Вирок

від 20.12.2018 по справі 761/25123/13-к

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/25123/13-к

Провадження №1-кп/761/11/2018

В И Р О К

Іменем України

20 грудня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участі:

секретарів судового засідання ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 220120000000000 53 від 04.12.2012, у якому

гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Лобачів Володарського району Київської області, громадянин України, українець, має вищу освіту, не працює, інвалід ІІ групи, перебуває у зареєстрованому шлюбі, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 (в ред. 05.04.2001) КК України,

у с т а н о в и в :

Обвинувачений ОСОБА_7 , обіймаючи посаду директора громадської організації «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження» (м. Київ, вул. Мельникова, 46-А, код ЄДРПОУ 21493254), вчинив розтрату чужого майна шляхом зловживання своїм службовим становищем, в особливо великих розмірах, а також службове підроблення шляхом складання і видачі завідомо неправдивих документів, що спричинило тяжкі наслідки, за таких обставин.

Відповідно до наказу генерального директора Київського виробничого об`єднання ім. Артема (далі КВО ім. Артема) від 03.10.1989 № 147, за погодженням з Київським міським комітетом Добровільного товариства сприяння армії, авіації і флоту (далі ДТСААФ) УРСР, організовано Учбовий виробничо-технічний центр ДТСААФ КВО ім. Артема. Цим же наказом начальником вказаного центру призначено обвинуваченого ОСОБА_7 .

Наказом генерального директора КВО ім. Артема від 11.03.1991 № 27 затверджено Статут учбового виробничо-технічного центру ДТСААФ КВО ім. Артема, погоджений Головою Київського міського комітету ДТСААФ УРСР.

Відповідно до п. 3.1 Статуту Учбовий виробничо-технічний центр ДТСААФ КВО ім. Артема володіє приміщеннями, господарськими будинками, що знаходяться в с. Лютіж Київської області.

Міністерством юстиції України 10.10.1991 зареєстроване Товариство сприяння обороні України (далі ТСО України) як всеукраїнська громадська організація. Пунктом 1.4 Статуту ТСО України (в ред. 1991 року) визначено, що ТСО України є правонаступником ДТСААФ УРСР.

Протягом 1992 року спільним рішенням Київської міської організації ТСО України та Київського виробничого об`єднання ім. Артема шляхом реорганізації структур ТСО Шевченківського району і Учбового виробничо-технічного центру первинної організації ТСО КВО ім. Артема створено Спортивно-технічний центр «Відродження» ТСО України Шевченківського району м. Києва, на баланс якого передано військово-спортивну базу в с. Лютіж Вишгородського району Київської області по вул. Леніна (на т.ч.- вул. Визволителів) 2-А.

Наказом голови комітету Київської міської організації ТСО України від 03.08.1992 № 92 ОСОБА_7 призначено на посаду начальника Спортивно-технічного центру ТСО України Шевченківського району «Відродження».

На засіданні ради Спортивно-технічного центру ТСО України «Відродження» Шевченківського району м. Києва 16.03.1993 ОСОБА_7 обрано головою вказаного Центру.

Наказом голови Київської міської організації ТСО України від 24.07.2003 № 12-К ОСОБА_7 призначено на посаду директора Спортивно-технічного центру ТСО «Відродження» з одночасним виконанням обов`язків голови Шевченківської районної організації ТСО за сумісництвом.

Відповідно до Статуту громадської організації «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження» на ОСОБА_7 покладені наступні обов`язки: виступати учасником громадсько-правових відносин за свою організацію; представляти і захищати у державних і громадських організаціях інтереси своєї організації та членів Центру; розробляти та затверджувати організаційно-штатну структуру Центру та функціональні обов`язки посадових осіб; приймати, переміщувати та звільняти штатних працівників Центру у відповідності з Законами України; у встановленому Законом порядку володіти і розпоряджатися власністю Центру, придбаної за рахунок своєї госпрозрахункової діяльності, майном, технікою, будівлями, спорудами, прибутками; відкривати і закривати розрахункові і поточні рахунки в кредитних установах, банках; укладати та припиняти договори та угоди; здавати і приймати під орендну плату будь-які, не заборонені Законом матеріальні цінності, будівлі та споруди тощо.

У зв`язку з цим ОСОБА_7 є службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими і адміністративно-господарськими обов`язками щодо здійснення керівництва фінансово-господарською діяльністю громадської організації «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження».

Однак, маючи відповідні повноваження, обвинувачений ОСОБА_7 використав їх у злочинних цілях.

На початку жовтня 2005 року у обвинуваченого виник злочинний умисел, направлений на розтрату чужого майна - військово-спортивної бази по АДРЕСА_2 .

Реалізуючи вказаний злочинний умисел, ОСОБА_7 , зловживаючи своїм службовим становищем, будучи обізнаним про те, що зазначена військово-спортивна база перебуває у державній власності, діючи умисно, 26.10.2005 у приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_3 , виступаючи від імені громадської організації «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження», всупереч ст. 1 Закону України від 10.09.1991 № 1540-ХІІ «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України», на порушення Статуту ТСО України, а також на порушення Положення «Про порядок володіння, використання і розпорядження майном, що є у власності Товариства сприяння обороні України» (затв. II Пленумом Центрального комітету ТСО України 21.12.1995), без погодження з Фондом державного майна України, а також без відповідного рішення Бюро Центрального комітету Товариства сприяння обороні України здійснив незаконне відчуження 3/50 частин вищезазначеної військово-спортивної бази. А саме - ангару металевого літера «Р», загальною площею 450,0 кв.м; ангару металевого літера «С», загальною площею 450,0 кв.м; ангару металевого літера «Т», загальною площею 450,0 кв.м; шляхом їх реалізації МПП «ВА-БАНК СВ І СВ» (м. Київ, вул. Естонська, б. 1/5, кв. 60, код ЄДРПОУ 16468320) на підставі завідомо неправдивогодокументу- договору купівлі-продажу від 26.10.2005 № 5377.

Крім того, обвинувачений здійснив незаконне відчуження 1/100 частини даної військово-спортивної бази, а саме - літнього будинку щитового літера «І», загальною площею 71,8 кв.м, шляхом його реалізації громадянину ОСОБА_10 на підставі завідомо неправдивогодокументу- договору купівлі-продажу від 26.10.2005 № 5380.

Отримані від незаконної реалізації вказаного майна кошти ОСОБА_7 витратив на фінансування господарської діяльністі громадської організації «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження».

У подальшому, у грудні 2006 року ОСОБА_7 продовжив свої дії, направлені на розтрату всього цілісного майнового комплексу зазначеної вище військово-спортивної бази.

Так, ОСОБА_7 , зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно та протиправно, 28.12.2006 у приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_4 , виступаючи від імені громадської організації «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження», всупереч ст. 1 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України», на порушення Статуту ТСО України, а також на порушення Положення «Про порядок володіння, використання і розпорядження майном, що є у власності Товариства сприяння обороні України» (затв. II Пленумом Центрального комітету ТСО України 21.12.1995), без погодження з Фондом державного майна України, а також без відповідного рішення Бюро Центрального комітету ТСО України, здійснив незаконне відчуження 93/100 частин вищезазначеної військово-спортивної бази, а саме - їдальні літера «А», загальною площею 692,8 кв.м, літнього будинку літера «Б», загальною площею 64,7 кв.м, літнього будинку літера «В», загальною площею 64,8 кв.м, літнього будинку літера «Г», загальною площею 64,7 кв.м, літнього будинку літера «Д», загальною площею 64,5 кв.м, літнього будинку літера «Е», загальною площею 64,8 кв.м, літнього будинку літера «Є», загальною площею 65,3 кв.м, літнього будинку літера «Ж», загальною площею 64,7 кв.м, літнього будинку літера «З», загальною площею 64,7 кв.м, літнього будинку літера «И», загальною площею 64,9 кв.м, гаражу літера «Й», загальною площею 142,8 кв.м, будинку рибалки літера «К», загальною площею 137,5 кв.м, будинку відпочинку літера «Л», загальною площею 30,4 кв.м, душової літера «М», загальною площею 54,6 кв.м, сторожки літера «О», загальною площею 27,4 кв.м, убиральні літера «Н», трансформаторної підстанції літера «П», каналізації номер «ІІ», водопроводу номер «ІV», стоянки машин номер «VІ», огорожі номер «1-2» шляхом реалізації вказаного майна на користь ТОВ «Комтурсервіс» (м. Київ, вул. Інститутська, б. 22/7, кв. 2, код ЄДРПОУ 32667381) на підставі завідомо неправдивогодокументу- договору купівлі-продажу від 28.12.2006 № 9643, реалізувавши тим самим повністю свій єдиний злочинний намір, направлений на розтрату всього цілісного майнового комплексу військово-спортивної бази, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

Отримані від незаконної реалізації вказаного майна кошти, ОСОБА_7 витратив на фінансування господарської діяльності громадської організації «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження».

Тобто, ОСОБА_7 , будучи директором громадської організації «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження», зловживаючи своїм службовим становищем, упродовж 2005-2006 років своїми умисними діями, об`єднаними єдиним злочинним наміром, вчинив розтрату чужого майна на користь інших осіб, здійснивши без погодження з Фондом державного майна України, а також без відповідного рішення Бюро Центрального комітету Товариства сприяння обороні України незаконне відчуження військово-спортивної бази, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , загальною вартістю 2619435 грн., що у шістсот і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян і становить особливо великий розмір.

Крім того, переслідуючи мету розтрати державного майна, ОСОБА_7 , будучи службовою особою директором громадської організації «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження», 26.10.2005 діючи з прямим умислом, у приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_9 за адресою, що зазначена раніше, виступаючи від імені громадської організації «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження», здійснив незаконне відчуження 3/50 частин вищезгаданої військово-спортивної бази, а саме - ангару металевого літера «Р», загальною площею 450,0 кв.м, ангару металевого літера «С», загальною площею 450,0 кв.м, ангару металевого літера «Т», загальною площею 450,0 кв.м, шляхом укладання та підписання завідомо неправдивого документу - договору купівлі-продажу від 26.10.2005 з МПП «ВА-БАНК СВ І СВ» в особі власника ОСОБА_12 , який містив надані ОСОБА_7 відомості, що не відповідають дійсності - дані щодо наявності у нього права на відчуження вказаного державного майна, а також дані, що громадська організація «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження» є належним власником нерухомого майна та щодо отримання згоди усіх керівних органів громадської організації «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження», необхідних для відчуження майна, а також проставив на вказаному договорі печатку громадської організації «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження», тим самим склав завідомо неправдивий документ, а після його нотаріального посвідчення та здійснення державної реєстрації шляхом внесення в реєстр нотаріальних дій за № 5377 видав завідомо неправдивийдокумент.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, направлену на розтрату всього цілісного майнового комплексу військово-спортивної бази, ОСОБА_7 26.10.2005, діючи з прямим умислом, у приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_9 , виступаючи від імені громадської організації «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження», здійснив незаконне відчуження 1/100 частини цієї військово-спортивної бази, а саме: літнього будинку щитового літера «І», загальною площею 71,8 кв.м, шляхом укладання та підписання завідомо неправдивого документу - договору купівлі-продажу від 26.10.2005 з гр. ОСОБА_10 , який містивнадані ОСОБА_7 відомості,що невідповідають дійсності-дані щодонаявності унього правана відчуженнявказаного державногомайна,а також дані, що громадська організація «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження» є належним власником нерухомого майна та щодо отримання згоди усіх керівних органів громадської організації «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження», необхідних для відчуження майна, а також проставив на вказаному договорі печатку громадської організації «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження», тим самим склав завідомо неправдивий документ, а після його нотаріального посвідчення та здійснення державної реєстрації, шляхом внесення у реєстр нотаріальних дій за № 5380 видав завідомо неправдивий документ.

У подальшому, продовжуючи свою злочинну діяльність, направлену на розтрату всього цілісного майнового комплексу військово-спортивної бази ОСОБА_7 , 28.12.2006 діючи з прямим умислом, у приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11 , виступаючи від імені громадської організації «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження», здійснив незаконне відчуження 93/100 частин цієї військово-спортивної бази, а саме: їдальні літера «А» , загальною площею 692,8 кв.м, літнього будинку літера «Б», загальною площею 64,7 кв.м, літнього будинку літера «В» , загальною площею 64,8 кв.м, літнього будинку літера «Г», загальною площею 64,7 кв.м, літнього будинку літера «Д», загальною площею 64,5 кв.м, літнього будинку літера «Е», загальною площею 64,8 кв.м, літнього будинку літера «Є», загальною площею 65,3 кв.м, літнього будинку літера «Ж», загальною площею 64,7 кв.м, літнього будинку літера «З», загальною площею 64,7 кв.м, літнього будинку літера «И», загальною площею 64,9 кв.м, гаражу літера «Й», загальною площею 142,8 кв.м, будинку рибалки літера «К» , загальною площею 137,5 кв.м, будинку відпочинку літера «Л», загальною площею 30,4 кв.м, душової літера «М», загальною площею 54,6 кв.м, сторожки літера «О» загальною площею 27,4 кв.м, убиральні літера «Н», трансформаторної підстанції літера «П», каналізації номер «ІІ», водопроводу номер «ІV», стоянки машин номер «VІ», огорожі номер «1-2», шляхом укладання та підписання завідомо неправдивого документу - договору купівлі-продажу від 28.12.2006 з ТОВ «Комтурсервіс» в особі тимчасово виконуючого обов`язки директора ОСОБА_13 . Вказаний договір містив надані ОСОБА_7 відомості,що невідповідають дійсності-дані щодонаявності унього правана відчуженнявказаного державного майна,а також дані, що громадська організація «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження» є належним власником нерухомого майна та щодо отримання згоди усіх керівних органів громадської організації «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження», необхідних для відчуження майна, а також проставив на вказаному договорі печатку громадської організації «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження», тим самим склав завідомо неправдивий документ, а після його нотаріального посвідчення та здійснення державної реєстрації, шляхом внесення до реєстру нотаріальних дій за № 9643 видав завідомо неправдивий документ.

Тобто, склавши та видавши неправдиві документи - договір купівлі-продажу від 26.10.2005 № 5377, договір купівлі-продажу від 26.10.2005 № 5380, договір купівлі-продажу від 28.12.2006 № 9643, на підставі яких незаконно відчужено військово-спортивну базу, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_7 спричинив збитки державі на загальну суму 2619435 грн., що у двісті п`ятдесят і більше разів перевищують неоподаткований мінімум доходів громадян і є тяжкими наслідками.

ОСОБА_7 , будучи допитаним під час судового розгляду, своєї вини за висунутим обвинуваченням не визнав. Не заперечуючи викладених у цьому вироку фактичних обставин, обвинувачений пояснив, що дійсно упродовж тривалого часу обіймав керівні посади у вказаній громадській організації, яка є самостійною юридичною особою, у підпорядкуванні інших організацій, у т.ч. ТСО України не перебуває та на час укладання договорів купівлі-продажу не перебувала.

Майно військово-спортивної бази в с. Лютіж передане очолюваній ним організації від КВО ім. Артема з правом користування та розпорядження. Отже, на думку обвинуваченого, громадська організація «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження» мала право на його відчуження. Рішення щодо його продажу узгоджувалося з Київським міським комітетом та Центральним комітетом ТСО України. На той період вказана громадська організація перебувала у скрутному фінансовому становищі, не входила до структур ТСО України, тому він згідно з наданими йому Статутом повноваженнями, відповідно до прийнятого колективом цієї організації рішення, уклав договори про відчуження майна, перелік якого наведений у цьому вироку. Вважає, що рішеннями господарських та адміністративних судів його дії щодо відчуження майна військово-спортивної бази визнані законними.

Обвинувачений стверджував, що він завжди працював чесно, під час продажу майна військово-спортивної бази в с. Лютіж діяв в інтересах громадської організації, не переслідував мети власної наживи, отримані від реалізації майна кошти спрямовувалися для забезпечення статутної діяльності очолюваної ним організації.

Обвинувачений ОСОБА_7 просив також взяти до уваги його похилий вік, стан здоров`я, позитивні характеристики.

Суд надає критичної оцінки доводам обвинуваченого щодо наявності у нього повноважень на розпорядження наведеним вище державним майном, оскільки ці доводи спростовуються дослідженими судом належними та допустимими доказами.

Зокрема, протоколом виїмки від 07.09.2012 у приватного нотаріуса Вишгородського нотаріального округу ОСОБА_9 вилучені:

- договір купівлі-продажу від 26.10.2005, згідно з яким обвинувачений, діючи від імені Громадської організації «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження» (ідентифікаційний код 21493254) як начальник центру здійснив на користь МПП «ВА-БАНК СВ І СВ» відчуження 3/50 частин військово-спортивної бази за адресою - АДРЕСА_2 , а саме - ангару металевого літера «Р», загальною площею 450,0 кв.м; ангару металевого літера «С», загальною площею 450,0 кв.м; ангару металевого літера «Т», загальною площею 450,0 кв.м;

- договір купівлі-продажу від 26.10.2005, згідно з яким обвинувачений, діючи від імені Громадської організації «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження» (ідентифікаційний код 21493254) як начальник здійснив на користь ОСОБА_10 відчуження 1/100 частини тієї ж військово-спортивної бази, а саме - літнього будинку щитового літера «І», загальною площею 71,8 кв.м.(т. 1 а.с. 152-168)

Наведеними документами підтверджується факт безпосередньої участі обвинуваченого у відчуженні майна, яке перебувало у віданні Громадської організації «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження».

