Постанова

від 13.12.2018 по справі 346/2600/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

13 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 346/2600/16-ц

провадження № 61-18471св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н.О., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - дочірнє підприємство Підгір'я приватної фірми БОС ЛТД ,

представник відповідача - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу дочірнього підприємства Підгір'я приватної фірми БОС ЛТД , подану представником ОСОБА_5, на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 вересня 2016 року у складі судді Калинюка О. П. та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Максюти І. О., Фединяка В. Д., Матківського Р. Й.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнень просив витребувати у дочірнього підприємства Підгір'я приватної фірми БОС ЛТД (далі - ДП Підгір'я приватної фірми БОС ЛТД ) земельну ділянку для будівництва об'єкта комерційного призначення - роздрібної торгівлі та комерційних послуг у місті Коломиї Івано-Франківської області, що розташована на території автостанції, зобов'язати його усунути перешкоди в користуванні нею та привести земельну ділянку до попереднього стану шляхом знесення тимчасової металевої споруди (кіоску) за рахунок відповідача.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що відповідно до договору оренди, укладеного 14 грудня 2009 року між ним та Коломийською міською радою, на підставі рішення цієї ради від 21 жовтня 2009 року, отримав у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 12,78 кв. м для будівництва об'єкта комерційного призначення - роздрібної торгівлі та комерційних послуг у місті Коломиї Івано-Франківської області на території автостанції терміном на 50 років.

Відповідно до умов цього договору земельна ділянка передається в оренду без будівель, споруд та інших об'єктів інфраструктури йому, як фізичний особі.

Проте, користуватися орендованою земельною ділянкою він не має можливості у зв'язку з тим, що на ній знаходиться металева конструкція (кіоск) Ням-ням , власником якої є ДП Підгір'я приватної фірми БОС ЛТД .

Посилаючись на наведене, просив позов задовольнити.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 вересня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково.

Зобов'язано ДП Підгір'я приватної фірми БОС ЛТД усунути перешкоди ОСОБА_4 у користуванні земельною ділянкою площею 12, 78 кв. м., яка розташована на території автостанції міста Коломиї Івано-Франківської області, шляхом знесення за рахунок ДП Підгір'я приватної фірми БОС ЛТД кіоску швидкого харчування Ням-ням .

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач має право вимагати усунення перешкод у користуванні цією земельною ділянкою, оскільки має місце триваюче порушення, не пов'язане із втратою володіння, яке полягає у зайнятті земельної ділянки відповідачем шляхом розміщення на ній торгівельного кіоску.

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 грудня 2016 року рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 вересня 2016 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та залишив рішення суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У лютому 2017 року ДП Підгір'я приватної фірми БОС ЛТД через свого представника ОСОБА_6 подало касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права , просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.

Суди не врахували положення частини третьої статті 33 Закону України Про оренду землі (у редакції, що діяла на момент виникнення права на продовження договору оренди земельної ділянки), відповідно до якої у разі, якщо орендар продовжує користуватись земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які булі передбачені договором.

Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справу № 346/2600/16-ц передано до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що згідно із договором оренди, укладеним 28 січня 2003 року між відкритим акціонерним товариством Івано-Франківське обласне підприємство автобусних станцій 12699 (орендодавець) та ДП Підгір'я (орендар), орендодавець виділив місце для встановлення торгівельного кіоску на території автостанції у місті Коломиї (автовокзал) зонального відділення станцій площею 9 кв. м. Пунктом 2 договору передбачено термін його дії з 01 лютого 2003 року до 31 грудня 2004 року.

Відповідно до договору оренди, укладеного 14 грудня 2009 року між Коломийською міською радою (орендодавець) та ОСОБА_4 (орендар), на підставі рішення цієї ради від 21 жовтня 2009 року №236812/2009 Про надання в оренду земельних ділянок , позивач на підставі акта приймання-передачі від 14 грудня 2009 року прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для будівництва об'єкта комерційного призначення - роздрібної торгівлі та комерційних послуг у місті Коломиї на території автостанції, площею 12,78 кв. м або 0,0012 га.

Пунктами 4, 8 зазначеного договору визначено, що земельна ділянка передається в оренду без будівель, споруд та інших об'єктів інфраструктури строком на 50 років.

Постановою слідчого слідчого відділу Коломийського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 19 квітня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено кримінальне провадження №12016090180000100 від 02 лютого 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 356 КК України, по факту самовільного розміщення тимчасової металевої споруди на орендованій ОСОБА_4 земельній ділянці. На підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України кримінальне провадження закрито у зв'язку із відсутністю в діянні складу даного кримінального правопорушення, оскільки наявні цивільно-правові відносини.

Згідно з листом-повідомленням від 21 квітня 2016 року № С-472 у Коломийській міській раді відсутня інформація щодо земельної ділянки, на якій розташований кіоск Ням-ням . Відділом архітектури та містобудування дозвіл на розміщення вказаної тимчасової споруди ДП Підгір'я не надавався.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_4, посилаючись на норми статті 27 Закону України Про оренду землі , просив захистити його право на орендовану земельну ділянку та звільнити її від тимчасових споруд.

Тлумачення частини першої статті 27 Закону України Про оренду землі свідчить, що речові способи захисту можуть бути застосовані на вимогу орендаря (не власника земельної ділянки) до тих суб'єктів, з яким в нього відсутні договірні відносини.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені (стаття 212 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи), встановивши, що діями відповідача, який незаконно займає для обслуговування торгівельного кіоску спірну земельну ділянку, порушується право позивача як єдиного належного її орендаря відповідно до умов договору, правомірно захистив його право, зобов'язавши ДП Підгір'я приватної фірми БОС ЛТД усунути перешкоди ОСОБА_4 у користуванні нею.

Аргументи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судових рішень, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Доводи скарги ДП Підгір'я приватної фірми БОС ЛТД про те, що укладений ними 28 січня 2003 року договір оренди з відкритим акціонерним товариством Івано-Франківське обласне підприємство автобусних станцій 12699 пролонгований з огляду на положення статті 33 Закону України Про договір оренди землі колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до пункту 13 зазначеного договору після закінчення його дії, якщо немає згоди про продовження на новий термін, орендар зобов'язаний у 15-ти денний строк звільнити місце, виділене під кіоск.

Строк договору оренди, укладеного 28 січня 2003 року між відкритим акціонерним товариством Івано-Франківське обласне підприємство автобусних станцій 12699 та ДП Підгір'я , закінчився 31 грудня 2004 року. Доказів зворотнього відповідач не надав, що є його процесуальним обов'язком (статті 10, 60 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи).

Інші аргументи касаційної скарги також не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 вересня 2016 року та ухвали апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 грудня 2016 року, оскільки судові рішення є законними та обґрунтованими.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу дочірнього підприємства Підгір'я приватної фірми БОС ЛТД , подану представником ОСОБА_5, залишити без задоволення.

Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 грудня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

В.І. Крат