Рішення

від 20.12.2018 по справі 915/880/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2018 року Справа № 915/880/18

м.Миколаїв

Суддя Господарського суду Миколаївської області Мавродієва М.В.

за участю:

секретаря судового засідання Долгової А.О.,

представник позивача: в судове засідання не з'явився;

представник відповідача: в судове засідання не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський ОСОБА_1

в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ ВіЕйБі Банк ОСОБА_2

(04119, м.Київ, вул.Дегтярівська, буд.27-Т; ідент.код 19017842;

адреса для листування: 01001, м.Київ, вул. Прорізна, буд.8),

до відповідача: Приватного підприємства ЦентрМет-плюс

(54001, АДРЕСА_1; ідент.код 33436565),

про : стягнення заборгованості за кредитним договором №10 КЛ від 24.03.2006 в сумі 296354,81 грн, -

в с т а н о в и в:

13.08.2018 Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський ОСОБА_1» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_2 звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Приватного підприємства «ЦентрМет-плюс» , в якій просить суд стягнути заборгованість за кредитним договором № 10КЛ від 24.03.2006 в розмірі 296354,81 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що з боржника рішенням Господарського суду Миколаївської області від 22.05.2008 у справі №17/181/08 було стягнуто на користь банку заборгованість за кредитним договором №10 від 24.03.2006 в розмірі 156342,47 грн., з яких 96000,0 грн. заборгованості по кредиту, 59945,68 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 396,79 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків. Однак станом на дату звернення до суду з даним позовом заборгованість за вказаним рішенням суду боржником не сплачена, тому відповідно до умов договору триває нарахування процентів на суму боргу та штрафних санкцій за невиконання умов договору в силу норм ст. ст. 1054, 526, 536, 629, 611 Цивільного кодексу України. Неналежне виконання з боку відповідача умов договору стало підставою для нарахування суми прострочених відсотків, пені за несвоєчасну сплату кредиту та пені за несвоєчасну сплату процентів.

Ухвалою суду від 20.08.2018 даний позов залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, - десять днів з дня вручення цієї ухвали.

Ухвалою суду від 20.09.2018 у даній справі відкрито провадження. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Відповідач відзиву на позов не надав, заперечень проти вимог банку не висловив.

20.11.2018 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою суду від 10.12.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.12.2018.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Відповідно до рішення Національного банку України №188 від 19.03.2015 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ ВіЕйБі Банк , виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.03.2015 №63 Про початок процедури ліквідації ПАТ ВіЕйБі Банк та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку , згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ ВіЕйБі Банк та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ ВіЕйБі Банк ОСОБА_2 строком на один рік з 20.03.2015 по 19.03.2016

В подальшому, рішеннями від 22.02.2016 №213 та від 15.02.2018 №474 дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб продовжувала строки здійснення ліквідації банку та повноважень ліквідатора ОСОБА_2 до 19.03.2018 та до 19.03.2020 відповідно.

Таким чином, суд приходить до висновку, що уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ ВіЕйБі Банк ОСОБА_2 має право звертатися до суду із позовом про стягнення заборгованості по кредитним договорам, укладених із позичальниками ПАТ ВіЕйБі Банк .

24.03.2006 між відкритим акціонерним товариством Всеукраїнський акціонерний банк (в подальшому назву змінено на публічне акціонерне товариство Всеукраїнський акціонерний банк , скорочена назва ПАТ ВіЕйБі Банк ), як кредитодавцем, та приватним підприємством ЦентрМет-Плюс , як позичальником, був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого кредитодавець зобов'язався надати позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти, на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, що складають невід'ємну частину договору.

Відповідно до умов п.1.1.1 договору, кредит надається у формі поновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом в сумі 300000,0 грн.

Термін користування кредитом до 16-00 години 23.03.2007 (п.1.1.2 договору).

Процентна ставка за користування кредитом 19,5 відсотків річних (п.1.1.3 договору).

Згідно з п.1.1.4 договору, надання кредиту буде здійснюватись в гривнях в повному обсязі або окремими частинами за текстом кожна частина окремо Транш , а у сукупності Транші .

В подальшому сторони укладали додаткові угоди №№1-7 від 24.03.2006, від 27.03.2006р., від 11.04.2006, від 03.05.2006, від 11.05.2006, від 22.05.2006 та від 23.07.2007, якими визначались розміри наданих траншів, вносились зміни до умов п.1.1.1 договору (встановлено, що з 11.04.2006 максимальний ліміт поновлювальної кредитної лінії встановлюється в розмірі 400000,0 грн.), вносились зміни до умов п. 2.3 договору в частині зміни графіку зниження максимального ліміту по кредитній лінії, а також, додатковою угодою №7 до кредитного договору його учасники змінили умови п.1.1.2 договору та погодили, що термін користування кредитом до 16-00 години 24.09.2007.

У зв'язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору в частині своєчасного повернення кредитних коштів, банк звернувся до господарського суду з відповідним позовом та рішенням Господарського суду Миколаївської області від 22.05.2008 у справі №17/181/08 з ПП Центрмет-Плюс на користь ПАТ ВіЕйБі Банк було стягнуто156342,47 грн. боргу, з яких: 96000,0 грн. - борг по кредиту, 396,79 грн. - пеня за прострочку сплати відсотків та 59945,68 грн. - пеня за прострочку повернення кредиту.

Станом на дату звернення банку до суду з даним позовом основна заборгованість за кредитним договором боржником не погашена.

У зв'язку з цим банк на підставі норм ст.ст.536,1048 Цивільного кодексу України та умов п.4.3 договору нарахував та просить суд стягнути з відповідача 138206,55 грн. заборгованості за відсотками, 17322,81 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту, 5044,6 грн. заборгованості по 3% річних по заборгованості за кредитом, 10928,76 грн. заборгованості по 3% річних по заборгованості за відсотками, 40473,81 - інфляційних збитків за несвоєчасне погашення кредиту та 84378,28 грн. - інфляційних збитків за несвоєчасну сплату відсотків.

На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.

Положеннями ст.629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ч.1 ст.193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтями 526, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Відповідач, в порушення умов кредитного договору та приписів чинного законодавства, у визначені кредитним договором терміни, заборгованість по кредиту в сумі 96000,0 грн. не погасив, рішення суду від 22.05.2008 у справі №17/181/08 не виконав, в ході розгляду вказаної справи жодних заперечень щодо розміру та складу заборгованості суду не надав.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.2 ст.1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ( Позика ) глави 71 ( Позика. Кредит. Банківський вклад ), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до п. 2.7.1 кредитного договору проценти нараховуються на фактичну заборгованість за кредитом із розрахунку календарної кількості днів в році та місяці.

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у гривні щомісячно за поточний календарний місяць (п. 2.7.2 кредитного договору).

Згідно з умовами п. 2.7.3 кредитного договору при розрахунку процентів враховується перший день зарахування кредиту на поточний рахунок позичальника та/або перерахування кредиту по контрактах, що кредитуються, і не враховується останній день терміну користування кредитом, зазначеного в п.1.1.2 цього договору.

Пунктом 2.7.4 кредитного договору його учасники визначили, що фактично розраховані проценти за поточний місяць позичальник перераховує на рахунок №2068630024014/980 в МФ АТ ВАБанк, МФО 326063 щомісячно не пізніше 30 (31) числа поточного місяця, починаючи з березня 2006 року.

Отже, за умовами кредитного договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму фактичної заборгованості за кредитом, який наданий - до 24.09.2007 із сплатою 19,5% річних.

Відтак, у межах строку кредитування - до 24.09.2007 відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами до 30 (31) числа поточного місяця.

Також відповідач мав обов'язок згідно з п.3.3.3 кредитного договору забезпечити повернення кредиту відповідно до умов п.п.1.1.2, 2.3 цього договору.

Умовами п.1.1.2 кредитного договору, зі змінами, внесеними додатковою угодою №7, визначено термін користування кредитом - до 24.09.2007р.

Умовами п.2.3 цього ж договору, зі змінами, внесеними додатковою угодою №3, встановлено графік зниження максимального ліміту по кредитній лінії, в т.ч. з 23.02.2007 ліміт складає 50000,0 грн.

Отже, припис абз.2 ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, суд вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, а саме після 24.09.2007р.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом в постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12.

Позивач нарахував 138206,55 грн. відсотків за користування кредитом за період з 24.03.2006 по 15.08.2017

Суд, перевірив наданий позивачем розрахунок відсотків (а.с.26-27) та дійшов висновку, що стягненню підлягає 22862,33 грн. відсотків за користування кредитом в період з 24.03.2006 по 23.09.2007 (з урахуванням раніше здійсненої часткової оплати в сумі 73782,68 грн.) включно (96645,01 грн. - 73782,68 грн. = 22862,33 грн.).

В частині стягнення відсотків за користування кредитом в період з 24.09.2007 по 15.08.2015 у сумі 115344,22 грн. слід відмовити з підстав викладених вище.

Окрім стягнення відсотків за кредитом, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне погашення кредиту за період 14.02.2017 по 15.08.2017 в сумі 7355,19 грн. та пеню за несвоєчасну сплату процентів по кредиту за період з 14.02.2017 по 15.08.2017в сумі 17719,6 грн.

Відповідно до ст.ст.610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 4.3 кредитного договору сторони встановили, що у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісії, визначених цим договором, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки, визначеної в п.1.1.3 цього договору, за кожний день прострочення виконання, за реквізитами, вказаними кредитодавцем.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань №543/96-ВР від 22.11.1996 (із змінами та доповненнями) (надалі - Закон №543/96-ВР), містить спеціальну норму, згідно якої розмір пені за несвоєчасне виконання зобов'язань не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня. Тобто вказаний закон не встановлює обмежень стосовно визначення сторонами розміру пені, однак передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Згідно з приписами п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, приймаючи встановлення сторонами у кредитному договорі строку кредитування - до 24.09.2007, з огляду на положення умов п.п.3.3.3, 1.1.2, 2.3 кредитного договору, відповідач мав повернути кредит та проценти у строк до 24.09.2007.

За таких обставин, встановлений п.6 ст.232 Господарського кодексу України шестимісячний строк нарахування пені за несвоєчасне повернення основного боргу та процентів за кредитним договором, припинився з 24.03.2008.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 22.05.2008 у справі №17/181/08 з відповідача на користь банку разом з основним боргом було стягнуто 396,79 грн. пені за прострочку сплати відсотків за період з 01.02.2007 по 17.04.2007 та 59945,68 грн. пені за прострочку повернення кредиту за період з 23.03.2007 по 18.02.2008.

Таким чином, стягненню підлягає пеня за незаявлений банком в межах справи №17/181/08 період: з 24.09.2007 по 23.04.2008 за несвоєчасну сплату процентів та з 19.02.2008 по 24.03.2008 за несвоєчасне повернення кредиту.

У своїй позовній заяві банк просить суд стягнути пеню за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків за період з 14.02.2017 по 15.08.2017, тобто поза межами строку, визначеного відповідно до умов кредитного договору та норм ст.232 Господарського кодексу України.

Суд враховуючи принцип диспозитивності, не може вийти за межі позовних вимог, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Також банк на підставі умов п.4.6 кредитного договору нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту за період з 15.08.2014 по 15.08.2017 в сумі 5044,6 грн., 3% річних за несвоєчасну сплату процентів за кредитним договором за період з 15.08.2014 по 15.08.2017, а також інфляційні втрати за несвоєчасне погашення кредиту за період з 15.08.2014 по 15.08.2017 в сумі 40473,81 грн. та за несвоєчасну сплату процентів за аналогічний період в сумі 84378,28 грн.

За наслідками перевірки наданого позивачем розрахунку 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 5044,6 грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та здійснені арифметично вірно, тому підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів за період з 15.08.2014 по 15.08.2017 підлягають задоволенню частково, виходячи з суми процентів, визнаних судом обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню, а саме 22862,33 грн.

Розрахунок 3% річних уточнений судом та визначений в сумі 2059,49 грн., виходячи з наступного:

- період з 15.08.2014р. по 15.08.2017р. (1097 дн.)

22862,33*3%*1097/365=2059,49 грн.

Отже, 3% за несвоєчасну сплату процентів складають 2059,49 грн., які і підлягають стягненню.

Перевіривши розрахунок втрат від інфляції за несвоєчасну сплату основного боргу та відсотків, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

З наданого позивачем розрахунку (а.с.36-42) вбачається, що він виконаний за кожний день в межах заявленого періоду з 15.08.2014 по 15.08.2017.

Суд вважає таке нарахування неправомірним, оскільки індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому у разі зміни заборгованості (збільшення або зменшення) з 1 по 15 числа відповідного місяця, вона індексується за період з врахуванням цього місяця, якщо з 16 по 31 число, то заборгованість індексується вже у наступному місяці.

Тому при здійсненні розрахунку судом взятий до уваги період, за який індекс інфляції може бути розрахований в середньому на місяць, а саме з серпня 2014 року по липень 2017 року. Сумарний індекс інфляції за вказаний період складає 194,16%. Втрати від інфляції з суми основного боргу, заявленого позивачем у розрахунку, 56000,0 грн. становлять 52732,79 грн. (56000,0 х 194,16%) - 56000,0 = 52732,79 грн).

Однак враховуючи, що позивач заявив до стягнення лише 40473,81 грн. та з огляду на те, що суд не можу вийти за межі заявлених позовних вимог, збільшивши стягувану суму, стягненню підлягає сума втрат від інфляції в розмірі 40473,81 грн.

Розрахунок інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів за кредитним договором уточнений судом виходячи з наступного:

- період з серпня 2014 року по липень 2017 року (сумарний індекс інфляції - 194,165%)

(22862,33*194,165%) - 22862,33 грн. = 21528,47 грн.

Отже, стягненню підлягають інфляційні втрати за несвоєчасну сплату процентів в сумі 21528,47 грн.

Підсумовуючи викладене, позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог. Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1379,38 грн. судового збору (22862,33 грн. + 5044,6 грн. + 40473,81 грн. + 2059,49 грн. + 21528,47 грн. = 91968,7 грн., що складає 31,03% від суми заявлених до стягнення позовних вимог).

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства ЦентрМет-плюс (54001, АДРЕСА_1; ідент.код 33436565) на користь Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський ОСОБА_1 (04119, м.Київ, вул.Дегтярівська, буд.27-Т; ідент.код 19017842; адреса для листування: 01001, м.Київ, вул. Прорізна, буд.8) заборгованість за кредитним договором №10КЛ від 24.03.2006р. у розмірі 91968,70 грн., з яких: 22862,33 грн. заборгованість за відсотками, 5044,6 грн. - 3% річних за несвоєчасну сплату основного боргу, 2059,49 грн. - 3% за несвоєчасну сплату процентів, 40473,81 грн. інфляційних втрат за несвоєчасну сплату основного боргу, 21528,47 грн. інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів та 1379,38 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено 02 січня 2019 року.

Суддя М.В. Мавродієва