Рішення

від 19.12.2018 по справі 520/1996/17

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 520/1996/17

Провадження № 2/520/2415/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2018 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.,

при секретарі - Кириковій О.О.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_1

до ОСОБА_5,

ОСОБА_3,

про визнання угоди про заміну сторони у договорі недійсною,

скасування реєстрації права власності та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 27.11.2017 року звернулась до Київського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_3, Споживчого Товариства Житлово-будівельний кооператив Будова-Ріелт , про визнання угоди про заміну сторони у договорі недійсною, скасування реєстрації права власності та визнання права власності, в якій позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви поданою до суду 27.11.2017 року за вх. №44661, просить суд:

- визнати недійсною угоду №2 від 29.07.2015 року про заміну сторони в договорі №6/32 від 29.09.2014 року Асоційованого членства в Споживчому товаристві Житлово-будівельний кооператив Будова-Ріелт ;

- скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру №22 в будинку №55/2 корпус 6 по вулиці Люстдорфська дорога в місті Одесі за ОСОБА_3, проведену 22 січня 2016 року;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частку квартири №22 в будинку №55/2 корпус 6 по вулиці Люстдорфська дорога в місті Одесі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалась на те, що у вересні 2014 року за спільною згодою вона - ОСОБА_1 з ОСОБА_5 вирішили придбати у власність квартиру у новобудові, з цією метою 29 вересня 2014 року був укладений договір про асоційоване членство в споживчому товаристві №6/23 між Споживчим товариством Житлово-будівельний кооператив Будова-Ріелт та ОСОБА_5, який в подальшому був пайщиком.

У грудні 2015 року, вона - ОСОБА_1 отримала повідомлення від Споживчого товариства Житлово-будівельний кооператив Будова-Ріелт на становлення в чергу і отримання документів на квартиру. Зателефонувавши на гарячу лінію, щоб дізнатися становився у чергу її чоловік чи ні, їй повідомили, що в черзі стоїть ОСОБА_3.

Після цього Позивач ОСОБА_1 звернулась із заявою до Голови Товариства ОСОБА_7, яку офіційно попередила про те, що вона категорично заперечує проти передачі ОСОБА_5 своїх прав і обов'язків за договором третій особі - ОСОБА_3 або іншій особі.

Отже, надалі позивачу ОСОБА_1 стало відомо про те, що ОСОБА_5 без її письмової згоди, діючи не в інтересах сім'ї, 29 липня 2015 року уклав трьохсторонню угоду №2, учасниками якого були відповідачі про заміну первинного пайовика і асоційованого члена товариства - ОСОБА_5С, тобто заміна ОСОБА_5С на нового пайовика і асоційованого члена Товариства - ОСОБА_3І, до якої перейшли всі права на квартиру.

У зв'язку з чим, позивач - ОСОБА_1 вважає, що відповідачі ОСОБА_5С і ОСОБА_3І свідомо позбавили її права на придбану під час шлюбу квартиру, а дітей можливості проживати в ній.

На підставі вищевикладеного, позивач заявила вказані вимоги і була вимушена звернутись до суду з цим позовом.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу суду цивільну справу було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 01 березня 2017 року на підставі вказаної позовної заяви відкрито провадження по справі та призначено дату, час і місце проведення попереднього судового засідання.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 01.03.2017 року вжито заходи забезпечення позову по справі шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1.

