Рішення

від 26.12.2018 по справі 921/369/17-г/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 грудня 2018 року м. ТернопільСправа № 921/369/17-г/13

Господарський суд Тернопільської області

у складі головуючого судді Бурди Н.М. , судді Охотницької Н.В. , судді Шумського І.П.

при секретарі судового засідання Шміло І.О.

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рокмар", пр. С.Бандери, 32-а, м.Тернопіль, 46000

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Новагрос", вул.Винниченка, 8, м.Тернопіль, 46018

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуків Агро", вул. Центральна, 2, с.Гуків, Чемеровецький район, Хмельницька область, 31660

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія Фармінг Галичина", вул. Тернопільська, 2Д, с.Городище, Козівський район, Тернопільська область, 47633

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1. Приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_1, вул. Мазепи, 10, каб. 206, м.Тернопіль,

2. Приватний нотаріус Козівського районного нотаріального округу ОСОБА_2, вул. Михайла Грушевського, 26, смт.Козова, Козівський район, Тернопільська область,

3. Товариство з обмеженою відповідальністю "РАЙЗ М", вул. Д. Галицького, 33/15, смт Підволочиськ, Підволочиський район, Тернопільська область.

про:

1) визнання права власності на нежитлові будівлі по вул. І.Богуна, 8, в смт.Козова Козівського району, Тернопільської області, придбані в ТОВ "Новагрос" на підставі договору купівлі-продажу від 03 листопада 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_3 03.11.2015 року за реєстраційним номером 3448;

2) визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного ТОВ "Новагрос" та ТОВ "Гуків Агро", посвідченого 04.05.2017 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_1, запис в реєстрі №2264;

3) визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного між ТОВ "Гуків Агро" та ТОВ "Мрія Фармінг Галичина", посвідченого 31.05.2017 року приватним нотаріусом Козівського районного нотаріального округу ОСОБА_2, запис в реєстрі №577;

4) витребування з чужого незаконного володіння ТОВ "Мрія Фармінг Галичина" нежитлових будівель по вул. І.Богуна, 8, в смт.Козова Козівського району, Тернопільської області, придбаних ТОВ "Рокмар" в ТОВ "Новагрос" на підставі договору купівлі-продажу від 03 листопада 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_3 03.11.2015 року за реєстраційним номером 3448, та передати власнику майна ТОВ "Рокмар"

За участі представників сторін:

Позивача: ОСОБА_4 , довіреність від 05.02.2018.

Відповідача 1: ОСОБА_5, довіреність № 11 від 07.07.2018

Відповідача 2 : не з'явився

Відповідача 3: не з'явився

Третьої особи 1: не з'явився

Третьої особи 2: ОСОБА_6, довіреність № б/н від 22.06.18

В ході розгляду справи учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст. 42, 46, 222, 224 Господарського процесуального кодексу України.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд", відповідно до вимог статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України.

Суть справи:

В провадженні Господарського суду Тернопільської області знаходилась справа №921/369/17-г/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рокмар", м.Тернопіль до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Новагрос", м.Тернопіль; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуків Агро", с.Гуків, Чемеровецький район, Хмельницька область, 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія Фармінг Галичина", с.Городище, Козівський район, Тернопільська область, про: 1) визнання права власності на нежитлові будівлі по вул. І.Богуна, 8, в смт.Козова Козівського району, Тернопільської області, придбані в ТОВ "Новагрос" на підставі договору купівлі-продажу від 03 листопада 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_3 03.11.2015 року за реєстраційним номером 3448; 2) визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного ТОВ "Новагрос" та ТОВ "Гуків Агро", посвідченого 04.05.2017 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_1, запис в реєстрі №2264; 3) визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного між ТОВ "Гуків Агро" та ТОВ "Мрія Фармінг Галичина", посвідченого 31.05.2017 року приватним нотаріусом Козівського районного нотаріального округу ОСОБА_2, запис в реєстрі №577; 4) витребування з чужого незаконного володіння ТОВ "Мрія Фармінг Галичина" нежитлових будівель по вул. І.Богуна, 8, в смт.Козова Козівського району, Тернопільської області, придбаних ТОВ "Рокмар" в ТОВ "Новагрос" на підставі договору купівлі-продажу від 03 листопада 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_3 03.11.2015 року за реєстраційним номером 3448, та передати власнику майна ТОВ "Рокмар".

Позовні вимоги, з посиланням на положення статей 258, 330, 328, 334, 346, 387, 388, 392 Цивільного кодексу України, обґрунтовано тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 03.11.2015, укладеного з ТОВ "Новагрос", зареєстровано право власності ТОВ "Рокмар" на спірне майно. Однак, згідно з наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2017 № 632/5 рішення про державну реєстрацію права власності позивача на спірне майно скасовано за результатами розгляду скарги ТОВ "Новагрос". У травні ТОВ "Рокмар" стало відомо про продаж спірного майна ТОВ "Новагрос" за договором купівлі-продажу ТОВ ОСОБА_7", а 13.06.2017 - про реєстрацію права власності на спірне майно за ТОВ "Рокмар" на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріусом 31.05.2017. ТОВ "Рокмар" зазначило, що його право власності на спірне майно виникло на підставі договору купівлі-продажу від 03.11.2015, який не розірвано та не визнано недійсним, отже позивач не втратив свого правового статусу щодо спірного майна, а подальше відчуження і реєстрація цього майна порушують права ТОВ "Рокмар".

Ухвалою від 16.06.2017 залучено до участі у даній справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_8 і приватного нотаріуса Козівського районного нотаріального округу ОСОБА_9

Рішенням Господарського суду Тернопільської області у даній справі від 13.12.2017, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.2018, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 19.06.2018 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рокмар" задоволено частково. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 і рішення Господарського суду Тернопільської області від 13.12.2017 у справі № 921/369/17-г/13 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Тернопільської області.

23.07.2018 матеріали справи №921/369/17-г/13 повернуто на адресу Господарського суду Тернопільської області. За результатами проведеного автоматизованого розподілу судової справи для її розгляду визначено суддю Бурду Н.М. (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2018 долучено до матеріалів справи).

Ухвалою від 26.07.2018 справу суддею Бурдою Н.М. прийнято до свого провадження та ухвалено розгляд даної справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

20.08.2018 відповідачем 1 - ТОВ «Новагрос» , на виконання вимог ухвали від 26.07.2018 подано відзив на позовну заяву ТОВ Рокмар з урахуванням правової позиції ВСУ, у якому вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, виходячи з такого:

- позивачем не доведено належними і допустимим доказами: наявність у нього права власності на спірне нерухоме майно станом на час подання позову, оскільки згідно відомостей із Державного реєстру прав у вказаний період (червень 2017) єдиним власником цього майна було ТОВ "Мрія Фармінг Галичина"; факт перебування цього майна у незаконному володінні відповідачів; незаконність заволодіння цим об'єктом відповідачами що у сукупності є підставою у відмові у задоволенні цього позову ;

- оскільки Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2017 року №632/5 визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію права власності ТОВ Рокмар на спірне майно, а тому відбулось поновлення права власності на нього у ТОВ Новагрос , яке 04.05.2017 року на підставі укладеного з ТОВ Гуків Агро договору купівлі-продажу правомірно, у порядку та спосіб, передбачені чинним законодавством, відчужило останньому це майно;

- також відповідач зазначає, що заявлений позивачем позов задоволений судом бути не може , оскільки об'єкт нерухомості, що зазначений предметом договору від 03.11.2015 , фактично не існував на момент його укладення, оскільки існує невідповідність спірного майна , вказаного у договорі від 03.11.2015, акті приймання-передачі до нього та витягу за №46839593 від 03.11.2015;

- заперечуючи проти вимоги позивача про витребування майна з чужого незаконного володіння, відповідач-1 звертає увагу суду на те, що звертатись із відповідним позовом до суду може виключно власник майна, а у позивача таке право відсутнє. Стверджує, що на даний час єдиним законним власником спірного майна є відповідач 3 - ТОВ "Мрія Фармінг Галичина", яке набуло права власності на обєкт нерухомості у порядку та в спосіб, передбачені законом на підставі договору купівлі-продажу від 31.05.2017 року;

- щодо вимог позивача про визнання договорів купівлі-продажу, укладеного між ТОВ "Новагрос" та ТОВ "Гуків Агро" 04.05.2017, договору купівлі-продажу, укладеного між ТОВ "Гуків Агро" та ТОВ "Мрія Фармінг Галичина" 31.05.2017 недійсними, то відповідач 1 вважає, що оскільки на момент подачі позову позивач не був власником спірного майна, його речове право на нього не було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав, відповідно відповідачі не могли порушити його неіснуюче право власності.

22.08.2018 на адресу суду від відповідача 1- ТОВ «Новагрос» надійшло клопотання вих.№22-08/18 від 22.08.2018 про колегіальний розгляд справи, розглянувши яку суд ухвалою суду від 23.08.2018 призначив колегіальний розгляд справи №921/369/17-г/13.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 23.08.2018 (долучено до матеріалів справи) сформовано склад колегії суддів: головуючий суддя Бурда Н.М., судді: Чопко Ю.О., Охотницька Н.В.

Ухвалою від 27.08.2018 колегія суддів у складі: головуючий суддя Бурда Н.М., судді: Чопко Ю.О., Охотницька Н.В. прийняла справу №921/369/17-г/13 до свого провадження та призначила підготовче засідання на 20.09.2018 на 15:00год.

У зв'язку з перебуванням у відпустці судді Чопка Ю.О. (наказ №235-в від 17.09.2018) виникла необхідність здійснення заміни члена судової колегії, призначено повторний автоматичний розподіл справи, за результатами якого проведено заміну відсутнього судді Ю.О. Чопка та введено в склад колегії суддю Шумського І.П.

Ухвалою суду від 20.09.2018 справу № 921/369/17-г/13 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Бурда Н.М., судді: Охотницька Н.В., ШумськийІ.П.

27.08.2018 позивачем подано заяву б/н від 27.08.2018 (вх. номер 16157 від 27.08.2018), яка була підтримана його представником в судовому засіданні 7.08.2018, у якій заявник просить у зв'язку із видаленням обтяження з Державного реєстру рухомого майна (ДРОРМ), накладене ухвалою суду від 16.08.2017 року, повторно внести відомості про обтяження в ДРОРМ - нерухомого майна нежитлових будівель, загальною площею 2687,6 кв.м, що знаходяться по вул. І.Богуна, 8, в смт.Козова Козівського району, Тернопільської області, які належать ТОВ Рокмар та вибули поза його волею. На підтвердження викладених у поданій заяві обставин заявником подано копію інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 27.08.2018 року.

Колегія суддів, розглянувши заяву ТОВ "Рокмар" б/н від 27.08.2018 (вх.№16157 від 27.08.2018), дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з мотивів, викладених у відповідній ухвалі від 27.08.2018.

28.08.2018 відповідачем 1 через канцелярію суду подано заперечення на заяву ТОВ "Рокмар" б/н від 27.08.2018, яке судом не враховувалось, оскільки подане після її (заяви) розгляду.

14.09.2018 позивачем подано додаткове обґрунтування позовних вимог (вх.номер 17127 від 14.09.2018), у якому, зокрема, зазначає наступне:

- право власності на нежитлові будівлі по вул. І.Богуна, 8, в смт.Козова Козівського району, Тернопільської області виникло у позивача на підставі договору купівлі-продажу від 03.11.2015, який не розірвано та не визнано недійсним, а отже він не втратив свого правового статусу щодо нього (майна), а подальше його відчуження порушує законне право ТОВ Рокмар , що кореспондується із правовою позицією ВСУ, викладеною у постанові від 19.06.2018;

- щодо скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно вказує, що сама по собі державна реєстрація не є підставою набуття права власності, а лише засвідчує факти набуття чи припинення такого права, а тому відсутність державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за позивачем не позбавляє його правомочностей власника щодо нього;

- з приводу твердження відповідача про розбіжностей у площі спірного об'єкта нерухомого майна позивач зазначає, що згідно довідки №156 від 04.04.2017 Козівського районного БТІ ТОВ Новагрос розібрало частину будівель, а саме: майстерню для ремонту техніки літера Г (512,2кв.м.) та бокс і мийку літера З (210кв.м.), крім того відбулось зменшення цеху казеїнового літера В на 91,1 кв.м. та збільшено будівлю цеху літера А на 52, 4 кв.м.

18.09.2018 відповідачем 1 подано заперечення на додаткове обґрунтування позовних вимог, у якому звертає увагу на те, що на його думку, позивач перестав бути власником спірного нерухомого майна з 03.11.2015, тобто з моменту поновлення у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису (№11866844) про право власності на нього (майно) за ТОВ Новагрос . Наведене спростовує твердження позивача, що він є власником майна : нежитлових будівель по вул. І.Богуна, 8, в смт.Козова Козівського району Тернопільської області.

08.10.2018 через канцелярію суду від позивача надійшла заява (вх. № 18429 від 08.10.2018) про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЙЗ М" з долученими до неї додатками згідно переліку, в тому числі докази надіслання позовної заяви та долучених до неї документів на адресу ТОВ "РАЙЗ М". Вказана заява підтримана представником позивача у судовому засіданні, що відбулось 22.10.2018.

18.10.2018 відповідачем -1 подано заперечення № 19-10/18 від 19.10.2018 (вх. № 19248 від 18.10.2018) на заяву ТОВ "Рокмар" (вх. № 18429 від 08.10.2018), підтримане його представником в судовому засіданні 22.10.2018, про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЙЗ М", згідно яких відповідач просить суд відмовити у задоволенні останньої (заяви).

