Рішення

від 12.12.2018 по справі 160/7520/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2018 року Справа № 160/7520/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд. у складі головуючого судді - Віхрової В.С., розглянувши у місті Дніпрі в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Приватного підприємства Кооператор-I до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанов суб'єкта владних повноважень, -

ВСТАНОВИВ :

09.10.2018 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства Кооператор-I (надалі-позивач) до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (надалі - відповідач) в якій позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН 1344/274/АВ/ТД-ФС/570 від 25.09.2018 р.;

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН 1344/274/АВ/ІП-ФС/571 від 25.09.2018 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що інспекційне відвідування відбулося з грубим порушенням вимог чинного законодавства та перевищенням службових повноважень службовими особами відповідача, що значно порушило його права.

Позивач стверджує, що керівника підприємства не було повідомлено ні про проведення інформаційного відвідування, яке відбулося 23.08.2018 року, ні про інспекційне відвідування, що відбулося 06.09.2018 року, разом з тим інспектором не було запропоновано надати необхідний перелік документів, як того вимагає законодавство. Вказує, що висновки в акті зроблені інспектором лише зі слів опитаних осіб, які знаходилися в магазинах, без підтвердження повідомлених фактів іншими доказами. Інспектором не вжито заходів по одержанню інформації та/або документів, що стосуються предмета інспекційного відвідування, зокрема не запитано від органу ДФС, інших державних органів відомості, що не ґрунтується на нормах трудового законодавства. Зазначає, що законодавство не містить обов'язкових приписів у яких випадках сторони зобов'язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, сторони договору вільні у своєму виборі щодо форми оформлення взаємовідносин, а тому на свій розсуд вправі визначати вид такого договору. Позивачем, було укладено цивільно-правові угоди із окремими громадянами на короткі строки, які мали початковий та кінцевий терміни, в межах яких особи виконували певний обсяг робіт, незалежно від графіку роботи магазину, вони не були підпорядковані внутрішньому розпорядку. Таким чином, сторони дотрималися вимоги щодо письмової форми договору і виклали в ньому істотні умови щодо договору та характеру правовідносин. За виконану роботу була виплачена грошова винагорода, а не заробітна плата, жодних ознак трудового договору укладені цивільно-правові угоди не містять. Враховуючи наведене, позивач просить визнати протиправними та скасувати постанови про накладення штрафу.

У відповідності до ч.1 ст.173 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) підготовку справи до судового розгляду здійснює суддя адміністративного суду, який відкрив провадження в адміністративній справі.

Стаття 174 КАС України визначає, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 251цього Кодексу. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів.

Згідно положень ст.ст.175, 182 КАС України у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; позивачу, іншим відповідачам, третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів. У строк, встановлений судом, позивач має право подати відповідь на відзив, а відповідач - заперечення.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (ст.192 КАС України).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2018 р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 29.10.2018 р. о 10:30 год.

26.10.2018 р. через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого суд повідомлено, що під час перевірки контролюючим органом виявлено численні порушення вимог трудового законодавства, які виявились у фактичному допуску до роботи працівників без укладання трудового договору.

У підготовче судове засідання 29.10.2018 р. прибули уповноважені представники сторін. У зв'язку з необхідністю надати додаткові докази, оголошено перерву у судовому засіданні до 11:30 год. 09.11.2018 р.

09.11.2018 р. через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла відповідь на позов, відповідно до якої позивач підтримує вимоги позовної заяви.

У підготовче судове засідання 09.11.2018 р. прибули уповноважені представники сторін. У зв'язку з необхідністю надати додаткові докази, оголошено перерву у судовому засіданні до 10:20 год. 03.12.2018 р.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.11.2018 р. у підготовче судове засідання викликано свідків по справі.

У підготовче судове засідання 03.12.2018 р. прибули уповноважені представники сторін та свідки. Представником позивача надані додаткові пояснення по справі. Свідки надали пояснення з приводу проведеного інспекційного відвідування. Суд ухвалив закінчити підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 12.12.2018 р. о 11:40 год.

11.12.2018 р. через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду позивачем надано клопотання про долучення додаткових доказів по справі.

У судове засідання 12.12.2018 р. сторони не прибули, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином. Від представників сторін надійшли заяви про про розгляд справи за їх відсутності.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи заяви представників сторін про розгляд справи у письмовому провадженні, суд вважає, що матеріали справи місять достатньо доказів та розгляд справи можливо продовжити без присутності сторін по справі.

Судом встановлено, що у період з 06.09.2018 р. по 07.09.2018 р. державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Дніпродзержинському регіоні Управління з питань праці ГУ Держпраці у Дніпропетровській області ОСОБА_1 було проведено інспекційне відвідування за фактичними адресами здійснення господарської діяльності ПП Кооператор-І (ЄДРПОУ 34195448) щодо відповідності діяльності суб'єкта господарювання вимогам законодавства про працю.

За результатами інспектування, посадовою особою відповідача складено Акт інспекційного відвідування (невиїздного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ДН 1344/274/АВ від 07.09.2018 р. (надалі - Акт інспекційного відвідування), яким встановлено порушення ч. 1 ст. 21 КЗпП України, ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України в частині фактичного допуску до роботи працівників без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника та порушення вимог Порядку затвердженого КМУ від 17.06.2015, № 143 в частині несвоєчасного повідомлення до органу фіскальної служби про прийняття на роботу найманого працівника.

25.09.2018 р. заступником начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області ОСОБА_2 було винесено Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН 1344/274/АВ/ ТД-ФС 570, якою накладено на ПП Кооператор-І штраф у розмірі 1005 210,00 грн. та Постанову про накладення штрафу № ДН 1344/274/АВ/ІП-ФС/571, якою накладено на ПП Кооператор-І штрафну санкцію у розмірі 3723,00 грн.

Висновки інспекційного відвідування, які полягли в основу оскаржуваних постанов, полягали у наступному.

У приміщені магазину за адресою:

-смт. Петриківка, вул. Шевченко, б.11 (магазин Продукти ) 06.09.2018 р. здійснювала діяльність з продажу продуктів харчування, напоїв та тютюнових виробів ОСОБА_3, яка надала письмові пояснення, що фактично працює продавцем в Кооператор-І з 27.08.2018р. зазначила, що разом з нею в магазині працює ОСОБА_4 Під час проведеного відвідування 23.08.2018 р. з метою інформування працівників та роботодавця про дотримання законодавства про працю з питань оформлення трудових відносин в магазині ПП Кооператор-І с. Петриківка, вул. Шевченко, б. 11 здійснювала діяльність з продажу продуктів харчування, напоїв та тютюнових виробів ОСОБА_4

-с. Мала Петриківка, вул. Успішна, б.51 (магазин Продукти ) 06.09.2018 р. здійснювала діяльність з продажу продуктів харчування, напоїв та тютюнових виробів ОСОБА_5, яка надала письмові пояснення, що фактично працює продавцем в ПП Кооператор І та зазначила, що разом з нею в магазині працює ОСОБА_6. Під час проведеного відвідування 23.08.2018 року з питань оформлення трудових відносин в магазині с.Мала Петриківка, вул. Успішна, б.51 здійснювала діяльність з продажу продуктів харчування, напоїв та тютюнових виробів ОСОБА_5 яка зазначила, що разом з нею працює ОСОБА_7.

-с. Хутірське, вул. Центральна, б.200 (магазин Продукти ) 06.09.2018 р. здійснювала продаж продуктів харчування, напоїв та тютюнових виробів ОСОБА_8, яка надала письмові пояснення, що фактично працює продавцем з 20.08.2018 р. та значила, що разом з нею в магазині працює змінним продавцем ОСОБА_9, час проведеного відвідування 23.08.2018 року з питань оформлення трудових відносин в магазині ПП Кооператор-І с.Хутірське, вул. Центральна, б.200 здійснювала діяльність з продажу продуктів харчування, напоїв та тютюнових виробів ОСОБА_9, яка пояснила, що разом з нею працює змінним працівником ОСОБА_8

-смт. Петриківка, проспект Петра Калнишевського, б.228 (магазин Гастроном ) 06.09.2018 р. здійснювала у одному з відділів магазину діяльність з продажу продуктів харчування, напоїв та тютюнових виробів ОСОБА_10, яка надала письмові пояснення, що працює продавцем з 20.08.2018 р. та зазначила, що разом з нею в магазині працює ОСОБА_11, а також у другому відділі цього магазину 06.09.2018 р. здійснювала діяльність з продажу продуктів харчування - ОСОБА_12, яка надала письмові пояснення, що фактично працює в магазині з 18.08.2018 р. Під час проведеного інспекційного відвідування 23.08.2018 р. з питань оформлення трудових відносин в магазині Гастроном смт.Петриківка, проспект Петра Калнишевського, б.28 здійснювала діяльність з продажу продуктів харчування, напоїв та тютюнових виробів ОСОБА_10, змінних працівників не назвала.

-с. Іванівка, вул. Калинова, буд. 96 (магазин Продукти ) 06.09.2018 р. здійснювала діяльність з продажу продуктів харчування, напоїв та тютюнових виробів ОСОБА_13, яка надала письмові пояснення, що фактично працює продавцем з 03.09.2018 р. та зазначила, що разом з нею в магазині працює ОСОБА_14

Таким чином, інспекторами встановлено, що на ПП Кооператор-І використовується праця ОСОБА_3 з 27.08.2018 року, ОСОБА_4 з 23.08.2018, ОСОБА_6 з 23.08.2018, ОСОБА_5 з 23.08.2018, ОСОБА_8 з 20.08.2018, ОСОБА_9 з 23.08.2018, ОСОБА_10 з 20.08.2018, ОСОБА_12 з 18.08.2018 р., ОСОБА_13 з 03.09.2018, яких фактично було допущено до роботи без укладення трудового договору, оформленого чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96 (надалі - Положення 96) встановлено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення.

Згідно п.7 Положення 96, Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Частиною 1 ст. 259 КЗпП встановлено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів затверджений наказом Мінсоцполітики № 390 від 02.07.2012 року, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.07.2012 року за №1291/21603 (далі - Порядок 390).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" №877-V від 05.04.2007 (далі за текстом Закон №877-V) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно ч.4 ст.2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються, в т.ч., органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобовязані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21,частини третьої статті 22 цього Закону.

Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом (ст.3 Закону №877-V).

Відповідно до п.2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема: Держпраці та її територіальних органів.

Інспекційні відвідування проводяться, зокрема за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту (пп.3 п.5 Порядку №295).

Згідно п.п.8, 9 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Відповідно до п.11 Порядку №295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право, зокрема під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.

Суд враховує, що законодавством України про працю, зокрема частиною 1 ст.24 КЗпП передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року №413.

Повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу є частиною укладання трудового договору, яке складається із виданого наказу та повідомлення Державної фіскальної служби та її територіальних органів.

Як уже було вказано вище, згідно ч.3 ст.24 КЗпП, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст.265 КЗпП України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Так, судом встановлено, що інспектор Держпраці провів опитування осіб, що знаходилися в магазинах та на підставі проведених опитувань прийшов до висновку про допущені керівником ПП Кооператор-І порушення вимог законодавства про працю, в частині допущення до роботи ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13, з порушенням норм трудового законодавства.

Разом з тим, згідно до пояснень представника позивача, що підтверджені матеріалами справи вбачається, що ОСОБА_3 згідно наказу №5 від 28.08.2018 року була прийнята на посаду продавця продовольчих товарів, повідомлення про прийняття її на роботу до податкових органів направлено 27.08.2018 року. До роботи ОСОБА_3 приступила 28.08.2018 року. Вона є основним працівником в магазині за адресою: с. Мала Петриківка, вул. Шевченко , буд.11.

Допитана під час судового засідання, в якості свідка ОСОБА_3 пояснила, що під час опитування та надання пояснень інспектору вона дуже хвилювалася, тому відразу не згадала точну дату та помилково вказала, що приступила до роботи 27.08.2018 року. В подальшому ОСОБА_3 направила поштою на ім'я інспектора уточнені письмові пояснення.

ОСОБА_6 перебувала у трудових відносинах із підприємством ПП Кооператор-І з 16.09.2011 року (наказ № 1/09-к від 16.09.2011 р.) та була звільнена 01.02.2018 року (наказ №2 від 01.02.2018 року). Після звільнення торгівлю в магазині не здійснювала. Як вбачається з акту вказана особа в ході інспекційного відвідування в магазині за адресою: с. Хутірське, вул. Центральна,200 не була присутня, особисто пояснень не надавала.

Допитана судом ОСОБА_6 підтвердила наведені обставини та зазначила, що направила на адрес інспектора письмові пояснення, з вказівкою на документи, що підтверджують відсутність трудових відносин з ПП Кооператор-І .

ОСОБА_8, згідно наказу №4 від 23.08.2018 року, була прийнята на посаду продавця продовольчих товарів, повідомлення про прийняття її на роботу до податкових органів направлено 23.08.2018 року. Посилання відповідача на несвоєчасне сповіщення податкового органу про прийняття на роботу працівника спростовується повідомленням про прийняття працівника на роботу з відміткою про отримання Кам'янської ОДПІ ГУ ДФС від 23.08.2018 року.

Щодо взаємовідносин ПП Кооператор-І з ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_4 та ОСОБА_9, відповідно до акту інспектором зазначено, що правовідносини між позивачем та вказаними особами згідно цивільно-правових договорів є по суті трудовими відносинами, а не відносинами цивільно-правового характеру, а їх оформлення є формальним і спрямованим лише на надання трудовому договору форми цивільно-правового. Даних висновків інспектор праці дійшов з огляду на те, що, на думку останнього, виконавець послуг за цивільно-правовим договором має бути цілком самостійним і діяти на власний ризик, а не виконувати роботи по завданню, як це передбачено договорами; в цивільно-правових угодах вбачається закріплення систематичності та неодноразово здійснюваних функцій, перебування під постійним контролем суб'єкта господарювання (юридична несамостійність) та виконання обов'язків безпосередньо за місцем здійснення його діяльності; виконавець послуг за цивільно-правовою угодою має мати оформлену санітарну книжку, тобто, документ, який свідчить про стан здоров'я працівників окремих професій, виробництв і організацій, діяльність яких пов'язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб; виконавець послуг, за цивільно-правовим договором має утримувати робоче місце в належному санітарному стані, дотримуватися правил техніки безпеки. Ці умови договору містять норми і вимоги з техніки безпеки і виробничої санітарії, які передбачені законодавством про працю, а саме Законом України "Про охорону праці"; в умовах договору немає конкретно визначеного результату роботи, обсягу; обов'язки виконавця робіт притаманні роботі продавця продовольчих товарів.

Як свідчать матеріали справи, позивачем до перевірки було надано цивільно-правові договори про виконання робіт №7 від 21.08.2018 року із ОСОБА_9, №7 від 17.09.2018 року з ОСОБА_5, №3 від 21.08.218 року з ОСОБА_4, №7 від 06.09.2018 року з ОСОБА_13, №1 від 06.09.2018 року з ОСОБА_12, №2 від 06.09.218 року з ОСОБА_10 згідно яких Виконавець зобов'язується надати Замовнику (Позивачу) послуги в обсязі і на умовах передбачених даним договором, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити дані послуги.

Суд зазначає, що позиція відповідача зводиться до того, що між позивачем та ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_4 та ОСОБА_9 мали місце трудові відносини, разом з тим укладений між ними цивільно-правовий договір не є трудовим договором, а тому позивачем допущено фактичний допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору.

З огляду на наведене, суд вважає, що визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справ є наявність ознак трудових правовідносин між ПП Кооператор-І та вказаними особами.

Відповідно до ч.1 ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Натомість, у цивільно-правових відносинах діє принцип свободи договору, тобто сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Нормами ст. 24 КзпП України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов'язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (ст. 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Натомість, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці.

Згідно із ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Як встановлено вище, позивачем укладено цивільно-правові угоди про надання послуг (виконання робіт) №7 від 21.08.2018 року із ОСОБА_9, №7 від 17.09.2018 року з ОСОБА_5, №3 від 21.08.218 року з ОСОБА_4, №7 від 06.09.2018 року з ОСОБА_13, №1 від 06.09.2018 року з ОСОБА_12, №2 від 06.09.218 року з ОСОБА_10

Зі змісту укладених договорів вбачається, що предметом даних договорів є послуги з продажу товару.

Отже, предметом укладених між позивачем та ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_12 ОСОБА_13, ОСОБА_4 та ОСОБА_9 договорів є кінцевий результат, а не процес праці.

Згідно положень Договорів вони вступають в силу з момента його підписання і діють до моменту виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором.

Ще одна відмінність між зазначеними договорами полягає в тому, що за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

За цивільним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.

Згідно Договору винагорода за виконану Виконавцем роботу здійснюється з розрахунку 200 грн. за день роботи.

На підтвердження виконання сторонами цивільно-правових договорів позивачем надано суду акт здачі прийняття робіт.

Крім того, позивачем надано суду копії електронних квитанцій №2 від 19.09.2018 р. та №2 від 09.11.2018 р., звітність форми №Д4, щодо сплати суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за використання праці ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_12 ОСОБА_13, ОСОБА_4 та ОСОБА_9 за цивільно -правовими договорами, яка була подана позивачем до Кам'янської ОДПІ, що свідчить про реальність зазначених договорів та їх виконання сторонами у встановленому законом порядку та передбаченому договором порядку.

Відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів того, що позивач виплачував ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_4 та ОСОБА_9 заробітну плату і забезпечував умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, а вказані особи дотримувалась внутрішнього трудового розпорядку, що є обов'язковими ознаками трудового договору відповідно до вимог ч.1 ст.21 КЗпП України.

Матеріали справи не містять доказів того, що стосовно ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_4 та ОСОБА_9 видавався наказ або ж розпорядження про прийняття на роботу, та вівся облік її робочого часу.

Пунктом 11 Порядку №295 визначено права посадових осіб інспекторів праці під час здійснення інспекційних відвідувань, при цьому інспектори праці не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору.

Таким чином, наведені інспектором в акті твердження не можуть бути підставою для висновку, що правовідносини між ПП Кооператор-І та ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_4 та ОСОБА_9 згідно цивільно-правових договорів не є відносинами цивільно-правового характеру. А дії позивача щодо укладення даних договорів не можуть бути розцінені, як фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору, що свідчить про відсутність в діях позивача ознак порушення ч.ч.1 і 3 ст.24 та ч.1 ст.21 КЗпП України.

Згідно абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою ст.53 Закону України Про зайнятість населення визначає порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509 (далі - Порядок 509).

Враховуючи викладене, а також встановлення в судовому засіданні факту відсутності в діях позивача порушень ч.ч.1 і 3 ст.24 та ч.1 ст.21 КЗпП України, суд вважає, що накладення відповідачем на ПП Кооператор-І штрафу в порядку ст. 265 КЗпП України є неправомірним.

Решта доводів висновків суду по суті заявлених позовних вимог, не спростовують.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваних постанов.

При цьому судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За наведених обставин у сукупності, позовна заява підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що адміністративний позов підлягає задоволенню, судові витрати слід присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у відповідності до ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст.77-79, 90, 132, 139, 243-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Приватного підприємства Кооператор-I до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанов, - задовольнити;

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладання штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН 1344/274/АВ/ТД-ФС/570 від 25.09.2018 р.;

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладання штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН 1344/274/АВ/ІП-ФС/571 від 25.09.2018 р.

Стягнути на користь Приватного підприємства Кооператор-I (вул. Київська, б.4, смт. Петриківка, Петриківський район, Дніпропетровська обл. 51800) здійснені ним судові витрати на оплату судового збору в 15133,99 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) В.С. Віхрова

Рішення не набрало законної сили 12.12.18

Суддя В.С. Віхрова

З оригіналом згідно

Помічник судді Ю.Ю. Ковтун