Рішення

від 11.12.2018 по справі 916/2418/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" грудня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/2418/17

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Гут С.Ф.

при секретарі судового засідання Себовій О.О.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 - на підставі довіреності №01-36/24 від 20.02.2018р.;

Від відповідача : ОСОБА_2 - на підставі довіреності №б/н від 01.06.2018р.;

Від третьої особи: ОСОБА_3 - на підставі довіреності №01-36/45 від 27.12.2017р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 міської ради до відповідача ОСОБА_5 підприємства "ЕКО-НІК" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_6 комунальної власності ОСОБА_4 міської ради про стягнення 2 027 686,10 грн., -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 міська рада звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_5 підприємства "ЕКО-НІК" заборгованості з орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 22.11.2005р. у сумі 2027686,10грн. у тому числі 1692980,56грн. заборгованості з орендної плати, 36761,59грн. 3% річних, 136117,53грн. інфляційних втрат, 161826,42грн. пені.

Рішенням Господарського суд Одеської області від 07.12.2017р. по справі №916/2418/17 позов ОСОБА_4 міської ради про стягнення з відповідача ОСОБА_5 підприємства "ЕКО-НІК" заборгованості з орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 22.11.2005р. 1692980,56грн. заборгованості з орендної плати, 36761,59грн. 3% річних, 136117,53грн. інфляційних втрат, 161826,42грн. пені - задоволено частково.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.02.2018р. по справі №916/2418/17 рішення господарського суду Одеської області від 07.12.2017р. було залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 05.07.2018р. по справі №916/2418/17 касаційну скаргу було задоволено частково, рішення господарського суду Одеської області від 07.12.2017р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.02.2018р. по справі № 916/2418/17 скасовано та справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

14.08.2018р. до канцелярії Господарського суду Одеської області надійшли матеріали справи №916/2418/17.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2018р., справу №916/2418/17 передано на розгляд судді Гута С.Ф.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.08.2018р. було прийнято справу № 916/2418/17 до свого провадження суддею Гутом С.Ф., справу прийнято розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на "11" вересня 2018 р. о 10:30 год.

07.09.2018р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

10.09.2018р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від позивача надійшли пояснення по суті спору.

В судовому засіданні 11.09.2018р. було оголошено перерву до "04" жовтня 2018 р. до 10:20 год.

В судовому засіданні 04.10.2018р. представником позивача було надано суду клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів.

Оскільки строк підготовчого провадження закінчувався 19.10.2018р., господарський суд з метою правильного та всебічного вирішення справи та, відповідно, з метою розгляду у підготовчому засіданні питань, визначених ст. 182 ГПК України, дійшов висновку про необхідність продовження строку підготовчого провадження на 30 днів за власною ініціативою у звязку із чим ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.10.2018р. було продовжено строк підготовчого провадження по справі №916/2418/17 на 30 днів та відкладено підготовче засідання на "25" жовтня 2018 р. о 12:00 год.

11.10.2018р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої, позивач наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні 04.10.2018р. представником відповідача було надано суду клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.10.2018р. було відкладено підготовче засідання на "13" листопада 2018 р. о 12:20 год.

09.11.2018р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні 13.11.2018р. представником відповідача було надано суду заяву про долучення доказів до матеріалів справи.

В судовому засіданні 13.11.2018р. було оголошено перерву до "16" листопада 2018 р. до 10:00 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.11.2018р. було закрито підготовче провадження у справі № 916/2418/17 за позовом ОСОБА_4 міської ради до ОСОБА_5 підприємства "ЕКО-НІК" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_6 комунальної власності ОСОБА_4 міської ради про стягнення 2 027 686,10 грн. та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на "19" листопада 2018 р. о 10:00 год.

В судовому засіданні 19.11.2018р. було оголошено перерву до "11" грудня 2018 р. до 12:00 год.

21.11.2018р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від відповідача надійшла до суду заява про долучення доказів до матеріалів справи.

На підставі ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 11.12.2018р., яке відбулося за участю представників учасників справи, господарським судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників справи, господарським судом встановлено:

Рішенням ОСОБА_4 міської ради №4276-ІV від 15.07.2005р. надано ОСОБА_5 підприємству "ЕКО-НІК" в оренду земельну ділянку площею 5 163 кв.м., що знаходиться у м. Одесі, вул. Приморська, ріг Військового спуску.

