Постанова

від 21.12.2018 по справі 910/23062/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2018 р. Справа№ 910/23062/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Дикунської С.Я.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання Костяк В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу №05/43-8-18 від 07.08.2018 (вх. №09.1-04.1/500/18 від 19.10.2018) Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2018

у справі №910/23062/17 (суддя - Курдельчук І. Д.)

за позовом Заступника прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України

до 1. Публічного акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк

2. Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів Укрінтеравтосервіс в особі Донецького обласного державного автомобільного навчального комбінату

про визнання недійсним договору іпотеки від 16.01.2008

за участю представників учасників справи:

прокуратури: Константинова І.В., посвідчення №040864 від 29.01.2016

від позивача: Новак А.А., довіреність № 4/15/10-18 від 02.01.2018

від відповідача-1 Каракоця О.Р. довіреність № 4543-К-О від 23.10.2018

від відповідача-2 не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Донецької області звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк та Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів Укрінтеравтосервіс в особі Донецького обласного державного автомобільного навчального комбінату про визнання недійсним договору іпотеки від 16.01.2008, укладеного Комбінатом і Банком, посвідченого приватним нотаріусом Дружківського міського нотаріального округу Гнатенко В.Л. та зареєстрованого у реєстрі за №209.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.07.2018 (повний текст складено 19.07.2018) у справі №910/23062/17 у задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд з посиланням на приписи ст. ст. 203, 215, 576 ЦК України, ст. ст. 5, 6, 14 Закону України Про іпотеку , Закону України Про управління об'єктами державної власності , Закону України Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації та встановленням обставин неправомірності укладення спірного договору іпотеки, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. Проте, у зв'язку із застосування наслідків спливу строку позовної давності, відмовив у задоволенні позову.

Не погодившись з прийнятим рішенням, заступник прокурора міста Києва, 08.08.2018 подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу №05/43-8-18 від 07.08.2018 , в якій просив рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2018 у справі №910/23062/17 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову Заступника прокурора Донецької області.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято за неповним дослідженням усіх обставин справи в їх сукупності. Так, апелянт стверджує, що господарським судом першої інстанції безпідставно було застосовано наслідки спливу строку позовної давності, оскільки міністерство не могло довідатися про порушення його прав на час проведення процедури реорганізації Донецького обласного державного автомобільного навчального комбінату. Також прокурор звертає увагу на те, що в додатках до передавального акту відсутній договір іпотеки. При передаванні активів і пасивів комбінату представник міністерства до складу комісії з реорганізації не входив.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.08.2018 колегією суддів у складі: головуючого судді Яковлєв М.Л., суддів Чорна Л.В., Тарасенко К.В., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Прокуратури міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2018 у справі №910/23062/17. Розгляд справи призначено на 24.09.2018. Учасникам апеляційного провадження встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

06.09.2018 до Київського апеляційного господарського суду від Міністерства інфраструктури України надійшли письмові пояснення у справі, в яких сторона просила задовольнити позов прокуратури міста Києва та скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2018.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 розгляд справи було призначено на 29.10.2018.

Указом Президента України "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" №454/2017 від 29.12.2017 ліквідовано Київський апеляційний господарський суд та утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.

За актом прийняття-передачі судової справи від 02.10.2018 справу №910/23062/17 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2018 справа та апеляційна скарга №05/43-8-18 від 07.08.2018 (вх. №09.1-04.1/500/18 від 19.10.2018) Заступника прокурора міста Києва передана на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Жук Г.А., суддів Мальченко А.О., Дикунська С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2018 справу №910/23062/17 прийнято до провадження визначеним складом суду, відкрито апеляційне провадження Північним апеляційним господарським судом за апеляційною скаргою Заступника прокурора міста Києва, розгляд справи призначено на 21.11.2018. Встановлено учасникам справи процесуальний строк для подання заяв, клопотань, письмових пояснень, протягом п'яти днів з дня отримання вказаної ухвали, але не пізніше 14.11.2018.

Розгляд справи згідно ухвали суду від 21.11.2018 відкладено на 21.12.2018. При цьому, на офіційному веб-сайті судової влади України було розміщено оголошення про відкладення даної справи.

27.11.2018 від Міністерства інфраструктури України надійшла заява про розподіл судових витрат, в якій сторона просила стягнути з відповідачів понесені судові витрати в сумі 67,32 грн.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів, на підставі приписів ч. 2 ст. 207 ГПК України, залишає його без розгляду як таке що було заявлено поза межами підготовки справи до розгляду та встановленого судом процесуального строку без обґрунтування поважності причин пропуску строку подання.

Представник відповідача-2 в судове засідання 21.12.2018 не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином згідно вимог Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України .

Крім того, колегія суддів зауважує, що згідно правової позиції Європейського суду з прав людини у справі Пономарьов проти України сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги, унормованих ст. 273 ГПК України, а також з врахуванням того, що явка представників учасників справи судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача-2, повідомленого належним чином про здійснення перегляду справи в апеляційному порядку.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні 21.12.2018 вимоги апеляційної скарги підтримали та просили рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2018 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні 21.12.2018 заперечив проти доводів апелянта та просив рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2018 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задовлення..

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення прокурора та присутніх представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.

16.01.2008 Донецьким обласним державним автомобільним навчальним комбінатом (представник покупця за договором) і товариством з обмеженою відповідальністю Олімп (представник продавця) було укладено договір купівлі-продажу двоповерхового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Дружківського міського нотаріального округу Донецької області Гнатенком В.Л. та зареєстрований в реєстрі за №208 (далі - Договір купівлі-продажу), за умовами якого:

- продавець зобов'язується передати майно (двоповерховий будинок) у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти майно (двоповерховий будинок) та сплатити за нього обговорену грошову суму (пункт 1.1 Договору купівлі-продажу);

- продається двоповерховий будинок, розташований в м. Дружківка Донецької області по вул. Тверська, 7, та має такі характеристики: загальна площа - 698,4 кв.м.; двоповерховий будинок розташований на земельній ділянці, яка є власністю Дружківської міської ради та яка знаходиться у користуванні продавця згідно з договором оренди земельної ділянки (пункт 1.2 Договору купівлі-продажу);

- двоповерховий будинок належить продавцю на праві власності та був отриманий відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Дружківської міської ради від 07.10.2004 на підставі рішення від 06.10.2004 №947 та зареєстрованого в Дружківському міському бюро технічної інвентаризації від 07.10.2004 №196, кн. 2 та в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно Дружківського міського бюро технічної інвентаризації від 07.10.2004 за №4771387 згідно з витягом №4984552, наданим Дружківським міським бюро технічної інвентаризації від 07.10.2004 (пункт 1.3 Договору купівлі-продажу);

- за домовленістю сторін продаж двоповерхового будинку вчиняється за 303 000 грн., що на момент укладення Договору купівлі-продажу за середнім курсом продажу доларів США приватним особам комерційними банками України міста Дружківка Донецької області, є еквівалент суми 60 000 доларів США, в тому числі ПДВ у сумі 50 500 грн., які будуть перераховані на рахунок продавця №26004001000017 у ТОВ Український Фінансовий світ , МФО 37777, ОКПО 24644481, свідоцтво №07301027, інн. 246444805620, протягом трьох банківських днів з моменту нотаріального посвідчення Договору купівлі-продажу (пункт 2.1 Договору купівлі-продажу).

16.01.2008 між ПриватБанком, правонаступником якого є відповідач-1, та Донецьким обласним державним автомобільним навчальним комбінатом (позичальник за договором) укладено кредитний договір №01-ИП/08 (далі - Кредитний договір), за умовами якого: вид кредиту - терміновий кредит (пункт А.1 Кредитного договору); ліміт Кредитного договору - 51 000 доларів США для оплати за придбання нерухомості - нежитлова двоповерхова будівля за адресою м. Дружківка Донецької області по вул. Тверська, 7, згідно з Договором купівлі-продажу від 16.01.2008 (пункт А.2 Кредитного договору).

В п. 2.2.12 Кредитного договору сторонами узгоджено, що позичальник зобов'язується належним чином оформити договір іпотеки в забезпечення виконання по даному договору (а.с. 18-24 том І).

На виконання умов кредитного правочину, 16.01.2008 між ПриватБанком (іпотекодержатель за договором) та Донецьким обласним державним автомобільним навчальним комбінатом (іпотекодавець за договором) укладено договір іпотеки, за яким іпотекодавцем передано в іпотеку нерухоме майно, яке зазначено в пункті 7 Договору іпотеки, в забезпечення виконання зобов'язань Горлівської автомобільної школи Донецького обласного державного автомобільного навчального комбінату (позичальник) перед іпотекодержателем, в силу чого іпотекодержатель має право в разі невиконання позичальником зобов'язань, забезпечених іпотекою, та (або) невиконання іпотекодавцем зобов'язань за Договором іпотеки, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами позичальника та (або) іпотекодавця (пункт 1 Договору іпотеки);

За Договором іпотеки іпотекою забезпечується виконання зобов'язань позичальника, що випливають з Кредитного договору, з:

• повернення кредиту у сумі 51 000 доларів США, що надається у формі строкового кредиту, відповідно до Графіку погашення кредиту у термін(и) 16.01.2018;

• сплати процентів за користування кредитом у розмірі 12,6% річних починаючи з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту, у дату сплати процентів, якою є 25-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання Кредитного договору; якщо повне погашення кредиту здійснюється в дату, яка відрізняється від вказаної в даному пункті, то останньою датою погашення процентів, нарахованих від попередньої дати погашення до дня фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту;

• сплати процентів за користування кредитом у разі несвоєчасного погашення кредиту у розмірі 30% річних від суми залишку непогашеної заборгованості по кредиту, - у дату сплати процентів, якою є 25-е число кожного поточного місяця; якщо повне погашення кредиту здійснюється в дату, яка відрізняється від вказаної в даному пункті, то останньою датою погашення таких процентів, нарахованих від попередньої дати погашення до дня фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту;

• сплати винагороди за відкриття позичкового рахунку в розмірі 250 грн. в день укладання Кредитного договору;

• сплати винагороди за управління фінансовим інструментом у розмірі 2% від суми кредиту;

• сплати винагороди за кредитне обслуговування у розмірі 0,2% щомісячно від суми встановленого кредитного ліміту, виданому на цілі, відмінні від сплати платежів страховок, в поточну дату сплати відсотків;

• сплати пені, у порядку та розмірі, визначених пунктом 5.1 Кредитного договору;

• сплати штрафу, в розмірі 2% від суми отриманого кредиту, за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених підпунктами 2.2.7, 2.2.8 і 2.2.11 пункту 2 і пунктом 7.1 Кредитного договору;

• сплати штрафу, в розмірі 25% від суми кредиту, використаної не за цільовим призначенням (пункт 2 Договору іпотеки);

Згідно п. 7 Договору іпотеки в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за Кредитним договором та іпотекодавцем зобов'язань за Договором іпотеки, іпотекодавець надав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: двоповерховий будинок, розташований в м. Дружківка Донецької області по вул. Тверська, 7, загальна площа - 698,4 кв.м.; право власності на нерухоме майно підтверджено Договором купівлі-продажу; предмет іпотеки зареєстрований у встановленому законом порядку, як окремий виділений в натурі об'єкт права власності; нерухоме майно, зазначене в даному пункті, передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями, а саме: комунікації та мережі (електричні, вентиляційні, водовід та ін.), устаткування та інші приналежності та невід'ємні частини предмету іпотеки; цільове призначення предмету іпотеки: нежиле приміщення (пункт 7 Договору іпотеки).

Предмет іпотеки розташований на земельній ділянці, власником якої є Дружківська міська рада та яка передана в оренду ТОВ Олімп згідно з договором оренди земельної ділянки від 14.01.2005 №б/н; строк оренди відповідно до вказаного договору становить 50 років; цільове призначення земельної ділянки - обслуговування території виробничого приміщення; земельна ділянка розташована за адресою: Донецька обл., м. Дружківка, вул. Тверська, 7; на використання іпотекодавцем земельної ділянки або її частини обмежень (обтяжень) не встановлено (пункт 8 Договору іпотеки).

В п. 10 Договору іпотеки сторони узгодили, що на строк дії Договору іпотеки предмет іпотеки залишається у володінні та користуванні іпотекодавця.

На момент укладення Договору іпотеки предмет іпотеки знаходиться в технічно справному стані, придатний до експлуатації (пункт 11 Договору іпотеки).

Згідно з п. 12 Договору іпотеки сторони визначили, що вартість предмету іпотеки складає 303 000 грн.

Іпотекодавець гарантує, що ним надані всі наявні документи, що стосуються повноважень керівника та інших органів керування іпотекодавця на укладання Договору іпотеки, а також права розпорядження предметом іпотеки (протоколи загальних зборів, протоколи засідання правління та інші); іпотекодавець свідчить також, що їм надані всі необхідні документи, що стосуються предмету іпотеки (пункт 14 Договору іпотеки);

Термін дії Договору іпотеки - до повного виконання позичальником та іпотеко держателем зобов'язань за Кредитним договором та всім додатковим угодам до нього (пункт 30 Договору іпотеки).

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, договір іпотеки зі сторони іпотекодавця підписаний представником юридичної особи Ковтун Т.Л., яка діяла на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу від 15.01.2008 зареєстрованої в реєстрі за № 97.

16.01.2008 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна зареєстровані обтяження - Іпотека двоповерховий будинок, загальна площа - 698,4 кв.м.; м. Дружківка Донецької області по вул. Тверська, 7, рпвн 4771387, номер обтяження 6408114, розмір основного зобов'язання 51000 дол США з датою повернення 16.01.2018.

Підставою звернення прокурора до суду з даним позовом стало те, що державне майно без погодження з відповідним уповноваженим органом стало предметом обтяження, що суперечить приписам ст. 11 Закону України Про управління об'єктами державної власності , ст. 14 Закону України Про іпотеку та Закону України Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації .

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1 - 3 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

За змістом ч. 1 ст. 575, ч. 1 ст. 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до статті 1 Закону України Про іпотеку іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 2 статі 583 ЦК України встановлено, що заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст. 317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Аналіз вищенаведених норм права в їх сукупності дає підстави для висновку, що передача майна в заставу здійснюється на підставі правомочностей, визначених ст. ст. 316, 317 ЦК України.

Частиною першою статті 6 Закону України Про іпотеку (в редакції чинній на час укладення спірного договору) передбачено, що у разі обмеження правомочності розпорядження нерухомим майном згодою його власника або уповноваженого органу державної влади чи органу місцевого самоврядування така ж згода необхідна для передачі цього майна в іпотеку.

За змістом ч. 1 ст. 14 Закону України Про іпотеку предметом іпотеки може бути нерухоме майно, що є об'єктом права державної чи комунальної власності і закріплене за відповідним державним чи комунальним підприємством, установою, організацією на праві господарського відання. Передача в іпотеку цього майна здійснюється після отримання у встановленому законом порядку згоди органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, до сфери господарського відання якого належить відповідне державне чи комунальне підприємство, установа або організація. Продаж предмета іпотеки, що є об'єктом права державної чи комунальної власності, здійснюється з урахуванням вимог законів України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) та Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва .

Згідно з ч. 3 ст. 326 ЦК України управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

У відповідності до ст. 1 Закону України Про управління об'єктами державної власності управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

У відповідності до п. 1 Положення про Міністерство транспорту і зв'язку України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 789 від 06.06.2006 (в чинній редакції на час укладення спірного договору іпотеки) Мінтрансзв'язку є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики в галузі авіаційного, автомобільного, залізничного, морського і річкового транспорту та у сфері використання повітряного простору України, забезпечення безпеки руху, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства, надання послуг поштового зв'язку, телекомунікацій та інформатизації, користування радіочастотним ресурсом України.

Таким чином, на час укладення спірного договору іпотеки уповноваженим органом управління державним майном у сфері автомобільного транспорту було Міністерство транспорту і зв'язку України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 684-р від 28.09.2004 Про затвердження переліку підприємств, установ та організацій, що передаються до сфери управління Мінтрансзв'язку Донецький обласний державний автомобільний навчальний комбінат віднесено до сфери управління Міністерства транспорту і зв'язку України.

Відповідності до ст. 5 Указу Президента України від 09.12.2010 №1085/2010 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються.

Згідно зі ст. 1 Указу Президента України від 09.12.2010 №1085/2010 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади утворено Міністерство інфраструктури України, реорганізувавши Міністерство транспорту та зв'язку України.

Так, у відповідності до Положення про Міністерство інфраструктури України, затвердженого Указом Президента України № 581/2011 від 12.05.2011, Мінінфраструктури України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сферах авіаційного, автомобільного, залізничного, морського і річкового, міського електричного транспорту та у сферах використання повітряного простору України.

Місцевий господарський суд правомірно зазначив, що Міністерство інфраструктури України є правонаступником Міністерства транспорту та зв'язку України.

Згідно наявного в матеріалах справи листа Міністерство інфраструктури України №10769/16/10-17 від 24.10.2017 Міністерством згода на укладання Донецьким обласним державним автомобільним навчальним комбінатом договору іпотеки або оренди чи відчуження об'єкту нерухомості, розташованого за адресою: Донецька обл., м. Дружківка, вул. Тверська, 7, Міністерством не надавалося (а.с. 33-34).

Відповідачем-2, в порядку ст. 74 ГПК України, зворотного не доведено, будь-яких доказів з даного питання не представлено.

Відповідно до ч. 9 ст. 11 Закону України Про управління об'єктами державної власності господарські організації, створені на базі об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, до виключення їх з переліку об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не можуть вчиняти дії стосовно майна, переданого до їх статутного фонду, наслідком яких може бути відчуження майна, у тому числі передача його до статутного фонду інших господарських організацій, передача в заставу тощо.

Частиною другою статті 14 Закону України Про іпотеку (в редакції, чинній на час укладення спірного правочину) встановлено, що забороняється передача в іпотеку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.

Відповідно до положень Закону України Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації Донецький обласний державний автомобільний навчальний комбінат належить до затвердженого вказаним Законом України Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.

Приймаючи до уваги встановлені вище обставини у даній справі та унормовану чинним на час укладення спірного правочину законом заборону щодо передачі в іпотеку права державної власності, яке не підлягає приватизації, судова колегія погоджається з висновком місцевого господарського суду про неправомірність укладення Донецьким обласним державним автомобільним навчальним комбінатом з банком договору іпотеки від 16.01.2008 та передачу в іпотеку державного майна.

Водночас, матеріали справи свідчать про те, що відповідачем-1 в суді першої інстанції було заявлено про застосовування наслідків спливу строків позовної давності.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ).

При цьому згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Визначення початкового моменту перебігу позовної давності має визначальне значення, оскільки від цього залежить правильність обчислення позовної давності і наявність підстав для захисту порушеного права чи у відмові в такому захисті з підстав пропуску позовної давності.

Аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися" дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. До такого правового висновку прийшов Верховний Суд України (постанова від 16.11.2016 р. №6-2469цс16).

Позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права, що випливає із загального правила, встановленого ст. 74 ГПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Міністерство інфраструктури України, яке, як вірно встановлено місцевим господарським судом, є уповноваженим органом з управління державним майном у спірних правовідносинах, прийняло рішення в формі Наказу № 423 від 21.06.2013 про реорганізацію держаних підприємств, що належать до сфери управління міністерства за переліками згідно з додатками, шляхом їх приєднання до Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів Укрінтеравтосервіс . Визначено УДП Укрінтеравтосервіс правонаступником державних підприємств, що реорганізуються, в частині переданих йому активів та пасивів відповідно до передавальних актів (а.с. 78-81 том І).

Згідно передавального Акта, складеного членами комісії з реорганізації Донецького обласного державного автомобільного навчального комбінату на виконання Наказу Міністерства інфраструктури України № 423 від 21.06.2013, до Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів Укрінтеравтосервіс передано все майно, майнові права та обов'язки комбінату. При цьому, невід'ємною частиною цього Передавального акту, зокрема, є відомість основних фондів та відомість кредитної заборгованості з довгострокових кредитів банків. Тобто уповноважена міністерством особа приймаючи усі права та обов'язки реорганізованого комбінату була обізнана з наявною кредитною заборгованість перед відповідачем-1, а відтак, судова колегія вважає, що могла і знати про наявність іпотечного договору, укладеного на виконання кредитних зобов'язань, що також вбачається з п. 2.2.12 кредитного договору.

Натомість доводи апеляційної скарги про відсутність в додатках до передавального акту договору іпотеки не спростовують можливість уповноваженого органу на час проведення процедури реорганізації комбінату встановити наявність іпотечних правовідносин з огляду на прийняття таким органом відповідної кредитної заборгованості. Крім того, відомості про обтяження майна іпотекою також вноситься до відповідного державного реєстру, що також додатково може свідчити про можливість уповноваженого органу встановити відповідну інформацію.

Вказаний передавальний акт був затверджений Міністерством інфраструктури України, про що свідчить наявний на ньому підпис міністра та печатка міністерства. За наведеного, місцевим господарським судом правомірно було відхилені доводи прокурора про те, що до складу членів комісії з реорганізації комбінату представник міністерства не входив. Доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими.

Водночас, відповідно до п. п. 10, 11 ст. 6 Закону України Про управління об'єктами державної власності уповноважені органи управління, відповідно до покладених на них завдань, передають функції з управління об'єктами державної власності господарським структурам та здійснюють контроль за діяльністю господарських структур; ведуть облік об'єктів державної власності, що перебувають в їх управлінні, здійснюють контроль за ефективним використанням та збереженням таких об'єктів

Згідно з ст. 16 Закону України Про управління об'єктами державної власності контроль за виконанням функцій з управління об'єктами державної власності здійснюють Кабінет Міністрів України, Фонд державного майна України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, уповноважені органи управління, органи державної контрольно-ревізійної служби, інші контролюючі органи шляхом проведення аналізу законності та оцінки ефективності виконання суб'єктами управління визначених обов'язків відповідно до законодавства України.

Враховуючи вищевстановлені у даній справі обставини та унормовані законом приписи, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що Міністерство інфраструктури України, як орган уповноважений державою на управління державним майном не лише міг, а був зобов'язаний знати про стан його майнових прав, та, відповідно, про можливість порушення його прав у зв'язку із укладенням спірного договору іпотеки з моменту прийняття Українським державним підприємством по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів Укрінтеравтосервіс усіх майнових прав комбінату в порядку правонаступництва, тобто з листопада 2013 року.

При цьому, виходячи з аналізу приписів ст. 261 ЦК України, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що у разі пред'явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою, уповноваженою на це, особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 359/2012/15-ц, від 20.11.2018 у справі №907/50/16; постанові Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 911/926/17.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки позов у даній справі був поданий прокурором у грудні 2017 року, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що прокурор пропустив передбачений законом строк позовної давності, а тому судом було правомірно відмовлено в задоволенні позову у повному обсязі.

Доводи апелянта про те, що ним не було пропущено строк позовної давності не спростовують встановлених у даній справі обставин та не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією як підстава для скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2018 у справі № 910/23062/17 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (прокурора).

Керуючись ст. ст. 129, 253-255, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2018 у справі № 910/23062/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2018 у справі № 910/23062/17 залишити без змін.

3. Справу № 910/23062/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді С.Я. Дикунська

А.О. Мальченко

Повний текст складено 29.12.2018