ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.12.2018 Справа №914/1425/18
За первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю АРТ БУД Л , м. Дрогобич, Львівська область
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Р-Інжиніринг , м. Городок, Львівська область
про стягнення коштів у розмірі 157 894, 41 грн
за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Р-Інжиніринг , м. Городок, Львівська область
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю АРТ БУД Л , м. Дрогобич, Львівська область
про стягнення заборгованості у розмірі 27 093, 81 грн
Суддя Манюк П.Т.
За участю секретаря Чорної І.Б.
Представники:
від позивача за первісним позовом: Гак Н. В. - представник;
від відповідача за первісним позовом: не з'явився.
Розглядається справа за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ БУД Л" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Р-Інжиніринг" про стягнення коштів у розмірі 157 894, 41 грн та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Р-Інжиніринг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ БУД Л" про стягнення заборгованості у розмірі 27 093, 81 грн.
Ухвалою суду від 06.08.2018 було відкрито провадження у справі № 914/1425/18 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 27.08.2018.
Представник позивача за первісним позовом у судове засідання 27.08.2018 з'явився, через канцелярію суду подав заяву про забезпечення позову, згідно якої просив накласти арешт на грошові кошти відповідача, які перебувають на його рахунках відкритих в установах банків або надійдуть на ці рахунки у майбутньому, в межах суми 157 894, 41 грн. Представник відповідача за первісним позовом у судове засідання 27.08.2018 не з'явився, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи. Ухвалою суду від 27.08.2018 розгляд справи відкладено на 05.09.2018.
05.09.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю Р-Інжиніринг подало до суду зустрічну позовну заяву у справі № 914/1425/18 до відповідача за зустрічним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю АРТ БУД Л про стягнення заборгованості у розмірі 27 093, 81 грн.
В судовому засіданні 05.09.2018 оголошено перерву до 11.09.2018.
Ухвалою суду від 10.09.2018 зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Р-Інжиніринг у справі № 914/1425/18 прийнято до спільного розгляду та об'єднано в одне провадження з первісним позовом.
Ухвалою від 11.09.2018 суд постановив у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю АРТ БУД Л про забезпечення позову відмовити, перейти від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначити на 24.09.2018.
В судове засідання 24.09.2018 представник позивача за первісним позовом з'явився, через канцелярію суду подав відзив на зустрічну позовну заяву, а також відповідь на відзив відповідача за первісним позовом . Представник відповідача за первісним позовом в судове засідання 24.09.2018 з'явився, вимоги ухвали суду не виконав. Ухвалою суду від 24.09.2018 підготовче засідання відкладено на 10.10.2018. Ухвалою суду від 10.10.2018 підготовче засідання відкладено на 05.11.2018.
Представники сторін в судове засідання 05.11.2018 з'явилися. Представник відповідача за первісним позовом через канцелярію суду подав заперечення на відповідь на відзив. Ухвалою від 05.11.2018 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 26.11.2018.
В судове засідання 26.11.2018 представник позивача за первісним позовом не з'явився, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи. Представник відповідача за первісним позовом в судове засідання 26.11.2018 з'явився, через канцелярію суду подав клопотання про призначення комплексної будівельної експертизи. Ухвалою суду від 26.11.2018 розгляд справи по суті відкладено на 17.12.2018.
Представник позивача за первісним позовом в судове засідання 17.12.2018 з'явився, через канцелярію суду подав заперечення на клопотання відповідача за первісним позовом про призначення експертизи. Представник відповідача за первісним позовом в судове засідання 17.12.2018 не з'явився, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи. Ухвалою суду від 17.12.2018 розгляд справи по суті відкладено на 27.12.2018.
Представник позивача за первісним позовом в судове засідання 27.12.2018 з'явився, первісні позовні вимоги підтримав, зустрічні позовні вимоги заперечив.
Представник відповідача за первісним позовом в судове засідання 27.12.2018 не з'явився.
Щодо клопотання відповідача за первісним позовом про призначення комплексної судової будівельної експертизи у справі, суд зазначає таке.
Статтею 177 ГПК України визначено, що завданнями підготовчого провадження є, зокрема, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів, вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
Пунктом 8 частини 2 статті 182 ГПК України передбачено, що у підготовчому засіданні суд вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста.
