Рішення

від 12.02.2010 по справі 2-186-10

ПОКРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-186/2010 р.

Рішення

Іменем України

11 лютого 2010 року Покровський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді Лукінової К.С.

при секретарі Приходько Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Покровське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Андріївська сільська рада Покровського району Дніпропетровської області та Покровська державна нотаріальна контора про визнання заповіту та свідоцтва на спадщину не дійсним, -

встановив :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2 про визнання заповіту та свідоцтва на спадщину недійсним.

В подальшому позові позивач посилався на те, що майно, з чого б воно не складалось і де б воно не знаходилось його мати заповідала йому від 14 листопада 2002 року. Заповіт посвідчений Андріївською сільською радою 14 листопада 2002 року і зареєстрований у спадковому реєстрі за № 187. Відповідно до ч. 2, ч.3 ст. 1254 ЦК України, кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

В ході судового розгляду справи позивач позов підтримав з підстав, зазначених в позові, вважає, що заповіт виданий на ім'я ОСОБА_2 є недійсним, так як заповіт виданий на його ім'я скасовує попередній. Інших зауважень до форми та змісту заповіту ОСОБА_2 не має.

В судовому засіданні представник позивача – ОСОБА_3 позов підтримав в повному обсязі спираючись на доводи, викладені в поданому позові, при цьому зазначивши, що вини позивача у невнесенні заповіту на ім'я ОСОБА_1 до спадкового реєстру не має.

Відповідачка позов не визнала, пояснивши суду, що заповіт, виданий на її ім'я повністю відповідає законам України, на підставі нього вона отримала свідоцтво про право на спадщину. Вважає, що підстав для визнання заповіту від 08.05.1998 р. недійсним позивачем та його представником суду не наведено.

Представник відповідача – ОСОБА_4 просив в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що в поданому позові не наведено законних підстав для визнання заповіту від 08.05.1998 р. недійсним, при цьому зазначивши, що заповіт від 14.11.2002 р. є нікчемним, а тому не може скасовувати попередній заповіт.

Також представник відповідачки вказав на те, що визнання заповіту нікчемним в силу закону не підлягає додатковому визнанню судом нікчемним. На думку представника відповідача заповіт від 14.11.2002 р. є нікчемним, оскільки другий примірник заповіту не був переданий для внесення до „Спадкового реєстру” та не був внесений до нього, до того ж заповіт від 14.11.2002 р. посвідчений не належною особою.

Третя особа: секретар Андріївської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області просила вирішити справу на розсуд суду пояснивши, що рішення виконавчого комітету про наділення її повноваженнями вчинення нотаріальних дій немає, в цій частині вона керується своїми посадовими обов'язками. Щодо невнесення заповіту від 14.11.2002 р. до спадкового реєстру – пояснила випадковістю та власною неуважністю. Також пояснила, що обидва заповіти, посвідчені в її присутності з суворим дотриманням вимог законів України.

Третя особа: державний нотаріус Покровської державної нотаріальної контори просила справу розглянути в її відсутності, винести рішення на розсуд суду.

Суд, вислухавши пояснення сторін, їх представників, третіх осіб, вивчивши матеріали справи, дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 померла 13.12.2004 року (а.с. 5), та на випадок смерті залишила заповіт від 14.11.2002 р., зареєстрований Андріївською сільською радою Покровського району Дніпропетровської області за № 187 на ім'я ОСОБА_1 (а.с. 7); та заповіт від 08.05.1998 р., зареєстрований Андріївською сільською радою Покровського району Дніпропетровської області за № 32 на ім'я ОСОБА_2 (а.с. 39).

Судом також встановлено, що дійсно дані заповіти внесені до журналів для реєстрації нотаріальних дій виконавчого комітету Андріївської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області в 1998 та 2002 р.р. відповідно, а також їх екземпляри знаходяться в Андріївській сільській раді (а.с. 47-55).

На підставі заяви ОСОБА_2 (а.с. 32), витягу зі спадкового реєстру (а.с. 33-37) та заповіту від 08.05.1998 р. (а.с. 39) – було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 27.03.2009 р. (а.с. 45).

Як вбачається з наявного в спадковій справі № 143/2009 витягу зі спадкового реєстру (заповіти / спадкові договори) – (а.с. 33-37), заповіт на ім'я ОСОБА_2 від 08.05.1998 р. внесений до спадкового реєстру, а заповіт на ім'я ОСОБА_1 від 14.11.2002 р. – не внесений (відсутній).

Як вбачається з листа № 2/02-21 від 13.01.2010 р., заповіт від 14.11.2002 р. було помилково пропущено та не внесено до спадкового реєстру (а.с. 20), що також підтверджується довідкою Андріївської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області № 1893 від 16.11.2006 р.

В матеріалах справи наявна довідка Андріївської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області № 120 від 11.02.2010 р. про те, що виконкомом Андріївської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області рішення про призначення відповідальної особи за вчинення нотаріальних дій в 2002 році не приймалось.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про нікчемність заповіту від 14.11.2002 р. з таких підстав.

Виконкомом Андріївської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області за період із 1998 р. по 2002 р. включно не ухвалював рішення про покладення обов'язків по вчиненню нотаріальних дій на будь-яку особу в тому числі і на секретаря Андріївської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області ОСОБА_5 на випадок смерті залишила заповіт від 14.11.2002 р. посвідчила заповіт в Андріївській сільській раді та зареєструвала його в реєстрі за № 187 на ім'я ОСОБА_1. Відсутність такого рішення підтверджена в суді листом сільської ради № 120 від 11.02.2010 року, а також визнанням цього факту сторонами.

Згідно положень ст.ст. 1233, 1247, 1251 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті і він має бути складеним в письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання, підписаний особисто заповідачем і посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами визначеними у статтях 1251-1252 ЦК України. Якщо в населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування, що збігається з положеннями, викладеними в ст.ст. 534, 541, 542 ЦК УРСР (редакції 1963 року).

Відповідно до ст. 37 Закону України від 02.09.1993 року „Про нотаріат” та п. 2 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25.08.1994 року № 22/5, редакції яка була чинною на час складання оспорюваного заповіту у населених пунктах, де немає державних нотаріусів нотаріальні дії вчиняють посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад, на яких такий обов'язок покладено рішенням виконавчого комітету відповідної ради.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в пункті в) пункту 16 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 28.04.1978 року „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” із змінами, внесеними згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 25.12.1992 року та № 15 від 25.05.1998 року, у разі посвідчення угоди не тим органом або службовою особою, на яких покладено здійснення нотаріальних функцій, угода не може вважатися укладеною з додержанням встановленої нотаріальної форми.

Заповіт від 14.11.2002 р. посвідчений з грубим порушенням порядку посвідчення заповітів, який на той час був затверджений Постановою КМУ від 15 червня 1994 року № 419. Заповіт не був внесений до „спадкового реєстру”.

Суд вважає такі порушення суттєвими, оскільки повне дотримання вимог порядку посвідчення, передбаченого Постановою КМУ 15 червня 1994 року № 419 унеможливлює різні тлумачення.

В даному випадку спірний заповіт є нікчемним.

Згідно ст. 1257 ЦК України заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення є нікчемним (Абсолютно недійсним).

Згідно ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Позивач ставить питання про визнання недійсним заповіту від 08.05.1998 р. в зв'язку з видачею заповіту на його ім'я від 14.11.2002 р., який скасовує попередній заповіт, а в зв'язку зі скасуванням заповіту від 08.05.1998 р. ставить питання про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину на ім'я ОСОБА_2, однак суд вважає, що нікчемний заповіт не може скасовувати попередній.

В зв'язку з цими обставинами не можуть бути задоволені вимоги позивача про скасування свідоцтва про право на спадщину, видане на ім'я ОСОБА_2, оскільки його видано на підставі діючого заповіту.

Справжність підпису заповідача на обох заповітах визнана сторонами.

Інших підстав для задоволення позову позивачем не наведено.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1233, 1247, 1251 ЦК України, ст. 37 Закону України від 02.09.1993 року „Про нотаріат” та п. 2 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25.08.1994 року № 22/5, пункту 16 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 28.04.1978 року „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” із змінами, внесеними згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 25.12.1992 року та № 15 від 25.05.1998 року, Постановою КМУ від 15 червня 1994 року № 419, ст. 1257 ЦК України, ст. 215 ЦК України, ст.209, 218 ЦПК України, суд, -

вирішив :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Андріївська сільська рада Покровського району Дніпропетровської області та Покровська державна нотаріальна контора про визнання заповіту та свідоцтва на спадщину не дійсним – відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано до районного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана в судову палату по цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області через районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

Суддя :