Рішення

від 26.12.2018 по справі 905/1944/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.12.2018 Справа № 905/1944/18

Господарський суд Донецької області у складі:

Судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання (помічник судді) Степанян К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробнича фірма Сінбіас (02660, місто Київ, вулиця Мурманська, будинок № 5, код ЄДРПОУ - 21952779)

до товариства з обмеженою відповідальністю Синтек (83027, Донецька область, місто Донецьк, вулиця Косіора, будинок № 31; код ЄДРПОУ - 37603914)

про стягнення 82 600,00 гривень, -

за участю представників сторін :

від позивача : не з'явився

від відповідача : не з'явився

С У Т Ь С П О Р У

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково - виробнича фірма Сінбіас звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю Синтек про стягнення 82 600,00 гривень.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №1 від 02.01.2015 про перевезення вантажів автомобільним транспортом, у зв'язку з чим в останнього утворилась заборгованість.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 24.10.2018 відкрито провадження у справі №905/1944/18 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 20.11.2018.

Ухвалою суду від 20.11.2018 відкладено підготовче судове засідання на 04.12.2018.

Ухвалою суду від 04.12.2018 закрито підготовче провадження у справі №905/1944/18 та призначено розгляд справи по суті на 20.12.2018.

20.12.2018 на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 20.12.2018 представники сторін не з'явились, про причини неявки суду не повідомили.

Ухвалою суду від 20.12.2018 відкладено судове засідання на 26.12.2018.

Відповідач своїм правом на подання відзиву по справі не скористався, в інший спосіб своєї позиції не довів.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.9 ст.165 ГПК України).

Як визначено у ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п.2 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд -

В С Т А Н О В И В

Між товариством з обмеженою відповідальністю Науково - виробнича фірма Сінбіас (далі - перевізник або позивач) та приватним акціонерним товариством Синтек (далі - замовник або відповідач) 02.01.2015 укладено договір №1 на перевезення вантажів автомобільним транспортом (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, замовник зобов'язується надати для перевезення вантаж, а перевізник прийняти їх у обсязі відповідно до Специфікації.

Згідно з п. 1.2. договору перевізник зобов'язаний здійснювати перевезення, а замовник повинен забезпечити приймання та видачу вантажу щоденно протягом робочого часу.

Пунктом 1.3. договору визначено, що замовник зобов'язаний здійснювати транспортно-експедиторські операції та послуги: супровід вантажу.

Відповідно до п. 2.1. договору перевезення вантажу виконується перевізником на підставі заявок поданих замовником не пізніше доби, яка передує дню перевезення, а при міжміських перевезеннях - за 24 години за день до перевезення.

Перевізник зобов'язаний визначити типи та кількість автомобілів необхідних для перевезення вантажу. ( 2.2.1. договору)

Згідно з п. 2.2.2. договору перевізник зобов'язаний забезпечити своєчасне пред'явлення автомобільного рухомого складу в усі пункти навантаження у час, зазначений в узгодженому графіку.

Відповідно до п. 3.1. договору розмір оплати за перевезення вантажу та інші операції та послуги, пов'язані з перевезенням та строки розрахунків визначаються сторонами угодою довільної форми, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Розрахунки між перевізником та замовником здійснюються у відповідності з чинним законодавством та в обумовлені угодою строки. (п. 3.2. Договору)

Пунктом 5.1. договору встановлено, що строк дії даного договору встановлюється з 01.01.2015 по 31.12.2018.

Договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом підписаний та скріплений печатками обох сторін без зауважень.

Доказів припинення дії договору сторонами суду не надано, а тому на момент виникнення спірних правовідносин вважається діючим.

Частиною другою статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України), статей 11, 202, 901 ЦК України, і згідно статті 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Оцінивши зміст договору, з якого виникли права та обов'язки сторін суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, що підлягає під правове регулювання норм Глави 63 Цивільного кодексу України.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст.901 ЦК України).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною другою наведеної статті визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами частини першої статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередньої оплати), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк на встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).

Як випливає з правової позиції Верхового Суду України, висловленої в постановах № 6-49цс12 від 06.06.2012; № 6-40цс11 від 14.11.2011, правовідношення, в якому боржник зобов'язаний передати гроші як предмет договору або сплатити їх як ціну договору, є грошовими зобов'язаннями.

Позивач зазначає, що ТОВ Синтек на виконання умов договору виставлено рахунки на оплату наданих послуг на загальну суму 82 600,00 гривень.

Також вказує, що за виставленими рахунками замовника (відповідача) на суму 82 600,00 гривень, ним виконано зобов'язання з оплати послуг, що підтверджується платіжними дорученнями №2583 від 03.08.2015 на суму 5000,00 гривень, №2644 від 14.08.2015 на суму 1 000,00 гривень, №2681 від 20.08.2015 на суму 4 000,00 гривень, №2709 від 28.08.2015 на суму 2 600,00 гривень, №2725 від 02.09.2015 на суму 10 000,00 гривень, №28.01 від 16.09.2015 на суму 4 000,00 гривень, №2853 від 25.09.2015 на суму 1 500,00 гривень, №2883 від 02.10.2015 на суму 16 000,00 гривень, №2974 від 16.10.2015 на суму 2 500,00 гривень, №3053 від 04.11.2015 на суму 6 000,00 гривень, №3108 від 17.11.2015 на суму 6 000,00 гривень, №3192 від 04.12.2015 на суму 7 000,00 гривень, №3249 від 17.12.2015 на суму 17 000,00 гривень.

