Постанова
від 26.12.2018 по справі 922/778/18
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2018 р. Справа № 922/778/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Стойка О.В., суддя Попков Д.О.

секретар судового засідання Євтушенко Є.В.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1, за довіреністю;

від відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю (адвокат);

від третьої особи - не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства Конструкторське бюро вагобудівництва , м. Харків вх. № 49Х/З на рішення господарського суду Харківської області від 10.07.2018 р. у справі № 922/778/18 (суддя - Байбак О.І., повний текст складено та підписано 18.07.2018 р.)

за позовом Харківської міської ради, м. Харків

до Приватного підприємства Конструкторське бюро вагобудівництва , м. Харків

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватного підприємства Науково-виробнича фірма Українська вагова компанія , м. Харків

про стягнення 78 752,59 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Харківська міська рада (далі - позивач) звернулася до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства Конструкторське бюро вагобудівництва (далі - ПП Конструкторське бюро вагобудівництва , відповідач) безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 78 752,59 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.03.2018 р. залучено Приватне підприємство Науково-виробнича фірма Українська вагова компанія у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача (далі - ПП НВФ Українська вагова компанія ).

На стадії розгляду справи по суті місцевим господарським судом позивачем подано заяву про внесення виправлень, у задоволенні якої відмовлено з огляду на те, що дана заява подана позивачем після закінчення підготовчого провадження, що суперечить вимогам ст. 46 ГПК України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.07.2018 р. позов задоволено, з відповідача на користь позивача стягнуто 78 752,59 грн. у розмірі орендної плати та 1 762,00 грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване, зокрема, з тих підстав, що за своєю правовою природою грошові кошти, що є предметом позову у даній справі, є сумою несплаченої відповідачем орендної плати за користування земельними ділянками, які перебувають у комунальній власності, без укладення договору оренди, внаслідок чого Харківська міська рада була позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від оренди цих земельних ділянок, чим позивачу завдано збитки у вигляді неотриманої орендної плати за землю, тому до правовідносин сторін судом першої інстанції застосовано статтю 22 ЦК України, ч. 2 ст. 224, ст. 225 ГК України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та постановити рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідач стверджує, що в період з 31.10.2013 р. по 16.03.2016 р. ПП Конструкторське бюро вагобудівництва спільно з ПП НВФ Українська вагова компанія придбано в спільну сумісну власність нежитлові будівлі літ. М-2 загальною площею 567,7 кв.м., літ. Н-1 загальною площею 662,5 кв.м., літ Д-2 загальною площею 864,1 кв.м., які на момент придбання знаходились за адресою: м. Харків, вул. Транспортна колона, 2, на земельній ділянці площею 1,0034 га, кадастровий номер 3610136600:16:004:0003, цільове призначення: підприємства іншої промисловості із земель державної власності. За доводами відповідача, ПП НВФ Українська вагова компанія та ПП Конструкторське бюро вагобудівництва у 2016 році звернулися до Харківської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у спільну сумісну власність (шляхом викупу) земельної ділянки площею 1,0034 га, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Транспортна колона, 2, на земельній ділянці площею 1,0034 га, кадастровий номер 3610136600:16:004:0003, цільове призначення: підприємства іншої промисловості із земель державної власності. Враховуючи тривалість процедури відведення зазначеної земельної ділянки, відповідач вважає свої дії правомірними, а заявлені позовні вимоги - безпідставними та необгрунтованими.

ПП Конструкторське бюро вагобудівництва вважає, що місцевий господарський суд помилково кваліфікував спірні правовідносини та розглянув спір з інших правових підстав, ніж ті, що були зазначені позивачем у позовній заяві (ст.ст. 1212-1214 ЦК України), а також фактично не врахував докази для встановлення елементів цивільного правопорушення, зокрема, щодо відсутності вини відповідача - відсутність оформленого права користування на спірну земельну ділянку внаслідок умисного затягування вирішення питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у спільну сумісну власність (шляхом викупу) згаданої земельної ділянки.

