Рішення

від 28.12.2018 по справі 484/1068/18

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 484/1068/18

Провадження № 2/484/1452/18

Рішення

Іменем України

(заочне)

28.12.2018 року м. Первомайськ

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді - Закревського В.І.

при секретарі - Ярославській С.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Первомайська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авалон+" про стягнення заробітної плати та інших виплат,

встановив:

15.03.2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ "Авалон+" про стягнення заробітної плати та інших виплат, в обгрунтування якого вказав, що 10.12.2016 року був прийнятий відповідачем на посаду дорожнього працівника на підставі трудового договору № 34/02-2016.

Відповідно до наказу № 32/ОК від 15.02.2016 року позивача відповідач відрядив до міста ОСОБА_2. Строк відрядження за наказом складав з 20.04.2016 року по 28.02.2017 року. Двічі протягом строку відрядження позивач приїзжав до України у відпустку, а саме:11.11.2016 року та 24.06.2017 року. Відповідно до ст. 121 КЗпП України позивач має право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з службовим відрядженнями, а тому заборгованість за відрядженням з урахуванням п.п. 170.9.1 ст. 170 Податкового кодексу України становить 198432 грн.

З липня 2017 року відповідач припинив виплату позивачу заробітної плати за виконання обов'язків за трудовим договором. 12.01.2018 року позивач був змушений написати заяву про звільнення з займаної посади за власним бажанням в зв'язку з невиплатою йому заробітної плати за ч. 3 ст. 38 КЗпП України. У вказаній заяві просив провести повний розрахунок по 12.01.2018 року. Заборгованість по заробітній платі складає 19200 грн. за період з 01.06.2017 року по 01.01.2018 року.

Станом на 15.03.2018 року позивач так і не отримав від відповідача належно оформлену трудову книжку з відповідним записом про звільнення, а тому у відповідності до ст.ст. 44, 47, 116, 235 КЗпП України відповідач повинен виплатити вихідну допомогу в сумі 9600 грн. та середній заробіток за час затримки виплати відповідних сум при звільненні за період з 01.01.2018 року по 01.03.2018 року в сумі 11169 грн. Загальна сума заборгованості склала 238401 грн., яку позивач просив суд стягнути з відповідача та розглядати справу за своїм зареєстрованим місцем проживання та перебування у відповідності до ст. 28 ЦПК України.

Ухвалою суду від 01.06.2018 р. позовна заява була залишена без розгляду.

Постановою апеляційного суду Миколаївської області від 18.07.2018 р. апеляційна скарга позивача задоволена, ухвала суду від 01.06.2018 р. скасована та справа направлена для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі розпорядження від 27.07.2018 р. в результаті повторного автоматичного розподілу справи для розгляду справи визначена суддя Шикеря І.А.

Ухвалою суду від 27.07.2018 р. задоволено заяву судді Шикері І.А. про самовідвід від участі у справі.

На підставі розпорядження від 30.07.2018 р. в результаті повторного автоматичного розподілу справи для розгляду справи визначений суддя Закревський В.І.

Ухвалою від 31.08.2018 р. позовна заява прийнята до розгляду, провадження у справі відкрито, постановлено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, до суду надав заяву із клопотанням про слухання справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує повністю, та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ТОВ "Авалон+" в судове засідання вдруге не з'явився, хоча відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, був своєчасно та належним чином повідомлений про день час та місце розгляду справи. Причини своєї неявки суду не повідомив та відзив на позов не надав.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України .

Вивчивши матеріали позовної заяви та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Частиною 2 статті 19 Конституції України зобов'язано органи державної влади та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Згідно ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що згідно трудового договору № 34/02-2016 від 10.02.2016 року ОСОБА_1 був прийнятий на посаду дорожнього працівника в ТОВ "Авалон+" з посадовим окладом 1500 грн. щомісячно (а.с. 11-12).

На підставі наказу №32/ОК від 15.02.2016 року позивача ТОВ "Авалон+" відкомандировано в розпорядження компанії GREENYARD OU, Таллінн, Естонія, з метою виконання робіт відповідно до генерального договору № 153112-4 GY-AV від 31.12.2015 року за адресою: Tallinna Teede AS, Betooni tn. 24, Таллінн, Естонія (а.с. 10). Строк відрядження згідно наказу №32/ОК від 15.02.2016 року становив з 20.04.2016 року по 28.02.2017 року. З даним наказом позивача ознайомлено під особистий підпис 15.02.2016 року.

05.06.2016 року позивач відбув у відрядження для виконання робіт, про що свідчить відмітки у паспорті громадянина України для виїзду за кордон (а.с.9). 11.11.2016 року прибув до України у щорічну відпустку. 15.12.2016 року відбув після відпустки до Таллінну ОСОБА_2 для продовження робіт. 24.06.2017 року знову прибув до України у щорічну відпустку. 27.08.2017 року відбув після відпустки до Таллінну ОСОБА_2 для продовження робіт, а остаточно повернувся до України 06.12.2017 року. Таким чином перебував у відрядженні у 2016 році - 49 діб, а у 2017 році - 143 доби.

ТОВ "Авалон+" частково сплачувало добові, що підтверджується копією відомостей з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів та утримання податків від 26.12.2017 року № 37825 (а.с. 7).

Згідно ст. 121 КЗпП України працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з службовими відрядженнями. Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством. За відрядженими працівниками зберігаються протягом усього часу відрядження місце роботи (посада).Працівникам, які направлені у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.

Відповідно до абзацу 5 підпункту 170.9.1 статті 170 Податкового кодексу України ( в редакції на час виникнення спору) до оподатковуваного доходу не включаються також витрати на відрядження, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв'язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження, а для відряджень за кордон - не вище 0,75 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження.

Мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2016 року становила 1378 грн.

Таким чином перебуваючи у відрядженні у 2016 році - 49 діб, а у 2017 році - 143 доби, позивач мав право отримати добові витрати під час відрядження (1378 грн. х 0,75) х (49+143) = 198432,00 грн., а тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

18.08.2017 року позивач звертався до управління держпраці у Миколаївській області щодо не виплати заробітної плати за виконану роботу, не відшкодування витрат у зв'язку зі службовим відрядженням. Однак згідно листа від 04.09.2017 року № П-509-17 отримав відповідь, що на ТОВ "Авалон+" буде проведено інспекційне відвідування в порядку черговості, а з питань не виплати заробітної плати рекомендували звернутися до суду за місцем проживання (а.с. 35-36).

Згідно ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оплату праці" працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно трудового договору № 34/02-2016 від 10.02.2016 року за виконання посадових обов'язків, передбачених цим Договором та посадовою інструкцією, встановлено посадовий оклад в розмірі 1500 грн.

Відповідно до ст. 3-1 Закону України "Про оплату праці" розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.

Згідно з ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет на 2017 рік" розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2017 року становив 3200 грн.

Таким чином в період роботи за трудовим договором з 01.06.2017 року по 01.01.2018 року заробітна плата позивача повинна була складати 3200 грн. х 6 місяців, а тому вимоги позивача в частині стягнення заборгованої заробітної плати в сумі 19200 грн. підлягають задоволенню.

Також позивач стверджував, що 12.01.2018р. він на ім'я директора ТОВ Авалон+ ОСОБА_3 направив рекомендованим листом заяву про його звільнення на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України На підтвердження викладеного позивачем наданий форми 107 опис вкладення на ім'я ОСОБА_3 до АДРЕСА_1, від 12.01.2018р. та копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання ОСОБА_3 16.01.2018 року вказаної заяви (а.с. 6, 8). Однак на момент подання до суду позову ніякої відповіді від відповідача не отримав, а також не отримав трудову книжку в строки передбачені КЗпП України.

Вказані факти відповідачем не спростовані.

За змістом ст. 38 КЗпП України працівник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений з ним на невизначений строк трудовий договір. При цьому строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно.

Для визначення правової підстави розірвання трудового договору за ч. 3 ст. 38 КЗпП України значення має сам лише факт порушення роботодавцем законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи, а не поважність чи неповажність причини такого порушення та його істотність.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22 травня 2013 року у справі № 6-34цс13.

Викладене вище свідчить про те, що позивач за не виплату заробітної плати обґрунтовано мав право з 12.01.2018 року розірвати трудовий договір із відповідачем на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Приписами частини 1статті 44 КЗпП України визначено, що при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. (далі - Порядок), відповідно до положень якого середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються: одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо). При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Частиною 5 статті 235 КЗпП України визначено,що у разі затримки видачі трудової книжки з винивласника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Згідно ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу.

Позивач, починаючи з 12.01.2018р., на роботу не з'являвся, вважаючи себе звільненим за ч.3 ст. 38 КЗпП України. Жодних викликів від відповідача про надання пояснень про неявку на робоче місце, повідомлень про звільнення та трудову книжку позивач станом на 15.03.2018 року так і не отримав.

Вказані факти відповідачем не спростовані.

Викладене свідчить про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача вихідної допомоги в сумі 9600 грн. (3 місяці х 3200 грн.) та середній заробіток за час затримки виплати відповідних сум при звільненні за період з 01.01.2018 року по 01.03.2018 року в сумі 11169,00 грн. (3 місяці х 3723 грн.).

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Згідно пп.1 п.1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки ціна позову встановлена в розмірі 238401,00 грн., що підтверджена розрахунком до позову (а.с. 5), то у відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 2384 грн. 01 коп.

Керуючись ст.ст. 2, 10-13, 258, 259, 265, 268, 280-283, ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальностю "Авалон+" (місце знаходження: АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 39933485) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1) заробітну плату та інші виплати на загальну суму 238401 (двісті тридцять вісім тисяч чотириста одна) грн., з якої: заробітна плата за період з 01.06.2017 року по 01.01.2018 року - 19200 грн. 00 коп., заробітна плата за час затримки виплати відповідних сум при звільненні за період з 01.01.2018 року по 01.03.2018 року - 11169 грн. 00 коп., добові витрати - 198432 грн. 00 коп., та вихідна допомога - 9600 грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальностю "Авалон+" (місце знаходження: АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 39933485) на користьдержави судовий збір у розмірі 2384 (дві тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 01 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області.

Суддя: :