Ухвала

від 01.11.2018 по справі 644/1483/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

1 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 644/1483/18

провадження № 61-46116ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, поданою її представником ОСОБА_2, на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 31 травня 2018 року та постанову апеляційного суду Харківської області

від 6 вересня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути на її користь з ОСОБА_3: аліменти на неповнолітню

дитину - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку та доходів відповідача від підприємницької діяльності щомісяця, починаючи з 1 березня 2015 року, і до досягнення дитиною повноліття; додаткові витрати на неповнолітню дитину - ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, одноразово шляхом компенсації фактично понесених витрат у розмірі 10 374 грн 50 коп. за період з вересня 2011 року

по 28 лютого 2018 року; додаткові витрати на неповнолітню дитину - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі у розмірі

7 320 грн щомісячно з урахуванням індексу інфляції, починаючи з 1 березня

2018 року, і до досягнення дитиною повноліття.

Орджонікідзевський районний суд м. Харкова рішенням від 31 травня 2018 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1: аліменти на неповнолітню дитину - ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 1 березня 2018 року, і до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; додаткові витрати на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, в загальному розмірі 3 987 грн 50 коп., які складаються з половини витрат на: проведення медичних аналізів у розмірі

1 375 грн, витрат на оплату занять танцями в сумі 902 грн 50 коп. і половини витрат на вивчення англійської мови за грудень 2017 року, січень і лютий

2018 року в сумі 1 710 грн; судові витрати у розмірі 352 грн 80 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив. Стягнув з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у розмірі 1 409 грн 60 коп.

Апеляційний суд Харківської області постановою від 6 вересня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

18 жовтня 2018 року подана до Верховного Суду касаційна скарга

ОСОБА_1, в інтересах якої діє її представник ОСОБА_2, в якій заявник просить скасувати постанову апеляційного суду Харківської області

від 6 вересня 2018 року та рішення Орджонікідзевського районного суду

м. Харкова від 31 травня 2018 року в частині відмови у стягненні аліментів за попередні три роки до дня пред'явлення позову і ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітню дитину - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 1 березня 2015 року, і до досягнення дитиною повноліття.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) Українине підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною шостою статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста

розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову

в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини дев'ятої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом

на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2018 рік встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом

на 1 січня 2018 року становить 1 762 гривні.

Ця справа не є справою з ціною позову, яка перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і не є справою, яка підлягає розгляду лише за правилами загального позовного провадження . Справа є незначної складності та не належить до винятків із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу , які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною. При цьому Верховним Судом досліджено

та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства.

Касаційна скарга не містить обґрунтувань випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Зазначене відповідає і Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року.

Оскільки ОСОБА_1, в інтересах якої діє її представник ОСОБА_2, подано касаційну скаргу на судові рішення, прийняті у малозначній справі, і наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не обґрунтовано, а судом не встановлено, відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

Зазначення у постанові апеляційного суду Харківської області від 6 вересня

2018 року про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для розгляду цієї справи судом касаційної інстанції.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, поданою її представником ОСОБА_2, на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова

від 31 травня 2018 року та постанову апеляційного суду Харківської області

від 6 вересня 2018 року.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Карпенко