Рішення

від 18.12.2018 по справі 916/1933/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.12.2018Справа № 916/1933/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю. , при секретарі судового засідання Максимець В.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Заступника військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району

до Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області та товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Бородіно-В"

про визнання незаконним та скасування розпорядження та витребування земельної ділянки

за участю представників учасників справи:

позивача: Килівник Я.О.,

позивача1: Барда С.Ю.

позивача2 не з`явились

відповідача1: не з`явились

відповідача2: Ткач С.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області та товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Бородіно-В" про визнання незаконним та скасування розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області від 29.12.2012 № 1022/А-2012 "Про надання в короткострокову оренду земельних ділянок на території Бородінської селищної, Виноградівської, Веселодолинської, Новотарутинської, Вознесенської, Другої, Калачівської, Лісненської, Миколаївської, Петрівської, Другої та Рівненської сільських рад" в частині надання в короткострокову оренду товариству з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Бородіно-В" земельної ділянки площею 100 га., розташованої на території Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області. Витребування з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Бородіно-В" на користь держави в особі Міністерства оборони України зі складанням акту прийому-передачі земельну ділянку загальною площею 100 га., нормативно-грошовою вартістю 2 782 639 грн., яка розташована на території Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.08.2017 порушено провадження у справі № 916/1933/17.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Бородіно-В" 05.09.2017 звернулося до Господарського суду Одеської області з зустрічним позовом до Міністерства оборони України та Одеської обласної ради про визнання недійсним рішення звуженого засідання Ізмаїльського обласного виконавчого комітету № 7 від 10.06.1946 "Про затвердження акту обласної комісії з передачі земель під Артилерійський полігон Одеському військовому округу".

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.09.20217 прийнято зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Бородіно-В" до Міністерства оборони України та Одеської обласної ради про визнання недійсним рішення.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.09.2017 матеріали справи № 916/1933/17 на підставі пункту 5 статті 16, статті 17 Господарського процесуального кодексу України передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2017 прийнято справу № 916/1933/17 до провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 справу № 916/1933/17 на підставі статей 15, 17 Господарського процесуального кодексу України передано за підсудністю до Господарського суду Одеської області.

Представник Міністерства оборони України у письмових поясненнях позов підтримав, зазначивши, що видання розпорядження та подальше укладання Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області короткострокового договору оренди з відповідачем2 здійснено незаконно, з перевищенням наданих Законом повноважень.

Представник Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району у письмових поясненнях, поданих до суду 27.10.2017 просив суд позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на те, що Тарутинська районна державна адміністрація Одеської області, уклавши спірний договір оренди землі, не маючи законних повноважень на володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою площею 100 гектарів, всупереч вимогам Закону України Про оренду землі та Земельного кодексу України самовільно і незаконно розпорядилась землями оборони.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 04.12.2017 представник відповідача2 подав заяву про застосування строків позовної давності.

Представник відповідача1 також подав клопотання про застосування строків позовної давності та письмові пояснення, в яких проти позову заперечував, зазначивши про те, що спірна земельна ділянка є землями категорії сільськогосподарського призначення за результатами інвентаризації відповідно до розпорядження № 376/А-2007 від 21.12.2007 Про затвердження технічної документації з землеустрою щодо інвентаризації земель запасу (колишнього загальновійськового полігону) на території Веселодолинської сільської ради, яке в судовому порядку не скасовувалось.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.01.2018 прийнято справу № 916/1933/17 до провадження та вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.02.2018 справу № 916/1933/17 передано до Господарського суду міста Києва.

За результатами проведення автоматизованого розподілу справу № 916/1933/17 передано для розгляду судді Кирилюк Т.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2018 справу № 916/1933/17 прийнято до свого провадження та призначено підготовче засідання на 03.04.2018. Зобов'язано позивача (за зустрічним позовом) у строк до 02.04.2018 надати суду докази сплати судового збору у розмірі 1 440, 00 грн.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 02.04.2018 представник Міністерства оборони України подав письмовий відзив на зустрічну позовну заяву.

В судовому засіданні 03.04.2018 представник товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Бородіно-В" заявив клопотання про направлення справи № 916/1933/17 до Господарського суду Одеської області. Крім того, подав письмове клопотання про долучення до справи письмових доказів та клопотання витребування з Одеського окружного адміністративного суду справу № 2а-3436/08/1570 для огляду в судовому засіданні.

В судовому засіданні 08.05.2018 розглянуто клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Бородіно-В" про направлення справи № 916/1933/17 до Господарського суду Одеської області та про витребування з Одеського окружного адміністративного суду справу № 2а-3436/08/1570 для огляду в судовому засіданні, за результатами розгляду поданих клопотань суд ухвалою від 08.05.2018 відмовив у їх задоволенні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2018 на підставі пункту 8 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Бородіно-В" до Міністерства оборони України та Одеської обласної ради про визнання недійсним рішення залишено без розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 916/1933/17 до судового розгляду по суті на 05.06.2018.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою про залишення зустрічного позову без розгляду, 30.05.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) товариство з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Бородіно-В" подало апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.05.2018.

Враховуючи необхідність скерування матеріалів справи № 916/1933/17 до Київського апеляційного господарського суду ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2018 провадження у справі № 916/1933/17 зупинено до перегляду ухвали у справі в порядку апеляційного провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2018 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Бородіно-В" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.05.2018 про залишення без розгляду зустрічну позовну заяву повернуто заявнику без розгляду.

До Господарського суду міста Києва 24.07.2018 справа № 916/1933/17 повернута з апеляційної інстанції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2018 поновлено провадження у справі № 916/1933/17, розгляд справи призначено на 21.08.2018.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Бородіно-В" повторно, 17.08.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) подало апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.05.2018 про залишення зустрічного позову без розгляду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2018 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Бородіно-В" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.05.2018 про залишення без розгляду зустрічну позовну заяву повернуто заявнику без розгляду.

До Господарського суду міста Києва 06.11.2018 справа № 916/1933/17 повернута з апеляційної інстанції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2018 поновлено провадження у справі № 916/1933/17, розгляд справи призначено на 27.11.2018.

Судове засідання призначене на 27.11.2018 по технічним причинам не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2018 розгляд справи призначено на 18.12.2018.

Представники позивачів у судовому засіданні 18.12.2018 підтримали вимоги, викладені в позовній заяві та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача2 у судовому засіданні 18.12.2018 проти позову заперечував.

Представники позивача2 та відповідача1 у судове засідання 18.12.2018 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

У судовому засіданні 18.12.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, у тому числі письмові пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням №1022/А-2012 від 29.12.2012 відповідач1 прийняв рішення (у тому числі) про передачу земельної ділянки площею 100 га відповідачу2 терміном на 1 рік для ведення сільськогосподарського виробництва, ведення особистого селянського господарства, сінокосіння та випасу худоби.

Правовою підставою цього рішення відповідачем1 у тексті самого рішення визначено статті 17, 22, 93, 124, 125, 125 та пункт 12 розділу Х Земельного кодексу України, проте жодна з наведених відповідачем1 правових норм земельного законодавства не може бути належною правовою підставою для прийняття рішення стосовно спірної земельної ділянки, яку відповідач1 мав намір передати у користування відповідачу2.

Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (статті 13 та 14 Конституції України).

До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим (частини перша та друга статті 18 Земельного кодексу України) .

Статтею 19 Земельного кодексу України визначено, що усі землі за основним цільовим призначенням поділяються на дев'ять основних категорій, у тому числі землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони.

Постановою Ради народних комісарів УРСР від 18.12.1945 № 2002/063, затвердженою розпорядженням Раднаркому СРСР від 19.01.1946 №742рс, відведено на території Бородинського, Тарутинського та Саратського районів Ізмаїльської області під окружний Артилерійський полігон Одеського військового округу 20 000 га землі.

Обласною комісією з передачі земель ОДВО 10.06.1946 складено акт передачі земельної ділянки, що відведена під учбовий артилерійський полігон Одеського військового округу площею 23 600 га.

З цього часу земельна ділянка перебувала у розпорядженні Одеського військового округу, реорганізованого 01.07.1997 у Південне оперативне командування (після зміни найменування з 2015 року - Оперативне командування Південь ).

Землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, визнаються землями оборони (стаття 1 Закону України Про використання земель оборони ).

Імперативним правовим приписом частини п'ятої статті 20 Земельного кодексу України встановлено: земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України Про використання земель оборони .

Таким чином, посилання відповідача1 до інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини оренди земель державної власності не має правового підґрунтя.

Відповідно до частини другої статті 77 Земельного кодексу України землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.

Частиною п'ятою статті 116 Конституції України встановлено, що управління об'єктами державної власності здійснює Кабінет міністрів України відповідно до закону.

За статтею 14 Закону України Про Збройні Сили України земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління.

Відповідно до пункту четвертого Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України N1282 від 29.08.2002, передача нерухомого військового майна органам, уповноваженим управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України.

З наведених законодавчих приписів чітко вбачається, що відповідач1 не є уповноваженою державою Україна особою щодо вирішення питань з передачі в короткострокову чи будь-яку іншу оренду земель оборони, які є власністю Українського народу.

Тим більше, відповідач1 не мав жодних повноважень для визнання земель оборони територією колишнього полігону (розпорядження відповідача1 №376/А-2007, копія якого додана ним до пояснень на позовну заяву) та змінювати цільове призначення цих земель.

Заперечуючи позовні вимоги шляхом тверджень про їх недоведеність та надання рекомендацій суду відповідач1 ухилився від свого прямого процесуального обов'язку довести належними доказами факт передачі державних земель військового полігону у розпорядження місцевої громади (відповідне рішення Кабінету Міністрів України тощо).

Таким чином, приймаючи рішення про передачу відповідачу2 у короткострокову оренду 100 га земель оборони відповідач1 порушив встановлений статтею 19 Конституції України правовий порядок.

Протиправне рішення місцевого органу виконавчої влади не могло і не може створювати жодних правових наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Частиною другою статті 792 Цивільного кодексу України встановлено, що відносини щодо оренди земельної ділянки регулюються законом.

За визначеннями частини першої статті 211 Земельного кодексу України порушеннями земельного законодавства, у тому числі, є укладення угод з порушенням земельного законодавства; самовільне зайняття земельних ділянок; невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням; порушення строків повернення тимчасово займаних земель; ухилення від державної реєстрації земельних ділянок та подання недостовірної інформації щодо них.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом України або за результатами аукціону (частина перша статті 116 Земельного кодексу України).

Суд погоджується з наведеними у позовній заяві доводами про те, що укладений відповідачами (на підставі оскарженого в частині розпорядження №1022/А-2012 від 29.12.2012) договір №457 від 29.12.2012 не є належною правовою підставою виникнення у відповідача2 права оренди цієї землі, оскільки в силу законодавчого припису статті 125 Земельного кодексу України: право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

При розгляді даного позову судом встановлено наступні обставини:

1. Земельна ділянка, права щодо якої є предметом даного судового дослідження, є об'єктом державної власності і відноситься до категорії земель оборони.

2. Відповідач1 не наділений повноваженнями на власний розсуд вчиняти щодо цієї землі правочини та приймати адміністративні рішення.

3. Відповідач2 на час розгляду справи не набув жодного права на цю землю.

Фактично, протиправними діями відповідачів створено ситуацію правової невизначеності, коли особа, що ніколи не мала та не має прав землекористувача щодо спірної ділянки використовує її на власний розсуд, створюючи перешкоди у реалізації прав власника, титул якого визначено Законом.

За позитивно-правовим приписом статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Виходячи з наведеного, судом встановлено, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування розпорядження відповідача1 №1022/А-2012 від 29.12.2012 в частині надання у короткострокову оренду відповідачу2 земельної ділянки площею 100 га має отримати примусовий захист.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними (частина перша статті 212 Земельного кодексу України).

За своєю правовою природою друга позовна вимога про витребування землі з незаконного володіння відповідачем2 є реституційною вимогою у розумінні частини другої статті 393 Цивільного кодексу України: власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акту органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акту.

Враховуючи наведене, позовна вимога про витребування з незаконного володіння відповідачем2 на користь держави Україна в особі Міністерства оборони України земельної ділянки площею 100 га має бути задоволена.

Встановивши наявність права позивача на отримання примусового захисту, суд відмовляє у застосуванні до цього права правових наслідків спливу строків позовної давності, про що було заявлено відповідачами у справі, оскільки відповідно до частин другої та третьої статті 264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Враховуючи, що позивачами подано та розглянуто судами декілька вимог про визнання недійсним в частині розпорядження відповідача1 №1022/А-2012 від 29.12.2012 (справа №916/10/17, №916/2712/17, №916/1934/17, №916/2280/17, №916/2713/17 тощо), відсутні підстави для твердження про сплив позовної давності.

Крім того, суд окремо має зазначити, що відмова у задоволенні позову створить ще більш складну ситуацію правової невизначеності у відносинах сторін у справі та може стати передумовою для подальшої триваючої протиправної поведінки відповідача2 в частині використання без будь-якої правової підстави земель оборони.

Встановивши наявність права позивачів та факт порушення цього права відповідачами, суд задовольняє заявлений позов повністю.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідачів пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним та скасувати розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області від 29.12.2012 № 1022/А-2012 "Про надання в короткострокову оренду земельних ділянок на території Бородінської селищної, Виноградівської, Веселодолинської, Новотарутинської, Вознесенської Другої, Калачівської, Лісненської, Миколаївської, Петрівської Другої та Рівненської сільських рад" в частині надання в короткострокову оренду товариству з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Бородіно-В" земельної ділянки площею 100 гектарів, розташованої на території Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області.

3. Витребувати з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-Комерційна фірма "Бородіно-В" (68544, Одеська область, Тарутинський район, сільрада Веселодолинська, комплекс будівель та споруд, будинок 1, ідентифікаційний код 35321192) на користь держави в особі Міністерства оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код 00034022) зі складанням акту прийому-передачі земельну ділянку загальною площею 100 гектарів, нормативно-грошовою вартістю 2 782 639 гривень, яка розташована на території Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області.

4. Стягнути з Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області (68500, Одеська область, Тарутинський район, селище міського типу Тарутине, вулиця Широка, будинок 1, ідентифікаційний код 04056894) на користь Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району (67700, Одеська область, місто Білгород-Дністровський, вулиця Лікарняна, будинок 1А, ідентифікаційний код 08124865) 21 669 (двадцять одна тисяча шістсот шістдесят дев'ять) грн. 79 коп. - судового збору.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-Комерційна фірма "Бородіно-В" (68544, Одеська область, Тарутинський район, сільрада Веселодолинська, комплекс будівель та споруд, будинок 1, ідентифікаційний код 35321192) на користь Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району (67700, Одеська область, місто Білгород-Дністровський, вулиця Лікарняна, будинок 1А, ідентифікаційний код 08124865) 21 669 (двадцять одна тисяча шістсот шістдесят дев'ять) грн. 80 коп. - судового збору.

Після набрання судовим рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 22.12.2018.

Суддя Т.Ю.Кирилюк