Рішення

від 12.12.2018 по справі 927/120/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

12 грудня 2018 року м. Чернігів

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Оленич Т. Г.

за участю секретаря судового засідання Хіловської І. Д.

розглянуто у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу №927/120/18

за позовом: Департаменту патрульної поліції, місцезнаходження юридичної особи: вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048; адреса для листування: вул. Громадська, 66, м. Чернігів, 14037

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю Нептун вул. Гастелло, 3, м. Мена, Менський район, Чернігівська область, 15600

до відповідача-2: Приватного акціонерного товариства Страхове товариство ГАРАНТІЯ , Печерський узвіз, буд. 3, м. Київ, 01601

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 14000

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_2, АДРЕСА_2

про відшкодування 284541грн.36коп. збитків,

у присутності представників сторін :

від позивача: Сіндєєвої В.В. - начальника сектору правового забезпечення (довіреність №76/41/3/01-18 від 04.01.2018);

від відповідача-1: Городничої Т.В. (довіреність від 09.01.2018);

від відповідача-2: Ходики Є.М. (довіреність №25/03/18 від 01.03.2018);

від третьої особи на стороні позивача: ОСОБА_1 - особисто;

від третьої особи на стороні відповідачів: ОСОБА_2 - особисто.

Рішення приймається після перерв, оголошених в судовому засіданні на підставі ч.2 ст.216 Господарського процесуального кодексу України з 28.11.2018 по 11.12.2018 та з 11.12.2018 по 12.12.2018.

В судовому засіданні 12 грудня 2018 року на підставі ч.1 ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача-2 100000грн. невиплаченого страхового відшкодування, та про стягнення з відповідача-1 184541грн.36коп. різниці між страховим відшкодуванням і сумою необхідною для відновлення транспортного засобу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.05.2017 в м. Чернігові об 11год.08хв. на перехресті вулиць Любецька та Квітнева трапилася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля МАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 з причепом - фургоном Kromhout, д.н.з. НОМЕР_2, який належить відповідачу-1, під керуванням водія ОСОБА_2 та службовим автомобілем марки Toyota Prius, д.н.з. НОМЕР_3, який належить позивачу, під керуванням ОСОБА_1, внаслідок чого транспортний засіб позивача отримав механічні пошкодження. Позивач зазначає, що згідно із висновком експертного дослідження №4 від 28.09.2017 вартість відновлювального ремонту автомобіля марки Toyota Prius становить 284541грн.36коп. Позивач з посиланням на висновки експертних досліджень Чернігівського НДЕКЦ МВС України №2 від 29.08.2017 та №1 від 30.08.2017 стверджує, що ДТП сталася з вини водія ОСОБА_2, який перебуває у трудових відносинах з відповідачем-1.

Крім того, за повідомленням позивача на момент ДТП між відповідачами були укладені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - поліси №АК/5270316 зі строком дії з 12.02.2017 по 11.02.2018 та №АК/5895890 зі строком дії з 30.04.2017 по 29.04.2018. Позивач вказує, що на його заяву про виплату страхового відшкодування відповідач-2 листом №2328/17 від 26.10.2017 відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування з посиланням на п.1 ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України, відповідно до якого шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Вказану відмову позивач вважає незаконною та стверджує, що внаслідок настання страхового випадку відповідач-2, як страховик відповідача-1, зобов'язаний виплатити позивачу, як потерпілій особі, страхове відшкодування у межах страхової суми, зазначеної у страховому полісі. Оскільки страхового відшкодування недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої майну позивача внаслідок ДТП, позивач стверджує, що відповідач-1 зобов'язаний сплати йому різницю між фактичним розміром заподіяної шкоди і страховим відшкодуванням.

Відповідач-1 у відзиві позов не визнає та вказує, що вина водія відповідача-1, ОСОБА_2, та вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача, визначалися висновками експертних досліджень №1 від 30.08.2017, №2 від 29.08.2017 та №4 від 28.09.2017 Чернігівського НДЕКЦ МВС України; експертні дослідження проводились експертною установою МВС України, на замовлення ОСОБА_1 - працівника Державної патрульної поліції (позивача) та самого позивача. Оскільки як позивач та його працівники, так і експертна установа входять до складу МВС України то, на думку відповідача-1, це свідчить про відсутність об'єктивності та неупередженості у висновках вказаної експертної установи, яка апріорі не може бути незалежною у даній справі. Крім того, відповідач-1 зазначає, що висновки експертних досліджень складені без його участі.

Відповідач-1 вважає, що вину ОСОБА_2 в ДТП не доведено, оскільки відповідно до Узагальненого науково-консультативного висновку НКР при ВАСУ під час закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст.38 КУпАП, вина особи не встановлюється.

Відповідач-2 у відзиві проти позовних вимог заперечує та зазначає, що Апеляційний суд Чернігівської області, скасовуючи постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12.07.2017 у справі №751/2910/17, не досліджував питання щодо винуватості/невинуватості ОСОБА_2 у спричиненні ДТП, оскільки згідно із вимогами п.7 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП. За твердженням відповідача-2, оскільки відсутні належні докази того, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_2, тому відсутні й підстави для задоволення позовних вимог.

Ухвалою суду від 26.03.2018 до участі у справі залучено ОСОБА_2 як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів.

Ухвалою суду від 02.11.2018 до участі у справі залучено ОСОБА_1, як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

ОСОБА_1 в письмових поясненнях щодо відзивів відповідачів на позов повідомив суду обставини дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 19.05.2017 у м. Чернігові, та зазначив, що водій іншої машини - учасниці ДТП - перед виконанням повороту ліворуч не переконався у безпеці дорожньої обстановки, не надав дорогу автомобілю поліції, який рухався з увімкненими проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом, а розпочав перетин головної дороги, чим порушив вимоги Правил дорожнього руху.

ОСОБА_2 в письмових поясненнях щодо позовних вимог зазначив про відсутність його вини, як водія автомобілю МАЗ реєстраційний номер НОМЕР_1, у ДТП, яке сталося 19.05.2017. При цьому, третя особа заперечує проти висновків експертних досліджень №1 від 30.08.2017 і №2 від 29.08.2017, проведених експертами Чернігівського НДЕКЦ МВС України, стверджуючи, що експерти не врахували його пояснення та пояснення свідків. Вважаючи, що вказані висновки експертних досліджень, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, є необ'єктивними, в зв'язку з чим не можуть бути належними доказами, третя особа зазначає про безпідставність заявленого позову.

23.03.2018 відповідачем-1 подано до справи клопотання про долучення до матеріалів справи диску з фотографіями дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля МАХ, д.н.з. НОМЕР_1 з причепом-фургоном Kromhout, д.н.з. НОМЕР_2 та автомобілем марки Toyota Prius, д.н.з. НОМЕР_3.

Відповідно до ч.2 ст.96 Господарського процесуального кодексу України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис .

Відповідачем-1 не засвідчений у встановлений Кодексом спосіб електронний доказ, а саме зображення, які містяться на диску, а тому не є допустимими доказами, в зв'язку з чим на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України судом не приймаються до уваги.

Під час підготовчого провадження відповідачем-2 подано клопотання від 06.04.2018 вих.№756/18 (т.1, а.с.197-198) про долучення до матеріалів справи копії фотографій, розміщених в мережі Інтернет.

Копії фотографій до матеріалів справи залучені, проте до розгляду судом не прийняті, виходячи з такого.

Відповідно до приписів ст. 80 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладається обов'язок подати суду докази разом з поданням відзиву на позов (ч.3). При цьому, частиною 4 цієї ж статті передбачений порядок дій учасника справи у разі неможливості подати відповідний доказ у встановленій законом строк, а саме: письмово повідомити про це та зазначити: доказ, який не може бути подано, причини, з яких доказ не може бути подано у встановлений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснили всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідач-2, подавши відзив на позов у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, не надав суду будь-яких письмових пояснень щодо наявності такого доказу, як фотографії з місця події - дорожньо-транспортної пригоди, які були розміщені в мережі Інтернет, та не зазначив про причини, з яких ним не можуть бути подані вказані паперові копії електронного доказу разом з відзивом на позов. Тобто, відповідач-2 не вчинив процесуальні дії щодо подання доказів, вчинення яких передбачається ч.4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Водночас, в силу ст.118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків передбачених цим Кодексом.

За змістом ч.8 ст.80 Господарського процесуального кодексу України докази, подані з порушенням встановленого законом або судом строку, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідач-2 не навів жодної причини, яка не залежала від нього, неможливості надати паперові копії фотографій у строк разом із наданням відзиву на позову, що, в силу приписів ч.8 ст.80 Господарського процесуального кодексу України є підставою для відмови у прийнятті вказаних доказів до розгляду.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем-2 в порушення вимог ч.4 ст.96 Господарського процесуального кодексу України, не зазначено про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу, паперові копії якого він просив залучити до матеріалів справи.

Під час підготовчого провадження відповідачем-1 подано письмове клопотання від 10.04.2018 про виклик свідка - ОСОБА_2.

В підготовчому засіданні, яке відбулось 14.11.2018, представник відповідача-1 пояснила суду, що після проведеної судової експертизи не наполягає на розгляді вказаного клопотання та просила залишити його без розгляду.

Враховуючи, що відповідач-1 фактично відмовився від раніше заявленого клопотання про виклик ОСОБА_2 як свідка, тому судом вказане клопотання залишається без розгляду.

В підготовчому провадженні по даній справі ухвалою суду від 10.04.2018 задоволено клопотання відповідача-1 про призначення судової експертизи та призначено судову автотехнічну експертизу та судову автотоварознавчу експертизу, а провадження у справі зупинено.

