Ухвала

від 26.12.2018 по справі 222/1402/16-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

26 грудня 2018 року справа № 222/1402/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Сіваченка І.В., Блохіна А.А., Казначеєва Е.Г., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року в справі № 222/1402/16-а (головуючий І інстанції Кочанова П.В.) за позовом Заступника керівника Волноваської місцевої прокуратури до Зеленоярської сільської ради Нікольського району Донецької області, третя особа - ОСОБА_1 про скасування рішень сільської ради,-

ВСТАНОВИВ:

До Першого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року в справі № 222/1402/16-а.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2018 року відмовлено в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу було залишено без руху в зв'язку із пропущенням строку звернення зі скаргою та встановлено строк для усунення виявлених недоліків протягом десяти днів з моменту отримання копії вказаної ухвали.

Копія ухвали суду від 16 листопада 2018 року була надіслана апелянту рекомендованою поштою з повідомленням 07 грудня 2018 року, що підтверджується супровідним листом Першого апеляційного адміністративного суду (т.2 а.с.162) та отримана апелянтом 13 грудня 2018 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (т.2 а.с.163).

На адресу суду надійшло клопотання ОСОБА_1, в якому апелянт звертає увагу апеляційного суду, що його тривала відсутність на території України підтверджується ухвалою слідчого судді Володарського районного суду Донецької області від 13.02.2018, а також відповіддю Державної прикордонної служби України від 03.08.2018 вих. № 184/Ю-10466. Відповідно до цих доказів ОСОБА_1 був відсутній на території України в періоди з 20.12.2016 по 15.06.2017, з 22.06.2017 по 28.08.2017, з 16.09.2017 по 13.12.2017 та з 20.12.2017 по 04.02.2018, що унеможливило особисте отримання ним повідомлень від суду першої інстанції стосовно дати, часу та місця розгляду судової справи, в якій він є третьою особою.

Суд приймає таке обґрунтування, разом з тим звертає увагу, що апелянт не надав пояснень, чому на повідомленнях про вручення поштових відправлень 29.10.2016, 25.01.2017, 11.02.2017, 22.03.2017, 22.04.2017, 17.05.2017, 12.07.2017, 18.09.2017, 12.10.2017 та 02.11.2017 вказано його прізвище. Відсутні докази звернення до установи поштового зв'язку із запитом, яким чином ці відправлення були вручені. Наведена обставина має значення в контексті положень постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку.

За приписами п. 92 Постанови № 270 рекомендовані поштові картки, листи, секограми, рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів підлягають доставці додому. А згідно з п. 99 Постанови № 270 рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою Судова повістка , рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про надходження електронних поштових переказів, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень (крім зазначених в абзаці четвертому пункту 93 цих Правил), поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім'ї за умови пред'явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв'язки з адресатом (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо), чи рішення органу опіки і піклування про призначення їх опікунами чи піклувальниками.

Суд вважає за доцільне зазначити, що ОСОБА_1 не надав пояснень, за яких обставин його прізвище зазначено на повідомленнях про вручення поштового відправлення, зокрема на повідомленні про вручення постанови Донецького окружного адміністративного суду 02.11.2017, а звертаючись із клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи та одержання копії судового рішення, сплатив судовий збір за видачу копії постанови суду першої інстанції, хоча відповідно до ст. 4 Закону України Про судовий збір останній підлягає сплаті за повторну видачу копії судового рішення.

Сукупно аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що копія оскаржуваної постанови вручена відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку. Апелянт не надав пояснень, стосовно того, які обставини завадили йому ознайомитися із текстом судового рішення в період перебування на території України з 13.12.2017 по 20.12.2017. У наданих до суду клопотанні та заяві про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції не зазначено, коли ОСОБА_1 дізнався, що він є третьою особою в справі № 222/1402/16-а, хоча, звертаючись із клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи та одержання копії судового рішення, яке скерував до суду засобами поштового зв'язку, вказав номер справи, позивача, відповідача та предмет спору.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України від 21.12.2010, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28.03.2006, заява № 23436/03).

Одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу Брумареску проти Румунії (Brumarescu v. Romania) [GC], заява № 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII). Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata (див. там же, п. 62), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. справу Рябих проти Росії (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-IX).

Таким чином, у справі, що розглядається, Суд має визначити, чи здійснювала особа повноваження порушити та провести екстраординарну процедуру перегляду судової постанови таким чином, щоб забезпечити, наскільки це можливо, справедливу рівновагу між інтересами відповідної особи та необхідністю підтримання ефективності системи судочинства (див., mutatis mutandis, справи Нікітін проти Росії (Nikitin v. Russia), заява № 50178/99, п. 57, ECHR 2004-VIII, та Савінський проти України (Savinskiy v. Ukraine), заява № 6965/02, п. 23, від 28 лютого 2006 року).

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання апеляційної скарги.

У справі Європейського суду з прав людини Стаббігс та інші проти Великобританії визначено, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

У рішенні Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії від 25.01.2000 Європейський суд зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі Перез де Рада Каванілес проти Іспанії від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Дослідивши клопотання та заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови від 18.10.2017 суд встановив, що ОСОБА_1 не надав пояснень стосовно того, коли він дізнався про існування судової справи, в якій він є третьою особою, чи відомо йому, ким отримано копію постанови суду першої інстанції 02.11.2017, чим мав він змогу ознайомитися із цим рішенням в період з 13.12.2017 по 20.12.2017, чому після повернення на територію України 04.02.2018 він звернувся із клопотанням про отримання копії судового рішення 03.03.18. Тобто, за відсутності обґрунтування усіх періодів, суд дійшов висновку, що вимоги ухвали Першого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2018 в повному обсязі не виконані, тому відсутні підстави для визнання причин пропуску строку на апеляційне оскарження поважними.

Суд не приймає посилання ОСОБА_1 на рішення Верховного суду України в справі № 6-985цс17 від 14.06.2017, оскільки в межах цієї справи розглянуто правомірність поновлення процесуальних строків на апеляційне оскарження судового рішення з підстав неможливості протягом тривалого часу ознайомитися з матеріалами справи з вини та/або затримки суду, у той час як в контексті спірних правовідносин суд першої інстанції вжив усіх можливих заходів для повідомлення третьої особи про дату, час та місце судових засідань і про результат розгляду справи, скеровуючи кореспонденцію на адресу реєстрації особи. Відсутність особи за цією адресою не є виною суду. Що стосується питання несвоєчасності повторного направлення копії судового рішення на адресу апелянта, процесуальними нормами не встановлено, протягом якого часу повторно видається/надсилається копія судового рішення.

Наведені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 16 березня 2018 року в справі № 808/418/17, а також у постанові від 24.01.2018 в справі № 826/364/1105.

Згідно з ч. 1 статтею 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Керуючись ст.ст. 299, 321, 325, 327-331 Кодексу адміністративного судочинства України,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції - відмовити.

Відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року в справі № 222/1402/16-а за позовом Заступника керівника Волноваської місцевої прокуратури до Зеленоярської сільської ради Нікольського району Донецької області, третя особа - ОСОБА_1 про скасування рішень сільської ради.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання колегією суддів та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з моменту її складення в порядку, визначеному ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів І. В. Сіваченко

А. А. Блохін

Е. Г. Казначеєв