Постанова

від 18.12.2018 по справі 912/1685/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 912/1685/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.

За участю секретаря судового засідання Суворкіної Ю.І.

розглянувши касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 (головуючий: Березкіна О.В., судді: Дармін М.О., Іванов О.Г.)

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Рута"

до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області

про визнання укладеною додаткової угоди,

За участю представників сторін:

представник позивача - не з'явився,

представник відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Селянське (фермерське) господарство "Рута" звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, в якому просило суд визнати укладеною між Головним управління Держгеокадастру у Кіровоградській області та Селянським (фермерським) господарством "Рута" додаткову угоду про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки від 05.04.2012, зареєстрованого у Відділі Держкомзему у Вільшанському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05 квітня 2012 року за номером 352430004001157 в редакції, викладеній у позові.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на те, що з метою реалізації свого права на поновлення договору оренди землі від 05.04.2012 він звертався до відповідача з листами-повідомленнями про поновлення договору оренди землі, до яких було додано проекти відповідних додаткових угод про поновлення договору, спочатку на підставі частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", а вдруге і втретє вже відповідно до приписів частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі". У відповідності до приписів частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" відповідач надав свої заперечення щодо поновлення дії Договору у зв'язку із пропуском позивачем строку для подання завчасного повідомлення відповідачу про намір поновити Договір, проте не надав заперечень щодо поновлення договору на підставі ч.6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі". Ті листи, на які посилається відповідач, фактично не є запереченням у поновленні дії договору, оскільки стосуються його переважного права, передбаченого ч.1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 10.08.2017 у справі № 912/1685/17 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 рішення місцевого суду скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

13.11.2017 (згідно з реєстраційним штампом) Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області подано касаційну скаргу на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.10.2017.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2018 року у справі №912/1685/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

Ухвалою Верховного Суду від 12.03.2018 касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 залишено без руху на підставі частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржником не наведено у заяві про поновлення строку підстави причин пропуску строку; надано скаржнику строк для усунення недоліків до 27.03.2018.

27.03.2018 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) скаржник звернувся з заявою про поновлення строку на касаційне оскарження у справі №912/1685/17.

Ухвалою Верховного Суду від 10.04.2018 заяву Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено; поновлено Головному управлінню Держгеокадастру у Кіровоградській області строк для подання касаційної скарги на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 у справі № 912/1685/17; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 у справі № 912/1685/17; провадження за касаційною скаргою у справі №912/1685/17 зупинено до вирішення палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах у іншій справі № 920/739/17.

10.09.2018 палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду винесено постанову у справі № 920/739/17 (оприлюднено в Єдиному Державному реєстрі судових рішень 12.11.2018).

22.11.2018 суд постановив ухвалу про поновлення провадження по даній справі та призначення до розгляду на 18.12.2018, повідомив учасників справи про дату, час і місце розгляду скарги, визначив строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до Касаційного господарського суду до 12.12.2018.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник (відповідач) вважає, що суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови порушив норми матеріального та процесуального права.

Так скаржник вважає, що позивачем, всупереч вимог норм ст.ст. 33-34 ГПК України (в редакції, чинній на момент звернення з касаційною скаргою), не доведено належними доказами порушення його права, зокрема, обумовленого ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі", з метою захисту якого він звернувся до суду з даним позовом. Також скаржник зазначив, що на нього не покладено обов'язок пересвідчуватися у отриманні орендарем поштової кореспонденції орендодавця. Отже за наявності в матеріалах справи листа від 06.04.2017 № 31-11-0,63-3699/2-17, який на адресу позивача направлявся цінним листом з описом, відповідач вважає, що заперечив позивачу у поновленні договору у строки та у порядку, визначеними чинним законодавством, що в силу вимог останнього, виключає можливість поновлення договору.

В касаційній скарзі просить суд скасувати постанову апеляційного суду, рішення місцевого суду залишити в силі.

Позивач відзив на касаційну скаргу не надав.

У судове засідання представники сторін не з'явилися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів та встановленням по новому обставин справи.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що між Вільшанською районною державною адміністрацією (орендодавець) та СФГ "Рута" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 7,2953 га, в тому числі рілля - 7,2953 га, яка знаходиться на території Сухоташлицької сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області (а.с.10-12).

Умовами договору визначено розмір орендної плати та порядок її сплати. Встановлено строк дії Договору - п'ять років та передбачено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Договір підписано представниками Вільшанської РДА та СФГ "Рута", скріплений їх печатками та зареєстровано у відділі Держкомзему у Вільшанському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.04.2012 за №352480064001157.

Згідно акту прийому-передачі земельної ділянки (а.с.14) земельну ділянку передано за Договором у фактичне користування СФГ "Рута".

Позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру із листом-повідомленням від 06.02.2017 про поновлення договору оренди землі на 7 років, до якого додано проект додаткової угоди про поновлення Договору (а.с.16).

Вказаний лист-повідомлення зданий через Центр надання адміністративних послуг Вільшанської РДА 06.02.2017, про що свідчить відповідний опис (а.с.17).

Листом від 07.03.2017 відповідач заперечив проти поновлення договору, оскільки лист-повідомлення позивача про поновлення договору зареєстрований в Головному управлінні Держгеокадастру у Кіровоградській області 15.02.2017, тобто з пропуском передбаченого Договором 60-денного строку.

Позивач в порядку частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" 04.05.2017 здав до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області лист-повідомлення про поновлення Договору на той же строк та на тих же умовах.

15.05.2017 позивач знову здав до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області аналогічний лист-повідомлення.

До таких повідомлень додавались проекти відповідних додаткових угод.

Водночас місцевий господарський суд у своєму рішенні вказав, що в матеріалах справи наявний лист-повідомлення № 31-11-0.63-3699/2-17 від 06.04.2017 Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про заперечення у поновленні Договору, який направлено в місячний термін з дня закінчення строку дії Договору, тобто, з дотриманням приписів частини 6 статті 33 Закону. На підтвердження такого направлення відповідачем надані належні докази в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України. Невручення такого листа органом поштового зв'язку Орендарю не є підставою вважати його ненаправленим, оскільки Орендодавець зобов'язаний направити такий лист в разі наявності заперечень у поновленні Договору на новий строк, а не здійснювати контроль за таким врученням працівниками Публічного акціонерного товариства "Укрпошта".

Суд першої інстанції зазначив, що за нормами частини 6 статті 33 Закону факт поновлення договору оренди землі ставиться в залежність від наявності чи відсутності листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору. Тобто, такий лист-повідомлення, згідно наведеної норми, породжує певні юридичні наслідки та встановлює права й обов'язки чітко визначеного суб'єкта, яким є орендар земельної ділянки.

За наявності такого листа-повідомлення у господарського суду відсутні підстави для поновлення Договору на тих самих умовах та на той же строк відповідно до частини 6 статті 33 Закону, у зв'язку з чим позов не підлягає задоволенню.

При цьому, місцевий суд визнав безпідставними доводи позивача про те, що лист-повідомлення відповідача № 31-11-0.63-3699/2-17 від 06.04.2017 є запереченням в поновленні Договору в порядку, встановленому частинами 1-5 статті 33 Закону, а не в порядку, встановленому частиною 6 цієї статті.

Суд апеляційної інстанції не погодився з вищевказаним висновком суду першої інстанції, зазначивши, що апеляційним судом не прийнято вищевказаний лист належним доказом відмови відповідача у поновленні договору оренди у відповідності до вимог ч.6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки у даному листі відповідач посилається на те, що він вже повідомив про прийняте рішення щодо заперечення в поновленні договору оренди землі.

Апеляційним судом зазначено, що означений лист хоча і містить посилання на ч.6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", фактично є відповіддю на заяву позивача від 06.02.2017 про поновлення договору оренди у порядку, передбаченому ч.1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", з якою позивач звернувся, реалізуючи своє переважне право, оскільки інших листів позивач до означеної дати відповідачу не надавав.

Таким чином, апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції не правильно застосував норми матеріального та процесуального права, на підставі яких дійшов до помилкового висновку про те, що оскільки відповідачем надано лист-заперечення, у суду відсутні підстави для поновлення договору на тих самих умовах та на той же строк відповідно до частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Розглядаючи доводи касаційної скарги та заперечення на неї колегія суддів касаційного суду відмічає наступне.

В постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, прийнятій у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, зроблений такий правовий висновок:

"5.2. Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1- 5 цієї норми) , так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми) .

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що для застосування положень частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Частиною 6 статті 33 зазначеного Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

При цьому необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі.

Відсутність такого заперечення, як уже зазначалося, може мати прояв у "мовчазній згоді".

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов'язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі" , і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі , що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті .

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення , орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді."

Місцевим судом встановлено, що перебіг строку дії Договору починається після його реєстрації та закінчується 05.04.2017.

Водночас місцевий господарський суд у своєму рішенні вказав, що в матеріалах справи наявний лист-повідомлення № 31-11-0.63-3699/2-17 від 06.04.2017 Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про заперечення у поновленні Договору, який направлено в місячний термін з дня закінчення строку дії Договору, тобто, з дотриманням приписів частини 6 статті 33 Закону.

При цьому, місцевий суд визнав безпідставними доводи позивача про те, що лист-повідомлення відповідача № 31-11-0.63-3699/2-17 від 06.04.2017 є запереченням в поновленні Договору в порядку, встановленому частинами 1-5 статті 33 Закону, а не в порядку, встановленому частиною 6 цієї статті.

Суд апеляційної інстанції не погодився з вищевказаним висновком суду першої інстанції, зазначивши, що апеляційним судом не прийнято вищевказаний лист належним доказом відмови відповідача у поновленні договору оренди у відповідності до вимог ч.6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки у даному листі відповідач посилається на те, що він вже повідомив про прийняте рішення щодо заперечення в поновленні договору оренди землі.

Поряд з цим, апеляційним судом в своїй постанові прямо зазначено , що означений лист містить посилання на ч.6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" , проте, не зазначено, з яких підстав він, на відміну від суду першої інстанції, визнав даний лист відповіддю саме на заяву позивача від 06.02.2017 про поновлення договору оренди у порядку, передбаченому ч.1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

При цьому, апеляційний суд, як на підставу своїх висновків вказав, що інших листів позивач до означеної дати відповідачу не надавав, проте, суд не врахував, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається, і не зазначив правових підстав для висновку, що заперечення по вказаній частині 6 статті 33 має бути виключно саме як відповідь на якийсь з попередніх листів орендаря, а не як самостійний лист-заперечення по даній частині.

Відповідно ч.1, п.8 ч.2 ч ст.105 Господарського процесуального кодексу України в редакції станом на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції:

"За наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову.

У постанові мають бути зазначені:

8) у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції."

З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції доходить висновку, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог вищевказаних норм не спростував відповідними обґрунтованими доводами з посиланням на відповідні докази законні та обґрунтовані висновки суду першої інстанції про відсутність в даному випадку підстав для визнання поновленим Договору відповідно до частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі № 912/1686/17 .

Згідно з п.4 ч.1 ч ст.308 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині."

Згідно зі ст.312 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано рішення, яке відповідає закону".

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про необхідність задоволення касаційної скарги Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області та скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 у справі № 912/1685/17 з залишенням в силі рішення Господарського суду Кіровоградської області від 10.08.2017 у справі № 912/1685/17.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1920 грн.

Відповідно до ч.1 ст.327 Господарського процесуального кодексу України:

"Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції."

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 у справі № 912/1685/17 задовольнити.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 у справі № 912/1685/17 скасувати, рішення Господарського суду Кіровоградської області від 10.08.2017 у справі № 912/1685/17 залишити в силі.

3. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Рута" (ід. Код 30119007) на користь Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (ід. Код 39767636 ) судовий збір у розмірі 1920 грн. за подання касаційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський