Ухвала

від 07.12.2018 по справі 374/253/16-ц

РЖИЩІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий суддя в суді І інстанції

Козіна С.М.

Єдиний унікальний № 374/253/16-ц

Провадження № 6/374/6/18

УХВАЛА

07 грудня 2018 року Ржищівський міський суд Київської області у складі:

головуючої - судді Козіної С.М.,

за участі:

секретаря - Маламан Я.О.,

представника заявника - ОСОБА_2 (не з'явилась),

стягувача - ОСОБА_3 (не з'явився),

представника стягувача - ОСОБА_4 (не з'явився),

боржника - ОСОБА_5 (не з'явився),

заінтересованої особи - ОСОБА_6 (не з'явилась),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ржищів Київської області справу за поданням Ржищівського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області про визнання, виділення частки майна в спільній сумісній власності у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Ржищівського міського суду Київської області перебуває справа за поданням Ржищівського МВДВС ГТ УЮ в Київській області. Заявник у поданні мотивував вимоги тим, що на виконанні Ржищівського міського ВДВС є виконавче провадження № 55902890 щодо примусового виконання виконавчого листа № 374/253/16-ц, виданого Ржищівським міським судом Київської області 23 лютого 2018 року, про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 грошових коштів у розмірі 392 632 грн. 49 коп, що в еквіваленті станом на 06 березня 2017 року складає 14 478 доларів США та коштів на відшкодування судового збору у розмірі 3 715 грн. 46 коп. Боржник ОСОБА_5 добровільно рішення суду не виконує, кошти, майно, цінності переховує. З метою ухилення від виконання рішення суду та неповернення боргу боржник ОСОБА_5, маючи в наявності кошти, майно, в тому числі і спільно нажите у шлюбі зі своєю дружиною ОСОБА_6, вчиняє недобросовісні протиправні дії зі своїм майном та спільним майном подружжя, з метою унеможливити звернення стягнення на вказане майно в порядку виконання судового рішення, що завдає труднощі щодо виконання судового рішення. В результаті проведених виконавцем заходів було встановлено, що за місцем мешкання боржника, майна та коштів, на яке можливо звернути стягнення не виявлено, що підтверджується актом державного виконавця та довідками з відповідних реєстрів. Боржник ОСОБА_5 в період перебування у шлюбі зі ОСОБА_6 придбав майно, яке у подальшому та на думку заявника, з метою невиконання рішення суду, було переоформлено на дружину ОСОБА_6, а саме: автомобіль HYUNDAI TUCSON, 2016 року випуску, н.з. НОМЕР_2. 21 лютого 2016 року даний автомобіль був придбаний ОСОБА_5 у шлюбі зі ОСОБА_6; земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,108 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. 20 жовтня 2016 року земельна ділянка зареєстрована за ОСОБА_6 відповідно до договору дарування земельної ділянки від 20 жовтня 2016 року; житловий будинок, загальною площею 52,1 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2, зареєстрований за ОСОБА_5 18 серпня 2004 року. 20 жовтня 2016 року вказане домоволодіння було зареєстровано за ОСОБА_6, відповідно до договору дарування житлового будинку.

При прибутті у серпні 2018 року за місцем розташування житлового будинку родини ОСОБА_6 з метою встановлення майна боржника ОСОБА_5 та складання процесуальних документів, акту наявності, відсутності майна, накладення арешту та опису майна, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перешкодили виконати виконавчі дії та не пропустили на територію домоволодіння.

Заявник вважає, що боржнику ОСОБА_5 належить на праві спільної сумісної власності 1/2 частка майна, а саме: 1/2 частка автомобіля HYUNDAI TUCSON, 2016 року випуску, н.з. НОМЕР_2; 1/2 частка земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,108 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. 1/2 частка житлового будинку, загальною площею 52,1 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2, набутого під час перебування у шлюбі зі ОСОБА_6

Враховуючи відсутність іншого майна, зареєстрованого за боржником, що унеможливлює виконання рішення суду, стягнення має бути звернуто на майно боржника, яке перебуває у спільній сумісній власності подружжя.

У поданні начальник ВДВС Ржищівського МВ ДВС ГТ УЮ у Київській області ОСОБА_2 просила визначити та виділити частку майна фізичної особи боржника ОСОБА_5, а саме: 1/2 частку автомобіля HYUNDAI TUCSON, 2016 року випуску, н.з. НОМЕР_2; 1/2 частки земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,108 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, 128. 1/2 частки житлового будинку, загальною площею 52,1 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2, яким він володіє спільно зі ОСОБА_6, та визнати, виділити за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частку у вказаному майні для примусового виконання рішення суду з метою подальшого звернення стягнення на вказану частку майна.

У судове засідання учасники справи не прибули, хоча про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, заявник - начальник ВДВС ОСОБА_2 та представник стягувача - ОСОБА_4 надали заяви про розгляд подання без їхньої участі, просили задовольнити вимоги подання.

Суд у порядку, передбаченому ст. 443 ЦПК України розглядав подання Ржищівського ВДВС ГТ УЮ без участі учасників справи.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заявника, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд прийшов до наступного.

Як вбачається, з копії виконавчого листа, виданого 23 лютого 2018 року Ржищівським міським судом Київської області у справі № 374/253/16-ц, суд вирішив стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 борг за договором позики у розмірі 392 632 грн. 49 коп., що в еквіваленті станом на 06 березня 2017 року складає 14 478 доларів США (а.с. 123-124 том 2).

Згідно з копією постанови про відкриття виконавчого провадження від 01 березня 2018 року ВП №55902890 встановлено, що начальником відділу Ржищівського МВ ДВС ГТ УЮ у Київській області ОСОБА_2 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого документа №374/253/16-ц, виданого 23 лютого 2018 року Ржищівським міським судом Київської області про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 борг за договором позики у розмірі 392 632 грн 49 коп, що в еквіваленті станом на 06 березня 2017 року складає 14 478 доларів США (а.с. 129-130 том 2).

Згідно із копіями документів: договору дарування житлового будинку від 20 жовтня 2016 року; інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна, довідки про перебування на обліку в Кагарлицькому ОУ ПФУ ОСОБА_5, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження № 120925964; встановлено, що державним виконавцем проводились дії щодо розшуку майна боржника, та з'ясовано, що боржник ОСОБА_5 отримує пенсію за віком як потерпілий внаслідок аварії на ЧАЕС при повному стажі (а.с.133, 135, 141, 143 том 2).

Постановою начальника відділу Ржищівського МВ ДВС про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 16 квітня 2018 року, було звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_5, а саме: на пенсію (а.с. 145-146 том 2).

Згідно з копіями документів: розпорядження від 23 серпня 2018 року, платіжного доручення № 206 від 24 травня 2018 року, платіжного доручення № 250 від 22 червня 2018 року, розпорядження від 22 червня 2018 року, розпорядження від 23 липня 2018 року, платіжного доручення № 305 від 23 липня 2018 року, платіжного доручення № 357 від 22 серпня 2018 року, звіту про здійснення відрахування та виплати за 2 квартал 2018 року, розпорядження від 19 вересня 2018 року, платіжного доручення № 406 від 19 вересня 2018 року, звіту про здійснення відрахування та виплати Кагарлицького ОУ ПФУ за період з липня 2018 року по вересень 2018 року (а.с. 159, 160, 161, 162, 165, 166, 167, 168, 171, 173, 176 том 2), встановлено, що здійснювалось відрахування з доходів боржника ОСОБА_5 на погашення боргу перед ОСОБА_3

Згідноз ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Пунктом 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України передбачено, що, до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду. Зазначене конституційне положення відображено і у ст. 18 ЦПК України, згідно із якою судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Положеннями ст. 1 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконанню рішень інших органів це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів, які провадяться на підставах, в межах повноважень тау спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, порядок захисту прав стягувача, боржника та інших осіб у виконавчому провадженні передбачено Законом України Про виконавче провадження .

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ст. 32 Закону України Про виконавче провадження заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до ч. 6 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Відповідно до ст. 443 ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Відповідно до роз'яснень викладених у п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року №14 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження , частка боржника у спільній власності з іншими особами визначається за поданням державного виконавця відповідно до положень законодавства, що регулює право власності. Такі подання мають розглядатися з додержанням вимог процесуального закону щодо допустимості засобів доказування.

Частиною 2 статті 370 ЦК України передбачено, що у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Разом із тим, у поданні та долучених до нього документах відсутня інформація та докази про перебування у шлюбі боржника ОСОБА_5 зі ОСОБА_6.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Однак, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 не подано до суду заяв по суті справи та не надано пояснень.

Крім того, слід зазначити, що статтею 443 ЦПК України передбачено лише вирішення судом питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, хоча подання містить вимогу про визначення та виділення частки майна фізичної особи боржника.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до переконання, що заявником не надані належні і достатні докази, які б свідчили про належність майна на праві спільної сумісної власності боржнику, тому у задоволенні подання слід відмовити.

Керуючись ст. 81, 82, 260, 261, 443, ЦПК України, статтями 1, 11, 32, 48, Законом України Про виконавче провадження , суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні подання Ржищівського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області про визнання, виділення частки майна в спільній сумісній власності у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики,- відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала, що постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Суддя