Постанова

від 26.12.2018 по справі 632/1046/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 632/1046/18 Головуючий суддя І інстанції Библів С. В.

Провадження № 22-ц/818/728/18 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Спори, що виникають із земельних правовідносин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2018 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі суддів судової колегії судової палати у цивільних справах :

судді-доповідача Яцини В.Б.

суддів колегії - Бурлака І.В., Кіся П.В.,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справиапеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 28 серпня 2018 року у складі головуючого судді Библіва С.В по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Первомайської районної державної адміністрації Харківської області, третя особа Селянське (фермерське) господарство Ганна про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним,

встановив:

04 червня 2018 року представник позивача за довіреністю ОСОБА_5 звернулася до суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Первомайської районної державної адміністрації Харківської області, третя особа Селянське (фермерське) господарство Ганна , про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 31.08.2010 року за її довірителем ОСОБА_4 визнано право на земельну частку (пай) площею 6,67 умовних кадастрових гектарів в територіальних межах Ржавчицької сільської ради Первомайського району Харківської області; зобов'язано Первомайську райдержадміністрацію винести розпорядження про виділення земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю) за рахунок земель державної власності на території Ржавчицької сільради Первомайського району Харківської області.

Вважає, що за такої умови у позивача виникло право на земельну частку (пай) з 1995 року, тобто в часу видачі Державного акту на право колективної власності на землю від 24.10.1995 року колишнього КСП ім. Леніна. Розпорядженням голови Первомайської райдержадміністрації від 10.11.2010 року № 446 ОСОБА_4 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та виготовлення Державного акту на право власності на землю. Зобов'язано ОСОБА_4 виготовлений проект землеустрою надати на затвердження райдержадміністрації для прийняття розпорядження про передачу у власність земельної ділянки, а грошову оцінку на затвердження в райраду. За угодою позивача з ТОВ Енергосинтез , останнім виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який погоджено з Управлінням Держгеокадастру у Первомайському районі (висновок про погодження від 01.03.2016 року). Отримано позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

28.11.2017 року ОСОБА_4 звернувся із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки та доданими до неї документами. За результатами її розгляду кадастровим реєстратором міськрайонного управління у Первомайському районі та м. Первомайський ГУ Держгеокадастру у Харківській області надано рішення від 06.12.2017 року про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з підстав не відповідності електронного документу установленим вимогам, а саме, перетин земельної ділянки з ділянкою кадастровий номер НОМЕР_1 (площа співпадає на 99/2185%). Відмова обґрунтована тим, що на вищевказану земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення (рілля) площею 42,8784 га з кадастровим номером НОМЕР_1 обліковується договір оренди землі, укладений 14.05.2007 року між Первомайською райдержадміністрацією та СФГ ГАННА для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 30 років, який зареєстрований в ХРФ ДП Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах , про що в держреєстрі земель зроблено відповідний запис від 22.11.2007 року. 11.04.2018 року позивач вдруге звернувся до кадастрового реєстратора з аналогічною заявою і з тих самих підстав отримав повторно відмову.

Після звернення до Первомайської райдержадміністрації про розірвання договору оренди землі позивач отримав відповідь від 27.04.2018 року про те, що тепер повноваження щодо передачі у користування земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення належить до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, а тому йому треба звернутися саме до нього. Тоді, після звернення до вказаного ГУ 15.05.2018 року отримано відмову і запропоновано звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів. Сторона позивача вважає, що оскільки фактично право на землю у позивача виникло з 1995 року, то договір оренди землі, укладений між СФГ Ганна та Первомайською райдержадміністрацією 14.05.2007 року можна відповідно до ст. ст. 215-216 ЦК України визнати за рішенням суду недійсним, оскільки з боку позивача здійснено все можливе задля поновлення своїх прав.

19 червня 2018 року отримано заперечення на позовну заяву від СФГ Ганна , в яких третя особа повністю заперечувала проти задоволення позову з підстав того, що: по-перше, відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, тоді як оспорюваний договір в момент його укладення мав всі необхідні реквізити та дотримано процедуру надання в оренду земельної ділянки площею 42,8784 га з кадастровим номером НОМЕР_1; по-друге, перетин земельної ділянки, на яку позивач виготовив техдокументацію, з ділянкою кадастровий номер НОМЕР_1 площею 42,8784 га виник не з вини СФГ Ганна , а з неуважності працівників Держгеокадастру у харківській області, в результаті чого було погоджено виділення земельної ділянки розміром 6,67 га в межах земельної ділянки розміром 42,8784 га, яка за рішенням Первомайської РДА Харківської області за № 535 від 20.11.2006 року була надана у користування СФГ Ганна строком на 30 років, про що укладено спірний договір.

20 липня 2018 року від представника ГУ Держгеокадастру в Харківській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому він повністю заперечував проти задоволення позовних вимог.

На обгрунтування вказав, що право на земельну частку (пай) у позивача виникли не з 1995 року, а з часу набрання чинності рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 31.08.2010 року, за яким за позивачем визнано таке право, що набрало чинності 13.09.2010 року; по-друге, у 2006-2007 роках (момент виділення земельної ділянки СФГ Ганна , виготовлення проекту землеустрою, укладення договору оренди та передачу у користування) за позивачем не було зареєстроване будь-яке право на земельну ділянку, передану у користування СФГ Ганна ; по-третє, не передбачено законом недійсності правочину з тих підстав, що просить позивач, який може ставити питання лише про припинення договору оренди, але і тоді, в силу ч.5 ст. 116 ЗК України ГУ не зможе передати земельну ділянку ОСОБА_4 до кінця дії договору оренди.

В своєму відзиві на позовну заяву представник Первомайської РДА у Харківській області заперечував повністю проти задоволення позовних вимог з аналогічних підстав, що і другий співвідповідач. Крім того, зазначено, що позивачеві РДА було запропоновано звернутися до ГУ Держгеокадастру у Харківській області із заявою про надання згоди на виготовлення техдокументації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, однак таких заходів з боку позивача не було.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 28 серпня 2018 року позовні вимоги залишені без задоволення. Судові витрати, відповідно до ст. 141 ЦПК України, понесені позивачем, залишені за останнім.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_5 просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду є незаконним необґрунтованим та відповідно до ч.4. ст.8 ЦПК України рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Висновок суду щодо відсутності у позивача права на земельну частку (пай) з 1995 року не відповідають фактичним обставинам справи. Висновок стосовно того, що позивач в період з 1995 року до 2010 року не звертався за визнанням за ним права на земельну частку (пай) КСП ім. Леніна завчасний, оскільки взагалі не встановлювався під час розгляду справи. Висновок відносно того, що на момент укладення спірного договору будь-яку право на землю за позивачем. А також за будь-якою фізичною чи юридичною особою зареєстроване не оспорюється позивачем, оскільки така обставина унеможливлювала б реєстрацію спірного договору оренди.

Вказав, що рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 31.08.2010 року у справі №2-2/2010 встановлено, що відповідно до державного акту на право колективної власності на землю від 24.10.1995 КСП ім. Леніна с. Ржавчик Первомайського району Харківської області передано у колективну власність 3574.0 га землі Ржавчицької сільської ради народних депутатів від 21.11.1995 з додатком №1 Списком громадян членів КСП, в якому під №416 значиться позивач, що був включений до списку осіб, які мали право на земельний пай. У позивача існувало право на земельну частку (пай) із земель колишнього КСП ім. Леніна - 6.7 умовних кадастрових га з 1995 року, яке позивач фактично набув за рішенням суду в 2010 році та на підставі якого у ного виникла можливість виділення частки (паю) в натурі з оформленням її у власність на підставі встановленого законом порядку.

В суді першої інстанції позивач не оспорював процедуру передачі СФГ Ганна спірної земельної ділянки та будь-яку дії з боку Первомайської районної державної адміністрації, а з урахуванням норм права та встановлених судом фактів вважає, що у нього існувало право на земельну частку (пай) із земель колишнього КСП ім. Леніна - 6,7 умовних кадастрових га з 1995 року, яке він фактично набув за рішенням суду в 2010 році та на підставі якого у нього виникла можливість виділення частки (паю) в натурі з оформленням її у власність на підставі встановленого законом порядку.

У письмовому відзиві представник СФГ Ганна - Семченко Г.С. на апеляційну скаргу просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 28 серпня 2018 року без змін.

На обґрунтування якого вказав, що відповідно до ст. 22 Земельного Кодексу України 1990 року право власності на земельну ділянку виникало після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості ) і одержання документів, що засвідчує це право. Позивачем в суд першої інстанції не було подано жодних вмотивованих доказів які б могли засвідчити це право. Яке виникло з 1995 року, а тому відповідно до ч. 1 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Отже, можна зробити висновок, що право на земельну частку (пай) за позивачем визнано з моменту набрання законної сили рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 31.08.2010 року у справі №2-21/2010, а саме з 13.09.2010 р. про що сам позивач зазначає в своїй апеляційній скарзі.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами ) вимог, які встановленні ч. ч. 1-3, 5,6 ст. 203 ЦК. Якщо недійсність правочину прямо не встановлено законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. 3 ст. 215 ЦК). Договір оренди земельної ділянки від 14 травня 2007 року укладений між Первомайською РДА та СФГ Ганні не містить підстав для визнання його не дійсним.

Частинами 1, 2 ст. 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється щляхом передачі земельної ділянки у власність або надання їх у користування. За заявою голови СФГ Галинна рішенням Первомайської РДА № 132 від 24 березня 2006 року надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі ( на місцевості) та складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки державної власності в межах Ржавницької сільскої ради та нормативно оцінки цих земель.

Відповідно до Акту встановлення та погодження меж земельної ділянки від 19 вересня 2006 року, виданого Головою Ржавницької сільскої ради було комісійно встановлено межі ділянки в присутності суміжних землекористувачів. Відповідно, по розташуванню меж земельної ділянки претензії з боку суміжних землевласників та землекористувачів не заявлено.

Згідно висновку Первомайського районного відділу земельних ресурсів Про надання в оренду земельної ділянки державної власності та про повноту і якість матеріалів для державної реєстрації договору оренди , п. 4 зазначено, що Земельна ділянка раніше не надана в оренду, нікому іншому не продана, не відчужена іншими способами, не знаходиться в іпотеці, не перебуває під арештом, права третіх осіб відсутні .

На час розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок СФГ Ганна та надання їх в оренду. Спірна земельна ділянка не перебувала у власності чи користуванні ні фізичної, ні юридичної особи. Оспорюваний договір оренди земельної ділянки укладений у письмовій формі та пройшов відповідну державну реєстрацію, а тому відсутні підстави для визнання його недійсним.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Первомайської РДА просить залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

На обґрунтування скарги послався на те, що висновки суду є законними і обґрунтованими, суд правильно встановив, що на день передачі спірної земельної ділянки в оренду, вона не перебувала у власності чи користуванні яких-небудь фізичних чи юридичних осіб. При цьому у позивача є можливість у позасудовому порядку отримати у власність відповідну земельну ділянку

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, які передбачені у ч. 1 ст. 369 ЦПК України, з огляду на зміст та ціну позову, без повідомленням учасників справи.

Згідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до вказаних норм ЦПК України, вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

У статті 263 ЦПК України визначені наступні вимоги до законності і обґрунтованість судового рішення:

1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

3. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Залишаючи позовні вимоги без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що на момент укладення спірного договору оренди землі не було жодної перешкоди у його укладенні, а доводи сторони позивача щодо його недійсності є безпідставними. Суд також вказав, що позивач не надав належних та допустимих доказів того, що спірна земельна ділянка перетинається із земельною ділянкою, якою відповідач володіє на належній правовій підставі.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Статтею 321 ЦК України встановлено непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом статті 391 ЦК України та статті 155 ЗК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Порушення, невизнання або оспорювання права власності особи на земельну ділянку є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Суд повинен установити: чи були порушені, не визнані, обмежені або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст. 792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно ч. 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Законом України Про оренду землі визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 13 ЗУ "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст.14 вищезазначеного Закону, договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до ст.15 зазначеного Закону, істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; оренда плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Статтею 16 ЗУ "Про оренду землі" встановлено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Згідно із ст. 27 зазначеного Закону, орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Відповідно до ст. 31 даного Закону, договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

За правилами ч.ч. 1,3 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидні сторони договору.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 125 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3,5,6 ст.203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Судом встановлено та учасниками справи не оспорюється, що рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 31.08.2010 року за позивачем ОСОБА_4 визнано право на земельну частку (пай) площею 6,67 умовних кадастрових гектарів в територіальних межах Ржавчицької сільської ради Первомайського району Харківської області; зобов'язано Первомайську райдержадміністрацію винести розпорядження про виділення земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю) за рахунок земель державної власності на території Ржавчицької сільради Первомайського району Харківської області (а.с.13-14). Вказане рішення набрало чинності 13.09.2010 року.

Згідно державного акту на право колективної власності на землю колишнього КСП ім. Леніна видано 24.10.1995 року. Розпорядженням голови Первомайської райдержадміністрації від 10.11.2010 року № 446 (а.с.15) ОСОБА_4 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та виготовлення Державного акту на право власності на землю. Зобов'язано ОСОБА_4 виготовлений проект землеустрою надати на затвердження райдержадміністрації для прийняття розпорядження про передачу у власність земельної ділянки, а грошову оцінку на затвердження в райраду. За угодою позивача з ТОВ Енергосинтез , останнім виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який погоджено з Управлінням Держгеокадастру у Первомайському районі (висновок про погодження від 01.03.2016 року) (а.с.31-56). Отримано позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

28.11.2017 року ОСОБА_4 звернувся із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки та доданими до неї документами (а.с.16). За результатами її розгляду кадастровим реєстратором міськрайонного управління у Первомайському районі та м. Первомайський ГУ Держгеокадастру у Харківській області надано рішення від 06.12.2017 року про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з підстав не відповідності електронного документу установленим вимогам, а саме, перетин земельної ділянки з ділянкою кадастровий номер НОМЕР_1 (площа співпадає на 99/2185%)(а.с.17). Відмова обґрунтована тим, що на вищевказану земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення (рілля) площею 42,8784 га з кадастровим номером НОМЕР_1 обліковується договір оренди землі (а.с.24-25), укладений 14.05.2007 року між Первомайською райдержадміністрацією та СФГ ГАННА для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 30 років, який зареєстрований в ХРФ ДП Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах , про що в держреєстрі земель зроблено відповідний запис від 22.11.2007 року. 11.04.2018 року позивач вдруге звернувся до кадастрового реєстратора з аналогічною заявою (а.с.18) і з тих самих підстав отримав повторно відмову від 12.04.2018 року (а.с.19). Після звернення до Первомайської райдержадміністрації про розірвання договору оренди землі позивач отримав відповідь від 27.04.2018 року (а.с.23) про те, що тепер повноваження щодо передачі у користування земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення належить до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, а тому йому треба звернутися саме до нього. Тоді, після звернення до вказаного ГУ 15.05.2018 року отримано відмову і запропоновано звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.

З перелічених документів встановлено, що земельна ділянка, виділена позивачеві співпадає на 99/2185% з ділянкою кадастровий номер НОМЕР_1 державної власності сільськогосподарського призначення (рілля) площею 42,8784 га, яка передана в оренду Первомайською РДА до СФГ Ганна на підставі договору оренди від 14.05.2007 року, який просить позивач визнати недійсним. Вказаний договір є чинним.

Відповідно до ст. ст. 203-204 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей; правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

На момент укладення оспорюваного договору оренди землі товариством були вчинені всі необхідні дії та пройдені всі відповідні етапи виділення в користування на правах оренди земельної ділянки площею 42,8784 га кадастровий номер НОМЕР_1. Договір пройшов державну реєстрацію. Судом не встановлено жодної підстави для визнання договору оренди недійсним, передбаченої частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Посилання ж сторони позивача, що нібито земельна ділянка, яку виділили позивачу, фактично належить останньому з 1995 року і відповідно цей факт мав перешкодити укладенню та подальшому існуванню оспорюваного договору оренди на увагу не заслуговує і відкидається судом як доказ з боку сторони позивача. По-перше, позивач з 1995 року і по 2010 рік жодного разу не звертався за визнанням за ним права на земельну частку (пай) в КСП ім. Леніна; по-друге, станом на день укладення спірного договору будь-яке право на землю за позивачем, а також за будь-якою фізичною чи юридичною особою зареєстроване не було. Таке право на оформлення права власності на земельну ділянку у позивача виникло лише з набранням чинності рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 31.08.2010 року, а це відбулося 13.09.2010 року.

При цьому, доводи відзиву Селянське (фермерське) господарство Ганна на апеляційну скаргу, зокрема, про те, що позивач не довів в чому саме полягає порушення його прав, свобод чи інтересів, з точки зору суду другої інстанції та з врахуванням викладеного, є обґрунтованими та свідчать про наявність правових підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Встановивши, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження порушенням вимог чинного законодавства, перетину спірних земельних ділянок, відсутність погодження меж земельної ділянки відповідача з власниками сусідніх земельних ділянок, незаконність набуття відповідачами права власності на земельну ділянку, суд прийшов вірно висновку про відмову в задоволенні позову.

Згідно ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Однією з засад цивільного законодавства України є свобода договору (п. 3 ч. 1 ст. 3, ст. 627 ЦК України), яка полягає в тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаївділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Договір оренди земельної ділянки укладається в письмовій формі (ст. 14 Закону України Про оренду землі ).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Істотні умови договору оренди визначені в ст. 15 Закону України Про оренду землі і за згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Договір оренди землі являється правочином і на нього поширюється презумпція правомірності правочину, встановлена ст. 204 ЦК України, яка може бути оспорена в судовому порядку. Тягар доказування обставин, якими обґрунтовуються вимоги про недійсність правочину, покладається на позивача.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, закріплені у ст. 203 ЦК України. Зокрема, згідно приписами ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах, визначених законом, то такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Аналіз вказаних норм законодавства дає підстави для висновку, що у справах про визнання недійсним договору, який має дефект волі та волевиявлення, підлягають доказуванню такі обставини: чи є правочин вчиненим, від його імені та ким він вчинений, відсутність вільного волевиявлення сторони договору на його укладення, зокрема належність підпису у договорі не особі від імені якої він укладений, невідповідність волевиявлення внутрішній волі сторони.

За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Правила оцінки доказів судом встановлені ст. 89 ЦПК України.

Відповідно до ст. 106 Земельного Кодексу України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

2. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

3. Витрати на встановлення суміжних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними.

Відповідно до статті 107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації, яка відповідно до статті 193 ЗК України містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Пунктами 4.1 - 4.4 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок. Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до статті 186 ЗК України документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Зі змісту статті 26 Закону України Про землеустрій вбачається, що розробниками документації із землеустрою є: юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою; фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено перелік основних способів захисту цивільних прав і інтересів, серед яких: припинення правовідношення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно із частиною третьою статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Згідно з частинами першою, третьою, шостою статтею 55 Закону України Про землеустрій встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних та картографічних матеріалів. Межі земельної ділянки в натурі закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам.

Відповідно до статті 198 ЗК України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану.

Отже, щоб приватизувати земельну ділянку необхідно було здійснити комплекс робіт: провести кадастрову зйомку землі із геодезичним встановленням меж земельної ділянки, яка включає, зокрема, і, перенесення в натурІ (на місцевість) меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженим в установленому порядку проектом відведення цієї ділянки, погодження цих меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.

Погодження меж земельної ділянки є складовою частиною кадастрового плану, який, у свою чергу, є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі громадянам безоплатно земельних ділянок на праві приватної власності. Виконання усіх підготовчих робіт з виготовлення державного акта на право власності на земельну ділянку передбачає перевірку того, чи не належить земельна ділянка іншому власнику чи правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки.

Рішеннями державного кадастрового реєстратора Міськрайонне управління у Первомайському районі та м. Первомайську Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 06 грудня 2017 року та 12 квітня 2018 року №РВ-6301379002017 та №РВ-6301555262018 ОСОБА_4 відмовлено у внесенні відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру у зв'язку з невідповідністю електронного документа установленим вимогам, а саме: перетин ділянок з ділянкою НОМЕР_1 площа співпадає на 99, 2185% . На земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 зареєстровано договір оренди від 22.11.2007 року між Первомайською райдержадміністрацією та СФГ Ганна строком на 30 років. (а.с.17,19)

Ураховуючи те, що вказані рішення державного кадастрового реєстратора не є належним доказом реального перетину спірних земельних ділянок та не дає підстав для висновку про незаконність рішення про передачу СФГ Ганна земельної ділянки, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Вирішення спору без призначення експертизи для з'ясування питання про перетин земельних ділянок, неможливо, оскільки встановлення цього факту має значення для справи, є предметом доказування з огляду на обставини, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, і потребує спеціальних знань, що вирішується шляхом проведення земельно-технічної експертизи.

Клопотання про призначення відповідної експертизи позивач не заявляв.

Передбачене ст. ст. 12,43,103 ЦПК України право сторін на подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості щодо обставин, які мають значення для вирішення справи, кореспондується з обов'язком суду сприяти здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, та за умови що сторони не надали відповідні висновки експертів із цих питань або висновки експертів викликають сумнів щодо їх правильності, то суд призначає експертизу (ч. 1 ст. 103 ЦПК України), відповідно до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року № 53/5 із змінами та відповідно до п. 6.1. Основними завданнями земельно-технічної експертизи є:

визначення фактичного землекористування земельними ділянками, а саме фізичних характеристик земельних ділянок (конфігурації, площі, промірів тощо);

визначення відповідності фактичного розташування будівель, споруд та інших об'єктів відносно меж земельних ділянок їх розташуванню у відповідній технічній документації;

визначення відповідності фактичного землекористування в частині порушення меж та накладання земельних ділянок відповідно до правовстановлювальних документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки;

визначення можливості розподілу (порядку користування) земельними ділянками, розробка варіантів їх розподілу (порядку користування);

визначення можливих варіантів підходу та проїзду до земельних ділянок, встановлення земельного сервітуту.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4, суд першої інстанції, дослідив докази у справі й надав їм належну оцінку в силу вимог статей 10, 81-82 ЦПК України.

Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено

факту наявності порушення меж землекористування і допущення їх перетину та не надано відповідних доказів на підтвердження зазначеного, що є його процесуальним обов'язком.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази про втручання в право користування земельною ділянкою відповідачем, інших доказів на підтвердження порушення прав позивачем не надано, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4 з підстав недоведеності заявлених ним позовних вимог, оскільки рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи скарги цього висновку не спростовують, суд апеляційної інстанції з передбачених ст. 375 ЦПК України підстав залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Відповідно до ст. 141 ЦПК Україниоскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 367, п.1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 382-384, 388-391, суд апеляційної інстанції

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 28 серпня 2018 року- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 26 грудня 2018 року.

Головуючий В.Б.Яцина.

Судді І.В.Бурлака.

П.В.Кісь