Рішення

від 13.12.2018 по справі 921/320/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 грудня 2018 року м. ТернопільСправа № 921/320/18

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бурди Н.М.

при секретарі судового засідання Шміло І.О.

розглянув справу

за позовом: Тернопільської обласної ради, вул. М.Грушевського, 8, м. Тернопіль

до відповідача: Збаразької міської ради, вул. Б.Хмельницького, 4, м. Збараж

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача : Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго", вул. Київська, 3А, м. Тернопіль

за участі третьої особи третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Збаразького районного бюро технічної інвентаризації, вул. Данила Галицького, 3, м. Збараж

про визнання незаконними та скасування рішень №912 від 02.12.2008, №VII/20/30 від 17.11.2017 та свідоцтва про право власності СВА №831577 від 11.02.2009; визнання спільної власності на об'єкти нерухомого майна.

За участі представників:

позивача: ОСОБА_1, довіреність № 07-331 від 21.03.17 ;

відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 03-184/2.6 від 12.02.2018 ;

третьої особи на стороні позивача: ОСОБА_3, довіреність №706/03 від 12.08.2018;

третьої особи на стороні відповідача: не з"явився

Учасникам судового процесу оголошено склад суду.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд", відповідно до вимог статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України.

Суть справи:

14.08.2018 Тернопільська обласна рада звернулася до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Збаразької міської ради про визнання незаконними та скасування рішень Збаразької міської ради №912 від 02.12.2008, №VII/20/30 від 17.11.2017 та свідоцтва про право власності СВА №831577 від 11.02.2009; визнання права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області в особі Тернопільської обласної ради на об'єкти нерухомого майна: будівлю котельні та склад солі загальною площею 335 кв.м. за адресою: Тернопільська область, м. Збараж , вул. Коцюбинського, 2.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок прийняття оскаржуваного рішення № 912 від 02.12.2008 "Про прийняття в комунальну власність будівлю котельні по вул.. Коцюбинського,2 та оформлення на неї права власності", за відповідачем зареєстровано право власності на будівлю котельні та склад солі загальною площею 335 кв.м. за адресою: Тернопільська область, м. Збараж , вул. Коцюбинського, 2, про що, останньому видано свідоцтво про право власності СВА №831577 від 11.02.2009, у зв'язку із чим рішенням Збаразької міської ради №VII/20/30 від 17.11.2017 "Про взяття Збаразьким МКП "Збараж" на баланс будинок котельні" припинено Тернопільському обласному комунальному підприємству теплових мереж "Тернопільтеплокомуненерго" (як балансоутримувачу спірного нерухомого майна) право користування земельною ділянкою площею 0,13 га по вул. Коцюбинського, 2 , м. Збараж. Позивач вважає, що вказаними діями відповідача порушено право Тернопільської обласної ради, як власника вказаного нерухомого майна, набутого ним на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 311 від 05.11.1991 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю" внаслідок прийняття відповідних рішень Виконавчим комітетом Тернопільської обласної Ради народних депутатів №300 від 26.12.1991 "Питання розмежування майна між комунальною власністю області, районів і м. Тернополя" і Тернопільською обласною Радою народних депутатів від 16.07.1992 "Про комунальну власність області".

Ухвалою суду від 14.08.2018 відкрито провадження у справі №921/320/18 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.09.2018.

Також, зазначеною ухвалою, на підставі статті 50 ГПК України, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунальне підприємство теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго" (вул. Київська, 3А, м. Тернопіль, ідент. код 03353590) та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Збаразьке районне бюро технічної інвентаризації (вул. Данила Галицького, 3, м. Збараж, ідент. код 14044596).

Протокольними ухвалами від 13.09.2018, від 04.10.2018 та від 01.11.2018 відкладалися підготовчі засідання відповідно на 04.10.2018, на 01.11.2018 та на 15.11.2018, про що повідомлено учасників справи, відповідно до вимог статей 120, 121 ГПК України.

Відповідно до частини 3 статті 177 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підготовче провадження має бути проведено протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше, ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Протокольною ухвалою від 04.10.2018, враховуючи клопотання Тернопільської обласної ради про продовження строку підготовчого провадження (вх. № 18285 від 04.10.2018) продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 921/320/18 на 30 днів, по 16.11.2018 включно.

У підготовчому засіданні - 15.11.2018 оголошувалась перерва до 16.11.2018, про що відображено у протоколі судового засідання від 15.11.2018.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Протокольною ухвалою від 16.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/320/18 до судового розгляду по суті на 06.12.2018.

Протокольною ухвалою від 06.12.2018 відкладався розгляд справи по суті на 13.12.2018, про що повідомлено учасників справи, відповідно до вимог статей 120, 121 ГПК України.

Представник позивача у судове засідання, що відбулось 13.12.2018 прибув, позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві, та пояснень наданих у судовому засіданні, просить суд позов задоволити.

Крім того, на виконання вимог ухвали суду від 16.08.2018 позивач надав додаткові документи ( вх. №16506 від 31.08.2018). Також, через канцелярію суду надав клопотання про приєднання до справи додаткових доказів ( вх. № 20516 від 07.11.2018 та вх. № 21080 від 16.11.2018).

Представник відповідача у судове засідання, що відбулось 13.12.2018 прибув, щодо позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх. № 16628 від 04.09.2018) та додаткових поясненнях ( вх. № 20790 від 13.11.2018 та вх. № 21042 від 16.11.2018). Просить суд у задоволенні позову відмовити.

