Рішення

від 26.12.2018 по справі 711/8934/17

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/8934/17

Р І Ш Е Н Н Я

12 грудня 2018 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого-судді Демчика Р.В.

при секретарі Бузун Л.В.,

за участі представника позивача Шахова О.М.,

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представник третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Телеком-Пейджинг до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_7, Головне територіальне управління юстиції у Черкаській області, ОСОБА_8 про витребування та зобов'язання передати приміщення, про визнання права власності на приміщення та визнання недійсним договору іпотеки,-

встановив:

ТОВ Телеком-Пейджинг звернулося в суд з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_7, Головне територіальне управління юстиції у Черкаській області, ОСОБА_8 про витребування та зобов'язання передати приміщення, про визнання права власності на приміщення та визнання недійсним договору іпотеки.

Свій позов обґрунтовує тим, що 30 липня 2008 року між АКБ Форум , правонаступником якого є ПАТ Банк Форум та ЗАТ Телеком-Пейджинг , правонаступником якого є ТОВ Телеком-Пейджинг був укладений кредитний договір № 0003/08/23/KLI з додатками до нього. Згідно з умовами кредитного договору ПАТ Банк Форум надало, а ТОВ Телеком-Пейджинг отримало кредитні кошти в сумі 1500000 грн.

30 липня 2008 року між АКБ Форум , правонаступником якого є ПАТ Банк Форум та ЗАТ Телеком-Пейджинг , правонаступником якого є ТОВ Телеком-Пейджинг був укладений іпотечний договір № 0003/08/23/KLI/S-1, який посвідчений Миколенко І.М., приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу, за реєстровим № 4465.

Згідно з п. 1.1. іпотечного договору від 30 липня 2008 року, в редакції додаткового договору № 2 від 21 січня 2011 року, цей договір забезпечує виконання іпотекодавцем зобов'язань, що випливають з укладеного ним з іпотекодержателем кредитного договору № 0003/08/23/KLI від 30 липня 2008 року та додаткових угод до нього, які можуть бути укладені в майбутньому.

Згідно з п. 1.2. іпотечного договору від 30 липня 2008 року, в редакції додаткового договору № 2 від 21 січня 2011 року, предметом іпотеки є профілактично-фізкультурно-оздоровчий центр та солярій, що знаходиться в АДРЕСА_3, який належить ТОВ Телеком-Пейджинг на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно - Серія САС в„– 463915 , виданого Виконавчим комітетом Черкаської міської ради 28 липня 2010 року, та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 16 серпня 2010 року.

Згідно з п.п. 1.2.1. п. 1.2. іпотечного договору від 30 липня 2008 року, в редакції додаткового договору № 2 від 21 січня 2011 року, предмет іпотеки включає в себе приміщення першого поверху з № 1 по № 16,І, літ. А-9, загальною площею 180,8 м.кв.

У зв'язку з невиконанням ТОВ Телеком-Пейджинг своїх грошових обов'язків по кредитному договору від 30 липня 2008 року ПАТ Банк Форум звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості.

1 серпня 2012 року рішенням Господарського суду Черкаської області по справі було задоволено частково збільшені позовні вимоги ПАТ Банк Форум до ТОВ Телеком-Пейджинг , стягнуто з ТОВ Телеком-Пейджинг на користь ПАТ Банк Форум 2080685 грн. 39 коп., в тому числі прострочену заборгованість по поверненню кредитних коштів в розмірі 1442174 грн. 24 коп., прострочену заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 521129 грн. 68 коп., пеню за простроченим кредитом та процентами в розмірі 117381 грн. 47 коп., а також 41613 грн. 70 коп. витрат по сплаті судового збору.

На виконання вказаного рішення, 14 серпня 2012 року Господарським судом Черкаської області був виданий наказ від про примусове виконання рішення по справі № 03/5026/846/2012 про стягнення 2080685 грн. 39 коп.

16 жовтня 2014 року постановою про відкриття виконавчого провадження Центрального ВДВС Черкаського міського управління юстиції було відкрите виконавче провадження (ВП № 45099098) з виконання наказу від 14 серпня 2012 року.

24 травня 2013 року Черкаською філією ТОВ Укрспецторггрупп були проведені прилюдні торги з реалізації приміщення.

Згідно з протоколом № 24-0238/13 від 24 травня 2013 року проведення прилюдних торгів, який затверджений директором Черкаської філії ТОВ Укрспецторггрупп Кононенко Т.Б., учасниками торгів з реалізації приміщення були ОСОБА_11 та ОСОБА_7, а їх переможцем є ОСОБА_7, який запропонував за приміщення 477645 грн. 60 коп.

24 травня 2013 року також був складений протокол присутності на прилюдних торгах з реалізації арештованого майна, який підписаний ОСОБА_7 та ОСОБА_11, як учасниками прилюдних торгів, а також представниками ПАТ Банк Форум Завалко С.І. та Бражник І.К., як присутніми на прилюдних торгах. При цьому представниками ПАТ Банк Форум Завалко С.І. та Бражник І.К. в такому протоколі зазначені заперечення щодо проведення прилюдних торгів: Учасники торгів повідомлені про зупинення стягнення за лотом на підставі ухвали від 24 травня 2013 року, яка вручена ліцитатору. Переможець торгів не є добросовісним набувачем .

24 травня 2013 року відділом примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Черкаській області складений акт державного виконавця про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.

24 травня 2013 року відділом примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Черкаській області була винесена постанова про скасування арешту.

28 травня 2013 року Левицькою Р.В., приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу, було видане свідоцтво (зареєстроване в реєстрі за № 990) про належність ОСОБА_7 на праві власності приміщення, яке раніше належало ТОВ Телеком-Пейджинг .

31 травня 2013 року ПАТ Банк Форум звернувся в суд з позовом до Господарського суду міста Києва про визнання недійсними прилюдних торгів та скасування їх результатів (справа № 910/10325/13).

12 вересня 2013 року ухвалою Господарського суду Черкаської області по справі № 910/10325/13 заяву позивача ПАТ Банк Форум про вжиття заходів забезпечення позову задоволено частково, було заборонено ОСОБА_7 вчиняти дії, що стосуються розпорядження спірним майном, шляхом накладення заборони відчуження у будь-якій спосіб приміщенням, а в частині накладення арешту на нерухоме майно було відмовлено.

При цьому з тексту ухвали від 12 вересня 2013 року вбачається, що вона була винесена за участю представника третьої особи по справі ОСОБА_7 - ОСОБА_11

18 грудня 2013 року рішенням Господарського суду Черкаської області по справі № 910/10325/13 в задоволенні позову відмовлено повністю, скасовано вжиті ухвалою від 12 вересня 2013 року заходи забезпечення позову.

Постановою Київського апеляційного господарського 20 березня 2014 року залишено без задоволення апеляційну скаргу ПАТ Банк Форум на рішення Господарського суду Черкаської області від 18 грудня 2013 року, рішення від 18 грудня 2013 року залишено без змін.

3 червня 2014 року постановою Вищого господарського суду України касаційну скаргу ПАТ Банк Форум задоволено частково, рішення від 18 грудня 2013 року та постанова від 20 березня 2014 року скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 15 липня 2014 року в задоволенні позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 жовтня 2014 року, рішення Господарського суду Черкаської області від 14 жовтня 2014 року скасовано, прийняте нове рішення, яким яким позовні вимоги задоволено частково, визнано недійсними прилюдні торги з реалізації арештованого у виконавчому провадженні ВП № 34994679 нерухомого майна, а саме: профілактично-фізкультурно-оздоровчий центр та солярій, що знаходиться в АДРЕСА_3, проведені 24 травня 2013 року. В задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

Крім того 7 червня 2013 року ПАТ Банк Форум звернувся до Господарського суду Черкаської області із скаргою на дії державного виконавця.

14 липня 2015 року ухвалою Господарського суду Черкаської області скаргу задоволено частково, визнано неправомірними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Черкаській області Вакуленко С.М. щодо винесення постанови від 24 травня 2013 року про зняття арешту з майна боржника у виконавчому провадженні ВП № 34994679, скасовано постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Черкаській області Вакуленко С.М. від 24 травня 2013 року про зняття арешту з майна боржника у виконавчому провадженні ВП № 34994679.

3 листопада 2015 року постановою Київського апеляційного господарського суду ухвалу від 14 липня 2015 року залишено без змін, а апеляційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області без задоволення.

З вищевикладеного вбачається, що: прилюдні торги від 24 травня 2013 року з реалізації приміщення були проведені Черкаською філією ТОВ Укрспецторггрупп під час дії ухвали від 23 травня 2013 року, якою було зупинено стягнення на підставі наказу від 14 серпня 2012 року; прилюдні торги від 24 травня 2013 року з реалізації приміщення визнані недійсними постановою від 14 жовтня 2014 року; постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Черкаській області Вакуленко С.М. від 24.05.2013 року про зняття арешту з майна боржника у виконавчому провадженні ВП № 34994679 скасована ухвалою від 14 липня 2015 року.

11 липня 2017 року ТОВ Телеком-Пейджинг отримало повідомлення від ОСОБА_8 № 4-ю про набуття права вимоги, в якому ОСОБА_8 повідомив про те, що він набув права вимоги, зокрема по кредитному договору від 30 липня 2008 року та по іпотечному договору від 30 липня 2008 року.

Станом на 13 жовтня 2017 року спірне приміщення є власністю ОСОБА_5 на підставі договору дарування, нежитлового приміщення, серія та номер: 9587, виданого 24 вересня 2013 року. Станом на 13 жовтня 2017 року спірне приміщення перебуває в іпотеці на підстав договору іпотеки від 26 березня 2015 року, іпотеко держатель - ОСОБА_6

Виходячи з викладеного вважає, що спрне приміщення Приміщення повинно бути в судовому порядку витребувано у ОСОБА_5 на користь ТОВ Телеком-Пейджинг , що ОСОБА_5 повинно бути зобов'язано передати пиміщення на користь ТОВ Телеком-Пейджинг , що право власності на Приміщення має бути визнано за ТОВ Телеком-Пейджинг , що договір іпотеки від 26 березня 2015 року має бути визнаний недійсним.

В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 216 ЦК України правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення. Крім того суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише, зокрема, у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно з ч. 1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

На підставі наведеного просить суд витребувати на користь ТОВ Телеком-Пейджинг у ОСОБА_5 (02090, профілактично-фізкультурно-оздоровчий центр та солярій, що знаходиться в АДРЕСА_3, що включає в себе приміщення першого поверху з № 1 по № 16,І, літ. А-9, загальною площею 180,8 м.кв., та зобов'язати його передати вказане приміщення на користь ТОВ Телеком-Пейджинг ; визнати за ТОВ Телеком-Пейджинг право власності на профілактично-фізкультурно-оздоровчий центр та солярій, що знаходиться в АДРЕСА_3, що включає в себе приміщення першого поверху з № 1 по № 16,І, літ. А-9, загальною площею 180,8 м.кв.; визнати недійсним договір іпотеки від 26 березня 2015 року, що укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6; судові витрати покласти на відповідачів.

Провадження у справі відкрито на підставі ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 грудня 2017 року. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 березня 2018 року закрите підготовче провадження у справі.

Представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_2 надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив наступне. Немає підстав для визнання за позивачем права власності, оскільки позивач не є власником спірного нерухомого майна, визнання права власності на який він просить у суду. Відсутня й ситуація, коли право власності позивача оспорюється або не визнається іншою особою, адже оспорювати або не визнавати можна лише право, яким така особа володіє. Немає в матеріалах справи й доказів того, що позивач втратив документ, який засвідчує його право власності на об'єкт спірного нерухомого майна. А тому позивач не є суб'єктом правовідносин, врегульованих ст. 392 ЦК України, а відтак не може посилатися на вказану норму в обґрунтування позовних вимог та просити визнання за ним права власності.

Також вказували на те, що немає підстав для витребування майна на користь ТОВ „Телеком-Пейджинг", оскільки позивач не є суб'єктом правовідносин описаних в ст. 387 ЦК України. Витребувати майно може просити лише його власник, яким ТОВ Телеком-Пейджинг не є, тому він не наділений правом витребування майна. Відповідач ОСОБА_5 набув об'єкт нерухомого майна на відповідній правовій підставі - договору дарування від 24 вересня 2013 року,

В свою чергу ОСОБА_7 набув права власності на профілактично-фізкультурно-оздоровчий центр та солярій, що знаходиться в АДРЕСА_3 на підставі правочину купівлі-продажу від 24 травня 2013 року, укладеному за результатами проведення прилюдних торгів у формі протоколу проведення прилюдних торгів та акту про проведення прилюдних торгів. Зазначений правочин ніким не оспорений, є чинним, його правомірність презюмується ст. 204 ЦК України.

Крім того, вказував на те, що згідно ч. 2 ст. 388 ЦК України майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, а профілактично-фізкультурно-оздоровчий центр та солярій, що знаходиться в АДРЕСА_3, витребувати який просить позивач, був проданий у такому порядку.

Щодо визнання недійсним договору іпотеки, то вказав на те, що договір іпотеки укладено власником право власності якого ніким не оспорене та ґрунтується на договорі, дійсність якого також ніким не оспорювалась. За формою та змістом договір іпотеки відповідає вимогам законом. Відповідно до ст. 368 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Також вказували на те, що ТОВ „Телеком-Пейджинг" пропущено загальний строк позовної давності, який розраховується з 24 травня 2013 року - з дати проведення прилюдних торгів, оскільки на прилюдних торгах був присутній керівник ТОВ Телеом-Пейджинг Бурлака В.В., а тому з цих підстав також має бути у позові відмовлено.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених вище, позов просив задовольнити повністю.

В судовому засіданні представники відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проти задоволення позову заперечували, посилаючись на обставини, які зазначені у відзиві на позов.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилася, хоча про дату, час та місце проведення судових засідань була повідомлена належним чином. Заяв та клопотань суду не надала.

Третя особа ОСОБА_7 в судові засідання не з'являвся, про місце, дату та час проведення судових засідань був повідомлений належним чином. Надав суду пояснення третьої особи від 5 лютого 2018 року в яких вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Представник третьої Головного територіальне управління юстиції у Черкаській області в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча про місце, дату та час проведення судових засідань був повідомлений належним чином.

Представник третьої особи ОСОБА_8 за довіреністю ОСОБА_4 проти задоволення позовних вимог не заперечував. Вказав, що на даний час ОСОБА_8 є кредитором ТОВ Телеком-Пейджинг , оскільки ОСОБА_8 набув права вимоги, зокрема по кредитному договору № 0003/08/23/KLI від 30 липня 2008 року та по іпотечному договору № 0003/08/23/KLI/S-1 від 30 липня 2008 року, які були укладені між ТОВ Телеком-Пейджинг та ПАТ Банк Форум .

Вважає, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а заперечення представників відповідача ОСОБА_5 не ґрунтуються на чинному законодавстві України, а тому проти задоволення позову не заперечував.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.(ч.3 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Пунктом 11 постанови Пленуму ВСУ №14 від 18 грудня 2009 року Про судове рішення у цивільній справі передбачено, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

В судовому засіданні встановлено, що 30 липня 2008 року між АКБ Форум , правонаступником якого є ПАТ Банк Форум та ЗАТ Телеком-Пейджинг , правонаступником якого є ТОВ Телеком-Пейджинг був укладений кредитний договір № 0003/08/23/KLI.

В подальшому між сторонами до кредитного договору від 30 липня 2008 року були укладені додатковий договір № 1 від 29 липня 2009 року, додатковий договір № 2 від 16 лютого 2010 року, додатковий договір № 3 від 16 листопада 2010 року та додатковий договір № 4 від 21 січня 2011 року.

Згідно з умовами кредитного договору та додаткових угод до нього ПАТ Банк Форум надало ТОВ Телеком-Пейджинг кредитні кошти у формі відновлювальної кредитної лінії для поповнення обігових коштів з максимальним лімітом заборгованості в сумі 1500000 грн., на строк до1 червня 2011 року.

30 липня 2008 року між АКБ Форум , правонаступником якого є ПАТ Банк Форум та ЗАТ Телеком-Пейджинг , правонаступником якого є ТОВ Телеком-Пейджинг був укладений іпотечний договір № 0003/08/23/KLI/S-1, який посвідчений Миколенко І.М., приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу, за реєстровим № 4465.

Згідно з п. 1.1. іпотечного договору від 30 липня 2008 року, в редакції додаткового договору № 2 від 21 січня 2011 року, цей договір забезпечує виконання іпотекодавцем зобов'язань, що випливають з укладеного ним з іпотекодержателем кредитного договору № 0003/08/23/KLI від 30 липня 2008 року та додаткових угод до нього, які можуть бути укладені в майбутньому.

Згідно з п. 1.2. іпотечного договору від 30 липня 2008 року, в редакції додаткового договору № 2 від 21 січня 2011 року, предметом іпотеки є профілактично-фізкультурно-оздоровчий центр та солярій, що знаходиться в АДРЕСА_3, який належить ТОВ Телеком-Пейджинг на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно - Серія САС в„– 463915 , виданого Виконавчим комітетом Черкаської міської ради 28 липня 2010 року, та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 16 серпня 2010 року.

Згідно з п.п. 1.2.1. п. 1.2. іпотечного договору від 30 липня 2008 року, в редакції додаткового договору № 2 від 21 січня 2011 року, предмет іпотеки включає в себе приміщення першого поверху з № 1 по № 16,І, літ. А-9, загальною площею 180,8 м.кв.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 1 серпня 2012 року у справі за позовом ПАТ Банк Форум м. Київ до ТОВ Телеком-Пейджинг м. Черкаси про стягнення 2093094 грн. 99 коп. позовні вимоги ПАТ Банк Форум задоволено частково. Стягнуто з ТОВ Телеком-Пейджинг на користь ПАТ Банк Форум 2080685 грн. 39 коп., в тому числі прострочену заборгованість по поверненню кредитних коштів в розмірі 1442174 грн. 24 коп., прострочену заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 521129 грн. 68 коп., пеню за простроченим кредитом та процентами в розмірі 117381 грн. 47 коп., а також 41613 грн. 70 коп. витрат по сплаті судового збору.

Постановою державного виконавця Центрального ВДВС Черкаського міського управління юстиції Коміренко О.О. від 16 жовтня 2014 року було відкрите виконавче провадження (ВП № 45099098) з примусового виконання наказу №03/5026/846/2012, виданого Господарським судом Черкаської області 14 серпня 2012 року про стягнення із ТОВ Телеком-Пейджинг на користь ПАТ Форум Банк боргу в сумі 1754818 грн. 69 коп.

Згідно з протоколом № 24-0238/13 від 24 травня 2013 року проведення прилюдних торгів, який затверджений директором Черкаської філії ТОВ Укрспецторггрупп Кононенко Т.Б., учасниками торгів з реалізації приміщення були ОСОБА_11 та ОСОБА_7, а їх переможцем є ОСОБА_7, який запропонував за приміщення 477645 грн. 60 коп.

24 травня 2013 року також був складений протокол присутності на прилюдних торгах з реалізації арештованого майна, який підписаний ОСОБА_7 та ОСОБА_11, як учасниками прилюдних торгів, а також представниками ПАТ Банк Форум Завалко С.І. та Бражник І.К., як присутніми на прилюдних торгах. При цьому представниками ПАТ Банк Форум Завалко С.І. та Бражник І.К. в такому протоколі зазначені заперечення щодо проведення прилюдних торгів: Учасники торгів повідомлені про зупинення стягнення за лотом на підставі ухвали від 24 травня 2013 року, яка вручена ліцитатору. Переможець торгів не є добросовісним набувачем .

24 травня 2013 року Відділом примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області була винесена постанова про скасування арешту профілактично-фізкультурно-оздоровчого центру та солярію, нежилих приміщень першого поверху з №1 по №16 (літ. А-9),з загальною площею 180,80 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_3.

28 травня 2013 року Левицькою Р.В., приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу, було видане Свідоцтво (зареєстроване в реєстрі за № 990) про належність ОСОБА_7 на праві власності профілактично-фізкультурно-оздоровчий центр та солярій, що знаходиться в АДРЕСА_3, яке раніше належало ТОВ „Телеком-Пейджинг".

31 травня 2013 року ПАТ Банк Форум звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ Укрспецторггрупп , ТОВ Телеком-Пейджинг про визнання недійсними прилюдних торгів та скасування їх результатів. В позові банк просив суд визнати недійсними прилюдні торги з реалізації арештованого у виконавчому провадженні ВП 34994679 нерухомого майна боржника ТОВ Телеком-Пейджинг , а саме: профілактично-фізкультурно-оздоровчого центру та солярію, нежилих приміщень першого поверху з №1 по №16 (літ. А-9),з загальною площею 180,80 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_3, проведені Черкаською філією ТОВ Укрспецторггрупп .

12 вересня 2013 року ухвалою Господарського суду Черкаської області по справі № 910/10325/13 заяву позивача ПАТ Банк Форум про вжиття заходів забезпечення позову задоволено частково, було заборонено ОСОБА_7 вчиняти дії, що стосуються розпорядження спірним майном, шляхом накладення заборони відчуження у будь-якій спосіб профілактично-фізкультурно-оздоровчого центру та солярію, нежилих приміщень першого поверху з №1 по №16 (літ. А-9),з загальною площею 180,80 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_3. В частині накладення арешту на нерухоме майно було відмовлено.

При цьому з тексту ухвали від 12 вересня 2013 року вбачається, що вона була винесена за участю представника третьої особи по справі ОСОБА_7 - ОСОБА_11

18 грудня 2013 року рішенням Господарського суду Черкаської області по справі в задоволенні позову відмовлено повністю, скасовано вжиті ухвалою від 12 вересня 2013 року заходи забезпечення позову.

Постановою Київського апеляційного господарського 20 березня 2014 року залишено без задоволення апеляційну скаргу ПАТ Банк Форум на рішення Господарського суду Черкаської області від 18 грудня 2013 року, рішення від 18 грудня 2013 року залишено без змін.

3 червня 2014 року постановою Вищого господарського суду України касаційну скаргу ПАТ Банк Форум задоволено частково, рішення від 18 грудня 2013 року та постанова від 20 березня 2014 року скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 15 липня 2014 року в задоволенні позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 жовтня 2014 року апеляційну скаргу ПАТ Банк Форум задоволено частково, рішенням Господарського суду Черкаської області від 15 липня 2014 року скасовано. Прийняте нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково, визнано недійсними прилюдні торги з реалізації арештованого у виконавчому провадженні ВП № 34994679 нерухомого майна, а саме: профілактично-фізкультурно-оздоровчого центру та солярію, нежилих приміщень першого поверху з №1 по №16 (літ. А-9),з загальною площею 180,80 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_3, проведені 24 травня 2013 року. В задоволенні позовних вимог в частині скасування результатів прилюдних торгів відмовлено.

3 червня 2013 року ПАТ Банк Форум звернувся до Господарського суду Черкаської області із скаргою, в якій просив визнати недійсним протокол №24-0238/13 від 24 травня 2013 року проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна боржника, а саме: профілактично-фізкультурно-оздоровчого центру та солярію, нежилих приміщень першого поверху з №1 по №16 (літ. А-9),з загальною площею 180,80 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_3; визнати недійсним складений державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ в Черкаській області Вакуленко С.М. акт від 24 травня 2013 року про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна приміщення профілактично-фізкультурно-оздоровчого центру та солярію, нежилих приміщень першого поверху з №1 по №16 (літ. А-9),з загальною площею 180,80 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_3 та належить боржнику ТОВ Телеком-Пейджинг ; визнати неправомірними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ в Черкаській області Вакуленко С.М. щодо винесення постанови від 24 травня 2013 року про зняття арешту з майна боржника у ВП №34904679; скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ в Черкаській області Вакуленко С.М. від 24 травня 2013 року про зняття арешту з майна боржника у ВП №34904679.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14 липня 2015 року скаргу задоволено частково.

Визнано неправомірними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ в Черкаській області Вакуленко С.М. щодо винесення постанови від 24 травня 2013 року про зняття арешту з майна боржника у ВП №34904679. Скасовано постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ в Черкаській області Вакуленко С.М. від 24 травня 2013 року про зняття арешту з майна боржника у ВП №34904679. В іншій частині вимог провадження за скаргою припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 3 листопада 2015 року ухвала Господарського суду Черкаської області від 14 липня 2015 року залишена без змін.

Як вбачається з повідомлення від 11 липня 2017 року ОСОБА_8 набув права вимоги, зокрема по кредитному договору № 0003/08/23/KLI від 30 липня 2008 року та по іпотечному договору № 0003/08/23/KLI/S-1 від 30 липня 2008 року.

16 жовтня 2017 року ТОВ Телеком-Пейджинг отримало від ОСОБА_8 повідомлення-вимогу № 8-ю від 13 жовтня 2017 року, в якому ОСОБА_8 повідомив про те, що станом на 13 жовтня 2017 року профілактично-фізкультурно-оздоровчий центр та солярій, що знаходиться в АДРЕСА_3 є власністю ОСОБА_5 Підставою виникнення права власності на профілактично-фізкультурно-оздоровчий центр та солярій, що знаходиться в АДРЕСА_3 є договір дарування, нежитлового приміщення, серія та номер: 9587, виданий 24.09.2013, видавник: Приватний нотаріус Романій Н.В, Черкаський міський нотаріальний округ, Черкаська обл. Станом на 13 жовтня 2017 року профілактично-фізкультурно-оздоровчий центр та солярій, що знаходиться в АДРЕСА_3 перебуває в іпотеці, підставою виникнення якої є договір іпотеки, серія та номер: 1945, виданий 26.03.2015 року, видавник: Приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В. Іпотекодержателем є ОСОБА_6

Вказані обставини підтверджуються витягом з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (номер інформаційної довідки: 100325177; дата, час формування 13 жовтня 2017 року, 13:25:03); Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстраційним номером об'єкту нерухомого майна (номер інформаційної довідки: 100326643; дата, час формування 13 жовтня 2017 року, 13:31:55).

Так, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованою законом від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, зокрема ст.1 Першого протоколу до неї (1952 р.), передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч.4 ст.41 Конституції ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Правомочність володіння розуміють як передбачену законом (тобто юридично забезпечену) можливість мати (утримувати) в себе певне майно (фактично панувати над ним, зараховувати на свій баланс тощо).

Правомочність користування означає передбачену законом можливість використовувати, експлуатувати майно, отримувати від нього корисні властивості, його споживання.

Правомочність розпорядження означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення (відчуження за договором, передача у спадщину, знищення, переробка і т.ін.).

Згідно з нормою ст.319 ЦК власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише, зокрема, у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Віндикаційний позов ґрунтується перед усім на тому, що право власності на річ є абсолютним і слідує за річчю, зберігаючись навіть у випадку незаконного вибуття з володіння власника та в період перебування в незаконному володінні іншої особи. Тому віндикаційна вимога може бути заявлена щодо витребування лише індивідуально-визначеної речі.

Віндикація - витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого не власника.

Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об'єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Заперечуючи проти позову представники відповідача посилалися на те, що позивач не є власником спірного майна, акт складений за результатами прилюдних торгів, який за своєю природою є правочином, ніким не скасований, позивач пропустив строк позовної давності.

Щодо вказаних обставин, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення досягає більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain ( Руїз Торіха проти Іспанії ), параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (параграф 32 рішення у справі Hirvisaari v. Finland ( Хірвісаарі проти Фінляндії )).

Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, проте зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Suominen v. Finland ( Суомінен проти Фінляндії ) від 1 липня 2003 року, № 37801/97, пункт 36).

Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль за здійсненням правосуддя (рішення у справі Hirvisaari v. Finland ( Гірвісаарі проти Фінляндії ) від 27 вересня 2001 року). Залишення без уваги ключових доводів сторони є прямим порушенням загальної вимоги про справедливість розгляду.

Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не має на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Одним із випадків, коли майно можливо витребувати від добросовісного набувача, є вибуття такого майна поза волею власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі (пункт 3 частини першої статті 388 ЦК України)

Стала практика ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 7 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес" АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) свідчить про наявність трьох критеріїв, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

При розгляді спорів про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння необхідно враховувати, що позивачем за таким позовом може бути власник майна (фізичні, юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів), який на момент подання позову не володіє цим майном, а також особа, яка хоча і не є власником, але в якої майно перебувало у володінні за законом або договором, зокрема на підставі цивільно-правових договорів (зберігання, майнового найму тощо), в оперативному управлінні, на праві повного господарського відання, а також на інших підставах, встановлених законом.

Відповідачем у справах цієї категорії є особа, яка на момент подання позову фактично володіє майном без підстав, передбачених законом, адміністративним актом чи договором. Позов про витребування майна від особи, у незаконному володінні якої це майно перебувало, але в якої його на момент розгляду справи в суді немає, не підлягає задоволенню, що не виключає можливості стягнення з цієї особи відшкодування завданих збитків, якщо про це заявлено вимогу.

Незаконним володільцем може бути і добросовісний, і недобросовісний набувач.

Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.

Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і який на її відчуження не має права.

Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках (ст. 388 ЦК), а саме: у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі інших шляхом; у всіх випадках добросовісного заволодіння річчю на підставі безвідплатного договору з особою, яка не мала права на її відчуження.

Так, у разі визнання судом дій державного виконавця неправомірними, або торгів недійсними зникає сама законність підстави набуття майна.

При цьому слід мати на увазі, що у разі, якщо проведені на виконання судового рішення прилюдні торги з реалізації майна визнано судом такими, що проведені з порушенням чинного законодавства щодо порядку виконання судових рішень, то особа, яка придбала це майно, не є добросовісним набувачем, у якого майно не може бути витребувано відповідно до ч. 2 ст. 388 ЦК (постанова Верховного Суду України від 3 жовтня 2011 р., справа № 3-98гс11).

Відповідно до правового висновку ВСУ, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на публічних торгах, яка полягає в продажі майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення до покупця-учасника прилюдних торгів, і враховуючи особливості, передбачені законодавствам про проведення публічних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення публічних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а отже, є угодою (постанова ВСУ від 24 жовтня 2012 року по справі № 6-116цс12).

Варто зазначити, що є угодою (договором купівлі-продажу) результат публічних торгів, на яких реалізовано майно, оформлений у вигляді протоколу про проведення публічних торгів із зазначенням сторін такого договору - організатора торгів як продавця і переможця торгів як покупця, а також його істотних умов - предмета договору і покупної ціни. Оскільки ця угода є договором, зацікавлена особа має право оскаржити його на підставах, передбачених законом. Згідно частини 1 статті 215 і частини 1 статті 203 ЦК України, договір купівлі-продажу, укладений за результатами публічних торгів, може бути визнаний недійсним за позовом заінтересованої особи в разі порушення правил їх проведення, яке вплинуло на результат торгів (ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (ВССУ) від 1 лютого 2012 року по справі № 6-33530св11).

Одним з механізмів повернення майна є, наприклад, застосування двосторонньої реституції як загального наслідку визнання договору недійсним. Про це прямо зазначається в ухвалі ВССУ від 19 вересня 2012 року по справі № 6-3142св12: Попри те, що норми частини 2 статті 388 ЦК України не передбачають права власника витребувати шляхом віндикації майно, що реалізовується в порядку, встановленому для виконання судового рішення, не є перешкодою для повернення сторін договору - організатора прилюдних торгів та їх переможця у первісний стан шляхом реституції за позовом власника за наявності передбачених законом підстав для визнання цього договору недійсним , що відповідає положенням частини 3 статті 215 і статті 216 ЦК України.

Також в певних випадках варіантом для повернення майна може послужити подача віндикаційного позову. І навіть при подальшому відчуженні майна, проданого з порушенням порядку, встановленого для виконання судових рішень, таке майно можна повернути від остаточного в ланцюзі угод набувача.

Так, витребування майна на підставі частини 1 статті 388 ЦК України можливо і в тому випадку, коли угоди, за якими набувач набув право власності на майно, що не визнані недійсними і коли фактичний власник майна є добросовісним набувачем. Сумлінне придбання, відповідно до частини 1 статті 388 ЦК України, можливо і тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а у особи, яка не мала права відчужувати це майно. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація) (ухвала ВССУ від 25 квітня 2012 року з справі № 6-1405св12).

З аналізу законодавства вбачається висновок, що відносини, які виникають з приводу придбання майна на аукціоні (з прилюдних торгів), є договірними відносинами з купівлі-продажу з певною специфікою, визначеною законом. При цьому право продажу товару належить не власникові, а іншій встановленій законом особі з метою захисту як приватних, так і публічних інтересів у здійсненні, дотриманні і контролюванні процесу реалізації майна боржника на законних підставах у результаті звернення стягнення на його майно.

За загальним правилом наслідком недійсності правочину є застосування до сторін двосторонньої реституції. Однак слід враховувати, що боржник не є стороною в таких правовідносинах, а отже, і застосування щодо нього норми абз. 2 ч. 1 ст. 216 ЦК неможливе.

Як правило, передача речі - це двостороннє волевиявлення, спрямоване на передачу права власності від власника до набувача. Однак, як зазначалось вище, у разі проведення відчуження майна з прилюдних торгів у порядку виконавчого провадження власник майна не є їх організатором і не виступає продавцем, оскільки його майно відчужується примусово.

Немає перешкод для задоволення лише індикаційного позову, оскільки право на витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло від законного власника,воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею. Застосування реституції та повернення майна за недійсним правочином, враховуючи положення ст. 216 ЦК України, є можливим тоді, коли предметом спору є правочин за участю власника і першого покупця (набувача).

Отже, у випадку якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційним позовом).

З урахуванням того, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 жовтня 2014 року визнано недійсними прилюдні торги з реалізації арештованого у виконавчому провадженні ВП № 34994679 нерухомого майна, а саме: профілактично-фізкультурно-оздоровчого центру та солярію, нежилих приміщень першого поверху з №1 по №16 (літ. А-9),з загальною площею 180,80 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_3, проведені 24 травня 2013 року, що свідчить про вибуття спірного майна з володіння законного власника - ТОВ Телеком-Пейджинг законодавства, та поза його волею.

З огляду на викладене, враховуючи те, що при реалізації спірного майна не було дотримано процедуру його відчуження, останнє вибуло з володіння ТОВ Телеком-Пейджинг поза його волею, суд приходить до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про витребування майна від відповідача на підставі статті 388 Цивільного кодексу України.

Верховний Суд України у свой правовiй позицiї, що висловлена у справi № 6-3090цс15, вказує, що витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених ст. ст. 387 та 388 ЦК України.

При цьому суд враховує, що чинне законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами наявності у відчужувача за останнім договором у ряді цивільно-правових договорів, які укладалися щодо спірного майна, права на його відчуження;визнання недійсними результатів торгів (аукціону) на виконання рішення суду про грошове стягнення є підставою для витребування власником майна від добросовісного набувача за статтею 388 Цивільного кодексу України, оскільки майно вибуло від власника поза його волею іншим шляхом - шляхом проведення публічних торгів іншою особою на виконання судового рішення про стягнення коштів. Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України згідно постанови від 3 жовтня 2011 року у справі № 51/232 та постанови від 17 жовтня 2011 року у справі № 5002-8/5447-2010.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що прилюдні торги від 24 травня 2013 року з реалізації профілактично-фізкультурно-оздоровчого центру та солярію, що знаходиться в АДРЕСА_3 були проведені Черкаською філією ТОВ Укрспецторг Групп під час дії ухвали Господарського суду Черкаської області по справі № 925/778/13 від 23 травня 2013 року, якою було зупинено стягнення на підставі наказу від 14 серпня 2012 року, у зв'язку з чим прилюдні торги від 24 травня 2013 року з реалізації профілактично-фізкультурно-оздоровчого центру та солярію, що знаходиться в АДРЕСА_3 визнані недійсними постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 жовтня 2014 року по справі № 910/10325/13.

Суд не погоджується з твердженням представників відповідача ОСОБА_5, що лише діючий (зареєстрований на даний час) власник майна може витребувати майно з чужого володіння. Суд наголошує на тому, що ТОВ Телеком-Пейджинг було власником профілактично-фізкультурно-оздоровчого центру та солярію, що знаходиться в АДРЕСА_3 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САС в„– 463915 , виданого виконавчим комітетом Черкаської міської ради 28 липня 2010 року і таке право власності було зареєстроване, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 27023747 від 16 серпня 2010 року. Також судом встановлено, що ОСОБА_7 став власником спірного нерухомого майна на підставі прилюдних торгів від 24 травня 2013 року, які визнані недійсними постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 жовтня 2014 року.

Також суд наголошує на тому, що ОСОБА_7 відчужив профілактично-фізкультурно-оздоровчий центр та солярій, що знаходиться в АДРЕСА_3 під час діючої заборони і про таку заборону ОСОБА_7 було відомо, оскільки ухвалою Господарського суду Черкаської області від 12 вересня 2013 року по справі № 910/10325/13, за участю представника ОСОБА_7 - ОСОБА_11, заяву ПАТ „Банк Форум" про вжиття заходів забезпечення позову було задоволено частково. Заборонено ОСОБА_7 вчиняти дії, що стосуються розпорядженням спірним майном, шляхом накладення заборони відчуження у будь-який спосіб профілактично-фізкультурно-оздоровчого центру та солярію, що знаходиться в АДРЕСА_3.

Ухвала Господарського суду Черкаської області від 12 вересня 2013 року про забезпечення позову була скасована рішенням Господарського суду Черкаської області лише 18 грудня 2013 року.

За таких обставин, суд вважає доведеною ту обставину, що профілактично-фізкультурно-оздоровчий центр та солярій, що знаходиться в АДРЕСА_3 вибуло з володіння ТОВ „Телеком-Пейджинг" не з їхньої волі, крім того акцентує увагу сторін на тому, що ОСОБА_5 профілактично-фізкультурно-оздоровчий центр та солярій, що знаходиться в АДРЕСА_3 було набуте 24 вересня 2013 року безвідплатно в особи (ОСОБА_7), яка не мала права його відчужувати, оскільки існувала заборона на відчуження, встановлена ухвалою Господарського суду Черкаської області від 12 вересня 2013 року.

Згідно ч. 3 ст. 388 ЦК України якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Отже позовна вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння підлягає до задоволення.

Під час розгляду справи представниками відповідача заявлено клопотання про застосування строку позовної давності. Вважають, що позивачем пропущено як загальний строк позовної давності - 3 роки, так і строк, визначений ст. 48 Закону України Про іпотеку .

Враховуючи указане клопотання суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до вимог ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції №475/97-ВР від 17 липня 1997 року і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції / пункт 1 статті 32 Конвенції/ наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникати переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Терміни позовної давності, що є звичайним явищем в національних законодавствах держав-учасників Конвенції, виконують кілька завдань, у тому числі забезпечують юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись, у разі прийняття рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу / судове рішення від 20 вересня 2011 року у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти російської федерації а.570, та судове рішення від 22 жовтня 1996 року у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства п.51.

Вищезазначене дає підстави для висновку про те, що здійснення і захист цивільних прав тісно пов'язані з фактором часу. Цивільні правовідносини не існують абстрактно, а виникають, змінюються та припиняються в часі. Обмеження строку для розгляду спору стимулює учасників процесу до надання доказів, підвищує їх достовірність і тим сприяє встановленню судами істини, а відтак ефективному поновленню порушеного права. Встановлення строку позовної давності також сприяє стабілізації цивільних правовідносин, усуненню невизначеності у відносинах між їх учасниками.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, право власності на річ є абсолютним і слідує за річчю, зберігаючись навіть у випадку незаконного вибуття з володіння власника та в період перебування в незаконному володінні іншої особи.

Норми глави 29 ЦК України є спеціальними. У них закріплено основні способи захисту права власності, що можуть застосовуватися власником майна, зокрема з метою повернення майна в натурі.

Право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника. Законодавчою підставою для втрати особою права власності у часі є положення Цивільного кодексу України про набувальну давність (статті 344 Цивільного кодексу України). А тому, положення про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна у порядку статті 388 Цивільного кодексу України не застосовуються. Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 5 жовтня 2016 року у справі № 916/2129/15.

Такої позиції дотримується й Верховний Суд, визначаючи, що позови про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, а також позови про витребування майна з чужого незаконного володіння можуть бути пред'явлені протягом періоду порушення права власності, яке визначається триваючим.

Відповідна позиція Верховного Суду відображена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі №653/ 1096/16-ц щодо застосування негаторного способу захисту, а також у постановах від 6 березня 2018 року у справі №904/9159/16 та від 22 березня 2018 року у справі №904/12521/16 щодо застосування віндикації.

Відповідно до ст. 48 Закону України Про іпотеку іпотекодержатель, іпотекодавець, боржник та будь-який учасник прилюдних торгів вправі протягом трьох місяців з дня проведення торгів оскаржити їх результати в суді за місцезнаходженням нерухомого майна.

Отже тримісячний строк, передбачений цією статтею застосовується в разі оскарження результатів прилюдних торгів. Позивач при зверненні до суду з позовною заявою таку вимогу перед судом не заявляв.

Крім того, представник відповідача звертав увагу суду на те, що позивач одночасно заявив дві вимоги - віндикаційну та негатрону, що є взаємовиключним. Вказане підтверджується висновком, викладеним в постанову ВС №910/19865/17 від 21 серпня 2018 року.

У зв'язку з цим, суд вважає вказати за наступне.

Так, в постанові ВС №910/19865/17 від 21 серпня 2018 року, Верховний Суд звертає увагу на неможливість одночасного пред'явлення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння (оскільки віндикація - це позов неволодіючого власника від володіючого не власника (ст. 387 Цивільного кодексу України)) і про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном (оскільки негаторний позов - це позов про захист права власності від порушень, не пов'язаний із позбавленням володіння (ст. 391 Цивільного кодексу України)).

Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні, неволоідючий власник - ТОВ Телеком-Пейджинг позбавлений права володіти майном: профілактично-фізкультурно-оздоровчим центром та солярієм, що знаходиться в АДРЕСА_3.

Крім того судом також встановлено, що профілактично-фізкультурно-оздоровчий центр та солярій, що знаходиться в АДРЕСА_3 вибуло із володіння власника ТОВ „Телеком-Пейджинг" не з їхньої волі іншим шляхом і в подальшому було відчужене ОСОБА_7 на користь третьої особи ОСОБА_5 Тому між власником ТОВ „Телеком-Пейджинг" та ОСОБА_7 немає жодних юридичних відносин, а тому обраний спосіб захисту свого порушеного права ТОВ „Телеком-Пейджинг" шляхом звернення до суду саме з віндикаційним позовом відповідає вимогам цивільного законодавства України та обставинам справи.

Суд також звертає увагу на той факт, що між сторонами дійсно існує спір про право власності на профілактично-фізкультурно-оздоровчий центр та солярій, що знаходиться в АДРЕСА_3.

Згідно з ч. 1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З огляду на вказане та враховуючи те, що ТОВ „Телеком-Пейджинг" був власником спірного нерухомого майна, однак втратив таке право власності не з своєї волі, що підтверджується належними та допустимими доказами, позовна вимога про визнання права власності на спірне нерухоме майно також підлягає до задоволення.

Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог про витребування майна та про визнання права власності на майно, тому також підлягає до задоволення позовна вимога про визнання договору іпотеки недійсним, як похідна вимога.

Так, згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За правилом, передбаченим ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 6 листопада 2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Як встановлено судом, ОСОБА_7 знаючи про заборону відчуження, яка була встановлена ухвалою Господарського суду Черкаської області від 12 вересня 2013 року по справі, передав в дар ОСОБА_5 профілактично-фізкультурно-оздоровчий центр та солярій, що знаходиться в АДРЕСА_3 на підставі безоплатного договору - договору дарування від 24 вересня 2013 року, який був посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В. та зареєстрований в реєстрі за № 9587.

Також судом встановлено, що ОСОБА_5 26 березня 2015 року уклав з ОСОБА_6 іпотечний договір, який був посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1945. Предметом іпотеки є профілактично-фізкультурно-оздоровчий центр та солярій, що знаходиться в АДРЕСА_3.

Згідно ст. 1 Закону України Про іпотеку іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України Про іпотеку іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Згідно з ст. 5 Закону України Про іпотеку однією з умов при якій предметом іпотеки може бути нерухоме майно є те, що нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що спірне нерухоме майно, а саме: профілактично-фізкультурно-оздоровчий центр та солярій, що знаходиться в АДРЕСА_3 вибуло з володіння ТОВ „Телеком-Пейджинг" не з їхньої волі іншим шляхом, а тому має бути витребувано з чужого незаконного володіння.

Суд акцентує увагу на тому, що визначений ЦК України спосіб захисту речового права, шляхом витребування майна є основним речово-правовим способом захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об'єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Згідно ст. 17 Закону України Про іпотеку іпотека припиняється у разі визнання іпотечного договору недійсним.

З огляду на вказане позовна вимога про визнання договору іпотеки недійсним підлягає до задоволення.

Таким чином беручи до уваги викладені обставини та наведені норми права суд вважає, що позов ТОВ Телеком-Пейджинг підлягає до задоволення.

На підставі наведеного, ст. 15, 16, 203, 215, 216, 317, 319, 330, 387, 388 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 5, 76, 77, 79, 80, 83, 95, 141, 223, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, -

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Телеком-Пейджинг (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 195. оф. 304, код 22803863) до ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_4, РНОКПП НОМЕР_1) , ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_2, АДРЕСА_4, РНОКПП НОМЕР_2) , треті особи: ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_3, 18005, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_3) , Головне територіальне управління юстиції у Черкаській області (18000, м. Черкаси, бул. Шевченка, 185, код 34924330) , ОСОБА_8 (ІНФОРМАЦІЯ_4, 18008, АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_4) про витребування та зобов'язання передати приміщення, про визнання права власності на приміщення та визнання недійсним договору іпотеки задовольнити.

Витребувати у ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_4, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Телеком-Пейджинг (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 195. оф. 304, код 22803863) профілактично-фізкультурно-оздоровчий центр та солярій, що знаходиться в АДРЕСА_3, що включає в себе приміщення першого поверху з №1 по №16,І, літ А-9, загальною площею 180,8 кв.м.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю Телеком-Пейджинг (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 195. оф. 304, код 22803863) право власності на профілактично-фізкультурно-оздоровчий центр та солярій, що знаходиться в АДРЕСА_3, що включає в себе приміщення першого поверху з №1 по №16,І, літ А-9, загальною площею 180,8 кв.м.

Визнати недійсним договір іпотеки, укладений між ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_4, РНОКПП НОМЕР_1) , ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_2, АДРЕСА_4, РНОКПП НОМЕР_2) 26 березня 2015 року, посвідчений Романій Н.В., приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу, реєстраційний номер 1845.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: Р.В.Демчик.

Повне судове рішення складено 22 грудня 2018 року.

Головуючий: Р. В. Демчик