22.11.2005р. на підставі зазначеного рішення, між ОСОБА_4 міською радою (позивач, Орендодавець) та ОСОБА_5 підприємством "ЕКО-НІК" (відповідач, Орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки (далі договір), площею 5163 кв.м., вільної від забудови, що знаходиться у місті Одесі в Приморському районі по вул. Приморській на розі Військового спуску, який зареєстровано в Одеському міському управлінні ОРФ ДП ЦДЗК від 16.03.2006р. за №040650500065.

Відповідно до п.2.3. договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2111615,37грн.

Договір укладено терміном на 49 років (у тому числі на строк будівництва - 5 років), для проектування, будівництва та експлуатації бізнес-центру.

Пунктами 4.1., 4.2., 4.3. договору сторони встановили, що орендна плата вноситься Орендарем з моменту державної реєстрації договору, за земельну ділянку площею 5163кв.м. у грошовій безготівковій формі у розмірі: 126 700,02грн. - на період будівництва, 633500,0грн. - на період експлуатації. Розмір орендної плати встановлюється за домовленістю сторін згідно рішення ОСОБА_4 міської ради №4247- ІV від 15.07.2005р. у відповідності до протоколу узгодження ставки та розмірів орендної плати та може збільшуватися ОСОБА_4 міською радою в межах, передбачених законодавством в залежності від збільшення ринкової вартості земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні. Орендна плата вноситься за базовий податковий період, якій дорівнює календарному місяцю, щомісяця на протязі 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця . Орендна плата, включаючи несплачену, підлягає індексації відповідно до Постанови КМУ №783 від 12.05.2000р. "Про проведення індексації грошової оцінки земель".

Відповідно до п.4.6. договору у разів внесення орендної плати у строки, визначені договором, справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочених платежів за кожен день прострочення.

18.07.2014р. між сторонами був укладений договір про внесення змін до договору оренди за яким сторони розділили земельну ділянку площею 0,5163кв.м. на дві ділянки площею 0,4755га та площею 0,0408га, зазначили, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,4755га на період будівництва становить 2274649,35грн., на період експлуатації - 15483991,80грн., нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,0408га на період будівництва становить 201980,40грн., на період експлуатації - 1374939, 60коп. Встановили термін завершення будівництва - 16.03.2016р. та встановили суму орендної плати за земельну ділянку площею 0,4755га на період будівництва - 152401,51грн. на рік, на період експлуатації - 774199,59грн. на рік, за земельну ділянку площею 0,0408га на період будівництва - 13532,69грн. на рік, на період експлуатації - 68746,98грн. на рік.

Позивач вказує на те, що після встановленого строку на будівництво, а саме 16.03.2016р., відповідач продовжує сплачувати орендну плату за земельні ділянки, розраховану саме на період будівництва, що суперечить умовам договору оренди землі та договору про внесення змін у зв'язку з чим згідно листа Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси в Одеській області від 30.05.2017р. №5849/10/15-53-12-04 за відповідачем рахується заборгованість у сумі 1167907,81грн. у тому числі за березень - грудень 2016р. - 957878,71грн., за січень - березень 2017р. - 210029,10грн.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди землі та договором про внесення змін, позивач нарахував останньому пеню у сумі 161826,42грн. за період з січня 2016р. по липень 2017р., 3% річних у сумі 36761,59грн. за період з березня 2016р. по липень 2017р. та інфляційні втрати у сумі 136117,53грн. за період з березня 2016р. по липень 2017р.

З наведених підстав ОСОБА_4 міська рада звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача ОСОБА_5 підприємства "ЕКО-НІК" про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 22.11.2005р. у сумі 2027686,10грн. у тому числі 1692980,56грн. заборгованості з орендної плати, 36761,59грн. 3% річних, 136117,53грн. інфляційних втрат, 161826,42грн. пені.

Відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, з наступних мотивів.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ч. 1 ст.11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. (ч. 2 ст. 11 Цивільного Кодексу України).

При цьому, ст.12 Цивільного Кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до приписів ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1, 4 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Згідно із ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1,2,3 ст. 21 Закону України „Про оренду землі» , орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. (ст. 1 Закону України „Про оренду землі» ).

Приписами ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Як вище встановлено господарським судом, строкове, платне володіння, користування земельною ділянкою площею площею 5 163 кв.м., вільної від забудови, що знаходиться у місті Одесі в Приморському районі по вул. Приморській на розі Військового спуску, здійснюється відповідачем на підставі договору оренди земельної ділянки від 22.11.2005р. та укладеного між сторонами договору про внесення змін № 1 від 18.07.2014 до договору оренди, за умовами якого земельну ділянку площею 5 163 м 2 було розділено на дві ділянки площею 0,4755 га та площею 0,0408 га.

Відповідно до ст.792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно з вимогами ч.1 ст.93 Земельного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст.1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частинами 1-3 ст.21 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розмір орендної плати встановлюється за домовленістю сторін згідно рішення ОСОБА_4 міської ради від 15.07.2005 № 4247-ІV у відповідності до протоколу узгодження ставки та розмірів орендної плати та може збільшуватися ОСОБА_4 міською радою в межах, передбачених законодавством в залежності від збільшення ринкової вартості земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні (пункт 4.2 договору оренди).

Орендна плата вноситься за базовий податковий період, якій дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. Орендна плата, включаючи несплачену, підлягає індексації відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 № 783 "Про проведення індексації грошової оцінки земель" (пункт 4.3 договору оренди).

Пунктом 1.3 договору про внесення змін сторони погодили внести зміни у пункт 3.1 договору оренди у частині завершення будівництва та замість слів "5 років" читати "до 16.03.2016" .

Відповідно до пункту 1.4 договору про внесення змін сторони домовились пункт 4.1 договору оренди викласти у новій редакції, згідно якого орендна плата за земельну ділянку площею 0,4755 га на період будівництва становить 152 401,51 грн. на рік, а на період експлуатації - 774 199,59 грн. на рік; за земельну ділянку площею 0,0408 га на період будівництва становить 13 532,69 грн. на рік, а на період експлуатації - 68 746,98 грн. на рік.

Позивачем, у зв'язку із порушенням на його думку відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині обов'язку сплати підвищеного розміру орендної плати починаючи з 17.03.2016р. нараховано відповідачу підвищений розмір орендної плати та штрафні санкції за невиконання умов договору та додаткового договору, в частині оплати.

Верховним судом, скасовуючи попереднє рішення та постанову апеляційної інстанції по даній справі, було акцентовано увагу на ті обставини, що судами не було надано належної правової оцінки умовам договору оренди та договору про внесення змін в сукупному зв'язку з іншими умовами цих договорів щодо мети погодження сторонами розділу розміру орендної плати на період будівництва та на період експлуатації бізнес-центру та на ті обставини, що судами не було дотримано балансу інтересів сторін, а було враховано лише "законне сподівання" позивача на отримання підвищеного розміру орендної плати починаючи з 17.03.2016 та не враховано, що передбаченою договором оренди метою розподілу розміру орендної плати на період будівництва та на період експлуатації збудованого бізнес-центру є також "законне сподівання" відповідача на отримання прибутку від передачі в оренду чи продажу нежитлових приміщень та відповідно можливість сплачувати позивачу підвищений розмір орендної плати та на те, що не досліджувались обставини вчинення сторонами дій, спрямованих на будівництво бізнес-центру, а також не встановлювались підстави тривалого будівництва.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини поняття «майно» (possessions) може означати «існуюче майно» (existing possessions) або активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право. В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 1 червня 2006 року). Тому мають бути витримані розумні пропорції між використаними засобами і досягнутими цілями. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар» .

Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2004 від 02.11.2004 "У справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання)" містить тлумачення принципу верховенства права, який визнається і діє в Україні.

Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом.

Як встановлено господарським судом, представник відповідача в судових засіданнях стверджував, що будівництво на земельних ділянках взагалі не розпочато, та що, на його думку, викликано діями позивача і третьої особи.

Зокрема в якості підтвердження вищезазначених обставин, відповідачем надано суду фото таблицю (т. 3 а.с. 186), крім того, відсутність початку будівництва підтверджується самим відповідачем.

Крім того, у період 2007-2011р.р. для досягнення цілі договору оренди, на замовлення ПП ЕКО-НІК виконано низку проектувальних проектів та інженерно-геологічних і геофізичних вишукань для робочого проекту будівництва бізнес-центру. Загалом, як зазначає відповідач, на виготовлення вказаної документації ними витрачено 335 777 грн.

04.11.2014 за №01-06/686 управлінням архітектури та містобудування ОСОБА_4 міської ради надані умови та обмеження забудови земельної ділянки за адресою: м. Одеса. Приморський район, вул. Приморська ріг Військового узвозу. Вказані умови та обмеження надані у зв'язку з укладенням Договору на право забудови від 12.07.2005 та Договору оренди земельної ділянки від 22.11.2005р. із змінами від 18.07.2014р.

Проте, рішенням Виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради №437 від 24.12.2015р. містобудівні умови та обмеження, надані листом управлінням архітектури та містобудування ОСОБА_4 міської ради від 04 листопада 2014 року скасовані із формулюванням: враховуючи невідповідність містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки за адресою: м.Одеса, вулиця Приморська ріг Військового узвозу, наданих листом управлінням архітектури та містобудування ОСОБА_4 міської ради від 04 листопада 2014 року для будівництва виставково-експозиційного центру, вимогам законодавства України, державним будівельним нормам .

Як зазначає відповідач, позиція Виконкому ОСОБА_4 міської ради полягала у тому, що вказана земельна ділянка, відповідно до генерального плану забудови м. Одеси від 1989 року розміщена в зоні існуючої зеленої зони. Крім того, рішенням виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради від 30.11.2007 № 1400 "Про Генеральний план м. Одеси", прийняті за основ) техніко-економічні показники і принципові планувальні рішення розвитку міста, які визначені в проекті Генерального плану м. Одеси. Згідно даного проекту земельна ділянка за вказаною адресою відноситься до зелених насаджень загального користування та розміщена в межах комплексної охоронної зони історичної забудови центральної частини міста.

Таким чином, на час укладення договору оренди від 22.11.2005р. містобудівна документація місцевого рівня - чинний генеральний план забудови м. Одеси від 1989 року не передбачав використання орендованої ділянки за цільовим призначенням землі житлової та громадської забудови.

Відтак, відповідач фактично був позбавлений можливості законно розпочати будівництво та більш того, завершити його у встановлений строк.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 09.01.2013р. у справі "Волков проти України" зазначено, що в країнах повинен діяти принцип правової визначеності, який зобов'язує держави та їх органи здійснювати реалізацію прав та їх захист шляхом прийняття законодавства з чітким правовим визначенням спірних правовідносин та гарантує громадянам очікувати від держав та їх органів своєчасних та вичерпних дій відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно з усталеною прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини основу принципу правової визначеності утворює ідея передбачуваності (очікуваності) суб'єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає існуючим в суспільстві нормативним приписам.

На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", від 20.05.2010р. і "Тошкуце та інші проти Румунії", від 25.11.2008р.) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер'їлдіз проти Туреччини", та "Беєлер проти Італії"). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Лелас проти Хорватії").

Разом з цим, Європейській суд з прав людини вказував, що поняття "майно" в розумінні статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод охоплює поняття "правомірні очікування" тобто законні сподівання вчиняти певні дії відповідно до виданого державними органами дозволу. ("ОСОБА_7 Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії").

Крім того, відповідач зазначає про те, що 17.02.2016, тобто до завершення встановленого договором про внесення змін, строку будівництва, на адресу Виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради ним було направлено лист про пролонгацію дії договору на право забудови від 12.07.2005 та зміни строку завершення будівництва, який останнім був залишений без відповіді.

Таким чином виходячи з того, що відповідач мав "законні очікування" на легітимність, добросовісність та "належне урядування" позивача у спірних правовідносинах, зокрема щодо правомірності надання в оренду земельної ділянки та надання дозволу на будівництво на вказаній земельній ділянці, господарський суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

На підставі ст.129 ГПК України судові витрати щодо сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.13, 20, 73, 74, 76, 86, 126, 129, 165, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні ОСОБА_4 міської ради до відповідача ОСОБА_5 підприємства "ЕКО-НІК" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_6 комунальної власності ОСОБА_4 міської ради про стягнення 2 027 686,10 грн. - відмовити.

2. Витраті по сплаті судового збору покласти на позивача ОСОБА_4 міську раду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 21 грудня 2018 р.

Суддя С.Ф. Гут