05 травня 2017 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, в якому представник просила суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що доводи позивачки, що відповідач ОСОБА_5 29.07.2015 року уклав трьохсторонню угоду №2, учасниками якої були відповідачі про заміну первинного пайовика і асоційованого члена товариства - ОСОБА_5 на нового пайовика і асоційованого члена Товариства - ОСОБА_3 до якої перейшли всі права на спірну квартиру, без її письмової згоди, діючи не в інтересах сім'ї, є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на те, що 29 вересня 2014 року ОСОБА_1 особисто надала Споживчому товариству Житлово-будівельний кооператив Будова-Ріелт нотаріальну посвідчену заяву, у якій відповідно до п.1, надала згоду чоловіку ОСОБА_5 на укладення договорів асоційованого членства у споживчих товариствах для участі у статутній діяльності цих споживчих товариств шляхом вступу в асоційовані члени товариства та внесення грошових коштів у якості долі для забудови об'єкту нерухомості, а також згоду на наступні відступлення повністю або частково права, що випливають із договорів асоційованого членства у споживчих товариствах, або вчиняти будь-які інші правочини щодо вказаних прав на умовах, визначених на його розсуд. В пункті 3 заяви позивача від 29 вересня 2014 року , ОСОБА_1 зазначила, що правочини зазначені у п.1 цієї заяви, які будуть укладатись за участю ії чоловіка відповідають інтересам сім'ї, умови їх вони попередньо обговорили і вважає вигідними для них, а укладення цих правочинів відповідає їх спільному волевиявленню. При цьому, при складені вказаної заяви, позивачу були роз'яснені вимоги законодавства щодо змісту і правових наслідків цієї заяви, також зміст ст. 369 ЦК України та ст. 65 СК України.

На підставі викладеного відповідач вважає, що доводи позивача є безпідставними, з огляду на те, що остання особисто надала йому заяву та погодилась на дії з відступленням ним свої вимог, як пайовика в Асоційованому членстві в Споживчому товаристві Житлово-будівельний кооператив Будова-Ріелт .

Надалі, 22 серпня 2017 року у попередньому судовому засіданні позивачка надала до суду уточнену позовну заяву, в якій заявлені тотожні з первісною редакцією позову вимоги, однак позивачка в посиланнях на позов зазначила інформацію про наявність складеною нею нотаріально-посвідченої заяви від 29 вересня 2014 року, в якій вона надала згоду чоловіку ОСОБА_5 на укладення договорів асоційованого членства у споживчих товариствах для участі у статутній діяльності цих споживчих товариств шляхом вступу в асоційовані члени товариства та внесення грошових коштів у якості долі для забудови об'єкту нерухомості, а також згоду на наступні відступлення повністю або частково права, що випливають із договорів асоційованого членства у споживчих товариствах, або вчиняти будь-які інші правочини щодо вказаних прав на умовах, визначених на його розсуд.

Однак, як стверджує позивачка, під час укладення спірної угоди, її чоловік з нею попередньо не обговорив ці дії, а укладена ним угода взагалі не відповідає їх спільному волевиявленню та укладена не в інтересах сім'ї.

27 листопада 2017 року позивачка уточнила позовні вимоги, яка була прийнята судом до розгляду, вимоги за якою судом були вищезазначені.

25 січня 2018 року представник відповідача ОСОБА_3- ОСОБА_4 надала до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову, з огляду на необґрунтованість та безпідставність заявлених вимог.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 26 січня 2018 року провадження по справі в частині вимог ОСОБА_1 до Споживчого товариства Житлово-будівельний кооператив Будова-Ріелт про визнання угоди про заміну сторони у договорі недійсною, визнання недійсним державної реєстрації права власності, визнання права власності - закрито, оскільки судом згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було встановлено, що 15 березня 2017 року зареєстровано запис про припинення діяльності Споживчого товариства Житлово-будівельний кооператив Будова-Ріелт , ідентифікаційний код 38109724, номер запису: 15561170011043379. Інформація щодо правонаступників прав і обов'язків якого відсутня.

Також ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 26 січня 2018 року забезпечено докази по справі №520/1996/17 шляхом витребування з Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради належним чином завірену копію реєстраційної справи щодо проведеної 22.01.2016 року державної реєстрації права власності нерухомого майна - квартири №22 в будинку №55/2, корпус 6 по вулиці Люстдорфська дорога в місті Одесі за ОСОБА_3, номер запису про право власності №13029136.

12 березня 2018 року на виконання вказаної ухвали суду надійшла до суду належним чином завірена копія реєстраційної справи щодо нерухомого майна - квартири №22 в будинку №55/2, корпус 6 по вулиці Люстдорфська дорога в місті Одесі.

29 травня 2018 року судом було ухвалено закрити підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судовому засіданні 19.12.2018 року позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6 в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечували, просили суд в його задоволенні відмовити, з підстав необґрунтованості.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов необґрунтованим з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 з 18 липня 2013 року перебували у зареєстрованому шлюбі, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Малиновському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, актовий запис №1029.

За час перебування у шлюбі сторони мають спільних неповнолітніх дітей: сина - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Вказаний шлюб, між сторонами по справі був розірваний рішенням Малиновським районного суду міста Одеси від 22 червня 2016 року по цивільній справі №521/7336/16-ц, яке набрало законної сили 04 липня 2016 року.

Судом також встановлено, що за час перебування у шлюбі, а саме 29 вересня 2014 року ОСОБА_5 уклав з Споживчим товариством Житлово-будівельний кооператив Будова-Ріелт договір асоційованого членства в Споживчому товаристві за №6/23.

Тієї ж дати дружина ОСОБА_5 - ОСОБА_1 склала заяву, в якій зазначила, що надає своєму чоловікові ОСОБА_5 згоду на укладення договорів асоційованого членства у споживчих товариствах для участі у статутній діяльності цих споживчих товариствах шляхом вступу в асоційовані члени товариства та внесення грошових коштів у якості долі для забудови об'єкту нерухомості. Вказана заява посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_10, зареєстрована в реєстрі за №16.

За умовами вказаного договору товариство приймає пайовика в асоційовані члени товариства. Пайовик при підписанні даного договору ознайомився з положеннями статуту і згоден їх реалізовувати. Пайовик зобов'язується прийняти участь в реалізації статутних цілей і завдань товариства шляхом внесення в повному об'ємі своєї частки в товариство, з метою забезпечення товариством будівництва будинку за рахунок внесеного пайовиком паю, а також прийняти на себе в розмірі цільового внеску частину витрат, пов'язаних з утриманням товариства і реалізацією статутних цілей і завдань, на умови цього договору, а товариство зобов'язується забезпечити будівництво будинку, і, після здачі будинку в експлуатацію, передати пайовику закріплену за ним квартиру, за умови виконання пайовиком зобов'язань за цим договором. Розмір частки, зазначений в пункті 2.1, є остаточним і включає в себе витрати товариства на забезпечення будівництва будинку і виконання всіх необхідних дій для завершення будівництва будинку і здачі його в експлуатацію (Пай), а також, витрати на утримання товариства і реалізацію їм заданих цілей і завдань (цільовий внесок), крім випадків, зазначених у п.2.8 цього договору. Згідно п.2.1 договору, пайовик в порядку і на умовах, передбачених цим договором, зобов'язується внести частку в розмірі 626000 гривень.

Згідно з додатком №1 до договору асоційованого членства в Споживчому товаристві №6/23 від 29 вересня 2014 року, пайовиком сплачуються грошові кошти за будівництво квартири, за будівельним №23, загальною площею 62,6 кв.м., яка складається з двох кімнат, на 3 поверсі, секції 6 будинку №55 по вулиці Люстдорфська дорога в місті Одесі.

29 липня 2015 року між Споживчим товариством Житлово-будівельний кооператив Будова-Ріелт , ОСОБА_5, ОСОБА_3 була укладена угода №2 про заміну сторону в договорі асоційованого членства в споживчому товаристві №6/23 від 29 вересня 2014 року, за умовами якої зі згоди Споживчого товариства в договорі асоційованого членства в споживчому товаристві №6/23 від 29 вересня 2014 року первісний пайщик замінений на нового пайщика - ОСОБА_3. До нового пайщика переходять всі права та зобов'язання первісного пайщика за договором асоційованого членства в споживчому товаристві №6/23 від 29 вересня 2014 року в об'ємі та на умовах, які існують на момент укладення цієї угоди №2. Внаслідок укладення цієї угоди №2 в договорі асоційованого членства в Споживчому товаристві №6/23 від 29 вересня 2014 року відбулась повна заміна первісного пайщика на нового пайщика, при цьому первісний пайщик цілком втратив усі права та обов'язки за договором асоційованого членства в Споживчому товаристві №6/23 від 29 вересня 2014 року.

31 серпня 2015 року між Споживчим товариством Житлово-будівельний кооператив Будова-Ріелт та ОСОБА_3 був складений акт взаєморозрахунків, за умовами якого склали акт про наступне: Фактична площа приміщення згідно даних технічного паспорту БТІ складає - 63,1 кв.м., Площа приміщення, визначена у Специфікації (додаток №1) до договору складає - 62,6 кв.м. Згідно п.2.8 договору, загальна площа приміщення підлягає уточненню на підставі даних інвентаризації об'єкта, яка проводиться Бюро технічної інвентаризації (БТІ) при введенні дому в експлуатацію та зазначається в технічному паспорті об'єкта. Якщо загальна площа приміщення за даними обмірів БТІ буде більше ніж на 3 % або менше ніж на 3 % від площі приміщення, зафіксованої у цьому договорі, то сторони зобов'язані провести коректування суми долі, вказаної в п.2.1. Цього договору, з проведенням відповідних взаєморозрахунків на протязі 30 календарних днів з моменту підписання сторонами акту уточнення загальної площі, шляхом перерахування коштів на рахунок відповідної сторони. Розбіжність кількості квадратних метрів, що зазначені у специфікації (додаток №1 договору) над фактичною кількістю квадратних метрів приміщення складає менше 3 %, таким чином, сторони не повинні проводити коректування суми долі, вказаної в п.2.1. договору, умови договору щодо кількості квадратних метрів, переданих пайщику виконані належним чином. Встановлення додаткових перегородок за ініціативою пайщику не здійснювалися. Цей акт взаєморозрахунків складено в двох примірниках, що мають рівну юридичну силу, по одному примірнику для кожної із сторін та є невід'ємною частиною договору.

31 серпня 2015 року Споживчим товариством Житлово-будівельний кооператив Будова-Ріелт видала довідку про сплату паю №143, якою підтвердило, що ОСОБА_3 є асоційованим членом Споживчого товариства Житлово-будівельний кооператив Будова-Ріелт на підставі договору асоційованого членства у Споживчому товаристві №6/23 від 29 вересня 2014 року, пайовий внесок станом на 31 серпня 2015 року, сплачений в повному обсязі, та надане житлове приміщення (квартиру) №22 (будівельний №23), загальною площею 63,1 кв.м., згідно даних ПВТФ АПЕКС-Ко , розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 55/2, корпус 6.

31 серпня 2015 року Споживче товариство Житлово-будівельний кооператив Будова-Ріелт разом зі ОСОБА_3 підписало акт прийому-передачі приміщення (квартир) - №22 у збудованому будинку за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога в будинку №55/2, корпус №6, за умовами якого Споживче товариство передало ОСОБА_3 вказане приміщення на підставі договору асоційованого членства у Споживчому товаристві №6/23 від 29 вересня 2014 року.

27 січня 2016 року державний реєстратор прав на нерухоме майно в особі приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_11 виніс рішення №27965256 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким вирішив провести державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна на квартиру №22 в будинку №55/2, корпус 6, по Люстдорфській дорозі в місті Одесі за ОСОБА_3.

22 січня 2016 року приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_11 здійснив державну реєстрацію права власності на квартиру №22 в будинку №55/2, корпус 6, по Люстдорфській дорозі в місті Одесі за ОСОБА_3, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкритям розділу), індексний номер 27965256 від 27.01.2016 року, Номер запису про право власності 13029136, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за №52183578 від 27.01.2016 року.

Також вищевикладені обставини підтверджуються інформацією наявною в матеріалах реєстраційної справи №834880751101 на об'єкт нерухомого майна - квартири №22 в будинку №55/2, корпус 6, по Люстдорфській дорозі в місті Одесі, копія якої була витребувана судом ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 26 січня 2018 року.

Позивачка ОСОБА_1, яка є колишньою дружиною ОСОБА_5, вважає вищевказану угоду №2 про заміну сторону в договорі асоційованого членства в споживчому товаристві №6/23 від 29 вересня 2014 року, укладену між СТ ЖБК Будова-Ріелт , ОСОБА_5, ОСОБА_3, недійсною, з підстав того, що ОСОБА_5 уклав вказаний договір асоційованого членства перебуваючи з нею у шлюбі та в подальшому здійснив відступлення своїх прав на користь ОСОБА_3 за відсутності її згоди, діючи не в інтересах сім'ї, а тому була вимушена звернутись до суду з відповідним позовом.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку(доходу).

Таким чином, набуття майна подружжям під час шлюбу, презюмує, що це майно переходить у спільну сумісну власність подружжя і ця обставина не потребує доказування.

Навпаки, в разі, якщо один із подружжя придбав майно в період шлюбу за особисті кошти, він повинен довести цю обставину.

Також суд зазначає, що відповідно до ст. 384 ЦК України, член житлово - будівельного (житлового) кооперативу має право володіння і користування, а за згодою кооперативу - і розпорядження квартирою, яку він займає в будинку кооперативу, якщо він не викупив її. У разі викупу квартири член житлово - будівельного (житлового) кооперативу стає її власником.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 за № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав передбачено, що у разі повного внесення пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, в осіб, які мають право на частку в пайових внесках, виникає право спільної часткової власності на квартиру, дачу, гараж чи інші будівлі пропорційно розміру частки паю (стаття 18 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Закон України від 10 липня 2003 року № 1087-IV "Про кооперацію", стаття 384 ЦК).

Оскільки судом встановлено, що майнові права на житлове приміщення (квартиру) №22 (будівельний №23), загальною площею 63,1 кв.м., розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 55/2, корпус 6, були придбані ОСОБА_5 в період шлюбу, позивач ОСОБА_1 надавала посвідчену нотаріальну згоду на придбання цих майнових прав в інтересах сім'ї , в період шлюбу сторін були сплачені кошти за майнові права в розмірі 100 %, тому суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 набули право спільної сумісної власності на майнові права на вказану квартиру.

Відповідно до ст. 65 СК України, дружина та чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя за взаємною згодою.

При укладанні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Відповідно до ст. 68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Частиною 4 статті 369 ЦК України передбачено, що правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Досліджуючи підстави, чи мав ОСОБА_5 достатніх правових підстав укладати, і діючи в той час в інтересах сім'ї, угоду №2 про заміну сторону в договорі асоційованого членства в споживчому товаристві №6/23 від 29 вересня 2014 року, укладену між СТ ЖБК Будова-Ріелт , ОСОБА_5, ОСОБА_3, за наслідком якої пайщиком та набувачем всіх прав і обов'язків за вказаним договором стала - ОСОБА_3, суд зазначає наступне.

Як вже судом зазначалось і було встановлено, 29 вересня 2014 року ОСОБА_1 склала нотаріально-посвідчену заяву, зареєстровану в реєстрі за №16, в якій зазначила, що надає своєму чоловікові ОСОБА_5 згоду на укладення договорів асоційованого членства у споживчих товариствах для участі у статутній діяльності цих споживчих товариствах шляхом вступу в асоційовані члени товариства та внесення грошових коштів у якості долі для забудови об'єкту нерухомості.

Одночасно у вказаній заяві ОСОБА_1 особисто зазначила, що надає своєму чоловіку ОСОБА_5 згоду, у тому числі на: …, наступні відступлення повністю або часткового прав , що випливають із договорів асоційованого членства у споживчих товариствах , або вчиняти будь-які інші правочини щодо вказаних прав на умовах, визначених на його власний розсуд . .

В пункті 3 вказаної заяві зазначено, що правочини зазначені в пункті 1 цієї заяви, які будуть укладатися за участю його чоловіка - ОСОБА_5, відповідають інтересам сім'ї, умови їх вони попередньо обговорили і вважають вигідними для них, а укладення цих правочинів відповідає їх спільному волевиявленню.

Як вже зазначалось, згідно із частиною третьою статті 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

На підставі вищевикладених та встановлених судом обставин, суд доходить висновку, що ОСОБА_5 під час укладення оспорюваної угоди №2 про заміну сторону в договорі асоційованого членства в споживчому товаристві №6/23 від 29 вересня 2014 року, укладену між СТ ЖБК Будова-Ріелт , ОСОБА_5, ОСОБА_3, діяв за наявністю відповідних повноважень для вчинення правочинів в інтересах сім'ї, перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_3, яка в свою чергу надала 29 вересня 2014 року нотаріально-посвідчену заяву, зареєстровану в реєстрі за №16, зі згодою на вчинення цих дій, які також підтвердила, що вчиняються за їх попередньої домовленості та відповідають інтересам сім'ї.

Щодо посилань позивача в обґрунтування позову, суд вважає їх необґрунтованими та безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо:1) захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин;3) інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно з ст. 55 Конституції України права людини і громадянина захищаються законом. Кожен має право будь - якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У п.26 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" та п.23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України №2" наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

В силу ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ОСОБА_7, 4 листопада 1950 р., ратифікована Україною 17 липня 1997 р.) кожна людина, права і свободи якої, викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

При цьому, в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Новоселецький проти України" від 11 березня 2003 року, "Федоренко проти України" від 1 червня 2006 року).

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 27Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року Про судове рішення у цивільній справі під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до п. 6постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 Про судове рішення у цивільній справі , враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі Ващенко проти України (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, в судовому засіданні судом досліджено кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

У той же час, судом не враховуються посилання позивача, що під час укладення вказаної заяви від 29 вересня 2014 року, зареєстрованої в реєстрі за №16, вона не розуміла правових підстав підписаної заяви та її умов, оскільки є необізнаною особою в галузі права, оскільки є безпідставними, з огляду на те, що ці посилання мають лише голослівний характер та спростовуються особисто зазначеними позивачкою у вказаній заяві обставинами, а саме ОСОБА_1 особисто вказано, що вона - ОСОБА_1, підтверджує, що діє вільно, без будь-якого примусу, як фізичного, так і психічного, не порушуючи прав третіх осіб, бажаючи реального настання правових наслідків, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам'яті, усвідомлюючи значення своїх дій та керуючи ними, не помиляючись щодо обставин, викладених у цій заяві, діючи без впливу обману, розуміючи значення заяви та її правові наслідки , та стверджує, що вона не є фіктивною та удаваною.

Крім того, суд звертає увагу, що вказана заява від 29 вересня 2014 року, складена ОСОБА_1, складено не лише у відповідності до вимог Закону в письмовій формі, а також посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_10, яка зареєстрована в реєстрі за №16.

Відповідно до ст.1 Закону України Про нотаріат , нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Правовою основою діяльності нотаріату є Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України (ст.2Закону).

Нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Республіки Крим, крім того, - законодавством Республіки Крим, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Нотаріуси у встановленому порядку в межах своєї компетенції вирішують питання, що випливають з норм міжнародного права, а також укладених Україною міждержавних угод (ст.7 Закону України Про нотаріат ).

Також вчинення нотаріальних дій нотаріусами регламентований Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який Затверджено Наказом Міністерства юстиції України за №296/5 від 22.02.2012 року, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за №282/20595, яким встановлено, що нотаріус зобов'язаний установити волевиявлення особи, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії.

Нотаріус зобов'язаний встановити дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину.

Установлення дійсних намірів кожного з учасників правочину здійснюється шляхом встановлення нотаріусом однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків для кожної із сторін.

Установлення дійсних намірів однієї із сторін правочину може бути здійснено нотаріусом за відсутності іншої сторони.

Правочин посвідчується нотаріусом, якщо кожна із сторін однаково розуміє значення, умови правочину та його правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині. (Глава 6).

Перед підписанням документа нотаріус зобов'язаний забезпечити ознайомлення зі змістом документа сторін (учасників).

При вчиненні нотаріальних дій, що потребують прикладення власноручного підпису осіб, нотаріус перевіряє справжність підпису цих осіб шляхом здійснення ними підпису у його присутності. Встановлення їх особи здійснюється за документами, визначеними Законом України "Про нотаріат".

Якщо особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не знає мови, якою ведеться нотаріальне діловодство, тексти оформлюваних документів мають бути перекладені їй нотаріусом або перекладачем у письмовій або усній формі, про що зазначається в посвідчувальному написі. Особа, що не володіє мовою, якою виготовлений документ, підписується тією мовою, якою вона володіє. (Глава 9).

Главою 14 вказаного Порядку передбачено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

На підставі вищевикладеного суд зазначає, що позивач фактично посилаючись на порушення приватним нотаріусом порядку посвідчення заяви від 29 вересня 2014 року, за р.№16, не надала до суду жодного доказу на підтвердження того, що вона оскаржувала дії нотаріуса. Крім того, в рамках цієї справи, позивачем також не заявлено жодної вимоги до приватного нотаріуса щодо вчинених ним дій.

Навпаки, суд звертає увагу, що позивачем у первісній редакції позову поданій до суду 17.02.2017 року за вх. №6300/17, жодним разом не були вказані обставини про складену нею заяву від 29 вересня 2014 року та обґрунтувань щодо незгоди з нею.

Про ці обставини, суду стало відомо після подання відповідачем ОСОБА_3 відзиву на позовну заяву, до якого було надано відповідну копію, лише після чого в наступному судовому засіданні 22.08.2017 року позивачем ОСОБА_1 було надано до суду уточнену позовну заяву, в якій було зазначені про виявлені обставини.

Позивачем на підтвердження своїх вимог не надано до суду жодного належного, допустимого, достовірного, допустимого доказу на підставі яких би суд мав можливість пересвідчитись в існування вказаних позивачкою обставин, з урахуванням того, що справа перебувала в провадженні суду з 01 березня 2017 року, тобто більше півтора року, за який судом неодноразово здійснювались дії щодо надання сторонам по справі повною мірою мати право на ефективний засіб юридичного захисту, користуватись своїми процесуальними правами і обов'язками зі збирання доказів та підтвердження своїх доводів, посилань належними доказами у відповідності до ст. 81 ЦПК України, яка також судом роз'яснювалась сторонам по справі, у тому числі позивачеві, в судових засіданнях.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року Про судове рішення у цивільній справі під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 Про судове рішення у цивільній справі , враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі Ващенко проти України (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

При вирішенні даного цивільно-правового спору суд також враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов позивачки про визнання угоди №2 від 29 липня 2015 року про заміну сторони у договорі №6/23 від 29 вересня 2014 року Асоційованого членства в Споживчому товаристві Житлово-будівельний кооператив Будова-Ріелт - недійсною , є необґрунтованими, а відтак задоволенню не підлягає. З урахуванням того, що вимоги позивача про скасування державної реєстрації права власності, проведеної 22 січня 2016 року; визнання за ОСОБА_1 права власності на ? частку квартири №22 в будинку №55/2 корпус 6 по вулиці Люстдорфська дорога в місті Одесі, є похідними від вимоги про визнання недійсною угоду №2 від 29.07.2015, суд також доходить висновку про відмову у задоволенні цієї частини вимог позивача.

При вищевикладених обставинах та керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 10, 13, 76-81, 82, 89, 141, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: 65091, АДРЕСА_2) до ОСОБА_5 (місце проживання: 65017, АДРЕСА_3), ОСОБА_3 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3), про визнання угоди №2 від 29 липня 2015 року про заміну сторони у договорі №6/23 від 29 вересня 2014 року Асоційованого членства в Споживчому товаристві Житлово-будівельний кооператив Будова-Ріелт - недійсною; про скасування державної реєстрації права власності, проведеної 22 січня 2016 року; визнання за ОСОБА_1 права власності на ? частку квартири №22 в будинку №55/2 корпус 6 по вулиці Люстдорфська дорога в місті Одесі - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 22 грудня 2018 року.

Головуючий Калініченко Л. В.