Постанова

від 11.03.2019 по справі 905/1944/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2019 р. Справа № 905/1944/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Попков Д.О., суддя Стойка О.В.

секретар судового засідання Євтушенко Є.В.

за участю представників:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Сінбіас , м. Київ вх. № 409 Д/З на рішення господарського суду Донецької області від 26.12.2018 р. у справі № 905/1944/18 (суддя - Фурсова С.М., повний текст складено та підписано 04.01.2019 р.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Сінбіас , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Синтек , м. Донецьк

про стягнення 82 600,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

16.10.2018 р. Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Сінбіас (далі - ТОВ НВФ Сінбіас , позивач) звернулося до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Синтек (далі - ТОВ Синтек , відповідач) заборгованості в сумі 82 600,00 грн. за договором № 1 від 02.01.2015 р. про перевезення вантажів автомобільним транспортом в міському та міжміському сполученні.

Рішенням господарського суду Донецької області від 26.12.2018 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано, зокрема, з тих підстав, що платіжні доручення, надані позивачем до матеріалів справи в обґрунтування позовних вимог, не містять посилань на номер та дату договору, за яким здійснюються оплати.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Позивач стверджує, що жодними додатковими угодами та самим договором не встановлено розміру оплати послуг та строків проведення розрахунків, тобто, строк та оплата послуг встановлюються за домовленістю сторін у будь-якій формі, в тому числі - усній.

За доводами апеляційної скарги, позивачем і відповідачем усно узгоджено умови попередньої оплати згідно з виставленими рахунками на загальну суму 82 600,00 грн.

На думку позивача, місцевий господарський суд не надав належної оцінки акту звірки взаєморозрахунків, оскільки внаслідок підписання даного акту відповідач підтвердив невиконання взятих на себе зобов'язань. Крім того, акт звірки взаємних розрахунків містить посилання на суми та дати оплат, які повністю співпадають з сумами та датами, зазначеними в платіжних дорученнях, за якими позивач сплачував відповідачеві кошти за договором, на підставі якого заявлено позов у цій справі, що, за доводами апеляційної скарги, є достатнім доказом для підтвердження наявності заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

28.02.2019 р. через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, у задоволенні якого ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.03.2019 р. відмовлено у зв'язку з відсутністю технічної можливості.

Відповідач письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав, представники сторін у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином.

Частинами 1-2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.01.2015 р. між ТОВ НВФ Сінбіас , як перевізником, та ПАТ Синтек , як замовником, укладено договір №1 на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міському та міжміському сполученні, за умовами якого замовник зобов'язується надати для перевезення вантаж, а перевізник прийняти їх у обсязі відповідно до специфікації.

Згідно з п. 1.2. договору , перевізник зобов'язаний здійснювати перевезення, а замовник повинен забезпечити приймання та видачу вантажу щоденно протягом робочого часу.

Пунктом 1.3. договору визначено, що замовник зобов'язаний здійснювати транспортно-експедиторські операції та послуги: супровід вантажу.

Відповідно до п.1.4. цього договору, договірна орієнтовна вартість транспортних послуг за цим договором буде складати: за перевезення вантажів автомобілями, виходячи з оплати їх робіт за виконані кілометр пробігу (всього) 10 гривень.

Відповідно до п. 2.1. договору , перевезення вантажу виконується перевізником на підставі заявок поданих замовником не пізніше дня, який передує дню перевезення, а при міжміських перевезеннях - за 24 години за день до перевезення.

Перевізник зобов'язаний визначити типи та кількість автомобілів необхідних для перевезення вантажу ( 2.2.1. договору) .

Згідно з п. 2.2.2. договору , перевізник зобов'язаний забезпечити своєчасне пред'явлення автомобільного рухомого складу в усі пункти навантаження у час, зазначений в узгодженому графіку.

Відповідно до п. 3.1. договору , розмір оплати за перевезення вантажу та інші операції та послуги, пов'язані з перевезенням та строки розрахунків визначаються сторонами угодою довільної форми, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Розрахунки між перевізником та замовником здійснюються у відповідності з чинним законодавством та в обумовлені угодою строки (п. 3.2. договору) .

Умовами пункту 5.1. договору сторонами погоджено, що строк дії даного договору встановлюється з 01.01.2015 по 31.12.2018.

Договір підписаний представниками сторін без зауважень чи заперечень, підписи яких скріплено печатками підприємств.

В матеріалах справи відсутні докази припинення дії договору, тому висновок суду першої інстанції про те, що на момент виникнення спору сторони перебували у діючих договірних правовідносинах є вірним.

З аналізу умов договору вбачається, що його умовами не передбачено проведення попередньої оплати послуг замовником. При цьому, доказів укладення додаткових угод, які б містили строк, розмір та порядок оплати наданих послуг сторонами до матеріалів справи не надано.

В матеріалах справи також відсутні докази подання заявок замовником перевізникові на виконання умов п. 2.1. договору.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 даного Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).

Позивач стверджує, що на виконання умов договору ТОВ Синтек виставлено ТОВ НВФ Сінбіас рахунки на оплату наданих послуг на загальну суму 82 600,00 гривень, згідно з якими позивачем платіжними дорученнями № 2583 від 03.08.2015 на суму 5 000,00 гривень, № 2644 від 14.08.2015 на суму 1 000,00 гривень, № 2681 від 20.08.2015 на суму 4 000,00 гривень, № 2709 від 28.08.2015 на суму 2 600,00 гривень, № 2725 від 02.09.2015 на суму 10 000,00 гривень, № 2801 від 16.09.2015 на суму 4 000,00 гривень, № 2853 від 25.09.2015 на суму 1 500,00 гривень, № 2883 від 02.10.2015 на суму 16 000,00 гривень, № 2974 від 16.10.2015 на суму 2 500,00 гривень, № 3053 від 04.11.2015 на суму 6 000,00 гривень, № 3108 від 17.11.2015 на суму 6 000,00 гривень, №3192 від 04.12.2015 на суму 7 000,00 гривень, № 3249 від 17.12.2015 на суму 17 000,00 гривень оплачено зазначені послуги.

За доводами позивача, замовник не надав необхідний для перевезення вантажу автомобільний транспорт та не виконав його перевезення до пункту доставки, тобто, не виконав зобов'язання, передбачене умовами договору №1 від 02.01.2015 .

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З наданих позивачем платіжних доручень вбачається, що в графі призначення платежу зазначено оплата за транспортні послуги з вказівкою на рахунки №16 від 03.08.2015, №17 від 14.08.2015, №18 від 20.08.2015, №19 від 28.08.2015, №20 від 02.09.2015, №21 від 16.09.2015, №22 від 25.09.2015, №23 від 02.10.2015, №24 від 16.10.2015, №25 від 04.11.2015, №26 від 17.11.2015, №27 від 04.12.2015, №28 від 17.12.2015, проте посилання на номер та дату договору, за яким здійснюються оплати, у платіжних дорученнях відсутні.

При цьому, твердження скаржника про те, що позивачем і відповідачем усно узгоджено умови попередньої оплати згідно з виставленими рахунками на загальну суму 82 600,00 грн. відхиляється за недоведеністю.

Відповідно до ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Частиною 2 статті 170 ГПК України встановлено, що письмові заяви, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

Відповідно до ст.7 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг (в редакції чинній з 07.11.2018), оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронні довірчі послуги .

Згідно з ст. 1 Закону України Про електронний цифровий підпис , електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

За приписами ч. 2 ст. 4 Закону України Про електронний цифровий підпис , електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі.

20.12.2018 р. на електронну адресу суду першої інстанції позивачем надіслано клопотання про долучення до матеріалів справи вищезазначених рахунків. Відомості щодо підписання даного клопотання електронним цифровим підписом представника позивача ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутні, тому місцевий господарський суд на законних підставах залишив зазначені документи без розгляду.

Крім того, в згаданих рахунках міститься посилання на договір № 1 від 06.04.2011 р., тобто на інший договір ніж той, на підставі якого заявлено позов у даній справі.

Позивачем до матеріалів справи надано засвідчену копію акту звірки взаєморозрахунків за 2015 рік, відповідно до якого станом на 31.12.2015 р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 82 673,00 грн.

Даний акт підписаний представниками сторін (головним бухгалтером позивача та директором відповідача) без зауважень чи заперечень, підписи яких скріплено печатками підприємств.

Доводи апеляційної скарги про те, що акт звірки взаєморозрахунків є достатнім доказом для підтвердження наявності заборгованості в сумі, щодо якої виник спір, оскільки містить посилання на суми та дати оплат, які повністю співпадають з сумами та датами, зазначеними в платіжних дорученнях, за якими позивач сплачував відповідачеві кошти за договором, не можуть бути прийняті до уваги у зв'язку з тим, що за своєю природою акт звірки взаєморозрахунків не є первинним бухгалтерським документом, який підтверджує здійснення суб'єктами господарювання господарської операції, у розумінні ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Крім того, посилання скаржника в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду від 05.04.2018 р. у справі № 910/9004/13 не приймаються до уваги, оскільки правовідносини у справі № 910/9004/13 та у справі № 905/1944/18 не є тотожними.

Отже, місцевий господарський суд обґрунтовано та на законних підставах дійшов висновку про те, що позовні вимоги є недоведеними, у зв'язку з чим відмовив у їх задоволенні.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду ґрунтується на повному і всебічному дослідженні всіх обставин справи, прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим, а тому, підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Донецької області від 26.12.2018 р. у справі № 905/1944/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено 15.03.2019 р.

Головуючий суддя В.І. Пушай

Суддя Д.О. Попков

Суддя О.В. Стойка