Рішення

від 11.12.2018 по справі 697/2237/18

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2018 року справа № 697/2237/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Руденко А.В.,

за участю:

секретаря - Сачинської В.С.,

представників позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю),

представника відповідача - ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Державної служби з питань праці у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

16.10.2018 до Канівського міськрайонного суду Черкаської області звернулась ОСОБА_3 з позовною заявою до Управління Держпраці у Черкаській області, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу у сумі 111690 грн. №ЧК-844/365/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-536 від 11.10.2018.

Ухвалою судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області Льон О.М. від 17.10.2018 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 10 год. 15 хв. 24.10.2018.

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 24.10.2018 справу передано на розгляд до Черкаського окружного адміністративного суду.

Шляхом автоматизованого розподілу справу №697/2237/18 передано на розгляд судді Руденко А.В.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду Руденко А.В. від 15.11.2018 прийнято до свого провадження справу №697/2237/18.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що з 21 вересня 2018 року інспектором праці Управління Держпраці у Черкаській області проведено інспекційне відвідування позивача, за результатами якого був складений акт №ЧК-844/365/АВ від 21.09.2018. В акті інспекційного відвідування встановлено допуск працівника ОСОБА_4 до роботи по наданню послуг з ремонту одягу без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу, чим порушено вимоги ст.ст. 21, 24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413.

Позивач не погоджується з висновками акта інспекційного відвідування та зазначає, що перевірка проводилась не за місцем провадження її господарської діяльності - торгівельний кіоск №90 (трикутник) КП Міський ринок м. Канів. Інспекційне відвідування проводилось у приміщенні - торгівельне місце № 41 на центральному ринку м. Канева, яке позивач не використовує в підприємницькій діяльності протягом трьох років. Фактично громадянка ОСОБА_4, яка в ході інспекційного відвідування знаходилась у приміщенні торговельного місця №41 на центральному ринку м. Канева, перебувала там як орендар приміщення, згідно договору оренди від 01.09.2018, укладеного між позивачем та ОСОБА_4

Позивач також вказує, що письмові пояснення про навчання (стажування) ОСОБА_4 у приміщенні, яке належить ФОП ОСОБА_3, надані у стані розгубленості та обумовлені поганим самопочуттям останньої у день перевірки.

29 листопада 2018 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову та зазначає, що факт допуску позивачем до роботи у приміщенні по ремонту одягу ОСОБА_4 підтверджується письмовими поясненнями ОСОБА_4 і ОСОБА_3, відповідно до яких ОСОБА_4 проходить навчання (стажування) у ФОП ОСОБА_3 в приміщенні по ремонту одягу, що належить останній. Ні під час інспекційного відвідування, ні в процесі розгляду справи про накладенні штрафу, ні при пред'явленні позову до суду, позивачем не надано до суду належних доказів на підтвердження обставин щодо укладення договору про проходження стажування працівником ОСОБА_4

Водночас, в ході інспекційного відвідування встановлено, що ОСОБА_4 надавала консультації з питань ремонту одягу, що в свою чергу є функціональним обов'язком професій кравець, закрійник, швачка. Крім того, факт допуску позивачем до роботи ОСОБА_4 зафіксовано в ході інспекційного відвідування засобом фототехніки.

Відповідач також зазначає, що між позивачем та ОСОБА_4 не можуть мати місце відносини оренди торгівельного місця приміщення, з огляду на те, що передавати в оренду торгівельні місця і приміщення, які знаходяться на території Канівського міського ринку, має право виключно КП Міський ринок Канівської міської ради ; останній з громадянкою ОСОБА_4 ніяких відносин не мав і станом на теперішній час не має. Твердження позивача про те, що ОСОБА_4 знаходилась на ринку як фізична особа-підприємець, не відповідають дійсності, оскільки на дату проведення інспекційного відвідування 21.09.2018 ОСОБА_4 не була зареєстрована як фізична особа-підприємець.

10 грудня 2018 року до суду надійшла відповідь на відзив на позов, в якій позивач зазначає, що посадові особи відповідача не мали права та повноважень здійснювати перевірку господарської діяльності позивача, так як не мали цільового наказу та направлення на проведення перевірки саме ФОП ОСОБА_3 В наказі та направленні на проведення перевірки йдеться про інспекційне відвідування суб'єктів господарювання, що здійснюють господарську діяльність на території Канівського міського ринку.

Постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 13.11.2018 у справі №697/2147/18 встановлено, що ОСОБА_3 здійснює господарську діяльність в торгівельному кіоску № 90, а перевірка проводилась в приміщенні по ремонту одягу - торгівельне місце №41.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у відзиві на позов.

Заслухавши представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.

ОСОБА_3 зареєстрована як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Канівської міської ради 25 квітня 2007 року.

Наказом Управління Держпраці у Черкаській області від 14.09.2018 №917-Н призначено здійснення у період з 19.09.2018 до 02.10.2018 позапланового заходу (інспекційне відвідування) з питань оформлення трудових відносин у суб'єктів господарювання, що здійснюють господарську діяльність на території Канівського міського ринку.

На підставі вказаного наказу відповідачем видано направлення від 14.09.2018 №1961 на проведення перевірки суб'єктів господарювання, що здійснюють господарську діяльність на території Канівського міського ринку.

21 вересня 2018 року інспектором праці Управління Держпраці у Черкаській області проведено інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за місцем здійснення підприємницької діяльності - приміщення по ремонту одягу на території Канівського міського ринку в м. Канів Черкаської області.

За наслідками інспекційного відвідування складено акт №ЧК-844/365/АВ від 21.09.2018 (далі - акт інспекційного відвідування), в якому встановлено, що на території міського ринку міста Канів в приміщенні по ремонту одягу, де здійснює підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_3, надавала консультації з питань ремонту одягу ОСОБА_4, з якою не оформлені у встановленому порядку відносини щодо використання її праці, та яка як письмово так і в усній формі пояснила, що з 01 вересня 2018 року по даний час стажується у ФОП ОСОБА_3 В приміщенні ремонту одягу ОСОБА_4 знаходилась одна, особи, яка б відповідала за проведення стажування в приміщенні по ремонту одягу на території Канівського міського ринку, не було. Факт надання консультації з питань ремонту одягу ОСОБА_4 зафіксований протоколом робочої групи з питань легалізації виплати заробітної плати та зайнятості населення ВК Канівської міської ради. Таким чином, встановлено допуск працівника ОСОБА_4 до роботи по наданню послуг з ремонту одягу без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу, чим порушено вимоги ст.ст. 21, 24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413.

На підставі акта інспекційного відвідування відповідачем складені: протокол про адміністративне правопорушення №844/365/АВ/П/ПТ від 21.09.2018, згідно з яким ФОП ОСОБА_5 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 41 Кодексу України про адміністративне правопорушення; припис про усунення виявлених порушень №ЧК-844/365/АВ/П від 21.09.2018, яким зобов'язано ФОП ОСОБА_3 усунути порушення вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України, строк усунення порушень - 30.09.2018 та прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЧК-844/365/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-536 від 11.10.2018, якою за порушення законодавства про працю, керуючись ст. 259 КЗпП України, на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України на фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 накладено штраф у розмірі 111690 грн.

Не погоджуючись з постановою відповідача про накладення штрафу, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі - Положення №96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до пп. 5 п. 6 Положення №96 Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право: безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.

Пунктом 7 Положення №96 передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена в Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 «Про деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Порядок №295).

Відповідно до п. 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).

Пунктами 19, 20 Порядку №295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.

У акті інспекційного відвідування №ЧК-844/365/АВ від 21.09.2018 встановлений факт допуску працівника ОСОБА_4 до роботи по наданню послуг з ремонту одягу без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу.

Відповідно до ст. 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» від 17.06.2015 №413 установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Відтак, правовою підставою для винесення постанови про накладення штрафу є встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору. При цьому такий факт допуску повинен бути належним чином зафіксований у складеному посадовою особою Держпраці чи її територіального органу акті інспекційного відвідування та доведений належними доказами.

Факт допуску позивачем ОСОБА_4 до роботи по наданню послуг з ремонту одягу без укладення трудового договору підтверджується: письмовими поясненнями ОСОБА_4 від 21.09.2018, згідно з якими 21.09.2018 остання стажувалася у приватного підприємця ОСОБА_3 у період 01-30.09.2018 в ательє по ремонту одягу на ринку; письмовими поясненнями ОСОБА_3, згідно з якими 21.09.2018 була проведена перевірка в приміщенні ремонту одягу, що належить їй, і на момент здійснення перевірки в приміщенні знаходилась людина, яка проходить навчання (стажування); фотознімком, отриманим під час інспекційного відвідування; протоколом №8 міської робочої групи з питань легалізації виплати заробітної плати та зайнятості населення виконавчого комітету Канівської міської ради від 21.09.2018 про проведення обстеження суб'єктів підприємництва по м. Каневу щодо наявності трудових договорів з найманими працівниками з метою сприяння легалізації виплати заробітної плати та зайнятості населення, згідно з яким 21 вересня 2018 року в ході обстеження встановлено, що в приміщенні по ремонту одягу, де здійснює підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_6 надавала консультації з питань ремонту одягу ОСОБА_4, яка як письмово так і в усній формі пояснила, що з 01 вересня по даний час стажується у ФОП ОСОБА_3

Висновки акта інспекційного відвідування не спростовується доводами позивача про те, що ОСОБА_4 є фізичною особою-підприємцем, яка здійснювала господарську діяльність в торгівельному кіоску №41 на центральному ринку м. Канева, з огляду на те, що ОСОБА_4 була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності вже після здійснення інспекційного відвідування - 26 вересня 2018 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 27.09.2018.

Також не спростовують факт допуску ОСОБА_4 до роботи без укладення трудового договору надані позивачем копії договорів оренди землі від 01.09.2018 та від 01.10.2018, згідно з якими ОСОБА_4 є орендарем торгівельному кіоску №41 на центральному ринку м. Канева, з огляду на наступне.

Відповідно до Договору №1 від 01.09.2018 та Договору №2 від 01.10.2018 оренди нежитлового приміщення, укладеного між СГД-фізичною особою ОСОБА_3 (Орендодавець) та фізичною особою ОСОБА_4 (Орендар), Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування приміщення майстерні, розташоване на центральному ринку територія харчових продуктів торгівельне місце 41, м. Канів Черкаської області загальною площею 18 кв.м. для використання на умовах, визначених у даних Договорах.

Судом встановлено, що під час інспекційного відвідування, та на виконання вимог припису про усунення виявлених порушень договір оренди нежитлового приміщення від 01.09.2018 позивачем не надавався. Письмові пояснення, відібрані інспектором праці під час інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_3, не містять жодної згадки про належність торгівельного кіоску №41 на праві оренди ОСОБА_4

Згідно з п. 13 Правил торгівлі на ринках, затверджених спільним наказом Державної податкової адміністрації України, Держстандарт, МВС України та Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 26.02.2002 № 57/188/84/105 (далі - Правила), торговельне місце - площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо. Розмір торговельного місця визначається в правилах торгівлі на ринках, що затверджуються відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 16 Правил на торговельному місці продавця (фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності) установлюється табличка із зазначенням його прізвища, імені та по батькові, номера свідоцтва про державну реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності та назви органу, що здійснив цю реєстрацію, прізвища, імені, по батькові його продавця, а також розміщується копія патенту за фіксованим розміром податку чи копія свідоцтва про сплату єдиного податку та копія ліцензії у разі здійснення господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

У разі використання торговельного місця на умовах оренди в продавця повинна бути копія угоди з адміністрацією ринку про оренду, а на умовах суборенди - копія такої угоди із суб'єктом підприємницької діяльності (орендодавцем)

Згідно з п. 20 Правил адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду, в якій рекомендується зазначати термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця, умови оренди торговельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 №868 Деякі питання організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків затверджено Положення про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків (далі - Положення). Дія цього Положення поширюється на продовольчі, непродовольчі та змішані ринки (далі - ринки) незалежно від форми власності. У Положенні під терміном "ринок" розуміється об'єкт торгівлі, на території якого суб'єкт господарювання, що має право на користування чи розпорядження земельною ділянкою, на якій даний об'єкт розташований, організовує та/або забезпечує створення належних умов для провадження торговельної діяльності підприємцями (далі - суб'єкт господарювання) (п. 2 Положення).

Відповідно до п. 3 Положення послуги з обслуговування та утримання торговельних місць на території ринку надаються суб'єктом господарювання, який є юридичною особою.

Пункт 5 Положення визначає, що суб'єкт господарювання забезпечує створення та ведення реєстру укладених договорів оренди та суборенди торговельних місць і присвоює кожному такому місцю порядковий номер (цифрами).

У разі укладення договору суборенди підприємець письмово повідомляє у п'ятиденний строк суб'єкта господарювання про укладення такого договору.

Зі змісту вищезазначених норм чинного законодавства України вбачається, що орендодавцем приміщення на ринку може бути лише спеціальний суб'єкт господарювання, який надає послуги з обслуговування та утримання торговельних місць на території ринку.

12 січня 1998 року Канівською міською радою Черкаської області засновано комунальне підприємство Міський ринок Канівської міської ради (код ЄДРПОУ 25210483), основним видом діяльності якого є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (68.20).

Згідно з п. 3.1 ст. 3 Статуту комунального підприємства Міський ринок Канівської міської ради , затвердженого рішенням Канівської міської ради №6-19 від 26.01.2017 (далі - Статут), основною метою діяльності підприємства є організація ринкової торгівлі. Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Статуту майно підприємства належить до комунальної власності територіальної громади м. Канева і закріплюється засновником за Підприємством на праві господарського відання.

Таким чином, комунальне підприємство Міський ринок Канівської міської ради є суб'єктом господарювання, який укладає з продавцями договори оренди торгівельних місць; та який забезпечує створення та ведення реєстру укладених договорів оренди та суборенди торговельних місць і присвоює кожному такому місцю порядковий номер (цифрами); і який повідомляється у п'ятиденний строк підприємцем про укладення договору суборенди.

Відповідно до листа комунального підприємства Міський ринок Канівської міської ради №21 від 07.11.2018 (наданим на запит Управління Держпраці у Черкаській області від 26.10.2018), комунальне підприємство Міський ринок Канівської міської ради з громадянкою ОСОБА_4 ніяких відносин не мало і станом на теперішній час не має.

Та обставина, що у комунального підприємства Міський ринок Канівської міської ради відсутні відомості про укладення договорів оренди та суборенди торговельного місця з ОСОБА_4, спростовує доводи позивача про належність на праві оренди торгівельного кіоску №41 на центральному ринку в м. Каневі ОСОБА_4

Суд також вважає необгрунтованим посилання позивача на постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 13.11.2018 у справі №697/2147/18, за якою провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 41 КпАП України закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в її діях події та складу адміністративного правопорушення. Висновки постанови суду ґрунтуються на тому, що фактично інспекційне відвідування проводилося в приміщенні по ремонту одягу - торгівельне місце №41 на центральному ринку м. Канева, яке ОСОБА_3 не використовується в підприємницькій діяльності, що підтверджується матеріалами справи та самою ОСОБА_3 в судовому засіданні. Громадянка ОСОБА_4, яка в ході інспекційного відвідування перебувала в приміщенні торговельного місця №41 на центральному ринку м. Канева, перебувала там як орендар цього приміщення, згідно договорів оренди від 01.09.2018, від 01.10.2018. Враховуючи те, що за місцем проведення перевірки підприємницьку діяльність здійснює інша фізична особа-підприємець, то в діях ОСОБА_3 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 41 КУпАП.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Частина 7 ст. 78 КАС України визначає, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу. Сторона справи може заперечувати преюдиційні факти належними та допустимим доказами і суд повинен ці заперечення розглядати та оцінювати.

Таким чином, адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 15.09.2016 у справі К/800/37663/15.

Суд також вважає безпідставними посилання позивача на порушення процедури проведення інспекційного відвідування, за відсутності цільового наказу та направлення на проведення перевірки саме ФОП ОСОБА_3, оскільки будь-які порушення порядку проведення перевірки не спростовують виявлений факт порушення вимог трудового законодавства порушення.

Оцінивши наявні у справі докази, суд встановив відсутність статусу фізичної особи-підприємця у ОСОБА_4 на момент здійснення інспекційного відвідування; відсутність будь-яких договірних відносин оренди (суборенди) ОСОБА_4 з комунальним підприємством Міський ринок Канівської міської ради чи позивачем; встановив здійснення підприємницької діяльності позивачем в торгівельному кіоску №41; та, як наслідок, факт допуску позивачем ОСОБА_4 до роботи по наданню послуг з ремонту одягу без укладення трудового договору.

Беручи до уваги вищезазначене, суд дійшов висновку, що постанова про накладення штрафу № ЧК-844/365/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-536 від 11.10.2018 у сумі 111690 грн прийнята на законних підставах і скасуванню не підлягає.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатись на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних причин.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, у задоволенні яких необхідно відмовити.

У зв'язку з відмовою у задоволенні позову розподіл судових відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 19003; РНОКПП НОМЕР_1) до Управління Держпраці у Черкаській області (бул. Шевченка, 205, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 39881228) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 21 грудня 2018 року.

Суддя А.В. Руденко