Постанова

від 26.12.2018 по справі 920/1247/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2018 р. м. Київ Справа№ 920/1247/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

секретар судового засідання: Кондратенко Н.О. за участю представників учасників процесу: від позивача: згідно протоколу судового засідання в режимі відеконференції від відповідача: згідно протоколу судового засідання в режимі відеконференції розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на рішенняГосподарського суду Сумської області від 15.02.2018 суддя Спиридонова Н.О. повний текст складено 26.02.2018 за позовомселянського (фермерського) господарства "Маяк", с. Воскресенівка, Богодухівський р-н, Харківська обл. доГоловного управління Держгеокадастру у Сумській області, м. Суми провизнання поновленим договору оренди землі та зобов'язання вчинити дії

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Селянське (фермерське) господарство "Маяк" (надалі-позивач) звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (надалі-відповідач) в якому просило суд визнати поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договір оренди земельної ділянки площею 32,6928 га, розташованої на території Кириківської сільської ради Великописарівського району Сумської області від 11.04.2007 та зобов'язати відповідача вчинити дії щодо поновлення договору оренди землі з позивачем шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 11.04.2007.

Позовні вимоги мотивовано, з посиланням на положення ст. 33 Закону України Про оренду землі , зокрема, 6 цієї норми, що після закінчення договору оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: землі запасу та території Яблучненської сільської ради від 11.04.2007, орендар отримав право на поновлення цього договору.

Крім того, як зазначає позивач, останнім належним чином виконувалися обов'язки орендаря за договором оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: землі запасу та території Яблучненської сільської ради від 11.04.2007 і дотриманням ним вимог щодо порядку реалізації переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачених умовами договору та положенням ст. 33 Закону України Про оренду землі щодо направлення Головному управлінню Держгеокадастру у Сумській клопотання про поновлення договору оренди земельної ділянки з проектом додаткової угоди до нього.

Головне управління Держгеокадастру у Сумській просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що по закінченню терміну дії спірного договору оренди землі сторони не дійшли згоди щодо строку його дії, а листи відповідача свідчать про відмову орендодавця в поновленні спірного договору оренди земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 15.02.2018 у справі № 920/1247/17 позов задоволено повністю. За рішенням суду договір оренди земельної ділянки площею 32,6928 га (кадастровий номер: 5921285800:08:007:0014), розташованої на території Кириківської (колишньої Яблучненської) сільської ради Великописарівського району Сумської області від 11.04.2007, зареєстрованого у Великописарівському відділі Сумської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" 09.08.2007 за № 040762806156 визнано поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Сумській області вчинити дії щодо поновлення договору оренди землі з Селянським (фермерським) господарством "Маяк" ляхом укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 11.04.2007, зареєстрованого у Великописарівському відділі Сумської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" 09.08.2007 за № 040762806156.

Вирішено питання судових витрат.

Рішення місцевого господарського суду, з посиланням на положення ч. 6 ст 33 Закону України "Про оренду землі" мотивовано доведеністю та обґрунтованістю заявлених позовних вимог. При цьому, суд першої інстанціїзазначив, що позивач після закінчення строку дії договору оренди належним чином виконує обов'язки за спірним договором, продовжує використовувати спірну земельну ділянку та має намір у подальшому користуватися нею за цільовим призначенням, сплачуючи орендну плату.

Щодо листа-повідомлення про прийняте рішення № 28-18-0.3-12746/2-17 від 27.10.2017, відповідно до якого відповідачем було повідомлено про відмову у поновлені договору оренди земельної ділянки від 11.04.2007, з посиланням на закінчення терміну його дії (09.08.2017), то місцевий господарський суд дійшов висновку, що його було прийнято та надіслано орендарю після спливу місячного строку з дня закінчення договору оренди, тобто з порушенням строків, передбачених ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Головне управління Держгеокадастру у Сумській області (надалі-скаржник) з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 15.02.2018 у справі № 920/1247/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги скаржник вважає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 31, 33 Закону України Про оренду землі .

За доводами скаржника, що по закінченню терміну дії спірного договору оренди землі сторони не дійшли згоди щодо строку його дії, а листи відповідача свідчать про відмову орендодавця в поновленні спірного договору оренди земельної ділянки.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.04.2018 у справі № 920/1247/17 апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на рішення Господарського суду Сумської області від 15.02.2018 у справі № 920/1247/17 залишено без руху.

23.04.2018 скаржником подано до суду апеляційної інстанції документи на підтвердження усунення недоліків, що стали підставою для залишення апеляційної скарги Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на рішення Господарського суду Сумської області від 15.02.2018 у справі № 920/1247/17 без руху.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.04.2018 у справі № 920/1247/17 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на рішення Господарського суду Сумської області від 15.02.2018 у справі № 920/1247/17.

11.05.2018 до відділу діловодства Харківського апеляційного господарського апеляційного господарського суду позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про необґрунтованість та безпідставність доводів, викладених у апеляційній скарзі відповідача та просить відмовити у її задоволенні, а оскаржуваний судовий акт залишити без змін.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.05.2018 у справі № 920/1247/17 задоволено клопотання Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про забезпечення проведення судового засідання у справі № 920/1247/17 в режимі відеоконференції; постановлено провести судове засідання призначене на 23.05.2018 о 10:00 год. в режимі відеоконференції в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду за адресою: м. Харків, пр. Незалежності, 13, зал судових засідань № 105; доручено господарському суду Сумської області забезпечити проведення відеоконференції 23.05.2018р. о 10:00год. в залі № 7 цього ж суду.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.05.2018 у справі № 920/1247/17 зупинено апеляційне провадження у справі № 920/1247/17 до закінчення перегляду судових рішень у подібних правовідносинах Великою Палатою Верховного Суду у справі № 920/739/17.

Постановою Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17 касаційну скаргу приватного підприємства "Карла Маркса-2" задоволено; постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 у справі № 920/739/17 скасувано, а рішення Господарського суду Сумської області від 21.09.2017 залишено в силі.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, с. 6 ст. 147 Закону України " Про судоустрій та статус суддів" та на підставі розпорядження керівника апарату суду від 03.10.2018, передано до Північного апеляційного господарського суду справу № 920/1247/17.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.2018, справу № 920/1247/17 передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2018 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на рішення Господарського суду Сумської області від 15.02.2018 у справі № 920/1247/17 колегією суддів у складі: головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.; поновлено провадження у справі № 920/1247/17; розгляд апеляційної скарги призначено на 26.12.2018.

В судовому засіданні представник скаржника вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив апеляційну скаргу задовольнити. Рішення Господарського суду Сумської області від 15.02.2018 скасувати та прийняти нове про відмову у позові.

В судовому засіданні адвокат позивача вимоги апеляційної скарги заперечував, з наведених у відзиві на неї підстав та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт-без змін.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та письмових пояснень, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті місцевим господарським судом оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, що 11.04.2007 між Велико-Писарівською райдержадміністрацією та позивачем було укладено договір оренди земельної ділянки ( надалі-договір).

За умовами п. 1.1. договору орендодавець на підставі рішення № 105 Розпорядження голови В. Писарівської райдержадміністрації від 15.03.2007 надає, а орендар примає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сілськогсоподарського виробництва селянське (фермерське) господарство Маяк яка знаходиться за адресою землі запасу на території Яблучненської сілськьої ради.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 32,6928 га, з них: ріллі-32,3670 га, під господарськими шляхами-0,3258 га ( п. 2. договору).

Відповідно до п. 6 договору цей договір було укладено на 10 років з моменту набрання ним чинності. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно до прикінцевих положень зазначеного договору: "Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації".

Крім того, як вірно встановив місцевий господарський суд, що договір було зареєстровано у Великописарівському відділі Сумської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" про, що у Державному реєстрі земель зроблено запис від 09.08.2007 за № 040762806156.

04.05.2017 орендарем на адресу відповідача було направлено лист-повідомлення, в якому він просив поновити договір оренди земельної ділянки від 11.04.2007 на новий строк (а.с. 22).

Вказаний лист-повідомлення було направлено відповідачу по пошті рекомендованою кореспонденцією та отримано відповідачем 10.05.2017, про що свідчить відмітка на поштовому повідомленні (а.с. 23).

09.06.2017 відповідач направив на адресу орендаря лист, в якому повідомив позивача про те, що його лист від 04.05.2017 розглянуто. Відповідач вважає за можливе розглянути питання продовження терміну дії договору оренди землі в разі звернення позивача до відповідача у порядку ст. 33 Закону України "Про оренду землі" і в разі встановлення орендної плати за земельні ділянки у розмірі 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Крім цього, в листі відповідач зазначив, що: "Отже, дана позиція Головного управління є фактичним волевиявленням відносно перегляду умов договору оренди" (а.с. 24).

26.06.2017 селянське (фермерське) господарство "Маяк" звернулось до Головного управління Держгеокадастру ( з урахуванням вимог відповідача викладених в листві від 09.016.2017) з клопотанням про поновлення договору оренди земельної ділянки.

До клопотання позивач додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки, в якій зазначено:

1. Поновити термін дії договору оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 09.08.2007 № 040762806156) на 10 років.

2. Внести зміни до договору оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 09.08.2007 № 040762806156):

В пункт 7 "Орендна плата" доповнити текстом такого змісту:

"Орендна плата становить 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки".

3. Копія цієї додаткової угоди у 5-денний термін від дня державної реєстрації надається "Орендарем" до відповідної державної податкової інспекції.

4. Всі інші умови вищевказаного договору не зачеплені даною угодою, залишаються незмінними.

5. Ця додаткова угода є невід'ємною частиною договору оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 09.08.2007 № 040762806156) та набирає чинності після підписання-сторонами та її державної реєстрації.

Зазначене клопотання разом з доданими до нього документами було надіслано відповідачу рекомендованою поштою та отримано відповідачем 29.06.2017 про що свідчить відмітка про отримання на поштовому повідомленні (а.с. 25- 27).

Проте, відповідач додаткову угоду не підписав.

Позивачем до позовної заяви додано копію листа-повідомлення про прийняття рішення від 28.07.2017, в якому відповідач зазначив, що у зв'язку з складною економічною ситуацією в Україні пропонує встановити орендну плату - у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. А також встановити строк дії договору оренди 7 років відповідно до положень статті 19 Закону України "Про оренду землі".

Також відповідач в даному листі-повідомленні зазначив, що Головне управління вважає за можливе розглянути питання про поновлення договору оренди землі за умови надання Витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, агрохімічного паспорту земельної ділянки та довідки про відсутність заборгованості зі сплати орендної плати (а.с. 28- 29).

Позивач, з метою все ж таки поновити договір оренди надав відповідачу довідку про відсутність заборгованості з оплати орендної плати та агрохімічний паспорт поля, а також повідомив про замовлення витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку землі, що підтверджується відповідними листами від 25.09.2017 та від 25.10.2017 (а.с. 30-32).

17.11.2017 позивачем був отриманий лист-повідомлення про прийняте рішення № 28-18-0.3-12746/2-17 від 27.10.2017 згідно якого відповідачем було повідомлено про відмову у поновленні договору оренди земельної ділянки від 11.04.2007 з посиланням на закінчення терміну його дії, а саме настанням дати 09.08.2017 та зобов'язано позивача у найкоротший термін повернути земельну ділянку до земель запасу державної власності (а.с. 33).

Оскільки відповідач додаткову угоду про поновлення строку дії договору з позивачем не уклав, указане й стало підставою для звернення позивачу до суду з даним позовом.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про визнання поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договір оренди земельної ділянки площею 32,6928 га, розташованої на території Кириківської сільської ради Великописарівського району Сумської області від 11.04.2007 та зобов'язати відповідача вчинити дії щодо поновлення договору оренди землі з позивачем шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 11.04.2007 а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі" та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.

Згідно з ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України (надалі-ЗК України) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

За приписами статті Цивільного кодексу України правочин, який підлягає державній реєстрації, є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Частиною ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (надалі-ЦК України) визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

Статтею 792 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України "Про оренду землі" визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Положеннями ст. 13 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється, зокрема, шляхом укладання договору оренди земельної ділянки ( ч. 1 ст. 125 ЗК України).

Статтею 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом ( ст. 17 Закону України Про оренду землі ).

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Положеннями ч. 1 ст. 777 ЦК України визначено, що наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Статтею 33 Закону України Про оренду землі регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1- 5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що для застосування положень ч. 1 ст. 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Частиною 5 ст. 33 Закону України Про оренду землі визначено, що орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частиною 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

При цьому необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі.

Відсутність такого заперечення, як уже зазначалося, може мати прояв у "мовчазній згоді".

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України, необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов'язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною ст. 33 Закону України Про оренду землі , і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у ч. 8 ст. 33 Закону України Про оренду землі . При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Правову позицію щодо розрізнення цих підстав було сформульовано Верховним Судом України, зокрема у постанові від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц.

Отже, підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у частинах 1- 5 і частині 6 статті 33 Закону України Про оренду землі .

Як вже зазначалось вище, у п. 6 договору визначено, що цей договір було укладено на 10 років з моменту набрання ним чинності. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Як вірно було встановлено місцевим господарським судом, що позивач більше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди земельних ділянок (09.08.2017) було направлено відповідачу лист-повідомлення про поновлення договору оренди земельної ділянки разом із проектом відповідної додаткової угоди, а також інші документи.

Частиною 2 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа- повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Відтак суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що орендар земельної ділянки належним чином виконав свій обов'язок щодо повідомлення орендодавця не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору про намір його поновити, як це передбачено п. 6. договору та не суперечить положенням ч. 2 ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Суд апеляційної інстанції зазначає, що законодавцем в ч. 5 ст. 33 Закону України Про оренду землі визначено алгоритм дій, який зобов'язує орендодавця після отримання листа-повідомлення орендаря:

1) розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону;

2) узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору;

3) за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності);

4) укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Зазначені положення слід розуміти таким чином:

а) орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу, може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря;

б) може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі.

При цьому необхідно мати на увазі, що заперечення орендодавця щодо невідповідності листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни.

Якщо орендар та орендодавець у процесі погодження фактично дійшли згоди щодо нових істотних умов договору оренди землі, але не уклали додаткової угоди, то способом захисту прав орендаря буде саме його звернення до суду із позовом про укладення додаткової угоди на нових узгоджених істотних умовах, а не автоматична пролонгація на попередніх умовах.

26.06.2017 селянське (фермерське) господарство "Маяк" звернулось до Головного управління Держгеокадастру ( з урахуванням вимог відповідача викладених в листві від 09.016.2017) з клопотанням про поновлення договору оренди земельної ділянки.

До клопотання позивач додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки, в якій зазначено:

1. Поновити термін дії договору оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 09.08.2007 № 040762806156) на 10 років.

2. Внести зміни до договору оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 09.08.2007 № 040762806156):

В пункт 7 "Орендна плата" доповнити текстом такого змісту:

"Орендна плата становить 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки".

3. Копія цієї додаткової угоди у 5-денний термін від дня державної реєстрації надається "Орендарем" до відповідної державної податкової інспекції.

4. Всі інші умови вищевказаного договору не зачеплені даною угодою, залишаються незмінними.

5. Ця додаткова угода є невід'ємною частиною договору оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 09.08.2007 № 040762806156) та набирає чинності після підписання-сторонами та її державної реєстрації.

Вказану додаткову угоду відповідач не підписав, натомість, як вже зазначалось вище, відповідач направив позивачеві лист-повідомлення № 27-18-0.3-9462/2-17 від 28.07.2017 про необхідність подання певних документів для подальшого прийняття рішення щодо можливості поновлення спірного договору оренди, що, у свою чергу, дало позивачу підставу розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що доказів виконання відповідачем обов'язку з поновлення договору оренди у встановлений ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" строк не надано.

Отже, суд першої інстанції установив факт порушення відповідачем місячного терміну для повідомлення орендареві про прийняте рішення.

Таким чином, у разі встановлення обставин дотримання орендарем процедури і строків звернення до орендодавця із повідомленням про намір поновити договір оренди землі та невиконання орендодавцем установленого ч. 5 ст. 33 Закону України Про оренду землі обов'язку у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення поведінку орендодавця не можна визнати добросовісною.

Відтак, судом апеляційної інстанції встановлено факт порушення відповідачем місячного терміну повідомлення орендареві про прийняте рішення, що, у свою чергу дало позивачеві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Згідно ч. 2 ст. 125 ЗК України, в редакції чинній станом дату укладення, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Державну реєстрацію договору було здійснено у Великописарівському відділі Сумської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" про, що у Державному реєстрі земель зроблено запис від 09.08.2007 за № 040762806156.

Моментом укладення договору між позивачем та відповідачем є 11.04.2007, однак цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні договору, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Таким чином, термін дії договору оренди закінчувався 09.08.2017 року.

Судом апеляційної інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що орендодавцем протягом одного місяця починаючи від дати закінчення договору - 09.08.2017 не приймалося та не надсилався на адресу позивача лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди.

Як вірно було встановлено місцевим господарським судом, що лист-повідомлення про прийняте рішення № 28-18-0.3-12746/2-17 від 27.10.2017 було прийнято та надіслано орендарю після спливу місячного строку з дня закінчення договору оренди.

При цьому, як вбачається зі змісту листа-повідомлення № 28-18-0.3-12746/2-17 від 27.10.2017 відповідач поінформував позивача, що не вважає за можливе поновити договір оренди через відсутність, зокрема, витягу із технічної документації з нормативно-грошової оцінки землі та довідки про відсутність заборгованості.

Водночас Закон України "Про оренду землі" не передбачає надання орендарем в обов'язковому порядку інших додаткових документів до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі, крім проекту додаткової угоди.

В процесі розгляду судом першої інстанції також встановлено, що позивач протягом строку дії договору оренди землі, а також у вересні-грудні 2017 року, після закінчення строку дії договору оренди, сплачував орендну плату за користування спірною земельною ділянкою та продовжує користуватись земельною ділянкою на даний час.

Зважаючи на вищевикладені обставини в їх сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом про задоволення позовних у зв'язку з їх доведеністю та обґрунтованістю.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

За результатами перегляду даної справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи та не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 15.02.2018 у справі № 920/1247/17 залишити без змін.

3. Справу № 920/1247/17 повернути до Господарського суду Сумської області.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано-27.12.2018.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б.Михальська