Рішення

від 28.12.2018 по справі 826/18574/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 28 грудня 2018 року                      № 826/18574/16 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Приватного підприємства «Ферріум» до Державної податкової інспекції у Подільському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними дій та зобов"язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Приватне підприємство «Ферріум» (далі – позивач та/або ПП «Ферріум») з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі – відповідач та/або контролюючий орган) та просить суд: - визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Подільському районі головного управління Державної фіскальної служби місті Києві щодо розірвання в односторонньому порядку Договору про визнання електронних документів №050820161 від 08.08.2016 року; - вважати прийнятими та зареєстрованими звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2016 року та звітні розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за жовтень 2016 року, що було доставлено до ДПС України 09.11.2016 року операційним днем та часом їх фактичного отримання Державною податковою інспекцією у Подільському районі головного управління Державної фіскальної служби місті Києві. В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач дійшов хибного висновку про розірванням з позивачем договору про визнання електронних документів, а при поданні податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2016 року та звітні розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за жовтень 2016 року ПП «Ферріум» було дотримано вимог податкового законодавства, контролюючим органом неправомірно не прийнято зазначену податкову звітність. Відповідач проти позову заперечив з підстав, які викладені в письмових запереченнях, що долучені до матеріалів справи. 30.05.2018 року, з огляду на неявку представників сторін повідомлених належним чином про дату, час та місце розгляду справи судом складено довідку про перехід до подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження. Розглянувши подані матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом звертає увагу на наступне. Між Приватним підприємством «Ферріум» та Державною податковою інспекцією у Подільському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві укладено договір про визнання електронних документів №050820161 від 08,08.2016 року. 09.11.2016 року позивачем подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2016 року та звітні розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за жовтень 2016 року. Квитанцією №1 ПП «Ферріум» повідомлено про не прийняття вищевказаного документу, виявлено помилки: порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженого наказом Державної податкової служби від 10.04.2008 року №233, а саме: - ЄДРПОУ 40688521; можливо розірваний договір про визнання електронної звітності (т. 1, а.с. 43). Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне. Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавств регулює Податковий кодекс України. Згідно підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. Відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною. Приписами пункту 48.1 статті 48 ПК України передбачено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору. При цьому, обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків (п. 48.1 ст. 48 ПК України). В свою чергу, в контексті приписів пункту 48.3 ст. 48 ПК України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності). Разом з цим, у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період (п. 48.4 ст. 48 ПК України). Згідно пунктів 48.5, 48.6 статті 48 ПК України податкова декларація повинна бути підписана: - керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником; Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку. - фізичною особою - платником податків або його представником; - особою, відповідальною за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації згідно із договором про спільну діяльність або угодою про розподіл продукції. Якщо податкова декларація подається податковими агентами - юридичними особами, вона повинна бути підписана керівником такого агента та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації такого агента, а якщо податковим агентом є платник податків - фізична особа - таким платником податків. Відповідно до пункту 48.7 статті 48 ПК України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу. Аналіз наведених положень законодавства дає суду підстави дійти до висновку, що податкова декларація повинна містити обов'язкові реквізити, за відсутності яких документ втрачає визначений ПК України статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків, а складена податкова звітність з порушень норм статті 48 ПК України, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу. Згідно пункту 49.1 статті 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. В розрізі приспів пункту 49.3 статті 49 ПК України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. Крім того, приписи пункту 49.4 статті 49 ПК України передбачають, що податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. У разі розірвання контролюючим органом в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів платник податків, договір з яким розірвано, має право до складання нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами "а" і "б" пункту 49.3 цієї статті. Приписами пункту 49.8 статті 49 ПК України визначено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених  пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають. Згідно пункту 49.9 статті 49 ПК України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом. За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою; у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк. Відповідно до підпункту 49.11.1 пункту 49.11 статті 49 ПК України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання. При цьому, відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється. Аналіз зазначених приписів ПК України дає суду підстави дійти висновку, що підстави для відмови у прийняття податкової декларації поданої платником податків є вичерпними та передбачені статтями 48, 49 ПК України Водночас, приписи ПК України містять імперативну норму в частині заборони контролюючому органу щодо відмови у прийняті податкової декларації з підстав, які не передбачені статтями 48, 49 ПК України та встановлює обов'язок в цій частині щодо повідомлення платника податків шляхом направлення письмового повідомлення останньому про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання, недотримання якого, має свої наслідком реєстрацію відповідної податкової декларації датою її фактичного отримання контролюючим органом. Як вже було зазначено вище, 09.11.2016 року позивачем подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2016 року та звітні розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за жовтень 2016 року. Дослідивши вказану податку звітність суд прийшов до висновку, що остання містить обов'язкові реквізити та складена з дотримань вимог статті 48 ПК України. Суд звертає увагу, що відповідачем подано письмові заперечення на позовну заяву, у яких зокрема, не вказано у чому саме полягало порушення позивачем вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженого наказом Державної податкової служби від 10.04.2008 року №233, а саме: ЄДРПОУ 40688521. При цьому,  судом встановлено, що код ЄДРПОУ 40688521 відповідає коду ЄДРПОУ позивача, зазначеному в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб  - підприємців та громадських формувань. Крім того, матеріали адміністративної справи не містять в собі письмового повідомлення відповідача про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови. Посилання контролюючого органу на можливість ПП «Ферріум» подати податкову декларацію на паперовому носії не може бути взяте до уваги судом, оскільки подання платником податків податкової декларації особисто або уповноваженою на це особою та/або шляхом направлення її поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення є виключно правом платника податків, а не його обов'язком. Тобто, при подачі платником податків податкової декларації засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством, обов'язок щодо додаткової подачі останньої в іншій спосіб ПК України не містить. Водночас, суд не приймає до уваги обгрунтування підстав для відмови у задоволенні адміністративного позову посилання відповідача на наказ Державної фіскальної служби України від 28.07.2015 року №543, яким затверджено рекомендований порядок взаємодії підрозділів ДФС при комплексному відпрацюванні ризиків податкових органів з ПДВ мотивуючи це наступним. По-перше, зазначений порядок регулює виключно порядок взаємодії підрозділів ДФС при комплексному відпрацюванні ризиків податкових органів з ПДВ. По-друге, ним не передбачено право контролюючого орану щодо призупинення дії договору про подання податкової звітності в електронному вигляді, а встановлено лише, що на кожному етапі відпрацювання за наявності підстав у територіальних органах ДФС підрозділами відповідно до їх функціональних повноважень вживаються заходи щодо відповідності виконання умов договору про подання звітності в електронному вигляді По-третє, вказаний порядок не має вищу юридичну силу ніж Податковий кодекс України, а відтак, повинен застосовуватися виключно у тій частині, в якій не суперечить йому. Таким чином, суд вважає, що звітна податкова декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2016 року та звітні розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за жовтень 2016 року є такими, що підлягають реєстрації контролюючим органом датою доставки до ДПС України 09.11.2016 року операційним днем та часом їх фактичного отримання Державною податковою інспекцією у Подільському районі головного управління Державної фіскальної служби місті Києві. З урахуванням зазначеного адміністративний позов в цій частині підлягає до задоволення. Що ж стосується позовних вимог в іншій частині суд відмовляє, оскільки судом в ході розгляду справи не встановлено обставин вчинення дій Державною податковою інспекцією у Подільському районі головного управління Державної фіскальної служби місті Києві щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів №050820161 від 08.08.2016 року. Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 1 ст. 77 КАС України). Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову. Частиною 1 статті 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково, то судові витрати слід присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно задоволеним вимогам. Враховуючи викладене, керуючись статтями 72, 73, 77, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - В И Р І Ш И В: 1. Адміністративний позов Приватного підприємства «Ферріум» (01025, м. Київ, вул. Воздвиженська, б. 60, код ЄДРПОУ 40688521) до Державної податкової інспекції у Подільському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04655, м. Київ, вул. Турівська, б. 12, код ЄДРПОУ 39467012) задовольнити частково. 2. Податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2016 року та звітні розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за жовтень 2016 року вважати прийнятими та зареєстрованими датою доставки до ДПС України 09.11.2016 року операційним днем та часом їх фактичного отримання Державною податковою інспекцією у Подільському районі головного управління Державної фіскальної служби місті Києві. 3. Судові витрати в розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. стягнути на користь Приватного підприємства «Ферріум» (01025, м. Київ, вул. Воздвиженська, б. 60, код ЄДРПОУ 40688521) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Подільському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04655, м. Київ, вул. Турівська, б. 12, код ЄДРПОУ 39467012). 4. В іншій частині позову відмовити. Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Суддя                                                                                                М.А. Бояринцева