Протоколом виїмки від 29.11.2007 у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11 вилучений договір купівлі-продажу від 28.12.2006, згідно з яким ОСОБА_7 , діючи як директор Громадської організації «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження» (ідентифікаційний код 21493254) відчужив на користь ТОВ «Комтурсервіс» 93/100 частин вищезазначеної військово-спортивної бази, а саме - їдальні літера «А», загальною площею 692,8 кв.м, літній будинок літера «Б», загальною площею 64,7 кв.м, літній будинок літера «В», загальною площею 64,8 кв.м, літній будинок літера «Г», загальною площею 64,7 кв.м, літній будинок літера «Д», загальною площею 64,5 кв.м, літній будинок літера «Е», загальною площею 64,8 кв.м, літній будинок літера «Є», загальною площею 65,3 кв.м, літній будинок літера «Ж», загальною площею 64,7 кв.м, літній будинок літера «З», загальною площею 64,7 кв.м, літній будинок літера «И», загальною площею 64,9 кв.м, гаражу літера «Й», загальною площею 142,8 кв.м, будинок рибалки літера «К», загальною площею 137,5 кв.м, будинку відпочинку літера «Л», загальною площею 30,4 кв.м, душову літера «М», загальною площею 54,6 кв.м, сторожки літера «О», загальною площею 27,4 кв.м, убиральні літера «Н», трансформаторну підстанцію літера «П», каналізації номер «ІІ», водопроводу номер «ІV», стоянки машин номер «VІ», огорожі номер «1-2». (т.1 а.с. 175-199)

Досліджені судом вищеперелічені документи беззаперечно свідчать, що обвинувачений ОСОБА_7 брав участь в укладанні договору купівлі-продажу майна, що надавалося Громадській організації «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження».

Суд звертає увагу на непослідовність показань обвинуваченого щодо підстав набуття зазначеною громадською організацією прав на відчужене майно.

Так, в матеріалах нотаріальної справи приватного нотаріуса ОСОБА_11 міститься підписана обвинуваченим довідка, що військово-спортивна база, що розташована в с. Лютіж Вишгородського району Київської області, придбана за кошти колективу Громадської організації «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження» (т.1 а.с.188).

Тоді як суду обвинувачений показав, що зазначене майно передане очолюваній ним організації від КВО ім. Артема.

Даний факт підтверджується Актом від 13.03.1992, згідно з яким СТК ТСОУ ім. Артема на баланс СТЦ «Відродження» ТСОУ Шевченківського району передана військово-спортивна база в с. Лютіж (т.2 а.с. 100), авізо від 16.08.1992, відповідно до якого з балансу КВО ім. Артема ДТСААФ на баланс СТЦ «Відродження» передано військово-спортивну базу в с. Лютіж (т. 1 а.с. 141).

Як зазначено у вказаних договорах, право власності продавця на відчужені об`єкти підтверджено свідоцтвом про право власності, виданим Лютізькою сільською радою згідно з рішенням від 25.05.2000 № 41.

Матеріали судового провадження містять оригінал вказаного свідоцтва (т.1 а.с.186).

У той же час, начальник архівного відділу Вишгородської районної державної адміністрації листом від 06.09.2012 № 05-05/201-02тем повідомив, що у рішеннях сесій та виконкому Лютізької сільської ради за період 2000-2003 років відсутня інформація про майно та земельну ділянку військово-спортивної бази Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження».

Крім того, рішенням виконавчого комітету Лютізької сільської ради від 25.05.2000 № 41 затверджений звіт про виконання бюджету ради за 1999 рік (т. 2 а.с. 233-234).

Наведене свідчить, що вказане рішення не стосується питань права власності на військово-спортивну базу в с. Лютіж, тобто свідоцтво про право власності Громадської організації «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження» на зазначене майно видано безпідставно.

Вказана обставина виключає можливість Громадській організації «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження» приймати рішення про відчуження майна, яке їй на праві власності не належить.

Допитаний судом свідок ОСОБА_11 підтвердив, що ним посвідчувався названий договір купівлі-продажу від 28.12.2006. Документи щодо права власності на майно, повноважень учасників угоди, які містяться нотаріальній справі, надавались представниками сторін цього правочину.

Допитана судом свідок ОСОБА_14 повідомила, що ТОВ «Комтурсервіс» у 2006 році придбало у Громадської організації «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження» майно військово-спортивної бази в с. Лютіж, яке складалося з літніх будинків, їдальні, трансформаторної будки тощо. Укладанню договору передувала ретельна перевірка юридичною компанією, за висновком якої документи оформлені правильно. З боку продавця документи готував ОСОБА_7 . Кошти у рахунок оплати перераховані на банківський рахунок продавця.

Свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_10 також показали, що кожен з них окремо приймав участь у купівлі частини вищевказаної бази, оплата здійснювалась на рахунок Громадської організації «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження», документи від продавця готувалися ОСОБА_7 .

Як вказано у вищезазначених договорах, обвинувачений діяв від імені Громадської організації «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження», яка відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію об`єднання громадян № 20 легалізована під цією назвою 16.04.1993. Згідно з Довідкою про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 3184 від 11.02.1999 вказаній громадській організації присвоєний ідентифікаційний номер 21493254 (т.1 а.с.123, 124).

Суд акцентує увагу, що згідно із Статутом Громадської організації «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження» її вищим керівним органом є конференція делегатів первинних організацій, яка обирає Раду Центру, остання у свою чергу вибирає голову Ради. Голова Ради з поміж іншого зобов`язаний у встановленому Законом порядку володіти і розпоряджатися власністю організації, придбаної за рахунок своєї господарської діяльності (п.2-5 Розділ ІІІ Статуту).

Отже, на момент укладання договорів купівлі-продажу майна військово-спортивної бази саме Голова Ради був особою, яка уповноважена представляти інтереси зазначеної громадської організації.

Однак договори купівлі-продажу укладені в одному випадку від імені начальника Центру, в іншому від імені директора Громадської організації «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження», що суперечить вищенаведеним положенням Статуту.

Крім того, відповідно п. 8 Розділу V Статуту названа громадська організація має право власності, зокрема, на майно, що передається їй членами організації або державою, придбане на її кошти або на основі договорів про спільну діяльність.

У той же час, під час укладання договору купівлі-продажу від 28.12.2006 обвинуваченим ОСОБА_7 нотаріусу наданий витяг п.6.4 Розділу VI Статуту, тоді як у Статуті Громадської організації «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження» такий розділ відсутній.

Разом з тим, п. 6.4 Статуту Підприємства «Професійно-технічний навчальний заклад «Громадської організації «Спортивно-технічний центр «Відродження» ТСОУ Шевченківського району м. Києва» дійсно містить відповідні положення.

Однак Підприємство «Професійно-технічний навчальний заклад «Громадської організації «Спортивно-технічний центр «Відродження» ТСОУ Шевченківського району м. Києва» та Громадська організація «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження» є окремими суб`єктами, які мають різні ідентифікаційні коди - № 32830341 (т.1 а.с.155) та № 21493254 (т.1 а.с. 123) відповідно.

Тією обставиною, що під час укладання вищевказаних договорів самим обвинуваченим приватним нотаріусам надавалися документи різних суб`єктів господарювання, безпідставно видане свідоцтво про право власності на відчужуване майно підтверджується свідомий характер дій ОСОБА_7 , який у такий спосіб створив видимість законності вчинюваної ним угоди.

Надаючи оцінку правовому статусу майна військово-спортивної бази у с. Лютіж, суд констатує, що згідно з п. 9 Статуту колишнього Загальносоюзного добровільного товариства сприяння армії, авіації і флоту (ДТСААФ СРСР), затвердженого у 1988 р., товариство побудовано за виробничо-територіальним принципом. Пунктом 23 вказаного Статуту визначено, що республіканські організації ДТСААФ та їх комітети проводили відповідно до Статуту ДТСААФ СРСР в межах союзної республіки оборонно-масову роботу, організовували виконання рішень Загальносоюзних з`їздів ДТСААФ і постанов ЦК ДТСААФ СРСР.

Приналежність республіканських організацій ДТСААФ до загальносоюзного ДТСААФ СРСР підтверджується розділом 4 Статуту ДТСААФ СРСР, який мав назву «Республіканські, крайові, обласні, окружні, міські і районні організації ДТСААФ». У цьому розділі був нормативно визначений статус керівних органів ДТСААФ в союзній республіці, порядок їх створення та повноваження.

Республіканські організації ДТСААФ були організаціями союзного підпорядкування, які розташовувалися на території відповідної союзної республіки, діяли за єдиним загальним Статутом, затвердженим X Загальносоюзним з`їздом ДТСААФ, та складали організаційну структуру цієї загальносоюзної громадської організації колишнього Союзу РСР.

Вищезазначене підтверджується змістом Статуту Загальносоюзного добровільного товариства сприяння армії, авіації і флоту (ДТСААФ СРСР).

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України.

Статтею 1 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» від 10.09.1991 № 1540-ХІІ встановлено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об`єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.

Статтею 4 цього ж Закону передбачено, що рішення державних органів, органів громадських, політичних, кооперативних, інших організацій і підприємств, посадових осіб, а також договори та інші угоди, прийняті чи здійснені на основі законодавства СРСР щодо зміни власника і форм власності, а також створення акціонерних та спільних підприємств за участю органів влади та управління Союзу РСР після прийняття Постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 «Про проголошення незалежності України» без узгодження з відповідними органами управління, визначеними Кабінетом Міністрів України, вважаються недійсними.

Постановою Верховної Ради України «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» від 04.02.1994 № 3943-ХІІ встановлено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб`єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

Згідно з ч. 2 п. 3 цієї Постанови до законодавчого визначення правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Фонд державного майна України здійснює право розпорядження цим майном у процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів підприємств та організацій (їх структурних підрозділів).

Однак суб`єкти права власності майна загальносоюзних громадських організацій (у т.ч. ДТСААФ СРСР) законодавчо не визначено.

Відповідно до п. 53 Статуту ДТСААФ СРСР Центральний комітет ДТСААФ союзної республіки, як і всі інші комітети Товариства та створені ним підприємства, установи і організації, мали відокремлене майно, знаходились на самостійному балансі і були юридичними особами. Цим же пунктом також передбачено, що згідно з чинним законодавством республіканські комітети ДТСААФ і підвідомчі їм організації мали право розпоряджатися, реалізувати та орендувати майно, необхідне для виконання завдань Товариства.

Тобто, згідно з ст. 53 Статуту ДТСААФ СРСР не можна ототожнювати такі структури як ДТСААФ СРСР та ДТСААФ УРСР та вважати, що їх майно було спільним.

На момент розпаду Союзу РСР існувало як майно, яке знаходилося на території УРСР і відносилось до майна Загальносоюзного ДТСААФ, так і майно, що належало виключно ДТСААФ УРСР.

Постановою Верховної Ради УРСР «Про проголошення незалежності України» від 24.08.1991 № 1427-ХІІ Україна проголошена незалежною демократичною державою. З моменту проголошення незалежності чинними на території України є Конституція, закони, постанови Уряду та інші акти законодавства республіки. Цей акт набрав чинності з моменту його схвалення.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України», який зберігає свою чинність, майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об`єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.

Тобто, майно та фінансові ресурси колишнього ДТСААФ УРСР, яке було набуте за рахунок власних коштів, а також державне майно, передане йому у відання за рішенням державних органів влади колишнього Союзу РСР та Української РСР, майно, передане йому у власність іншими власниками відповідно до законодавства колишнього Союзу РСР та Української РСР, згідно з чинним законодавством України є державною власністю України.

Виходячи з вищенаведеного ДТСААФ УРСР було організацією союзного підпорядкування, яка розташовувалась на території України, тобто його майно, яке розташовувалося на території України, є державною власністю України. Право розпорядження цим майном здійснюється виключно Фондом державного майна України.

Сукупність наведеного приводить до висновку, що обвинувачений не був наділений правом відчужувати майно, яке перебувало у його оперативному управлінні.

Доводи сторони захисту про наявність чинних рішень суду, які підтверджують законність дій обвинуваченого, судом до уваги не беруться з огляду на таке.

У силу ст. 90 КПК України преюдиційне значення у кримінальному провадженні мають судові рішення, якими встановлено порушення прав людини, основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і чинними для України міжнародними договорами.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.09.2009 №4/86-32/48 відмолено у задоволенні позову прокурора Солом`янського району м. Києва про визнання недійсним договору від 28.12.2006 купівлі-продажу між Громадською організацією «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження» та ТОВ «Комтурсервіс».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2013 (справа №826/5648/13-а) визнані незаконними дії Фонду державного майна України щодо складання 13.07.2012 акту перевірки дотримання вимог законодавства під час відчуження військово-спортивної бази в с. Лютіж.

Зазначеними судовими рішеннями не встановлювалися обставини, передбачені ст. 90 КПК, а також не визнавалося право власності на відчужене обвинуваченим майно за Громадською організацією «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження».

Наведене свідчить, що згадані рішення судів не мають преюдиційного значення для суду, яким розглядається справа про кримінальне правопорушення.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину не спростовують показання допитаних свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , які підтвердили ті обставини, які не заперечувалися і самим обвинуваченим, а саме те, що договори купівлі-продажу військово-спортивної бази в с. Лютіж дійсно укладалися.

Висновком судової будівельно-технічної експертизи від 11.12.2012 №8454/8455/12-43 дійсна ринкова вартість будівель та споруд, що входять до складу військово-спортивної бази по АДРЕСА_2 у цінах на 28.12.2006 могла становити 2619435 грн. (т.2 а.с. 202-219)

Оцінка безпосередньо досліджених судом доказів у їх сукупності та взаємному зв`язку приводить суд до висновку, що вина ОСОБА_7 у скоєнні інкримінованих злочинів доведена поза розумним сумнівом.

Дії ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 191 КК України органом досудового розслідування кваліфіковані правильно, як розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем в особливо великих розмірах.

Суд також вважає правильною кваліфікацію дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 366 КК (в ред. 05.04.2001), оскільки останній, будучи службовою особою, склав та видав завідомо неправдиві документи, що спричинило тяжкі наслідки.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_7 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, є інвалідом ІІ групи, характеризується виключно позитивно, багаторазово заохочувався у зв`язку з виконанням службових обов`язків, раніше не судимий.

Обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання, є те, що отримані від протиправного відчуження майна кошти не привласнені обвинуваченим, а спрямовані на забезпечення діяльності Громадської організації «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження», похилий вік, наявність інвалідності, тривала та бездоганна попередня трудова діяльність обвинуваченого.

Обставини, які згідно з ст. 67 КК обтяжують покарання, судом не встановлені.

Під час призначення покарання суд у відповідності з ст. 65 КК України враховує обставини скоєння злочину, характер та ступінь його суспільної небезпеки, дані про особу обвинуваченого.

За сукупністю обставин вчинення злочину, його ступеню тяжкості, даних про особу ОСОБА_7 , суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_7 та запобігання вчиненню ним нових злочинів застосування до нього основного покарання у виді позбавлення волі з застосуванням додаткового покарання у виді з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та/або адміністративно-господарських функцій.

Наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступіть тяжкості вчиненого злочину, враховуючи особу винного, суд вважає за можливе на підставі ст. 69 КК призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 5 ст. 191 КК України.

Згідно з положеннями ст. 5 КК України щодо дії у часі закону про кримінальну відповідальність суд враховує, що віднесення ст. 191 КК до корупційних злочинів відбулося після вчинення обвинуваченим вказаного злочину, тому відсутні перешкоди для застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України.

Крім того, суд бере до уваги, що відповідно до ст. 12 КК України вчинений ОСОБА_7 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 366 КК, віднесене до категорії злочинів середньої тяжкості.

Відповідно до вимог ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину середньої тяжкості і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років.

Останні за часом з інкримінованих обвинуваченому дій мали місце упродовж грудня 2006 року. Зазначена обставина у силу ч. 5 ст. 74 КК України зобов`язує суд звільнити обвинуваченого від покарання за вказаною статтею у зв`язку з закінченням строків давності.

Враховуючи конкретні обставини вчинення злочину, особу обвинуваченого, який є особою похилого віку, має інвалідність, наявність обставин, що істотно пом`якшують покарання та суттєво знижують ступінь суспільної небезпеки винного, суд дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без реального відбування покарання та вважає за можливе відповідно до ст. 75 КК звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, поклавши на нього обов`язки, передбачені ст.76 КК України.

У силу ст. 77 КК у разі звільнення від покарання з випробуванням додаткове покарання у виді конфіскації майна не застосовується.

Заходи забезпечення кримінального провадження у виді арештів військово-спортивної бази за адресою АДРЕСА_2 , а також майна обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без змін.

Цивільний позов у справі не заявлений. Речові докази долучені до матеріалів судового провадження.

Процесуальні витрати на суму 11 792 грн., що складаються з витрат на залучення судового експерта, на підставі ст. 124 КПК України підлягають стягненню з ОСОБА_7 на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ст. 63, 65, 69 КК України, ст. 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 366 (в ред. 05.04.2001) КК України, призначити йому покарання:

-за ч. 5 ст. 191 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та/або адміністративно-господарських функцій, строком 3 (три) роки, без конфіскації майна, що є його власністю.

-за ч. 2 ст. 366 КК України (в ред. 05.04.2001) у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та/або адміністративно-господарських функцій, строком 3 (три) роки.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_7 від покарання, призначеного за ч. 2 ст. 366 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності.

Остаточно призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 5 ст. 191 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та/або адміністративно-господарських функцій, строком 3 (три) роки, без конфіскації майна, що є його власністю.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 3 (три) роки не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього відповідно до ст. 76 КК України обов`язки - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

До набрання цим вироком законної сили змінити застосований до ОСОБА_7 запобіжний захід з підписки про невиїзд на особисте зобов`язання, поклавши на нього обов`язок прибувати за кожною вимогою до суду, повідомляти суд про зміну місця свого проживання.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати у сумі 11792(одинадцять тисяч сімсот дев`яносто дві) грн.

Речові докази зберігати при матеріалах судового провадження.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва упродовж тридцяти днів з дня його проголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_1 ОСОБА_3