Рішення

від 27.12.2018 по справі 824/767/18-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2018 р. м. Чернівці Справа № 824/767/18-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Житлово-будівельного кооператиу "Дім-Буд" до Управління Держпраці у Чернівецькій області, про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Житлово-будівельний кооператив "Дім-Буд" (далі - позивач), звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати винесену заступником начальника Управління Держпраці у Чернівецькій області Кушнір Галиною Миколаївною постанову №ЧВ-364/18/10/АВ/П/ПТ/ТД-ФС/188 від 26 липня 2018 року про накладення на житлово - будівельний кооператив "Дім - Буд" штрафу в розмірі 2792250 гривень.

- стягнути з державного бюджету судові витрати по сплаті судового збору та витрат на правову допомогу адвоката.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 26.07.2018 року посадовими особами відповідача винесено постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю, яку вважає протиправною, та такою, що прийнята не на підставі, не у межах повноважень та без урахування обставин, що мають значення для її прийняття, з огляду на наступне.

Позивач зазначав, що в період з 25.06.2018 року по 03.07.2018 року посадовими особами відповідача проведено інспекційне відвідування об'єкта будівництва з приводу дотримання вимог законодавства про працю за період з 01 вересня 2017 року по 25 червня 2018 року. За наслідками проведеної перевірки складено акт інспекційного відвідування, відповідно до якого на місці здійснення господарської діяльності виявлено працівники, які виконували різного роду будівельні роботи на будівництві багатоквартирного житлового будинку. Перевіркою кадрових, бухгалтерських та інших внутрішніх документів підприємства встановлено працівників, які належним чином не працевлаштовані для здійснення будівництва житлового будинку, в тому числі і осіб, з якими взагалі не укладені жодні договори.

Зокрема, позивач звертав увагу суду на те, що являється юридичною особою, та здійснює свою господарську діяльність у сфері будівництва житлових і нежитлових будівель. Відноситься до суб'єктів мікропідприємництва відповідно до ч.3 ст.55 Господарського кодексу України, використовує найману працю, отже відповідно до п.10 Порядку тривалість інспекційного відвідування для суб'єктів мікропідприємництва не може перевищувати двох робочих днів, хоча перевірка проводилась в період з 25.06.2018 року по 03.07.2018 року, що перевищує зазначений термін. Крім цього, акт інспекційного відвідування за результатами перевірки всупереч вимог Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності не підписано посадовими особами відповідача.

На думку позивача, посадові особи відповідача не мають права перевіряти додержання вимог ліцензійних умов, що не входить до їх компетенції, відтак є безпідставними посилання в акті перевірки та в постанові на не дотримання ліцензійних умов.

Позивач вважає, що цивільно-правові договори, які укладені з працівниками узгоджуються з вимогами цивільного законодавства та Кодексу законів про працю України. Вказані посилання в акті інспекційного відвідування та в постанові №ЧВ- 364/18/10/АВ/П/ПТ/ТД-ФС/188 від 26 липня 2018 року на те, що цивільно-правові договори укладені з працівниками містять ознаки трудового договору не відповідають дійсності, оскільки предметом цих договорів були певні об'єми та інші кількісні показники, відповідні одиниці виміру замовлених робіт, за що сплачувались кошти, а не сам процес роботи, як такий.

Висновки відповідача про те, що замовник зобов'язується своєчасно забезпечувати виконавця всім необхідним для виконання даних доручень, а крім того, виконавці не могли самостійно організувати свою роботу із-за відсутності у них власних знарядь праці, матеріалів та неможливості виконання роботи без застосування допоміжних механізмів, які є в наявності у позивача, і вказане свідчить про фактичні трудові відносини з цими робітниками - є безпідставними.

Відтак, позивач вважає спірну постанову протиправною, яка підлягає скасуванню, оскільки це рішення Управління Держпраці у Чернівецькій області прийняте за відсутності факту порушення вимог трудового законодавства позивачем.

Щодо посилань відповідача про те, що шість осіб, які зазначені як працівники, та з якими не укладені жодні договори - це не відповідає дійсності, оскільки вказаними особами надані пояснення зі слів та під диктовку інспекторів контролюючого органу щодо роботи в позивача, що не може бути належним та допустимими доказом в справі.

14.09.2018 року відповідачем подано відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого відповідач зазначає, що оскаржувана постанова, винесена органом Держпраці в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством. Звертав увагу суду на те, що у позивача працює більше 50 осіб, відтак термін здійснення інспекційного відвідування 5 робочих днів відповідає вимогам п.10 Порядку здійснення державного контролю за додержання законодавства про працю.

Щодо посилань позивача про відсутність права на перевірку договорів підряду з фізичними особами та дотримання ліцензійних умов відповідача звертав увагу суду на те, що реалізовуючи свої повноваження посадові особи відповідача мають право перевіряти оформлення працевлаштування працівників суб'єктів інспектування на відповідність вимогам законодавства про працю. З оглянутих в ході перевірки цивільно - правових договорів виявлено допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору, що є приховуванням трудових відносин.

Пояснення, які відібрані у працівників під час перевірки, написані власноручно самими працівниками про обставини їхньої праці в позивача, без попередньо проведеного інструктажу щодо змісту наданих пояснень.

На думку відповідача, безпідставним є висновок позивача про те, що відповідач здійснював перевірку у нього дотримання вимог ліцензійних умов, оскільки здійснюючи надані повноваження відповідач, у відповідності з Положення про Управління, керується чинним законодавством України, до яких входять і "Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з будівництва об'єктів". Таким чином, вказаним нормативним документом окрім іншого, встановлені правовідносини з питань дотримання законодавства про працю суб'єктами, які здійснюють будівельну діяльність, які є предметом контролю органів Держпраці. Під час інспекційної діяльності відповідач перевіряв, у межах компетенції, дотримання позивачем вимог законодавства про працю, які визначені вказаними ліцензійними умовами, і яких повинен дотримуватися, але не дотримується, позивач.

22.10.2018 року позивачем подано відповідь на відзив, в обґрунтування якого зазначив, що термін здійснення інспекційного відвідування 5 робочих днів відповідає вимогам п.10 Порядку проведення перевірок. Відповідачем зазначається, що враховуючи те, що позивач здійснює будівництво двох багатоповерхових будинків та наявну інформацію про використання праці більше 50 громадян, в тому числі без належного оформлення, було прийнято рішення про здійснення інспекційного відвідування впродовж 5 робочих днів. Однак, відповідач не повідомив хто саме йому про це повідомив та у якій формі він отримав цю інформацію і не надано жодного належного і допустимого доказу в підтвердження цього. Відтак, позивач вважає, що прийняте рішення про здійснення інспекційного відвідування впродовж - 5 робочих днів є незаконним, оскільки відповідно до довідки про чисельність найманих працівників №40 від 19.09.2018р. та штатного розпису у ЖБК "Дім-Буд" станом на 01.06.2018р. працює всього 11 осіб.

В акті перевірки чітко вказано, що інспекційне відвідування тривало з 25 червня по 03 липня 2018 року, отже тлумачення строків перевірки відповідачем в два дні не заслуговує на увагу.

Окрім іншого позивач зазначив, що у постанові Глибоцького районного суду Чернівецької області від 20.09.2018р. справі №715/1635/18 про закриття провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності голови ЖБК "Дім-Буд" ОСОБА_3, яка набрала законної сили, зазначається, що відповідачем в порушення п.10 Порядку не було дотримано строків проведення інспекційного відвідування. Крім того, в даній справі встановлено, що тривалість інспекційного відвідування не може перевищувати двох робочих днів, оскільки позивач відноситься до суб'єктів мікропідприємництва.

Посадовими особами відповідача не встановлено факт прийняття наведених у оскаржуваній постанові осіб на роботу за конкретною кваліфікацією, професією, посадою; поширення на них правил внутрішнього трудового розпорядку. Натомість у відзиві на позов відповідач зазначає, що 25.06.2018р. в ході інспекційного відвідування ці особи надали письмові пояснення щодо своєї роботи в позивача, однак пояснення давалися під тиском зі сторони посадових осіб відповідача.

17.12.2018 року відповідач подав в суд заперечення на відповідь на відзив, в обґрунтування зазначив, що аргументи наведені позивачем щодо порушення порядку проведення інспекційного відвідування не спростовують його висновків і не роблять наслідки перевірки нікчемними.

Звертав увагу суду на те, що з аналізу норм цивільного законодавства, яке встановлює обов'язкові вимоги з працевлаштування у сфері будівництва вбачається, що фізичні особи можуть реалізувати своє право на працю у цій сфері, із вказаними вище класом наслідків відповідальності лише на підставі трудових договорів. Договори, які укладаються суб'єктами господарювання, повинні відповідати вимогам, що встановлені цим законодавством, а не укладатися за принципом вільного волевиявлення (ЦПХ чи трудовий) за вибором сторін.

Проте, цивільно-правові договори, на умовах яких оформлено працевлаштування працівників - фізичних осіб в позивача, суперечать вищевказаним вимогам Цивільного законодавства, та Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності , а також абз. 5 пп.1 п.8 Ліцензійних умов.

Відповідач окремо звертав увагу суду, щодо постанови Глибоцького районного суду від 20.09.2018 р., яка прийнята за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 41 КУпАП. А саме, посилався на те, що судом не встановлені питання чи мали місце вказані порушення, та чи вчиненні вони позивачем, відповідно вказана постанова згідно ст. 78 КАС України не є обов'язковою для суду, що розглядає справу в порядку КАС.

15.08.2018 року ухвалою Чернівецького окружного адміністративного забезпечено адміністративний позов, шляхом зупинення дії постанови Управління Держпраці у Чернівецькій області №ЧВ-364/18/10/АВ/П/ПТ/ТД-ФС/188 від 26 липня 2018 року про накладення на житлово-будівельний кооператив "ДІМ-БУД" штрафу до набрання законної сили судовим рішенням по даній справі.

23.10.2018 року усною ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду задоволено клопотання учасників справи про виклик свідків в судове засідання, що відображено в журналі судового засіданні. (а.с.83)

17.12.2018 року представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав наведених в адміністративному позові. В судовому засіданні позивач подав заяву, в якій просив суд розглянути справу в порядку письмового провадження.

17.11.2018 року в судовому засіданні представники відповідача подали до суду заяву, в якій просили суд розглянути справу в порядку письмового провадження, проти задоволення позову заперечували з підстав наведених у відзиві.

Будучи допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 пояснив суду, що під час проведення перевірки в червні місяці на будівництві працював він та інші робітники. Посадові особи відповідача погрожуючи штрафом в сумі 340 тисяч грн., зібрали людей в одне місце та змусили писати пояснення. Першим писав пояснення громадянин ОСОБА_5, який працевлаштований згідно трудової угоди. За вказівкою перевіряючих всі працівники переписували ці пояснення, як від свого імені (один від одного).

Свідок також вказав, що є працівники які не вміють писати та не розуміють української мови, а тому за них писали пояснення інші особи.

Будучи допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 пояснив суду, що працює у позивача згідно трудової угоди, раніше виконував різні роботи згідно цивільно- правових договорів. При цьому, складалися акти виконаних робіт. З приводу надання пояснень зазначив, що всі пояснення працівників переписувались один від одного. Крім того вказав, що пояснення писалися під диктовку посадової особи відповідача. Окремо зазначив, що за осіб які не розуміють української мови писали пояснення інші особи. При цьому, перевіряючими не роз'яснювались жодні права, в тому числі право не надавати пояснення. На запитання головуючого пояснив, що наданий час працює на постійній основі, забезпечений всіма умовами праці, в той момент коли виконував роботу згідно цивільного - правової угоди всі інструменти були його. Пояснення писались під диктовку, а особисто він писав пояснення за інших робітників.

Будучи допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 пояснив суду, що під час перевірки він ремонтував ескаватор, який знаходиться неподалік будівництва. Кому належить ескаватор йому не відомо. Трудових відносин з позивачем ніколи не оформляв. За ремонт ескаватора отримав гроші від механіка ескаватора. Вказав, що також надавав пояснення при перевірці. При цьому пояснював, що немає відношення до будівництва. Писав в поясненнях те, що йому вказував перевіряючий інспектор.

Враховуючи приписи частини 3 статті 194 КАС України та подання учасниками справи заяв про розгляд справи у порядку письмового провадження без їх участі, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Заслухавши вступну промову учасників справи, та покази свідків, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов слід задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Інспекційне відвідування юридичної особи Житлово - будівельний кооператив "Дім-Буд" в період з 25 червня 2018 року по 03 липня 2018 року проведено на підставі наказу від 25.06.2018 року № 355 "Про проведення інспекційних відвідувань", який прийнято на підставі інформації ГУ ПФУ Чернівецької області від 08.05.2018 № 12309/03 щодо роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно - правових договорів за березень 2018 року. (т.2 а.с.10,11)

03.07.2018 року за результатами інспекційного відвідування складено акт інспекційного відвідування №ЧВ-364/18/10/АВ, яким встановлено у позивача порушення наступних норм законодавства:

- ст. 21 КЗпП "Трудовий договір", пп. 6 ч.1 та ч. 3 ст. 24 КЗпП "Укладення трудового договору", фактичний допуск працівника до робити без оформлення трудового договору (контракту). Зокрема, 25 червня 2018 р. посадовими особами відповідача при відвідуванні об'єкту будівництва по вулиці Спортивній, 17 села Чагор Глибоцького району Чернівецької області було виявлено працівників, зокрема: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_6, які виконували свої функціональні обов'язки, а саме: виконували різного роду будівельні роботи на будівництві багатоквартирного житлового будинку, та які надали письмові пояснення щодо своєї роботи в ЖБК "ДІМ-БУД". Перевіркою кадрових, бухгалтерських та інших внутрішніх документів підприємства встановлено 27 працівників, які належним чином не працевлаштовані для здійснення будівництва житлового будинку, зокрема: ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_15, ОСОБА_15, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_9, ОСОБА_22, ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_21, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_20, ОСОБА_2, ОСОБА_30, ОСОБА_10;

- в порушення пп.1 п.8 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з будівництва об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із середніми та значними наслідками, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №256 від 30 березня 2016 року, в 2017-2018 роках не дотримались установленого чинним законодавством порядку прийняття та оформлення на роботу 27 робітників, в тому числі: ОСОБА_2, ОСОБА_23, ОСОБА_27, ОСОБА_26, ОСОБА_31, ОСОБА_5, ОСОБА_20, ОСОБА_9, ОСОБА_13, ОСОБА_32, ОСОБА_18., ОСОБА_10, ОСОБА_22, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_25, ОСОБА_15, ОСОБА_21, ОСОБА_16, ОСОБА_8, ОСОБА_14, ОСОБА_24, ОСОБА_30, ОСОБА_19, з якими укладені цивільно-правові договори; ОСОБА_15, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_33, з якими взагалі не укладені жодні договори відповідно до глави III КЗпП України.

В порушення вимог ст.21, п.6 ч.1 та ч.3 ст.24 КЗпП України зазначені працівники були допущені до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу. (т.1 а.с.17-33)

03.07.2018 року посадовими особами відповідача складено припис про усунення виявлених порушень № ЧВ-364/18/10/АВ/П. (т.2 а.с.31-39)

11.07.2018 року позивачем подано заперечення до акту інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 03.07.2018 року № ЧВ-364/18/10/АВ з проханням скасувати вказаний акт. (т. 1 а.с. 40)

26.07.2018 року посадовими особами відповідача на підставі статті 259 КЗпП України, статті 53 Закону України "Про зайнятість населення", частини 3 статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пункту 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509, та на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України - винесено постанову про накладення штрафу на позивача в сумі 2792250,00 грн. (т.1 а.с.34-37)

Судом досліджено лист - інформацію Житлово - Будівельного кооперативу "Дім-Буд" від 26.07.2018 року, зі змісту якої встановлено: що середня чисельність працівників починаючи з жовтня 2017 року становить: жовтень 2017 року -5 чол., листопад 2017 року - 5 чол., грудень 2017 року - 6 чол., січень 2018 року - 6 чол., лютий 2018 року-6 чол., березень 2018 року - 8 чол., квітень 2018 року - 9 чол., травень 2018 року - 10 чол. , червень 2018 року - 11 чол. За 2017 рік річний дохід ЖБК "Дім-Буд" становив 0,00 грн., а середня кількість працівників становила 5 чол. (що підтверджується відповідними звітами в органи ДФС за 2017 рік). За 2018 рік річний дохід ЖБК "Дім-Буд" становить 0,00 грн., а середня кількість працівників становить 8 чол. (що підтверджується відповідними звітами в органи ДФС за 2018 рік). (т.1 а.с.54)

Судом дослідженні фінансовий звіт суб'єкта малого підприємства за 2017 рік, податкова декларація з податку на прибуток підприємства за 2017 рік. (т.1 а.с.56-59)

Відповідно до листа Житлово - будівельного кооперативу "Дім - Буд" від 26.07.2018 року встановлено, що на балансі ЖБК "Дім-Буд" немає екскаватора, а також не укладено жодного договору оренди на дану спецтехніку. (т.1 а.с.60)

В ході розгляду справи судом досліджено цивільно - правові договори (договори про виконання робіт), які укладені:

- 01.12.2017 року (договір № 14) між Житлово - Будівельним кооперативом "Дім-Буд" та ОСОБА_34 (т.1 а.с. 63-65)

- 02.01.2018 року (договір № 2) між Житлово - Будівельним кооперативом "Дім-Буд" та ОСОБА_19 (т.1 а.с. 72-74)

- 28.02.2017 року (договір б/н) між Житлово - Будівельним кооперативом "Дім-Буд" та ОСОБА_24 (т.1 а.с. 76-78)

- 02.05.2018 року (договір № 9) між Житлово - Будівельним кооперативом "Дім-Буд" та ОСОБА_14 (т.1 а.с. 80-82)

- 28.09.2017 року (договір № 6) між Житлово - Будівельним кооперативом "Дім-Буд" та ОСОБА_8 (т.1 а.с. 85-87)

- 01.06.2018 року (договір № 10) між Житлово - Будівельним кооперативом "Дім-Буд" та ОСОБА_16 (т.1 а.с.90-92)

- 01.02.2018 року (договір № 5) між Житлово - Будівельним кооперативом "Дім-Буд" та ОСОБА_11 (т.1 а.с.94-96)

- 02.04.2018 року (договір № 6) між Житлово - Будівельним кооперативом "Дім-Буд" та ОСОБА_15 (т.1 а.с. 102-104)

- 01.02.2018 року (договір №3) між Житлово - Будівельним кооперативом "Дім-Буд" та ОСОБА_15 (т.1 а.с. 108-110)

- 28.09.2017 року (договір № 3) між Житлово - Будівельним кооперативом "Дім-Буд" та ОСОБА_25 (т.1 а.с. 112-114)

- 01.12.2017 року (договір № 11) між Житлово - Будівельним кооперативом "Дім-Буд" та ОСОБА_29 (т.1 а.с. 116-118)

- 01.12.2017 року (договір № 15) між Житлово - Будівельним кооперативом "Дім-Буд" та ОСОБА_10 (т.1 а.с.120-122)

- 01.12.2017 року (договір № 10) між Житлово - Будівельним кооперативом "Дім-Буд" та ОСОБА_28 (т.1 а.с. 129-131)

- 02.05.2018 року (договір № 8) між Житлово - Будівельним кооперативом "Дім-Буд" та ОСОБА_22. (т.1 а.с. 133-135)

- 01.06.2018 року (договір №12) між Житлово - Будівельним кооперативом "Дім-Буд" та ОСОБА_32.(т.1 а.с. 138-140)

- 02.01.2018 року (договір № 1) між Житлово - Будівельним кооперативом "Дім-Буд" та ОСОБА_18 (т.1 а.с. 142-143)

- 01.06.2018 року (договір № 11) між Житлово - Будівельним кооперативом "Дім-Буд" та ОСОБА_13 (т.1 а.с. 148-150)

-02.05.2018 року (договір № 7) між Житлово - Будівельним кооперативом "Дім-Буд" та ОСОБА_35 (т.1 а.с. 152-154)

- 01.02.2018 року (договір № 4) між Житлово - Будівельним кооперативом "Дім-Буд" та ОСОБА_20 (т.1 а.с. 157-159)

- 28.09.2017 року (договір № 5) між Житлово - Будівельним кооперативом "Дім-Буд" та ОСОБА_5 (т.1 а.с. 162-164)

- 28.09.2017 року (договір № 7) між Житлово - Будівельним кооперативом "Дім-Буд" та ОСОБА_26 (т.1 а.с. 170-172)

- 28.09.2017 року (договір № 4) між Житлово - Будівельним кооперативом "Дім-Буд" та ОСОБА_26 (т.1 а.с. 174-176)

- 28.09.2017 року (договір №8) між Житлово - Будівельним кооперативом "Дім-Буд" та ОСОБА_36 (т.1 а.с. 178-180 )

- 28.09.2017 року (договір №1) між Житлово - Будівельним кооперативом "Дім-Буд" та ОСОБА_23 (т.1 а.с. 183-185)

- 01.12.2017 року (договір № 13) між Житлово - Будівельним кооперативом "Дім-Буд" та ОСОБА_2 (т.1 а.с. 187-189)

Згідно п.1.1 договорів виконавець зобов'язується за завданням замовника, протягом строку дії договору виконувати роботи, а замовник зобов'язується оплатити належним чином виконані роботи.

Пунктом 2.1.1 передбачено, що виконавець зобов'язується власними силам, якісно та кваліфіковано виконати роботи протягом строку зазначеного в п. 1.3 даних договорів.

Відповідно до п.1.2 зазначених договорів (по кожному працівнику окремо) визначений конкретний перелік робіт - (цегляна кладка стін, монтаж перемичок, влаштування монолітних поясів, монтаж блоків, арматурні, бетонні, та інші роботи).

Пунктами 1.4 передбачено виконання робіт виконавцем на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, що діють в кооперативі.

Згідно умов договорів, виконання робіт та приймання їх результатів оформляється актами прийняття-передачі виконаних робіт, який підписується обома сторонами (пункт 3.1)

Згідно актів прийняття-передачі виконаних робіт (згідно договору на виконання робіт), в кожному випадку з окремим працівником узгоджено обсяг наданих робіт та винагорода виконавця в гривневому еквіваленті. Сторони претензій одна до одної не мають. (т.1а.с.66,67,68,69,70,71,75,79,83,84,88,89,93,97,98,99,100,101,105,106,107,111,115,119,123,124,125,126,127,128,132,136,137,141,144,145,146,147,151,155,156,160,161,165,166,167,168,169,173,171,181,182,186,190).

Дослідженні договори та акти прийому-передачі робіт згідно договору є аналогічні за змістом та суттю.

Судом дослідженні наступні докази:

- журнал реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці. (т.2 а.с.42-46)

- журнал реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці . (т.2а.с.56-57)

- постанова Глибоцького районного суду Чернівецької області від 20.09.2018 року. (т.2а.с.59-67)

- довідка від 26.10.2018 року № 45, про відсутність у позивача заборгованості по сплаті єдиного соціального внеску до бюджету з винагороди за договорами цивільно - правового характеру, та платіжні доручення про сплату єдиного соціального внеску за договорами ЦПХ. (т.2 а.с.96-103)

- наказ про прийняття на роботу ОСОБА_8 на посаду арматурника з 12.04.2018 року на повний робочий день з оплатою праці згідно штатного розпису та ОСОБА_5 на основне місце роботи на посаду бетоняра з 12.04.2018 року на повний робочий з оплатою праці згідно штатного розпису. (а.с. т.1 а.с. 191)

- наказ про прийняття на роботу ОСОБА_10 на посаду бетоняра з 12.06.2018 року на повний робочий день з оплатою праці згідно штатного розпису. (а.с. т.1 а.с. 192)

- пояснення (ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_15, ОСОБА_21, ОСОБА_16, ОСОБА_14, ОСОБА_37, ОСОБА_12), які відібрані під час інспекційного відвідування, та які відібрано адвокатом після завершення перевірки. (т.1 а.с.193-209)

Даючи оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує наступні положення законодавства, та робить висновки по суті спору.

Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V).

Відповідно до статті 1 Закону № 877-V, державний нагляд (контроль) це - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідач у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України).

Згідно частини 1 статті 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96 (далі Положення), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення).

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю - визначено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року №295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Порядок №295).

Відповідно до п.2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці - Держпраці та її територіальних органів.

З огляду на встановлені судом обставини, очевидним є те, що предметом перевірки позивача було питання дотримання вимог законодавства про працю, в даному випадку оформлення трудових відносин з найманими працівниками.

Законодавством визначено фінансові санкції для роботодавців за порушення в оформленні трудових відносин з працівниками, метою винесення постанов є усунення конкретного виявленого порушення вимог трудового законодавства, які мають на меті забезпечення виконання вимог законів про працю та оплату праці, сплати до бюджету відповідних платежів.

Згідно встановлених обставин справи вбачається, що оскаржувана постанова винесена відповідачем за неналежне оформлення трудових відносин позивача з вказаними вище працівниками, які в порушення пп.1 п.8 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з будівництва об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із середніми та значними наслідками, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 256 від30 березня 2016 року, в 2017-2018 роках не дотримались установленого чинним законодавством порядку прийняття та оформлення на роботу робітників, в тому числі, з якими укладені цивільно-правові договори. Крім цього відповідачем під час перевірки констатовано що з гр-ми ОСОБА_15, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_10 взагалі не укладені жодні договори відповідно до глави III КЗпП України. В порушення вимог ст.21, п.6 ч.1 та ч.3 ст.24 КЗпП України зазначені працівники були допущені до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (стаття 1 КЗпП України).

Частиною 1 статті 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Суд, дослідивши зміст цивільно-правових договорів, які по своїй суті є договорами підряду, які містяться в матеріалах справи, а також наданих доказів, не може погодитися з вищевикладеними висновками та обґрунтуваннями відповідача, які стосуються виявлених порушень з наступних підстав.

Як зазначалось вище між позивачем та вищевказаними працівниками укладено цивільно-правові договори, копії яких містяться в матеріалах справи та були надані під час інспекційного відвідування.

Зі змісту вказаних договорів вбачається, що кожна з осіб (робітників) прийняла до виконання визначений сторонами договору перелік, обсяг, об'єм робіт, а також період виконання цих робіт, з подальшим прийняттям цих робіт, як разових , та їх оплатою згідно актів виконаних робіт.

Діяльність зазначених осіб не регламентувалась правилами внутрішнього трудового розпорядку, відповідно до укладених договорів.

За умовами цивільно - правових договорів всі ризики щодо невиконання правил техніки безпеки при виконанні визначених обсягів робіт відносяться на цих осіб, а також вони не підпорядковуються правилам внутрішнього трудового розпорядку кооперативу.

В ході розгляду справи встановлено, що відносно зазначених осіб не вились табелі обліку робочого часу, оскільки ними виконувались роботи у зручний для них час, зручною для них тривалістю виконання робіт та перерв. Також відсутні табелі та записи про вказаних осіб обліку робочого часу, що є вихідним документом для нарахування заробітної плати, інших виплат постійним працівникам позивача.

У відповідності до норм ЦК України діє принцип свободи договору. Згідно статті 6 цього кодексу сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Загальне визначення цивільно-правового договору міститься у статті 626 ЦК України, згідно частини 1 якої договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому, відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦКУ).

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до частини 1 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з частиною 1 та 3 статті 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Підрядник має право вимагати виплати йому аванс лише у випадку та в розмірі, встановлених договором. (частина 1 та 2 статті 854 ЦК України)

Відтак, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (в даному випадку договір про виконання робіт на будівництві), предметом якого є надання певного результату праці, але з цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Суд зазначає, що за цивільно-правовим договором, укладеним між власником і громадянином, останній зобов'язується за винагороду виконувати для позивача індивідуально визначену роботу. Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Тому цивільно-правові договори застосовуються, як правило, для виконання разової конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів і у разі досягнення цієї мети, договір вважається виконаним і дія його припиняється.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

За цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (або ж послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами не робиться. Водночас відповідно до п. "а" ч. 3 ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків зараховується до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію.

Отже, основною ознакою, яка відрізняє трудові відносини від цивільно-правових є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. Виконавець, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Суд вважає за потрібне зазначити, що у випадку, коли фізичні особи не надавали замовнику трудових книжок, вони не входять до штату підприємства, не підлягають правилам внутрішнього трудового розпорядку, облік їхнього робочого часу замовником не здійснюється, заробіток осіб, з якими укладені договори, залежить виключно від кількісних показників, а відносини між замовником та виконавцем не передбачають заздалегідь встановлених норм виконання робіт, мінімальної плати за договором (окрім неустойки), тоді вказані відносини відповідають ознакам договору про надання послуг.

Виконавець за цивільно-правовим договором на відміну від працівника за трудовим договором не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відмінність між цивільно-правовим та трудовим договорами полягає в тому, що відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами Кодексу законів про працю України та інших актів трудового законодавства і не може змінюватися сторонами трудового договору, а відповідальність у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема нормами Цивільного кодексу України.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного суду, викладеній у постанові від 18 січня 2018 року у справі № 350/403/16-ц.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на наведене вище вбачається, що позивачем у своїй господарській діяльності дотримано всіх законодавчо визначених критеріїв в частині укладених цивільно - правових договорів, в тому числі і щодо кількісних і вартісних показників, часу і строку виконання робіт, об'єму робіт, а відповідачем не спростовано та не надано доказів наявності законодавчо визначеної заборони позивачу щодо укладення вищезазначених договорів.

Враховуючи викладене, суд не вбачає в діях позивача щодо укладення з фізичними особами цивільно - правових договорів - порушення чинного законодавства України. Згідно даних договорів факт виконаних робіт з боку виконавця засвідчується актами здачі-прийняття робіт, які підписуються сторонами.

Відповідно до умов договору та актів виконаних робіт, замовник та виконавець встановлюють об'єм та вартість виконання робіт по даному договору. Виконавець після виконання робіт та підписання акту виконаних робіт сплачує винагороду згідно завдання та об'єму виконаних робіт.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи (цивільно - правових договорів, актів виконаних робіт, звітів, тощо), що за результатами виконаних робіт з вищевказаними особами проведено розрахунки та сплачені відповідні суми єдиного соціального внеску. Будь-яких відомостей про несплату податків або ж зборів позивачем за результатами здійснення інспекційного відвідування не встановлено.

Враховуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що сторони, підписавши цивільно-правові договори, дійшли згоди щодо всіх його істотних умов, які не суперечать нормам чинного законодавства України, що відображено у відповідних договорах.

У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Доказів наявності у цивільно-правових договорів ознак нікчемних правочинів відповідачем суду не надано, як і не надано доказів визнання судом даних договорів недійсними.

Пунктом 11 Порядку №295 визначено права посадових осіб - інспекторів праці під час здійснення інспекційних відвідувань, при цьому інспектори праці не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору.

Таким чином, наведені посадовими особами відповідача твердження в акті інспекційного відвідування не можуть бути підставою для висновків, що правовідносини між позивачем та фізичними особами згідно цивільно-правових договорів - не є відносинами цивільно-правового характеру. А дії позивача щодо укладення даних договорів не можуть бути розцінені, як фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору, що свідчить про відсутність в діях позивача ознак порушення ст. 21 та ст.24 КЗпП України.

Відповідно до статті 72 та статті 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Як зазначалось вище, відповідачем також як порушення трудового законодавства зі сторони позивача ставився факт допуску до роботи громадянина ОСОБА_6 Разом з тим, в ході допиту свідка ОСОБА_6, останній повністю спростував таку інформацію вказавши, що немає ніякого відношення до будівництва та виконував індивідуальні роботи по ремонту техніки, яка належна іншій особі, що також підтверджується свідоцтвом про реєстрацію цієї техніки.

Відповідно до частини 4 статті 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Щодо посилань відповідача на пояснення осіб, які отримані під час інспекційного відвідування суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 76 КАС України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В ході допиту свідків було встановлено, що пояснення, які відбирались під час інспекційного відвідування переписувались особами одна від одної , в тому числі і з тих підстав, що особи, які працювали на будівництві не вміли писати.

Вказаний факт знайшов також і часткове підтвердження з досліджених матеріалів справи. Зокрема пояснення, які дані під час інспекційного відвідування ОСОБА_10 (т.1а.с.193) - дано від імені іншої особи ОСОБА_5; пояснення, яке дано ОСОБА_9 (т.1а.с.199) - дано від імені іншої особи ОСОБА_8 Крім цього, вказані пояснення, які відібрані посадовими особи відповідача не підписані самими посадовими особами, які відбирали пояснення. Відомості, які зазначені у вказаних поясненнях суттєво по змісту не відповідають інформації, яка наводиться в акті перевірки та в поясненнях, які відібрані адвокатом, що по своїй суті унеможливлює встановити об'єктивну істину.

В ході судового розгляду справи судом також ставилось на обговорення питання, щодо допиту в якості свідків і інших осіб, в яких відібрано пояснення, однак вказане не представилось можливим в зв'язку з відсутністю останніх на об'єкті перевірки.

З урахуванням наведеного суд вважає, що пояснення, які відібрані під час інспекційного відвідування є недостовірними та недопустимими доказами

Відповідно до частини 1 статті 74 та частини 1 статті 75 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Суд вважає за необхідне також зазначити і те, що не погоджується з аргументами відповідача щодо посилань на практику Верховного Суду України у справі TOB "Foods and Goods L.T.D" до ДПІ у Калінінському районі м.Донецька, оскільки в даній справі оскаржується рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки. Тобто предметом наведеного спору є правовідносини, що регулюються податковим законодавством, а не правовідносини що регулюються законодавством про працю України, відтак застосування аналогії закону чи інших джерел права у різних видах правовідносин має бути обґрунтованим та допускається лише у виключних випадках.

Разом з тим, суд погоджується з доводами позивача з приводу порушення посадовими особами відповідача строків проведення інспекційного відвідування, з огляду на наступне.

Згідно пункту 3 статті 55 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання залежно від кількості працюючих та доходів від будь-якої діяльності за рік можуть належати до суб'єктів малого підприємництва, у тому числі до суб'єктів мікропідприємництва, середнього або великого підприємництва.

Суб'єктами мікропідприємництва є: юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

В ході розгляду справи судом встановлено, що відповідно до довідки ЖБК "ДІМ-БУД" №27 від 26.07.2018р. із додатками, середня чисельність працівників починаючи з жовтня 2017 року становить від 5-ти і більше осіб. За 2017 рік річний дохід ЖБК "Дім-Буд" становив 0,00 грн., а середня кількість працівників становила 5 чол. (що підтверджується відповідними звітами в органи ДФС за 2017 рік). За 2018 рік річний дохід ЖБК "Дім-Буд" становить 0,00 грн., а середня кількість працівників становить 8 чоловік, що також підтверджується відповідними звітами в органи ДФС за 2018 рік.

З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст. 55 ГК України позивач являється суб'єктом мікропідприємництва. Отже, згідно п.10 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26 квітня 2017 року, тривалість інспекційного відвідування для суб'єктів мікропідприємництва не може перевищувати двох робочих днів.

Судом також встановлено та вбачається з акту інспекційного відвідування, що перевірку на ЖБК "Дім-Буд" розпочато 25 червня 2018, а завершено 03 липня 2018 року. Тривалість інспекційного відвідування склала з урахуванням вихідних днів п'ять робочих днів, що є порушення п.10 вищевказаного Порядку.

Вирішуючи даний спір, суд вважає за необхідне також надати оцінку доводам позивача та відповідача про те, що у відношенні голови ЖБК "Дім-Буд" ОСОБА_3 ОСОБА_39 районним судом Чернівецької області закрито провадження у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 41 КУпАП. (т.2 а.с.59-68)

Зі змісту рішення суду вбачається, що викладені в акті інспекційного відвідування обставини не знайшли свого підтвердження, а вказаний акт визнано незаконним і недопустимим доказом, внаслідок чого суд дійшов висновку про недоведеність того факту, що голова ЖБК "Дім-Буд" ОСОБА_3 своїми діями чи бездіяльністю не забезпечив дотримання вимог законодавства про працю, відповідальність за яке передбачено частиною 3 статті 41 КУпАП.

Частиною 3 статті 41 КУпАП визначено гіпотезу та санкцію, яка стосується фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства.

Відповідно до частини 4 та 5 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Згідно частини 6 та 7 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.

Разом з тим, обставини, які встановлені місцевим судом знайшли також і підтвердження в ході розгляду даної справи.

Щодо доводів відповідача в частині посилань на порушення позивачем вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 року №256, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 року №256 (далі - Постанова №256) затверджено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з будівництва об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із середніми та значними наслідками; перелік видів робіт із провадження господарської діяльності з будівництва об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із середніми та значними наслідками, які підлягають ліцензуванню.

Відповідно до пункту 1 Постанови №256 ці Ліцензійні умови встановлюють вичерпний перелік організаційних, кадрових, технологічних і спеціальних вимог до провадження господарської діяльності з будівництва об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із середніми та значними наслідками, що обов'язкові для виконання ліцензіатом, а також вичерпний перелік документів, що додаються до заяви про отримання ліцензії.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач посилався, в тому числі на ті ж обставини, що викладені в акті інспекційного відвідування, які стосуються недотримання позивачем ліцензійних умов, зокрема норм пункту 8 організаційних вимог Постанови №265, якими передбачено (окрім іншого) укладення трудових договорів з усіма найманими працівниками.

На думку суду, вказані доводи відповідача є помилковими та необґрунтованими, виходячи із того, що вказаний нормативний акт за своєю суттю стосується організаційних, кадрових, технологічних і спеціальних вимог провадження господарської діяльності з будівництва об'єктів та отримання ліцензії, і аж ніяк не стосується правовідносин працевлаштування осіб, що врегульовано трудовим та цивільним законодавством.

З аналізу вказаного нормативного акту вбачається, що ним врегульовано питання, які стосуються господарської діяльності з питань будівництва і видачі ліцензії при дотриманні обов'язкових умов особою, яка має на меті провадити таку діяльність. При цьому, як зазначалось вище судом, суб'єкт господарювання відповідно до норм цивільного законодавства не обмежений у праві укладати під час здійснення господарської діяльності цивільно - правові договори підряду, послуг, чи т.і.

Відповідно до абзацу 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

З аналізу норм абзацу 2 статті 265 КЗпП України вбачається, що законодавець у гіпотезі статті визначив окремі складові, які формують в кожному випадку окремий склад порушення. Метою такої відповідальності на думку суду є ціль: щодо належного впорядкування і оформлення трудових відносин між роботодавцем і працівником; забезпечення оплати праці; сплата в повному обсязі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків.

Що ж стосується вказаного спору, то на позивача накладено штраф за допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору. Разом з тим, оцінюючи спірні правовідносин, суд дійшов висновку, що в діях позивача відсутня будь-яка складова абзацу 2 статті 265 КЗпП, а тому останній не може нести відповідальність у вигляді фінансових санкцій, які накладені спірним рішенням. Крім цього, відповідно до досліджених доказів вбачається, що позивач відповідно до актів виконаних робіт сплатив всі необхідні податки та внески, відповідно до виплаченої робітникам винагороди, що в черговий раз свідчить про правомірність поведінки під час здійснення господарської діяльності.

Вирішуючи даний спір, суд вважає за необхідне також зазначити і те, що статтею 265 КЗпП України також передбачено відповідальність за порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим частини 2 цієї статті, що в свою чергу може розглядатись, як порушення соціальних гарантій працівників, і аж ніяк за таке порушення особа не може нести відповідальність за абзацом 2 частини статті 265 КЗпП України.

Враховуючи викладене, а також встановивши в судовому засіданні факт відсутності в діях позивача порушень визначених у акті інспекційного відвідування, суд вважає, що накладення відповідачем на позивача штрафу не може вважатись правомірним.

Також суд зазначає, що жодних відомостей щодо непогодження фізичних осіб з укладенням цивільно-правових договорів в акті інспекційного відвідування не було зазначено. На підставі чого суд робить висновок, що вказані договори укладено за вільним волевиявленням на розсуд сторін і погоджені ними.

Чинне законодавство України не містить обов'язкових приписів, у яких випадках сторони зобов'язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, тому вважає, що сторони договору (замовник та виконавець) вільні у своєму виборі щодо форми оформлення відносин, і на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.

Окремо суд зауважує, що відповідно до положень статті 18 Закону України "Про охорону праці" передбачено, що до роботи не допускаються працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці.

Згідно статті 1 Закону України "Про охорону праці" працівник це виключно та особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов'язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

Оскільки фізичні особи залучалися позивачем до виконання робіт на підставі цивільно-правових, а не трудових договорів чи контрактів, вони відповідно до ст. 1 Закону України "Про охорону праці" не вважалися працівниками позивача, а тому на них не розповсюджувалися положення статей 18 та 21 вказаного закону.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 1 та частини 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого рішення, а тому суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова є необґрунтованою, прийнятою не у відповідності до норм чинного законодавства, у зв'язку із чим підлягає скасуванню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи наявність підстав для задоволення адміністративного позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у повному обсязі, окрім витрат адвоката на правову допомогу, оскільки докази про такі витрати останнім не надано.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов Житлово-будівельного кооперативу "Дім-Буд" до Управління Держпраці у Чернівецькій області, про визнання протиправним та скасування рішення.

2.Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Чернівецькій області № ЧВ-364/18/10/АВ/П/ПТ/ТД/ФС/188 від 26 липня 2018 року про накладення на житлово - будівельний кооператив "Дім - Буд" штраф в сумі 2792250,00 гривень.

3.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Чернівецькій області на користь Житлово-будівельного кооперативу "Дім-Буд" судові витрати - судовий збір в сумі 42362,36 грн.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - Житлово-будівельний кооператив "Дім-Буд" (с.Чагор, Глибоцький район, Чернівецька область, 60412, код ЄДРПОУ: 41571339)

Відповідач - Управління Держпраці у Чернівецькій області (вул. Зелена, 3, м. Чернівці, 58003, код ЄДРПОУ: 39392513)

Суддя Боднарюк О.В.