Постанова

від 17.12.2018 по справі 2а-2460/11/1370

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2018 рокуЛьвів№ 857/2352/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Большакової О.О., Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Кобус на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2011 року (головуючий суддя Дем'яновський Г.С., м. Львів) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Кобус до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Кобус звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова(наданий час Галицька об?єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС) в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0001652321/0 та №0001662321/0 від 13.07.2010.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2011 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Кобус оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Тому просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2011 року та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

В апеляційній скарзі зазначає, що 13.07.2010 ДПІ у Сихівському районі м.Львова прийнято податкове повідомлення-рішення №0001662321/0, яким ТзОВ ВКФ Кобус визначено суму податкових зобов'язань за платежем податок на додану вартість у розмірі 182861,00 грн, яка складається із донарахованого податку на додану вартість у розмірі 121907,00 грн та накладених на товариство штрафних санкцій у розмірі 60954,00 грн. Цього ж дня відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001652321/0, яким позивачу визначено суму податкових зобов'язань за платежем податок на прибуток у розмірі 52711,50 грн, яка складається із донарахованого податку на прибуток підприємств у розмірі 35141,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 17570,50 грн.

Вищевказані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Сихівському районі м. Львова прийняті на основі акта про результати плановоївиїзної перевірки ТзОВ ВКФ Кобус , з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 31.03.2010, валютного іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.03.2010 № 1722/23- 20775275 від 23.06.2010.

Згідно вказаного податкового повідомлення-рішення № 0001662321/0 від 13.07.2010 та акта перевірки, ДПІ вважає, що товариство допустило порушення норм податкового законодавства: п.п. 3.1.1. п.3.1. ст.3, п. 4.1 ст. 4, пп.7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість .

Суть порушень п. 3.1 ст. 3 та п. 4.1 ст. 4 Закону України Про податок на додану вартість , на думку ДПІ полягає у тому, що ТзОВ ВКФ Кобус реалізовувало імпортовані автомобілі кінцевому споживачу (фізична/юридична особа) із розрахунку собівартості товару за фактурною, а не митною вартістю (яка на думку ДПІ у Сихівському районі м. Львова є звичайною ціною продажу), що мало наслідком заниження задекларованих Товариством показників у рядку 01.1 декларацій по податку на додану вартість доходи від продажу товарів, робіт, послуг , а отже заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість всього в сумі 140251,00 гривень, а суть порушень пп.7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.4.5 п. 7.4, ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість полягає у тому, що ТзОВ ВКФ Кобус безпідставно віднесло до податкового кредиту суми податку з вартості отриманих робіт: у вересні 2008 року в сумі 1666,67 грн., у жовтні 2008 року в сумі 1833,33 грн, згідно податкових накладних, отриманих від ПП Регіон Авто , та в червні 2008 року в сумі 7286,67 грн, згідно податкових накладних, отриманих від ПП Фірма АМК , всього в сумі 10786,70 грн.

Згідно податкового повідомлення-рішення № 0001652321/0 від 13.07.2010 та акта перевірки, ДПІ вважає, що позивач допустив порушення наступних норм податкового законодавства: п. 5.1., пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст.11 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств .

Згідно акта суть порушень п. 5.1., пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст.11 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств полягає у тому, що ТзОВ ВКФ Кобус безпідставно завищило суму валових витрат у сумі 140563,30 грн., в тому числі: у 3-му кварталі 2008 року на суму 123063,30 грн, 4-му кварталі 2008 року на суму 17500,00 грн, що потягло за собою заниження податку на прибуток на загальну суму 35141,00 грн, в тому числі за 3-й квартал 2008 року в сумі 30766,00 грн, за 4-й квартал 2008 року в сумі 4375,00 грн.

Крім цього, ДПІ у Сихівському районі м Львова в акті перевірки зазначила, а суд у постанові погодився із тим, що ТзОВ ВКФ Кобус допустило порушення пп. 2.4, 2.15, 2.16 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704; п. 3.2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХІУ та Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства , затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 № 143.

