Рішення

від 28.12.2018 по справі 201/10281/18

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/10281/18

Провадження № 2/201/3019/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2018р. суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська - Ткаченко Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Регіон про зобов'язання видати трудову книжку, стягнення заборгованості по заробітній платі,

В С Т А Н О В И ЛА:

20.09.2018р. ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ТОВ Регіон про зобов'язання видати трудову книжку, стягнення заборгованості по заробітній платі (а.с. № 3 - 6).

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 25.09.2018р. позовну заву було залишено без руху і надано строк для усунення недоліків (а.с. № 19).

На виконання цієї ухвали заявою від 08.10.2018р. представника позивача - ОСОБА_2 (діє на підставі довіреності від 29.08.2018р. - а.с. № 22) недоліки позовної заяви були усунуті, надана уточнена позовна заява (а.с. № 23- 26).

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 12.10.2018р. позов прийнято до розгляду та відкрито провадження, розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін до положень ч.1 ст. 274, ч.5 ст. 279 ЦПК України (а.с. № 29).

Цією ж ухвалою судді витребувано докази - витребувано у ТОВ Регіон накази про прийняття і звільнення ОСОБА_1, його трудову книжку, штатний розпис, ТТН (CMR), за якими ОСОБА_1 виїжджав у рейси, довідку про нараховану та виплачену заробітну плату ОСОБА_1; витребувано у Державній прикордонній службі України інформацію щодо перетину ОСОБА_1 державного кордону України; витребувано у Одеської митниці ДФС України і з Харківської митниці ДФС України інформацію про перетин ОСОБА_1 митного кордону України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 10.05.2016р. він працював у ТОВ Регіон водієм вантажного транспорту, здійснював перевезення вантажів за межі України. Працював на автомобілі Volvo , д.н.з. НОМЕР_9 (місце реєстрації ТЗ Грузія), на автомобілі НОМЕР_1, який належав відповідачеві. Протягом травня 2016р. - жовтня 2017р. здійснював рейси до Грузії і Вірменії. Протягом цього часу постійно отримував заробітну плату в розмірі 15 000 грн. Керівником підприємства був ОСОБА_3, а його безпосереднім керівником ОСОБА_4.

В жовтні 2017р., під час повернення з Вірменії, перед Грузинською митницею на переході Казбегі-Верхній Ларс, 06.10.2016р. автомобіль НОМЕР_2, яким він керував у зв'язку з несправністю гальмівної системи покотився і вдарив автомобіль НОМЕР_3. Позивач зобов'язався провести ремонт пошкодженого автомобіля. Після повернення, за погодженням з ОСОБА_4, він зобов'язався відшкодувати підприємству збитки у ДТП в розмірі 59 087 грн. шляхом відраховуватися з заробітної плати, хоча з ним не було укладено договір про повну матеріальну відповідальність. Заробітну плату, починаючи з жовтня 2016р. і до листопада 2017р. не отримував, хоча продовжував працювати. Його керівник ОСОБА_4 пояснив це тим, що позивач має якнайшвидше відшкодувати збитки.

Позивач звернувся до свого керівника ОСОБА_4 із заявою про звільнення, на що йому було відмовлено з посиланням на те, що збитки остаточно не відшкодовані. У видачі трудової книжки і виплаті заробітної плати також було відмовлено.

На підставі вищевикладеного, посилаючись на норми ст.ст. 38, 47, 116, 117, 130, 175, 233 КЗпП України, просить зобов'язати ТОВ Регіон видати йому належним чином оформлену трудову книжку, стягнути з ТОВ Регіон заборгованість із заробітної плати в розмірі 360 000 грн. за 24 місяці (з жовтня 2016р. по листопад 2017р.).

Відповідач позовні вимоги не визнав. 22.11.2018р. представник відповідача - ОСОБА_6 (діє на підставі довіреності від 29.05.2018р. - а.с. № 81) надав письмовий відзив на позов (а.с. № 77 - 80), в якому зазначив, що твердження позивача про те, що він працював водієм у ТОВ Регіон і отримував заробітну плату в розмірі 15 000 грн. не відповідають дійсності.

ОСОБА_1 взагалі не перебував у трудових відносинах з ТОВ Регіон , на підприємстві відсутня його трудова книжка. Між ТОВ Регіон і ОСОБА_1 не укладався трудовий договір, не видавався наказ про прийняття на роботу, про звільнення, тому відсутні підстави для нарахування і виплати заробітної плати. Штатним розкладом підприємства не передбачена посада водія. Всі транспортні засоби підприємства передані в оренду.

ОСОБА_4, на якого він посилається як на безпосереднього керівника, не має жодного відношення до ТОВ Регіон .

Транспортний засіб RENAULT MAGNUM 440, д.н.з. НОМЕР_4, на підставі договору оренди транспортного засобу № 6 від 01.07.2016р. було передано в строкове платне користування ФОП ОСОБА_7 01.07.2017р. ТОВ Регіон уклало з ФОП ОСОБА_7 ще один договір № 6.1 оренди цього ж транспортного засобу, строком до 30.06.2018р. Отже, ТОВ Регіон не використовує у своїй діяльності зазначений транспортний засіб.

Безпідставними є твердження позивача про те, що працюючи у ТОВ Регіон водієм, він здійснював рейси по перевезенню вантажів за межі України на автомобілі VOLVO, д.н.з. НОМЕР_9, оскільки цей транспортний засіб не належить ТОВ Регіон .

На підставі викладеного, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач 03.12.2018р. надав відповідь на відзив відповідача (а.с. № 88 - 90), в якій стверджував, що відомості, викладені відповідачем у відзиві є неправдивими. Так, згідно з наявною у матеріалах справи відповіддю Одеської митниці ДФС України та копій ТТН (CMR) № 95429 від 20.09.2016р., перевізником є ТОВ Регіон і ОСОБА_1, що свідчить про його перебування у трудових відносинах з ТОВ Регіон .

Наданий ТОВ Регіон Ростановочний штат не відповідає штатному розкладу, форма якого затверджена наказом Держкомстату від 28.09.2005р. № 286.

Вважає, що договір оренди автомобіля НОМЕР_1, укладений ТОВ Регіон з ФОП ОСОБА_8, виходячи з розміру орендної плати - 300 грн. на місяць, має ознаки фіктивності, оскільки ціна договору явно занижена і унеможливлює отримання прибутку, не покриває амортизаційних витрати.

А відповідь Одеської митниці ДФС України і копі ТТН (CMR) № 95429 від 20.09.2016р., згідно з якими перевізником є ТОВ Регіон , спростовує факт передання в оренду автомобіля за цим договором.

Зі змісту відзиву ТОВ Регіон вбачається, що допустивши працівника до роботи без укладення трудового договору, товариством порушено норми ст. 24 КЗпП України, а також скоєно кримінальне правопорушення, відповідальність за яке передбачене ст. 175 КК України (не виплата заробітної плати).

Відповідач 21.12.2018р. надав заперечення на таку відповідь (а.с. № 101-104 ), у яких не погодився із доводами позивача про те, що відповіддю Одеської митниці ДФС України і копіями ТТН (CMR) підтверджується факт перебування позивача у трудових відносинах з ТОВ Регіон , оскільки автомобіль RENAULT MAGNUM, 440, д.н.з. НОМЕР_4, з 01.07.2017р. передано в строкове платне користування ФОП ОСОБА_9 Договори не є фіктивним, укладені з метою реального настання правових наслідків, адже автомобіль був фактично переданий, а випискою з банківського рахунку підтверджується сплата ФОМ ОСОБА_9 на користь ТОВ Регіон орендної плати. Договори судом недійсними не визнавалися.

Пунктом 5.1 розділу 5 договорів оренди встановлено, що обов'язком орендодавця є: забезпечення орендаря шляховими листами установленого зразка, ТТН, книжками М.Д.П., іншими необхідними документами. На виконання цих умов ТОВ Регіон передано ФОП ОСОБА_10 сам транспортний засіб, подорожні листи, ТТН (СМР), книжки М.Д.П.

Щодо штатного розпису, то він відповідає вимогам закону, оскільки містить назви посад, чисельність персоналу і оклади по кожній посаді. Єдиної уніфікованої форми штатного розпису законодавством не передбачено, крім як для бюджетних організацій.

Звернув увагу на те, що позивач взагалі не має уяви про те, з ким він перебував у трудових відносинах. На запит ТОВ Регіон до ФОП ОСОБА_9 останнім надано довідку від 17.12.2018р. № 17/12 про те, що ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_5) з 01.02.2017р. по 31.10.2017р. працював водієм автотранспортного засобу у ФОП ОСОБА_8 Разом з довідкою надано Звіти за формою 1 ДФ Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманих з них податку за 1 - 4 квартали 2017р.р., подані ФОП ОСОБА_9 до контролюючих органів в електронному вигляді, у яких міститься інформація про те, що ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_5) нараховувалася та сплачувалась заробітна плата.

Враховуючи категорію спору (ціна позову є меншою, аніж п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб), наданий відповідачем відзив, надана позивачем відповідь на відзив, справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін для розгляду малозначних справ відповідно до положень ст. 274 ЦПК України.

З урахуванням положень ст. 274, 279 ЦПК України та тих обставин, що відповідач надав свій відзив на позов, позивач відповідь на відзив, відповідач заперечення на цю відповідь, сторони по справі надали суду (як самостійно, так і на виконання ухвали судді від 12.10.2018р. про відкриття провадження по справі, де ставилося питання й про витребування) усі необхідні докази в межах предмета позовних вимог, по справі не вбачається підстав для задоволення клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

В ухвалі судді Ткаченко Н.В. від 12.10.2018р. про відкриття провадження по справі було вирішено й клопотання позивача про витребування певних доказів (а.с. № 29).

03.12.2018р. до суду повторно надійшло клопотання від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, в якому він просить витребувати у відповідача штатний розпис та наказ про затвердження штатного розпису, міжнародні товарно-транспортні накладні та інш., а також 06.12.2018р. надійшло клопотання про повторне витребування з Харківської митниці ДФС інформації, яка не надана на виконання ухвали судді Ткаченко Н.В. від 12.10.2018р.

З огляду на зміст відзиву та заперечень відповідача, а саме те, що позивач не перебував у трудових відносинах з ТОВ Регіон , а також приймаючи до уваги, що в матеріалах справи наявна відповідь з Харківської митниці ДФС України (а.с. № 38-64) і позивач повторно просить витребувати докази, які вже суддею вже були витребувані в ухвалі про відкриття провадження, то в задоволенні клопотань представника позивача ОСОБА_2, що надійшли до суду 03.12.2018р. та 06.12.2018р. слід відмовити.

Вивчивши матеріали справи, з'ясувавши позиції сторін, оцінивши доказі у справі за принципами ст. 89 ЦПК України, вважаю, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).

При розгляді справи встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено при розгляді справи ТОВ Регіон (код ЄДРПОУ 24443191) зареєстроване як юридична особа з 13.02.1997р., код КВЕД 77.12 надання в оренду вантажних автомобілів , керівником є ОСОБА_12 з 27.05.2016р. (а.с. № 10 - 14).

Позивач - ОСОБА_1, звертаючись до суду із цим позовом до ТОВ Регіон , стверджує, що він перебував у трудових відносинах саме з цим підприємство, що зумовлює обов'язок його як роботодавця виплатити заборгованість із заробітної плати і видати трудову книжку.

Отже, предметом доказування у цій справі є факт перебування позивача у трудових відносинах з ТОВ Регіон , наявність в останнього заборгованості перед позивачем із заробітної плати внаслідок її невиплати за період з жовтня 2016р. по вересень 2018р.

Як видно з долучених позивачем до позову копій свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу: НОМЕР_10 - автомобіль RENAULT MAGNUM, 440, вантажний силовий тягач-Е, д.н.з. НОМЕР_4, належить на праві власності ТОВ Регіон з 29.06.2013р.; НОМЕР_11 - автомобіль SCHMITZ SKO, 24, напівпричіп рефрижиратор-Е, д.н.з. НОМЕР_6, належить на праві власності ТОВ Регіон з 29.06.2016р. (а.с. № 15).

На вимогу суду Харківською митницею ДФС листом від 07.11.2018р. № 8310/001/20-70-10 надано інформацію з функціонального модуля Журнал пункту пропуску Автоматизованої системи митного оформлення Інспектор пункту пропуску Гоптівка митного поста Щербаківка про період переміщення з 01.04.2016р. по 01.11.2017р ., згідно з якою водій ОСОБА_1; реєстраційний номер транспортних засобів: НОМЕР_4 і НОМЕР_9; перевізник: REGION LTD, на транспортному засобі марки Reno НОМЕР_4/НОМЕР_6, здійснено перевезення: експорт 23.07.2016р. (ТТН (СМH) 310512, 310508, 310513, 310510, 310511, 310514, 310515, 310516, 695431, 310507, 310509; імпорт 16.10.2016р. (ТТН (СМH) 695428, експорт 06.11.2016р. ТТН (СМH) 695421, 695417, 695419, 695420; експорт 05.02.2017р. ТТН (СМH) 443057; експорт 24.03.2017р. ТТН (СМH) 443053, 443052, 443054, 443058, 695422, експорт 26.06.2017р. ТТН (СМH) 443056, імпорт 30.07.2017р. без вантажу , експорт 01.10.2017р. ТТН (СМH) 695426, 443061.

Крім того, у Харківської митниці ДФС наявна інформація щодо перетину державного кордону України ОСОБА_1 через міжнародний пункт пропуску для автомобільного сполучення Гоптівка за період часу з 01.04.2016р. по 01.11.2017р. транспортним засобом марки Volvo , державний номерний знак республіки Грузії НОМЕР_9, яка не стосується перевізника REGION LTD (а.с. № 38, 39).

До листа, додані копії міжнародних ТТН (CMR), які підтверджують факт перетину митного поста ОСОБА_1 на вищевказаному автомобілі, з яких видно, що перевізником є REGION LTD (а.с. № 40 - 64).

Судом також встановлено, що транспортний засіб RENAULT MAGNUM 440, д.н.з. НОМЕР_4, на підставі договору оренди транспортного засобу №6 від 01.07.2016р. за актом приймання-передачі від 01.07.2016р. передано в строкове платне користування ФОП ОСОБА_7 (а.с. № 82, 84).

Строк дії договору оренди з 01.06.2016р. по 30.06.2017р.

01.07.2017р. між ТОВ Регіон і ФОП ОСОБА_7 укладено ще один договір № 6.1 оренди транспортного засобу RENAULT MAGNUM 440, д.н.з. НОМЕР_4, строком дії до 30.06.2018р. (а.с. № 83).

Посилання позивача на фіктивність правочину з оренди транспортного засобу, укладеного ТОВ Регіон з ФОП ОСОБА_9 не приймаються до уваги, оскільки вони не стосуються предмету доказування у цій справі.

На вимогу суду Одеською митницею ДФС України листом від 09.11.2018р. № 1469/5/15-70-62 надано інформацію про перетин митного кордону України в зоні діяльності митного поста Чорноморськ 22.09.2016р. автомобілем НОМЕР_7/НОМЕР_6, що належить ТОВ Регіон під керуванням гр. ОСОБА_1, до якого долучено копії МД № 101040000/2016/008271 від 20.09.2016р. і CMR №95429 від 20.09.2016р., з яких видно, що перевізником є ТОВ Регіон , водій ОСОБА_1.

Разом із тим, твердження позивача про те, що означені документи підтверджують факт перебування його в трудових відносинах з ТОВ Регіон , зводиться до невірного розуміння правовідносин, які склалися між ним і цим підприємством.

Так, автомобіль НОМЕР_8, на підставі договорів оренди з 01.07.2016р. і до 30.06.2018р. був у користуванні ФОП ОСОБА_9 Пунктом 5.1 розділу 5 цих договорів оренди встановлено, що обов'язком орендодавця є: забезпечення орендаря шляховими листами установленого зразка, ТТН, книжками М.Д.П., іншими необхідними документами.

Разом із тим, ТОВ Регіон передано автомобіль лише у строкове користування іншій особі, натомість товариство залишилося власником вказаного автомобіля.

Крім того, як видно з наданих відповідачем документів, на запит ТОВ Регіон до ФОП ОСОБА_9 з проханням надати інформацію щодо ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_9 надано довідку від 17.12.2018р. № 17/12 про те, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5) у період з 01.02.2017р. по 31.10.2017р. працював водієм автотранспортного засобу у ФОП ОСОБА_8 Розмір заробітної плати складав 3 200 грн. за місяць (а.с. № 106).

Із Звітів за формою 1 ДФ Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманих з них податку за 1 - 4 квартали 2017р., поданих ФОП ОСОБА_9 до контролюючих органів (а.с. № 109-130, ОСОБА_1 нараховувалася та сплачувалась заробітна плата в розмірі 5 248 грн. (6 400 грн. за вирахуванням 1 152грн. податку).

Як вказує сам позивач, керівником підприємства був ОСОБА_3, що у сукупності з іншими доказами вказує на те, що позивач з 01.02.2017р. по 31.10.2017р. перебував у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_8, а не з ТОВ Регіон .

Як вбачається з листа ТОВ Регіон за підписом його директора ОСОБА_12 №201118/2 від 20.11.2018р., штатним розкладом підприємства не передбачена посада водія. Всі транспортні засоби підприємства передані в оренду ФОП. ОСОБА_1 у трудових відносинах з ТОВ Регіон не перебував і його трудова книжка на підприємстві відсутня (а.с. № 85).

До листа додано штатний розпис ТОВ Регіон , яким з 27.05.2016р. посада водія на підприємстві не передбачена, є лише посада директора (а.с. № 86).

Відповідно до вимог ч. 1 та 3 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

За правилами ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, на визначений строк та таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Згідно зі ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 47 КЗпП України у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Документами, які підтверджують нарахування працівникові заробітної плати можуть бути: табель обліку робочого часу, типова форма П-5 якого затверджена наказом Держкомстату № 489 від 29.12.1995р., відомість про нарахування заробітної плати, форма якої затверджені наказом Держкомстату №144 від 22.05.1996р., а також інші документи первинного бухгалтерського обліку, складені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88.

Як встановлено, між ТОВ Регіон і ОСОБА_1 трудовий договір не укладався, не видавався наказ про прийняття на роботу і про звільнення, штатний розпис ТОВ Регіон не передбачає посаду водія, а первинні бухгалтерські документи про нарахування ОСОБА_1 заробітної плати відсутні. Тому відсутні законні підстави для стягнення заробітної плати, з огляду на недоведеність самого факту перебування у трудових відносинах з відповідачем.

Той факт, що ТОВ Регіон вказане у ТТН як перевізник вказує лише на виконання цим товариством договору про перевезення, відомості про який сторонами суду не представлено.

Окрім того, з приводу обставини, що позивач виконував роботу з перевезення вантажів, що дійсно підтверджено матеріалами справи, суд вважає за необхідне зазначити, що це не може бути беззаперечним доказом перебування з ТОВ Регіон саме у трудових відносинах, а не, наприклад у відносинах цивільно-правового характеру.

Основною ознакою, що відрізняє, наприклад, підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання, трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. А згідно зі ст. 79 ЦПК, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.ч. 1, 6, 7 ст. 81 ЦПК обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Позивач не зазначає у позові, чи укладався з ним взагалі будь-який договір, чи надавав він відповідачеві паспорт, трудову книжку, що входило до його трудових обов'язків, чи підпорядковувався він внутрішньому трудовому розпорядку підприємства, яким чином отримував заробітну плату (на банківську картку чи готівкою в касі підприємства).

З урахуванням того, що позивачем не надано суду належних, допустимих і достовірних доказів, які б підтверджували перебування у трудових відносинах з ТОВ Регіон , нарахування йому заробітної плати, його вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі, зобов'язання видати трудову книжки не можуть бути задоволені.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, з урахуванням того, що і задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 704 грн. 80коп. (а.с. № 2) покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 21, 23, 24, 47 КЗпП України, ст.ст 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, ч.1 ст. 274, ч.5 ст. 279 ЦПК України, суддя,

В И Р І Ш И Л А:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Регіон про зобов'язання видати трудову книжку, стягнення заборгованості по заробітній платі - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Н.В. Ткаченко