Після проведення призначених судових експертиз та повернення матеріалів справи до суду ухвалою від 02.11.2018 провадження у справі поновлено та призначено підготовче засідання на 14.11.2018.

У висновку експерта від 29.10.2018 №2440/2441/18-24/12101/18-52/22418/18-52 експертом зазначається, що враховуючи зміст поставлених питань та характер майбутніх досліджень, експертиза виконувалась як комплексна транспортно-трасологічна та автотехнічна.

Враховуючи, що такі дії експертів не суперечать вимогам Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.11.1998 за №705/3145, суд приймає вказаний висновок як виконаний на підставі ухвали суду від 10.04.2018.

12 листопада 2018 року від ОСОБА_1 надійшла заява про відкладення підготовчого засідання в зв'язку з тим, що він з 12 по 23 листопада 2018 року має перебувати у відрядженні для проходження курсів підвищення кваліфікації. На підтвердження зазначеної обставини подано довідку Управління патрульної поліції в Чернігівській області від 08.11.2018 №523.

Вказане клопотання третьої особи судом відхилено, оскільки його неявка не перешкоджає проведенню підготовчого засідання, а також, враховуючи термін перебування ОСОБА_1 у відрядженні, суд, з огляду на закінчення 19.11.2018 встановленого максимального строку проведення підготовчого провадження, не вбачає підстав для відкладення підготовчого засідання поза межами вказаного строку.

До початку підготовчого засідання, призначеного на 14.11.2018, відповідачем-1 через канцелярію суду подано клопотання про виклик судових експертів, які проводили судову комплексну транспортно-трасологічну та автотехнічну експертизу, для надання роз'яснень висновку, складеного за результатами проведення експертизи.

Позивач та відповідач-2 проти вказаного клопотання не заперечували.

Клопотання відповідача-1 судом задоволено, ухвалою суду від 14.11.2018 судових експертів Калмикова С.В. та Самоненка Л.І. викликано в судове засідання по розгляду справи по суті для дачі роз'яснень висновку судової комплексної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи №2440/2441/18-24/12101/18-52/22418/18-52 від 29.10.2018 та надання відповідей на питання суду і учасників справи з приводу проведення експертизи.

В підготовчому засіданні 14.11.2018 судом проголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті. Судові засідання на підставі п.18 ч.2 ст.182 Господарського процесуального кодексу України призначені на 20.11.2018 та 28.11.2018.

В судовому засіданні, яке відбулось 28.11.2018, третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 - подано клопотання про виклик в судове засідання головного судового експерта сектору автотехнічних досліджень відділу інженерних, економічних, товарознавчих видів досліджень та оціночної діяльності Чернігівського НДЕКЦ МВС України Турупалова Юрія Володимировича для надання пояснень щодо висновків експертних досліджень № 1 від 30.08.2017 та №2 від 29.08.2017.

Представник позивача вказане клопотання підтримав.

Представники обох відповідачів та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів проти виклику експерта заперечували.

Вказане клопотання судом відхиляється, оскільки відповідно до вимог ст.182 Господарського процесуального кодексу України питання про виклик в судове засідання експертів вирішується виключно в межах підготовчого провадження. Третя особа не обґрунтувала наявність поважних причин неподання такого клопотання в підготовчому провадженні.

Також, до початку судового засідання, яке відбулось 28.11.2018, третьої особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 - через канцелярію суду подано та підтримано в засіданні клопотання від 28.11.2018 про призначення додаткової комплексної транспортно-трасологічної експертизи та автотехнічної експертизи. Клопотання обґрунтовано неповнотою та неясністю висновку експерта, складеного за результатами судової комплексної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи №2440/2441/18-24/12101/18-52/22418/18-52 від 29.10.2018.

Представник позивача підтримав вказане клопотання.

Представники відповідачів та третя особа - ОСОБА_2 проти заявленого клопотання заперечували.

Вислухавши пояснення учасників справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення вказаного клопотання, оскільки, знову ж таки, питання про призначення експертизи у справах, розгляд яких здійснюється за правилами загального позовного провадження, вирішується виключно в межах підготовчого провадження.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що для проведення експертного дослідження матеріали справи, в якій містяться докази та документи щодо дорожньо-транспортної пригоди, мають бути направлені експертам, а провадження у справі в зв'язку з цим зупинено. Водночас відповідно до приписів ч.3 ст.195 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі на стадії її розгляду по суті не може бути зупинено з підстав призначення судом експертизи, що унеможливлює призначення судової експертизи, в тому числі й додаткової, на стадії розгляду справи по суті. Також суд враховує, що ч.2 ст.195 Господарського процесуального кодексу України встановлено граничний 30-денний строк розгляду справи по суті, можливість продовження якого приписами цього Кодексу не передбачена, що, в свою чергу, приймаючи до уваги характер експертизи, про призначення якої заявлено клопотання, не дозволяє призначити таку експертизу, одночасно продовжуючи розгляд справи по суті без зупинення провадження.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення та доводи учасників справи, вислухавши роз'яснення судового експерта щодо висновків експертизи, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

19 травня 2017 року об 11год.08хв. у м. Чернігові на перехресті вулиць Любецька та Квітнева сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів МАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 з причепом - фургоном Kromhout, д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2, та службовим автомобілем марки Toyota Prius, д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1.

Автомобіль МАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 належить Товариству з обмеженою відповідальністю Нептун (відповідач-1 у справі), що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № СВС 017858.

Причеп - фургон Kromhout, д.н.з. НОМЕР_2 належить на праві власності ОСОБА_9, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 і на час дорожньо-транспортної пригоди використовувався відповідачем на підставі договору найму (оренди) транспортних засобів від 08.05.2014, укладеного між ОСОБА_9 та ТОВ Нептун , засвідченого приватним нотаріусом Менського районного нотаріального округу, та зареєстрованого в реєстрі за №570.

Автомобіль Toyota Prius, д.н.з. НОМЕР_3 належить Департаменту патрульної поліції, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_5.

На місці дорожньо-транспортної пригоди інспектором роти №3 БУПП в Чернігівській області ДПП лейтенантом поліції Ревенком В.П. складено протокол про адміністративне правопорушення від 19.05.2017 серії БР № 248720.

В протоколі відображено, що "водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем МАЗ, д.н.з. НОМЕР_1, який належить ТОВ Нептун , з причепом - фургоном Kromhout, д.н.з. НОМЕР_2, який належить ОСОБА_9, рухаючись по другорядній дорозі, не надав перевагу в русі автомобілю Toyota Prius, д.н.з. НОМЕР_3, який рухався по головній дорозі з увімкненими проблисковими маячками синього та червоного кольору і надаючи звуковий сигнал пристрою, внаслідок чого відбулося зіткнення та авто отримали незначні механічні пошкодження. Осіб постраждалих немає", та зроблено висновок про порушення водієм ОСОБА_2 вимог пунктів 16.11., 3.2., 2.3. б) Правил дорожнього руху.

До протоколу складено схему місця ДТП, отримані пояснення від учасників пригоди - водіїв ОСОБА_2, ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_11

Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12.07.2017 у справі №751/2910/17 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП ОСОБА_2 провадження по справі закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постановою Апеляційного суду Чернігівської області від 08.09.2017 у справі № 751/2910/17 постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12.07.2017 відносно ОСОБА_2 скасовано, а провадження по справі закрито у в зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

ОСОБА_2 (3-я особа на стороні відповідачів) станом на 19 травня 2017 року перебував у трудових відносинах з ТОВ Нептун (відповідач-1 у справі).

Даний факт у заявах по суті та поясненнях визнається учасниками справи, в зв'язку з чим, враховуючи відсутність у суду сумнівів щодо достовірності цієї обставини та добровільності її визнання учасниками, не належить доказуванню в силу ч.1 ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з наказом Департаменту патрульної поліції від 14.03.2016 №46 о/с ОСОБА_1 (3-я особа на стороні позивача) з 19.02.2016 призначений інспектором патрульної поліції по Управлінню патрульної поліції у місті Чернігові, та станом на 19 травня 2017 року перебував у трудових відносинах з позивачем.

01 лютого 2017 року між Приватним акціонерним товариством Страхове товариство ГАРАНТІЯ (відповідач-2 у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Нептун укладено договір № 2-83-850-1001-17 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі по тексту - договір страхування).

За змістом п.1 договору страхування предметом договору є майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, перелік яких наведений у додатках до цього договору, що є невід'ємною частиною договору страхування. Факт укладення договору щодо кожного забезпеченого транспортного засобу підтверджується страховими полісами за формою у відповідності із Законом Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , та реквізити яких зазначені у додатках до цього договору. Умови обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності та порядок здійснення страхового відшкодування за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу визначені у Законі, цьому договорі та у кожному відповідному полісі.

В пункті 2 договору страхування страховим ризиком визначено певну подію, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Згідно з п.3 договору страхування встановлено страхову суму по кожному забезпеченому транспортному засобу: сто тисяч гривень на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну потерпілих; двісті тисяч гривень на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих.

Розмір франшизи для кожного забезпеченого транспортного засобу встановлюється в додатку до договору (п.4 договору страхування).

Строк дії договору визначено з 08.02.2017 по 07.02.2018. Строки (терміни) дії страхових полісів по кожному забезпеченому транспортному засобу зазначаються в кожному окремому полісі.

Згідно з додатком №1 до договору № 2-83-850-1001-17 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів строк дії полісу на автомобіль МАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 встановлений з 12.02.2017 по 11.02.2018, розмір франшизи становить 0грн., строк дії полісу на причеп - фургон Kromhout, д.н.з. НОМЕР_2 встановлений з 30.04.2017 по 29.04.2018, розмір франшизи становить 0грн.

На підставі договору страхування страховиком (відповідач-2) видано страхувальнику (відповідач-1):

поліс №АК/5270316 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зі строком дії з 12.02.2017 до 11.02.2018 включно на забезпечений транспортний засіб МАЗ 544069 320-031, номерний знак НОМЕР_1, зі страховою сумою на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну - 100000грн, розмір франшизи 0грн;

поліс №АК/5895890 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зі строком дії з 30.04.2017 до 29.04.2018 включно на забезпечений транспортний засіб Kromhout 3.GOK 1227, номерний знак НОМЕР_2, зі страховою сумою на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну - 100000грн, розмір франшизи 0грн.

Доказів розірвання в установленому законодавством порядку, визнання недійсним договору страхування на момент дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу відповідача-1, сторонами та іншими учасниками справи суду не надано.

Відтак суд приходить до висновку, що договір страхування діяв, та в силу ст.629 Цивільного кодексу України був обов'язковим для виконання його сторонами.

06 жовтня 2017 року позивач звернувся до Приватного акціонерного товариства Страхове товариство ГАРАНТІЯ (відповідач-2) із заявою про страхову виплату в зв'язку з настанням страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 19.05.2017 у м. Чернігові на перехресті вулиць Любецька-Квітнева, та внаслідок якої був пошкоджений автомобіль Toyota Prius, д.н.з. НОМЕР_3.

26 жовтня 2017 року відповідач-2 у листі за вих.№2328/17 відмовив у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на відсутність вини у діях водія ОСОБА_2, в зв'язку з чим, на думку відповідача-2, на підставі п.1 ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України та п.32.1. статті 32 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту цивільно-правова відповідальність за спричинення шкоди не виникла.

Стверджуючи, що відповідач-2 безпідставно відмовив у відшкодуванні шкоди шляхом виплати страхового відшкодування в розмірі 100000грн., а також вважаючи, що шкода заподіяна працівником відповідача-1 під час виконання ним своїх трудових обов'язків, в зв'язку з чим саме на відповідача-1 покладається відповідальність у вигляді виплати різниці між сумою, необхідною для відновлення транспортного засобу та сумою страхового відшкодування, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Отже, спір полягає у відшкодуванні шкоди, заподіяної майну позивача внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю двох автомобілів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, які відносяться до позадоговірних зобов'язань.

Правовідносини, що виникають з позадоговірних зобов'язань, регулюються главою 82 Цивільного кодексу України.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України визначаються загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, відповідно до якої шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як встановлено судом вище, заподіяння пошкоджень автомобілю Toyota Prius, д.н.з. НОМЕР_3, що належить позивачу, пов'язане саме з дорожньо-транспортною пригодою, яка сталася 19.05.2017.

Відповідно до ст.1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язкових.

Оскільки, як встановлено судом вище, ОСОБА_2 на момент, коли сталося ДТП, перебував в трудових відносинах з відповідачем-1, тому саме відповідач-1 може бути відповідальною особою за відшкодування шкоди, заподіяної майну позивача та є належним відповідачем у даній справі.

За змістом ч.1,2 ст.1187 Цивільного кодексу України діяльність, пов'язана з використанням транспортних засобів, є джерелом підвищеної небезпеки. Шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Крім того, оскільки між відповідачами на момент дорожньо-транспортної пригоди існували правовідносини страхування, суд вважає за необхідне зазначити про таке.

Відповідно до ст.979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

В силу ст.980 цього ж Кодексу предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

За змістом ст.999 Цивільного кодексу України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).

В ст.7 Закону України Про страхування наведений перелік видів обов'язкового страхування, зокрема до нього включено страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відносини щодо якого регулюються Законом України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі по тексту - Закон про страхування цивільно-правової відповідальності).

Згідно зі ст.3 Закону про страхування цивільно-правової відповідальності обов'язкове страхування такої відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст.5 цього ж Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Пунктом 9.1. ст.9 Закону про страхування цивільно-правової відповідальності визначається, що страховою сумою є грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Отже, уклавши з відповідачем-1 договір страхування цивільно-правової відповідальності, відповідач-2 прийняв на себе зобов'язання у межах страхової суми відповідати за шкоду, завдану страхувальником майну третій особі.

При цьому, суд звертає увагу, що ст. 1194 Цивільного кодексу України передбачається обов'язок особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Водночас суд приймає до уваги, що за приписами ст.1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, які мають істотне значення.

Отже, системний аналіз вищезазначених норм свідчить, що обставинами, з якими матеріальний закон пов'язує настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння майнової шкоди, є: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв'язку між шкодою і протиправним діянням відповідача, а також вини останнього в її заподіянні. При цьому, з урахуванням приписів ст.1188 Цивільного кодексу України необхідно встановити також наявність або відсутність вини особи, якій заподіяно шкоду.

За змістом ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України саме на сторони покладений обов'язок доведення тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень.

Тобто, враховуючи обставини настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди, позивач повинен довести факт протиправної поведінки особи, що завдала шкоду, розмір заподіяної шкоди, наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та настанням шкоди, а також відсутність вини особи, яка керувала автомобілем, що належить позивачу.

В свою чергу відповідачі мають довести відсутність вини працівника відповідача-1 у заподіянні шкоди та відсутність підстав для виплати страхового відшкодування.

Як вбачається із схеми місця ДТП, що сталася 19.05.2017 о 11год.08хв. на перехресті вул. Любецька та вул. Квітнева у м. Чернігові, яка є додатком до протоколу про адміністративне правопорушення серії БР №248720, автомобіль позивача містить пошкодження у вигляді деформації передньої частини кузова, руйнування лобового скла, деформації капоту, руйнування лівої передньої блок-фари, деформації переднього бамперу, деформації лівого крила попереду.

Згідно з висновком експерта за результатами проведення автотоварознавчої експертизи від 13.08.2018 №2440/18-24 (т.2, а.с.127-137) вартість відновлювального ремонту автомобіля Toyota Prius, д.н.з. НОМЕР_3, на момент проведення огляду - 17.07.2018 - складає 281311грн.75коп.

За твердженням позивача, відновлювальний ремонт автомобіля не проводився.

Таким чином, суд доходить висновку, що матеріалами справи підтверджується факт заподіяння шкоди майну позивача на суму 281311грн.75коп.

Обгрунтовуючи протиправність дій водія ОСОБА_2, позивач стверджує, що водій відповідача-1, рухаючись на автомобілі МАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 по другорядній дорозі, не надав дорогу автомобілю патрульної поліції Toyota Prius, д.н.з. НОМЕР_3, який рухався по головній дорозі з увімкненими проблисковими маячками та звуковим сигналом, чим порушив вимоги пунктів 3.2., 16.11. Правил дорожнього руху.

При цьому, на підтвердження даного факту позивач посилається на висновок експертного дослідження №1 від 30.08.2017 (т.1, а.с.44-48) та висновок експертного дослідження №2 від 29.08.2017 (т.1. а.с.49-53).

В ході розгляду справи по суті вказані висновки експертних досліджень судом не прийняті до уваги в зв'язку з їх невідповідністю вимогам чинного на момент вирішення спору Господарського процесуального кодексу України.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 101 цього Кодексу висновок експерта, складений на замовлення учасника справи, має відповідати певним вимогам, а саме: у ньому має зазначатися, що висновок підготовлено для подання до суду та про обізнаність експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

В обох висновках відсутня інформація, що експерт, який проводив експертне дослідження, обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, в зв'язку з чим суд доходить висновку про неналежність цього доказу.

А відтак відсутні підстави для їх дослідження в ході розгляду справи.

Водночас, як встановлено судом вище, за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 19.05.2017, складено протокол про адміністративне правопорушення (т.1, а.с.31), в якому зазначено, що водій автомобіля МАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 вчинив правопорушення, відповідальність за яке настає на підставі ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В силу приписів ч.1 ст.221, ч.1 ст.283 Кодексу України про адміністративні правопорушення належним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення за ст.124 цього ж Кодексу є постанова судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.

Проте постановою Новозаводського районного суду від 12.07.2017 у справі №751/2910/17 провадження у справі закрито за відсутністю в діях водія ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, а постановою Апеляційного суду Чернігівської області від 08.09.2017 постанову суду першої інстанції скасовано в зв'язку з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, але через закінчення строків накладення адміністративного стягнення провадження у справі закрито.

Разом з тим, приймаючи до уваги, що закриття провадження у справі про притягнення до відповідальності за адміністративне правопорушення у зв'язку із закінченням передбачених ст.38 КУпАП строків накладення адміністративного стягнення не є реабілітацією особи, щодо якої розглядалась справа, тому суд доходить висновку, що така обставина не спростовує факт наявності або відсутності вини особи у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Оскільки в дорожньо-транспортній пригоді приймали участь два автомобіля, які в силу ч.1 ст.1187 Цивільного кодексу України є джерелами підвищеної небезпеки, тому, враховуючи вимоги ст.1188 Цивільного кодексу України, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини. Відповідний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 07.02.2018 по справі №910/18319/16.

Відтак, для вирішення даного спору мають бути встановлені факти наявності або відсутності вини у діях обох учасників дорожньо-транспортної пригоди, а також причинно-наслідкового зв'язку між допущеними обома учасниками ДТП порушень правил дорожнього руху, якщо такі мали місце, та фактом заподіяння шкоди майну позивача.

З метою встановлення відповідності технічним вимогам Правил дорожнього руху дій водіїв обох транспортних засобів, які стали учасниками ДТП, встановлення причинно-наслідкового зв'язку між діями обох водіїв та ДТП судом призначено судову автотехнічну експертизу, яка, як зазначено судом вище, була проведена як комплексна транспортно-трасологічна та автотехнічна експертиза.

Вивчення та дослідження висновку експерта від 29.10.2018, виконаного за результатами проведення зазначеної експертизи, свідчить, що в ньому відсутні відповіді в категоричній формі на всі питання, поставлені судом на вирішення експертизи.

Як вбачається із змісту вказаного висновку експерту, експертне дослідження в ході експертизи проводилось з урахуванням поданих сторонами доказів та наявності двох версій розвитку подій та дорожньої обстановки під час ДТП, наведених обома учасниками зіткнення - водіями ОСОБА_1 та ОСОБА_2

У заключній частині висновку експерта від 29.10.2018 судовими експертами наведено, що з урахуванням однієї або іншої версій подій, наслідком яких стало ДТП, учасники пригоди мали дотримуватися вимог пунктів 3.1., 3.2., 12.3., 12.4., 14.6., 16.11 Правил дорожнього руху. Але при цьому, дотримання водіями тих чи інших пунктів правил залежало від певних умов відповідної дорожньої обстановки з урахуванням розвитку подій у викладенні кожного із учасників пригоди, які мають суттєві відмінності між собою.

За змістом ст. 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими ст.86 цього ж Кодексу.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтями 76,77,78 Господарського процесуального кодексу України докази у справі мають відповідати принципам належності, допустимості та достовірності.

Як зазначено судом вище, наявність вини водія транспортного засобу у вчиненні адміністративного правопорушення, а саме порушення учасниками дорожнього руху встановлених Правил, що спричинило пошкодження транспортних засобів, може бути підтверджено відповідним судовим рішенням, прийнятим за правилами Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В матеріалах справи відсутній відповідний судовий акт, на підставі якого суд може прийти до беззаперечного висновку про порушення водієм відповідача-1 Правил дорожнього руху, внаслідок якого відбулось зіткнення двох транспортних засобів.

Наявний в матеріалах справи протокол про адміністративне правопорушення від 19.05.2017 судом до уваги не приймається, оскільки такий протокол є документом, який складається лише для фіксації факту дорожньо-транспортної пригоди, а наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративне правопорушення, зокрема протиправної поведінки такої особи, яка полягає у порушенні правил дорожнього руху, та її вини, встановлюється виключно судом в межах справи про адміністративне правопорушення.

Отже, суд доходить висновку про відсутність в матеріалах справи допустимих доказів наявності вини та протиправної поведінки в діях водія ОСОБА_2

Не підтверджується беззаперечно факт протиправної поведінки в діях водія ОСОБА_2 і висновком експерта, який грунтується, зокрема, на двох варіантах розвитку подій на місці ДТП з урахуванням показів кожного із водіїв.

Враховуючи, що пояснення обох учасників ДТП щодо обставин, які призвели до зіткнення автотранспортних засобів, зокрема, щодо зближення транспортних засобів безпосередньо перед зіткненням, є суттєво відмінними, тобто є суперечливими, а іншими належними та допустимими доказами жодна із зазначених ними обставин не підтверджується, тому суд, не маючи право надавати перевагу показань одного учасника перед іншим, приходить до висновку про недоведеність факту протиправної поведінки в діях водія відповідача-1.

Що стосується поведінки водія позивача під час обставин, які призвели до зіткнення, як одного із учасників ДТП, то, як вбачається із матеріалів справи, щодо нього у зв'язку із пригодою будь-які заходи впливу на підставах та у порядку, встановленому законом, не застосовувалися.

Разом з тим, враховуючи наявні у справі пояснення третьої особи ОСОБА_1, які надавалися ним одразу після дорожньо-транспортної пригоди та є додатком до протоколу про адміністративне правопорушення, а також пояснення, що надані до матеріалів даної справи, стосовно швидкості, з якою автомобіль Toyota Prius рухався до перехрестя вулиць Любецька та Квітнева, суд вважає за необхідне зазначити про таке.

У вказаних поясненнях ОСОБА_1 стверджує, що рухався по головній дорозі зі швидкістю 60-70км/год., переслідуючи при цьому автомобіль правопорушника.

Відповідно до п.12.4. Правил дорожнього руху в редакції, яка діяла станом на 19.05.2017, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60км/год.

Згідно з приписами п.3.1. Правил водіям оперативних транспортних засобів, які виконують невідкладне службове завдання, надано право відступати від вимог, зокрема, розділу 12 цих Правил за умови увімкнення проблискового маячка синього або червоного кольору і спеціального звукового сигналу та забезпечення безпеки дорожнього руху.

Позивачем не надано до справи будь-яких доказів, що підтверджують його твердження про виконання водієм автомобіля Toyota Prius службового завдання, а саме переслідування правопорушника, при якому водій міг відступити від вимог щодо максимальної швидкості транспортного засобу.

Відсутність таких доказів унеможливлює встановлення правомірності перевищення водієм автомобіля позивача максимально дозволеної у межах міста швидкості транспортного засобу.

Відтак, суд критично відноситься до пояснень третьої особи - ОСОБА_1 щодо повного дотримання ним правил дорожнього руху під час подій на місці ДТП. В зв'язку з цим вважає безпідставними й твердження позивача про правомірність поведінки його водія під час подій, пов'язаних із дорожньо-транспортною пригодою.

Отже, оцінивши в сукупності наявні в матеріалах справи докази, суд доходить висновку, що позивачем не доведений факт наявності в діях відповідача-1 протиправної поведінки, а відтак й відсутній причинно-наслідковий зв'язок між поведінкою відповідача-1 та заподіяною шкоду.

Враховуючи, що головною умовою для покладення на особу цивільно-правової відповідальності у вигляді зобов'язання відшкодувати заподіяну шкоду є наявність повного складу цивільного правопорушення, а факт протиправної поведінки відповідача-1 та наявності причинно-наслідкового зв'язку не підтвердився матеріалами справи, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для покладення на відповідача-1 відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, заподіяної майну позивача.

Таким чином, позовні вимоги позивача до відповідача-1 є безпідставними та необгрунтованими, в зв'язку з чим в їх задоволенні має бути відмовлено.

Відповідно до ст.22 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст.6 цього ж Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Отже, враховуючи наведені норми спеціального закону, який регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних трансплортних засобів, суд доходить висновку, що обов'язок страховика відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну третьої особи настає лише у разі виникнення у особи, відповідальність якої застрахована, цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну майну потерпілої особи.

При цьому, у ст.32 цього ж Закону визначаються випадки, при яких шкода не відшкодовується, а саме: відповідно до цього Закону страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону (п.32.1).

Приймаючи до уваги, що судом встановлено відсутність правових підстав для покладення на відповідача-1 цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну майну позивача, тому у відповідача-2, як страховика цивільно-правової відповідальності відповідача-1, не виникло зобов'язання відшкодувати позивачу шкоду, заподіяну його майну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ч.1,2 ст.14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

За таких обставин, оскільки в силу приписів ст.36 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у відповідача-2 не виникло обов'язку відшкодувати позивачу суму страхового відшкодування за шкоду, заподіяну майну, тому суд доходить висновку про безпідставність позовних вимог позивача до відповідача-2.

Відтак позовні вимоги позивача до відповідача-2 також не підлягають задоволенню.

Твердження позивача, що відповідачі мають нести відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок ДТП його майну, судом до уваги не приймаються, оскільки не підтверджуються встановленими обставинами та наявними у справі доказами.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку про безпідставність та необгрунтованість позовних вимог щодо кожного з відповідачів, в зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог має бути відмовлено в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а в силу ч.4 цієї ж статті, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмові в позові покладаються на позивача.

Враховуючи, що в задоволенні позовних вимог позивача судом відмовлено повністю, тому сплачений за подання даного позову судовий збір повністю покладається на позивача.

Згідно з ч.4 ст.127 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат, пов'язаних з проведенням експертиз, встановлюються судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Як вбачається із акту здачі-приймання висновку судового експерту №2449/18-24, вартість автотоварознавчої експертизи становить 2860грн., яка повністю сплачена відповідачем-1, що підтверджується оригіналом примірника платіжного доручення №1023 від 21.05.2018.

Відповідно до акту здачі-приймання висновку судового експерта №2440/2441/18-24/12101/18-52/22418/18-52 вартість комплексної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи становить 16016грн., яка повністю сплачена відповідачем-1, що підтверджується оригіналом примірника платіжного доручення №1084 від 31.05.2018.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується понесення відповідачем-1 витрат, пов'язаних з проведенням експертизи, в сумі 18876грн.

У зв'язку із відмовою судом у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі, сплачена відповідачем-1 за проведення судової експертизи сума повністю покладається на позивача.

Керуючись ст.74, 76, 77, 78, 79, 129, 233, 237, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження юридичної особи: вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048, ідентифікаційний код 40108646) до Товариства з обмеженою відповідальністю Нептун (вул. Гастелло, 3, м. Мена, Менський район, Чернігівська область, 15600, ідентифікаційний код 30424720) відмовити повністю.

В задоволенні позовних вимог Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження юридичної особи: вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048, ідентифікаційний код 40108646) до Приватного акціонерного товариства Страхове товариство ГАРАНТІЯ (Печерський узвіз, буд. 3, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 14229456) відмовити повністю.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження юридичної особи: вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048, ідентифікаційний код 40108646) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Нептун (вул. Гастелло, 3, м. Мена, Менський район, Чернігівська область, 15600, ідентифікаційний код 30424720) 18876грн. витрат, пов'язаних з проведенням експертизи.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 22 грудня 2018 року.

Суддя Т. Г. Оленич