Постанова
від 22.07.2019 по справі 916/1517/18
КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2019 року

м. Київ

справа № 916/1517/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.

та представників позивача:не з`явились,відповідачів:не з`явились,Міністерства оборони України Барди С.Ю. (дов. №220/80/Д від 11.01.2019)третіх осіб:не з`явились,прокурора відділу Генеральної прокуратури України Голуба Є.В. (посв. № 029151 від 22.09.2014) та прокурора відділу Військової прокуратури Південного регіону України Біховської М.Ю. (посв. № 052844 від 21.05.2019),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області та Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області

на постанову ПівденноЗахідного апеляційного господарського суду від 10.04.2019 (судді Савицький Я.Ф., Колоколов С.І., Разюк Г.П.)

та рішення Господарського суду Одеської області від 26.12.2018 (суддя Рога Н.В.)

у справі № 916/1517/18

за позовом Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області

до: 1) Приватного акціонерного товариства "Старосілля";

2) Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини (КЕЧ) району

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Міністерства оборони України

за участю Військової прокуратури Південного регіону України

про визнання недійсним договору,

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області

до: 1)Приватного акціонерного товариства "Старосілля";

2)Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини (КЕЧ) району

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Міністерства оборони України

про визнання договору удаваним правочином,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2018 року Веселодолинська сільська рада Тарутинського району Одеської області звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Старосілля" та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району про визнання недійсним договору №3-2016 "Про вирощування сільськогосподарських культур", укладеного 23.06.2016 між Білгород-Дністровською КЕЧ району та ПАТ "Старосілля" стосовно земельних ділянок, розташованих на території Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області.

Крім того, ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.10.2018 прийнято позовну заяву Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області до ПАТ "Старосілля" та Білгород-Дністровської КЕЧ району про визнання договору №3-2016 від 23.06.2016 "Про вирощування сільськогосподарських культур" удаваним правочином, як позовну заяву третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, за правилами загального позовного провадження; об`єднано вказану заяву із позовною заявою Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області в одне провадження з позовною заявою Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області у справі №916/1517/18.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.12.2018, залишеним без змін постановою ПівденноЗахідного апеляційного господарського суду від 10.04.2019, відмовлено у задоволенні позову Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області про визнання недійсним договору та у задоволенні позову Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області про визнання договору удаваним правочином.

Висновки судів про безпідставність позовних вимог у даній справі обґрунтовані недоведенням обставин зачіпання оспореним договором будь-яких прав або інтересів їх заявників.

Так, судами встанволено, що Постановою Ради народних комісарів УРСР "Об отводе 20000 гектаров земли на территории Бородинского, Тарутинского и Саратского районов Измаильской области для организации окружного артполигона ОДВО" від 18.12.1945 № 2002/063 відведено на території Бородинського, Тарутинського та Саратського районів Ізмаїльської області під окружний артилерійський полігон Одеського військового округу 20000 га землі в межах згідно схеми, що додається. При цьому, Ізмаїльський облвиконком зобов`язано після затвердження Радою народних комісарів СРСР відводу під артполігон 20000 га землі, встановити межі земельної ділянки, що відводиться в натурі.

Постановою Ізмаїльського обласного виконавчого комітету та Бюро обкому КП(б)У "О порядке передачи в натуре земель Одесскому Военному Округу для учебного артилерийского лагеря под полигон, согласно постановлению СНК УССР от 18.ХІІ.1945 года за №2002/063" від 12.02.1946 №53/9-ОП затверджено перелік організаційних заходів, необхідних для здійснення в натурі передачі земель Одеському військовому округу та переселення в зв`язку з цим селянських господарств. Рішенням звуженого засідання Ізмаїльського обласного виконавчого комітету "Об утверждении акта областной комиссии по передаче земель под артилерийский полигон Одесскому Военному Округу" № 7 від 10.06.1946 затверджено акт обласної комісії від 10.06.1946 про передачу земельної ділянки площею 23600 га під учбовий артилерійський полігон Одеського військового округу. До акту додано схему фактичного відводу земель під артполігон та акти районних комісій встановлення меж в натурі.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 у справі №2-а-3436/08/1570 визнано протиправним та скасовано розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації №101/А-2005 від 05.05.2005 "Про вилучення із користування військової частини А-1366 земельної ділянки загальновійськового полігону на території Веселодолинської сільської ради", яким, із врахуванням п. 1 розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Одеської області №368/А-2005 від 14.12.2005 "Про внесення змін до деяких розпоряджень голови райдержадміністрації щодо урегулювання земельних відносин з військовими формуваннями", було припинено право користування земельною ділянкою площею 23253,17 га, наданої в користування військовій частині А-1366 для організації загальновійськового полігону і розташованої на території Веселодолинської сільської ради, а також переведено вказану земельну ділянку в землі запасу Веселодолинської сільської ради.

