Постанова

від 18.12.2018 по справі 826/7229/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 грудня 2018 року

Київ

справа №826/7229/16

адміністративне провадження №К/9901/25480/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.08.2016 (суддя Келеберда В.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2016 (головуючий суддя Безименна Н.В., судді: Кучма А.Ю., Аліменко В.О.)

у справі №826/7229/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс-Тара до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Сервіс-Тара звернулося до суду з позовом до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.11.2015: №0003692200, №0003702200.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.08.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2016, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій податковий орган оскаржив їх у касаційному порядку. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти у справі нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві посилається на порушення норм матеріального права, а саме: підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, а також порушення норм процесуального права.

Відповідач зазначає, що позивачем порушено податкове законодавство, в результаті чого завищено податковий кредит по взаємовідносинам з контрагентами на загальну суму 1930827грн. Посилання відповідача на доводи про нереальність господарських операцій є аналогічниими, викладеним у акті перевірки та запереченнях на позов.

Позивач правом надання відзиву на касаційну скаргу не скористався, однак дана обставина не перешкоджає розгляду справи.

Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.12.2018 призначено попередній розгляд справи №826/7229/16 на 18.12.2018.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини. На підставі направлень від 22.09.2015 № №998, 999, 1000, 1001, 1002 та від 29.09.2015 №1014, виданих ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Сервіс-Тара з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 30.06.2015.

За наслідками перевірки складено акт від 07.10.2015 №335/10-13-22-02-12/38559201, з якого вбачається, що перевіркою встановлено порушення позивачем:

підпунктів 14.1.36, 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.4, підпункту 138.10.3 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 1601763грн.;

пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України - внаслідок чого встановлено заниження позивачем податку на додану вартість на суму 1930827грн.;

пунктів 168.1.1, 168.1 статті 168, підпункту 177.8 статті 177 Податкового кодексу України - в результаті чого встановлено заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік в розмірі 3760грн.;

частини першої пункту 1 статті 7, пунктів 1, 2, 5 статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - в результаті чого встановлено заниження позивачем суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 10243грн.;

підпункту 1.4 пункту 16 підрозділу 10 розділу XX, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження суми військового збору в розмірі 376грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.11.2015:

№0003692200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання із податку на додану вартість на суму 2896241грн. (1930827грн. за основним платежем та 965414грн. за штрафними санкціями);

№0003702200 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання із податку на прибуток на суму 2002204грн. (1601763грн. за основним платежем та 400441грн. за штрафними санкціями);

№0051211702 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання із податку на доходи фізичних осіб на суму 4700грн. (3760грн. за основним платежем та 940грн. за штрафними санкціями);

№0051221702 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по військовому збору на суму 470грн. (376грн. за основним платежем та 94грн. за штрафними санкціями).

За результатом адміністративного оскарження, рішенням ГУ ДФС у Київській області від 05.02.2016 № 282/10/10-36-10-01-04 скасовано податкові повідомлення-рішення від 18.11.2015 №0051211702 та №0051221702, № 0003692200 скасовано в частині основного платежу на суму 92526грн. та на суму 46263грн. в частині штрафних санкцій, №0003702200 залишено без змін, а скаргу задоволено частково.

За результатами розгляду скарги ДФС України прийнято рішення від 27.04.2016 №9484/6199-99-11-01-02-25, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 18.11.2015 №0003692200 та №0003702200 з урахуванням рішення про результати розгляду первинної скарги.

Контролюючий орган прийшов до висновку про фіктивність господарських операцій позивача з ТОВ Хілтон- Тайм , ПП Фленкер-Ф , ТОВ Вербена-Н , ПП Кастл Лайт , ПП Фоксбет , ТОВ Авто Гудс Керідж , та як наслідок порушення позивачем положень Податкового кодексу України.

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень позивачем податкового законодавства слугували наступні обставини відображені в акті:

встановлено відображення взаємовідносин позивача з ТОВ Хілтон- Тайм за період 2014 року на суму 1897486 грн. внаслідок укладання договору купівлі-продажу від 03.03.2014 №30314, відповідно до якого продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити товар - поліетилеовий ящик, бандажна стрічка, стрейч плівка. Транспортування товару відбувалось невідомим транспортним засобом, так як товарно-транспортні накладні по вищезазначеним операціям до перевірки не надавались, відсутня будь-яка інформація стосовно вантажно-розвантажувальних операцій;

встановлено відображення взаємовідносин позивача (замовник) з ПП Фленкер-Ф (виконавець) за період 2014 року на суму 1845607грн. внаслідок укладання договору про надання послуг від 01.07.2014 року № 107-14/1, відповідно до якого виконавець зобов'язується надати послуги клієнтам замовника. Проте, відповідно до Фінансового звіту малого підприємництва за 2014 рік відсутні основні засоби. Також не встановлено достатньої кількості трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності;

встановлено відображення взаємовідносин позивача з ТОВ Вербена-Н за період 2014 року на суму 201197,5грн. внаслідок укладання договору про надання послуг від 01.11.2013 №010-1113, відповідно до якого ТОВ Вербена-Н надано послуги з перетарювання пляшок в нічні та денні години, сортування вторинної тари в нічні та денні години, формування палет з пляшками в денні години, приймання та відправка продукції в нічні та денні години. Проте в актах виконаних робіт не зазначено місце надання послуг, місце відправки та приймання вторинної тари (пляшок), не зазначено скільки фактично витрачено людино/годин на здійснення послуг, не зазначено обсяг в кількості пляшок у фактичній номенклатурі. Також контролюючим органом встановлено, що ТОВ Вербена-Н згідно бази даних АІС Податковий блок за період 2014 року не подавало звітність з податку на прибуток, звіт про фінансові результати 2014 року, звіт про нарахування заробітної плати, стан платника припинено, але не знято з обліку, свідоцтво № 200090597 анульовано 04.04.2014;

встановлено відображення взаємовідносин позивача з ПП Кастл Лайт за період 2014 року на суму 3258493грн. внаслідок укладання договору про надання послуг від 01.09.2014 №9-14/1, відповідно до якого ТОВ Кастл Лайт надано послуги з перетарювання пляшок в нічні та денні години, сортування вторинної тари в нічні та денні години, формування палет з пляшками в денні години, приймання та відправка продукції в нічні та денні години. Проте в наданих документах відсутня конкретизація осіб, що були залучені до виконання робіт, місце надання послуг, часи роботи працівників ПП Кастл Лайт , з актів виконаних робіт неможливо ідентифікувати адреси, де здійснювались послуги та об'єм виконаних послуг в розрізі кількості опрацьованої продукції;

встановлено відображення взаємовідносин позивача з ПП Фоксбет за період 2014 року на суму 1695900 грн. внаслідок укладання договору про надання послуг від 03.02.2014 №0302-14/1, відповідно до якого ТОВ Фоксбет надано послуги з приймання-відправляння продукції, формування палет з пляшкою, сортування вторинної тари. Проте, Відповідно до Фінансового звіту малого підприємництва за 2014 рік задекларована середня чисельність працівників складає 2 особи, не задекларовані основні засоби.

Аналогічні за змістом висновки здійснені відповідачем щодо взаємовідносин позивача з ТОВ Авто Гудс Керідж .

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивував рішення тим, що господарські операції зі спірними контрагентами повністю підтверджені відповідними первинними документами. Суд прийшов до висновку про недоведеність податковим органом факту порушення позивачем положень Податкового кодексу України, оскільки покладений в основу вказаних порушень висновок про непідтвердженість господарських взаємовідносин з контрагентами: ПП Фленкер-Ф , ПП Кастл Лайт , ПП Хілтон-Тайм , ТОВ Вербена-Н , ПП Фоксбет та ТОВ Авто Гудс Керідж спростований відповідними первинними документами.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до вимог пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.4. статті 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Пунктом 201.8 статті 208 ПК України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Згідно пункту 1 Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 №957 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена в цьому пункті.

Пунктом 7 Порядку встановлено, що податкова накладна є підставою для віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту отримувача (покупця), зареєстрованого як платник податку, за умови дотримання вимог щодо реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних та інших вимог, передбачених законодавством.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З аналізу вказаних норм вбачається, що підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, а також документи, що підтверджують факт використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

При цьому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, що між позивачем (замовник) та ТОВ Вербена - Н (виконавець) було укладено договір про надання послуг від 01.11.2013 №010-1113, за умовами якого виконавець зобов'язувався надати замовнику послуги щодо приймання-відправки продукції, формування палет з пляшкою, сортування вторинної тари та інші послуги. На підтвердження реальності виконання умов зазначеного договору, позивач надав суду належним чином завірені копії: рахунків фактури, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних.

Також, між позивачем (замовник) та ПП Фоксбет (виконавець) укладено договір про надання послуг 03.02.2014 № 0302-14/1, за умовами якого виконавець зобов'язувався за завданням замовника надати послуги клієнтам замовника, щодо приймання-відправки продукції, формування палет з пляшкою, сортування вторинної тари та інші послуги. На підтвердження реальності виконання умов за вказаним договором, позивачем надано копії: заявки про надання послуг, рахунків-фактури, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних.

Крім того, між позивачем (покупець) та ПП Хілтон Тайм (постачальник) укладено договір купівлі-продажу від 03.03.2014 №30314, за умовами якого постачальник зобов'язується передати покупцю, а покупець оплатити та прийняти товар - поліетиленовий ящик, бандажна стрічка, стрейч плівка. На підтвердження факту виконання своїх договірних зобов'язань за вказаним договором, позивач надав суду копії: рахунків-фактури, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та відомостей про вантаж, податкових накладних.

Між позивачем (замовник) та ПП Фленкер-Ф (виконавець) укладено договір про надання послуг від 01.07.2014 №107-14/1 відповідно до умов якого виконавець зобов'язувався за завданням замовника надати послуги клієнтам замовника, а саме: приймання-відправка продукції, формування палет з пляшкою, сортування вторинної тари та інші послуги за домовленістю з замовником. На підтвердження факту виконання своїх договірних зобов'язань позивач надав суду копії: актів здачі-прийняття робіт, рахунків-фактури, податкових накладних.

Позивачем (замовник) укладено договір про надання послуг з ТОВ Авто Гудс Керідж (виконавець) від 01.04.2015 №24/05/2015, за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконувати послуги згідно даного договору.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, суду надано копії: рахунків фактури, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних, квитанцій.

Між позивачем (замовник) та ПП Кастл Лай (виконавець) було укладено договір про надання послуг від 01.09.2014 №9-14/1 відповідно до умов якого виконавець зобов'язувався за завданням замовника надати послуги клієнтам замовника, а саме: приймання-відправка продукції, формування палет з пляшкою, сортування вторинної тари та інші послуги за домовленістю з замовником. На підтвердження факту виконання своїх договірних зобов'язань позивач надав суду копії: актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунків-фактури, податкових накладних.

В подальшому, придбані у ПП Фленкер-Ф та ПП Кастл Лайт товари і послуги використані позивачем з метою виконання зобов'язань перед ПАТ Карлсберг Україна відповідно до договору від 01.07.2013 №01354-2013-Т, згідно умов якого позивач зобов'язувався здійснювати збирання скляної тари, що була у вжитку, від населення, проводити її закупівлю від інших юридичних та фізичних осіб-підприємців, а також поставити (передати у власність) ПАТ Карлсберг Україна сортовану та упаковану скляну тару. Вказаним договором на позивача покладався обов'язок здійснювати пакетування скляної тари відповідно до вимог покупця.

Суд касаційної інстанції зазначає, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Так, згідно статті 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Колегією суддів апеляційної інстанції вірно зазначено, що на момент укладання договорів, контрагенти позивача у відповідності до вимог чинного законодавства були зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що не заперечується відповідачем.

Також, судами вірно наголошено, якщо у позивача відсутня необхідна кількість трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, транспортних засобів та іншого майна, що необхідні для здійснення діяльності, оскільки відсутність необхідних матеріальних чи трудових ресурсів у контрагентів платника податків не є безумовним свідченням нереальності господарської операції, оскільки їх наявність або відсутність (ресурсів) у господарюючих суб'єктів не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними правочинами.

При цьому судами враховано, що формальні недоліки податкових накладних, а також недоліки, зумовлені дефектами правового статусу особи, що видала податкову накладну, повинні оцінюватися у сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції. В свою чергу, реальність господарської операції визначається фактом руху активів та зміною стану зобов'язань суб'єкта господарювання, а не повноваженнями осіб із складання первинних документів, що засвідчують здійснення господарської операції.

Основне правове значення для виникнення змін у податковому обліку має кваліфікація учасників господарської операції саме з урахуванням норм податкового законодавства. Недотримання цивільно-правових норм, у тому числі щодо неналежного оформлення представництва осіб, які діяли від імені суб'єкта господарювання, не є самостійною підставою для невизнання реальною господарської операції.

За результатом встановлених у справі обставин судами попередніх інстанцій резюмовано, що з наданих позивачем первинних документів, копії яких долучено до матеріалів справи, можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, такі документи підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій.

Таким чином, дослідивши у повній мірі обставини справи та наявні докази суди першої та апеляційної інстанції дійшли правомірного висновку, що позивачем правомірно включено суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту за відповідні періоди, а витрати по придбанню робіт, товарів, послуг правомірно віднесено до складу витрат.

Так, за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення виконавцем послуг правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наявними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах недостовірні та (або) суперечливі.

Також, не подано відповідачем доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, як-от: пояснень посадової особи щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваного суб'єкта господарювання, судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Наявними в матеріалах справи наданими позивачем документами у повній мірі підтверджуються обставини реального руху активів у процесі здійснення господарських операцій із контрагентами.

Частиною першою-другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.08.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду