Рішення

від 25.12.2018 по справі 923/475/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2018 року Справа № 923/475/17

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. при секретарі , розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у справі

за позовом Заступника військового прокурора Херсонського гарнізону в інтересах держави в особі:

позивача-1: Міністерства оборони України, ідентифікаційний код 00034022, пр-т Повітрофлотський, 6, м. Київ,

позивача-2: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона, ідентифікаційний код 08294952, вул. Чкалова, 37, м. Херсон,

до відповідача-1: Садівської сільської ради Білозерського району Херсонської області, ідентифікаційний код 26347250, вул. Зої Космодем`янської, 5-а, с. Садове Білозерського району Херсонської області,

відповідача-2: Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області, вул. Свободи, 87, смт. Білозерка Херсонської області,

3-ті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

3 особа-1- ОСОБА_1 ,

АДРЕСА_1 особа-2 - ОСОБА_2 ,

АДРЕСА_2 особа-3 - ОСОБА_3 , АДРЕСА_3 ,

про визнання незаконними та скасування рішень, скасування державних актів,

за участю представників сторін:

від прокурора - Гедзелівський В. І.;

від позивача - 1: Саламатін О.В., довіреність № 220/449/д від 20.12.2017;

від позивача-2: Цвєткова І. І., довіреність 24 від 26.12.2018;

від відповідача-1: Артьомов В.Б. сільський голова, паспорт, рішення Садівської сільської ради № 1 від 06.11.2015;

від відповідача-2: Ляшенко І.М., довіреність № 01-10-408/0/18/601-5 від 04.06.2018;

треті особи: Лукашвілі Н.А. паспорт; Фінкевич В.Г., адвокат ;

Заступник військового прокурора Херсонського гарнізону в інтересах держави в особі позивача-1 - Міністерство оборони України та позивача-2 - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Херсона, звернувся з позовом до відповідача-1 - Садівської сільської ради Білозерського району Херсонської області та відповідача-2 - Білозерська районна рада Херсонської області, про визнання незаконними та скасування рішень, скасування державних актів на право власності на земельну ділянку.

Ухвалою від 24.05.2017 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі, залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1 (3 особа 1), с. Садове Білозерського району Херсонської області, ОСОБА_2 (3 особа-2), с. Широка Балка Білозерського району Херсонської області, ОСОБА_3 (3 особа-3), смт. Білозерка Херсонської області, витребувано від відповідачів 1 та 2, а також третіх осіб відзиви на позов з документальним та правових обґрунтуванням своєї позиції у спірних відносинах.

Відповідно до позовної заяви прокурор просив:

1. Визнати незаконними та скасувати рішення Садівської сільської ради Білозерського району Херсонської області № 77 від 14.04.2000 року Про вилучення земельної ділянки військової частини А-1088 Херсонського гарнізону в запас сільської ради.

2. Визнати незаконним та скасувати розпорядження Білозерської районної ради Херсонської області № 664 від 09.08.2005 року.

3. Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №893519, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №1АА002014-010771400172, виданий на розпорядження Білозерської районної ради Херсонської області № 664 від 09.08.2005 року.

4. Визнати незаконним та скасувати розпорядження Білозерської районної ради Херсонської області №843 від 16.09.2008 року.

5. Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №940967, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №1АА002014-010871400245, виданий на підставі розпорядження Білозерської районної ради Херсонської області №843 від 16.09.2008 року.

6. Визнати незаконним та скасувати розпорядження Білозерської районної ради Херсонської області №843 від 16.09.2008 року.

7. Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №240999, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №1АА002014-010771400105, виданий на підставі розпорядження Білозерської районної ради Херсонської області №843 від 16.09.2008 року.

Під час розгляду справи прокурором та учасниками провадження встановлено, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, подано клопотання про залучення іншого відповідача (а.с. 92).

Ухвалою від 04.08.2017 суд замінив неналежного відповідача-2 Білозерську районну раду Херсонської області на належного відповідача Білозерську районну державну адміністрацію Херсонської області.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 20.09.2017 позов заступника військового прокурора Херсонського гарнізону в інтересах держави в особі позивача-1 Міністерство оборони України та позивача-2 Квартирно-експлуатаційний відділ м. Херсона, до відповідача-1 Садівської сільської ради Білозерського району Херсонської області та відповідача-2 Білозерська районна рада Херсонської області, про визнання незаконними та скасування рішень, скасування державних актів на право власності на земельну ділянку, - задоволено частково: визнано недійним рішення Садівської сільської ради Білозерського району Херсонської області № 77 від 1404.2000 року Про вилучення земельної ділянки військової частини А-1088 Херсонського гарнізону в запас сільської ради; в іншій частині позовних вимог провадження у справі припинено; стягнуто з Садівської сільської ради Білозерського району Херсонської області на користь Військової прокуратури Південного регіону, пров. Портовий, 1, м. Херсон, 1600,00 грн. відшкодування судового збору.

Зазначене вище рішення набрало законної сили 06.10.2017 року.

Представником гр. ОСОБА_3 11.05.2018 подано до господарського суду заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Херсонської області від 20.09.2017 по справі № 923/475/17.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 15.06.2018 року судом відмовлено в задоволенні заяви про перегляд рішення Господарського суду Херсонської області від 20.09.2017 року.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2018 року по даній справі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 15.06.2018 року у справі №923/475/17 залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Херсонської області від 15.06.2018 року у справі № 923/475/17 змінено, виклавши мотивувальну частину ухвали в редакції постанови суду апеляційної інстанції.

Постановою Верховного суду від 6 листопада 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, скасовано Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2018 року та ухвалу господарського суду Херсонської області від 15.06.2018 року у справі №923/475/17, справу направлено до Господарського суду Херсонської області на новий розгляд.

В судовому засіданні заявник підтримав свою заяву, просить переглянути рішення суду за нововиявленими обставинами, у задоволенні позову відмовити.

Прокурор та позивачі заперечували проти задоволення заяви через відсутність підстав.

Відповідачі просять задовольнити заяву про перегляд рішення за ново виявленими обставинами.

Заява представника гр. ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими рішення господарського суду Херсонської області від 20.09.2017 по справі № 923/475/17 мотивована наступним. Заявник стверджує, що в ході підготовки відзиву на позовну заяву по цивільній справі представником ОСОБА_3 адвокатом Фінкевичем В.Г. було направлено адвокатський запит до Херсонської обласної державної адміністрації, відповідь на який підтверджує існування ново виявлених обставин.

У запереченні на позов під час розгляду справи по суті, як відповідачами, так і третіми особами зазначалось про те, що Позивачем пропущено визначений ст. 257 ЦК України строк позовної давності для захисту порушеного права.

Представником третьої особи-3 Сінюхіної Л.Ю. в судовому засіданні 26.12.2018 року подано клопотання про витребування у позивача-2 та у військової частини НОМЕР_1 оригіналу державного акту на право користування землею В№065433 від 1983 року. Суд відмовив в задоволенні вищевказаного клопотання, оскільки, на думку суду, дослідження вищевказаного доказу не входить до предмету доказування по даній справі.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши представників, які прибули в судове засідання, суд

в с т а н о в и в:

Відповідно до Державного акту на право користування землею серії Б № 065433, наданого у грудні 1983 року (а.с. 44-46), Виконавчим комітетом Білозерської районної ради народних депутатів закріплено за землекористувачем Херсонська експлуатаційна частина району на праві безстрокового та безоплатного користування земельну ділянку площею 32,49 га, для використання за спеціальним призначенням.

В наведеному акті не вказано номера та дати прийняття рішення Виконавчим комітетом Білозерської районної ради народних депутатів, такого рішення не надано прокурором та позивачами.

Спірна земельна ділянка не зареєстрована за позивачами у відповідних Державних реєстрах, інвентаризація земель відповідачем-2 не здійснювалася.

Сторонами та третіми особами не заперечується, що земельна ділянка не встановленого розміру та конфігурації площею 8,49 га у межах земельної ділянки 32,49 га знаходилася на правах користування у Квартирно-експлуатаційного відділу міста Херсона, оперативне управління земельною ділянкою (фактичний землекористувач) здійснювала військова частина № 1088.

Відповідач-1 Садівська сільська рада Білозерського району Херсонської області 14.04.2000 року прийняла рішення № 77 (а.с. 47), яким вилучила від військової частини А-1088 в запас сільської ради земельну ділянку площею 8,49 га у зв`язку з невикористанням земельної ділянки за призначенням і добровільною відмовою від цієї земельної ділянки командуванням військової частини А-1088. Цим же рішенням Радою приписано військовому командуванню внести відповідні зміни в технічну документацію на землекористування в зв`язку з передачею землі в запас Садівської сільської ради.

Вказане рішення сільської ради, в подальшому, було погоджене з Білозерською районною радою Херсонської області, що оформлено рішенням від 30.06.2000 року №168 Про переведення земель резервного фонду у землі запасу (а.с. 48), зокрема вказано про надання згоди на переведення до земель запасу 8,49га, що знаходилися в користуванні в/ч А-1088.

Суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 70 Земельного кодексу України, чинною на час прийняття рішення Садівською сільською радою 14.04.2000 (Землі для потреб оборони), землями для потреб оборони визнаються землі, надані для розміщення та постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств і організацій Збройних Сил України, інших військових формувань та внутрішніх військ.

Порядок надання земель для потреб оборони визначається законодавством України.

Статтями 43, 44 Земельного кодексу України передбачено, що права власників земельних ділянок і землекористувачів охороняються законом. Припинення права власності на земельну ділянку або права користування земельною ділянкою чи її частиною може мати місце лише у випадках, передбачених статтями 27 і 28 цього Кодексу.

Втручання в діяльність власників земельних ділянок і землекористувачів, пов`язану з використанням землі, з боку державних, господарських та інших органів і організацій забороняється, за винятком випадків порушення власниками землі та землекористувачами земельного законодавства.

Порушені права власників земельних ділянок і землекористувачів підлягають поновленню. Поновлення прав власників земельних ділянок і землекористувачів здійснюється Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції, судом, арбітражним судом або третейським судом.

Згідно ст.ст. 27, 29 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється, зокрема, у разі добровільної відмови від земельної ділянки. Припинення права власності на землю або права користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови власника землі або землекористувача провадиться за його заявою на підставі рішення відповідної Ради народних депутатів.

При цьому, у рішенні Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) від 22.09.2005 р. N 5-рп/2005 (справа N 1-17/2005) зазначено, що набуття громадянином права власності на земельну ділянку, яка перебуває у його користуванні, в загальному порядку, визначеному статтею 118 Кодексу, не передбачає встановлення обмеження щодо строків набуття цього права. Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" від 2 квітня 2002 року N 449 раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні в разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Отже, право землекористування позивача-2 підтверджено належними доказами.

Згідно з п. 45 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.97 року № 483, передача земель місцевим органам влади проводиться лише за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного, управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, п. 3 ст. 24 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з викладеного та наведених вище норм Закону, Садівська сільська рада не мала повноважень на вилучення та припинення права користування земельною ділянкою державної форми власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

З досліджених матеріалів справи вбачається, що військова частина А-1088 не була землекористувачем, відповідні державні акти, що підтверджували би таке право - відсутні. Відомостей про участь у вирішенні питання вилучення земель оборони з боку Міністерства оборони та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Херсона відповідачами не надано.

Судом встановлено, що Садівська сільська рада Білозерського району Херсонської області рішенням від 14.04.2000 року за № 77 вилучила до земель запасу сільської ради земельну ділянку площею 8,49 га без відома землекористувача Квартирно-експлуатаційного відділу міста Херсона.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивачів є обґрунтованими.

Як зазначено у роз`ясненнях Пленуму Вищого господарського суду України, викладених у п. 2, 3, 5 Поставнови від 26.12.2011 року № 17 Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами, д о нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Матеріалами справи підтверджується, що у листі-відповіді №3347/0-18/66/13 від 27.04.2018р. на адвокатський запит від 19.04.2018 №03/04 Херсонська обласна державна адміністрація надала копію розпорядження голови Херсонської обласної державної адміністрації від 01.11.2013 №721 Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення у постійне користування земельних ділянок для потреб Міністерства оборони України та копію листа Квартирно-експлуатаційного відділу міста Херсона датованого 2013 роком.

У згаданому листі КЕВ м. Херсона просить голову Херсонської обласної державної адміністрації надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення в постійне користування для потреб Міністерства оборони України земельної ділянки орієнтовною площею 11,8 га під військовим містечком №11а (в/ч НОМЕР_1 ) на території Садівської сільської ради Білозерського району.

У цьому ж листі начальник КЕВ м. Херсона вказує на та той факт, що 8,49 га землі було передано до земель запасу Садівської сільської ради у 2000 році.

Матеріали справи свідчать, що позивач-2 15.11.2013 року, звертаючись із заявою до Херсонської обласної державної адміністрації про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в постійне користування для потреб Міністерства оборони України земельної ділянки орієнтовною площею 11,8 га під військовим містечком №11а (в/ч НОМЕР_1 ) на території Садівської сільської ради Білозерського району, був обізнаний про прийняте відповідачем 1 рішення.

Судом встановлено, що ново виявлені обставини, визначені третьою особою-3, містять усі ознаки, необхідні для визнання їх нововиявленими.

Третьою особою-3 доведено, що ці обставини не були та не могли бути їй відомі на час розгляду справи, але існували на час розгляду справи. Існування листа позивача-2 від 15.11.2013 року до обласної державної адміністрації є істотною обставиною, оскільки спростовує посилання прокурора та позивачів про порушення їх прав лише у 2016 році.

Вирішуючи питання про застосування строків позовної давності як підстави для відмови у позові, суд зазначає наступне.

В силу ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленимистаттями 253 - 255 цього Кодексу.

Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Статтею 254 ЦК України передбачено, що строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. До строку, що визначений півроком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п`ятнадцяти дням. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця. Строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Частинами 3 та 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно ч. 5 ст. 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Велика Палата Верховного Суду, у постанові від 30.05.2018 у справі № 367/2271/15-ц зазначила, що як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, перебіг позовної давності починається з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Проаналізувавши зазначені вище норми права, можна зробити висновок, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Європейський суд з прав людини на тлумачення п. 1 ст. 32 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» та п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» зазначає, що «позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.ЄСПЛ, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося в зв`язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали ЄСПЛ у справах "Раймондо проти Італії" від 22.02.1994, "Філліпс проти Сполученого Королівства" від 05.07.2001, "Аркурі та інші проти Італії" від 05.07.2001, "Ріела та інші проти Італії" від 04.09.2001, "Ісмаїлов проти Російської Федерації" від 06.11.2008).

За таких обставин відповідно до приписів статей 257 та 261 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності за даним позовом сплив.

Прокурор звернувся з позовом до суду 23 травня 2017 року (т.1 а.с.3). Суд вважає, що прокурор та позивачі не були позбавлені можливості звернутися до суду в межах встановленого строку позовної давності.Суд також вважає за необхідне зазначити наступне. Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Відповідно до ст. 318 ЦК України суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб`єкти права власності є рівними перед законом.

У даному випадку суд розцінює «додержання справедливого балансу» як рівні права держави і будь-якої особи на захист порушеного права власності у межах, встановлених діючим законодавством.

Розглядаючи інші позовні вимоги суд зазначає, що відповідно до п. 1.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 6 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин у порядку господарського судочинства вирішенню підлягають такі категорії спорів, засновані на положеннях статті 319 ЦК України, глав 27, 29, 33, 34 ЦК України та глави 15 ГК України, розділів III - V ЗК України, зокрема - пов`язані із захистом права на земельні ділянки (в тому числі відновлення порушеного права третьої особи, яка на підставі рішень державних органів або органів місцевого самоврядування претендує на спірну земельну ділянку); - про визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань передачі земельних ділянок у власність чи надання їх у користування, припинення права власності на земельні ділянки, вилучення цих ділянок з користування і про зобов`язання названих органів залежно від характеру спору виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства.

В той же час, позовні вимоги про визнання незаконними та скасування розпоряджень Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області № 664 від 09.08.2005 року та № 843 від 16.09.2008 рок, а також про визнання недійсними державних актів на право приватної власності на земельну ділянку, не можуть бути розглянуті господарським судом у цій справі з наступних підстав.

Відповідно до вказаних оспорених розпоряджень районної державної адміністрації, вони приймалися на підставі звернень громадян про передачу громадянам у власність земельних ділянок, до числа яких входять не лише треті особи, але й інші фізичні особи, які не залучені до участі у цій справі. Вимога, про визнання недійсними актів, що посвідчують право власності фізичної особи, зокрема про визнання недійсними: Державного акту серії ЯБ №893519, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №1АА002014-010771400172, що є актом, який посвідчує право приватної власності громадянки Лукашвілі Н.А. на земельну ділянку (а.с. 49); Державного акту серії ЯЕ №940967, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №1АА002014-010871400245 що є актом, який посвідчує право приватної власності громадянки Бондаренко Р.С. на земельну ділянку (а.с. 51); Державного акту серії ЯА №240999, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №1АА002014-010771400105, що є актом, який посвідчує право приватної власності громадянки Синюхіної Л.Ю. на земельну ділянку (а.с. 53) - є по своїй суті позовною вимогою, яка адресована фізичній особі. Фізична особа при розгляді її справи повинна мати увесь спектр процесуальних прав, передбачених законом для відповідної сторони - відповідача. Визначення фізичної особи як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову у цій справі, прокурором визначено не правильно. Фізичні особи, прав та законних інтересів це стосується повинні мати статус відповідача.

Відповідно до роз`яснень, вміщених у пунктах 1, 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2011 року № 10 Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам, у вирішенні питань, пов`язаних з прийняттям позовних заяв, господарським судам слід розрізняти поняття підвідомчості і підсудності справ.

Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції. Підсудність визначається колом справ у спорах, вирішення яких віднесено до підвідомчості певного господарського суду.

З огляду на приписи ст..с.20, 21 ГПК України, враховуючи, що вимоги про визнання незаконними та скасування розпоряджень Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області та визнання недійсними Державних актів про право приватної власності на земельні ділянки, що видані на підставі таких розпоряджень фізичним особам - не підвідомчі господарському суду, а мають розглядатися судом загальної юрисдикції, оскільки стосується як адміністративних (владних) повноважень органу державної влади так і цивільних прав громадян, - суд, керуючись ч.1 п.1 ст.231 ГПК України, дійшов висновку закрити провадження у справі в цій частині (спір в цій частині є підвідомчим судам загальної юрисдикції). Саме цими судами мають вирішуватися питання, що випливають з втручання держави у право мирного володіння власністю фізичних осіб, які набули права власності на земельні ділянки на частині спірно території.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до приписів ст.. 325 ГПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може:

1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;

2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;

3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Враховуючи викладене та приписи ст..86 ГПК України, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заява про перегляд рішення за ново виявленими обставинами підлягає задоволенню, а рішення суду від 20.09.2017 року по даній справі скасуванню.

На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст. ст. 129, 232-240, 325 ГПК України, суд -

У х в а л и в:

1.Заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами задовольнити.

2.Рішення господарського суду Херсонської області по справі №923/475/17 від 20.09.2017 року скасувати.

3.Відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 02.01.2019

Суддя В.В.Литвинова