Постанова

від 11.12.2018 по справі 1519/9917/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/128/18

Номер справи місцевого суду: 1519/9917/2012

Головуючий у першій інстанції Маркарова С. В.

Доповідач Цюра Т. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Кононенко Н.А., Сегеди С.М.,

За участю секретаря судового засідання: Лопотан В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа Приватне підприємство Ромашка про поділ спільного майна подружжя,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4, третя особа Приватне підприємство Ромашка , в якому, з урахуванням неодноразових уточнень, просила суд:

1. Встановити факт припинення ведення спільного господарства з ОСОБА_4 01.06.2012 року;

2. Визнати спільним сумісним майном ОСОБА_2 та ОСОБА_4 наступне майно:

- квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 135 кв.м., житловою площею - 31, 6 кв.м, підсобною - 103,9 кв.м ринковою вартістю 970 149 грн;

- магазин (нежитлове приміщення ) за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 43 кв.м, ринковою вартістю 516 782 грн.;

- 1/3 частку міні-пекарні з житловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 426,7 кв.м. житловою площею 129,7 кв.м., ринковою вартістю 429 123,75 грн.;

- 1/3 частку земельної ділянки площею 0,10 га, за адресою: АДРЕСА_2 ринковою вартість 2 857,00 грн.;

- 1/3 частку обладнання міні - пекарні, яке знаходиться в нежитловому приміщенні міні-пекарні за адресою: АДРЕСА_2, яке складається зі столу для розкатки тіста, печі для випікання хлібу та тестомісильного чану, ринковою вартістю 17 162 грн.;

- 33,34 % статутного капіталу ПП Ромашка ;

- транспортний засіб - автомобіль легковий марки Мерседес-Бенс 200, державний номер НОМЕР_1 чорного кольору 1997 року випуску, номер шасі НОМЕР_3 ринковою вартістю 124 261,00 грн.

- грошові кошти в сумі 15 574,34 доларів США як вклади сім'ї у банках;

- боргові зобов'язання ОСОБА_2 в сумі 678 029,50 грн. згідно рішення Апеляційного суду Одеської області від 03.12.2015 року по справі №521/11013/15-ц 3.

Збільшити частку ОСОБА_2 в праві спільної сумісної власності до 2/3 частки спільного майна подружжя шляхом визнання за ОСОБА_2 права власності на:

- 2/3 частин квартири АДРЕСА_1, загальною площею 135,5 кв.м, житловою площею -31,6 кв.м, підсобною - 103,9 кв.м.,

- 2/3 частини магазину загальною площею 43 кв.м за адресою: АДРЕСА_1

- виділення у власність ОСОБА_4 в порядку поділу майна подружжя:

- 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 загальною площею 135,5 кв.м, житловою площею - 31, 6 кв.м, підсобною - 103,9 кв.м.,

- 1/3 частини магазину загальною площею 43 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 а також 33,34 % статутного капіталу ПП Ромашка ,

- 1/3 частки міні-пекарні з житловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 426,7 кв.м. житловою площею 129,7 кв.м.;

- 1/3 частки земельної ділянки площею 0,10 га, за адресою: АДРЕСА_2

- 1/3 частки обладнання міні-пекарні, яке знаходиться в нежитловому приміщенні міні-пекарні за адресою: АДРЕСА_2, яке складається зі столу для розкатки тіста, печі для випікання хлібу та тістомісильного чану;

- автомобілю легкового марки Мерседес-Бенс 200, державний номер НОМЕР_1 чорного кольору 1997 року випуску, номер шасі НОМЕР_3;

- 33,34 % статутного капіталу ПП Ромашка .

- стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 874532,20 грн.

- присудити на її користь понесені за час розгляду справи судові витрати, а саме судовий збір, оплату експертиз, витрати на правову допомогу, надану їй адвокатом.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2017 рокупозов ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа Приватне підприємство Ромашка про поділ спільного майна подружжя - задоволено частково.

Поділено майно подружжя шляхом :

виділення у власність ОСОБА_2:

- ? частини квартири АДРЕСА_1

- ? частини нежитлового приміщення - будівлі магазину по АДРЕСА_1

- ? частини транспортного засобу марки Мерседес бенс Е 200 (V210) номерний знак НОМЕР_2.

виділення ОСОБА_4:

- ? частини квартири АДРЕСА_1

- ? частини нежитлового приміщення - будівлі магазину по АДРЕСА_1

- ? частини транспортного засобу марки Мерседес бенс Е 200 (V210) номерний знак НОМЕР_2.

-стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 339 014 75 гривень (боргові зобов'язання).

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 2706,02 грн.

В решті позову - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подала до суду апеляційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про встановлення факту, що має юридичне значення та поділ спільного майна подружжя скасувати в частині відмови у встановленні факту, що має юридичне значення, збільшенні частки ОСОБА_2 у спільному майні подружжя та визнанні за ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 135,5 кв.м, житловою площею -31,6кв.м. підсобною - 103.9 кв.м., магазин загальною площею 43 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 а також 16.7 % статутного капіталу ГІП Ромашка та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити в повному обсязі. Стягнути з ОСОБА_4 всі судові витрати. В іншій частині рішення Малиновського районного суду м. Одеси по справі № 1519/9917/2012 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про встановлення факту, що має юридичне значення та поділ спільного майна подружжя залишити без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_4, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку п.8 розділу Х111 Перехідних положень Цивільно-процесуального кодексу України.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція Цивільного процесуального кодексу України (ред. з 18.03.2004 до 15.12.2017), відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справа розглядається апеляційним судом Одеської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення відповідає зазначеним вимогам закону, виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 16.02.1990 року між сторонами був укладений шлюб, зареєстрований Хлібодарською сільською радою Біляївського району Одеської області УССР, актовий запис - №5.

Відповідачем не оспорювалось, що за час шлюбу сторонами за спільні кошти подружжя було придбане наступне майно :

- квартира АДРЕСА_1

- нежитлове приміщення - будівля магазину по АДРЕСА_1

- автомобіль марки Мерседес бенс Е 200 (V210) номерний знак НОМЕР_2.

Вказані обставини підтверджуються також правовстановлюючими документами на вищевказане майно, зокрема, договором купівлі-продажу квартири від 24.01.1997 року, реєстровий №7-168, рішеннями Малиновського районного суду м. Одеси від 12.07.2012 року та 17.07.2006 року у справі № 5319/2006, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4

Домовленості про поділ майна сторони не дійшли.

Шлюбного договору, яким би були визначені частки майна подружжя при розірванні шлюбу сторони не укладали.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, районний суд виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_2 є частково обґрунтованими та доведеними, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується із таким висновком районного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, з огляду на таке.

Відповідно до вимог СК України, якщо дружина та чоловік не домовились про порядок поділу майна, спір може бути вирішено судом.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України.

Згідно правового висновку Верховного Суду України від 16.12.2015 року по справі №6-1109цс15 під час здійснення поділу майна в судовому порядку суд повинен виходити з презумпції рівності часток подружжя, а також з вимог статті 71 СК України.

Оскільки рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2017 року оскаржується ОСОБА_2 лише в частині відмови її позовних вимог районним судом, тому в іншій його частині у відповідності до ч.1 ст. 367 ЦПК України та роз'яснень п.15 Постанови Пленуму ВСУ №12 від 24.10.2008 року Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку колегією суддів не перевіряється.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_4 є співзасновником ПП міні пекарня Ромашка (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01, №011041).

Згідно із протоколами зборів учасників ПП Міні пекарні Ромашка №09/02/11 від 09.02.2011 року, №10/02/08 від 10.02.2008 року до статутного фонду підприємства відповідачем внесені:

- 1/3 міні пекарні з житловими приміщеннями АДРЕСА_2

- 1/3 земельної ділянки площею 0,10 га, розташована за адресою: АДРЕСА_2

Статтею 63 ЦК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст. 65 ЦК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Внесення відповідачем 1/3 частку міні пекарні з житловими приміщеннями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та 1/3 частки земельної ділянки, площею 0,10 га за цією ж адресою до статутного капіталу ПП міні пекарні Ромашка було здійснено в період шлюбу сторін, погоджено між сторонами, що не оспорювалось позивачем.

Вклад до статутного капіталу та виділене із спільної сумісної власності подружжя майно (кошти) передаються у власність приватного підприємства.

Відповідно до статті 191 ЦК України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності; до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом; підприємство або його частина можуть бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів.

Із зазначеного вбачається, що стосовно підприємства як єдиного майнового комплексу або його частини можуть виникати цивільні права і обов'язки.

На думку Конституційного Суду України, приватне підприємство (або його частина), засноване одним із подружжя, - це окремий об'єкт права спільної сумісної власності подружжя, до якого входять усі види майна, у тому числі вклад до статутного капіталу та майно, виділене з їх спільної сумісної власності.

Таким чином, статутний капітал та майно приватного підприємства, сформовані за рахунок спільної сумісної власності подружжя, є об'єктом їх спільної сумісної власності (рішення Конституційного Суду України від 25.09.2012 року).

Поряд із тим, за правовим висновком Верховного Суду України від 2.10.2013 року по справі №6-79цс13 за яким, у разі передачі подружжям свого спільного сумісного майна до статутного фонду приватного підприємства, заснованого одним з них, майно переходить у приватну власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов'язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна у разі поділу майна подружжя (а не права власності на саме майно) чи права вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства, або половини майна, що залишилося після ліквідації підприємства.

Тому враховуючи викладене, районний суд обґрунтовано відмовив в задоволенні в цій частині вимог ОСОБА_2 , оскільки вимоги про поділ цього майна, як і статутного фонду ПП є безпідставними, а вимоги про виплату половини вартості внесеного майна чи отримання половини доходу від діяльності підприємства позивачем не заявлялась.

Доводи, які б спростували вказані обставини апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Вимоги ОСОБА_2 щодо поділу грошових коштів в сумі 15574,34 доларів США, як вклади сім'ї у банках, також є недоведеними, виходячи з наступного.

Так, згідно з положеннями СК України та правовим висновком ВСУ у справі 6-539цс16 до складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи та те, що знаходиться у третіх осіб. Окрім того, при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.

В період шлюбу ОСОБА_4 були відкриті карткові рахунки в ПАТ Банк Фінанси та Кредит та ПАТ КБ Приват банк . Наявність таких рахунків не оспорювалась відповідачем та підтверджується договорами відкриття карткового рахунку.

За наданими позивачем дослідженнями економічного дослідження № 102 від 9.11.2016 року станом на 1.06.2012 року на вказаних рахунках були наявні 15 574,34 дол. США.

Відмовляючи в цій частині позовних вимог, районний суд обґрунтовано виходив з того, що на час ухвалення рішення, вказані грошові кошти на рахунках відсутні, що підтверджується довідками банків та визнано сторонами, а будь-яких доказів щодо використання цих коштів відповідачем у своїх інтересах, а не в інтересах сім ї , позивачем не надано ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції.

Тому висновок районного суду в цій частині є обґрунтованим, оскільки вказані обставини відповідно до вищевказаних судом вимог СК України виключають задоволення вимог позивача про їх поділ.

Щодо вимог ОСОБА_2 про встановлення факту припинення ведення спільного господарства з ОСОБА_4 01.06.2012 року, колегія суддів зазначає наступне.

Судом встановлено, що в рішенні Малиновського районного суду м.Одеси від 16.08.2012 року не встановлений момент фактичного припинення шлюбних відносин між сторонами.

В процесі розгляду даної справи позивач стверджувала, що сімейні стосунки між сторонами були припинені 01.06.2012 року.

Як вбачається із тексу судового рішення із позовною заявою про розірвання шлюбу ОСОБА_2 звернулась 22.06.2012 року, а в позовній заяві на цей час послалась на те, що з ОСОБА_4 вони продовжують проживати разом в одному будинку.

Відмовляючи в межах розгляду даної справи у встановленні факту припинення сімейних відносин між сторонами 1.06.2012 року, районний суд вірно виходив із того, що такий факт не є юридичним, тобто не тягне виникнення, зміну, припинення прав чи обов'язків сторін, оскільки придбання майна в період шлюбу визнано відповідачем, а на поділ неіснуючих на час розгляду грошових коштів відповідно до вимог СК України вплинути не може.

Крім того, колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду в частині визначення розміру стягнення судових витрат на користь ОСОБА_2 по справі, оскільки при проведенні такого розрахунку судом були враховані вимоги ч. 3 ст. 88 ЦПК України та закону України Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах .

Докази та обставини, на які посилається апелянт в скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Приведені в апеляційній скарзі доводи про те, що суд не дав оцінки наданим доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

За таких обставин, відповідно до ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін, оскільки постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3- залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа Приватне підприємство Ромашка про поділ спільного майна подружжя - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 26.12.2018 року.

Головуючий Т.В. Цюра

Судді: Н.А. Кононенко

С.М. Сегеда