Також на виконання вимог ухвали суду від 16.08.2018 відповідач надав додаткові документи ( вх. №16912 від 11.09.2018). Також, через канцелярію суду надіслав клопотання про долучення до справи додаткових доказів ( вх. № 19766 від 29.10.2018 та вх. №22861 від 13.12.2018).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунальне підприємство теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго" у судове засідання, що відбулось 13.12.2018 прибув, позовні вимоги позивача підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в письмових пояснення по суті позову та в додаткових поясненнях (відповідно вх. № 17111 від 13.09.2018 та вх. №19983 від 31.10.2018). Вважає, що позов підлягає до задоволення.

Комунальним підприємством теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго" через канцелярію суду подано клопотання про долучення до справи додаткових доказів ( вх. № 20915 від 15.11.2018).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Збаразьке районне бюро технічної інвентаризації у судові засідання не з"являвся, однак через канцелярію суду надіслано письмові пояснення (вх.№16906 від 11.09.2018), в яких зокрема зазначено, що на час здійснення державної реєстрації права власності на будівлю котельні по вул. Коцюбинського, 2 м. Збараж за Збаразькою міською радою, Збаразьке районне бюро технічної інвентаризації діяло згідно вимог чинного законодавства ( на той час). Також, вказано на те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами те, що на час здійснення державної реєстрації права власності дана будівля перебувала у його власності. Окрім того, Збаразьким районним бюро технічної інвентаризації надіслано клопотання про розгляд справи №921/320/18 без участі його представника ( вх. № 20882 від 13.11.2018).

Відповідно до вимог статті 166 ГПК України, позивачем подано відповідь на відзив (вх. № 17570 від 21.09.2018).

Оглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення, доводи представника позивача, заперечення представника відповідача; пояснення та заперечення третіх осіб, повно та об'єктивно оцінивши подані докази в їх сукупності, судом встановлено:

17 листопада 2017 року Збаразька міська рада на двадцятій сесії VІІ скликання прийняла рішення № VІІ/20/30 "Про взяття Збаразьким МКП "Збараж" на баланс будинок котельні", яким вирішила припинити Тернопільському обласному комунальному підприємству теплових мереж "Тернопільтеплокомуненерго" право користування земельною ділянкою, площею 0,13 га, по вул. Коцюбинського, 2 м. Збаража; внести зміни в Державний акт на право постійного користування землею від 10 грудня 2001 року № І-ТР № 001849 та визначено, що Збаразьке міське комунальне підприємство "Збараж" має взяти на баланс, як майно комунальної власності, будинок котельні № 2 по вул. Коцюбинського м. Збаража.

11.01.2018 Збаразька міська рада листом №03-43/26 надіслала дане рішення Тернопільському обласному комунальному підприємству теплових мереж "Тернопільтеплокомуненерго" до відома.

22 січня 2018 року Комунальне підприємство теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго" повідомило Тернопільську обласну раду листом № 53/03, про існування рішення Збаразької міської ради від 17 листопада 2017 року № VІІ/20/30 "Про взяття Збаразьким МКП "Збараж" на баланс будинок котельні" і, відповідно, клопотало про вжиття усіх необхідних заходів для належного використання земельної ділянки площею 0,13 га, по вул. Коцюбинського, 2 м. Збаража.

24 лютого 2016 року представник Тернопільської обласної ради за довіреністю ОСОБА_4, звернувся із заявою до державного реєстратора прав на нерухоме майно Збаразького районного управління юстиції Тернопільської області для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (будівлю котельні та склад солі) за адресою: Тернопільська область, м. Збараж, вул. Коцюбинського, 2, за територіальною громадою Тернопільської області в особі Тернопільської обласної ради.

29 лютого 2016 року державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_5 за результатами розгляду вказаної заяви прийнято рішення за № 28494223 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень за територіальною громадою Тернопільської області в особі Тернопільської обласної ради з посиланням на те, що будівля котельні та склад солі, які розташовані за адресою: Тернопільська область, м. Збараж, вул. Коцюбинського, 2, вже зареєстровані за територіальною громадою міста Збараж в особі Збаразької міської ради (реєстраційний номер майна 26409456) на підставі свідоцтва про право власності САВ № 831577 від 11 лютого 2009 року, дата внесення запису про право власності 11 лютого 2009 року.

Матеріали справи свідчать, що підставою виникнення права власності на нерухоме майно за територіальною громадою в особі Збаразької міської ради є рішення Збаразької міської ради від 02 грудня 2008 року № 912, на підставі якого видане свідоцтво про право власності САВ № 831577 від 11 лютого 2009 року та внесено запис про право власності 11 лютого 2009 року.

Тернопільська обласна рада вважає відсутніми правові підстави для набуття права власності територіальною громадою міста Збаража в особі Збаразької міської ради на будівлю котельні та склад солі загальною площею 335 кв. м. за адресою: Тернопільська область, Збаразький район, м. Збараж, вул. Коцюбинського, 2 згідно рішення Збаразької міської ради Тернопільської області від 02 грудня 2008 року № 912 та припинення права користування земельною ділянкою площею 0,13 га по вул. Коцюбинського, 2 м. Збараж на підставі рішення Збаразької міської ради від 17 листопада 2017 року № УІІ/20/30 Про взяття Збаразьким МКП Збараж на баланс будинок котельні , тому просить визнати їх недійсними та скасувати, посилаючись на таке:

- спірне майно - будівля котельні та склад солі, які розташовані за адресою: Тернопільська область, м. Збараж, вул. Коцюбинського, 2, знаходиться на балансі Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго", про що свідчить довідка останнього за №625/03 від 25 травня 2007 року, в якій вказано, що станом на 01 травня 2007 року на балансі підприємства знаходяться котельні з тепловими мережами у м. Збараж по вул. Коцюбинського, 2, по вул. Чорновола, 1, по вул. Павлова, 2;

- 05.11.1991 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно - територіальних одиниць (комунальною) власністю", на виконання вимог постанов Верховної Ради УРСР від 08 грудня 1990 року "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування"" та від 26 березня 1991 року "Про введення в дію Закону Української РСР "Про власність"".

Згідно з пунктами 1 і 3 згаданої постанови передбачено:

- затвердити перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності); установити, що державне майно України, крім майна, яке належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю;

- установити, що розмежування майна між власністю областей і власністю районів, міст обласного підпорядкування провадиться облвиконкомами з участю виконкомів нижчестоящих Рад народних депутатів.

26.12.1991 на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 1991 року № 311, виконавчий комітет Тернопільської обласної Ради народних депутатів прийняв рішення № 300 "Питання розмежування майна між комунальною власністю області, районів і м. Тернополя", яким вирішено затвердити орієнтований перелік майна комунальної власності області, що передається до власності районів і м. Тернополя, та перелік державного майна України, що передається до власності адміністративно - територіальних одиниць (комунальної власності).

Згідно з орієнтовним переліком державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності) області, по галузі "Житлово-комунальне господарство" увійшло теплове господарство, яке включає в себе майновий комплекс підприємств та об'єкти виробничих об"єднань теплового господарства (підприємства теплових мереж, котельні, бойлерні тощо), ремонтно-будівельні, автотранспортні та інші підприємства й організації, що обслуговують або пов'язані з організацією виробничої діяльності підприємств теплового господарства.

На виконання вимог статей 32, 35 Закону України "Про власність", статті 7 Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", Постанови Верховної Ради України від 05 червня 1992 року № 2415- XII "Про внесення змін і доповнень до Постанови Верховної Ради України від 05 березня 1992 року "Про порядок введення в дію Закону України "Про Представника Президента України" 16 липня 1992 року Тернопільська обласна Рада народних депутатів прийняла рішення "Про комунальну власність області", пунктами 1 і 2 якого вирішено:

- затвердити перелік об'єктів комунальної власності області, що додається;

- встановити, що комунальна власність області не може відчужуватися, передаватись в оренду, змінювати суб'єкта власності, використовуватися не за призначенням, перепрофільовуватись без згоди на те обласної Ради народних депутатів.

Згідно з даним переліком об'єктів до комунальної власності Тернопільської області увійшла галузь "Житлово-комунальне господарство" включаючи Облтепломережі разом із наявними структурними підрозділами як об'єкти права власності, що мали відповідні основні засоби в своєму господарському віданні або оперативному управлінні.

Таким чином, вважає позивач, на підставі вказаних рішень будівля котельні та склад солі, загальною площею 335 кв. м. за адресою: Тернопільська область, м. Збараж, вул. Коцюбинського, 2 віднесені до комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області.

І оскільки рішення виконавчого комітету Тернопільської обласної Ради народних депутатів від 26 грудня 1991 року за № 300 "Питання розмежування майна між комунальною власністю області, районів і м. Тернополя" і рішення Тернопільської обласної Ради народних депутатів від 16 липня 1992 року "Про комунальну власність області" після їх прийняття спричинили певні правові наслідки, не скасовані та не визнані недійсними в судовому порядку і на даний час є чинними, а тому, подальші дії (рішення), які стосувалися оформлення права власності на будівлю котельні та склад солі, загальною площею 335 кв. м., за адресою: Тернопільська область, м. Збараж, вул. Коцюбинського, 2 за іншими суб'єктами є неправомірними, так як суперечать вказаним рішенням та загальновстановленим принципам непорушності права власності.

І так як Тернопільська обласна рада, як фактичний власник майна, що набула його на визначених законодавством підставах у 1992 році, не приймала жодних рішень щодо передачі до комунальної власності територіальної громади міста Збараж в особі Збаразької міської ради будівлі котельні та складу солі за адресою: Тернопільська область, м. Збараж, вул. Коцюбинського, 2, а тому вважає, що правові підстави для прийняття рішення Збаразькою міською радою від 02 грудня 2008 року за № 912 та внесення запису про право власності від 11 лютого 2009 року реєстраційний номер 26409456, з видачею свідоцтва про право власності СВА № 831577 від 11 лютого 2009 року на будівлю котельні та складу солі, загальною площею 335 кв. м., за адресою: Тернопільська область, Збаразький район, м. Збараж, вул. Коцюбинського, 2, за територіальною громадою міста Збараж в особі Збаразької міської ради відсутні, а тому просить їх визнати недійсними та скасувати як такі, що суперечать Конституції України, Цивільному кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Оцінивши зібрані у справу докази та дослідивши норми чинного законодавства, що регулюють розглядувані правовідносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на таке.

Згідно із статтею 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Відповідно до частини третьої статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Вибуття із комунальної власності майна поза волею органу місцевого самоврядування, який представляє інтереси певної територіальної громади, суттєво порушує матеріально - фінансову основу діяльності органу місцевого самоврядування, заподіює шкоду інтересам членів територіальної громади, а тому дане звернення Тернопільської обласної ради до суду із позовною заявою спрямоване на повернення до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області майна, яке вибуло з її власності незаконно, - будівля котельні та склад солі загальною площею 335 кв. м. за адресою: Тернопільська область, м. Збараж, вул. Коцюбинського, 2.

Згідно зі статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення прав власності, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, судовий захист цивільного права та інтересу.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи (в тому числі юридичної) на захист свого цивільного права у разі його невизнання та право на захист свого інтересу, який не суперечить засадам чинного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого права та інтересу одним із наступних способів: визнання права, примусове виконання обов'язку в натурі, визнання незаконними дії чи бездіяльність органу місцевого самоврядування. В той же час суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (статті 16 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У відповідності до статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Як визначено статтею 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Виходячи з вагомості права власності поряд з іншими цивільними правами законом встановлена його непорушність.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом (стаття 328 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вказаний спосіб захисту права власності пов'язаний з тим, що право власності має спиратись на певний титул, щоб бути доведеним перед іншими особами. Саме суд в разі виникнення спору здійснює це доведення.

Отже, рішення суду про визнання права власності, яке прийнято за результатами розгляду позову, поданого в порядку ст. 392 ЦК України, є правозахисним актом, і спрямоване на захист наявного у позивача права власності.

У зв'язку з цим, момент виникнення права не залежить від набрання рішенням законної сили, оскільки підставою для прийняття останнього є наявність у позивача до звернення до суду тих матеріально-правових фактів, з якими закон пов'язує виникнення права власності.

Тобто, підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності згідно зі ст. 392 ЦК України є оспорення існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду.

Стаття 393 Цивільного кодексу України встановлено, що правовий акт органу органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Частиною третьою статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та статтею 19 Конституції України регламентовано: органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до частини п'ятої статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно із пунктом 19 частини 1 статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання про продаж, передачу в оренду, концесію або під заставу об'єктів комунальної власності, які забезпечують спільні потреби територіальних громад і перебувають в управлінні районних, обласних рад, а також придбання таких об'єктів в установленому законом порядку.

Частинами другою та дев'ятою статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Відповідно до розділу V "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні та обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу.

Отже, відчуження об'єктів комунальної власності може відбуватись тільки за спеціальними рішеннями органу місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальної громади відповідно до закону.

Судом встановлено, що відповідно до Статуту КП теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго", затвердженого рішенням Тернопільської обласної ради від 24 листопада 2017 року за № 820, Комунальне підприємство теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго" є об'єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області і правонаступником Тернопільського обласного комунального підприємства теплових мереж "Тернопільтеплокомуненерго". Власником і засновником підприємства є Тернопільська обласна рада (п.1.1, п.1.2 Статутут).

Підприємство створене з метою забезпечення тепловою енергією споживачів, розташованих на території Тернопільської області, та отримання прибутку ( п.2.1 Статуту).

Пунктами 5.1, 5.3, 5.4, 5.6, 5.7 Статуту зазначено, що майно підприємства складають виробничі та невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Майно підприємства є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області. За підприємством закріплюється право господарського відання вказаним майном. Підприємство здійснює володіння, користування землею та іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та чинного законодавства України. Відчуження майна, що належить до основних фондів підприємства, здійснюється з дозволу Тернопільської обласної ради за поданням підприємства. Списання з балансу підприємства основних фондів проводиться з дозволу Тернопільської обласної ради .

17 листопада 2017 року Збаразька міська рада на двадцятій сесії VІІ скликання прийняла рішення № VІІ/20/30 "Про взяття Збаразьким МКП "Збараж" на баланс будинок котельні", яким вирішила припинити Тернопільському обласному комунальному підприємству теплових мереж "Тернопільтеплокомуненерго" право користування земельною ділянкою, площею 0,13 га, по вул. Коцюбинського, 2 м. Збаража; внести зміни в Державний акт на право постійного користування землею від 10 грудня 2001 року № І-ТР № 001849 та визначено, що Збаразьке міське комунальне підприємство "Збараж" має взяти на баланс, як майно комунальної власності, будинок котельні № 2 по вул. Коцюбинського м. Збаража.

11.01.2018 Збаразька міська рада листом №03-43/26 надіслала дане рішення Тернопільському обласному комунальному підприємству теплових мереж "Тернопільтеплокомуненерго" до відома.

22 січня 2018 року Комунальне підприємство теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго" звернулося до Тернопільської обласної ради з листом № 53/03, яким повідомлено, про існування рішення Збаразької міської ради від 17 листопада 2017 року № VІІ/20/30 "Про взяття Збаразьким МКП "Збараж" на баланс будинок котельні", з проханням вжити усіх необхідних заходів для належного використання земельної ділянки площею 0,13 га, по вул. Коцюбинського, 2 м. Збаража.

24 лютого 2016 року представник Тернопільської обласної ради за довіреністю ОСОБА_4, звернувся із заявою до державного реєстратора прав на нерухоме майно Збаразького районного управління юстиції Тернопільської області для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (будівлю котельні та склад солі) за адресою: Тернопільська область, м. Збараж, вул. Коцюбинського, 2, за територіальною громадою Тернопільської області в особі Тернопільської обласної ради.

29 лютого 2016 року державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_5 прийнято рішення за № 28494223 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень за територіальною громадою Тернопільської області в особі Тернопільської обласної ради. З даного рішення вбачається, що будівля котельні та склад солі, які розташовані за адресою: Тернопільська область, м. Збараж, вул. Коцюбинського, 2, вже зареєстровані, а саме: за даними Реєстру речових прав на нерухоме майно власником вказаного нерухомого майна є територіальна громада в особі Збаразької міської ради (реєстраційний номер майна 26409456) на підставі свідоцтва про право власності САВ № 831577 від 11 лютого 2009 року, дата внесення запису про право власності 11 лютого 2009 року.

Так 02.12.2008 Збаразька міська рада на п'ятнадцятій сесії п'ятого скликання прийняла рішення за № 912 "Про прийняття в комунальну власність будівлю котельні по вул. Коцюбинського, 2 та оформлення на неї права власності", яким вирішено: прийняти в комунальну власність територіальної громади м. Збаража в особі Збаразької міської ради будівлю котельні по вул. Коцюбинського, 2 м.Збаража та оформити право власності на неї.

На підставі зазначеного рішення видане свідоцтво про право власності САВ № 831577 від 11 лютого 2009 року та внесено запис про право власності - 11 лютого 2009 року.

Поняття комунальної власності адміністративно - територіальних одиниць та підстави її набуття передбачено статтею 7 Закону Української РСР "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве самоврядування" від 07 грудня 1990 року (втратив чинність 12 червня 1997 року), згідно з якою до комунальної власності адміністративно - територіальних одиниць належить майно, яке передається безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, майно, яке створюється і купується органами місцевого самоврядування за рахунок належних їм коштів, а також майно, вказане в Законі України "Про власність".

На виконання вимог постанов Верховної Ради УРСР від 08 грудня 1990 року "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування" та від 26 березня 1991 року "Про введення в дію Закону Української РСР "Про власність", 05.11.1991 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно - територіальних одиниць (комунальною) власністю".

Постанова Кабінету Міністрів України від 05 листопада 1991 року №311 спрямована на забезпечення виконання вимог Закону України "Про власність", адже у ній йдеться не про зміну підпорядкованості наявних державних підприємств, установ, організацій, а про розмежування державного майна України між загальнодержавною власністю та комунальною власністю на рівні областей, міст Києва та Севастополя.

Згідно з пунктами 1 і 3 постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 1991 року за № 311 передбачено:

- затвердити перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності); установити, що державне майно України, крім майна, яке належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю;

- установити, що розмежування майна між власністю областей і власністю районів, міст обласного підпорядкування провадиться облвиконкомами з участю виконкомів нижчестоящих Рад народних депутатів.

Таким чином, термін "перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно - територіальних одиниць (комунальної власності)", у вказаній постанові за своєю правовою природою тотожний з терміном "об'єкт права власності", який зазначений у Законі України "Про власність".

На виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 1991 року за № 311 виконавчий комітет Тернопільської обласної Ради народних депутатів 26 грудня 1991 року прийняв рішення № 300 "Питання розмежування майна між комунальною власністю області, районів і м. Тернополя", яким вирішено затвердити орієнтований перелік майна комунальної власності області, що передається до власності районів і м. Тернополя, та перелік державного майна України, що передається до власності адміністративно - територіальних одиниць (комунальної власності).

Згідно з орієнтовним переліком державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності) області, по галузі "Житлово-комунальне господарство" увійшло теплове господарство, яке включає в себе майновий комплекс підприємств та об'єкти виробничих об'єднань теплового господарства (підприємства теплових мереж, котельні, бойлерні тощо), ремонтно - будівельні, автотранспортні та інші підприємства й організації, що обслуговують або пов'язані з організацією виробничої діяльності підприємств теплового господарства.

На виконання вимог статей 32, 35 Закону України "Про власність", статті 7 Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", Постанови Верховної Ради України від 05 червня 1992 року № 2415- XII "Про внесення змін і доповнень до Постанови Верховної Ради України від 05 березня 1992 року "Про порядок введення в дію Закону України "Про Представника Президента України" 16 липня 1992 року Тернопільська обласна Рада народних депутатів прийняла рішення "Про комунальну власність області", пунктами 1 і 2 якого вирішено:

- затвердити перелік об'єктів комунальної власності області, що додається;

- встановити, що комунальна власність області не може відчужуватися, передаватись в оренду, змінювати суб'єкта власності, використовуватися не за призначенням, перепрофільовуватись без згоди на те обласної Ради народних депутатів.

За даним переліком об'єктів до комунальної власності Тернопільської області увійшла галузь "Житлово-комунальне господарство", включаючи Облтепломережі разом із наявними структурними підрозділами як об'єкти права власності, що мали відповідні основні засоби в своєму господарському віданні або оперативному управлінні.

Таким чином, на підставі вказаних рішень будівля котельні та склад солі, загальною площею 335 кв. м. за адресою: Тернопільська область, м. Збараж, вул. Коцюбинського, 2 віднесені до комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області.

На період прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови від 05 листопада 1991 року №311 Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю та рішення виконавчого комітету Тернопільської обласної Ради народних депутатів 26 грудня 1991 року № 300 "Питання розмежування майна між комунальною власністю області, районів і м. Тернополя", згідно даних обліку - копій інвентарних карток №61 та №142 (оригінали яких оглянуті підчас дослідження доказів) споруди котельні у м. Збараж по вул. Коцюбинського, 2 , як об'єкт державної форми власності (джерело фінансування - Управління капітального будівництва облвиконкому), підлягала розмежуванню в порядку і спосіб, передбачений зазначеними вище нормативними актами.

Як вбачається із відомостей, що містяться у зазначених інвентарних картках, судом встановлено наступне :

- згідно інвентарної картки №61 обліку основних засобів на приміщення котельні, остання була введена в експлуатацію у 1981 році;

- згідно інвентарної картки №142 обліку основних засобів на добудову котельні, вказана будівля була введена в експлуатацію у 1989 році.

Судом встановлено, що рішення виконавчого комітету Тернопільської обласної Ради народних депутатів від 26 грудня 1991 року за № 300 "Питання розмежування майна між комунальною власністю області, районів і м. Тернополя" і рішення Тернопільської обласної Ради народних депутатів від 16 липня 1992 року "Про комунальну власність області" після їх прийняття спричинили певні правові наслідки, не скасовані та не визнані недійсними в судовому порядку і на даний час є чинними.

Враховуючи наведене, подальші дії (рішення), які стосувалися оформлення права власності на будівлю котельні та склад солі, загальною площею 335 кв. м., за адресою: Тернопільська область, м. Збараж, вул. Коцюбинського, 2 за іншими суб'єктами є неправомірними, оскільки суперечать вказаним рішенням та загальновстановленим принципам непорушності права власності.

Така ж правова позиція щодо набуття Тернопільською обласною радою права власності на майно на підставі рішення Тернопільської обласної Ради народних депутатів від 16 липня 1992 року "Про комунальну власність області" висловлена Вищим господарським судом України у справі № 921/648/14-г/6 (постанова суду від 20 січня 2016 року).

Відповідно до статей 41, 142, 143 Конституції України та після набрання чинності Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначені рішенням Тернопільської обласної Ради народних депутатів від 16 липня 1992 року "Про комунальну власність області" об'єкти і майно мають правовий статус об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області, управління якими здійснює виключно Тернопільська обласна рада.

Повноваження обласних Рад народних депутатів щодо прийняття таких рішень та набуття права комунальної власності була передбачена на той час статтями 5, 7, 52 Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", введеного в дію Постановою Верховної Ради України від 08 грудня 1990 року за № 534-ХІІ.

Так, формулювання тексту рішення Тернопільської обласної Ради народних депутатів від 16 липня 1992 року "Про комунальну власність області" та додатку до нього, здійснювалось відповідно до формулювання тексту переліку державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 листопада 1991 року за №311.

Частиною шостою статті 86 Цивільного кодексу Української РСР (чинного на момент прийняття рішення Тернопільської обласної Ради народних депутатів від 16 липня 1992 року "Про комунальну власність області") визначено, що відносини власності регулюються Законом України "Про власність", цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Як визначено статтею 31 Закону України "Про власність" до державної власності в Україні належать загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).

Відповідно до частин першої і другої статті 32 Закону України "Про власність" суб'єктом права загальнодержавної (республіканської) власності є держава в особі Верховної Ради України; суб'єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

Статтею 35 Закону України "Про власність" передбачено, що об'єктами права комунальної власності є майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад і утворюваних ними органів; кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об'єкти житлово-комунального господарства; майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров'я, торгівлі, побутового обслуговування; майно підприємств; місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв'язку та інформації, включаючи націоналізоване майно, передане відповідним підприємствам, установам, організаціям; а також інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території. У комунальній власності перебуває також майно, передане у власність області, району чи іншої адміністративно-територіальної одиниці іншими суб'єктами права власності.

Отже Тернопільська обласна Рада народних депутатів на визначених законодавством підставах у 1992 році набула право власності на будівлю котельні та склад солі загальною площею 335 кв.м., за адресою: Тернопільська область, м. Збараж, вул. Коцюбинського, 2.

Оскільки законодавство (у тому числі Цивільний кодекс Української РСР), яке діяло на момент виникнення такого права власності, не передбачало обов'язкової його реєстрації, то державна реєстрація права комунальної власності Тернопільської обласної Ради народних депутатів на будівлю котельні та склад солі загальною площею 335 кв.м. за адресою: Тернопільська область, м. Збараж, вул. Коцюбинського, 2, не проводилася.

Одночасно, відповідно до частини четвертої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало реєстрації таких прав та їх обтяжень, відповідно право спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області в особі Тернопільської обласної ради на будівлю котельні та склад солі, загальною площею 335 кв.м., за адресою: Тернопільська область, м. Збараж, вул. Коцюбинського, 2, як таке, що виникло до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", є дійсним.

Отже, на підставі Закону України "Про власність", постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 1991 року за № 311, рішення Тернопільської обласної Ради народних депутатів від 16 липня 1992 року "Про комунальну власність області" до комунальної власності Тернопільської області на законних підставах увійшли відповідні галузеві об'єкти з наявним майном, в тому числі спірна будівля котельні та склад солі, загальною площею 335 кв.м. за адресою: Тернопільська область, м. Збараж, вул. Коцюбинського, 2.

Право постійного користування землею Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго" підтверджується рішенням виконавчого комітету Збаразької міської Ради народних депутатів Тернопільської області від 25 червня 1998 року №511 "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель підприємства "Тернопільтеплокомненерго" та Державним актом на право постійного користування землею від 10 грудня 2001 року № І-ТР № 001849.

Спірні об'єкти, згідно листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області своїм за № 11-11-03733 від 18.09.2015 та інформації від 15 вересня 2015 року № 10-15-16357 Фонду державного майна України, як нерухоме державне майно до Єдиного реєстру об'єктів державної власності не внесені.

Натомість факт перебування у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області приміщення котельні та складу солі по вул. Коцюбинського, 2 у м. Збараж підтверджується рішенням Тернопільської обласної ради від 15 березня 2014 року № 1618 "Питання спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області".

Відповідно до частини другої статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом (частина друга). Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (частина п'ята).

Так, способом волевиявлення ради щодо здійснення правомочностей по володінню, користуванню та розпорядженню об'єктами комунальної власності є прийняття нею відповідних рішень.

Однак, Тернопільська обласна рада, як фактичний власник майна, не приймала жодних рішень, щодо передачі до комунальної власності територіальної громади міста Збараж в особі Збаразької міської ради будівлю котельні та складу солі за адресою: Тернопільська область, м. Збараж, вул. Коцюбинського, 2.

Більше того, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи наступні факти, зокрема:

12.03.2004 Збаразька міська рада звернулася із листом №03-121/2.6 до Тернопільської обласної ради з проханням включити в порядок денний чергової сесії обласної ради питання про передачу котельні по вул. Коцюбинського, 2 у м. Збаражі з відповідним обладнанням із власності "Тернопільтеплокомуненерго" у власність громади міста Збараж.

Тернопільська обласна рада листом - відповіддю №10-267/2219 від 21.04.2004 повідомила Збаразьку міську раду, що Тернопільська обласна рада вважає недоцільною передачу котельні по вул.Коцюбинського, 2 у місті Збаражі із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області у власність територіальної громади міста Збараж, посилаючись на лист ТОКП "Тернопільтеплокомуненерго" від 02.04.2004.

17.09.2013 Збаразька міська рада повторно звернулася із листом - проханням за № 01-14/234 про передачу приміщення котельні по вул.. Коцюбинського, 2 у м. Збаражі, що перебуває на балансі обласного комунального підприємства "Тернопільтеплокомуненерго" із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Збаразького району.

22.10.2013 КПТМ ТОР "Тернопільтеплокомуненерго" звернулося до Тернопільської обласної ради із листом № 2108/01, в якому зазначило про недоцільним передавати приміщення котельні до спільної територіальної громади м. Збаража, оскільки об'єкт є недіючий та рішенням Тернопільської обласної ради постійної комісії з питань соціально-економічного розвитку, промислової політики, транспорту та зв'язку, інвестицій, підприємництва, зовнішньоекономічної діяльності від 11.12.2012 за №1608 рекомендовано Тернопільській обласній раді надати дозвіл на демонтаж вищевказаної котельні, що перебуває на балансі ТОКПТМ "Тернопільтеплокомуненерго".

Отже, як слідує із матеріалів справи, зокрема із листування між позивачем та відповідачем, факт перебування спірного нерухомого майна на балансі Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго" відповідачу був відомий, і саме з посиланням на такі обставини він клопотав перед Тернопільською обласною радою про його (майна) передачу громаді міста Збараж.

З огляду на наведене, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для прийняття рішення Збаразькою міською радою від 02 грудня 2008 року за № 912 та внесення запису про право власності від 11 лютого 2009 року реєстраційний номер 26409456, що послужило підставою для видачі свідоцтва про право власності СВА № 831577 від 11 лютого 2009 року на будівлю котельні та складу солі, загальною площею 335 кв. м., за адресою: Тернопільська область, Збаразький район, м. Збараж, вул. Коцюбинського, 2 за територіальною громадою міста Збараж в особі Збаразької міської ради, адже відповідного рішення Тернопільська обласна рада не приймала з даного питання, що суперечить Конституції України, Цивільному кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Також і відсутня правова підстава припинення права користування земельною ділянкою, площею 0,13 га, по вул. Коцюбинського, 2 м. Збараж. Оскільки Збаразька міська рада не була власником спірного приміщення, то прийнятті нею рішення про розпорядження майном, яке їй, як органу місцевого самоврядування не належить, суперечить Конституції України, Цивільному та Земельному кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Посилання відповідача на те, що майно : котельня та склад солі, загальною площею 335 кв. м., за адресою: Тернопільська область, Збаразький район, м. Збараж, вул. Коцюбинського, 2 є власністю громади м. Збараж в силу того, що рішенням виконавчого комітету Збаразької міської ради народних депутатів за №236 від 30.04.1991 було затверджено список житлових будинків, які знаходяться на балансі місцевих рад по місту Збараж, де в розділі №1 Будинки виробничі і невиробничі була зазначена котельня по вул. 17 вересня та по вул. Ш.Алейхема, а другим пунктом цього рішення було вказано Тернопільському обласному бюро технічної інвентаризації провести реєстрацію згаданих будинків згідно списку і видати реєстраційні посвідчення, спростовуються ним же поданими доказами , як-то:

- згідно рішення №236 від 30.04.1991 затверджено списки житлових будинків, які знаходяться на балансі місцевих рад по м. Збараж;

- у затвердженому цим рішенням списку йдеться про будинки і споруди по Збаразькому управлінню будинками (будинки виробничі і невиробничі).

Із змісту цих актів не вбачається права комунальної власності громади м. Збараж на ті чи інші будинки чи споруди, що перераховані у списку, а лише свідчать про їх перелік (інвентаризацію) у період формування законодавства про розмежування власності , разом з тим у вказаному переліку котельня за адресою: Тернопільська область, Збаразький район, м. Збараж, вул. Коцюбинського, 2 не значиться.

Крім цього, згідно доказів , що зібрані у справу, зокрема акту приймання-передачі котельної в м. Збараж по вул. Коцюбинського, 2 на баланс предприятия Тернопольооблтеплосети , балансоутримувачем котельні та складу солі загальною площею 335 кв. м., за адресою: Тернопільська область, Збаразький район, м. Збараж, вул. Коцюбинського, 2 було підприємство Облтепломережі .

Ті пояснення, що стосуються перейменування вулиць у м. Збараж (що саме котельня по вул. Коцюбинського, 2 є котельнею по колишній вулиці 17 вересня не породжує для відповідача права визнавати це майно власністю громади міста без відповідних правових підстав та правовстановлюючих документів.

Заява відповідача про застосування строку позовної давності ( вх. № 22862 від 13.12.2018), обґрунтована тим, що позивач звернувся із позовною заявою після спливу строку позовної давності. судом відхилена з огляду на таке.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (статті 257 Цивільного кодексу України).

Частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

"Позовна давність" - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення Європейський суд з прав людини від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в ст. 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч.1 ст.74 ГПК України). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.04.2018 у справі №910/31767/15.

Судом встановлено, що Тернопільська обласна рада дізналась про рішення Збаразької міської радою від 02 грудня 2008 року за № 912 та внесення запису про право власності від 11 лютого 2009 року реєстраційний номер 26409456, яке послужило видачі свідоцтва про право власності СВА № 831577 від 11 лютого 2009 року на будівлю котельні та складу солі, загальною площею 335 кв. м., за адресою: Тернопільська область, Збаразький район, м. Збараж, вул. Коцюбинського, 2 , в січні 2018, що підтверджується листом Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго" за №53/03 від 22.01.2018.

В процесі підготовчого провадження у даній справі суд з метою з'ясування моменту довідання позивача про факт прийняття відповідачем оспорюваних ним рішень пропонував Збаразькій міській раді, як органу, що їх прийняв, надати суду докази в підтвердження їх (рішень) отримання у спосіб та порядку, передбачених Законом України Про місцеве самоврядування та Закону України Про інформацію .

Відповідач у додаткових поясненнях за вих.№03-1678/2.6 від 12.11.2018 повідомив, що Законом України Про інформацію в редакції, діючій на час прийняття рішення міської ради Збаража №912 від 02.12.2008, було передбачено, що інформація державних органів місцевого і регіонального самоврядування доводиться до відома заінтересованих осіб шляхом оголошення її під час публічних виступів посадових осіб, безпосереднього доведення їх до заінтересованих осіб (усно, письмово чи іншими способами) та ряд інших способів.

Крім цього зазначає, що засідання міської ради , яке проведено 02.12.2008, було відкритим (публічним), виступ з даного приводу здійснював сам голова Збаразької міської ради, який є посадовою особою органу місцевого самоврядування, а перелік рішень (та самі рішення) безпосередньо розміщувались на дошці оголошень міської ради для загального ознайомлення, в зв'язку з чим вважає, що позивач мав можливість бути обізнаним про прийняте рішення та більше того, вважаючи себе власником, зобов'язаний був знати про стан своїх майнових прав.

Разом з тим, проаналізувавши наявне між сторонами листування, що стосується спірного майна, суд дійшов однозначного висновку, що позивач не знав, а з огляду на те, що відповідачем таке рішення у будь-який спосіб до Тернопільської обласної ради доведено не було, тому і не міг знати про його існування.

Згідно із частин 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням встановлених обставин у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені, належним чином доведені та по суті не оспорені відповідачем.

Пунктом 9 статті 129 ГПК України, передбачено, що у випадку, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю.

В силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статями 3, 4, 13, 20, 73-86, 123, 129, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати право спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області на будівлю котельні та склад солі, загальною площею 335 кв.м., за адресою: Тернопільська область, м.Збараж, вул.. Коцюбинського, 2, за Тернопільською обласною радою.

3. Визнати незаконним та скасувати рішення Збаразької міської ради №912 від 02.12.2008 "Про прийняття в комунальну власність будівлю котельні по вул. Коцюбинського, 2 та оформлення на неї права власності" .

4. Визнати та скасувати рішення Збаразької міської ради №VІІ/20/30 від 17.11.2017 "Про взяття Збаразьким МКП "Збараж" на баланс будинок котельні".

5. Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності СВА №831577 від 11.02.2009 на будівлю котельні та складу солі, загальною площею 335 кв.м. за адресою: Тернопільська область, м.Збараж, вул. Коцюбинського, 2 за територіальною громадою міста Збараж в особі Збаразької міської ради.

6. Стягнути з Збаразької міської ради (вул.. Б.Хмельницького, 4, м. Збараж, Тернопільська область, 47302, ідент. код 04058404) на користь Тернопільської обласної ради (вул.. М.Грушевського, 8, м. Тернопіль, 46021, ідент код 24630220) 7364 (сім тисяч триста шістдесят чотири) грн 00 коп. в повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено 28.12.2018.

Суддя Н.М. Бурда