Суд звертає увагу, що за час розгляду справи в підготовчому провадженні у представників сторін було достатньо часу для звернення до суду із клопотанням про призначення судової експертизи у справі, однак, відповідач за первісним позовом заявив клопотання про призначення комплексної судової будівельної експертизи у справі після закриття підготовчого засідання вже на стадії розгляду даної справи по суті.
Згідно ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відтак, зважаючи на положення ГПК України, яким не передбачено можливості призначення судової експертизи на стадії розгляду справи по суті , суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання відповідача за первісним позовом про призначення комплексної судової будівельної експертизи.
Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 27.12.2018 проголошено вступну та резолютивну частину судового рішення у справі.
Позиція позивача за первісним позовом, який також є відповідачем за зустрічним позовом.
Товариство з обмеженою відповідальністю АРТ БУД Л (далі - позивач за первісним позовом) звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Р-Інжиніринг (далі - відповідач за первісним позовом) про стягнення коштів у розмірі 157 894, 41 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач за первісним позовом зазначає, що 18.01.2016 ним помилково було оплачено виставлений йому відповідачем за первісним позовом рахунок від 15.02.2016 № Р-000000010 на суму 145 800, 00 грн, як плату за нетипове приєднання.
Позивач повідомив, що 03.06.2013 між ним та відповідачем за первісним позовом було укладено договір підряду № 119-П-Е, за умовами якого замовник (ТзОВ АРТ БУД Л) доручив, а підрядник (ТзОВ Р-Інжиніринг ) зобов'язався власними або залученими силами та засобами виконати та здати замовнику роботи, згідно робочого проекту Реконструкція незавершеного будівництва критого ринку по вул. П. Орлика в м. Дрогобич Львівської області. Зовнішнє електропостачання та виконати будівельно-монтажні роботи по об'єкту Реконструкція незавершеного будівництва критого ринку по вул. П. Орлика в м. Дрогобич Львівської області. Зовнішнє електропостачання відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язався прийняти виконані роботи і оплатити підряднику їх вартість у відповідності з умовами цього договору.
У п. 5.1. договору сторони узгодили, що вартість всього комплексу робіт по об'єкту Реконструкція незавершеного будівництва критого ринку по вул. П. Орлика в м. Дрогобич Львівської області. Зовнішнє електропостачання становить 2 175 000, 00 грн. Згідно п. 5.4.1. договору сторони погодили графік авансування робіт підрядником, у якому, зокрема у підпункті е , передбачено оплату за під'єднання на суму 200 000, 00 грн.
Позивач звертає увагу, що ним було повністю оплачено роботи передбачені договором, в тому числі й за під'єднання на суму 200 000, 00 грн, на підтвердження чого ним долучено до матеріалів справи виписки по рахунках.
За результатами виконаних по договору робіт, сторонами було підписано акти приймання виконаних будівельних робі за вересень 2014 року № 1, № 2, № 3 та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2014 року. Однак, позивач за первісним позовом вказує на те, що відповідачем не було виконано робіт з під'єднання до мереж ДП Львівська залізниця , також про такі роботи не зазначено в підписаних сторонами актах приймання виконаних будівельних робі за вересень 2014 року № 1, № 2, № 3. В підтвердження зазначеного, позивач посилається на лист підрозділу Служби електропостачання Регіональної філії Львівська залізниця від 04.08.2016 № Е-6/1671, у якому вказано, що внаслідок неоплати за під'єднання, замовника не було під'єднано до мережі залізниці. Тому позивач вважає, що отримавши від позивача кошти за під'єднання ТзОВ Р-Інжиніринг було зобов'язане перерахувати вказані кошти на рахунок ДТГО Львівська залізниця , однак, оскільки ним цього зроблено не було, позивач за первісним позовом вважає що відповідачем було неправомірно збережено в себе кошти в розмірі 200 000, 00 грн.
Позивач за первісним позовом вважає, що кошти в сумі 145 800, 00 грн, помилково сплачені позивачем на підставі рахунка від 15.02.2016 № Р-000000010, отримані відповідачем за первісним позовом без будь-якої правової підстави, оскільки плата за приєднання вже була здійснена відповідно до договору підряду № 119-П-Е, а тому фактично ці кошти були сплачені помилково.
13.10.2017 позивач за первісним позовом направив на адресу відповідача за первісним позовом вимогу вих. № 13 про повернення безпідставно отриманих коштів. Оскільки така вимога ТзОВ Р-Інжиніринг виконана не була, позивач за первісним позовом звернувся з цим позовом до суду та просить, на підставі ст. 1212 ЦК України, стягнути з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом безпідставно отримані кошти у розмірі 145 800, 00 грн. Крім цього, позивач за первісним позовом просить суд стягнути з ТзОВ Р-Інженіринг 3% річних за користування грошовими коштами в розмірі 3 127, 71 грн та інфляційні втрати в розмірі 8 966,70 грн.
Щодо заявленого ТзОВ Р-Інженіринг зустрічного позову, позивач за первісним позовом зазначив, що він не укладав з ТзОВ Р-Інжиніринг жодних договорів на нестандартне приєднання системи електропостачання до мереж Укрзалізниці ні в письмовій ні в усній формі. Роботи по прокладенню кабелю до КТП виконувалися відповідачем за первісним позовом згідно договору підряду № 119-П-Е, що підтверджується долученим до матеріалів актом приймання виконаних будівельних робі за вересень 2014 року № 3.
Позивач за первісним позовом наголошує, що ТзОВ Р-Інжиніринг виставило ТзОВ АРТ БУД Л рахунок від 15.01.2016 № Р-000000010 на оплату за нетипове приєднання на суму 145 800, 00 грн згідно договору від 03.06.2013 № 119-П-Е, що спростовує твердження позивача за зустрічним позовом щодо нібито оплату ТзОВ АРТ БУД Л авансу за виконання робіт по нестандартному підключенню.
Позиція позивача за зустрічним позовом, який також є відповідачем за первісним позовом.
Заперечуючи проти первісного позову відповідач за первісним позовом зазначив, що ним було виконано всі роботи передбачені договором підряду від 03.06.2013 № 119-П-Е.
Щодо заяви позивача за первісним позовом про те, що роботи по підключенню були оплачені замовником та передбачені в договорі підряду від 03.06.2013 № 119-П-Е відповідач за первісним позовом зазначає, що такі твердження не відповідають дійсності, оскільки сторонами було включено пункт "е" п. 5.4.1 договору, яким передбачалась оплата за під'єднання. Також відповідач зазначає, що роботи по під'єднанню не були включені в підписані сторонами акти виконаних робіт по договору № 119-П-Е, тому відповідно замовником оплачені не були, а виконувались по окремому замовленню позивача за первісним позовом.
В обґрунтування позовної вимоги за зустрічним позовом ТзОВ Р-Інжиніринг зазначило, що після виконання всіх робіт по договору підряду від 03.06.2013 № 119-П-Е ТзОВ АРТ БУД Л звернулось до ТзОВ Р-Інжиніринг з питанням про приєднання виконаної системи електропостачання до мереж Укрзалізниці шляхом укладання договору на нестандартне приєднання. Після чого позивач за зустрічним позовом виставив рахунок ТзОВ АРТ БУД Л на оплату авансу за нетипове приєднання на суму 145 800, 00 грн.
Як зазначає позивач за зустрічним позовом, на виконання вищезазначених домовленостей ним було виконано роботи по прокладанню кабеля до КТП Укрзалізниці та здійснено перерахунок кошторисної документації. Акт приймання виконаних будівельних робіт за січень 2016 року № 1 та перерахований кошторис було надано замовнику та повідомлено про необхідність доплати різниці вартості. Однак, позивач за зустрічним позовом стверджує, що від замовника не було жодної інформації про бажання продовжувати роботи, у зв'язку із чим ТзОВ Р-Інжиніринг призупинило виконання всіх робіт.
Позивач за зустрічним позовом стверджує, що ним виконано роботи на загальну суму 172 902, 00 грн, з яких неоплаченими відповідачем за зустрічним позовом залишилися роботи на суму 27 093, 81 грн, відповідно до акту №1 на виконання перерахунку кошторисної документації від 31.08.2018.
Враховуючи викладене позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з ТзОВ АРТ БУД Л заборгованість в розмірі 27 093, 81 грн.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи уповноваженого представника позивача за первісним позовом, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що первісний позов підлягає задоволенню, а в зустрічному позові слід відмовити, виходячи із таких мотивів.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України). Згідно зі ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Суд встановив, що 03.06.2013 між сторонами у справі було укладено договір підряду № 119-П-Е (надалі - договір), відповідно до якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, ТзОВ Арт Буд Л (замовник) доручив, а ТзОВ Р-Інжиніринг (підрядник) зобов'язався власними або залученими силами та засобами виконати та здати замовнику роботи, згідно робочого проекту Реконструкція незавершеного будівництва критого ринку по вул. П. Орлика в м. Дрогобич Львівської області. Зовнішнє електропостачання та виконати будівельно-монтажні роботи по об'єкту Реконструкція незавершеного будівництва критого ринку по вул. П. Орлика в м. Дрогобич Львівської області. Зовнішнє електропостачання відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язався прийняти виконані роботи і оплатити підряднику їх вартість у відповідності з умовами цього договору.
Згідно п. 5.1. договору вартість всього комплексу робіт по об'єкту Реконструкція незавершеного будівництва критого ринку по вул. П. Орлика в м. Дрогобич Львівської області. Зовнішнє електропостачання становить 2 175 000 гривень, з них робочий проект - 375 000, 00 грн. та вартість виконання будівельно-монтажних робіт - 1 800 000, 00 грн. Пунктом 5.2. Договору встановлено, вартість всього комплексу робіт узгоджена сторонами та що остаточна вартість виконаних робіт не повинна перевищувати узгодженої суми - 2 175 000, 00 грн.
У п. 5.4.1. договору сторонами погоджено графік авансування робіт підрядником, у якому, зокрема у підпункті е , передбачено оплату за під'єднання на суму 200 000, 00 грн.
Твердження відповідача за первісним позовом про вилучення сторонами за взаємною згодою підпункту е пункту 5.4.1. договору судом до уваги не приймається, оскільки дослідивши договір підряду від 03.06.2013 № 119-П-Е суд з'ясував, що сторонами було вилучено лише дату здійснення оплати за під'єднання, проте не було вилучено весь підпункт е пункту 5.4.1. договору.
З долучених ТзОВ АРТ БУД Л до матеріалів справи виписок по його рахунку від 18.09.2013, 21.08.2013, 21.06.2013, 15.07.2013, 07.08.2013, 13.09.2013, 29.07.2013, 05.06.2013 вбачається, що замовником було повністю оплачено роботи згідно графіка авансування робіт, передбаченого п. 5.4.1. договору.
В подальшому, за результатами виконання сторонами умов договору, 30.09.2014 ними було підписано акти приймання виконаних будівельних робіт № 1, № 2, № 3 та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2014 року на загальну суму 1 799 991, 81 грн.
Позивач за первісним позовом зазначає, що 15.01.2016 він отримав рахунок від ТзОВ Р-Інжиніринг № Р-000000010 на оплату за нетипове приєднання на суму 145 800, 00 грн, в якому містилося посилання на договір підряду № 119-П-Е, який помилково був оплачений ТзОВ АРТ БУД Л 18.01.2016 згідно платіжного доручення № 6 (копія міститься в матеріалах справи).
13.10.2017 ТзОВ АРТ БУД Л звернулося до ТзОВ Р-Інжиніринг з вимогою вих. № 13 про повернення безпідставно отриманих коштів в розмірі 145 800, 00 грн у семиденний строк з моменту отримання вимоги. Однак, відповідач за первісним позовом вимогу позивача за первісним позовом не виконав та коштів не повернув, що стало підставою для звернення ТзОВ АРТ БУД Л з позовом до суду про стягнення безпідставно отриманих коштів.
ТзОВ Р-Інжиніринг обґрунтовуючи свої позовні вимоги за зустрічним позовом стверджує, що після припинення між сторонами відносин за договором від 03.06.2013 №119-П-Е, позивач за первісним позовом звернувся до нього з питанням про приєднання виконаної системи електропостачання до мереж Укрзалізниці шляхом укладення договору на нестандартне приєднання. На цій підставі відповідач за первісним позовом вважає, що відповідно до ч. 1. ст. 181 ГК України, між сторонами фактично виникли договірні відносини. У зв'язку із чим відповідач за первісним позовом виставив ТзОВ АРТ БУД Л рахунок від 15.01.2016 № Р-000000010 на оплату авансу за здійснення робіт з нестандартного приєднання на суму 145 800 грн та в подальшому складав та подавав на підписання ТзОВ АРТ БУД Л акт виконаних робіт за січень 2016 року № 1 та акт на виконання перерахунку кошторисної документації за серпень 2018 року № 1, які позивач за первісним позовом не підписав та відповідачу не повернув.
Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.
При цьому в силу ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
В силу ч. 1 ст. 208 ЦК України для правочинів (за змістом ч. 2 ст. 202 ЦК України, договір між двома особами є двостороннім правочином) між юридичними особами встановлена письмова форма.
Однак згідно ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення позивача до відповідача за первісним позовом з питанням про приєднання виконаної системи електропостачання до мереж Укрзалізниці шляхом укладення договору на нестандартне приєднання. Крім цього, відповідачем за первісним позовом не додано жодних доказів обміну сторонами листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, на підставі яких суд зміг би дійти висновку про виникнення між сторонами договірних відносин у спрощеному порядку.
Суд критично оцінює твердження відповідача за первісним позовом про те, що сторони уклали господарський договір шляхом підписання актів виконаних робіт, оскільки вказані акти виконаних робіт не містять обов'язкових реквізитів, які передбачені чинним законодавством.
Зокрема, зважаючи на норми Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України від 16.07.1999 р. № 996-XIV, акт виконаних робіт (наданих послуг) належить до первинних документів і засвідчує факт здійснення господарської операції.
Так відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України , первинні облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: - назву документа (форми);- дату складання;- назву підприємства, від імені якого складено документ;- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Аналізуючи вказане вище, суд дійшов висновку, що надані суду відповідачем за первісним позовом акт приймання виконання будівельних робіт за січень 2016 року №1 та акт на виконання перерахунку кошторисної документації за серпень 2018 року №1 не можуть свідчити про укладення договору між сторонами у справі, оскільки не містять підпису позивача за первісним позовом, а також належних доказів надіслання їх позивачу за первісним позовом.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів укладення між сторонами у справі договору про нетипове приєднання, на якому наполягає позивач за зустрічним позовом як на підставі своїх позовних вимог за зустрічним позовом, та відсутність доказів досягнення між сторонами будь-яких домовленостей з цього питання, суд вважає зустрічний позов необгрунтованим та безпідставним.
Враховуючи все вищезазначене, суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини стосовно набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, які регулюються главою 83 ЦК України.
Відповідно до положень ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до змісту статті 1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту (Правова позиція наведена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 04.05.2018 у справі № 927/468/17).
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Згідно правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного суду наведеної у постанові від 04.05.2018 у справі № 927/468/17, під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Як вбачається із п 12.3. договору підряду від 03.06.2013 № 119-П-Е сторони погодили, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і погодження кошторису та діє до моменту повного виконання сторонами прийнятих на себе за договором зобов'язань.
З матеріалів справи вбачається, що замовником було повністю виконано свої зобов'язання за договором щодо прийняття та оплати робіт виконаних підрядником, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт № 1, № 2, № 3 та довідкою про вартість будівельних робіт та витрати за вересень 204 року підписаними сторонами 30.09.2014, а також банківськими виписками, як доказами оплати замовником виконаних робіт. Таким чином, суд приходить до висновку що відносини між сторонами визначені договором підряду від 03.06.2013 № 119-П-Е припинилися 30.09.2014.
За таких обставин, враховуючи відсутність доказів наявності між сторонами договірних відносин поза межами договору підряду від 03.06.2013 № 119-П-Е, суд дійшов висновку про відсутність правової підстави у відповідача за первісним позовом на отримання коштів в розмірі 145 800, 00 грн, сплачених ТзОВ АРТ БУД Л згідно платіжного доручення від 18.01.2016 № 6.
Відповідно до ч. 1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Проаналізувавши вказані вище обставини та доводи сторін суд встановив, що між сторонами наявні всі три умови для виникнення зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна, зокрема, відповідач за первісним позовом набув кошти в сумі 145 800, 00 грн; набуття цих коштів відбулося за рахунок позивача за первісним позовом; відсутня правова підстави для набуття вказаних коштів.
З огляду на вищенаведені обставини справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування до правовідносин за первісним позовом положень ст. 1212 ЦК України. За таких обставин, суд вважає позовну вимогу за первісним позовом про стягнення з ТзОВ Р-Інжиніринг на користь ТзОВ АРТ БУД Л безпідставно отриманих коштів в розмірі 145 800, 00 грн обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом 3% річних за користування грошовими коштами в розмірі 3 127, 71 грн та інфляційних втрат в розмірі 8 966, 70 грн суд зазначає таке.
Як встановлено судом, 13.10.2017 ТзОВ АРТ БУД Л звернулося до ТзОВ Р-Інжиніринг з вимогою вих. № 13 про повернення безпідставно отриманих коштів в розмірі 145 800, 00 грн у семиденний строк з моменту отримання вимоги. Відповідач за первісним позовом вимогу позивача за первісним позовом не виконав, коштів не повернув.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду наведених у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17, стаття 625 ЦК України поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань. Тому у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.
Відповідно до п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 зазначеної Постанови).
Суд, перевіривши поданий позивачем за первісним позовом розрахунок 3% річних та інфляційних втрат нарахованих за період з 28.10.2017 по 15.07.2018, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 8 966,70 грн та 3 % річних у розмірі 3 127, 71 грн.
Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 2 ГПК України, принципами господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, розумність строків розгляду справи. За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом. З огляду на вищевикладене, господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
Оскільки відповідачем за первісним позовом не представлено належних доказів існування правових підстав для набуття ним від ТзОВ АРТ БУД Л грошових коштів в сумі 145 800 грн, а також не доведено правових підстав для стягнення ним коштів з ТзОВ АРТ БУД Л за зустрічним позовом, суд вирішив позовні вимоги позивача за первісним позовом задовольнити, а вимоги позивача за зустрічним позовом залишити без задоволення.
Позивачем за первісним позовом у позовній заяві заявлено до стягнення з відповідача за первісним позовом 19 897, 92 грн судових витрат. В матеріалах справи міститься платіжне доручення від 27.07.2018 № 112 про оплату ТзОВ АРТ БУД Л судового збору за подання позову в розмірі 2 368, 43 грн. Однак, жодних інших доказів понесених ТзОВ АРТ БУД Л судових витрат в розмірі 17 529, 49 грн позивачем за первісним позовом до матеріалів справи долучено не було. В судовому засіданні представник ТзОВ АРТ БУД Л усно зазначив, що суму коштів судових витрат в частині 17 529, 49 грн, заявлених до стягнення з відповідача за первісним позовом, становлять витрати ТзОВ АРТ БУД Л на правову допомогу. Представник зазначив, що докази понесення таких витрат будуть надані суду після прийняття рішення у справі.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Враховуючи те, що позивачем за первісним позовом, всупереч вимогам ч. 8 ст. 129 ГПК України, до закінчення судових дебатів у справі не було належним чином оформлено та подано заяву, у формі визначеній статтею 170 ГПК України, що унеможливлює у випадку неподання відповідних доказів протягом встановленого строку розглянути чи залишити заяву про подання доказів понесених судових витрат після ухвалення рішення у справі без розгляду, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимоги ТзОВ АРТ БУД Л щодо стягнення з відповідача судових витрат на професійну правову допомогу.
Судові витрати зі сплати судового збору за первісним та за зустрічним позовами, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача за первісним позовом.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 ГПК України, господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Первісний позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Р-Інжиніринг (81500, Львівська область, м. Городок, вул. Людкевича, буд. 14, код ЄДРПОУ 36769054) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Арт Буд Л (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Пилипа Орлика, буд. 11, корпус 1, код ЄДРПОУ 36769295) суму в розмірі 160 262, 84 грн, з яких:
- 145 800, 00 грн - безпідставно набутих коштів;
- 3 127, 71 грн - 3% річних;
- 8 966,70 грн - інфляційних втрат;
- 2 368, 43 грн - судового збору.
3. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 08.01.2019.
Суддя Манюк П.Т.
Суд | Господарський суд Львівської області |
Дата ухвалення рішення | 27.12.2018 |
Оприлюднено | 08.01.2019 |
Номер документу | 79033498 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Західний апеляційний господарський суд
Галушко Наталія Анатоліївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні