Постанова

від 21.02.2019 по справі 927/120/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2019 р. Справа№ 927/120/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Смірнової Л.Г.

Руденко М.А.

за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л.,

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 21.02.2019

за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.12.2018 (повне рішення складено 22.12.2018)

у справі № 927/120/18 (суддя - Оленич Т.Г.)

за позовом Департаменту патрульної поліції

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Нептун

2. Приватного акціонерного товариства Страхове товариство ГАРАНТІЯ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_2

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_3

про відшкодування 284 541, 36 грн збитків,

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), Північний апеляційний господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог та рух справи

У лютому 2018 Департамент патрульної поліції звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Нептун (далі - ТОВ Нептун ) та Приватного акціонерного товариства Страхове товариство ГАРАНТІЯ (далі - ПАТ Страхове товариство ГАРАНТІЯ ) про стягнення з ПАТ Страхове товариство ГАРАНТІЯ 100 000 грн невиплаченого страхового відшкодування, та про стягнення з ТОВ Нептун 184 541, 36 грн різниці між страховим відшкодуванням і сумою, необхідною для відновлення транспортного засобу.

Позовні вимоги про відшкодування збитків обґрунтовані тим, що 19.05.2017 в м. Чернігові об 11 год. 08 хв. на перехресті вулиць Любецька та Квітнева трапилася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1 з причепом - фургоном Kromhout, д.н.з. НОМЕР_2, який належить відповідачу 1, під керуванням водія ОСОБА_3 та службовим автомобілем марки Toyota Prius, д.н.з. НОМЕР_5, який належить позивачу, під керуванням ОСОБА_2, внаслідок чого транспортний засіб позивача отримав механічні пошкодження. Позивач зазначає, що згідно із висновком експертного дослідження №4 від 28.09.2017 вартість відновлювального ремонту автомобіля марки Toyota Prius становить 284 541, 36 грн. Позивач, із посиланням на висновки експертних досліджень Чернігівського НДЕКЦ МВС України № 2 від 29.08.2017 та №1 від 30.08.2017, стверджує, що ДТП сталася з вини водія ОСОБА_3, який перебуває у трудових відносинах з відповідачем 1.

Також позивач вказав, що на момент ДТП між відповідачами були укладені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - поліси №АК/5270316 зі строком дії з 12.02.2017 по 11.02.2018 та №АК/5895890 зі строком дії з 30.04.2017 по 29.04.2018. Позивач зазначив, що на його заяву про виплату страхового відшкодування відповідач 2 листом №2328/17 від 26.10.2017 відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування з посиланням на п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України, відповідно до якого шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Вказану відмову позивач вважає незаконною та стверджує, що внаслідок настання страхового випадку відповідач 2, як страховик відповідача 1, зобов'язаний виплатити позивачу, як потерпілій особі, страхове відшкодування у межах страхової суми, зазначеної у страховому полісі. Оскільки страхового відшкодування недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої майну позивача внаслідок ДТП, позивач стверджує, що відповідач 1 зобов'язаний сплати йому різницю між фактичним розміром заподіяної шкоди і страховим відшкодуванням.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 26.03.2018 до участі у справі залучено ОСОБА_3 як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів.

02.11.2018 ухвалою Господарського суду Чернігівської області суду до участі у справі залучено ОСОБА_2, як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

Ухвалою суду першої інстанції від 10.04.2018 призначено судову автотехнічну експертизу та судову автотоварознавчу експертизу. Після проведення призначених судових експертиз до суду надійшов висновок експерта від 29.10.2018 №2440/2441/18-24/12101/18-52/22418/18-52, в якому експертом зазначено, що враховуючи зміст поставлених питань та характер майбутніх досліджень, експертиза виконувалась як комплексна транспортно-трасологічна та автотехнічна.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 12.12.2018 в задоволенні позовних вимог Департаменту патрульної поліції до ТОВ Нептун відмовлено повністю. У задоволенні позовних вимог Департаменту патрульної поліції до ППАТ Страхове товариство ГАРАНТІЯ відмовлено повністю. Стягнуто з Департаменту патрульної поліції на користь ТОВ Нептун 18 876 грн витрат, пов'язаних з проведенням експертизи.

