Ухвала

від 20.12.2018 по справі 727/7008/17

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

20 грудня 2018 року м. Чернівці

Окрема думка

судді Яремка В.В.

у справі № 727/7008/17 за позовом Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 вересня 2018 року (у складі судді Чебан В.М.)

За наслідками апеляційного розгляду зазначеної справи апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк (далі - ПАТ Укрсоцбанк ) задоволено частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 вересня 2018 року скасовано. Провадження у справі закрито.

Роз'яснено ПАТ Укрсоцбанк право звернутися з відповідним позовом до спадкоємців померлої ОСОБА_2 в порядку, передбаченому ст. 1281 ЦК України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, апеляційний суд виходив з того, що позов банком пред'явлено до ОСОБА_2, яка померла ще 21 лютого 2012 року, а тому суд першої інстанції мав на стадії прийняття позовної заяви відмовити у відкритті провадження у справі або ж у подальшому закрити таке провадження, а не залучати до участі у справі правонаступника померлої ОСОБА_1, яка є єдиним спадкоємцем, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 та яка отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 17 вересня 2012 року.

Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права, передбачені п. 1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, що відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду із закриттям провадження у справі.

Вважаю, що такий висновок апеляційного суду про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі є передчасним, а судове рішення постановлено з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є:

1) верховенство права;

2) повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом;

3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;

4) змагальність сторін;

5) диспозитивність;

6) пропорційність;

7) обов'язковість судового рішення;

8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи;

9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом;

10) розумність строків розгляду справи судом;

11) неприпустимість зловживання процесуальними правами;

12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

За нормою ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

У порушення указаних завдань та засад цивільного судочинства, принципу пропорційності апеляційний суд не зважив на те, що судом першої інстанції вирішено по суті спір між особами, які мають належний обсяг процесуальної дієздатності, користувалися своїми процесуальними правами сторін у справі, а можливе порушення окремих норм процесуального права не є підставою для скасування оскаржуваного рішення саме з метою закриття провадження у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Апеляційний суд вважав, що правовою підставою для закриття провадження у справі є п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Відповідно до указаної норми суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

При цьому апеляційний суд виходив з того, що первинні вимоги ПАТ Укрсоцбанк заявлено до померлої особи, яка не має процесуальної дієздатності.

У спірній справі наведені підстави та аргументи для закриття провадження у справі не мають братися до уваги.

Дійсно зі змісту первинної та уточненої позовної заяви ПАТ Укрсоцбанк вбачається, що у вступній частині позовної заяви відповідачем була заявлена ОСОБА_2, яка померла до пред'явлення позову (т. 1, а.с. 2-4, 65-71).

Проте, у первинній та уточненій редакції позивачем також заявлялися вимоги до Сороцької (тепер Федак) І.Я. із зазначенням, що вона також є відповідачкою (т. 1, а.с. 2-4, 65-71).

Як вбачається зі змісту ухвали від 04 серпня 2017 року (т.1 , а.с.1) провадження у справі відкрито за позовом банку до двох відповідачів: Сороцької (тепер Федак) І.Я. та ОСОБА_2

У подальшому позивачем уточнено склад відповідачів у справі і банк просив притягнути до участі у справі як відповідача саме ОСОБА_1, а не померлу ОСОБА_2 (т. 1, а.с.233).

Остаточні позовні вимоги банку стосувалися саме відповідачки ОСОБА_1 як спадкоємця ОСОБА_2, та крім іншого, ґрунтувалися на нормах ст. ст. 1281, 1282 ЦК України (т. 2, а.с. 15-18).

Усупереч такому складу сторін у справі апеляційний суд у постанові зазначив про те, що ним переглядається справа за позовом банку до ОСОБА_2

Отже, спір по суті у цій справі вирішувався за вимогами ПАТ Укрсоцбанк не до померлої особи ОСОБА_2, а до її спадкоємця ОСОБА_1, яка є дієздатною особою, брала участь у справі як відповідач, користувалася правами відповідача, мала представника, заперечувала проти позовних вимог по суті, а не з огляду на неналежний склад сторін у справі.

Тому, висновок апеляційного суду про те, що оскільки позов пред'явлено до померлої особи, тому є підстави для скасування рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі, є помилковим.

Отже, апеляційний суд мав відповідно до норми ч. 1 ст. 367 ЦПК України перевірити законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, серед яких відсутні доводи про наявність підстав для закриття провадження у справі як і відсутні вимоги про це.

Апеляційний суд також у порушення правил ст. 372 ЦПК України розглянув справу за відсутності відомостей про вручення сторонам судових повісток та за наявності їх клопотань про відкладення розгляду справи з посиланням на поважність причин неявки до суду.

Суддя В.В. Яремко