В обґрунтування своїх висновків, зроблених в акті перевірки, ДПІ у Сихівському районі м. Львова посилається на: п. 4.1. ст. 4 Закону України Про податок на додану вартість (із внесеними змінами та доповненнями), відповідно до якого, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком ПДВ, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Проте, п. 4.1. Закону України Про податок на додану вартість містить ще й ч. 2, яку представники ДПІ свідомо не враховують при визначенні звичайної ціни на імпортовані легкові автомобілі, при донарахуванні товариству податку на додану вартість та застосуванні штрафних (фінансових) санкцій. Так, згідно вказаної норми у разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Таким чином, зробивши в акті перевірки хибний висновок про те, що митна вартість імпортованого товару є звичайною ціною для продажу цього товару на території України, представники контролюючого органу також не провели обрахунку перевищення митної вартості над ціною продажу для імпортованих легкових автомобілів. Вказані обставини не взяті до уваги і судом при винесенні оскаржуваної постанови.

Крім цього, у відповідності до вимог п.1.18. ст. 1 Закону України Про податок на додану вартість звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними п. 1.20. ст. 1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств . Зокрема, пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 вказаного Закону законодавцем дано чітке визначення поняття звичайної ціни, а саме: якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. . Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склались на ринку ідентичних (за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботи, послуги) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території. Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові Характерні для них основні ознаки. Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, і мають подібні характеристики і складаються із схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними.

Підпунктом 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 згаданого вище Закону визначено, що для визначення звичайної ціни товару(робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару(роботи, послуги) договори з ідентичними(однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам(роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Враховуючи вказане, апелянти вважає, що митна вартість, на яку посилається Львівський окружний адміністративний суд, не є звичайною ціною і ТзОВ ВКФ Кобус при імпорті легкових автомобілів не визнано звичайною ціною для оподаткування ПДВ митну вартість товару, так як це різні цінові показники. Продаж імпортних товарів на території України здійснюється на умовах, які не є співставними з умовами, за якими формується митна вартість. А співставність є основним критерієм визначення звичайної ціни відповідно до вимог пп. 1.20.2 п. 20. ст. 1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств .

При цьому пп. 1.20.10 п.1.20. ст. 1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств чітко передбачено, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визначених природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Враховуючи вищевказане, а також той факт, що на день прийняття відповідачем перевірки та оформлення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення був відсутній Закон чи інший нормативний акт, яким було б передбачено право органу державної податкової служби здійснювати нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, висновки акта перевірки є необгрунтованими.

Крім цього, слід зазначити, що пунктом 13 Указу Президента України Про деякі заходи дерегулювання підприємницької діяльності №817/98 від 23.07.1998 встановлено, що індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим ним органом у визначеному ним порядку. Більше того, цим пунктом встановлено, що індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків та зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

Отже, Львівський окружний адміністративний суд при винесенні постанови не застосував до спірних правовідносин ч. 2 п. 4.1., п.1.18. ст.1 Закону України Про податок на додану вартість , п. 1.20. ст.1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , п. 13 Указу Президента України Про деякі заходи дерегулюваиня підприємницької діяльності №817/98 від 23.07.1998, ч. 2 ст. 19 Конституції України ст.ст. 8-10 Закону України Про державну податкову службу в Україні № 509-ХІІ від 04.12.1990, які підлягають застосуванню, що мало наслідком неправильне вирішення судом справи.

Крім того, як вірно зазначено судом ТзОВ ВКФ Кобус , як дилер, здійснювало реалізацію автомобілів модельного ряду ГАЗ, основними постачальниками яких були відповідно до укладених дилерських договорів ПП АІС Захід та ТзОВ Автосервіс-Т .

Проте, в акті перевірки зазначено, що відповідно до умов дилерських договорів, а саме п. 3.6 договору, дилер не має самостійно здійснювати технічне обслуговування автомобіля, реалізованого в рамках договору. Вказане обслуговування здійснюється виключно на сервісних центрах АІС (Автоінвестстрой). Крім цього, п. 4.1 Договору обумовлено, що підприємство зобов'язане поставити товар на склад дилера, який пройшов передпродажну підготовку з документом, який підтверджує її виконання (тобто з відміткою в сервісній книжці).

Норми вищенаведеного змісту справді наявні в Дилерському договорі № АТ/Д 013-159, укладеному між ТзОВ ВКФ Кобус та ТзОВ Автосервіс-Т 18.08.2008. Проте, цього ж дня - 18.08.2008, між ТзОВ ВКФ Кобус та ТзОВ Автосервіс-Т був підписаний додаток №11 до Дилерського договору № АТ/Д 013-159 від 18.08.2008, відповідно до якого, у випадку, коли дилер самостійно здійснює передпродажне технічне обслуговування автомобіля, який реалізується в рамках даного договору, всі гарантійні зобов'язання переходять від Підприємства (ТзОВ Автосервіс-Т ) до Дилера (ТзОВ ВКФ Кобус ). При цьому, пп. 3.6. і п. 4.2. Дилерського договору № АТ/Д 013-159 від 18.08.2008 втрачають силу. Зміст додатку № 11 до Дилерського договору № АТ/Д 013-159 від 18.08.2008 із незрозумілих причин не взятий до уваги перевіряючими під час проведення перевірки, що мало наслідком неправильні висновки акту перевірки.

Щодо дилерського договору № 2, укладеного між ТзОВ ВКФ Кобус (Дилер) та ПП АІС-Захід 01.04.2007 року, то апелянт зазначає, що у п. пп. 3.6. та 4.1 цього Договору наведені норми абсолютного іншого змісту, ніж це зазначено у акті перевірки. Більше того, у тексті цього дилерського договору №2 від 01.04.2007 відсутні норми змісту передбаченого Актом перевірки. Проте, суд не з'ясовував вказаних обставин під час розгляду справи і прийнятті постанови.

Таким чином, без будь-яких порушень умов вищенаведених дилерських договорів ТзОВ ВКФ Кобус уклало з ПП Регіон-Авто договір №05/09 від 05.09.2008 року та договір № 27/10 від 27.10.2008, відповідно до яких ПП Регіон-Авто (Виконавець) зобов'язувалось виконати роботи по передпродажній підготовці автомобілів марки ГАЗ 330232-418, ГАЗ 330232-414, ГАЗ 33104-318м, ГАЗ 3302-414У. Факт виконання ПП Регіон-Авто робіт, передбачених договорами №05/09 від 05.09.2008 року та № 27/10 від 27.10.2008 на замовлення ТзОВ ВКФ Кобус підтверджується відповідними актами здачі-прийому виконаних робіт, а крім того, ПП Регіон-Авто ТзОВ ВКФ Кобус були видані відповідні податкові накладні.

Також, на замовлення ТзОВ ВКФ Кобус , роботи по передпродажній підготовці та технічному обслуговуванню автомобілів, отриманих для реалізації по дилерському договору від ПП АІС-Захід , були виконані ПП Фірма АМК . на суму 43720,00 грн. в тому числі ПДВ 7286,67 грн. Факт виконання у червні 2008 року ПП Фірма АМК робіт підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт та виданими податковими накладними.

З врахуванням вищенаведеного, при здійсненні вказаних господарських операцій та їх бухгалтерського і податкового обліку ТзОВ ВКФ Кобус діяло у відповідності до діючого законодавства України, в тому числі Закону України Про податок на додану вартість .

Зокрема, відповідно до ст.7.4. Закону України Про податок на додану вартість податковий кредит звітного періоду складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, які підлягають амортизації. При цьому, до податкового кредиту включаються витрати по сплаті податку, які підтверджені податковими накладними. У п.п. 7.2.4 п.7.2. ст.7 вказаного Закону зазначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається лише особам. які зареєстровані як платники ПДВ. Відповідно до п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23.06.1997 за № 233/2037, податкова накладна вважається недійсною лише у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно податковий номер платника ПДВ.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вже зазначалось вище, ТзОВ ВКФ Кобус , як дилер, здійснювало реалізацію автомобілів модельного ряду ГАЗ, основними постачальниками яких були відповідно до заключних дилерських договорів ПП АІС Захід та ТзОВ Автосервіс-Т .

На підставі вищенаведених дилерських договорів ТзОВ ВКФ Кобус уклало з ПП Регіон-Авто договір №05/09 від 05.09.2008 та договір № 27/10 від 27.10.2008, відповідно до яких ПП Регіон-Авто (Виконавець) зобов'язувалось виконати роботи по передпродажній підготовці автомобілів марки ГАЗ 330232-418, ГАЗ 330232-414, ГАЗ 33104-318м, ГАЗ 3302-414У.

Факт виконання ПП Регіон-Авто робіт, підтверджено належними актами здачі-прийому виконаних робіт.

У податковому обліку товариство прихід даних робіт від ПП Регіон-Авто відобразило в IV кварталі 2008 року, а саме: 17500,00 грн включено до валових витрат (04.1 рядок декларації по податку на прибуток).

Також, у ІІІ-му кварталі 2008 року на замовлення ТзОВ ВКФ Кобус роботи по передпродажній підготовці та технічному обслуговуванню автомобілів, отриманих для реалізації по дилерському договору від ПП АІС-Захід , були виконані ФОП ОСОБА_1 на суму 28050,00 грн (без ПДВ), а також ПП Регіон-Авто на суму 6000,00 грн. (в тому числі 1000,00 ПДВ), тобто (5000,00 без ПДВ). Факт ФОП ОСОБА_1 робіт підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт за липень місяць 2008 року. Також факт виконання ПП Регіон-Авто робіт підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт.

Усі акти здачі-приймання виконаних робіт із вищевказаними контрагентами були надані позивачем в процесі проведення перевірки представникам ДШ і у перевіряючих не було жодних зауважень щодо вказаних первинних документів.

У податковому обліку товариство прихід даних робіт від ФОП ОСОБА_1 та ПП Регіон-Авто відобразило в ІІІ кварталі 2008 року, а саме: 33050,00 грн включено до валових витрат (04.1 рядок декларації по податку на прибуток).

Окремо апелянт зазначає, що у ІІІ-му кварталі 2008 року ТзОВ Кобус не замовляло в ФОП ОСОБА_2 та ПП Фірма АМК робіт по технічному обслуговуванню автомобілів, отриманих товариством для реалізації по дилерському договору №2 від 01.04.2007 року від ПП АІС-Захід та відповідно не відносило до складу валових витрат даного звітного періоду витрати по вказаних контрагентах по причині їх не понесення у вказаному звітному періоді. З огляду на викладене, висновок ДПІ у Сихівському районі, зроблений в акті перевірки щодо зайвого віднесення ТзОВ ВКФ Кобус до валових витрат в III кварталі 2008 року вартості робіт по передпродажній підготовці та технічному обслуговуванню автомобілів виконаних ФОП ОСОБА_2 та ПП Фірма АМК , є необгрунтованим та суперечить наявним в товариства та наданим в процесі проведення перевірки первинним документам.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. А відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. Зокрема, в Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 № 143, зазначено, що дані наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку. Відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до п.1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи, а в п. 2 ст. 9 вищевказаного закону вказується, що перинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складення; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Бухгалтерські документи, які були представлені до перевірки повністю відповідають нормам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.051995 №88 (зареєстрованого в Мінюсті України 05.06.1995 за № 168/704) стосовно наявності усіх необхідних реквізитів.

Таким чином, ТзОВ ВКФ Кобус жодних порушень законодавства не допускало і правильно віднесло до складу валових витрат в ІІІ кварталі 2008 року 33050,00 гри. та в ІV кварталі 2008 року 17500,00 грн, понесених в якості оплати за виконані роботи по технічному обслуговуванню та передпродажній підготовці автомобілів.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 13.07.2010 податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення №_0001652321/0, яким ТзОВ ВКФ Кобус визначено суму податкових зобов'язань за платежем податок на прибуток у розмірі 52711,50 грн, яка складається із донарахованого податку на прибуток підприємств у розмірі 35141,00 грн та накладених на товариство штрафних санкцій у розмірі 17570,50 грн та №0001662321/0 яким позивачу визначено податкові зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 182861 грн, яка складається із донарахованого податку на додану вартість у розмірі 121907,00 грн та накладених на товариство штрафних санкцій у розмірі 60954,00 грн. Вищевказані податкові повідомлення-рішення прийняті на основі висновків акту про результати планової виїзноїперевірки ТзОВ ВКФ Кобус з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 31.03.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.03.2010 № 1722/23-209/20775275 від 23.06.2010.

В порядку адміністративного оскарження вказані рішення залишено без змін, а скарга ТзОВ ВКФ Кобус без задоволення.

Розглядаючи спір судом першої інстанції з?ясовано, що перевіркою встановлено порушення пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5., п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 35141,0 грн., в тому числі за 3-ий квартал 2008 року в сумі 30766 грн, за 4-ий квартал 2008 року в сумі 4375,0 грн.

При цьому судом вірно враховано, що відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.5.2. ст.5 згаданого Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п..п.5.3.9. п.5.3. ст.5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із п.11.2. ст. 11 зазначеного вище Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З огляду на це, суд першої інстанції вірно вважав, що суми витрат, задекларовані ТзОВ ВКФ Кобус Декларації з податку на прибуток повинні відповідати фактично понесеним витратам на придбання послуг та оформлятись відповідними первинними документами, які б підтверджували виконання тої чи іншої послуги.

Розглядаючи спір у цій частині судом першої інстанції з?ясовано, що за період з 01.01,2008 по 31.03.2010 ТзОВ ВКФ Кобус задекларовано валові витрати у сумі 22722932,0 грн. Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.01.2008 по 31.03.2010 встановлено їх завищення всього в сумі 140563,3 грн, в тому числі у 3-му кв.2008 на суму 123063,3 грн, у 4-му кв.2008 в сумі 17500,0 грн. Так до складу валових витрат підприємством віднесено послугищодо демонстрації та продажу автомобілів згідно договору укладеного від 18.08.2008 №АТ/Д 013-159 з ТзОВ Автосервіс .

Згідно акту перевірки та наданих до адміністративного позову дилерських договорів, саме: договору від 18.08.2008 №АТ/Д 013-159 з ТзОВ Автосервіс-Т , договору від 01.04.2007 №02 з ПП АІС Захід ТзОВ ВКФ Кобус , як дилер, здійснювало реалізацію автомобілів модельного ряду ГАЗ.

Відповідно до п. п.3.6 договору від 18.08.08 р. №АТ/Д 013-159 укладеного з ТзОВ Автосервіс-Т надання для демонстрації і продажу автомобілів Дилер не має самостійно здійснювати технічне обслуговування автомобіля, реалізованого в рамках договору. Вказане обслуговування здійснюється виключно на сервісних центрах АІС (Автоінвестстрой). Крім того, відповідно до п.4 підприємство зобов'язане поставити товар на склад дилера, який пройшов передпродажну підготовку з документом, який підтверджує його виконання (тобто відміткою в сервісній книжці).

Відповідно до ч. 3 ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст.638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також всі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до Цивільного кодексу України договір поставки вважається укладеним коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. В договорі обов'язково обумовлюються кількість, номенклатура (асортимент), якість, строки поставки, ціна товару і відвантажувальні та платіжні реквізити. Окремі положення договору можуть пояснюватися додатковими документами (додатками до договору).

Розмір та порядок виплати винагороди за роботу - протоколом узгодження договірної ціни та інше. В цьому випадку в тексті договору робиться посилання на ці документи й на те, що вони є невід'ємною частиною договору. Склад та зміст додатків можуть бути різними та залежати від конкретних обставин. Своєю домовленістю сторони можуть відступити від положень умов договору та визначити це у додатковій угоді до цього договору свої наступні дії щодо зміни умов цього договору. Зміни та/або додатки та доповнення які є складовими невід'ємними частинами цього договору, про що має бути зазначено у самому договорі.

Так, дилерським договором від 18.08.2008 р. №АТ/Д 013-159 передбачені додатки, а саме: п.п.5.2 передбачено додаток №1 розмір дилерської винагороди, порядок нарахування та сплати, п.п.1.1 передбачено додаток №2 адреси торгових точок, де буде знаходитись товар; п.п.3.12 передбачено додаток №3 обов'язки підприємства по здійсненню гарантійного ремонту товару; п.п.3.3 передбачено додаток №4 тексти третейських обумовок; п.п.3.8 передбачено додаток №5 звіт про стан складу і продаж автомобілів. В додатках до договору зазначені додатки №6 стандарт реклами ГАЗ, звіт виконання плану руху дилера на місяць, додаток №7 план продажу, додаток №8 форма заявки, додаток №9 концепція дилерської реклами дилера марки ГАЗ, додаток №10 план руху продукції ГАЗ на рік/місяць, які не обумовлені в самому тексті договору.

Щодо додатку №11 до договору, на який покликається позивач (апелянт), то суд першої інстанції вірно вважав, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, що такий вносить зміни в умови договору та повинен бути оформлений у вигляді додаткової угоди про зміни до умов договору, та оскільки він не регламентований самим текстом договору та не значиться в додатках, тому не може вважатися складовою та невід'ємною частиною договору, а відтак є неналежним доказом у справі.

Крім цього, судом встановлено, що до складу валових витрат ТзОВ ВКФ Кобус віднесено послуги з перепродажної підготовки автомобілів згідно договорів укладених з ПП Регіон-авто .

Відповідно до п.2.1 договору від 05.09.08 р. №05/09 укладеного з ПП Регіон-авто про перепродажну підготовку автомобілів предметом договору є перепродажна підготовка автомобілів. Будь-яких умов, що стосується технічного обслуговування автомобілів, що є суттєво іншою умовою ніж перепродажна підготовка, сторонами не погоджена, хоча виконання робіт підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт (перепродажна підготовки автомобілів). Аналогічно відповідно до п.2.1 договору від 27.10.2008 №27/Ю укладеного з ПП Регіон-авто про перепродажну підготовку автомобілів предметом договору є перепродажна підготовка автомобілів, будь-яких умов, що стосується технічного обслуговування автомобілів, що є суттєво іншою умовою ніж перепродажна підготовка сторонами не погоджено, хоча факт виконання робіт підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт (перепродажна підготовка автомобілів. Крім того позивачем долучено у суді першої інстанції акти приймання-передачі виконаних робіт згідно договору від 31.07.2008 на технічне обслуговування автомобілів від 31.07.2008 на суму 2000,00 грн від 14.07.2008 на суму 2000,00 грн від 29.07.2008 на суму 2000,00 грн, однак договору на предмет технічного обслуговування автомобілів з ПП Регіон-авто на підтвердження складання актів виконаних робіт позивачем не надано.

Також, згідно акту перевірки до валових витрат позивачем віднесено послуги щодо передпродажної підготовки та технічного обслуговування автомобілів модельного ряду ГАЗ, надані ПП ОСОБА_2, ПП ОСОБА_1 відповідно до актів виконаних робіт на загальну суму 81630,0 грн та послуги із технічного обслуговування автомобілів модельного ряду ГАЗ, надані ПП Регіон-Авто на суму 5000,0 грн та Фірмою АМК на загальну суму 36433,3 грн. В податковому обліку вартість передпродажної підготовки та технічного обслуговування відображена у 3-му кв.2008 на суму 123063,3 грн.

В обґрунтування правомірності віднесення до складу валових витрат послуг згідно договору про демонстрацію і продаж автомобілів від 01.04.2007 №2 укладеного з ПП АІС-Захід , позивачем не надано підстав для формування валових витрат.

Згідно тверджень позивача такі роботи були виконані ФОП ОСОБА_1, що підтверджується актами приймання-здачі виконаних робіт за липень-серпень 2008 на суму 280,50 грн., однак угод укладених між ТзОВ ВКФ Кобус та ФОП ОСОБА_1 не надано. При цьому суд вірно вважав, що дані акти приймання-здачі виконаних робіт не можуть вважатися підставою для формування валових витрат, оскільки підприємством не укладався договір з даним суб'єктом підприємницької діяльності, дані акти не містять посилань на виконання якого договору вони складались, а також передбачають різні види робіт.

Не знайшли свого підтвердження належними доказами факт господарських відносин по технічному обслуговуванню автомобілів ПП Фірма АМК та ФОП ОСОБА_2, та відповідно віднесення сум до складу валових витрат.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції правильно вважав, що ТзОВ ВКФ Кобус за відсутності обгрунтованих підстав відобразило у валових витратах вартість передпродажної підготовки та технічного обслуговування автомобілів по вищенаведеним суб'єктам господарювання всього в сумі 140563,3 грн., в тому числі у 3-му кв.2008 р. на суму 123063,3 грн., у 4-му кв.2008 р. в сумі 17500,0 грн.

Крім того судом першої інстанції правильно зазначено, що згідно вимог Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. Також необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 №168/704.

Відповідно до п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації, господарські операції - це факт підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ст. 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку, відповідно підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операцій.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерського обліку первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посада прізвище і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

В Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства зазначено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку(звітності).

Отже, суми витрат, задекларовані позивачем в декларації з податку на прибуток повинні відповідати фактично понесеним витратам на придбання послуг та оформлятись відповідними первинними документами, які б підтверджували виконання тої чи іншої послуги.

Крім цього згідно Акту перевірки підприємством порушено пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість та відповідно занижено податок на додану вартість всього на суму 123072.0 грн.

Постановляючи рішення в цій частині, суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 вказаного Закону об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з: передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України, поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом; Згідно із п.4.1 ст.4 цього ж Закону база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До стаду договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Проведеною перевіркою встановлено придбання ТзОВ ВКФ Кобус по вантажно-митним деклараціям автомобілів (після ДТП) із-за меж митних кордонів України, як по укладених контрактах із нерезидентами - постачальниками, так і згідно договорів комісій, відповідно до яких Комісіонер зобов'язується за винагороду здійснити імпорт автомобілів в аварійному стані за дорученням комітента і за його рахунок, (отримувач автомобілів покупець - ТзОВ ВКФ Кобус , розрахунки із нерезидентом відповідно до договорів комісій здійснював ФО-П ОСОБА_3Б.).

При проведенні митного оформлення товару проводилось декларування автомобілів по фактурній вартості. Проте, Харківською регіональною митницею у відповідності до статті 268 Митного кодексу України було визначено митну вартість відмінну від задекларованої фактурної вартості від якої проводилось нарахування необхідних митних зборів (мито, ввізне мито, акцизний збір) в тому числі податок на додану вартість.

Відповідно до Декларації митної вартості за формою ДМВ-2 про визнання митної вартості, Харківською регіональною митницею визначено митну вартість автомашини за методом 2 (за ціною угоди щодо ідентичних товарів). До джерел інформації, що використовувалась для обгрунтування правильності визначення митної вартості митницею віднесена інформація щодо ідентичних товарів .

Згідно із статтею 268 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під час митного оформлення автомашин ТзОВ ВКФ Кобус здійснювалось нарахування та сплата ПДВ, виходячи із митної вартості, визначеної митницею (з урахуванням митної вартості та акцизного збору). Суми податку на додану вартість, сплачені під час митних процедур ТзОВ Кобус у податковому обліку відображались у складі податкового кредиту.

Крім того, перевіркою встановлено, що імпортовані автомобілі позивач реалізовував кінцевому споживачу (фізична/юридична особа), із розрахунку собівартості товару за фактурною, а не митною вартістю занижуючи при цьому податкове зобов'язання податку на додану вартість.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України Про податок на додану вартість встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платника податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику(кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єктів фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 цього ж Закону оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної(контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни зурахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів(обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів, робіт(послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартості матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). Враховуючи вищевикладене, в порушення підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1статті 4 Закону України Про податок на додану вартість позивачем занижено базу оподаткування з операції з продажу автомобілів за договірною(контрактною) вартістю, визначеною за вільними цінами, але нижче за звичайні ціни (визначені митницею за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів), що призвело до заниження податку на додану вартість всього у сумі 140251,7 грн.

Оскільки митні органи визначили митну вартість на підставі даних про ідентичні товари та цінову базу ДМСУ, то суд першої інстанції вірно вважав, що саме митну вартість слід вважати звичайною ціною, нижче якої товари не можуть бути реалізовані.

Крім цього перевіркою встановлено завищення податкового кредиту в сумі 11952,00 грн.

Суд у даному випадку правильно зазначив, що відповідно до п.п..7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг)... та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Згідно із п.п.7.4.5 п. 7.4.ст. 7 вказаного Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначають для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, стягненого у зв'язку із таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Правомірність віднесення до податкового кредиту сум ПДВ позивач обґрунтовує наявністю податкових накладних виданих ПП Фірмою АМК від 27.06.2008 на суму4500,00 грн від 27.06.2008 на суму 23100,00 грн від 27.06.2008 на суму 16120,00 грн та актами приймання-здачі виконаних робіт на суму 19250,00 грн, від 27.06.2008 на суму 13433,33 грн, від 27.06.2008 на суму 3750,00 грн та податкових накладних виданих фірмою ПП Регіон Авто від 27.10.2008 на суму 11000,00 грн на суму 10000,00 грн.

Дані первинні документи містять істотні недоліки при їх складанні, податкові накладні не відображають умову поставки (форму цивільно-правового договору), акти виконаних робіт не містять посилань на виконання якого договору вони складені. Даний акт приймання - здачі за відсутності документів, які б підтверджували реальність надання обумовленої договором послуги не може служити належним доказом, оскільки не підтверджує реальності відображеної в ньому господарської операції.

Оскільки первинні документи є недостовірним, то суд правильно вважав, що вони не можуть вважатися первинними документами, що відображають господарську операцію. За таких обставин вони не можуть бути і доказом витрат, на підставі якого позивачем сформовано податковий кредит.

Договори про надання послуг між позивачем та ПП АІС-Захід не передбачають можливості покладення обов'язку виконання договору на іншу особу. Так само, для надання даного виду послуг для ПП АІС Захід позивач не міг залучати інших осіб, оскільки укладені між ПП АІС Захід та позивачем угоди не передбачають у відповідності до ч.2 ст. 902 ЦК України можливості залучення інших осіб. Отже надані позивачем докази не спростовують порушення зазначені в акті перевірки, а також позивачем не надано аргументів, які б слугували підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Кобус залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2011 року по справі № 2а-2460/11/1370 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді О.О. Большакова

ОСОБА_4

Повний текст складено 27.12.2018