Відповідач зазначає, що фактичне володіння і користування земельною ділянкою ПП Конструкторське бюро вагобудівництва без укладення договору оренди землі в період з 01.03.2015 р. по 28.02.2018 р. не вважається правопорушенням.

В строк, встановлений ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.09.2018 р., позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому Харківська міська рада просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

В обґрунтування своєї позиції, позивач посилається на приписи ст.ст. 1212-1214 ЦК України, постанову Верховного Суду від 25.05.2018 р. у справі № 922/2976/17, постанову ОСОБА_3 Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі № 629/4628/16-ц.

26.12.2018 р. від відповідача надійшли письмові пояснення у справі.

Представник позивача у судових засіданнях проти апеляційної скарги заперечив за доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача у судових засіданнях підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.

Третя особа письмовий відзив на апеляційну скаргу не надала, представник третьої особи у судові засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи всі учасники процесу повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 26.12.2018 р. у задоволенні клопотань сторін про зупинення провадження у справі у зв'язку з переглядом ОСОБА_3 Палатою Верховного Суду судового рішення у справі № 922/3412/17 у подібних правовідносинах відмовлено, оскільки за даними Єдиного державного реєстру судових рішень повний текст постанови ОСОБА_3 Верховного Суду від 20.11.2018 р. у справі № 922/3412/17 опубліковано 05.12.2018 р.

Частинами 1-2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно від 19.03.2018 № 117561180:

- нежитлова будівля літ. М-2 загальною площею 567,7 кв.м. по вул. Транспортна Колона, 2 з 31.10.2013 зареєстрована на праві приватної спільної сумісної власності за ПП НВФ Українська вагова компанія та ПП Конструкторське бюро вагобудівництва на підставі договору купівлі-продажу від 31.10.2013 № 4520;

- нежитлова будівля літ. Н-1 загальною площею 662,5 кв.м. по вул. Транспортна Колона, 2 з 26.12.2014 зареєстрована на праві приватної спільної сумісної власності за ПП НВФ Українська вагова компанія та ПП Конструкторське бюро вагобудівництва на підставі договору купівлі-продажу від 26.12.2014 № 2427;

- нежитлова будівля літ. Д-2 загальною площею 864,1 кв.м. по вул. Транспортна Колона, 2 з 16.03.2016 зареєстрована на праві приватної спільної сумісної власності зареєстрована за ПП НВФ Українська вагова компанія та ПП Конструкторське бюро вагобудівництва на підставі договору купівлі-продажу від 16.03.2016 № 345.

Відповідно до вищезазначеної інформації, листа Відділу у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 17.07.2017 № 19-20-0.23,08-1133/116-17 та листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 12.07.2017 № 4542/0/225-17 речові права ПП Конструкторське бюро вагобудівництва та ПП НВФ Українська вагова компанія на земельну ділянку по вул. Транспортна Колона, 2 у м. Харкові не зареєстровані.

Матеріали справи свідчать про те, що на підставі ст. 128 Земельного кодексу України у 2016 році ПП НВФ Українська вагова компанія та ПП Конструкторське бюро вагобудівництва звернулися до Харківської міської ради з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у спільну сумісну власність (шляхом викупу) земельної ділянки площею 1,0034 га розташовану за адресою: Харків вул. Транспортна колона 2 на земельній ділянці площею 1,0034 га, кадастровий номер 3610136600:16:004:0003, цільове призначення: підприємства іншої промисловості із земель державної власності.

Листом від 11.08.2016 № 3110/0/27-16 Департамент містобудування, архітектури та генерального плану запропонував Приватному підприємству Конструкторське бюро вагобудівництва направити уповноваженого представника до Управління з документами, що є в наявності з даного питання.

Відповідачем до матеріалів справи надано незасвідченні копії листів про тривале листування протягом 2016-2017 років з позивачем з приводу надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у спільну сумісну власність (шляхом викупу) земельної ділянки площею 1,0034 га, розташовану за адресою: Харків вул. Транспортна колона, 2 на земельній ділянці площею 1,0034 га.

19.03.2018 р. головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради ОСОБА_4, за участю інженера-геодезиста ОСОБА_5 та інженера-землевпорядника ОСОБА_6 здійснено обстеження спірних земельних ділянок, за результатами якого складено ОСОБА_5 обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки за адресою м. Харків, вул. Транспортна колона, 2.

Відповідно до даного акта, ПП Конструкторське бюро вагобудівництва та ПП НВФ Українська вагова компанія з 16.03.2016 по теперішній час використовують земельну ділянку № 1 площею 0,0878 га; з 26.12.2014 по теперішній час використовують земельну ділянку № 2 площею 0,0789 га та з 31.10.2013 по теперішній час земельну ділянку № З площею 0,0474 га по вул. Транспортна Колона, 2 у м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. Д-2 , Н-1 , М-2 , право власності на які зареєстровано за зазначеними підприємствами. Межі земельних ділянок визначено відповідно до зовнішніх меж будівель. ПП Конструкторське бюро вагобудівництва та ПП НВФ Українська вагова компанія , набувши право власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином не оформили правовідносини щодо користування земельними ділянками.

Приватне підприємство Конструкторське бюро вагобудівництва у період з 01.03.2015 по 28.02.2018 не сплачувало за користування земельною ділянкою № 2 та № 3, з 01.04.2016 по 28.02.2018 за земельну ділянку № 1 плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі.

Посилаючись на відсутність відповідного договору оренди спірних земельних ділянок та відсутність доказів сплати за користування ними плати за землю у встановленому чинним законодавством розмірі, позивач вважає, що відповідачем безпідставно зберігаються кошти у розмірі орендної плати за період користування земельними ділянками № 2 та № 3 з 01.03.2015 по 28.02.2018 та земельною ділянкою № 1 за період з 01.04.2016 по 28.02.2018, чим обумовлено звернення позивача з позовом до господарського суду Харківської області про стягнення з відповідача 78 752,59 грн. на підставі ст. ст. 1212-1214 ЦК України.

Частиною 1 статті 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно з ст. 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад, справляння плати за землю, тощо.

Згідно з ст. 142 Конституції України, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Таким чином, розпорядником спірної земельної ділянки, що діє в інтересах територіальної громади є позивач.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України, збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом д частини першої статті 156 Земельного кодексу України, власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом зазначених приписів Цивільного та Земельного кодексів України, відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об'єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою без належних на те правових підстав, на якій ці об'єкти розміщені.

Перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт е частини першої статті 141 цього Кодексу).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно з ст. 123 Земельного Кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Статтею 124 Земельного Кодексу України визначено порядок передачі земельних ділянок в оренду. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб (ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України).

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

У той же час, стаття 125 ЗК України передбачає, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Абзацом восьмим частини першої статті 31 Закону України Про оренду землі встановлено, що договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування спірними земельними ділянками ні попереднім користувачем, ні ПП Конструкторське бюро вагобудівництва , зокрема укладення відповідних договорів оренди з Харківською міською радою та державною реєстрацією такого права, а отже, при укладенні договорів купівлі-продажу нерухомості право користування земельними ділянками, якого не існувало у продавця на момент укладення договорів купівлі-продажу, до набувача не перейшло. Таким чином, відповідач користується спірними земельними ділянками без достатньої правової підстави.

Судовою колегією враховано правову позицію ОСОБА_3 Верховного Суду, викладену у постанові від 20.11.2018 р. у справі № 922/3412/17, відповідно до якої ОСОБА_3 Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для відступлення від висновків Верховного Суду України щодо застосування приписів статей 1212-1214 ЦК України стосовно можливості стягнення суми орендної плати без укладеного між сторонами договору оренди землі.

Позивачем та матеріалами справи доведено, що відповідач є власником нерухомого майна, розміщеного на трьох земельних ділянках за адресою: вул. Транспортна колона, 2, м. Харків, на підставі договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 31.10.2013 р. № 4520, від 26.12.2014 № 2427, від 16.03.2016 № 345.

Відповідачем до матеріалів справи не надано належних доказів оформлення права користування спірними земельними ділянками, зокрема, укладення відповідних договорів оренди з Харківською міською радою та державної реєстрації права оренди відповідача.

Доказів викупу спірних земельних ділянок відповідачем до матеріалів справи також не надано. Крім того, матеріали справи не містять доказів оскарження відповідачем бездіяльності Харківської міської ради щодо надмірного зволікання у вирішенні питання щодо викупу земельних ділянок, на яких розміщені об'єкти нерухомого майна, тому доводи апеляційної скарги про зворотнє відхиляються за недоведеністю.

Таким чином, відповідач користується спірними земельними ділянками без достатніх правових підстав.

Отже, в даному випадку відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельних ділянок, на яких розташовані ці об'єкти, відносини з фактичного користування земельними ділянками без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними, тому наявність або відсутність вини відповідача в даному випадку не підлягає дослідженню, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги про відсутність вини у діях відповідача не підлягають розгляду судом апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, ПП Конструкторське бюро вагобудівництва , як фактичний користувач земельними ділянками, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ними, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до даних публічної кадастрової карти, земельна ділянка з кадастровим номером, про який зазначає Приватне підприємство «Конструкторське бюро вагобудівництва» , а саме 3610136600:16:004:0003, у Державному земельному кадастрі відсутня.

Проте, в даному випадку не потрібен факт наявності сформованої земельної ділянки як об'єкту цивільних прав, оскільки для правильного вирішення спору по суті необхідно встановити фактичну площу земельної ділянки, яку використовує набувач майна та розмір безпідставно збережених коштів.

Доказом встановлення фактичних площ земельних ділянок, якими відповідач користується без належних правових підстав, є акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Транспортна Колона, 2 від 19.03.2018 р.

Відповідно до ст. 189 Земельного кодексу України, самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється, зокрема, міськими радами.

Рішенням Харківської міської ради від 20.11.2015 № 7/15 затверджено Положення про Департамент територіального контролю Харківської міської ради (далі - Положення), відповідно до п. 2.2 якого основним завданням Департаменту є здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного законодавства України, забезпечення виконання повноважень з питань державного архітектурно-будівельного контролю та вжиття заходів зі звільнення території міста Харкова від самовільно розміщених об'єктів.

Відповідно до п. 3.1.6. Положення Департамент відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за додержанням вимог законодавства України при використанні земель комунальної власності фізичними та юридичними особами, виявляє та фіксує факти неодержання доходів за період тимчасового невикористання земельної ділянки (самовільного зайняття), використання земельної ділянки без документа, що посвідчує право на земельну ділянку, неодержання доходів унаслідок порушення умов договору оренди землі (нецільове використання), невідповідності розміру орендної плати за договором оренди землі вимогам чинного законодавства.

Також п. З.2.1., 3.2.2. та 3.2.4 Положення встановлюється, що Департамент має право:

- обстежувати будь-які земельні ділянки в межах міста Харкова з метою здійснення контролю за дотриманням порядку їх використання та охорони, а також при підготовці рішень про передачу у власність та користування, при оформленні угод щодо оренди землі, актів прийому-передачі земельних ділянок, за вмотивованими запитами виконавчих органів Харківської міської ради та в інших випадках, які необхідні для виконання покладених на Департамент повноважень;

- складати акти обстеження земельних ділянок та дотримання умов їх використання. Виносити приписи про усунення порушень у сфері благоустрою;

- здійснювати фото- та відеозйомку, застосовувати інші технічні засоби фіксування фактів порушення земельного законодавства та інтересів територіальної громади міста Харкова.

Відповідно до пункту 3.2.13. Положення, Департамент має право залучати за погодженням із керівником виконавчого органу міської ради відповідних спеціалістів для виконання покладених на Департамент функцій та завдань) зокрема, залучати за згодою фахівців (інженерів-геодезистів, інженерів-1 землевпорядників та інших) для участі у заходах, пов'язаних зі здійсненням самоврядного контролю за використанням та охороною земель, державного архітектурно-будівельного контролю.

Саме за результатами проведеного комісійного обстеження земельної ділянки складений акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки по вул. Транспортна Колона, 2 у м. Харкові від 19.03.2018.

Матеріали справи не містять доказів оскарження з боку Приватного підприємства «Конструкторське бюро вагобудівництва» дій посадових осіб Департаменту територіального контролю Харківської міської ради щодо складання акту обстеження та визначення меж земельної ділянки від 19.03.2018.

Крім того, відповідачем також не надано доказів невідповідності відомостей, зазначених в ОСОБА_5 обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки за адресою м. Харків, вул. Транспортна колона, 2, фактичним обставинам справи.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду від 13.06.2018 р. у справі № 922/2973/17 не можуть бути прийняті до уваги, оскільки в даному випадку важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої, який позивачем та матеріалами справи є доведеним. При цьому, висновки, викладені у зазначеній постанові Верховного Суду, суперечать правовій позиції ОСОБА_3 Верховного Суду, викладеній у постанові від 20.11.2018 р. у справі № 922/3412/17.

Наразі, Харківською міською радою розраховано розмір безпідставно збережених коштів, як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності, у формі орендної плати за землю, яка нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та місцевого самоврядування за користування кожною з трьох земельних ділянок окремо у сумі 78 752,59 грн.

Розрахунок позовних вимог Харківською міською радою здійснено з урахуванням Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого Наказом Мінагрополітики від 25.11.2016 № 489, рішень Харківської міської ради від 27.02.2008 № 41/08 та від 03.07.2013 № 1209/13, окремо по кожній із спірних земельних ділянок, розташованих під об'єктами нерухомості відповідача, придбаних відповідно до договорів купівлі-продажу від 31.10.2013 р. № 4520, від 26.12.2014 р. № 2427, від 16.03.2016 р. № 345.

Обґрунтованість розрахунку позивача відповідачем належними доказами не спростовано, тому позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими.

При цьому, приймається до уваги, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись, як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України ).

Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

З огляду на викладене, оскаржуване рішення суду підлягає залишенню без змін за мотивами, викладеними у даній постанові, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 10.07.2018 р. у справі № 922/778/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено 27.12.2018 р.

Головуючий суддя В.І. Пушай

Суддя О.В. Стойка

Суддя Д.О. Попков

СудСхідний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення26.12.2018
Оприлюднено02.01.2019
Номер документу78924082
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —922/778/18

Постанова від 26.12.2018

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Пушай Володимир Іванович

Ухвала від 03.12.2018

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Пушай Володимир Іванович

Ухвала від 29.10.2018

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Пушай Володимир Іванович

Ухвала від 12.10.2018

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Пушай Володимир Іванович

Ухвала від 10.09.2018

Господарське

Харківський апеляційний господарський суд

Терещенко О.І.

Ухвала від 22.08.2018

Господарське

Харківський апеляційний господарський суд

Терещенко О.І.

Ухвала від 20.07.2018

Господарське

Господарський суд Харківської області

Байбак О.І.

Рішення від 10.07.2018

Господарське

Господарський суд Харківської області

Байбак О.І.

Ухвала від 26.06.2018

Господарське

Господарський суд Харківської області

Байбак О.І.

Ухвала від 29.05.2018

Господарське

Господарський суд Харківської області

Байбак О.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні