Постанова

від 19.12.2018 по справі 926/1311/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2018 р. Справа №926/1311/18

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Матущака О.І.

суддів Мирутенка О.Л.

ОСОБА_1

без виклику сторін.

розглянувши апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області

на рішення господарського суду Чернівецької області від 17.09.2018, повний текст 18.09.2018 (суддя Т.І. Ковальчук)

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області , м.Чернівці

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю КазокИ

про стягнення заборгованості в сумі 26 458,62 грн

В С Т А Н О В И В:

Суть спору.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області звернулося з позовом до ТОВ КазокИ про стягнення боргу за договором № 602 від 01.12.2017 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, в сумі 26 458,62 грн, у тому числі 22 665,46 грн орендної плати, 284,26 грн інфляційних втрат, 1235,26 грн пені, 146,82 грн 3% річних та 2126,82 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов договору оренди нерухомого майна, відповідач не сплатив належну позивачеві як орендодавцю орендну плату (50% від щомісячного платежу, визначеного згідно договору оренди) по день фактичного користування орендованим майном після дострокового розірвання вказаного договору, у зв'язку з чим йому нараховано пеню, штраф та компенсаційні платежі за період прострочення виконання грошового зобов'язання.

Рішенням суду позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ КазокИ на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області 22 665,46 грн боргу з орендної плати, 690,03 грн пені, 146,82 грн 3% річних, 284,26 грн інфляційних втрат та 2126,82 грн штрафу за договором оренди державного майна № 602 від 01.12.2017 у дохід Державного бюджету України; 1725,70 грн судового збору. В частині вимог про стягнення пені в сумі 545,23 грн у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що орендар не виконав зобов'язання в частині сплати орендної плати у повному обсязі; рішення суду в частині стягнення пені, 3% річних, інфляційних, штрафу обґрунтоване простроченням виконання зобов'язання орендарем. Рішення суду в частині відмови у стягненні пені у сумі 545,23 грн мотивоване тим, що позивач здійснив нарахування пені на заборгованість за грудень 2017 року та за січень 2018 року й на ті дні, коли відповідач провів оплату, без зменшення розміру заборгованості на суму платежу, а також тим, що пеня як договірна неустойка, не може застосовуватися за прострочення грошового зобов'язання протягом періоду, коли дія договору між сторонами припинена.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині відмови у стягненні пені за період з 01.06.2018 по 30.06.2018 та стягнути з відповідача на користь позивача пеню у сумі 533 грн згідно здійсненого перерахунку з врахуванням викладеної позиції у рішенні суду першої інстанції. У своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про безпідставність стягнення пені за період з 01.06.2018 по 30.06.2018, зазначивши про те, що пеня як договірна неустойка не може застосовуватись за прострочення грошового зобов'язання протягом періоду, коли дія договору між сторонами припинена. Апелянт стверджує, що у договорі від 31.05.2018 про дострокове розірвання договору зазначено, що розірвання договору не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу. А відтак, враховуючи наявність заборгованості з орендної плати, позивачем нараховано відповідачу пеню за період з 16.01.2018 (дата виникнення заборгованості) по 30.06.2018 (кінець періоду, в якому нарахована пеня перед поданням позову).

Відповідачем не подано відзиву на апеляційну скаргу.

Інших клопотань, заяв в порядку ст.207 ГПК України сторонами заявлено не було.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.11.2018 ухвалено призначити справу до розгляду на 19.12.2018 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Фактичні обставини справи.

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, 01.12.2017 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернівецькій області (орендодавець) та ТОВ КазокИ (орендар) було укладено договір оренди № 602 нерухомого майна, що належить до державної власності.

Відповідно до п.п. 1.1, 3.1-3.4, 3.6, 3.7, 3.8, 3.11, 3.12 вказаного договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно - нежитлові приміщення підвалу будівлі гуртожитку (літ. А) (реєстровий номер 02973111.1КАШТФП001) загальною площею 84,80 кв.м та приміщення І-го поверху будівлі столової (літ. Б) (реєстровий номер 02973111.1КАШТФП003) загальною площею 337,00 кв.м, розміщені за адресою Чернівецька область, м. Вижниця, вул. Д. Загула, 1а, що перебувають на балансі Вижницького коледжу прикладного мистецтва ім. В.Ю. Шкрібляка (балансоутримувач), для розміщення їдальні, яка не здійснює продаж товарів підакцизної групи.

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 , і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку вересень 2017 року 12981,16 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди грудень 2017 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за жовтень, листопад, грудень місяці 2017 року.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному законодавством.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

У разі користування майном протягом неповного календарного місяця добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.

Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується з орендаря до державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

У разі якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Орендар протягом місяця з дня підписання договору вносить завдаток у розмірі не меншому, ніж орендна плата за базовий місяць оренди, у співвідношенні 50% до 50% до державного бюджету та балансоутримувачу.

У разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи штрафні санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Орендар протягом місяця з дня підписання договору вносить завдаток у розмірі не меншому, ніж орендна плата за базовий місяць оренди, у співвідношенні 50% до 50% до державного бюджету та балансоутримувачу. Після закінчення основного строку договору оренди здійснюється перерахування орендної плати за останній місяць з урахуванням внесеного орендарем завдатку.

Згідно п.п. 5.2, 5.3, 5.14, 10.1 договору передбачено, що протягом місяця після підписання договору орендар зобов'язаний внести завдаток, передбачений цим договором. Після закінчення основного строку договору оренди здійснюється перерахування орендної плати за останній місяць з урахуванням внесеного орендарем завдатку.

Зобов'язання відповідача своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, а в разі закінчення терміну дії договору оренди (його розірвання) сплатити орендну плату, заборгованість з орендної плати, пені за весь період оренди по день фактичного повернення майна балансоутримувачу по акту приймання-передачі.

Договір укладено на 2 роки 364 дні з 01.12.2017 по 28.11.2020 включно.

Як встановлено судом першої інстанції, орендар допустив виникнення заборгованості з орендної плати за отримане в користування державне нерухоме майно, у зв'язку з чим 31.05.2018 сторони уклали договір про дострокове розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 01.12.2017 № 602 та достроково розірвали договір оренди.

Пунктом 3 цього договору сторони передбачили, що орендар сплачує орендну плату по день фактичного повернення майна за актом приймання-передачі включно. Розірвання договору не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно акту приймання-передавання майна від 06.06.2018 відповідач повернув балансоутримувачу - Вижницькому коледжу прикладного мистецтва ім. В.Ю. Шкрібляка нежитлові приміщення підвалу будівлі гуртожитку (літ. А) (реєстровий номер 02973111.1КАШТФП001) загальною площею 84,80 кв.м та приміщення І-го поверху будівлі столової (літ. Б) (реєстровий номер 02973111.1КАШТФП003) загальною площею 337,00 кв.м, розміщені за адресою Чернівецька область, м. Вижниця, вул. Д. Загула, 1а (а.с. 24).

Між сторонами у справі виникли правовідносини щодо стягнення заборгованості з орендної плати, що утворилася в період дії договору оренди та після його дострокового розірвання до дати повернення майна з оренди, а також нарахованих у зв'язку з цим пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.

Оцінка суду.

Враховуючи вимоги ст. 269 ГПК України щодо розгляду вимог в межах апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не переглядає рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про стягнення 22 665,46 грн боргу з орендної плати, 690,03 грн пені, 146,82 грн 3% річних, 284,26 грн інфляційних втрат, 2126,82 грн штрафу та 1725,70 грн судового збору.

Суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у сумі 533 грн, оскільки такі вимоги обмежені в апеляційній скарзі.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст. 759, 762 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. ст. 610, 611, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 193, 230 ГК України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Здійснивши перерахунок основної суми заборгованості, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про нарахування пені на суму 22665,46 грн (враховуючи часткову оплату заборгованості).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нараховано пеню за прострочення виконання зобов'язання за період з 16.01.2018 по 30.06.2018 у сумі 1644,57 грн.

Враховуючи часткову оплату, позивач просить стягнути з відповідача 1235,26 грн.

Суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 653 ЦК України передбачено, що в разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Зі змісту цих норм випливає, що домовленість сторін про розірвання договору не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання договору, в тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) грошових зобов'язань.

Таким чином, з огляду на вищезазначені норми законодавства, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що пеня, встановлена договором не може застосуватись поза межами договору.

При цьому необхідно зазначити, що законодавство встановлює наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Так, плата за прострочення виконання грошового зобов'язання врегульована законодавством та відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Твердження апелянта про те, що згідно договору від 31.05.2018 про дострокове розірвання договору сторонами передбачено, що розірвання договору не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу, не спростовує того факту, що пеня, встановлена договором, не може бути стягнута за невиконання договірного зобов'язання після розірвання договору.

Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 1, ч.14 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням вище, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про необхідність залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом (позивачем).

Керуючись ст. ст. 11, 13, 74, 129, 269, 270, 275, 276, 281- 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 17.09.2018 у справі № 926/1311/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області - без задоволення.

2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на позивача.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо або через Західний апеляційний господарський суд до Верховного Суду (п.17.5 Перехідних положень ГПК України).

Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 26.12.2018

Головуючий суддя О.І. Матущак

Судді О.Л. Мирутенко

ОСОБА_1