Постанова

від 21.12.2018 по справі 463/2516/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/2516/17 Головуючий у 1 інстанції: Лакомська Ж.І.

Провадження № 22-ц/811/1847/18 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

Категорія: 55

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2018 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

головуючої: Крайник Н. П.

суддів: Шеремети Н.О., Цяцяка Р.П.

при секретарі: Куцику І. Б.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Львівської загальноосвітньої школи 1-го ступеня Світанок на рішення Личаківського районного суду міста Львова від 22 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Львівської загальноосвітньої школи 1-го ступеня Світанок , третя особа ОСОБА_3 про виплату компенсації за затримку остаточного розрахунку при звільненні з роботи згідно ст.117 КЗпП,-

в с т а н о в и в:

25.05.2017 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до Львівської загальноосвітньої школи 1-го ступеня Світанок , третя особа ОСОБА_3 про виплату компенсації за затримку остаточного розрахунку при звільненні з роботи згідно ст.117 КЗпП.

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що в день звільнення з роботи 30.11.2009 року йому відповідачем не було виплачено належних при звільненні 229,37 грн. Ці кошти були виплачені йому лише 13.10.2010 року, тому просив стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 30.11.2009 року по 13.10.2010 року (7 місяців 13 днів), що становить згідно його розрахунку 32 111,17 грн. Зазначене порушення встановлене Державною інспекцією з питань праці Головного управління держпраці у Львівській області та відображене в Акті від 27.04.2016 року. Просив поновити строк на подачу позовної заяви, якщо суд вважає його пропущеним.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено. Стягнуто з Львівської загальноосвітньої школи 1-го ступеня Світанок на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з10.12.2009 року по 13.10.2010 року в розмірі 32111 (тридцять дві тисячі сто одинадцять) гривень 17 копійок. Стягнуто з Львівської загальноосвітньої школи 1-го ступеня Світанок на користь держави 640 (шістсот сорок) гривень судового збору.

Рішення суду оскаржилаЛьвівська загальноосвітня школа 1-го ступеня Світанок .

Вважає його незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Зазначає, що судом першої інстанції необґрунтовано взято до уваги поданий позивачем розрахунок його середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки такий не відповідає вимогам закону щодо обчислення суми компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв язку з порушенням термінів їх виплати.

Кошти, які просить стягнути позивач в розмірі 229,37 грн. - це сума переплачених профспілкових внесків, які були виплачені позивачу 13.10.2010 року за його заявою та усною вимогою до відділу освіти Залізничної районної адміністрації Крім того, з такою заявою ОСОБА_2 звернувся після звільнення його з роботи у 2010 році.

Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи судом апеляційної інстанції проведено без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів скарги та позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Судом встановлено, що позивач працював у відповідача та наказом від 23 грудня 2009 року був звільнений з роботи 10 грудня 2009 року. При звільненні з роботи відповідачем не було повернуто позивачу 229,37 грн. сплачених профспілкових внесків та такі йому було виплачено 13 жовтня 2010 року. Вказані обставини також підтверджуються Актом перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю від 27.04.2016 року, проведеної Державною інспекцією з питань Головного управління держпраці у Львівській області.

Згідно розрахунку позивача, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за 7 місяців 13 днів становить 32111,17 грн.(а.с.12).

Поновляючи позивачу строк звернення до суду та задовольняючи його позовні вимоги, районний суд виходив з того, що мала місце невиплата позивачу у день його звільнення усіх належних йому при звільненні сум, а наданий позивачем розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку відповідачем не оспорюється. Суд не прийняв до уваги посилання представника відповідача на те, що позов не підлягає до задоволення з підстав пропуску строку на звернення до суду, мотивуючи тим, що згідно положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на розгляд його справи судом, а оскільки судом встановлено порушення відповідачем, як роботодавцем, права позивача на отримання всіх належних йому сум в день звільнення, такий строк підлягає поновленню, а права позивача підлягають судовому захисту.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2012 від 22 лютого 2012 року у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку із статтями 117, 237-1 КЗпП України за статтею 47 КЗпП України в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Як роз'яснено у п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 6-116цс15 та від 08 листопада 2017 року у справі № 6-1626цс17, яка в силу приписів ч. 4 ст. 263 ЦПК України повинна була бути врахована місцевим судом.

Встановивши, що фактичний розрахунок із позивачем проведено у жовтні 2010 року, а з вказаним позовом до суду він звернувся у травні 2017 року, тобто майже через сім років з часу виплати йому цих сум та через рік з часу складання акту Державною інспекцією з питань Головного управління держпраці у Львівській області, при цьому не навівши поважних причин пропуску строку, встановленого ст.233 КЗпП України, районний суд прийшов до необґрунтованого та безпідставного висновку про наявність підстав для поновлення цього строку, і як наслідок для задоволення позову.

Вищезазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 459/608/17.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення слід скасувати та ухвалити у справі нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 1-4 ч. 1 ст. 376, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Львівської загальноосвітньої школи 1-го ступеня Світанок задовольнити.

Рішення Личаківського районного суду міста Львова від 22 березня 2018 року скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до Львівської загальноосвітньої школи 1-го ступеня Світанок , третя особа ОСОБА_3 про виплату компенсації за затримку остаточного розрахунку при звільненні з роботи відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 21.12.2018 року.

Головуючий: Крайник Н. П.

Судді: Шеремета Н. О.

Цяцяк Р. П.