Вказаною постановою встановлено, що незважаючи на відсутність державного акта, право постійного користування зазначеними у розпорядженні Тарутинської райадміністрації землями залишається за Міністерством оборони України, а тому вони відносяться до земель оборони, належать на праві власності державі в особі Кабінету Міністрів України та за відповідними військовими формуваннями закріплені на праві постійного користування.

Крім того, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12.06.2013 у справі № 1570/7450/2012, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014, визнано незаконними та скасовано розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області від 18.07.2012 №468/А-2012 "Про облік та тимчасове використання земель колишнього загальновійськового полігону на території Веселодолинської сільської ради" та від 04.01.2013 №18/А-2013 "Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 18.07.2012 №468/А-2012", а також, зобов`язано Тарутинську районну державну адміністрацію Одеської області повернути незаконно вилучену земельну ділянку загальновійськового полігону загальною площею 23253,17 га до належного користувача Міністерства оборони України.

В цій постанові судом встановлено, що відповідно до вимог ч. 5 ст. 20, ч. 4 ст. 77, ст.84 Земельного кодексу України, ст. 4 Закону України "Про використання земель оборони", землі оборони, які належать до державної власності, відносяться до земель, які не можуть бути передані у комунальну власність без зміни їх цільового призначення, з огляду на що, облік, тимчасове використання, а також перевірка використання земель колишнього загальновійськового полігону, що належать до земель оборони, не входить до повноважень Тарутинської районної державної адміністрації.

Встановивши той факт, що земельна ділянка, щодо використання якої між відповідачами укладено оспорюваний в даній справі договір, належить до земель оборони, при цьому заявниками позовів не доведено яким чином цей договір стосується їх прав або інтересів, господарські суди обох інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для визнання договору недійсним.

Не погодившись з судовими рішеннями у даній справі, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Також із касаційною скаргою на рішення та постанову господарських судів у даній справі звернулась третя особа із самостійними вимогами на предмет спору. Вона просить скасувати судові рішення у даній справі і прийняти нове рішення про задоволення її позову про визнання договору удаваним.

В обґрунтування своїх вимог скаржники посилаються на неправильне застосування судами норм матеріального права та на помилкову оцінку дійсних обставин справи, що в сукупності призвело до необґрунтованих висновків щодо безпідставності позовних вимог.

Так, за доводами Веселодолинської сільської ради, судами належним чином не враховано, що у разі визнання спірного договору недійсним, вона відновить своє право на отримання частини коштів сплачуваних до місцевого бюджету в якості орендної плати за землю, яка розташована на території Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області.

Другий скаржник стверджує, що під час розгляду справи судами допущено низку процесуальних порушень, більшість документів, поданих представниками відповідачів, не відповідають Порядку засвідчення копій документів, не містять доказів направлення на адресу інших учасників справи; вказує про недоцільність залучення до участі у справі Військової прокуратури Південного регіону України, так як останніми не обґрунтовано наявності підстав для здійснення представництва Білгород-Дністровської КЕЧ району органами прокуратури.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.07.2019 відкрито провадження за касаційними скаргами, призначено їх до розгляду у відкритому судовому засіданні на 23.07.2019 та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 18.07.2019.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від відповідачів та Військової прокуратури Південного регіону України надійшли відзиви на касаційні скарги у встановлений в ухвалі строк, в яких зазначені учасники справи посилаються на безпідставність доводів скаржників, тому просять касаційні скарги залишити без задоволення, а законні і обґрунтовані судові рішення у даній справі без змін.

Так, у відзивах на касаційні скарги зазначено, що земельна ділянка, залучена для вирощування сільськогосподарської продукції за оспорюваним договором, є складовою частиною загальновійськового полігону та відноситься до земель оборони, належним користувачем якої є Міністерство оборони України, тому права та охоронювані законом інтереси заявників позовів не були і не могли бути порушеними оспорюваним правочином. Разом з цим, невідповідність оспорюваного договору вимогам законодавства за відсутності порушень прав та інтересів позивачів, не є підставою для визнання такого договору недійсним в судовому порядку, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України особа має право на захист свого наявного цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Заслухавши доповідь головуючого судді, переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційних скарг, з огляду на таке.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином вимога про визнання правочину недійсним може бути пред`явлена однією зі сторін правочину або заінтересованою стороною, права якої порушені укладенням спірного правочину. Ключовою відмінністю в обґрунтуванні своїх вимог у таких позовах є необхідність доведення особою, яка не є стороною правочину, факту наявності в неї заінтересованості, тобто конкретного майнового інтересу в оспорюваному правочині, навести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, та обґрунтувати яким чином такі порушені майнові інтереси будуть відновлені у разі задоволення позову. Суд, в свою чергу, має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

У даному випадку позивач, обґрунтовуючи порушення своїх прав оспорюваного ним правочину, стверджує про можливість відновлення свого права на отримання частини коштів сплачуваних до місцевого бюджету в якості орендної плати за землю, яка розташована на території Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області. В свою чергу, Тарутинською районною державною адміністрацією у позовній заяві не зазначено, яким чином оспорюваний нею договір порушує (зачіпає) її права та законні інтереси.

Відхиляючи відповідні обґрунтування своїх вимог, суди обох інстанцій послались на достеменно встановлений факт належності земельної ділянки, яка є предметом оспорюваного договору, до земель оборони, який свідчить, що отримувати орендну і будь-яку іншу плату за її використання мають право лише відповідні структури Міністерства оборони України, до яких не належать заявники позовів. Жодних підстав вважати, що позивач або третя особа можуть отримувати будь-яку плату за користування цими земельними ділянками останніми не підтверджено. Таким чином, скаржниками не підтверджено наявності в них будь-яких законних майнових інтересів, що дають їм право оспорити укладений між відповідачами договір.

Колегія суддів зазначає, що нормами ст. 215 ЦК України та ст. 4 ГПК України заінтересованим особам надано право звертатись до суду за захистом не будь-яких, а виключно охоронюваних законом, тобто законних інтересів. Однак, враховуючи, що судами неодноразово встановлено обставини неправомірності дій позивача та третьої особи, направлених на отримання коштів за рахунок неналежних їм земель оборони, посилання скаржників на наявність у них будь-яких законних інтересів щодо предмету оспорюваного договору спростовуються наявними матеріалами справи.

З огляду на те, що під час касаційного перегляду справи жодними доводами скаржників не підтверджено порушення або неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права, не спростовано висновки судів про відсутність у позивача/третьої особи будь-яких законних інтересів, пов`язаних з предметом оспорюваного договору, суд касаційної інстанції залишає касаційні скарги без задоволення, а судові рішення - без змін.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційних скарг та залишає без змін оскаржувані судові рішення, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на заявників касаційних скарг.

Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області та Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області залишити без задоволення, постанову ПівденноЗахідного апеляційного господарського суду від 10.04.2019 та рішення Господарського суду Одеської області від 26.12.2018 у справі № 916/1517/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяМогил С.К. Судді:Волковицька Н.О. Случ О.В.

СудКасаційний господарський суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення22.07.2019
Оприлюднено15.09.2022
Номер документу83287928
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —916/1517/18

Постанова від 22.07.2019

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Могил С.К.

Ухвала від 01.07.2019

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Могил С.К.

Ухвала від 05.06.2019

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Могил С.К.

Ухвала від 05.06.2019

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Могил С.К.

Постанова від 09.04.2019

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Савицький Я.Ф.

Ухвала від 03.04.2019

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Савицький Я.Ф.

Ухвала від 04.03.2019

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Савицький Я.Ф.

Ухвала від 11.02.2019

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Савицький Я.Ф.

Ухвала від 11.02.2019

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Савицький Я.Ф.

Рішення від 25.12.2018

Господарське

Господарський суд Одеської області

Рога Н. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні