Ухвала

від 27.12.2018 по справі 1940/1266/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

27 грудня 2018 рокуЛьвів№ 857/2260/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -ОСОБА_1 суддів -ОСОБА_2 ОСОБА_3 перевіривши апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2018 року у справі №1940/1266/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖІ. ЕС. ГРУП" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправнимм та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2018 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: не додано документа про сплату судового збору та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків.

Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення із штриховим ідентифікатором № 7900514399677 копію зазначеної ухвали скаржник отримав 19 листопада 2018 року.

Проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги з огляду на наступне.

В межах наданого судом строку на адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду від скаржника надійшло клопотання, у якому покликаючись на ч.2 ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України, просить продовжити строк для усунення недоліку апеляційної скарги, зазначеного в ухвалі Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2018 року про залишення апеляційної скарги без руху або відстрочити сплату судового збору до винесення рішення у справі. Вказане клопотання мотивоване за своєю суттю відсутністю можливості сплати судового збору за подання апеляційної скарги у зв'язку із здійсненням безспірного списання коштів з Державної фіскальної служби України та зупиненням операцій з бюджетними коштами за всіма рахунками, кодами програмної класифікації та кредитування державного бюджету та економічної класифікації видатків бюджету, крім захищених видатків, визначених Бюджетним кодексом України.

Щодо заявленого скаржником клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

За правилами ч.2 ст.132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Відповідно до ч.1 ст.133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Законом України Про судовий збір Державна фіскальна служба України та її органи не звільнені від сплати судового збору.

Статтею 8 Закону України Про судовий збір передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

З наведеної вище статті слідує, що вона містить виключний перелік підстав для відстрочення сплати судового збору і тільки для фізичних осіб, для сторін у справах де предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

За вказаних обставин клопотання суб'єкта владних повноважень про відстрочення сплати судового збору, задоволенню не підлягає.

Щодо заявленого скаржником клопотання про продовження строку для усунення недоліку апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Також статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п'ятої цієї статті).

Наведеною правовою нормою КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги і документів, що підтверджують повноваження представників.

Для цього відповідач як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Це стосується і заявників, які, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а відтак кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі з урахуванням здійснених видатків за минулий бюджетний період, що кореспондується з пунктами 44, 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, якими, крім іншого, визначено, що штатні розписи бюджетних установ затверджуються в установленому порядку у місячний строк з початку року. До затвердження в установленому порядку кошторисів використання бюджетних коштів підставою для здійснення видатків бюджету є проекти зазначених кошторисів (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), засвідчені підписами керівника установи та керівника її фінансового підрозділу або бухгалтерської служби. У разі коли бюджетний розпис на наступний рік не затверджено в установлений законодавством термін, в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), а під час складання кошторисів на наступний рік враховуються обсяги здійснених видатків.

З огляду на наведене відповідач не був позбавлений можливості протягом усього бюджетного року здійснювати видатки бюджету, передбачені для сплати судового збору, на підставі кошторису, а у разі його відсутності - проекту кошторису, тимчасового індивідуального кошторису, тимчасового розпису бюджету в обсязі, не меншому за розмір використаних бюджетних коштів у минулому періоді й, при цьому, мав право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення своєчасної сплати судового збору і виконання інших грошових зобов'язань, зокрема за виконавчими документами.

Здійснення ж органами Державної казначейської служби України безспірного списання коштів з рахунку відповідача, зокрема призначених на сплату судового збору і, як наслідок невиконання через це вимог закону і суду, своїх процесуальних обов'язків, не повинно впливати на можливість неухильного виконання вимог КАС України щодо дотримання строку апеляційного оскарження й оформлення апеляційної скарги, що, в свою чергу не може ставитись в залежність від правовідносин, у які податковий орган вступає в інших сферах його діяльності (з приводу грошових зобов'язань за виконавчими документами про стягнення з податкового органу коштів і їх примусового виконання тощо), оскільки ці фактори не є взаємопов'язаними.

Більше того на виконання пункту дев'ятого розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України постановою від 03.08.2011 №845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 №45) затвердив Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - Порядок №845), який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення (пункт перший цього Порядку).

Положеннями абзаців першого, другого та четвертого пункту 25 Порядку №845 (в редакції, з урахуванням змін, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2018 №154, набрала чинності 16.03.2018) встановлено, що безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів з рахунка боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку. На час здійснення безспірного списання коштів проводяться платежі боржника із сплати податків і зборів, у тому числі судового збору.

Отже починаючи з 16.03.2018 проведення безспірного списання коштів з рахунка боржника не є перешкодою для здійснення видатків бюджету, призначених для сплати судового збору.

Враховуючи вищенаведене, платежі по сплаті судового збору проводяться, а тому відсутня об'єктивна неможливість сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги, пов'язана з дійсними істотними перешкодами і труднощами для своєчасного вчинення процесуальної дії.

Окрім цього пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі приписи наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.

Отже держава в особі органів влади (податкових органів зокрема), що діють як суб'єкти владних повноважень та звертаються до суду з метою захисту інтересів у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.

Аналогічний висновок міститься в ухвалі Верховного Суду від 22 грудня 2018 року у справі №826/3576/17.

У зв'язку з цим доводи скаржника, наведені на обґрунтування підстав для продовження строку для усунення недоліку апеляційної скарги, зазначеного в ухвалі Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2018 чи відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, не можуть бути оцінені як об'єктивна перешкода для вчинення процесуальної дії у заздалегідь встановлений судом строк.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що в задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліку апеляційної скарги необхідно відмовити.

На виконання вимог ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2018 року про залишення апеляційної скарги без руху у встановлений суддею-доповідачем строк особою, яка подала апеляційну скаргу, не усунуто недоліків апеляційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 296, 298 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання Державної фіскальної служби України про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2018 року у справі №1940/1266/18 відмовити.

В задоволенні клопотання Державної фіскальної служби України про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2018 року у справі №1940/1266/18 відмовити.

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2018 року у справі №1940/1266/18 повернути скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач ОСОБА_1 судді ОСОБА_2 ОСОБА_3