Рішення
від 25.12.2018 по справі 916/1517/18
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" грудня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1517/18

За позовом: Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області (68544, Одеська область, Тарутинський район, с. Весела Долина; код ЄДРПОУ 04380790)

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області (68500, Одеська область, смт. Тарутине, вул. Котовського, б. 1)

До відповідачів: Приватного акціонерного товариства "Старосілля" (68212, Одеська область, Саратський район, с. Старосілля, вул. Чернова, буд. 15; код ЄДРПОУ 05414700); Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини (КЕЧ) району (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, пров. Лікарняний, б. 1; код ЄДРПОУ 08124865)

За участю третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерства оборони України (03168, м.Київ, просп. Повітрофлотський, б. 6, код ЄДРПОУ - 00034022)

За участю військової прокуратури Південного регіону України (65012, м.Одеса, вул. Пироговська, б. 11; код ЄДРПОУ 38296363)

про визнання недійсним договору

Та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області (68500, Одеська область, смт.Тарутине, вул.Котовського, 1; код ЄДРПОУ 04056894)

За участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області (68544, Одеська область, Тарутинський район, с. Весела Долина; код ЄДРПОУ 04380790)

про визнання договору удаваним правочином

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Лазуренко Є.С.

Представники:

Від Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області - Уртаєв О.І., ордер № ОД 209194, від 11.10.2018р.;

Від Тарутинської райдержадміністрації Одеської області: Мороз А.А. на підставі довіреності від 11 грудня 2018р;

Від ПрАТ "Старосілля» - Яровий Д.І., на підставі довіреності від 05.09.2018р; Шукляр А.Ю. на підставі довіреності від 05.09.2018р.;

Від Білгород-Дністровської КЕЧ району: Турченко О.В. на підставі довіреності №03 від 10.01.2018р.;

Від Міністерства оборони України: Дідух С.П. на підставі довіреності № 220/411/Д від 26.06.2018р;

Від прокуратури: Свентицький І.С. на підставі посвідчення.

Суть спору: Позивач, Веселодолинська сільська рада Тарутинського району Одеської області, звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного акціонерного товариства (далі - ПрАТ) "Старосілля" та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини (далі - КЕЧ) району про визнання недійсним договору №3-2016 Про вирощування сільськогосподарських культур, укладеного 23.06.2016р. між Білгород-Дністровською КЕЧ району та ПрАТ "Старосілля" стосовно земельних ділянок, розташованих на території Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16 серпня 2018 р. відкрито провадження у справі та призначено справу № 916/1517/18 до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Одночасно із позовною заявою позивачем було подано до суду заяву про забезпечення позову, згідно з якою позивач просить суд до початку судового розгляду призупинити дію договору №3-2016 від 23.06.2016р. на час розгляду справи; заборонити Білгород-Дністровській КЕЧ району та ПрАТ "Старосілля" вчиняти будь-які дії щодо виконання умов договору №3-2016 від 23.06.2016р. на земельній ділянці загальною площею 3673,63 га, розташованій на території Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16 серпня 2018 року у задоволенні заяви Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області про забезпечення позову у справі № 916/1517/18 відмовлено.

30 серпня 2018 р. до господарського суду Одеської області надійшло клопотання Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини (КЕЧ) району (вх. № 2-4421/18 від 30.08.2018 р.) про залучення до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерства оборони України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06 вересня 2018 р. залучено до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерство оборони України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01 жовтня 2018р. прийнято позовну заяву Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області до відповідачів - ПрАТ "Старосілля" та Білгород-Дністровської КЕЧ району про визнання договору №3-2016 від 23.06.2016р. Про вирощування сільськогосподарських культур, укладеного між Білгород-Дністровською КЕЧ району та ПрАТ "Старосілля" стосовно земельних ділянок, розташованих на території Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області удаваним правочином, як позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, за правилами загального позовного провадження. Об`єднано позовну заяву Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області до відповідачів - ПрАТ "Старосілля" та Білгород-Дністровської КЕЧ району про визнання договору №3-2016 від 23.06.2016р. Про вирощування сільськогосподарських культур, укладеного між Білгород-Дністровською КЕЧ району та ПрАТ "Старосілля" стосовно земельних ділянок, розташованих на території Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області удаваним правочином, в одне провадження з позовною заявою Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області, за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області, до ПрАТ "Старосілля" та Білгород-Дністровської КЕЧ району про визнання недійсним договору № 3-2016 від 23.06.2016 р. Про вирощування сільськогосподарських культур, укладеного між Білгород-Дністровською КЕЧ району та ПрАТ "Старосілля" стосовно земельних ділянок, розташованих на території Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області, у справі №916/1517/18. Залучено до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерство оборони України.

10 серпня 2018р. до господарського суду Одеської області від військової прокуратури Південного регіону України надійшла заява про вступ у справу, відповідно до ст. 53 ГПК України. У поданій заяві прокурором було зазначено суду, що згідно ст. 131-1 Конституції України прокуратура покликана захищати інтереси держави та реалізовувати ці повноваження шляхом звернення до суду з позовом. Ці повноваження закріплені також ст. 23 Закону України „Про прокуратуру, відповідно до яких підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. Відповідно до ст. 53 ГПК України та п. 2 ч. 6 ст. 23 Закону України „Про прокуратуру під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, до початку розгляду справи по суті. Згідно з вимогами ст.ст. 9,14 Закону України „Про Збройні Сили України землі, закріплені за військовими частинами та установами (до яких входить Білгород-Дністровська КЕЧ району) Збройних Сил України, є державною власністю та належить їм на праві оперативного управління. Визнання договору про вирощування сільськогосподарських культур, укладеного між Білгород-Дністровською КЕЧ району та ПрАТ "Старосілля" недійсним може спричинити шкоду інтересам держави та порушити права Білгород-Дністровської КЕЧ району. За таких обставин, виникла необхідність в участі військової прокуратури Південного регіону України у розгляді судом справи №916/1517/18.

12 жовтня 2018р. до господарського суду Одеської області надійшло клопотання Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області про визначення процесуального статусу Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області при розгляді позовної заяви Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області як третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12 жовтня 2018р. залучено до участі у справі у якості третьої особи на стороні позивача яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору за позовом Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області - Веселодолинську сільську раду Тарутинського району Одеської області.

26 вересня 2018р. до господарського суду Одеської області надійшло клопотання Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області про витребування доказів, згідно з яким позивач просить суд витребувати з Білгород-Дністровської КЕЧ району Договір №3-2016 від 23.06.2016р. Про вирощування сільськогосподарських культур, укладений між Білгород-Дністровською КЕЧ району та ПрАТ "Старосілля", акти виконаних робіт, претензії, акти звірки взаємних розрахунків за даним договором. Крім того, позивач просить також витребувати: топографічні, картографічні, геодезичні матеріали, на підставі яких можна встановити на яку конкретно територію розповсюджується дія відповідних договорів із визначенням меж на місцевості; звіт про посівні площі сільськогосподарських культур (форма №4-сг); звіт державного статистичного спостереження за формою № 37-сг (місячна) Звіт про збирання врожаю сільськогосподарських культур; звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду (форма №29-сг); звіт про реалізацію продукції сільського господарства (форма 21-заг (місячна); звіт про використання добрив і пестицидів (форма 9-сг (річна); звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду (форма 29-сг (річна); звіт про реалізацію продукції сільського господарства (форма 21-заг (річна); звіт про надходження зернових та олійних культур на перероблення та зберігання (форма 1-зерно (місячна); звіт про основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств (форма №50-сг (річна); довідки щодо сплати земельного податку; картографічні матеріали та найменування сільськогосподарських культур, що засівались; основні первинні документи обліку зернових; декларації про обсяги зберігання зерна; зведена інформація про декларування зерна суб`єктом його зберігання; витяг з Державного реєстру про реєстрацію юридичної особи; Декларація по ПДВ з 2017 по 2018 р.; звіт про суми нарахованої заробітної плати додаток; №4 Пенсійний фонд (щомісячно); звіт 1 ДФ (квартальний) Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаче юго) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку; декларації по прибутку; декларації по єдиному податку; документ встановленого зразка, що підтверджує право землекористування або право власності на землю; декларація з плати за землю; довідка (витяг) з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12 жовтня 2018 р. клопотання Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області про витребування доказів задоволено частково. Витребувано з Білгород-Дністровської КЕЧ району оригінал (для огляду) та належним чином засвідчену копію (до матеріалів справи) Договору №3-2016 від 23.06.2016р. Про вирощування сільськогосподарських культур, укладеного між Білгород-Дністровською квартирно-експлуатаційною частиною району та Приватним акціонерним товариством "Старосілля". В задоволенні клопотання щодо витребування у якості доказів документів, а саме: акти виконаних робіт, претензії, акти звірки взаємних розрахунків за даним договором, топографічні, картографічні, геодезичні матеріали, на підставі яких можна встановити на яку конкретно територію розповсюджується дія відповідних договорів із визначенням меж на місцевості; звіт про посівні площі сільськогосподарських культур (форма №4-сг); звіт державного статистичного спостереження за формою № 37-сг (місячна) Звіт про збирання врожаю сільськогосподарських культур; звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду (форма №29-сг); звіт про реалізацію продукції сільського господарства (форма 21-заг (місячна); звіт про використання добрив і пестицидів (форма 9-сг (річна); звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду (форма 29-сг (річна); звіт про реалізацію продукції сільського господарства (форма 21-заг (річна); звіт про надходження зернових та олійних культур на перероблення та зберігання (форма 1-зерно (місячна); звіт про основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств (форма №50-сг (річна); довідки щодо сплати земельного податку; картографічні матеріали та найменування сільськогосподарських культур, що засівались; основні первинні документи обліку зернових; декларації про обсяги зберігання зерна; зведена інформація про декларування зерна суб`єктом його зберігання; витяг з Державного реєстру про реєстрацію юридичної особи; Декларація по ПДВ з 2017 по 2018 р.; звіт про суми нарахованої заробітної плати додаток; №4 Пенсійний фонд (щомісячно); звіт 1 ДФ (квартальний) Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаче юго) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку; декларації по прибутку; декларації по єдиному податку; документ встановленого зразка, що підтверджує право землекористування або право власності на землю; декларація з плати за землю; довідка (витяг) з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - відмовлено.

26 вересня 2018р. до господарського суду Одеської області надійшло клопотання Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області про витребування доказів, згідно з яким позивач просить суд витребувати у ПрАТ "Старосілля" Договір №3-2016 від 23.06.2016р. Про вирощування сільськогосподарських культур, укладений між Білгород-Дністровською КЕЧ району та ПрАТ "Старосілля", акти виконаних робіт, претензії, акти звірки взаємних розрахунків за даним договором. Крім того, позивач просить також витребувати: топографічні, картографічні, геодезичні матеріали, на підставі яких можна встановити на яку конкретно територію розповсюджується дія відповідних договорів із визначенням меж на місцевості; звіт про посівні площі сільськогосподарських культур (форма №4-сг); звіт державного статистичного спостереження за формою № 37-сг (місячна) Звіт про збирання врожаю сільськогосподарських культур; звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду (форма №29-сг); звіт про реалізацію продукції сільського господарства (форма 21-заг (місячна); звіт про використання добрив і пестицидів (форма 9-сг (річна); звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду (форма 29-сг (річна); звіт про реалізацію продукції сільського господарства (форма 21-заг (річна); звіт про надходження зернових та олійних культур на перероблення та зберігання (форма 1-зерно (місячна); звіт про основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств (форма №50-сг (річна); довідки щодо сплати земельного податку; картографічні матеріали та найменування сільськогосподарських культур, що засівались; основні первинні документи обліку зернових; декларації про обсяги зберігання зерна; зведена інформація про декларування зерна суб`єктом його зберігання; витяг з Державного реєстру про реєстрацію юридичної особи; Декларація по ПДВ з 2017 по 2018 р.; звіт про суми нарахованої заробітної плати додаток; №4 Пенсійний фонд (щомісячно); звіт 1 ДФ (квартальний) Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаче юго) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку; декларації по прибутку; декларації по єдиному податку; документ встановленого зразка, що підтверджує право землекористування або право власності на землю; декларація з плати за землю; довідка (витяг) з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12 жовтня 2018 р. клопотання Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області про витребування доказів задоволено частково. Витребувано з Приватного акціонерного товариства "Старосілля" (68212, Одеська область, Саратський район, с. Старосілля, вул. Чернова, буд. 15; код ЄДРПОУ 05414700) оригінал (для огляду) та належним чином засвідчену копію (до матеріалів справи) Договору №3-2016 від 23.06.2016р. Про вирощування сільськогосподарських культур, укладеного між Білгород-Дністровською квартирно-експлуатаційною частиною району та Приватним акціонерним товариством "Старосілля". В задоволенні клопотання щодо витребування у якості доказів документів, а саме: акти виконаних робіт, претензії, акти звірки взаємних розрахунків за даним договором, топографічні, картографічні, геодезичні матеріали, на підставі яких можна встановити на яку конкретно територію розповсюджується дія відповідних договорів із визначенням меж на місцевості; звіт про посівні площі сільськогосподарських культур (форма №4-сг); звіт державного статистичного спостереження за формою № 37-сг (місячна) Звіт про збирання врожаю сільськогосподарських культур; звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду (форма №29-сг); звіт про реалізацію продукції сільського господарства (форма 21-заг (місячна); звіт про використання добрив і пестицидів (форма 9-сг (річна); звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду (форма 29-сг (річна); звіт про реалізацію продукції сільського господарства (форма 21-заг (річна); звіт про надходження зернових та олійних культур на перероблення та зберігання (форма 1-зерно (місячна); звіт про основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств (форма №50-сг (річна); довідки щодо сплати земельного податку; картографічні матеріали та найменування сільськогосподарських культур, що засівались; основні первинні документи обліку зернових; декларації про обсяги зберігання зерна; зведена інформація про декларування зерна суб`єктом його зберігання; витяг з Державного реєстру про реєстрацію юридичної особи; Декларація по ПДВ з 2017 по 2018 р.; звіт про суми нарахованої заробітної плати додаток; №4 Пенсійний фонд (щомісячно); звіт 1 ДФ (квартальний) Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаче юго) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку; декларації по прибутку; декларації по єдиному податку; документ встановленого зразка, що підтверджує право землекористування або право власності на землю; декларація з плати за землю; довідка (витяг) з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відмовлено.

30 жовтня 2018 р. до господарського суду Одеської області надійшла зустрічна позовна заява Приватного акціонерного товариства "Старосілля" до Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області про визнання недійсним договору № 27-03/18 на надання правової допомоги адвоката від 27.03.2018 р., укладеного між Веселодолинською сільською радою Тарутинського району Одеської області та адвокатом - Уртаєвим Олегом Ігоревичем.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01 листопада 2018 р. зустрічну позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Старосілля" до Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області про визнання недійсним договору № 27-03/18 на надання правової допомоги адвоката від 27.03.2018 р., укладеного між Веселодолинською сільською радою Тарутинського району Одеської області та адвокатом - Уртаєвим Олегом Ігоревичем повернуто без розгляду.

06 листопада 2018 р. до господарського суду Одеської області надійшло клопотання Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області в порядку ст. 8 ГПК України про розгляд справи № 916/1517/18 в закритих судових засіданнях, без участі сторонніх осіб. Ухвалою господарського суду Одеської області від 06 листопада 2018р. клопотання Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області (вх. № 22660/18 від 06.11.2018 р.) про розгляд справи № 916/1517/18 в закритих судових засіданнях задоволено частково. Підготовче засідання у справі № 916/1517/18, призначене на 27 листопада 2018 р. о 15:00, ухвалено провести в режимі закритого судового засідання.

05 листопада 2018 р. до господарського суду Одеської області надійшло клопотання Приватного акціонерного товариства "Старосілля" (вх. № 22549/18 від 05.11.2018 р.) про залишення позовної заяви Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області, за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області, до Приватного акціонерного товариства "Старосілля" та Білгород-Дністровської КЕЧ району, за участю військової прокуратури Південного регіону України та за участю третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерства оборони України, про визнання недійсним договору №3-2016 Про вирощування сільськогосподарських культур, укладеного 23.06.2016р. між Білгород-Дністровською КЕЧ району та ПрАТ "Старосілля" стосовно земельних ділянок, розташованих на території Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28 листопада 2018р. у задоволенні клопотання ПрАТ "Старосілля" про залишення позовної заяви Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області у справі № 916/1517/18 без розгляду відмовлено.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11 грудня 2018 року закрито підготовче провадження у справі № 916/1517/18. Призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду. В ході судового засідання щодо розгляду по суті справи № 916/1517/18 судом оголошувалась перерва.

06 листопада 2018 р. від представника Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області надійшли пояснення щодо відзиву ПрАТ "Старосілля"

08 листопада 2018р. до господарського суду Одеської області представником Міністерства оборони України надано письмові пояснення.

12 листопада 2018 р. до господарського суду Одеської області представником ПрАТ "Старосілля" було подано відповідь на пояснення третьої особи - Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області щодо відзиву ПрАТ "Старосілля".

26 листопада 2018р. від Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області надійшли пояснення третьої особи щодо відзиву ПрАТ "Старосілля".

26 листопада 2018р. від Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області до господарського суду Одеської області надійшла відповідь на відзив ПрАТ "Старосілля".

26 листопада 2018р. до господарського суду Одеської області представником Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області до господарського суду Одеської області було подано відповідь на відзив ПрАТ "Старосілля".

27 листопада 2018р. до господарського суду Одеської області від Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області надійшли пояснення щодо відзиву Білгород-Дністровської КЕЧ району.

Представник Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області позов підтримує у повному обсязі, наполягає на його задоволенні з мотивів, викладених у позовній заяві, відповіді на відзиви Білгород-Дністровського КЕЧ району та ПрАТ "Старосілля", поясненнях по справі.

Представник Тарутинської райдержадміністрації Одеської області підтримує позовні вимоги Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Відповідач - Білгород-Дністровською КЕЧ району заперечує проти задоволення позовних вимог Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області в повному обсязі, з підстав викладених у відзиві.

Відповідач - ПрАТ "Старосілля" заперечує проти заявлених позовних вимог Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області в повному обсязі, з підстав викладених у відзиві.

Третя особа Міністерство оборони України повністю підтримує позицію відповідачів - Білгород-Дністровською КЕЧ району та ПрАТ "Старосілля", вважає позов Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області необґрунтованим та безпідставним.

Представник військової прокуратури Південного регіону України повністю підтримає позицію відповідачів - Білгород-Дністровською КЕЧ району та ПрАТ "Старосілля", вважає позов Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області необґрунтованим та безпідставним.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Тарутинська райдержадміністрація Одеської області підтримує позов, заявлений до Білгород-Дністровською КЕЧ району та ПрАТ "Старосілля" щодо визнання договору №3-2016 Про вирощування сільськогосподарських культур від 23.06.2016р. удаваним правочином, просить суд задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзиви Білгород-Дністровського КЕЧ району та ПрАТ "Старосілля", поясненнях по справі.

Представник Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області позов Тарутинської райдержадміністрації Одеської області підтримує у повному обсязі, вважає його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідач - Білгород-Дністровською КЕЧ району заперечує проти задоволення позовних вимог Тарутинської райдержадміністрації Одеської області в повному обсязі, з підстав викладених у відзиві.

Відповідач - ПрАТ "Старосілля" заперечує проти заявлених позовних вимог Тарутинської райдержадміністрації Одеської області.

Третя особа Міністерство оборони України повністю підтримує позицію відповідачів - Білгород-Дністровською КЕЧ району та ПрАТ "Старосілля", вважає позов Тарутинської райдержадміністрації Одеської області необґрунтованим та безпідставним.

Позивач у справі - Веселодолинська сільська рада Тарутинського району Одеської області зазначає, що звернення Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області до суду з даним позовом обумовлено необхідністю захисту її прав та законних інтересів, суттєве порушення яких відбувається внаслідок незаконних та протиправних дій Приватного акціонерного товариства "Старосілля" та Білгород-Дністровської КЕЧ району, що, за твердженням позивача, підтверджується наступним.

Ґрунтуючи позовні вимоги позивач зазначає, що можливість оскарження спірного правочину Договору №3-2016 «Про вирощування сільськогосподарських культур» від 23.06.2016р., укладеного між ПрАТ "Старосілля" та Білгород-Дністровською КЕЧ району, з урахуванням того, що Веселодолинська сільська рада Тарутинського району Одеської області не є стороною вказаного договору, випливає з ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України та висновку рішення Конституційного суду України від 01.12.2004р. №18-рп/2004.

Позивач вказує, що Веселодолинська сільська рада Тарутинського району Одеської області являється особою, чий охоронюваний законом інтерес був порушений, та у разі визнання спірного договору недійсним, позивач відновить своє право на отримання частини коштів сплачуваних до місцевого бюджету в якості орендної плати за землю, яка розташована на території Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області. Наразі Веселодолинська сільська рада Тарутинського району Одеської області позбавлена такого права, що призводить до значних матеріальних втрат місцевого бюджету, а також неможливості виконувати покладені Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні обов`язки щодо забезпечення соціального, економічного, культурного розвитку регіону.

Позивач зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України „Про використання земель оборони №1345-ІV від 27.11.2003р. землями оборони визначаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до закону України.

Позивач вказує, що з Додаткової угоди №3 до Договору №3-2016 від 23.06.2016р. вбачається, що земельна ділянка загальною площею 3673,63 га відноситься до Тарутинського району Одеської області.

Позивач пояснює, що фактично в оскаржуваному правочині йдеться про використання ПрАТ "Старосілля" земельної ділянки, що розташована на території Веселодолинської сільської ради, проте згоду щодо її використання Білгород-Дністровська КЕЧ району надає одноособово, без погодження Веселодолинської сільської ради та Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області.

Ґрунтуючи позовні вимоги позивач посилається на ч. 1 та ч. 4 ст. 77 Земельного кодексу України де визначено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Також позивач зазначає, що відповідно до ст. 4 Закону України „Про використання земель оборони військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування. При цьому, чинним на момент укладання оскаржуваного Договору законодавством було передбачено, що військові частини мають, за наявності погодження відповідного органу, уповноваженого від імені держави на розпорядження цією землю, право надавати дозвіл фізичним та юридичним особам на вирощування сільськогосподарських культур за земельних ділянках, що належать до категорії земель оборони. Проте, як на час та укладання оскаржуваного Договору, так і на даний час, Кабінетом Міністрів України не визначено порядок (механізм) надання військовим частинами дозволу фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування. За таких обставин, позивач вважає, що Білгород-Дністровська КЕЧ району без достатніх правових підстав та обсягу повноважень уклала спірний договір.

Позивач вказує, що рішення щодо передачі земель в тимчасове користування ПрАТ "Старосілля" на підставі договору оренди землі або будь-якого іншого договору Веселодолинською сільською радою не приймалося, в порушення п.п. 39, 40 „Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністерства оборони України №483 від 22.12.1997р.

Посилаючись на ст. 1 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України №1075-XIV від 21.09.1999р. позивач також зазначає, що вказаний у цій статті перелік не містить земельних ділянок чи загальної назви нерухоме майно, яке включає в собі землю в силу ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України. Також зазначає, що законодавство розмежує поняття військового майна і земель оборони, та встановлює відповідний порядок користування цими об`єктами на підставі спеціальних нормативно-правових актів.

Із врахуванням наведеного позивач вважає, що Білгород-Дністровська КЕЧ району без належних правових підстав уклала Договір з ПрАТ "Старосілля" стосовно земельної ділянки, що відноситься до земель оборони.

Крім того, позивач вважає, що при укладанні Договору порушено порядок укладання таких договорів, встановлений Методичними рекомендаціями щодо укладання договорів з метою вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках землекористувачів Міноборони, затвердженими Міністром оборони України. Зазначеним документом встановлено, що договори укладаються за результатом проведення конкурсу, який організується квартирно-експлуатаційним відділом, частиною (району), на обліку якого перебуває земельна ділянка, щодо якої проводиться конкурс.

Але, при укладанні оспорюваного Договору конкурс не проводився, що свідчить про укладання цього Договору в порушення Методичних рекомендацій.

Ґрунтуючи позовні вимоги позивач посилається на ст. 215 Цивільного кодексу України, відповідно до якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Також на ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України, де визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Крім того, позивач зазначив, що згідно ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Також позивач зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Позивач зазначає, що оскільки згідно ч. 1 ст. 202, ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України головною вимогою для правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, що суд повинен установити, чи є дійсна спрямованість волі сторін при укладанні договору надання послуг, а також з`ясування питання про те, чи не укладено цей правочин з метою приховати інший, зокрема договір оренди землі.

Позивач вказує, що зміст договору та його правова природа не залежить вій його назви, а умови оскаржуваного договору містять ознаки договору оренди у розумінні ст. 13 Закону України „Про оренду землі, тому як Білгород-Дністровська КЕЧ району фактично надає на платній основі право користування земельною ділянкою для вирощування культур та отримує плату за користування даною земельною ділянкою.

Також, позивач звертає увагу суду на те, що передача земельних ділянок колишнього Тарутинського загальновійськового полігону, розташованих на території Веселодолинської сільської ради, в тимчасове користування не оформлювалась жодним рішенням сільської, селищної чи міської ради, що є прямим порушенням норм діючого законодавства України, зокрема ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, де визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Крім того, позивач зазначає, з що у Білгород-Дністровської КЕЧ району відсутні належні документи, які б засвідчували належність спірної земельної ділянки площею 3692,29 га до земель оборони та їх постійного землекористування даною земельною ділянкою та у Білгород-Дністровської КЕЧ району відсутні повноваження укладати договори про надання послуг з вирощування сільськогосподарської продукції на полігонах Збройних Сил України.

На підставі вищенаведеного позивач вважає, що Договір №3-2016 від 23.06.2016р. про вирощування сільськогосподарських культур, укладений між ПрАТ "Старосілля" та Білгород-Дністровської КЕЧ, укладений в порушення порядку передачі в оренду земель сільськогосподарського призначення та без відповідності вимогам ст. 4, ст. 16 Закону України „Про оренду землі та ст. 4 Закону України „Про використання земель оборони, що, на думку позивача, дає підстави дійти висновку про наявність підстав для визнання недійсним Договору №3-2016 від 23.06.2016р.

Білгород-Дністровська КЕЧ району проти позову Веселодолинської сільської ради заперечує та зазначає суду, що Постановою Ради народних комісарів УРСР №2002/063 від 18.12.1945р. відведено на території Бородинського, Тарутинського та Саратського районів Ізмаїльської області під окружний артилерійський полігон Одеського військового округу 20000 га землі в межах згідно схеми.

Постановою Ізмаїльського обласного виконавчого комітету та Бюро обкому КП (б) У №53/9-ОП від 12.02.1946р. затверджено перелік організаційних заходів, необхідних для здійснення в натурі передачі земель Одеському військовому округу та переселення в зв`язку з цим селянських господарств.

Рішенням звуженого засідання Ізмаїльського обласного виконавчого комітету №7 від 10.06.1946р. затверджено акт обласної комісії від 10.06.1946р. про передачу земельної ділянки площею 23600 га під учбовий артилерійський полігон Одеського військового округу. До акту було додано схему фактичного відводу земель під артполігон та акти районних комісій встановлення меж в натурі.

05 травня 2005р. Тарутинською районною державною адміністрацією було прийнято розпорядження №101/А-2005 „Про вилучення із користування військової частини А-1366 земельної ділянки загальновійськового полігону на території Веселодолинської сільської ради, яким, з урахуванням пункту 1 розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Одеської області №368/А-2005 від 14.12.2005р. „ Про внесення змін до деяких розпоряджень голови райдержадміністрації щодо урегулювання земельних відносин з військовими формуваннями, припинено право користування земельною ділянкою площею 23 253,17 га, наданої в користування військовій частині А-1366 для організації загальновійськового полігону і розташованої на території Веселодолинської сільської ради, а також, переведено вказану земельну ділянку в землі запасу Веселодолинської сільської ради.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012р. в адміністративній справі №2-а-3436/08/1570, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.04.2014р., зазначене розпорядження та п. 1 розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Одеської області №368/А-2005 від 14.12.2005р. „Про внесення змін до деяких розпоряджень голови райдержадміністрації щодо урегулювання земельних відносин з військовими формуваннями було визнано протиправним та скасовано.

Також, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12.06.2013р. в адміністративній у справі №1570/7450/2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014р., визнано незаконним та скасовано розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області від 18.07.2012р. №468/А-2012 „Про облік та тимчасове використання земель колишнього загальновійськового полігону на території Веселодолинської сільської ради та від 04.01.2013р. №18/А-2013 „ Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 18.07.2012р. №468/А-2012, а також зобов`язано Тарутинську району державну адміністрацію Одеської області повернути незаконно вилучену земельну ділянку загальновійськового полігону загальною площею 23253,17 га до належного користувача - Міністерства оборони України.

За таких обставин, враховуючи що спірна земельна ділянка загальною площею 3692,29 га, залучена для вирощування сільськогосподарської продукції за оспорюваним Договором, що розташована на території Тарутинського району, є складовою частиною загальновійськового полігону та відноситься до земель оборони, належним користувачем якої є Міністерство оборони України, тоді як власником цих земель є держава в особі Кабінету Міністрів України, який ними розпоряджається, Білгород-Дністровська КЕЧ району зазначає, що наведене свідчить про те, що на момент укладання спірного Договору права та охоронювані законом інтереси Веселодолинської сільської ради не були і не могли бути порушеними оспорюваним правочином.

Наказом начальника Болградського гарнізону від 11.04.2011р. №3 за Білгород-Дністровською КЕЧ району закріплено військове містечко №11 в с. Надеждівка Тарутинського району, до складу якого входять земельні ділянки загальновійськового полігону загальною площею 24229,5 га. На момент вирішення даного спору, як зазначає відповідач, вказаний наказ не оскаржений та є чинним.

Як зазначає відповідач, 23.06.2016р. Білгород-Дністровська КЕЧ району та ПрАТ "Старосілля" уклали Договір №3-2016 «Про вирощування зернових, технічних та решти культур, не віднесених до інших класів рослинництва» з метою залучення додаткових джерел фінансування для підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності та життєдіяльності військових частин, які знаходяться на квартирно-експлуатаційному забезпеченні в зоні відповідальності Білгород-Дністровської КЕЧ району.

За укладеним Договором №3-2016 від 23.06.2016р. право постійного володіння і користування земельною ділянкою Тарутинського загальновійськового полігону не передавалося ПрАТ «Старосілля", вказана земельна ділянка не знаходиться в оренді, тому, у даному випадку не може бути посилання на положення Закону України „Про оренду землі, адже земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно відповідно до Закону України „Про використання земель оборони.

Білгород-Дністровська КЕЧ району вказує, що даний Закон надає дозвіл військовим частинам на ведення підсобного господарства, виробництво продукції, кошти від яких використовуються з певною метою: для забезпечення їх повсякденної життєдіяльності. Тобто, Закон дозволяє військовій частині здійснювати певні види господарської діяльності, що доказує законність укладеної угоди про спільну діяльність.

Відповідач вважає, що виходячи зі змісту Договору, він за своєю правовою природою є договором сумісної діяльності, в якому сторони узгодили всі істотні умови, необхідні законом для даного виду договорів, тому до спірних відносин слід застосовувати положення глави 77 Цивільного кодексу України. Укладаючи спірний Договір сторони визначили лише порядок спільного використання земельної ділянки площею 3692,29 га, не порушуючи права користування і володіння землею Міністерства оборони України.

На підставі викладеного Білгород-Дністровська КЕЧ району вважає, що позивачем не доведено в чому полягає його порушене право та не обґрунтовано належним чином та не доведено допустимими доказами наявність підстав для визнання недійсним Договору №3-2016 від 23.06.2016р., у зв`язку з чим у позові слід відмовити.

Крім того, за посиланням Білгород-Дністровської КЕЧ району до позову Веселодолинської сільської ради не надано належних та допустимих доказів вчинення незаконних дій Білгород-Дністровської КЕЧ району, що призвели до недотримання доходів місцевого бюджету, а також не обґрунтовано можливість отримання таких доходів у випадку, якщо б такий Договір укладено не було.

Відповідач - ПрАТ "Старосілля" проти позову Веселодолинської сільської ради також заперечує та зазначає, що у позивача відсутні правові підстави для розпорядження спірною земельною ділянкою та, наразі, не порушено право позивача, що надає відповідні підстави для звернення до суду з даним позовом.

ПрАТ "Старосілля" зазначає, що невідповідність оспорюваного договору вимогам законодавства за відсутності при цьому порушень прав та інтересів позивача, не є підставою для визнання такого договору недійсним в судовому порядку, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України особа має право на захист свого наявного цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Крім того, відповідач зауважив, що землі оборони використовуються виключно відповідно до Закону України „Про використання земель оборони., який дозволяє військовій частині здійснювати певні види господарської діяльності, військові частини мають, за наявності погодження відповідного органу, уповноваженого від імені держави на розпорядження цією землю, право надавати дозвіл фізичним та юридичним особам на вирощування сільськогосподарських культур за земельних ділянках, що належать до категорії земель оборони. Проте, як на час та укладання оскаржуваного Договору, так і на даний час, Кабінетом Міністрів України не визначено порядок (механізм) надання військовим частинами дозволу фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування. За таких обставин, за відсутності встановленого певним нормативним актом порядку, відсутні підстави вважати, що Договір №3-2016 від 23.06.2016р. було укладено з порушенням процедури щодо укладання договорів такого виду.

Відповідач також не погодився з позицією Білгород-Дністровської КЕЧ району щодо того, що Договір №3-2016 від 23.06.2016р. є договором про спільну діяльність, адже, він не містить спільної мети, спільних доходів та спільного бухгалтерського обліку. Згідно ж ст.6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

За таких обставин, ПрАТ "Старосілля" вважає, що відсутні правові підстави для визнання недійсним Договору №3-2016 від 23.06.2016р.

Представник Міністерства оборони України повністю підтримує позицію відповідачів щодо позову Веселодолинської сільської ради та додатково зазначає, що посилання позивача Методичні рекомендації щодо укладання договорів з метою вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках землекористувачів Міноборони, затверджені Міністром оборони, як н підставу на недотримання процедури укладання оспорюваного Договору, є недоречним, адже, зазначені Методичні рекомендації було затверджено вже після укладання Договору №3-2016 від 23.06.2016р. та вони не є нормативним актом, у зв`язку з чим не є обов`язковими для застосування.

Крім того, третя особа зазначила, що при укладанні Договору Білгород-Дністровська КЕЧ району керувалася Наказом Міністра оборони України №483 від 22.12.1997р., яким затверджено Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями.

Представник третьої особи також зазначив, що Договір №3-2016 від 23.06.2016р. не містить ознак договору оренди, адже не містить істотних умов, передбачених для договорів такого виду. Земельна ділянка, на якій ПрАТ "Старосілля" тимчасового вирощує сільськогосподарську продукцію, не вибувала з фактичного володіння Міністерства оборони України, яке продовжує нею користуватися та володіти.

Представник військової прокуратури Південного регіону України також підтримує позицію відповідачів у справі та третьої особи Міністерства оборони України, та зазначає, що з матеріалів справи не вбачається наявності порушеного права та інтересу Веселодолинської сільської ради, а також підстав для визнання недійсним Договору №3-2016 від 23.06.2016р.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору Тарутинська районна державна адміністрація Одеської області ґрунтуючи свої позовні вимоги щодо визнання Договору №3-2016 від 23.06.2016р. удаваним правочином посилається на ч. 1 ст. 84 Земельного кодексу України, де визначено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності, та на ст. 17 Земельного кодексу України де закріплено, що до повноважень місцевих та державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Тарутинська районна державна адміністрація Одеської області зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України „Про використання земель оборони, а також ч. 1 та ч. 4 ст. 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.

Водночас, як вказує Тарутинська районна державна адміністрація Одеської області, згідно ст. 4 Закону України „Про використання земель оборони військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним та юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування.

За посиланням Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області у вищенаведених положеннях законодавства відсутні норми, що саме: чи розпорядження, чи управління земельними ділянками відноситься до відання Міністерства оборони України.

Також, Тарутинська районна державна адміністрація Одеської області зазначає, що ст. 1 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України встановлено, що військове містечко це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інші техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо. Даний перелік не містить земельних ділянок чи загальної назви „нерухоме майно, яка включає в собі землю в силу ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України. При цьому, законодавство розмежує поняття військового майна і земель оборони та встановлює відповідний порядок користування цими об`єктами на підставі спеціальних нормативно-правих актів.

За поясненнями Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області, до неї Білгород-Дністровська КЕЧ району та ПрАТ "Старосілля" не зверталися з жодним листом щодо погодження чи то договору оренди землі, чи то будь-якого іншого договору, а тому, відповідно, і жодне рішення щодо передачі земель в тимчасове користування ПрАТ "Старосілля" на підставі чи то договору оренди землі, чи будь-якого іншого договору, чи Договору №3-2016 від 23.06.2016р. про вирощування сільськогосподарських культур, укладеного між Білгород-Дністровською КЕЧ району та ПрАТ "Старосілля", Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області не приймалось.

Тарутинська районна державна адміністрація Одеської області зазначає, що відносини, пов`язані з орендною землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України Законом України „Про оренду землі та іншими нормативно-правовими актами. Договір оренди передбачає перехід предмета оренди в користування орендаря, у якого виникає зустрічне зобов`язання сплачувати оренду плату за користування ним. На відміну від договору надання послуг, договір оренди землі передбачає користування земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі. Білгород-Дністровська КЕЧ району, на думку позивача, фактично здійснила передачу земельних ділянок для обробітку за певну плату. Внаслідок такого користування відбувається вилучення корисних властивостей землі (вирощується натуральна сільськогосподарська продукція) за оплату, яка обумовлена в договорі, а тому спірним відносинам притаманні ознаки відносин у сфері оренди землі.

Ґрунтуючи позовні вимоги Тарутинська районна державна адміністрація Одеської області посилається на ст. 215 Цивільного кодексу України, відповідно до якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Також позивач зазначив, що згідно ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ст.235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Крім того, Тарутинська районна державна адміністрація Одеської області зазначає, що згідно ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Також Тарутинська районна державна адміністрація Одеської області зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до ст.1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Тарутинська районна державна адміністрація Одеської області вважає, що Договір №3-2016 від 23.06.2016р. не є ані договором про надання послуг, ані договором про спільну діяльність, адже не містить ознак таких правовідносин.

Натомість, вважає, що зазначений Договір сторонами було укладено з метою приховати правовідносини щодо оренди земельних ділянок, наданих ПрАТ "Старосілля" у користування для вирощування сільськогосподарської продукції.

Тарутинська районна державна адміністрація Одеської області зазначає, що оскільки згідно ч. 1 ст. 202, ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України головною вимогою для правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, що суд повинен установити, чи є дійсна спрямованість волі сторін при укладанні договору надання послуг, а також з`ясування питання про те, чи не укладено цей правочин з метою приховати інший, зокрема договір оренди землі.

На підставі викладеного, Тарутинська районна державна адміністрація Одеської області вважає, що Договір №3-2016 від 23.06.2016р. про вирощування сільськогосподарських культур, укладений між Білгород-Дністровською КЕЧ району та ПрАТ "Старосілля" стосовно земельних ділянок розташованих на території Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області, укладений без рішення (погодження) місцевого органу виконавчої влади яким є Тарутинська районна державна адміністрація Одеської області, з огляду на що даний Договір був укладений з порушенням встановленого законодавством порядку, та умови укладеного сторонами Договору не відповідають положенням законодавства про оренду земельної ділянки та порядку розпорядження землями оборони, і зокрема, положенням Закону України „Про використання земель оборони та статтям 20, 65, 77 Земельного кодексу України.

Білгород-Дністровська КЕЧ району проти позову Тарутинськоїа районної державної адміністрації Одеської області заперечує, та зазначає, що земельна ділянка, яка є предметом оспорюваного Договору, відноситься до земель оборони та розпорядження цими земельними ділянками не входить до повноважень Тарутинської районної державної адміністрації.

Також відповідач вважає, що Тарутинською районною державною адміністрацією не доведено порушення її прав та інтересів у зв`язку із укладенням Договору №3-2016 від 23.06.2016р.

Крім того, Білгород-Дністровська КЕЧ району вважає, що на підставі ч.2 ст.235 Цивільного кодексу України суд при розгляді справи має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали н увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Укладаючи Договір № 3-2016 від 23.06.2016р. сторони цього правочину мали на увазі укласти саме договір про вирощування сільськогосподарських культур, з метою залучення додаткових джерел фінансування для підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності і життєдіяльності Збройних сил України та відповідно до ст.2 Закону України „Про господарську діяльність у Збройних Силах України, ст. 4 Закону України „Про використання земель оборони, окремого доручення Міністра Оборони України №18773/з від 22.09.2015р.

За таких обставин, на думку Білгород-Дністровської КЕЧ району, відсутні підстави вважати, що Договір № 3-2016 від 23.06.2016р. є удаваним правочином.

У відзиві на позовну заяву Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області ПрАТ "Старосілля" зазначає, що у позивача не має законних повноважень на володіння, користування та розпорядження землями Тарутинського загальновійськового полігону, власником якої є держава в особі Кабінету Міністрів України. Також вказує суду, що можливість виникнення цивільно-правових відносин щодо використання земель оборони для вирощування сільськогосподарських культур прямо передбачено спеціальним законом України „Про використання земель оборони, а взаємні права і зобов`язання щодо залучених до вирощування сільськогосподарських культур земель ПрАТ "Старосілля" та Білгород-Дністровської КЕЧ району врегульовані в договорі № 3-2016 від 23.06.2016р. з повним дотриманням загальних засад цивільного законодавства.

Крім того, ПрАТ "Старосілля" зазначає, що невідповідність оспорюваного договору вимогам законодавства за відсутності при цьому порушень прав та інтересів позивача, не є підставою для визнання такого договору недійсним в судовому порядку, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України особа має право на захист свого наявного цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Розглянувши матеріали справи, на підставі норм чинного законодавства України, судом встановлено, що Постановою Ради народних комісарів УРСР „Об отводе 20000 гектаров земли на территории Бородинского, Тарутинского и Саратского районов Измаильской области для организации окружного артполигона ОДВО" від 18.12.1945р. № 2002/063 відведено на території Бородинського, Тарутинського та Саратського районів Ізмаїльської області під окружний артилерійський полігон Одеського військового округу 20000 га землі в межах згідно схеми, що додається. При цьому, Ізмаїльський облвиконком було зобов`язано після затвердження Радою народних комісарів СРСР відводу під артполігон 20000 га землі, встановити межі земельної ділянки, що відводиться в натурі.

Постановою Ізмаїльського обласного виконавчого комітету та Бюро обкому КП(б)У "О порядке передачи в натуре земель Одесскому Военному Округу для учебного артилерийского лагеря под полигон, согласно постановлению СНК УССР от 18.ХІІ.1945 года за №2002/063" від 12.02.1946р. № 53/9-ОП затверджено перелік організаційних заходів, необхідних для здійснення в натурі передачі земель Одеському військовому округу та переселення в зв`язку з цим селянських господарств.

Рішенням звуженого засідання Ізмаїльського обласного виконавчого комітету "Об утверждении акта областной комиссии по передаче земель под артилерийский полигон Одесскому Военному Округу" № 7 від 10.06.1946р. затверджено акт обласної комісії від 10.06.1946 про передачу земельної ділянки площею 23600 га під учбовий артилерійський полігон Одеського військового округу. До акту було додано схему фактичного відводу земель під артполігон та акти районних комісій встановлення меж в натурі.

05 травня 2005р. Тарутинською районною державною адміністрацією відповідно до статті 13 Закону України „Про місцеві державні адміністрації прийнято розпорядження № 101/А-2005 „Про вилучення із користування військової частини А-1366 земельної ділянки загальновійськового полігону на території Веселодолинської сільської ради, яким, із врахуванням п.1 розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Одеської області №368/А-2005 від 14.12.2005р. „Про внесення змін до деяких розпоряджень голови райдержадміністрації щодо урегулювання земельних відносин з військовими формуваннями, припинено право користування земельною ділянкою площею 23253,17га, наданої в користування військовій частині А-1366 для організації загальновійськового полігону і розташованої на території Веселодолинської сільської ради, а також переведено вказану земельну ділянку в землі запасу Веселодолинської сільської ради.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012р. в адміністративній справі № 2-а-3436/08/1570, яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.04.2014р., вищевказане розпорядження від 05.05.2005р. №101/А-2005, із врахуванням п.1 розпорядження від 14.12.2005р. №368/А-2005 визнано протиправним та скасовано.

При цьому, у постанові Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012р. у справі № 2-а-3436/08/1570 встановлені наступні обставини, згідно з якими, незважаючи на відсутність державного акту, право постійного користування зазначеними у розпорядженні Тарутинської рай адміністрації землями залишається за Міністерством оборони України, а тому вони відносяться до земель оборони, належать на праві власності державі в особі Кабінету Міністрів України та за відповідними військовими формуваннями закріплені на праві постійного користування. Виходячи з того, що землі оборони знаходяться у Міністерства оборони України у користуванні, а розпоряджається ними Кабінет Міністрів України, тому виключно Кабінет Міністрів України має право припиняти право користування земельною ділянкою, що входить до складу земель оборони. Також, судом зазначено, що всупереч частини 5 статті 116, статті 149 Земельного кодексу України рішення про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки уповноваженим органом не приймалося, а згода Міністром оборони України на її вилучення не надавалася. Таким чином, приймаючи оскаржувані розпорядження Тарутинська райдержадміністрація перевищила межі наданих їй повноважень, що полягає у незаконному розпорядженні вказаною земельною ділянкою, наданою свого часу для потреб оборони, чим порушила право постійного користування Міністерства оборони України на вказані землі.

Також, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12.06.2013р. у справі № 1570/7450/2012, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014р., визнано незаконними та скасовано розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області від 18.07.2012 року №468/А-2012 „Про облік та тимчасове використання земель колишнього загальновійськового полігону на території Веселодолинської сільської ради та від 04.01.2013 року №18/А-2013 „Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 18.07.2012 року №468/А-2012, а також, зобов`язано Тарутинську районну державну адміністрацію Одеської області повернути незаконно вилучену земельну ділянку загальновійськового полігону загальною площею 23253,17 га до належного користувача Міністерства оборони України.

При цьому, у постанові Одеського окружного адміністративного суду від 12.06.2013р. у справі № 1570/7450/2012 встановлені обставини, згідно з якими відповідно до вимог ч. 5 ст. 20, ч. 4 ст. 77, ст. 84 Земельного кодексу України, ст. 4 Закону України „Про використання земель оборони, землі оборони, які належать до державної власності, відносяться до земель, які не можуть бути передані у комунальну власність без зміни їх цільового призначення, з огляду на що, облік, тимчасове використання, а також перевірка використання земель колишнього загальновійськового полігону, що належать до земель оборони, не входить до повноважень Тарутинської районної державної адміністрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 74 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, вищевказані обставини встановлені рішеннями суду, які набрали законної сили, у справах, в яких брала участь Тарутинська районна державна адміністрація, а тому вони мають преюдиціальне значення для даної справи.

Крім того, в ході розгляду справи по суті судом було встановлено, що всі учасники справи не заперечують проти того, що землі Тарутинського загальновійськового полігону є землями оборони.

Відповідно до ст. 4 Закону України „Про використання земель оборони військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування. При цьому, чинним на момент укладання оскаржуваного Договору законодавством було передбачено, що військові частини мають, за наявності погодження відповідного органу, уповноваженого від імені держави на розпорядження цією землю, право надавати дозвіл фізичним та юридичним особам на вирощування сільськогосподарських культур за земельних ділянках, що належать до категорії земель оборони. Проте, як на час та укладання оскаржуваного Договору, так і на даний час, Кабінетом Міністрів України не визначено порядок (механізм) надання військовим частинами дозволу фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування.

Судом також встановлено, що 23 червня 2016 року між Білгород-Дністровською КЕЧ району (Сторона 1) та ПАТ „Імені Чапаєва (Сторона 2) укладено Договір про вирощування сільськогосподарських культур №3-2016, згідно якого, з метою залучення додаткових джерел фінансування для підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності і життєдіяльності Збройних сил України та відповідно до ст.2 Закону України „Про господарську діяльність у Збройних Силах України від 21.09.1999 №1076-ХІV, ст. 4 Закону України „Про використання земель оборони від 27.11.2013р. №1345-ІV, окремого доручення Міністра Оборони України №18773/з від 22.09.2015р. свідоцтва про реєстрацію Білгород-Дністровської КЕЧ району як суб`єкта господарської діяльності у Збройних Силах України №158 від 09.11.2015р., сторони за цим Договором домовилися вирощувати сільськогосподарські культури на земельних ділянках Сторони 1 загальною площею 1800 га із земель Тарутинського загальновійськового полігону, розташованого на території Веселодолинської селищної Ради Тарутинського району Одеської області. Сторона 2 використовує земельні ділянки та власними силами і коштами проводить необхідний комплекс заходів по забезпеченню повного сільськогосподарського циклу з вирощування сільськогосподарських культур.

Згідно з п. 3.1. даного Договору Сторона - 2 зобов`язується, зокрема, організовувати господарську діяльність на земельних ділянках за цим договором щодо вирощування сільськогосподарських культур, здійснювати виробничий процес, забезпечивши його необхідними машинно-тракторними агрегатами, технічним обладнанням, інвентарем, паливно-мастильними матеріалами та відповідними спеціалістами і працівниками.

Згідно з умовами п.8.2. договору цей Договір укладений строком до 30.10.2016р.

Також судом встановлено, що 01.09.2016р. між Білгород-Дністровською КЕЧ району та ПАТ „Імені Чапаєва було укладено додаткову угоду №1 до Договору №3-2016 від 23.06.2016р. про вирощування сільськогосподарських культур, де, зокрема, вирішено пролонгувати строк дії Договору до 31.12.2023р., збільшити розмір плати за Договором. 10 грудня 2016р. між Білгород-Дністровською КЕЧ району та ПАТ „Імені Чапаєва було укладено додаткову угоду №2 до Договору №3-2016 від 23.06.2016р. про вирощування сільськогосподарських культур, де, зокрема, сторони домовились збільшити розмір плати за Договором та змінити порядок розрахунків.

07 грудня 2017р. між Білгород-Дністровською КЕЧ району та ПрАТ „Старосілля (змінене найменування ПАТ „Імені Чапаєва ) укладено додаткову угоду №3 до Договору №3-2016 від 23.06.2016р. якою, зокрема, погоджено, що вирощування сільськогосподарської продукції Стороні 2 дозволяється на загальна площа земель Тарутинського загальновійськового полігону, розташованого на території Веселодолинської селищної Ради Тарутинського району Одеської області, 3673,63 га. Також було збільшено розмір плати за Договором.

Відповідно до п. 1. додаткової угоди №4 від 18.07.2018р. до Договору №3-2016 від 23.06.2016р. про вирощування сільськогосподарських культур, укладеної між Білгород-Дністровською КЕЧ району та ПрАТ „Старосілля, сторонами, зокрема, змінено розмір земельних ділянок, на яких Сторона 1 дозволяє Стороні 2 вирощувати сільськогосподарські культури, а саме: 3793,93 га.

Відповідно до п. 1. додаткової угоди №5 від 20.07.2018р. до Договору №3-2016 від 23.06.2016р. про вирощування сільськогосподарських культур, укладеної між Білгород-Дністровською КЕЧ району та ПрАТ „Старосілля, сторонами, зокрема, визначено, що загальна площа земельних ділянок за Договором №3-2016 від 23.06.2016р., на яких Стороні 2 дозволяється вирощування сільськогосподарської продукції, складає 3692,29 га.

Отже, між сторонами за Договором №3-2016 від 23.06.2016р. виникли певні правовідносини, врегульовані саме умовами цього Договору.

Згідно ст.6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

За приписами ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України (зокрема: постанова Верховного Суду України від 25 грудня 2013 у справі № 6-78цс13; постанова Верховного Суду України від 11 травня 2016 у справі № 6-806цс16).

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. За змістом частини п`ятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Тлумачення ст. 235 Цивільного кодексу України свідчить, що удаваним є правочин, що вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Тобто сторони з учиненням удаваного правочину навмисно виражають не ту внутрішню волю, що насправді має місце. Відтак, сторони вчиняють два правочини: один удаваний, що покликаний «маскувати» волю осіб; другий - прихований, від якого вони очікують правових наслідків.

У постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-1026цс16 зроблено висновок, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі ст. 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемним або про визнання його недійсним.

Заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, позивач має довести: 1) факт укладення правочину, що, на його думку, є удаваним; 2) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин; 3) настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином.

Згідно роз`яснень викладених в п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» за удаваним правочином (ст. 235 ЦК України) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені ст.216 Цивільного кодексу України, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 335/8252/14-ц, провадження № 61-6516св18 (ЄДРСРУ № 76859895), від 13 червня 2018 року у справі № 435/1109/12-ц, провадження № 61-31491св18 (ЄДРСРУ № 75395222) та від 11 квітня 2018 року у справі № 707/1541/16-ц,провадження № 61-7118св18 (ЄДРСРУ № 73369088).

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5 та 6 ст.203 Цивільного кодексу України. У ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п.5 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009р. №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Згідно п. 2.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р.№11 „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов`язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Згідно зі ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Таким чином, позивачі Веселодолинська сільська рада Тарутинського району Одеської області та Тарутинська районна державна адміністрація, звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним та удаваним, укладеного між відповідачами Договору, не будучи стороною цього договору, зобов`язані довести, яким чином оспорюваний ними Договір №3-2016 Про вирощування сільськогосподарських культур, укладений 23.06.2016р. між Білгород-Дністровською КЕЧ району та ПрАТ "Старосілля", порушує (зачіпає) їх права та законні інтереси, а суд, в свою чергу, має перевірити доводи та докази, якими позивачі обґрунтовують свої вимоги, і, в залежності від встановленого, вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

При цьому, в силу вимог ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На думку суду, з матеріалів справи не вбачається наявності обставин, що дають підстави вважати порушеними права та інтереси Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області та Тарутинської районної державної адміністрації, адже, безпідставним є посилання на можливість відновлення свого порушеного права у випадку визнання Договору недійсним шляхом отримання частини коштів, сплачуваних до місцевого бюджету у вигляді орендної плати за землю. Як вже зазначалося вище, земельні ділянки, надані ПрАТ "Старосілля" для вирощування сільськогосподарської продукції, є землями оборони, що унеможливлює розпорядження ними як Веселодолинською сільською радою Тарутинського району Одеської області, так і Тарутинською районною державною адміністрацією. Отже, відсутні підстави вважати, що позивачі можуть отримувати будь-яку плату за користування цими земельними ділянками.

Крім того, позивачами не доведено наявність підстав вважати, що сторони за Договором навмисно виразили не ту внутрішню волю, що насправді мала місце, а саме, що сторони вчинили два правочини: один удаваний, що покликаний «маскувати» волю осіб; другий - прихований, від якого вони очікують правових наслідків.

Отже, невідповідність оспорюваного договору вимогам чинного законодавства за відсутності при цьому порушень прав та інтересів позивача, не є підставою для визнання такого договору недійним в судовому порядку, оскільки відповідно до ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України особа має право на захист свого наявного, а не уявного цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області та Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області до ПрАТ "Старосілля" та Білгород-Дністровської КЕЧ району про визнання недійсним Договору №3-2016 Про вирощування сільськогосподарських культур, укладеного 23.06.2016р. між Білгород-Дністровською КЕЧ району та ПрАТ "Старосілля" стосовно земельних ділянок, розташованих на території Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області, а також про визнання цього Договору удаваним правочином.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивачів згідно ст. ст. 123, 129 ГПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області до Приватного акціонерного товариства "Старосілля" та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району про визнання недійсним договору №3-2016 Про вирощування сільськогосподарських культур, укладеного 23.06.2016р. між Білгород-Дністровською КЕЧ району та ПрАТ "Старосілля" відмовити повністю.

2. У задоволенні позову Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області до Приватного акціонерного товариства "Старосілля" та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району про визнання договору №3-2016 від 23.06.2016р. Про вирощування сільськогосподарських культур удаваним правочином - відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено 08 січня 2019 р.

Суддя Н.В. Рога


Суд	Господарський суд Одеської області
Дата ухвалення рішення	25.12.2018
Оприлюднено	16.09.2022
Номер документу	79058263
Судочинство	Господарське

Рога Н. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 25.12.2018 по справі 916/1517/18ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —916/1517/18

Рішення від 25.12.2018

Рішення
від 25.12.2018 по справі 916/1517/18
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