Проте, як зазначає у позивач, замовником визначені договором №1 від 02.01.2015 зобов'язання, виконано не було, а саме не подано необхідного для перевезення вантажу автомобільного транспорту та не виконано його перевезення до пункту доставки.

А отже з урахування викладених обставин, позивач просить суд стягнути заборгованість з товариства з обмеженою відповідальністю Синтек у розмірі 82 600,00 гривень.

Окрім того, до матеріалів позовної заяви позивачем надано Акт звіряння взаєморозрахунків за 2015 рік, згідно якого заборгованість ТОВ Сінтек перед ТОВ Науково - виробнича фірма Сінбіас складає 82 673,00 гривень.

Суд критично оцінює доводи позивача з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. (ч. 1 ст. 79 ГПК України)

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до п. 3.1. договору розмір оплати за перевезення вантажу та інші операції та послуги, пов'язані з перевезенням та строки розрахунків визначаються сторонами угодою довільної форми, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Розрахунки між перевізником та замовником здійснюються у відповідності з чинним законодавством та в обумовлені угодою строки. (п. 3.2. Договору)

Будь-яких угод, які б містили розмір, строк, порядок оплати наданих послуг позивачем суду не надано.

Умовами договору №1 від 02.01.2015 про перевезення вантажів автомобільним транспортом здійснення попередньої оплати послуг не передбачено.

Натомість, відповідно до п.1.4. цього договору, договірна орієнтовна вартість транспортних послуг за цим договором буде складати: за перевезення вантажів автомобілями, виходячи з оплати їх робіт за виконані кілометр пробігу (всього) 10 гривень.

З наведеного слідує, що визначення розміру наданих послуг визначається по факту надання таких послуг.

Відповідно до п. 2.1. договору перевезення вантажу виконується перевізником на підставі заявок поданих замовником не пізніше доби, яка передує дню перевезення, а при міжміських перевезеннях - за 24 години за день до перевезення.

Доказів подання таких заявок перевізнику, матеріали справи також не містять.

З наданих позивачем платіжних доручень вбачається, що в графі призначення платежу вказується оплата за транспортні послуги з вказівкою на рахунки №16 від 03.08.2015, №17 від 14.08.2015, №18 від 20.08.2015, №19 від 28.08.2015, №20 від 02.09.2015, №21 від 16.09.2015, №22 від 25.09.2015, №23 від 02.10.2015, №24 від 16.10.2015, №25 від 04.11.2015, №26 від 17.11.2015, №27 від 04.12.2015, №28 від 17.12.2015.

Посилань на номер та дату договору, за яким здійснюються оплати, у платіжних дорученнях немає, належним чином засвідчені копії вказаних рахунків на оплату до суду не подавались.

Суд зазначає, що відповідно до ст.7 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг (в редакції чинній з 07.11.2018), оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронні довірчі послуги .

Позивачем були направлені рахунки на оплату на електронну адресу суду, проте у зв'язку з відсутністю електронно-цифрового підпису, їх долучено до матеріалів справи, але залишено без розгляду.

Відтак, господарський суд позбавлений можливості пересвідчитись, що позивачем платіжними дорученнями №2583 від 03.08.2015 на суму 5000,00 гривень, №2644 від 14.08.2015 на суму 1 000,00 гривень, №2681 від 20.08.2015 на суму 4 000,00 гривень, №2709 від 28.08.2015 на суму 2 600,00 гривень, №2725 від 02.09.2015 на суму 10 000,00 гривень, №28.01 від 16.09.2015 на суму 4 000,00 гривень, №2853 від 25.09.2015 на суму 1 500,00 гривень, №2883 від 02.10.2015 на суму 16 000,00 гривень, №2974 від 16.10.2015 на суму 2 500,00 гривень, №3053 від 04.11.2015 на суму 6 000,00 гривень, №3108 від 17.11.2015 на суму 6 000,00 гривень, №3192 від 04.12.2015 на суму 7 000,00 гривень, №3249 від 17.12.2015 на суму 17 000,00 гривень були перераховані грошові кошти саме за договором №1 від 02.01.2015 про перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Наданий позивачем ОСОБА_1 звіряння взаємних розрахунків не містить жодних посилань на договір, за яким здійснювалось таке звіряння розрахунків.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі вищевикладеного суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Сукупність вищевикладених обставин та матеріали справи не підтверджують викладені позивачем у позовній заяві обставини, що має наслідком відмову в задоволенні таких вимог.

За положеннями статті 129 ГПК України, судові витрати у разі відмови у задоволенні позову покладаються на позивача, а отже стягненню не підлягають.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд зазначає що у разі відмови у задоволенні позовних вимог витрати на правову допомогу не стягуються.

Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 96, 129, 185, 191, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробнича фірма Сінбіас до товариства з обмеженою відповідальністю Синтек про стягнення 82 600,00 гривень - відмовити.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 26.12.2018 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 04.01.2019.

Позивач: товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробнича фірма Сінбіас (02660, місто Київ, вулиця Мурманська, будинок № 5, код ЄДРПОУ - 21952779)

Відповідач: товариства з обмеженою відповідальністю Синтек (83027, Донецька область, місто Донецьк, вулиця Косіора, будинок № 31; код ЄДРПОУ - 37603914)

Суддя С.М. Фурсова