОВ СЛ Логістик зазначено Оплата за ДП зг. дог. №1/12/17 від 01.12.2017р. .

Позивач, посилаючись на норму ч.1 ст. 218 Цивільного кодексу України, зазначає, що недодержання сторонами договору поставки №1/12/17 від 01.12.2017р.письмової форми такого договору, не має наслідком його недійсність. Разом з тим, невиконання відповідачем обов'язку щодо оплати вартості поставленого по договору товару порушує його права та є підставою заявленого позову.

Суд не може прийняти таке обґрунтування, як належне підтвердження заявлених позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Разом з тим, пунктом 1 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу закріплена імперативна норма щодо укладення правочинів між юридичними особами лише у письмовій формі.

Таким чином, договір поставки може вважатися укладеним, коли між сторонами такого договору досягнуто згоди з питань щодо предмету договору, строків поставки та ціни. Така згода виражається в формі підписання уповноваженими представниками юридичних осіб певних документів (договір, заявка на поставку, товаро-транспортна-накладна, видаткова накладна), які містять в собі зазначені вище істотні умови договору поставки.

Не підлягає застосуванню щодо визнання договору поставку №1/12/17 від 01.12.2017 як укладеного норма статті 642 Цивільного кодексу, яка передбачає схвалення стороною, яка одержала пропозицію укласти договір, умов такого договору шляхом вчинення певних конклюдентних дій (відвантаження товару, сплата відповідних грошей і т. ін.). Оскільки таке схвалення шляхом вчинення конклюдентних дій може мати місце лише після надання однією стороною (ініціатором) іншій відповідної пропозиції у визначеній законом формі укласти такий договір.

Як було з'ясовано під час розгляду справи та стверджувалось самим позивачем відповідну пропозицію укласти договір поставки №1/12/17 від 01.12.2017р. у письмовій формі було направлено відповідачу тільки 29.08.2018р. Тобто після фактичного проведення усіх фінансово-господарських операцій між позивачем та відповідачем.

Матеріали справи не містять доказів звернення позивача за захистом порушеного права щодо зобов'язання відповідача укласти зазначений вище договір.

Суд вважає, що здійснення відповідачем грошових транзакцій на користь позивача на загальну суму 862 720,77 грн. з зазначенням призначення платежу Оплата за ДП зг. дог. №1/12/17 від 01.12.2017р. , не можуть свідчити про укладеність вказаного договору поставки, оскільки з зазначених платіжних доручень не можна встановити істотних умов договору поставки, визначених статтею 265 Господарського кодексу України.

Не відповідає умовам зазначеним у проекті договору поставки №1/12/17 від 01.12.2017р. порядок оплати та поставки товару. Так за договором визначено порядок оплати у вигляді 100% передплати за товар, що має бути поставлений (п.3.1 Договору). Поставка здійснюється шляхом подання заявки на отримання товару, підтвердженням прийняття замовлення до виконання Сторони домовились вважати підписання заявки на поставку обома сторонами. Підтвердженням виконання замовлення Сторони домовились вважати факт відпуску товару згідно видаткової накладної (п. 1.4 Договору).

Фактично позивачем не надано доказів здійснення замовлення товару шляхом підписання заявки, а також доказів отримання відповідачем такого товару. Порядок оплати про який зазначає позивач у своєму позові також не відповідає п. 3.1 Договору, оскільки на підставі наданих розрахунків часткова оплата відповідачем здійснювалась не на умовах передплати, а вже після відвантаження товару.

Крім того позивачем не надано жодного доказу, який би свідчив про факт отримання відповідачем дизельного палива або бензину за договором поставки №1/12/17 від 01.12.2017р. Надані позивачем видаткові накладні №№ 649 від 04.12.2017, 655 від 11.12.2017, 663 від 18.12.2017, 669 від 26.12.2017, 675 від 29.12.2017, 5 від 09.01.2018, 10 від 15.01.2018, 16 від 22.01.2018, 21 від 29.01.2018, 26 від 31.01.2018, 36 від 05.02.2018, 12 від 12.02.2018, 45 від 19.02.2018, 50 від 26.02.2018, 55 від 28.02.2018, 64 від 05.03.2018, 68 від 12.03.2018, 74 від 19.03.2018, 81 від 26.03.2018, 86 від 30.03.2018, 98 від 10.04.2018, 101 від 16.04.2018, 109 від 23.04.2018, 118 від 30.04.2018, 126 від 07.05.2018, 133 від 14.05.2018, 138 від 21.05.2018, 145 від 29.05.2018, 153 від 31.05.2018 (а.с. 30-58) на загальну суму 1 002 720,00 грн., не можуть бути прийняті судом як належні та достовірні докази в розумінні статей 76 та 78 ГПК України, оскільки надані докази не відповідають вимогам первинних документів, які містять інформацію про господарські операції.

Частиною другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначені обов'язкові реквізити первинних документів, що підтверджують здійснення господарських операцій. Серед інших обов'язкових реквізитів вказаною нормою встановлено що такий документ обов'язково має містити особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оскільки надані позивачем видаткові накладні не містять в графі Отримав (ла) підпису або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, на підставі таких доказів не можна встановити обставини щодо факту здійснення поставки нафтопродуктів позивачу в обсягах і за цінами визначених у цих документах.

Як зазначено в п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо.

З огляду на таке, суд приходить до висновку, що обґрунтування заявленого позову наявністю між сторонами спору письмового правочину є безпідставним, оскільки надані докази та висновки суду свідчать про відсутність факту укладення між сторонами договору поставки №1/12/17 від 01.12.2017р.. Окрім того, враховуючи відсутність доведеності факту поставки товару позивачем відповідачу за видатковими накладними, оскільки останні не містять відомостей про їх підписання та отримання ТМЦ відповідачем, суд вважає відсутнім й укладення між сторонами спору правочинів у спрощений спосіб шляхом вчинення фактичних дій.

Таким чином, позивачем не доведено вчинення відповідачем дій , спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків за зобов'язанням поставки товару.

Наведене свідчить про відсутність доведеності позивачем порушеного права відповідачем на умовах договору поставки №1/12/17 від 01.12.2017 р. щодо обов'язку відповідача сплатити 140 000 грн. та 7517,12 грн. пені , домовленість про застосування якої має бути вчинена сторонами у письмові формі відповідно до приписів імперативної норми - ст.547 ЦК України. А як наслідок й щодо стягнення 636,99 грн. відсотків на підставі ст.625 ЦК України до заявлених вимог про стягнення основної заборгованості , з огляду на наведений вище висновок суду.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивачем не доведено факт укладення договору поставки №1/12/17 від 01.12.2017р. та факт здійснення господарських операцій по даному договору, а тому позов не підлягає задоволенню.

Посилання позивача на проведені відповідачем оплати судом відхиляються з огляду на відсутність доведеності факту укладення договору поставки товару №1/12/17 від 01.12.2017р. відповідачу та факту отримання товару відповідачем як на умовах письмового договору так й за видатковими накладними.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Як визначено ч.1 ст.124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем надано копію договору про надання юридичних послуг у сфері права та професійної правничої допомоги від 01.08.2018 та попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових на правничу допомогу складає 10000 грн. В той же час, позивачем не надано доказів на підтвердження понесення витрат по оплаті правової допомоги та наявності статусу адвоката у представника позивача ОСОБА_2

А тому, в зв'язку з відмовою в позові, відсутності статусу адвоката у представника витрати по правовій допомозі не підлягають відшкодованою.

В зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. 5 , 42, 74, 81, 123, 129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

В позові Приватного підприємства Реалія Плюс (02088, м. Київ, вул. Березнева, 34, код ЄДРПОУ 37219204) до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю СЛ Логістик (61001, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 32А, код ЄДРПОУ 41617192) про стягнення 143 154,11 грн відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 20.12.2018.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/. Відомості про адреси для листування та зв'язку Господарського суду Чернігівської області: пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua; тел. 676-311, факс 77-44-62.

Суддя І.А. Фетисова