За результатами розгляду клопотання Товариством з обмеженою відповідальністю "Рокмар" б/н від 08.10.2018 (вх.номер 18429 від 08.10.2018) про залучення до участі у справі №921/369/17-г/13 в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, ТОВ "РАЙЗ М" (47801, Тернопільська область, Підволочиський район, смт Підволочиськ, вул ОСОБА_10, 33/15, ідент. код 38094650), колегія суддів дійшла висновку про його задоволення, залучивши до названу особу участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, про що винесено ухвалу від 22.10.2018.

15.11.2018 через канцелярію суду від ТОВ "РАЙЗ М" надійшли письмові пояснення (вх. № 20942 від 15.11.2018), згідно яких останній щодо позовних вимог заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що право власності у набувача за договором виникає з моменту державної реєстрації такого права, тоді як Наказом Міністерства Юстиції України від 22.02.2017 за №632/5 рішення про реєстрацію за ТОВ Рокмар права власності на нерухоме майно загальною площею 2687,6 кв.м. скасовано. Крім того третя особа 3 звертає увагу суду, що твердження про можливість набуття позивачем права стосовно майна, що є власністю ТОВ РАЙЗ М є безпідставним, оскільки Товариством набуто право власності на нежитлові будівлі, що розміщені по вул. І.Богуна, 8, в смт.Козова Козівського району, Тернопільської області, загальною площею 1926,7 кв.м. та складається із: будівля цеху, загальною площею 1462,4 кв.м., під літерою А ; будівля цеху казеїнового, загальною площею 391,3 кв.м, літера В ; трансформаторна підстанція, загальною площею 43,4 кв.м, під літерою Д ; градірня, загальною площею 29,6 кв.м, під літерою Ж ; огорожа №1, що на думку третьої особи 3 є відмінним від майна, що є предметом розгляду у даній справі.

У судовому засіданні, що відбулось 19.11.2018 представник позивача прибув, позовні вимоги підтримав, просив про задоволення позову.

06.12.2018 позивачем подано додаткові обґрунтування позовних вимог (вх. номер 22397 від 06.12.2018), у якому просить колегію суддів долучити до матеріалів справи постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2018 у справі №921/249/18, якою ухвалу господарського суду Тернопільської області від 30.08.2018 у справі №921/249/18 про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі скасовано.

12.12.2018 ТОВ Рокмар (вх. номер 22789 від 12.12.2018) подано клопотання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим у справі №921/369/17-г/13 від 26.12.2018.

14.12.2018 представником відповідача 1 подано заперечення на клопотання ТОВ «Рокмар» про заміну одного заходу забезпечення позову іншим.

Розглянувши клопотання про заміну заходу забезпечення позову заявлене ТОВ «Рокмар» (вх. номер 22789 від 12.12.2018), а також заперечення ТОВ Новагрос з цього приводу, колегія суддів відмовила у його задоволенні з підстав, викладених у відповідній ухвалі від 14.12.2018.

Ухвалою від 19.12.2018 колегією судді закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.12.2018 , з подальшим його відкладенням до 26.12.2018.

Представник про позивача у судових засіданнях по розгляду по суті , позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, додаткових обґрунтуваннях позовних вимог та поясненнях, наданих у судових засіданнях, а тому просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача 1 у судових засіданнях заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі та з підстав, зазначених ним у відзиві на позовну заяву від 20.08.2018, заперечення на додаткове обґрунтування позовних вимог від 18.09.2018, а також усних поясненнях, наданих у судових засіданнях його уповноваженим представником.

Проте, під час розгляду справи по суті відповідачем 2 в особі голови комісії з припинення ОСОБА_11 18.12.2018 подано клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що останній дізнався про розгляд даної справи з відомостей, розміщених на сайті Судова влада і станом на день подання вказаного клопотання він не був жодним чином повідомлений про час та місце проведення наступного судового засідання ( вказана інформація відсутня на сайті Судова влада ), а тому з метою дотримання принципів рівності усіх учасників господарського процесу, змагальності та диспозитивності, закріплених у ч. 3 ст. 2 ГПК України, просив колегію суддів відкласти засідання по розгляду спору по суті, про що повідомити відповідача - 2. При цьому, до клопотання долучено копію веб-сторінки (прінт-скрін) сайту Судова влада , а також витяг з ЄДРПОУ по ТОВ Гуків Агро станом на 17.12.2018 .

Щодо зазначених відповідачем 2 обставин неналежне повідомлення його про розгляд даної справи , колегія суддів зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, ухвала про відкриття провадження у справі №921/369/17-г/13, протокольні ухвали про повідомлення сторін про відкладення підготовчих засідань, ухвала про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті та інші процесуальні документи надсилались судом на адресу відповідач (яка вказана позивачем у позовній заяві та у витягах з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення (містяться в матеріалах справи), однак відділенням поштового зв'язку на адресу Господарського суду Тернопільської області поверталися з відміткою причина повернення (досилання) - інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення . Крім того , факт надсилання поштової кореспонденції за неналежною адресою спростовується і самим відповідачем 2, так як у долученому до клопотання витягу з ЄДРПОУ по ТОВ Гуків Агро (станом на 17.12.2018 ) місцезнаходженням юридичної особи зазначено: вул. Центральна, 2, с.Гуків, Чемеровецький район, Хмельницька область, 31660, що відповідає адресі, вказаній у позовні заяві, на яку і здійснювалась судом відправка поштової кореспонденції, адресованої ТОВ Гуків Агро .

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про фізичну особу - підприємця, зокрема, про її місцезнаходження (місце проживання або інша адреса, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем). Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Таким чином, з огляду на встановлені обставини, слід дійти висновку, що відповідач неодноразово повідомлявся належним чином про час та місце розгляду справи.

Також 18.12.2018 було подано представником відповідача 1 - ТОВ Новагрос клопотання (вх. номер 23131) про відкладення судового розгляду, обґрунтоване неможливістю забезпечення участі іншого представника у судовому засіданні.

Розглянувши вказані клопотання, колегією суддів винесено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 26.12.2018 на 11:00 год.

26.12.2018 відповідачем 2 подано письмові пояснення (вх. номер 23546 від 26.12.2018), у яких вважає позовні ТОВ Рокмар необґрунтованими, а доводи такими, що спростовуються наявними у справі доказами, законодавством та судовою практикою. При цьому неможливість подання цього пояснення під час розгляду даної справи у підготовчому провадженні пояснює неодержанням ухвал господарського суду по справі.

Колегією суддів подані під час судового розгляду спору по суті письмові пояснення не прийнято до розгляду, так як відповідачем 2 не доведено суду належними і допустимими доказами неможливості їх подання під час розгляду даної справи у підготовчому провадженні, як це передбачено п. 16 ч. 2 ст. 182 ГПК України, оскільки його доводи спростовуються встановленими судом обставинами щодо надіслання процесуальних документів за належною йому адресою.

Представники відповідача 3 - Товариства з обмеженою відповідальністю Мрія Фармінг , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та приватного нотаріусу Козівського районного нотаріального округу ОСОБА_2 у судове засідання не з'являлись, жодних клопотань не заявили, хоча про час та місце проведення судових засідань був повідомлений належним чином (рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень з відмітками про їх одержання знаходяться у матеріалах справи).

У відповідності до частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Крім того, судом враховано, що у відповідності до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (частина 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, учасники судового процесу не позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами суду щодо даної справи у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Тому, застосовуючи принципи змагальності, диспозитивності та пропорційності господарського судочинства, що закріплені в п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 13-15 ГПК України, та беручи до уваги забезпечення сторонам рівних та належних умов для надання доказів, необхідних для розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши додатково представлені докази, заслухавши в процесі розгляду спору доводи та заперечення учасників судового процесу, колегією суддів встановлено таке.

03 листопада 2015 року між ТОВ "Новагрос" в особі директора ОСОБА_12 (як Продавцем) та ТОВ "Рокмар" в особі директора ОСОБА_13 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу, за яким (п.1) Продавець передає, а Покупець приймає у власність на умовах, передбачених цим Договором, нежитлові будівлі загальною площею 2687,6 кв.м, що знаходяться за адресою: Тернопільська область, Козівський район, смт. Козова, вул. І. Богуна, 8, а саме: будівля цеху, загальною площею 1410,0 кв.м., що за планом земельної ділянки позначена літерою А ; будівля цеху казеїнового, загальною площею 482,4 кв.м, що за планом земельної ділянки позначена літерою В ; майстерня для ремонту техніки, загальною площею 512,2 кв.м, під літерою Г ; трансформаторна підстанція, загальною площею 43,4 кв.м, під літерою Д ; градірня, загальною площею 29,6 кв.м, під літерою Ж ; бокс і мойка, загальною площею 210 кв.м, під літерою З . Вказані будівлі та споруди розташовані на земельній ділянці площею 4,4268 га, кадастровий номер - 6123055100:02:007:0854 ( п. 3 Договору).

Згідно з п.4 Договору об'єкт продажу належить Продавцеві на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого ОСОБА_2, приватним нотаріусом Козівського районного нотаріального округу 26 грудня 2012 року по реєстру за №1779. Право власності на Об'єкт продажу зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, який виданий приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_3 03.11.2015 №46806283.

Як зазначено в п.5 Договору, продаж цей вчиняється за 954098,00 грн (ринкова вартість відповідно до Висновку про вартість майна, виконаного ТОВ "Велі Консалтинг" станом на 16 жовтня 2015 року).

У п.10 названого правочину сторони узгодили, що право власності на Об'єкт продажу за цим Договором виникає у Покупця з моменту реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що за домовленістю Сторін здійснюється в день нотаріального посвідчення цього Договору.

Зазначений Договір від 03.11.2015 посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за №3448.

03.11.2015 року, на підставі вищевказаного договору купівлі-продажу, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 25807226 від 03.11.2015 року, приватним нотаріусом ОСОБА_3 внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ТОВ "Рокмар" на нежитлові будівлі загальною площею 2687,6 кв.м, за адресою Тернопільська область, Козівський район, смт. Козова, вул. І.Богуна, 8, в тому числі: літера А - будівля цеху, площею 1410 кв.м, літера В - будівля цеху казеїнового, площею 482,4 кв.м, літера Г - майстерня для ремонту техніки, площею 512,2 кв.м, літера Д - трансформаторна підстанція, площею 43,4 кв.м, літера Ж - градірня, площею 29,6 кв.м, літера З - бокс і мойка, площею 210 кв.м. (витяг з Державного реєстру речових прав №46839593 від 03.11.2015 року щодо об'єкта нерухомого майна реєстраційний номер 765510961230).

Актом приймання-передачі до договору купівлі-продажу від 03.11.2015 року, Продавець передав, а Покупець прийняв у власність на умовах, передбачених договором, нерухоме майно, що виступало об'єктом продажу.

Вартість придбаного майна в сумі 954 098 грн. сплачена покупцем у повному обсязі (копія платіжного доручення №3038 від 10.11.2015 міститься у матеріалах справи), про що також не заперечував представник ТОВ Новагрос в судових засіданнях.

31.12.2015 року між Козівською селищною радою (як Орендодавцем) та ТОВ "Новагрос" (Орендар) укладено договір про розірвання договору оренди землі від 10 вересня 2014 року (щодо земельної ділянки по вул. І.Богуна, 8, в смт. Козова, Козівського району, Тернопільської області, загальною площею 4,4268 га, кадастровий номер земельної ділянки 6123055100:02:007:0854, на якій розташовані об'єкти нерухомого майна, що виступали предметом договору купівлі-продажу від 03.11.2015 року) та укладено Договір оренди вказаної земельної ділянки із ТОВ "Рокмар", строком на 5 років.

24.01.2017 ТОВ "Новагрос" звернулося до Міністерства юстиції України із скаргою, в порядку ст.37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у якій, зокрема, просило: щодо нежитлових будівель, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 765510961230 - скасувати рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень від 03.11.2015 року №25807226, прийняте приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_3, та поновити запис про державну реєстрацію прав №11866844 від 03.11.2015 року, який припинено на підставі цього рішення; щодо земельної ділянки кадастровий номер 6123055100:02:007:0854 площею 4,4268 га - скасувати рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень від 04.03.2016 року №28598671 та №28597770, прийняті приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_3, та поновити запис про державну реєстрацію прав №7057286, який припинено на підставі рішення №2859867. Обґрунтовуючи подану скаргу скаржник, зокрема, вказував на те, що в період з липня 2014 року по грудень 2016 року стосовно ТОВ "Новагрос", яке входить в структури Агрохолдингу "Мрія", групою осіб, які діяли за спільним умислом, була вчинена низка незаконних дій, спрямованих на протиправне позбавлення законних власників Скаржника корпоративних прав, а відтак і активів, що належали вказаній юридичній особі - об'єкта нерухомого майна загальною площею 2687,6 кв.м та земельної ділянки, на якій він розташований, площею 4,4268 га.

За результатами розгляду вказаної скарги 22.02.2017 року Міністерством юстиції України прийнято наказ №632/5, яким скаргу ТОВ "Новагрос" від 24.01.2017 року задоволено у повному обсязі; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 листопада 2015 року №25807226 та від 04 березня 2016 року №№28597770, 28598671, прийняті приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_3

04.05.2017 року між ТОВ "Новагрос" (як Продавцем) та ТОВ "Гуків Агро" (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу, за умовами якого (п.1.1) Продавець передає у власність (продає), а Покупець приймає у власність (купує) нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: Тернопільська область, Козівський район, смт. Козова, вул. І.Богуна, 8 (далі - Нерухоме майно), загальною площею 1926,7 кв.м, яке має такі складові частини: будівля цеху, літ. А, загальною площею 1462,4 кв.м; будівля цеху казеїнового, літ. В, загальна площа 391,3 кв.м; трансформаторна підстанція, літ. Д, загальна площа 43,4 кв.м; градірня, літ.Ж, загальною площею 29,6 кв.м; огорожа №1.

За змістом п.1.2 Договору, право власності Продавця на Нерухоме майно підтверджується Дублікатом Договору купівлі-продажу, виданим 26.12.2012 року, ОСОБА_2, приватним нотаріусом Козівського районного нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за №367 та Довідкою, виданою Козівським районним бюро технічної інвентаризації 04 квітня 2017 року за №156. Крім цього, у названому пункті договору зазначено, що державна реєстрація права власності Продавця на Нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведена ОСОБА_3, приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу 03 листопада 2015 року, номер запису про право власності: 11866844, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 765510961230, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12 квітня 2017 року, індексний номер 84938493.

Відповідно до п.1.6 Договору, Продавцем засвідчено, що відчужуване нерухоме майно розташоване на земельній ділянці, площею 4,4268 га, кадастровий номер 6123055100:02:007:0854, цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємства переробної, машинобудівної та іншої промисловості, щодо якої у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстровано право власності та право користування.

Продаж Нерухомого майна вчиняється за договірною ціною (ціна, визначена та погоджена Сторонами Договору), що становить 2 197 200,00 грн, яку Покупець сплачує Продавцю протягом трьох місяців з моменту нотаріального посвідчення цього Договору, а саме до 04 серпня 2017 року (п.2.1 Договору).

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що цей Договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Право власності на Нерухоме майно за цим Договором у Покупця виникає з моменту державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В п.4.8 Договору зазначено, що відсутність заборони відчуження, арешту майна та іпотек, підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, виданою 04 травня 2017 року, податкової застави - витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, виданого 04 травня 2017 року, відсутність сторін в Єдиному реєстрі боржників перевірено.

Вказаний Договір 04.05.2017 року посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_1, зареєстровано в реєстрі за №2264.

Також, 04.05.2017 року приватним нотаріусом ОСОБА_1 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №35051269, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності на нежитлові будівлі з реєстраційним номером 765510961230, що розташовані - Тернопільська область, Козівський район, смт. Козова, вул. І.Богуна, 8, за ТОВ "Гуків Агро".

Відповідно до ОСОБА_13 приймання-передачі нерухомого майна до Договору купівлі-продажу від 04.05.2017 року, Продавець (ТОВ "Новагрос") передав, а Покупець (ТОВ "Гуків Агро") прийняв у власність нерухоме майно, що виступало об'єктом продажу.

В подальшому, придбане ТОВ "Гуків Агро" нерухоме майно за адресою: Тернопільська область, Козівський район, смт. Козова, вул. І.Богуна, 8, загальною площею 1926,7 кв.м було відчужене за Договором купівлі-продажу від 31.05.2017 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Мрія Фармінг Галичина".

Як зазначено в п.1.2 Договору від 31.05.2017 року, право власності Продавця (ТОВ "Гуків Агро") на Нерухоме майно підтверджується Договором купівлі-продажу від 04 травня 2017 року, посвідчений ОСОБА_1, приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за №2264. Державна реєстрація права власності Продавця на Нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведена ОСОБА_1, приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу 04.05.2017 року, номер запису про право власності: 20259869, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 765510961230, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.05.2017 року, індексний номер 86435431.

Відповідно до п.1.6 Договору, Продавцем засвідчено, що відчужуване нерухоме майно розташоване на земельній ділянці, площею 4,4268 га, кадастровий номер 6123055100:02:007:0854, цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємства переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка не перебуває у власності або користуванні Продавця.

Продаж Нерухомого майна вчиняється за договірною ціною (ціна, визначена та погоджена Сторонами Договору), що становить 2 326 830,00 грн, яку Покупець сплачує Продавцю протягом трьох місяців з моменту нотаріального посвідчення цього Договору (п.2.1 Договору).

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що цей Договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Право власності на Нерухоме майно за цим Договором у Покупця виникає з моменту державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В п.4.8 Договору зазначено, що відсутність заборони відчуження, арешту майна та іпотек, підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, виданою 31 травня 2017 року, податкової застави - витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, виданого 31 травня 2017 року, відсутність сторін в Єдиному реєстрі боржників перевірено.

Вказаний Договір 31.05.2017 року посвідчений приватним нотаріусом Козівського районного нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстровано в реєстрі за №577.

Також приватним нотаріусом ОСОБА_2М 31.05.2017 року прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №35465788, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності на нежитлові будівлі з реєстраційним номером 765510961230, що розташовані - Тернопільська область, Козівський район, смт. Козова, вул. І.Богуна, 8, за ТОВ "Мрія Фармінг Галичина".

Відповідно до ОСОБА_13 приймання-передачі нерухомого майна до Договору купівлі-продажу від 31.05.2017 року, Продавець (ТОВ "Гуків Агро") передав, а Покупець (ТОВ "Мрія Фармінг Галичина") прийняв у власність нерухоме майно, що виступало об'єктом продажу.

Згідно Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна №89396152 №105345174, сформованих відповідно станом на 13.06.2017 року та на 28.11.2017 року , право власності на нерухоме майно (реєстраційний номер 765510961230) нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: Тернопільська область, Козівський район, смт. Козова, вул. І.Богуна, 8, загальною площею 1926,7 кв.м, в тому числі: будівля цеху, А, загальною площею 1462,4 кв.м; будівля цеху казеїнового, В, загальна площа 391,3 кв.м; трансформаторна підстанція, Д, загальна площа 43,4 кв.м; градірня, Ж, загальною площею 29,6 кв.м; огорожа №1, зареєстроване за ТОВ "Мрія Фармінг Галичина".

Однак, в процесі розгляду даної справи позивачем до матеріалів справи долучено відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки: 139920242 від 02.10.2018 р.) право власності на нежитлові будівлі (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 765510961230) за адресою: Тернопільська область, Козівський район, смт. Козова, вул. І. Богуна, 8, загальною площею 1462,4 кв.м., зареєстровано 17.09.2018 за ТОВ «РАЙЗ М» (код ЄДРПОУ 38094650), номер запису про право власності 27962402, у зв'язку із чим вказану юридичну особу залучили до участі у розгляді даної справи у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача (ухвала від 22.10.2018).

Звертаючись із даним позовом, позивач вказує на те, що в ТзОВ "Рокмар" на підставі укладеного із ТзОВ "Новагрос" договору купівлі-продажу від 03.11.2015 року (який є чинним і ніким не визнаний недійсним) виникло право власності на нежитлові будівлі по вул. І.Богуна, 8, смт. Козова, загальною площею 2687,6 кв.м, і яке було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Вважає дії ТзОВ «Новагрос» , ТзОВ «Гуків-Агро» та ТОВ "Мрія Фармінг Галичина" по повторному продажу нежитлових приміщень, що заперечують право власності ТзОВ "Рокмар", дії реєстраторів - такими, що не відповідають чинному законодавству України, а договори купівлі-продажу, укладені між ТзОВ "Новагрос" та ТзОВ "Мрія Фармінг Галичина" - недійсними, оскільки право власності ТзОВ "Новагрос" на нерухоме майно по вул. І.Богуна, 8, в смт. Козова, було відчужене ТзОВ "Рокмар" у зв'язку із укладенням договору купівлі-продажу від 03.11.2015 року, а підстави припинення права власності, визначені ст.346 ЦК України чи іншими законами, відсутні. Наведені обставини стали підставою для звернення із даним позовом до суду.

Оцінивши зібрані у справу докази та дослідивши норми чинного законодавства, що регулюють розглядувані правовідносини, а також враховуючи висновки Верховного Суду, викладені ним у постанові від 19.06.2018 у даній справі, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги з наведених позивачем підстав підлягають до задоволення частково, виходячи з такого.

Предметом спору у цій справі є вимога ТОВ "Рокмар" про визнання за ним права власності на спірні нежитлові будівлі по вул. І. Богуна, 8, смт Козова Козівського р-ну Тернопільської області, визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного між ТОВ "Новагрос" і ТОВ "Гуків Агро", посвідченого 04.05.2017, визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного між ТОВ "Гуків Агро" і ТОВ "Мрія Фармінг Галичина", посвідченого 31.05.2017, і витребування спірного майна з чужого незаконного володіння ТОВ "Мрія Фармінг Галичина" на користь ТОВ "Рокмар" з посиланням на приписи статей 328, 334, 346, 387, 388, 392 Цивільного кодексу України.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованою Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР (далі - Конвенція), зокрема статтею 1 Протоколу № 1, передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, позбавлення особи свого майна, крім як в інтересах суспільної необхідності і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, не допускається, одночасно визнається право держави на здійснення контролю за використанням власності відповідно до загальних інтересів або для забезпечення податків, інших зборів чи штрафів.

Неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, установлених Конституцією України та законом, є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 2 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України).

За змістом статей 317, 318 Цивільного кодексу України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 Цивільного кодексу України, згідно з якою способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Наведена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з приписами ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу таким способом як визнання права.

Визнання права - це спосіб захисту, який застосовується у випадку спору між суб`єктами цивільного права, з приводу наявності чи відсутності правовідносин між ними, і відповідно наявності чи відсутності цивільного права та цивільного обов`язку. Такий спосіб захисту може стосуватися не тільки наявного спору , а й невизначеного правового стану.

Засади цивільно-правового захисту права власності визначені ст.386 ЦК України, яка на розвиток положень ст.13 Конституції України встановлює, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Судовий захист права власності та майнових інтересів власників, зокрема юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державних органів, органів місцевого самоврядування, названих у ст.4 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовом про визнання права власності.

Стаття 392 ЦК України встановлює, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позов про визнання права власності - це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не з'єднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод, не зв'язаних з позбавленням володіння. Позови про визнання права власності спрямовані на усунення перешкод у здійсненні власником (чи титульним власником) свого права і виключення домагань на приналежне власнику майно за допомогою підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності.

Умовами подання позову про визнання права власності є:

1) наявність права власності у позивача;

2) оспорювання права власності іншими особами;

3) наявність у власника можливості довести своє право власності.

Отже, змістом позову про визнання права власності є вимога власника, чиї права оспорюються, про констатацію перед особами, які оспорюють його право на річ, наявності у нього права власності на спірне майно, а необхідною умовою захисту права власності шляхом його визнання є підтвердження позивачем своїх прав на майно.

Згідно зі статтею 328 цього Кодексу право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 202 цього Кодексу).

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги до чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу згідно із статтею 215 Цивільного кодексу України є підставою недійсності правочину.

За змістом статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 208 цього Кодексу визначено правочини, які належить вчиняти у письмовій формі, зокрема, правочини між юридичними особами.

Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису (частини 1, 2 статті 209 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом. .

Згідно зі статтею 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Спеціальним Законом, що регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, є Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-ІV (надалі Закон).

Преамбулою Закону передбачено, що цей Закон визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Дія названого Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав (стаття 1 цього Закону).

Пунктом 1 частини 1 статті 2 цього Закону встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.

Державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних (частина перша статті 12 Закону).

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема: гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах і в порядку, визначених цим Законом (пункти 1, 4 частини 1 статті 3 Закону).

Так згідно з частиною 1 статті 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація прав проводиться, в тому числі, на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено колегією суддів в процесі її розгляду, право власності на спірне нерухоме майно набуто позивачем - ТзОВ "Рокмар" внаслідок передачі його у власність ТзОВ "Новагрос" на підставі договору купівлі-продажу від 03.11.2015 по ОСОБА_13 приймання-передачі до договору купівлі-продажу від 03.11.2015 року, підписаного представниками сторін правочину та засвідченого відтисками їх печаток.

На момент відчуження спірне майно належало Продавцеві на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого ОСОБА_2, приватним нотаріусом Козівського районного нотаріального округу 26 грудня 2012 року по реєстру за №1779. Право власності на Об'єкт продажу зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, який виданий приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_3 03.11.2015 №46806283 (п. 4 Договору).

При цьому визначена у п. 5 Договору вартість придбаного майна в сумі 954 098 грн. сплачена Покупцем у повному обсязі, про що свідчить долучена до матеріалів справи копія платіжного доручення №3038 від 10.11.2015.

Також на виконання п.10 названого правочину, яким сторони узгодили, що право власності на Об'єкт продажу за цим Договором виникає у Покупця з моменту реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що за домовленістю Сторін здійснюється в день нотаріального посвідчення цього Договору, та вимог чинного на той час законодавства, що регулювали відносини з приводу державної реєстрації прав, Договір від 03.11.2015 посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (реєстраційний номер №3448) та згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.11.2015, індексний номер 25807226, приватним нотаріусом ОСОБА_3 внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ТОВ "Рокмар" на спірні нежитлові будівлі.

Таким чином, позивач набув право власності на нежитлові будівлі загальною площею 2687,6 кв.м, за адресою Тернопільська область, Козівський район, смт. Козова, вул. І.Богуна, 8, в тому числі: літера А - будівля цеху, площею 1410 кв.м, літера В - будівля цеху казеїнового, площею 482,4 кв.м, літера Г - майстерня для ремонту техніки, площею 512,2 кв.м, літера Д - трансформаторна підстанція, площею 43,4 кв.м, літера Ж - градірня, площею 29,6 кв.м, літера З - бокс і мийка, площею 210 кв.м. із правочину в порядку та у спосіб, передбачені Цивільним кодексом України та умовами договору купівлі-продажу від 03.11.2015.

Відповідно до ст.37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Відповідач 1 - ТОВ "Новагрос", скориставшись наданим йому приписами ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" процесуальним правом, 24.01.2017 звернувся до Міністерства юстиції України із скаргою в порядку ст. 37 названого Закону, у якій, зокрема, просив: щодо нежитлових будівель, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 765510961230 - скасувати рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень від 03.11.2015 року №25807226, прийняте приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_3, та поновити запис про державну реєстрацію прав №11866844 від 03.11.2015 року, який припинено на підставі цього рішення; щодо земельної ділянки кадастровий номер 6123055100:02:007:0854 площею 4,4268 га - скасувати рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень від 04.03.2016 року №28598671 та №28597770, прийняті приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_3, та поновити запис про державну реєстрацію прав №7057286, який припинено на підставі рішення №2859867.

За результатами розгляду зазначеної скарги, Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2017 року №632/5 рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 листопада 2015 року №25807226 та від 04 березня 2016 року №№28597770, 28598671, прийняті приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_3, скасовано.

Проте факт скасування державної реєстрації державна реєстрація за ТОВ Рокмар права власності на спірне нерухоме майно жодним чином не нівелює підстави такої реєстрації, а саме - договору купівлі-продажу нерухомого майна від 03.11.2015, що є правовстановлюючим документом, на підставі якого позивачем набуто право власності на нежитлові будівлі по вул. І.Богуна, 8, смт. Козова, загальною площею 2687,6 кв.м., отже, станом на день розгляду спору він є чинним і ніким не визнаний недійсним у встановленому законом порядку, адже висновки, викладені у висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 15.02.2017, на підставі яких видано відповідний наказ Мінюсту від 22.02.2017 року №632/5, не встановлюють фактів приналежності спірного нерухомого майна, щодо якого було здійснено державну реєстрацію права власності, будь-якій особі, а лише стосуються оцінки правомірності та законності дій державного реєстратора.

При цьому слід зазначити, що у липні 2017 року ТОВ "Новагрос" зверталося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рокмар" про визнання недійсним з моменту укладення вищезазначеного договору купівлі-продажу від 03 листопада 2015 року, (справа №921/413/17-г/5), однак провадження у даній справі ухвалою господарського суду Тернопільської області від 23.08.2017 року припинено на підставі п.4 ст.80 ГПК України за відмовою позивача від позову, яку судом прийнято. Вказана ухвала набрала законної сили 23.07.2017 та сторонами не оскаржувалась.

Водночас, підставами припинення права власності є юридичні факти (певні обставини), з якими закон пов'язує ліквідацію права власності взагалі або перехід його до іншої особи.

Статтею 346 ЦК України визначено, що право власності припиняється у разі:

1) відчуження власником свого майна;

2) відмови власника від права власності;

3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі;

4) знищення майна;

5) викупу пам'яток історії та культури;

6) викупу земельної ділянки у зв'язку із суспільною необхідністю;

7) викупу нерухомого майна у зв'язку з викупом з метою суспільної необхідності земельної ділянки, на якій воно розміщене;

8) звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника;

9) реквізиції;

10) конфіскації.

Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

Підставами припинення права власності, так само, як і підставами виникнення права власності є юридичні факти, з якими закон пов'язує ліквідацію права власності або перехід його до іншої особи.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно не є способом набуття права власності чи підставою його (права власності) припинення, вона виступає лише засобом підтвердження фактів набуття чи припинення права власності на нерухоме майно або інших речових прав.

Отже, відсутність державної реєстрації права власності відповідно до Закону України Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не є тією обставиною, яка вказує на відсутність права особи на таке майно.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, здійснивши системний аналіз зазначених норм матеріального права, надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами з урахуванням правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, зважаючи на встановлені в процесі розгляду справи обставини та з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 19.06.2018 по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "Рокмар" (пр. С.Бандери, 32-а, м. Тернопіль , 46000, ідент. код 39602158) право власності на нежитлові будівлі загальною площею 2687,6 кв.м, за адресою Тернопільська область, Козівський район, смт. Козова, вул. І.Богуна, 8, в тому числі: літера А - будівля цеху, площею 1410 кв.м, літера В - будівля цеху казеїнового, площею 482,4 кв.м, літера Г - майстерня для ремонту техніки, площею 512,2 кв.м, літера Д - трансформаторна підстанція, площею 43,4 кв.м, літера Ж - градірня, площею 29,6 кв.м, літера З - бокс і мойка, площею 210 кв.м., придбані у ТОВ "Новагрос" на підставі договору купівлі-продажу від 03.11.2015, як обґрунтовано заявлених.

Заперечення відповідача 1, що стосуються права власності позивача на спірне майно, зведені до факту скасування реєстрації за ним права власності, спростовуються вищезгаданими висновками колегії з цього приводу, що викладені вище.

Питання розбіжностей у технічних характеристиках майна, зазначеного як об'єкт договору купівлі-продажу від 03.11.2015, і майна, що розміщене за вказаною адресою, станом на час розгляду даного спору у жодний спосіб не впливає на відносини власності, що виникли у позивача на нього.

Щодо вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 04.05.2017 року, укладеного між ТзОВ "Новагрос" та ТзОВ "Гуків Агро", та від 31.05.2017 року, укладеного між ТзОВ "Гуків Агро" та ТзОВ "Мрія Фармінг Галичина", колегія суддів зазначає наступне.

Позивач в обґрунтування вимоги про визнання недійсними вищезазначених договорів купівлі-продажу покликається на те, що ТзОВ "Рокмар" є законним власником нерухомого майна - нежитлових будівель, загальною площею 2687,6 кв.м, що знаходяться за адресою: Тернопільська область, Козівський район, смт. Козова, вул. І. Богуна, 8, та, відповідно, на відсутність повноважень для відчуження такого майна у ТзОВ "Новагрос" та ТзОВ "Гуків Агро", а також на те, що укладення договорів купівлі-продажу не було спрямоване на настання реальних юридичних наслідків, а лише на ускладнення процесу повернення майна законному власнику - ТзОВ "Рокмар".

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України вимога про визнання правочину недійсним може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Статтею 216 ЦК України передбачено загальні наслідки недійсності правочину - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а згідно зі ст. 236 ЦК України правочин є недійсним з моменту його вчинення та не породжує тих юридичних наслідків, задля яких укладався, у тому числі не породжує переходу права власності до набувача.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 216 ЦК України, наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину.

Разом із тим ч. 3 ст. 216 ЦК України передбачено, що загальні наслідки недійсності правочину застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Цивільним кодексом України передбачено засади захисту права власності. Зокрема, ст. 387 ЦК України власнику надано право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Оскільки добросовісне набуття у розумінні ст. 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком правочину, укладеного з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна із незаконного володіння.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого ст. ст. 215, 216 ЦК України. У разі встановлення наявності речово-правових відносин до таких відносин не застосовується зобов'язальний спосіб захисту.

У зобов'язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову , якщо є підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача. У випадку якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до ст. 392 ЦК України права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно.

Відповідна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 13.10.2012 у справі №6-53цс12, від 11.12.2012 у справі №3-65гс12, від 04.12.2012 справа №3-55гс/12.

Відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (частина перша статті 36 Закону).

Як унормовано ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

І оскільки судом встановлено, що для відновлення порушеного права власності ТОВ Рокмар на спірне нерухоме майно належить до застосування інший спосіб захисту, аніж визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 04.05.2017 року, укладеного між ТзОВ "Новагрос" та ТзОВ "Гуків Агро", та від 31.05.2017 року, укладеного між ТзОВ "Гуків Агро" та ТзОВ "Мрія Фармінг Галичина", а тому колегія суддів відмовляє у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Щодо вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння, то така до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Як було встановлено колегією суддів, однією з позовних вимог ТОВ Рокмар була вимога про витребування спірного об'єкту нерухомого майна з чужого незаконного володіння відповідача 2 - ТОВ "Мрія Фармінг Галичина". При цьому позовні вимоги обґрунтовані ст. ст. 387, 388 ЦК України, тобто позивач звернувся до суду з віндикаційним позовом.

Як вказує позивач, між ним та відповідачем-3 - ТОВ "Мрія Фармінг Галичина", відсутні договірні відносини з приводу зазначеного у позовній заяві майна, і таке майно вибуло з володіння ТОВ "Рокмар" поза його волею.

Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об'єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Якщо майно за відплатним договором придбано в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадках, передбачених частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України, зокрема якщо майно вибуло із володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (було загублено, викрадено, вибуло з їхнього володіння іншим шляхом).

У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України. У такому випадку чинне законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договором права відчужувати це майно. Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.

Відповідно до ст.387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Тобто можливість витребування майна, придбаного за відплатним договором, з чужого незаконного володіння, закон ставить у залежність насамперед від того, є володілець майна добросовісним чи недобросовісним його набувачем.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору (вказана позиція відображена, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №6-2233цс16).

Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Для застосування приписів ст.387 ЦК України необхідною умовою є доведення позивачем насамперед того факту, що позивач є власником нерухомого майна (титульним володільцем). Тобто, особа яка звертається до суду з вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що перебуває у володінні відповідача. Позов про витребування майна на підставі статті 387 ЦК України підлягає задоволенню у випадку, якщо у власника майна, що вибуло з його володіння і перебуває у неправомірному володінні іншої особи, залишається право на це майно (вказана позиція відображена у постанові Вищого господарського суду України від 10 жовтня 2017 року по справі №914/929/16, п.23 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 07.02.2014 №5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав").

Однією з особливостей віндикаційного позову, як правило, є відсутність спорів з приводу належності позивачу майна на праві власності чи іншому титулі, у зв'язку з чим суд визнає неправильним заявлення в одному позові вимоги щодо визнання права власності (через оспорення, невизнання такого права) та вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Отже, умовами задоволення позову про вилучення майна у відповідача в даній справі є наявність у позивача доказів на підтвердження факту приналежності йому спірного майна на праві власності, наявність цього майна у незаконному володінні відповідача та відсутність у відповідача правових підстав для володіння цим майном.

Предметом віндикаційного позову може бути індивідуально визначене майно, яке наявне у незаконному володінні відповідача та існує в натурі на момент подання позову.

Проаналізувавши зазначені норми матеріального права, враховуючи встановлені у даній справі обставини, колегія суддів дійшла висновку про те, що з огляду на наявність спору стосовно визнання права власності за ТОВ Рокмар на нежитлові будівлі загальною площею 2687,6 кв.м, за адресою Тернопільська область, Козівський район, смт. Козова, вул. І.Богуна, 8, та на відсутність кінцевого рішення, яке набрало законної сили, у даній справі №921/369/17-г/4, заявлена позовна вимога про витребування вказаного майна у відповідача 2 - ТОВ "Мрія Фармінг Галичина" є передчасною.

При цьому колегія суддів також зазначає, що під час розгляду даної справи нею встановлено, що право власності на нежитлові будівлі (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 765510961230) за адресою: Тернопільська область, Козівський район, смт. Козова, вул. І. Богуна, 8, загальною площею 1462,4 кв.м., зареєстровано 17.09.2018 за ТОВ «РАЙЗ М» (код ЄДРПОУ 38094650), номер запису про право власності 27962402 (інформаційна довідка №139920242 від 02.10.2018 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна ), а відтак спірне нерухоме майно у ТОВ "Мрія Фармінг Галичина" станом на дату прийняття рішення у даній справі відсутнє.

Щодо розподілу судом за результатами розгляду даної справи судового збору та інших витрат, пов'язаних з її розглядом, слід зазначити наступне:

- пунктом 2.ч. 1 ГПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру позовних вимог;

- крім того , ч. 9 статті 129 ГПК України, передбачено, що у випадку, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю;

- з огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне судовий збір покласти на відповідача 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Новагрос", пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Про стягнення інших витрат, пов'язаних з розглядом даної справи, сторони не звертались.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 13, 20, 73-86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Рокмар" (пр. С.Бандери, 32-а, м. Тернопіль , 46000, ідент. код 39602158) право власності на нежитлові будівлі загальною площею 2687,6 кв.м, за адресою Тернопільська область, Козівський район, смт. Козова, вул. І.Богуна, 8, в тому числі: літера А - будівля цеху, площею 1410 кв.м, літера В - будівля цеху казеїнового, площею 482,4 кв.м, літера Г - майстерня для ремонту техніки, площею 512,2 кв.м, літера Д - трансформаторна підстанція, площею 43,4 кв.м, літера Ж - градірня, площею 29,6 кв.м, літера З - бокс і мойка, площею 210 кв.м по вул. І.Богуна, 8, в смт Козова Козівського району Тернопільської області, придбані у ТОВ "Новагрос" на підставі договору купівлі-продажу від 03.11.2015.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новагрос" (вул.Винниченка, 8, м. Тернопіль, 46018 , ідент. код 37822862) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рокмар" (пр. С.Бандери, 32-а, м. Тернопіль, 46000, ідент. код 39602158) 14 311 (чотирнадцять тисяч триста одинадцять) грн 47 коп. в повернення сплаченого судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено 04.01.2019

Головуючий суддя Н.М. Бурда

Судді: І.П.Шумський

ОСОБА_14