Рішення обґрунтовано відсутністю беззаперечних доказів вини водія транспортного засобу (працівника відповідача 1) у вчиненні адміністративного правопорушення (судове рішення, прийняте за правилами Кодексу України про адміністративні правопорушення, наявність експертизи, тощо). Докази порушення водієм відповідача-1 Правил дорожнього руху, внаслідок якого відбулось зіткнення двох транспортних засобів також відсутні.

Також враховуючи відсутність правових підстав для покладення на відповідача 1 цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну майну позивача, суд дійшов висновку про те, що у відповідача 2, як страховика цивільно-правової відповідальності відповідача 1, не виникло зобов'язання відшкодувати позивачу шкоду, заподіяну його майну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду

У січні 2019 Департамент патрульної поліції звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.12.2018 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2019 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.12.2018 розгляд справи призначено на 21.02.2019.

21.02.2019, до початку судового засідання до суду апеляційної інстанції від ПАТ Страхове товариство ГАРАНТІЯ надійшла заява про відшкодування витрат на правову допомогу та про долучення до матеріалів справи документів, які підтверджують витрати відповідача 2 на професійну правничу допомогу адвоката. Зазначена заява була оголошена в судовому засіданні.

У судове засідання 21.02.2019 з'явилися представники позивача, відповідачів та ОСОБА_2 ОСОБА_3, ні його представник в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином у порядку, передбаченому ст. 120, 242 ГПК України, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення кореспонденції 07.02.2019.

У судовому засіданні представник скаржника та ОСОБА_2 підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати. Представники відповідачів проти доводів апеляційної скарги заперечили та просили відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Представник відповідача 2 підтримав заяву про відшкодування витрат на правову допомогу. Представник позивача не заперечив.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

Департамент патрульної поліції звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, оскільки не погоджується з оскаржуваним рішенням з таких підстав.

Скаржник вважає, що, відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої дійшов помилкового висновку, що в діях відповідача 1 відсутня протиправна поведінка, а, отже й відсутній причинно-наслідковий зв'язок між його поведінкою та заподіяною шкодою. При цьому, на думку скаржника, суд не врахував, що водій ОСОБА_3 порушив вимоги пп. 16.11. Правил дорожнього руху.

Також, скаржник зазначає, що у висновку експерта не вказується, що швидкість водія ОСОБА_2 була перевищена і що дана обставина перебуває у причинно-наслідковому зв'язку із даною дорожньо-транспортною пригодою. Натомість, у висновку експерта вказується, що дії водія МАЗ ОСОБА_3, з технічної точки зору, не відповідали вимогам п. 3.2. та (або) 16.11. Правил дорожнього руху та дана невідповідність знаходиться в причинному зв'язку з виникненням даної пригоди.

Крім того, скаржник зазначає про порушення норм процесуального права, що, на його думку, полягає в тому, що суд відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про виклик в суд та допит як свідка головного судового експерта ОСОБА_4 для надання пояснень щодо висновку експерта, оскільки таке клопотання було заявлено під час розгляду справи по суті.

Підсумовуючи свої доводи, скаржник вказує, що водій ОСОБА_2, рухаючись по головній дорозі, не допустив порушення Правил дорожнього руху ні безпосередньо перед вчиненням ДТП, ні на момент ДТП.

5. Узагальнені доводи відзивів на апеляційну скаргу

14.02.2019 на адресу суду апеляційної інстанції від ТОВ Нептун надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому товариство заперечило проти вимог апеляційної скарги та просило відмовити в її задоволенні.

Відповідач 1 зазначає про безпідставність посилань скаржника на висновок експертних досліджень №1 від 30.08.2017, № 2 від 29.08.2017 Чернігівського НДЕКЦ МВС України, оскільки такий висновок не є неналежним доказом у справі та не містить попередження про обізнаність експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку.

Водночас, висновком експертизи від 29.10.2018 (призначеної судом) не надано однозначної відповіді про наявність в діях водія ОСОБА_3 протиправної поведінки, а також наявності причинно-наслідкового зв'язку між поведінкою ОСОБА_3 та заподіяною шкодою. Винну ОСОБА_3 не встановлено та не підтверджено судовим рішенням.

ТОВ Нептун вважає, що скаржник спотворює показання ОСОБА_3 та замовчує показання ОСОБА_2 (попередньо були надані інші пояснення ніж ті, що викладені в апеляційній скарзі).

18.02.2019 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив від ПАТ Страхове товариство ГАРАНТІЯ , в якому відповідач 2 заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні.

Відповідач 2 зазначає, що водій патрульного автомобіля (ОСОБА_2) під час дорожньо-транспортної пригоди рухався з перевищенням швидкості руху і не забезпечив безпеку руху. Також, відповідач 2 зазначає, що автомобіль, яким керував ОСОБА_2, був технічно несправним, оскільки під час події не спрацювала система безпеки SRS , що підтверджується висновком комплексної експертизи.

Посилання скаржника на висновок експертизи, призначеної судом, відповідач 2 вважає помилковим, оскільки посилання стосується тієї частини висновку, яка здійснена за версією розвитку подій водія ОСОБА_2. У той же час, за версією розвитку подій водія ОСОБА_3 експертом зроблено інший висновок про те, що в категоричній формі оцінити дії водія ОСОБА_3 відносно вимог п. 16.11. Правил дорожнього руху та виникненням даної пригоди не надається за можливе.

Стосовно порушення судом першої інстанції норм процесуального права, на які посилається скаржник, відповідач 2 вважає, що клопотання третьої особи на законних підставах (ст. 182 ГПК України) було відхилено Господарським судом Чернігівської області.

6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції

Господарський суд Чернігівської області встановив, що 19.05.2017 об 11:00 год. у м. Чернігові на перехресті вулиць Любецька та Квітнева сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів МАЗ, д.н.з. НОМЕР_7 з причепом-фургоном Kromhout, д.н.з. НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_3, та службовим автомобілем марки Toyota Prius, д.н.з. НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_2.

Автомобіль МАЗ, д.н.з. НОМЕР_4 належить ТОВ Нептун , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_6.

Причеп - фургон Kromhout, д.н.з. НОМЕР_2 належить на праві власності ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_8 і на час дорожньо-транспортної пригоди використовувався відповідачем 1 на підставі договору найму (оренди) транспортних засобів від 08.05.2014, укладеного між ОСОБА_5 та ТОВ Нептун , посвідченого приватним нотаріусом Менського районного нотаріального округу, та зареєстрованого в реєстрі за №570.

Автомобіль Toyota Prius, д.н.з. НОМЕР_5 належить Департаменту патрульної поліції, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_9.

19.05.2017 на місці дорожньо-транспортної пригоди інспектором роти №3 БУПП в Чернігівській області ДПП лейтенантом поліції ОСОБА_6 складено протокол про адміністративне правопорушення серії БР № 248720.

Так, у протоколі відображено таке: водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем МАЗ, д.н.з. НОМЕР_7, який належить ТОВ Нептун , з причепом-фургоном Kromhout, д.н.з. НОМЕР_3, який належить ОСОБА_5, рухаючись по другорядній дорозі, не надав перевагу в русі автомобілю Toyota Prius, д.н.з. НОМЕР_5, який рухався по головній дорозі з увімкненими проблисковими маячками синього та червоного кольору і надаючи звуковий сигнал пристрою, внаслідок чого відбулося зіткнення та авто отримали незначні механічні пошкодження. Осіб постраждалих немає . Також зроблено висновок про порушення водієм ОСОБА_3 вимог пунктів 16.11., 3.2., 2.3. б) Правил дорожнього руху.

До протоколу складено схему місця ДТП, отримані пояснення від учасників пригоди - водіїв ОСОБА_3, ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_7

12.07.2017 постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова у справі №751/2910/17 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - Кодекс) ОСОБА_3 провадження по справі закрито на підставі п. 1 ст. 247 Кодексу за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постановою Апеляційного суду Чернігівської області від 08.09.2017 у справі № 751/2910/17 постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12.07.2017 відносно ОСОБА_3 скасовано, а провадження по справі закрито у в зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 станом на 19.05.2017 (дату ДТП) перебував у трудових відносинах з ТОВ Нептун . Вказана обставина учасниками справи не заперечувалася.

Згідно з наказом Департаменту патрульної поліції від 14.03.2016 №46 о/с ОСОБА_2 з 19.02.2016 призначений інспектором патрульної поліції по Управлінню патрульної поліції у місті Чернігові, та станом на 19.05.2017 перебував у трудових відносинах з позивачем.

01.02.2017 ПАТ Страхове товариство ГАРАНТІЯ та ТОВ Нептун уклали договір № 2-83-850-1001-17 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - договір страхування).

Відповідно до п. 1 договору страхування предметом договору є майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, перелік яких наведений у додатках до цього договору, що є невід'ємною частиною договору страхування. Факт укладення договору щодо кожного забезпеченого транспортного засобу підтверджується страховими полісами за формою у відповідності із Законом "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", та реквізити яких зазначені у додатках до цього договору. Умови обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності та порядок здійснення страхового відшкодування за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу визначені у Законі, цьому договорі та у кожному відповідному полісі.

Положенням п. 2 договору страхування страховим ризиком визначено певну подію, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Згідно з п. 3, 4 договору страхування встановлено страхову суму по кожному забезпеченому транспортному засобу: сто тисяч гривень на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну потерпілих; двісті тисяч гривень на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих. Розмір франшизи для кожного забезпеченого транспортного засобу встановлюється в додатку до договору.

Строк дії договору визначено з 08.02.2017 по 07.02.2018. Строки (терміни) дії страхових полісів по кожному забезпеченому транспортному засобу зазначаються в кожному окремому полісі.

Згідно з додатком № 1 до договору № 2-83-850-1001-17 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів строк дії полісу на автомобіль НОМЕР_1 встановлений з 12.02.2017 по 11.02.2018, розмір франшизи становить 0 грн, строк дії полісу на причеп - фургон Kromhout, д.н.з. НОМЕР_2 встановлений з 30.04.2017 по 29.04.2018, розмір франшизи становить 0 грн.

Суд першої інстанції встановив, що на підставі договору страхування страховиком (відповідач 2) видано страхувальнику (відповідач 1): поліс №АК/5270316 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зі строком дії з 12.02.2017 до 11.02.2018 включно на забезпечений транспортний засіб МАЗ 544069 320-031, номерний знак НОМЕР_4, зі страховою сумою на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну - 100 000 грн, розмір франшизи 0 грн; поліс №АК/5895890 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зі строком дії з 30.04.2017 до 29.04.2018 включно на забезпечений транспортний засіб Kromhout 3.GOK 1227, номерний знак НОМЕР_2, зі страховою сумою на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну - 100 000 грн, розмір франшизи 0 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, 06.10.2017 позивач звернувся до ПАТ Страхове товариство ГАРАНТІЯ із заявою про страхову виплату в зв'язку з настанням страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 19.05.2017 у м. Чернігові на перехресті вулиць Любецька-Квітнева, та внаслідок якої був пошкоджений автомобіль Toyota Prius, д.н.з. НОМЕР_5.

26.10.2017 відповідач 2 у листі за вих. №2328/17 відмовив у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на відсутність вини у діях водія ОСОБА_3, в зв'язку з чим, на думку відповідача 2, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України та п. 32.1. ст. 32 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту цивільно-правова відповідальність за спричинення шкоди не виникла.

Позивач, стверджуючи, що відповідач 2 безпідставно відмовив у відшкодуванні шкоди шляхом виплати страхового відшкодування в розмірі 100 000 грн, а також вважаючи, що шкода заподіяна працівником відповідача 1 під час виконання ним своїх трудових обов'язків (у зв'язку з чим саме на відповідача 1 покладається відповідальність у вигляді виплати різниці між сумою, необхідною для відновлення транспортного засобу та сумою страхового відшкодування), звернувся до суду з даним позовом.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Предметом розгляду даної справи є спір про відшкодуванні шкоди, заподіяної майну позивача внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю двох автомобілів.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, які відносяться до позадоговірних зобов'язань.

Правовідносини, що виникають з позадоговірних зобов'язань, регулюються главою 82 Цивільного кодексу України.

Матеріалами справи підтверджується, що заподіяння пошкоджень автомобілю Toyota Prius, д.н.з. НОМЕР_5, що належить позивачу, пов'язане саме з дорожньо-транспортною пригодою, яка сталася 19.05.2017.

Враховуючи те, що ОСОБА_3 на момент, коли сталося ДТП, перебував у трудових відносинах із відповідачем 1, то правомірним є висновок суду першої інстанції, з урахуванням ст. 1172, 1194 Цивільного кодексу України, саме відповідач 1 є відповідальною особою за відшкодування шкоди (що не покривається полісом страхування), заподіяної майну позивача та є належним відповідачем у даній справі.

Крім того, за приписами ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Положення ст. 7 Закону України Про страхування визначають перелік видів обов'язкового страхування, зокрема, до нього включено страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відносини щодо якого регулюються Законом України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

Відповідно до ст. 5 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно з п. 9.1. ст. 9 Законом України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховою сумою є грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Тобто, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що, уклавши з відповідачем 1 договір страхування цивільно-правової відповідальності, відповідач 2 прийняв на себе зобов'язання у межах страхової суми відповідати за шкоду, завдану страхувальником майну третьої особи.

За приписами ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи вищевикладене правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що обставинами, з якими матеріальний закон пов'язує настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння майнової шкоди, є: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв'язку між шкодою і протиправним діянням відповідача, а також вини останнього в її заподіянні. При цьому, з урахуванням приписів ст. 1188 Цивільного кодексу України необхідно встановити також наявність або відсутність вини особи, якій заподіяно шкоду.

За таких обставин, враховуючи приписи ст. 74, 77, 79 ГПК України, позивач повинен довести факт протиправної поведінки особи, що завдала шкоду, розмір заподіяної шкоди, наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та настанням шкоди, а також відсутність вини особи, яка керувала автомобілем, що належить позивачу. При цьому, відповідно, на відповідачів покладається обов'язок з доведення відсутності вини працівника відповідача 1 у заподіянні шкоди та відсутності підстав для виплати страхового відшкодування.

Згідно зі схемою місця ДТП, що сталася 19.05.2017 о 11:08 на перехресті вул. Любецька та вул. Квітнева у м. Чернігові, яка є додатком до протоколу про адміністративне правопорушення серії БР №248720, автомобіль позивача містить пошкодження у вигляді деформації передньої частини кузова, руйнування лобового скла, деформації капоту, руйнування лівої передньої блок-фари, деформації переднього бамперу, деформації лівого крила попереду.

Згідно з висновком експерта за результатами проведення автотоварознавчої експертизи від 13.08.2018 №2440/18-24 вартість відновлювального ремонту автомобіля Toyota Prius, д.н.з. НОМЕР_5, на момент проведення огляду - 17.07.2018 - складає 281 311, 75 грн. Тобто, матеріалами справи підтверджується факт заподіяння шкоди майну позивача на суму 281 311, 75 грн.

В підтвердження факту наявності вини в діях працівника відповідача 1, позивач посилався на висновок експертного дослідження №1 від 30.08.2017 та №2 від 29.08.2017. Так, скаржник стверджує, що ОСОБА_3 (водій відповідача 1), рухаючись на автомобілі НОМЕР_1 по другорядній дорозі, не надав дорогу автомобілю патрульної поліції Toyota Prius, д.н.з. НОМЕР_5, який рухався по головній дорозі з увімкненими проблисковими маячками та звуковим сигналом, чим порушив вимоги пунктів 3.2., 16.11. Правил дорожнього руху.

В силу приписів ч. 5 ст. 101 ГПК України висновок експерта, складений на замовлення учасника справи, має відповідати певним вимогам, а саме: у ньому має зазначатися, що висновок підготовлено для подання до суду та про обізнаність експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем висновки № 1 та № 2 не містять відомостей про відповідне застереження (обізнаність експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок), а тому не можуть бути допустимими доказами в розумінні ст. 77 ГПК України. А тому суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги такі докази.

Однак, за наслідками дорожньо-транспортної пригоди було складено протокол про адміністративне правопорушення, в якому зазначено, що водій автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_3 вчинив правопорушення, відповідальність за яке настає на підставі ст. 124 Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 221, ч. 1 ст. 283 Кодексу належним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 цього ж Кодексу є постанова судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.

Водночас, постановою Новозаводського районного суду від 12.07.2017 у справі №751/2910/17 провадження у справі закрито за відсутністю в діях водія ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, а постановою Апеляційного суду Чернігівської області від 08.09.2017 постанову суду першої інстанції скасовано, у зв'язку з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, але через закінчення строків накладення адміністративного стягнення провадження у справі закрито.

Тобто, в судовому порядку вину ОСОБА_3 (працівника відповідача 1) під час дорожньо-транспортної пригоди не встановлено.

При цьому, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що закриття провадження у справі про притягнення до відповідальності за адміністративне правопорушення у зв'язку із закінченням передбачених ст. 38 Кодексу строків накладення адміністративного стягнення не є реабілітацією особи, щодо якої розглядалась справа, що, відповідно, не може бути беззаперечною обставиною наявності або відсутності вини особи у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Оскільки в дорожньо-транспортній пригоді приймали участь два автомобіля, які в силу ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України є джерелами підвищеної небезпеки, тому, враховуючи вимоги ст. 1188 Цивільного кодексу України, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Відповідний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 07.02.2018 по справі №910/18319/16.

Отже, для вирішення даного спору мають бути встановлені факти наявності або відсутності вини у діях обох учасників дорожньо-транспортної пригоди, а також причинно-наслідкового зв'язку між допущеними обома учасниками ДТП порушень правил дорожнього руху, якщо такі мали місце, та фактом заподіяння шкоди майну позивача.

Ухвалою суду першої інстанції від 10.04.2018 було призначено судову експертизу, яка була проведена як комплексна транспортно-трасологічна та автотехнічна експертиза.

Водночас, як вбачається з висновку експерта від 29.10.2018, виконаного за результатами проведення зазначеної експертизи, в останній відсутні відповіді в категоричній (встановленій) формі на всі питання, поставлені судом на вирішення експертизи.

Як вбачається зі складеного експертного висновку, остання проводилася з урахуванням поданих сторонами доказів та наявності двох версій розвитку подій та дорожньої обстановки під час ДТП, наведених обома учасниками зіткнення - водіями ОСОБА_2 та ОСОБА_3

У заключній частині висновку експерта від 29.10.2018 судовими експертами наведено, що з урахуванням однієї або іншої версій подій, наслідком яких стало ДТП, учасники пригоди мали дотримуватися вимог п. 3.1., 3.2., 12.3., 12.4., 14.6., 16.11. Правил дорожнього руху. При цьому, дотримання водіями тих чи інших пунктів правил залежало від певних умов відповідної дорожньої обстановки з урахуванням розвитку подій у викладенні кожного із учасників пригоди, які мають суттєві відмінності між собою.

Крім того, у висновку експертом зазначено, що оцінка дій водія Тойота ОСОБА_2 відносно вимог п. 12.4. ПДР не потребує застосування спеціальних знань в галузі автотехнічної експертизи та може бути здійснена судом самостійно з врахуванням фактичних швидкісних параметрів руху даного транспортного засобу перед ДТП.

Відповідно до ст. 104 ГПК України висновок експерта не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими ст. 86 цього ж Кодексу.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 73 ГПК України).

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, з урахуванням положень ст. 73, 74, 77, 79, 104 ГПК України, вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність беззаперечних доказів вини водія транспортного засобу (працівника відповідача 1) у вчиненні адміністративного правопорушення (судове рішенням, прийняте за правилами Кодексу України про адміністративні правопорушення, наявність експертизи, тощо). Докази порушення водієм відповідача-1 Правил дорожнього руху, внаслідок якого відбулось зіткнення двох транспортних засобів, також відсутні. А тому доводи скаржника про наявність доків, які підтверджують вину ОСОБА_3 (як працівника відповідача 1) відхиляються судом як безпідставні.

Водночас, протокол про адміністративне правопорушення від 19.05.2017 правомірно не взято судом першої інстанції до уваги, оскільки такий протокол є документом, який складається лише для фіксації факту дорожньо-транспортної пригоди, а наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу (протиправної поведінки такої особи, яка полягає у порушенні правил дорожнього руху, та її вини), встановлюється виключно судом в межах справи про адміністративне правопорушення.

Не підтверджується беззаперечно факт протиправної поведінки в діях водія ОСОБА_3 і висновком експерта, який ґрунтується, зокрема, на двох варіантах розвитку подій на місці ДТП з урахуванням показів кожного із водіїв.

Отже, Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог, оскільки матеріали справи допустимих доказів наявності вини та протиправної поведінки в діях водія ОСОБА_3 не містять, що не спростовано доводами скаржника

Крім того, як вбачається з матеріалів справи (пояснення ОСОБА_2М, які надавалися ним одразу після дорожньо-транспортної пригоди та є додатком до протоколу про адміністративне правопорушення) автомобіль Toyota Prius рухався до перехрестя вулиць Любецька та Квітнева по головній дорозі зі швидкістю 60-70 км/год., переслідуючи при цьому автомобіль правопорушника.

Відповідно до п. 12.4. Правил дорожнього руху (в редакції, яка діяла станом на 19.05.2017), у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.

Згідно з приписами п. 3.1. Правил водіям оперативних транспортних засобів, які виконують невідкладне службове завдання, надано право відступати від вимог, зокрема, розділу 12 цих Правил за умови увімкнення проблискового маячка синього або червоного кольору і спеціального звукового сигналу та забезпечення безпеки дорожнього руху.

Водночас, матеріали справи не містять будь-яких доказів, що підтверджують факт виконання водієм автомобіля Toyota Prius службового завдання, а саме переслідування правопорушника, при якому водій міг відступити від вимог щодо максимальної швидкості транспортного засобу. Відповідних доказів позивачем не надано ані до суду першої інстанції, ані до апеляційної інстанції.

Відсутність таких доказів унеможливлює встановлення правомірності перевищення водієм автомобіля позивача максимально дозволеної у межах міста швидкості транспортного засобу. А в силу ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про суперечність пояснень ОСОБА_2 щодо повного дотримання ним правил дорожнього руху під час подій на місці ДТП, у зв'язку з чим, відповідно, безпідставними є твердження скаржника про правомірність поведінки його водія під час подій, пов'язаних із дорожньо-транспортною пригодою.

За таких обставин, враховуючи те, що головною умовою для покладення на особу цивільно-правової відповідальності у вигляді зобов'язання відшкодувати заподіяну шкоду є наявність повного складу цивільного правопорушення, а факт протиправної поведінки відповідача 1 та наявності причинно-наслідкового зв'язку не підтвердився матеріалами справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для покладення на відповідача 1 відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, заподіяної майну позивача. А тому вимоги скаржника до відповідача 1 є безпідставними та необґрунтованими, у зв'язку з чим апеляційна скарга, в частині вимог до ТОВ Нертун не підлягає задоволенню.

Крім того, згідно зі ст. 22 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 6 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Тобто, обов'язок страховика відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну третьої особи настає лише у разі виникнення у особи, відповідальність якої застрахована, цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну майну потерпілої особи.

Положеннями ст. 32 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів визначено випадки, при яких шкода не відшкодовується, а саме: відповідно до цього Закону страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону (п. 32.1).

Отже, враховуючи відсутність правових підстав для покладення на відповідача 1 цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну майну позивача, правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що у відповідача 2, як страховика цивільно-правової відповідальності відповідача 1, не виникло зобов'язання відшкодувати позивачу шкоду, заподіяну його майну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком Господарського суду Чернігівської області про те, що в силу приписів ст. 36 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у відповідача 2 не виникло обов'язку відшкодувати позивачу суму страхового відшкодування за шкоду, заподіяну майну, а тому, відповідно, і скарга у вказаній частині також не підлягає до задоволення.

Крім того, Північний апеляційний господарський суд вважає безпідставним посилання скаржника на порушення норм процесуального права щодо незадоволення клопотання третьої особи з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд, зокрема, вирішує заяви та клопотання учасників справи; з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше.

Згідно з протоколом судового засідання від 14.11.2018 судом першої інстанції постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Клопотання про виклик в судове засідання головного судового експерта та про призначення додаткової комплексної транспортно-трасологічної експертизи та автотехнічної експертизи третьою особою подано лише 28.11.2018, тобто після закриття підготовчого провадження.

За приписами ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Заяв про поновлення строку для подачі вказаних клопотань або обґрунтування об'єктивної неможливості заявлення вчасно таких клопотань, третьою особо не подавалося.

Північний апеляційний господарський суд зазначає, що третьою особою було пропущено строк, встановлений законом для подачі відповідних клопотань, а тому, відповідно, право на вчинення таких процесуальних дій заявником втрачено. Отже, безпідставними є посилання скаржника щодо порушення норм процесуального права за відсутності обґрунтування поважності неможливості вчинення таких дій через обставини, що не залежали від особи.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Зважаючи на викладене, Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого суду про відмову в задоволенні позовних вимог Департаменту патрульної поліції до обох відповідачів повністю.

Отже, керуючись ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

9. Судові витрати

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги по суті, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.

Крім того, 21.02.2019 до початку судового розгляду справи по суті від відповідача 2 надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. В якості доказів додано платіжне доручення №3147 від 20.02.2019 про сплату 2 000, 00 грн, копію виписки з рахунку, копію акту виконаних робіт №АО-002-02-19 від 19.02.2019, копію ордеру серії ЧН №072702 та розрахунок витрат на оплату послуг адвоката. Жодних заперечень з боку інших учасників справи не надійшло.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Враховуючи відмову в задоволенні апеляційної скарги судові витрати зі сплати витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000, 00 грн слід покласти на скаржника.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.12.2018 у справі № 927/120/18 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.12.2018 у справі № 927/120/18 - залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Департамент патрульної поліції.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції (вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048, ідентифікаційний код 40108646) на користь ПАТ Страхове товариство ГАРАНТІЯ (Печерський узвіз, буд. 3, м. Київ, 01601, код 14229456) 2 000 (дві тисячі) грн витрат за професійну правничу допомогу.

4. Матеріали справи № 927/120/18 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 27.02.2019

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді Л.Г. Смірнова

М.А. Руденко