Ухвала

від 27.05.2021 по справі 761/25123/13-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-кп/824/1134/2021 Головуючий у суді першої інстанції ОСОБА_1

№761/25123/13-к

Категорія КК: ч. 5, ст. 191, ч. 2 ст. 366 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду

в складі: головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретарів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

ОСОБА_10 ,

захисника ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лобачів Володарського району Київської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України,

У С Т А Н О В И Л А:

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 20 грудня 2018 року ОСОБА_14 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 (в ред. 05.04.2001) КК України, та призначено покарання за ч. 5 ст. 191, ст. 69 КК України у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та/або адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки, без конфіскації майна; зач. 2 ст. 366 (в ред. 05.04.2001) КК України - 2 роки позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та/або адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України звільнено ОСОБА_13 від покарання, призначеного за ч. 2 ст. 366 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності.

Остаточно призначено ОСОБА_14 покарання за ч. 5 ст. 191, ст. 69 КК України у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та/або адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки, без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_14 звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням, встановлено іспитовий строк 3 роки та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Вирішено питання з процесуальними витратами та речовими доказами.

Обвинуваченого ОСОБА_13 визнано винними у тому, що він, обіймаючи посаду директора громадської організації «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження» (м. Київ, вул. Мельникова, 46-А, код ЄДРПОУ 21493254), вчинив розтрату чужого майна шляхом зловживання своїм службовим становищем, в особливо великих розмірах, а також службове підроблення шляхом складання і видачі завідомо неправдивих документів, що спричинило тяжкі наслідки, за наступних обставин.

Відповідно до наказу генерального директора Київського виробничого об`єднання ім. Артема (далі КВО ім. Артема) від 03.10.1989 № 147, за погодженням з Київським міським комітетом Добровільного товариства сприяння армії, авіації і флоту (далі ДТСААФ) УРСР, організовано Учбовий виробничо-технічний центр ДТСААФ КВО ім. Артема. Цим же наказом начальником вказаного центру призначено обвинуваченого ОСОБА_13 .

Наказом генерального директора КВО ім. Артема від 11.03.1991 № 27 затверджено Статут учбового виробничо-технічного центру ДТСААФ КВО ім. Артема, погоджений Головою Київського міського комітету ДТСААФ УРСР.

Відповідно до п. 3.1 Статуту Учбовий виробничо-технічний центр ДТСААФ КВО ім. Артема володіє приміщеннями, господарськими будинками, що знаходяться в с. Лютіж Київської області.

Міністерством юстиції України 10.10.1991 зареєстроване Товариство сприяння обороні України (далі ТСО України) як всеукраїнська громадська організація. Пунктом 1.4 Статуту ТСО України (в ред. 1991 року) визначено, що ТСО України є правонаступником ДТСААФ УРСР.

Протягом 1992 року спільним рішенням Київської міської організації ТСО України та Київського виробничого об`єднання ім. Артема шляхом реорганізації структур ТСО Шевченківського району і Учбового виробничо-технічного центру первинної організації ТСО КВО ім. Артема створено Спортивно-технічний центр «Відродження» ТСО України Шевченківського району м. Києва, на баланс якого передано військово-спортивну базу в с. Лютіж Вишгородського району Київської області по вул. Леніна (на т.ч.- вул. Визволителів) 2-А.

Наказом голови комітету Київської міської організації ТСО України від 03.08.1992 № 92 ОСОБА_13 призначено на посаду начальника Спортивно-технічного центру ТСО України Шевченківського району «Відродження».

На засіданні ради Спортивно-технічного центру ТСО України «Відродження» Шевченківського району м. Києва 16.03.1993 ОСОБА_13 обрано головою вказаного Центру.

Наказом голови Київської міської організації ТСО України від 24.07.2003 № 12-К ОСОБА_13 призначено на посаду директора Спортивно-технічного центру ТСО «Відродження» з одночасним виконанням обов`язків голови Шевченківської районної організації ТСО за сумісництвом.

Відповідно до Статуту громадської організації «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження» на ОСОБА_13 покладені наступні обов`язки: виступати учасником громадсько-правових відносин за свою організацію; представляти і захищати у державних і громадських організаціях інтереси своєї організації та членів Центру; розробляти та затверджувати організаційно-штатну структуру Центру та функціональні обов`язки посадових осіб; приймати, переміщувати та звільняти штатних працівників Центру у відповідності з Законами України; у встановленому Законом порядку володіти і розпоряджатися власністю Центру, придбаної за рахунок своєї госпрозрахункової діяльності, майном, технікою, будівлями, спорудами, прибутками; відкривати і закривати розрахункові і поточні рахунки в кредитних установах, банках; укладати та припиняти договори та угоди; здавати і приймати під орендну плату будь-які, не заборонені Законом матеріальні цінності, будівлі та споруди тощо.

У зв`язку з цим ОСОБА_13 є службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими і адміністративно-господарськими обов`язками щодо здійснення керівництва фінансово-господарською діяльністю громадської організації «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження».

Однак, маючи відповідні повноваження, обвинувачений ОСОБА_13 використав їх у злочинних цілях.

На початку жовтня 2005 року у обвинуваченого виник злочинний умисел, направлений на розтрату чужого майна - військово-спортивної бази по АДРЕСА_2 .

Реалізуючи вказаний злочинний умисел, ОСОБА_13 , зловживаючи своїм службовим становищем, будучи обізнаним про те, що зазначена військово-спортивна база перебуває у державній власності, діючи умисно, 26.10.2005 у приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_15 за адресою: Київська область, м. Вишгород, просп. Мазепи, 1, виступаючи від імені громадської організації «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження», всупереч ст. 1 Закону України від 10.09.1991 № 1540-ХІІ «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України», на порушення Статуту ТСО України, а також на порушення Положення «Про порядок володіння, використання і розпорядження майном, що є у власності Товариства сприяння обороні України» (затв. II Пленумом Центрального комітету ТСО України 21.12.1995), без погодження з Фондом державного майна України, а також без відповідного рішення Бюро Центрального комітету Товариства сприяння обороні України здійснив незаконне відчуження 3/50 частин вищезазначеної військово-спортивної бази. А саме - ангару металевого літера «Р», загальною площею 450,0 кв.м; ангару металевого літера «С», загальною площею 450,0 кв.м; ангару металевого літера «Т», загальною площею 450,0 кв.м; шляхом їх реалізації МПП «ВА-БАНК СВ І СВ» (м. Київ, вул. Естонська, б. 1/5, кв. 60, код ЄДРПОУ 16468320) на підставізавідомо неправдивого документу- договору купівлі-продажу від 26.10.2005 № 5377.

Крім того, обвинувачений здійснив незаконне відчуження 1/100 частини даної військово-спортивної бази, а саме - літнього будинку щитового літера «І», загальною площею 71,8 кв.м, шляхом його реалізації громадянину ОСОБА_16 на підставізавідомо неправдивого документу- договору купівлі-продажу від 26.10.2005 № 5380.

Отримані від незаконної реалізації вказаного майна кошти ОСОБА_13 витратив на фінансування господарської діяльності громадської організації «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження».

У подальшому, у грудні 2006 року ОСОБА_13 продовжив свої дії, направлені на розтрату всього цілісного майнового комплексу зазначеної вище військово-спортивної бази.

Так, ОСОБА_13 , зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно та протиправно, 28.12.2006 у приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_17 за адресою: м. Київ, вул. Пирогова, 2, виступаючи від імені громадської організації «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження», всупереч ст. 1 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України», на порушення Статуту ТСО України, а також на порушення Положення «Про порядок володіння, використання і розпорядження майном, що є у власності Товариства сприяння обороні України» (затв. II Пленумом Центрального комітету ТСО України 21.12.1995), без погодження з Фондом державного майна України, а також без відповідного рішення Бюро Центрального комітету ТСО України, здійснив незаконне відчуження 93/100 частин вищезазначеної військово-спортивної бази, а саме - їдальні літера «А», загальною площею 692,8 кв.м, літнього будинку літера «Б», загальною площею 64,7 кв.м, літнього будинку літера «В», загальною площею 64,8 кв.м, літнього будинку літера «Г», загальною площею 64,7 кв.м, літнього будинку літера «Д», загальною площею 64,5 кв.м, літнього будинку літера «Е», загальною площею 64,8 кв.м, літнього будинку літера «Є», загальною площею 65,3 кв.м, літнього будинку літера «Ж», загальною площею 64,7 кв.м, літнього будинку літера «З», загальною площею 64,7 кв.м, літнього будинку літера «И», загальною площею 64,9 кв.м, гаражу літера «Й», загальною площею 142,8 кв.м, будинку рибалки літера «К», загальною площею 137,5 кв.м, будинку відпочинку літера «Л», загальною площею 30,4 кв.м, душової літера «М», загальною площею 54,6 кв.м, сторожки літера «О», загальною площею 27,4 кв.м, убиральні літера «Н», трансформаторної підстанції літера «П», каналізації номер «ІІ», водопроводу номер «ІV», стоянки машин номер «VІ», огорожі номер «1-2» шляхом реалізації вказаного майна на користь ТОВ «Комтурсервіс» (м. Київ, вул. Інститутська, б. 22/7, кв. 2, код ЄДРПОУ 32667381) на підставізавідомо неправдивого документу- договору купівлі-продажу від 28.12.2006 № 9643, реалізувавши тим самим повністю свій єдиний злочинний намір, направлений на розтрату всього цілісного майнового комплексу військово-спортивної бази, розташованої за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Лютіж, вул. Леніна 2А.

Отримані від незаконної реалізації вказаного майна кошти, ОСОБА_13 витратив на фінансування господарської діяльності громадської організації «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження».

Тобто, ОСОБА_13 , будучи директором громадської організації «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження», зловживаючи своїм службовим становищем, упродовж 2005-2006 років своїми умисними діями, об`єднаними єдиним злочинним наміром, вчинив розтрату чужого майна на користь інших осіб, здійснивши без погодження з Фондом державного майна України, а також без відповідного рішення Бюро Центрального комітету Товариства сприяння обороні України незаконне відчуження військово-спортивної бази, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , загальною вартістю 2 619 435 грн., що у шістсот і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян і становить особливо великий розмір.

Крім того, переслідуючи мету розтрати державного майна, ОСОБА_13 , будучи службовою особою директором громадської організації «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження», 26.10.2005 діючи з прямим умислом, у приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_15 за адресою, що зазначена раніше, виступаючи від імені громадської організації «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження», здійснив незаконне відчуження 3/50 частин вищезгаданої військово-спортивної бази, а саме - ангару металевого літера «Р», загальною площею 450,0 кв.м, ангару металевого літера «С», загальною площею 450,0 кв.м, ангару металевого літера «Т», загальною площею 450,0 кв.м, шляхом укладання та підписаннязавідомо неправдивого документу- договору купівлі-продажу від 26.10.2005 з МПП «ВА-БАНК СВ І СВ» в особі власника ОСОБА_18 ,який містив надані ОСОБА_13 відомості, що не відповідають дійсності - дані щодо наявності у нього права на відчуження вказаного державного майна, а також дані, що громадська організація «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження» є належним власником нерухомого майна та щодо отримання згоди усіх керівних органів громадської організації «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження», необхідних для відчуження майна, а також проставив на вказаному договорі печатку громадської організації «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження», тим самим склав завідомо неправдивий документ, а після його нотаріального посвідчення та здійснення державної реєстрації шляхом внесення в реєстр нотаріальних дій за № 5377 видавзавідомо неправдивий документ.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, направлену на розтрату всього цілісного майнового комплексу військово-спортивної бази, ОСОБА_13 26.10.2005, діючи з прямим умислом, у приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_15 , виступаючи від імені громадської організації «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження», здійснив незаконне відчуження 1/100 частини цієї військово-спортивної бази, а саме: літнього будинку щитового літера «І», загальною площею 71,8 кв.м, шляхом укладання та підписаннязавідомо неправдивого документу- договору купівлі-продажу від 26.10.2005 з гр. ОСОБА_16 ,який містив надані ОСОБА_13 відомості, що не відповідають дійсності - дані щодо наявності у нього права на відчуження вказаного державного майна,а також дані, що громадська організація «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження» є належним власником нерухомого майна та щодо отримання згоди усіх керівних органів громадської організації «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження», необхідних для відчуження майна, а також проставив на вказаному договорі печатку громадської організації «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження», тим самим склав завідомо неправдивий документ, а після його нотаріального посвідчення та здійснення державної реєстрації, шляхом внесення у реєстр нотаріальних дій за № 5380 видавзавідомо неправдивий документ.

У подальшому, продовжуючи свою злочинну діяльність, направлену на розтрату всього цілісного майнового комплексу військово-спортивної бази ОСОБА_13 , 28.12.2006 діючи з прямим умислом, у приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_17 , виступаючи від імені громадської організації «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження», здійснив незаконне відчуження 93/100 частин цієї військово-спортивної бази, а саме: їдальні літера «А» , загальною площею 692,8 кв.м, літнього будинку літера «Б», загальною площею 64,7 кв.м, літнього будинку літера «В» , загальною площею 64,8 кв.м, літнього будинку літера «Г», загальною площею 64,7 кв.м, літнього будинку літера «Д», загальною площею 64,5 кв.м, літнього будинку літера «Е», загальною площею 64,8 кв.м, літнього будинку літера «Є», загальною площею 65,3 кв.м, літнього будинку літера «Ж», загальною площею 64,7 кв.м, літнього будинку літера «З», загальною площею 64,7 кв.м, літнього будинку літера «И», загальною площею 64,9 кв.м, гаражу літера «Й», загальною площею 142,8 кв.м, будинку рибалки літера «К» , загальною площею 137,5 кв.м, будинку відпочинку літера «Л», загальною площею 30,4 кв.м, душової літера «М», загальною площею 54,6 кв.м, сторожки літера «О» загальною площею 27,4 кв.м, убиральні літера «Н», трансформаторної підстанції літера «П», каналізації номер «ІІ», водопроводу номер «ІV», стоянки машин номер «VІ», огорожі номер «1-2», шляхом укладання та підписаннязавідомо неправдивого документу -договору купівлі-продажу від 28.12.2006 з ТОВ «Комтурсервіс» в особі тимчасово виконуючого обов`язки директора ОСОБА_19 . Вказаний договірмістив надані ОСОБА_13 відомості, що не відповідають дійсності - дані щодо наявності у нього права на відчуження вказаного державного майна,а також дані, що громадська організація «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження» є належним власником нерухомого майна та щодо отримання згоди усіх керівних органів громадської організації «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження», необхідних для відчуження майна, а також проставив на вказаному договорі печатку громадської організації «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження», тим самим склав завідомо неправдивий документ, а після його нотаріального посвідчення та здійснення державної реєстрації, шляхом внесення до реєстру нотаріальних дій за № 9643 видавзавідомо неправдивий документ.

Тобто, склавши та видавши неправдиві документи - договір купівлі-продажу від 26.10.2005 № 5377, договір купівлі-продажу від 26.10.2005 № 5380, договір купівлі-продажу від 28.12.2006 № 9643, на підставі яких незаконно відчужено військово-спортивну базу, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_13 спричинив збитки державі на загальну суму 2 619 435 грн., що у двісті п`ятдесят і більше разів перевищують неоподаткований мінімум доходів громадян і є тяжкими наслідками.

В апеляційній скарзі з доповненнями захисник ОСОБА_11 посилаючись на неповноту судового розгляду, яка вплинула на законність прийнятого висновку, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, просить вирок скасувати, а кримінальне провадженні відносно ОСОБА_14 за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 (в ред. 05.04.2001) КК України закрити.

Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги, захисник вказує про те, що його підзахисний інкримінованих йому кримінальних правопорушень не вчиняв, діяв виключно в межах наданих йому прав та в інтересах громадської організації «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження», а покладені в основу обвинувального вироку докази містять дані, які спростовують висновок суду про доведеність вини ОСОБА_14 .

Так, захисник вказуючи про безпідставність визнання винним ОСОБА_14 за ч. 2 ст. 366 КК України зазначає, що поза увагою суду залишилась правова природа укладення такого правочину, як договір купівлі-продажу, де сторонами виступають дві особи - продавець та покупець. Крім того, даний договір посвідчений нотаріусом, а відтак твердження про те, що ОСОБА_14 одноособово уклав неправдивий документ не відповідає дійсним обставинам.

Крім того, висновок суду про обізнаність ОСОБА_14 на рахунок державної власності предмета договору купівлі-продажу, який було відчужено, на думку апелянта не містить документального підтвердження та ґрунтується виключно на припущеннях. Більше того, в матеріалах судового провадження міститься Свідоцтво про право власності, відповідно до якого таке майно належало на праві власності ГО "СТЦ ТСО України "Відродження" принаймні з 2000 року, а також Акт на право постійного користування землею, відповідно до якого саме ГО "СТЦ ТСО України "Відродження" є користувачем земельної ділянки, на якій вказане майно розташоване. Також ні до створення зазначеної громадської організації, ні протягом усього часу її діяльності держава в особі будь-яких державних органів ніяким чином свого відношення до цього майна не виявляла. Тобто ОСОБА_14 був переконаним, що реалізовує майно саме громадської організації, керівником якої він і був.

З приводу визнання винним ОСОБА_14 за ч. 5 ст. 191 КК України, апелянт вказує про встановлення судом тієї обставини, що його підзахисний, на час укладання договорів відчуження майна, був повноважним керівником ГО «СТЦ ТСО України «Відродження». Саме майно цієї громадської організації він мав повноваження та можливість розпорядитися, однак щодо майна, яке не є власністю вказаної організації, у ОСОБА_14 ні права, ні можливості ним розпорядитись не було. Тому захисник вважає, що висновок суду про наявність у ОСОБА_14 службових повноважень, які він перевищив, щодо реалізації державного майна, яке не є власністю ГО «СТЦ ТСО України «Відродження», більш ніж необґрунтованим.

Крім того, суд не з`ясував правової природи громадської організації «СТЦ ТСО України «Відродження», фактично стверджуючи, що вона є структурним підрозділом ТСО України та, відповідно, правонаступником ДТСААФ УРСР. Однак, зазначена юридична особа створена та зареєстрована у 1993 році саме у формі громадської організації відповідно до Закону України «Про об`єднання громадян» від 16.06.1992., що підтверджується і Статутом організації, і Свідоцтвами про державну реєстрацію та реєстрацію в органах Міністерства юстиції України, які наявні в матеріалах судового провадження.

Відповідно до ст. 3 зазначеного закону громадською організацією є об`єднання громадян. Аналогічно в частині 2 ст. 11 та ч. 2 ст. 12 цього Закону встановлено, що засновниками та учасника громадської організації можуть бути виключно фізичні особи. Тобто жодні юридичні особи, у тому числі структури колишнього ДТСААФ чи ТСО України, не могли бути засновниками ГО «СТЦ ТСО України «Відродження». На думку захисника, це підтверджується Статутом ГО «СТЦ ТСО України «Відродження», у якому відсутні будь-які згадування зазначених структур, як засновників організації. Таким чином, вказана громадська організація ні на момент створення, ні протягом усього часу свого існування не входила до системи організацій ДТСААФ чи ТСО України, не підпорядковувалась їх органам, а її діяльність не регулювалась нормативними актами цих структур.

На думку апелянта, висновок суду про те, що майно ГО «СТЦ ТСО України «Відродження» апріорі є державним через входження цієї організації до структур ТСО України, є таким, що суперечить як правовій природі організації, так і нормам законодавства України та положенням Статуту ГО «СТЦ ТСО України «Відродження». Такий висновок не ґрунтується на жодних досліджених у справі доказах та є абсолютно невмотивованим припущенням.

Захисник вважає й необґрунтованим висновок суду про належність майна організацій колишнього ДТСААФ СРСР, які перебувають на території України, до державної власності. Так, апелянт стверджує, що судом вибірково використане законодавство та зроблений хибний висновок про належність такого майна до державної власності. Посилаючись на положення Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, що розташовані на території України», суд не врахував того, що його дія поширювалась на організації, які вже були створені на час проголошення незалежності України. Однак дія вказаного нормативно-правового акту не може поширюватись на організацію, створену, майже через 2 роки після цього, та яка не була правонаступником будь-яких раніше створених організацій, а є новоствореною за рішенням фізичних осіб.

На думку апелянта, поза увагою суду також залишилось те, що на виконання зазначеного Закону Кабінетом Міністрів України 24.09.1991 прийнято постанову № 227, якою затверджено перелік підприємств, установ та організацій, які переходять у відання міністерств і відомств України. Серед цього переліку відсутні будь-які згадки про ДТСААФ. Відтак уряд України не вважав цю організацією такою, що має бути передана до державної сфери управління.

Захисник звертає увагу в своїй апеляційній скарзі на рішення Господарського суду м. Києва від 09.09.2009 № 4/86-39/48, висновки якого хоч і не мають преюдиційного значення для суду кримінальної юрисдикції, однак не може залишитись поза увагою та обставина, що майно ГО «СТЦ ТСО України «Відродження» - військово-спортивна база було визнано власністю громадської організації.

Крім того, захисник вказуючи про неповноту судового розгляду, зазначає про те, що з поміж 30 заявлених свідків, допитано було лише 4. При цьому в матеріали судового провадження не містять даних про вживання належних заходів для виклику цих свідків.

На думку апелянта, мають місце сумніви й щодо законності формування складу колегії суддів, яка розглядала зазначене кримінальне провадження, оскільки в матеріалах відсутні звіти автоматизованого розподілу.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисників, які підтримали апеляційну скаргу, пояснення прокурорів, які заперечили проти скасування вироку, провівши судові дебати, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Стаття 409 КПК України передбачає, що підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, згідно з вимогами ст. 411 КПК України якщо: висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду; суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки; за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші; висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності. Вирок та ухвала підлягають скасуванню чи зміні із зазначених підстав лише тоді, коли невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження вплинула чи могла вплинути на вирішення питання про винуватість або невинуватість обвинуваченого, на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність, на визначення міри покарання або застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.

Частина 1 статті 412 КПК України передбачає, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Норми ч.1 ст. 337 КПК України встановлюють, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам ст. 291 КПК України, зокрема в ньому повинні бути зазначено серед іншого виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

За відсутності у обвинувальному акті формулювання обвинувачення, суд першої інстанції позбавлений можливості виконати вимоги ч.1 ст. 337 КПК України та постановити законне і обґрунтоване рішення в кримінальному провадженні.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, в обвинувальному акті в кримінальному провадженні №22012000000000053 щодо ОСОБА_13 за ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 366 КК України взагалі відсутнє формулювання обвинувачення, а слідчим викладені лише фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими. При цьому також відсутнє посилання на те, що сторона обвинувачення взагалі в чомусь обвинувачує ОСОБА_13 .

Здійснюючи судовий розгляд фактично в межах зазначених прокурором обставин кримінального правопорушення, суд першої інстанції допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодили йому ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а тому є істотним.

Висновки про доведеність винуватості ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 366 КПК України, викладені судом першої інстанції у вироку містять істотні суперечності, зокрема щодо службових повноважень та посади обвинуваченого в двох юридичних особах, права власності майна, яке нібито розтратив ОСОБА_13 , наявність повноважень щодо розпорядження таким майном з урахуванням одночасного обіймання двох посад в різних юридичних особах, необхідності отримання дозволу Фонду державного майна та відповідного рішення Бюро Центрального комітету Товариства сприяння обороні України на розпорядження майном.

Оскільки обвинувальний акт не відповідає вимогам процесуального закону та за наявності суперечливих висновків суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості постановити рішення щодо доведеності винуватості або відсутності вини обвинуваченого ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 366 КК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 20 грудня 2018 року щодо ОСОБА_13 підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в кримінальному провадженні №22012000000000053 щодо ОСОБА_13 за ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 366 КК України в суді першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_11 задовольнити частково.

Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 20 грудня 2018 року щодо ОСОБА_13 скасувати.

Призначити новий розгляд в кримінальному провадженні №22012000000000053 щодо ОСОБА_13 за ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 366 КК України в суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-кп/824/1134/2021 Головуючий у суді першої інстанції ОСОБА_1

№761/25123/13-к

Категорія КК: ч. 5, ст. 191, ч. 2 ст. 366 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду

в складі: головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретарів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

ОСОБА_10 ,

захисника ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лобачів Володарського району Київської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України,

У С Т А Н О В И Л А:

Приймаючи до уваги те, що складання ухвали вимагає значного часу, колегія суддів вважає за можливе обмежитися складанням і оголошенням лише резолютивної її частини.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_11 задовольнити частково.

Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 20 грудня 2018 року щодо ОСОБА_13 скасувати.

Призначити новий розгляд в кримінальному провадженні №22012000000000053 щодо ОСОБА_13 за ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 366 КК України в суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали проголосити 01 червня 2021 року о 10 годині.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4